12 травня 2026 року м. ЧернівціСправа № 926/1903/26
Господарський суд Чернівецької області у складі судді Гончарука О.В., розглянувши матеріали заяви (вх. №1924 від 11.08.2026) про вжиття заходів забезпечення позову по справі
за позовом Фізичної особи-підприємця Андрусенка Руслана Васильовича
до Новоселицької міської ради Чернівецького району Чернівецької області
про визнання укладеним договору оренди землі,
без повідомлення (виклику) учасників,
Фізична особа - підприємець Андрусенко Руслан Васильовича звернувся до Господарського суду Чернівецької області з позовом до Новоселицької міської ради Чернівецького району Чернівецької області в якому просить визнати укладеним типовий договір оренди землі землі в комплексі з розташованим на ній водним обєктом (до листа-повідомлення ФОП Андрусенко Р.В. від 02.06.2025) у редакції доданій до позовної заяви.
Позов обґрунтовано обставинами, пов'язаними з тим, що у 2005 році між Приватним підприємцем Андрусенком Русланом Васильовичем (орендарем) та Новоселицькою районною державною адміністрацією в особі голови районної ради державної адміністрації Ревеги Тодора Костянтиновича (орендодавцем) були укладені три договори оренди земельних ділянок водного фонду без номерів від 06 червня 2005 року (далі - Договори):
земельна ділянка з кадастровим номером 7323083200:02:005:0047, загальною площею 12,7595 га, за межами с. Котелеве, категорія земель - землі водного фонду з цільовим призначенням 10.07 для рибогосподарських потреб;
земельна ділянка з кадастровим номером 7323081600:02:008:0002, загальною площею 21,1477 га, за межами с. Динівці;
земельна ділянка з кадастровим номером 7323084000:02:006:0056, загальною площею 6,3918 га, за межами с. Малинівка.
Загальна площа земельних ділянок становить 40,2890 га. Усі три Договори укладені на 20 (двадцять) років. Право оренди за Договорами зареєстровано Новоселицьким сектором ЧРФ ДП “ЦЕНТР ДЗК» у Державному реєстрі земель (записи від 04.07.2005 року за № 0405816000004, № 0405816000001 та № 0405816000002). Строк дії Договорів закінчується 04.07.2025 року.
Позивач, реалізуючи своє переважне право на поновлення договорів оренди землі, 02.06.2025 року та 03.06.2025 року надіслав на адресу відповідача листи-повідомлення з проєктами типових додаткових угод до Договорів. Типова форма додаткової угоди затверджена Постановою Кабінету Міністрів України від 03 березня 2024 року № 263 “Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України з питань оренди землі», якою внесено зміни до Типового договору оренди землі в комплексі з розташуванням на ній водним об'єктом, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02 червня 2021 року № 572. Зазначена постанова від 03.03.2024 року встановлює актуальний порядок поновлення оренди земель водного фонду, уточнює вимоги до проєктів додаткових угод та забезпечує єдність правового регулювання переважного права орендаря.
8 липня 2025 року на адресу позивача надійшов лист Новоселицької міської ради № 1030 від 30.06.2025 року, в якому відповідач повідомив про відмову в поновленні договорів оренди у зв'язку з включенням спірних земельних ділянок до переліку для продажу права оренди на земельних торгах на підставі рішення № 57/75 VII сесії Новоселицької міської ради VIII скликання від 03.06.2025 року.
Позивач вважає, що повністю виконав усі вимоги статті 33 Закону України “Про оренду землі» (у чинній редакції) та постанови КМУ від 03.03.2024 року № 263, а відмова відповідача є незаконною та порушує його переважне право на поновлення оренди.
Разом з позовною заявою позивачем подано заяву про забезпечення позову у якій позивач просить:
- До набрання законної сили судовим рішенням у господарській справі за позовом ФОП Андрусенко Р. В. до Новоселицької міської ради про визнання укладеним типовий договір оренди землі в комплексі з розташованим на ній водним об'єктом (до листа-повідомлення ФОП Андрусенко Р. В. від 02.06.2025 року) вжити заходи забезпечення позову шляхом зупинити дію рішення № 57/75 L VII сесії Новоселицької міської ради VIII скликання від 03.06.2025 року «Про внесення змін та доповнень до рішення 11 сесії Новоселицької міської ради 8 скликання від 19.08.2021 року за № 11/24» яким рада вирішила: « 1. Внести зміни та доповнення до рішення 11 сесії Новоселицької міської ради 8 скликання від 19.08.2021 року № 11/24 «Про затвердження переліку земельних ділянок право оренди, яких пропонується для продажу на земельних торгах (у формі аукціону) окремими лотами та надання дозволу на виготовлення документації із землеустрою», а саме: - включити в перелік земельних ділянок на території Новоселицької МТГ, призначених для продажу права оренди на земельних торгах (у формі аукціону) затверджений у п. 1 рішення 11 сесії Новоселицької міської ради 8 скликання від 19.08.2021 року № 11/24 земельні ділянки водного об'єкту загальною площею 40,2890 га, з них: площею - 21,1477 га кадастровий номер: 7323081600:02:008:0002 за межами села Динівці, площею 12,7595 га кадастровий номер: 7323083200:02:005:0047 за межами села Котелеве та площею - 6,3918 га кадастровий номер: 7323084000:02:006:0056 за межами села Малинівка за цільовим призначенням - для рибогосподарських потреб».
- До набрання законної сили судовим рішенням у господарській справі за позовом ФОП Андрусенко Р. В. до Новоселицької міської ради про визнання укладеним типовий договір оренди землі в комплексі з розташованим на ній водним об'єктом (до листа-повідомлення ФОП Андрусенко Р. В. від 02.06.2025 року) вжити заходи забезпечення позову шляхом заборонити державним кадастровим реєстраторам, іншим суб'єктам та посадовим особам вчиняти будь-які дії, у тому числі щодо відчуження, у тому числі шляхом укладення договорів; вчиняти будь-які дії, що пов'язані з державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно, здійснювати будь-які дії в Державному кадастровому реєстрі, у тому числі щодо поділу, розділу, об'єднання щодо земельних ділянок кадастровий номер 7323081600:02:008:0002, кадастровий номер: 7323083200:02:005:0047 кадастровий номер: 7323084000:02:006:0056.
- До набрання законної сили судовим рішенням у господарській справі за позовом ФОП Андрусенко Р. В. до Новоселицької міської ради про визнання укладеним типовий договір оренди землі в комплексі з розташованим на ній водним об'єктом (до листа-повідомлення ФОП Андрусенко Р. В. від 02.06.2025 року) вжити заходи забезпечення позову шляхом заборонити Відповідачу - НОВОСЕЛИЦЬКІЙ МІСЬКІЙ РАДІ (код ЄДРПОУ: 04062050), приймати рішення (нормативно-правові акти індивідуальної дії) про відчуження, передання в оренду (користування), у власність, використання земельної ділянки, виставляти на земельні торги та вчиняти інші дії щодо земельних ділянок кадастровий номер 7323081600:02:008:0002, кадастровий номер: 7323083200:02:005:0047 кадастровий номер: 7323084000:02:006:0056.
У своїй заяві про забезпечення позову позивач посилається на обставини, які є обставинами в обґрунтування позовних вимог. А щодо обставин в підтвердження підстав необхідності забезпечення позову, позивач зазначає, що без вжиття вказаних заходів забезпечення позову існує реальна загроза незаконного вибуття земельних ділянок з його користування шляхом продажу права оренди на торгах.
Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів забезпечення позову. При цьому, вжиття заходів забезпечення позову має на меті запобігти утрудненню чи неможливості виконання рішення господарського суду, прийнятого за результатами розгляду справи, в разі задоволення позову.
Відповідно до ч. 1 ст. 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Відповідно до ч. 2 ст. 136 ГПК України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
Пунктом 2, 4, 10 ч. 1 ст. 137 ГПК України визначено, що позов забезпечується, зокрема:
- забороною відповідачу вчиняти певні дії;
- забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання.
- іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до ч. 3 ст. 137 ГПК України суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову.
Інститут вжиття заходів забезпечення позову є одним із механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту.
Забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.
Близькі за змістом висновки щодо застосування статей 136, 137 ГПК України викладені у постановах Верховного Суду від 10.04.2018 у справі №910/19256/16, від 14.05.2018 у справі №910/20479/17, від 14.06.2018 у справі №916/10/18, від 23.06.2018 у справі №916/2026/17, від 16.08.2018 у справі №910/5916/18, від 11.09.2018 у справі №922/1605/18, від 14.01.2019 у справі №909/526/18, від 21.01.2019 у справі №916/1278/18, від 25.01.2019 у справі №925/288/17, від 26.09.2019 у справі №904/1417/19 тощо.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання (аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі №753/22860/17).
Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову.
У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Заходи забезпечення позову повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Відповідні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №381/4019/18, у постанові Верховного Суду від 10.11.2020 у справі № 910/1200/20.
Отже, у кожному конкретному випадку, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суду належить встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів наявні підстави вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.
За змістом статті 136 ГПК України обґрунтування щодо необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов'язано вирішення питання про забезпечення позову. Забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача.
Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, заявник повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову.
При цьому обов'язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника. Близькі за змістом висновки, викладені Верховним Судом, зокрема, у постановах від 21.01.2019 у справі №902/483/18, від 28.08.2019 у справі №910/4491/19, від 12.05.2020 у справі №910/14149/19, від 13.01.2020 у справі №922/2163/17.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Водночас, як зазначено вище, якщо позивач звертається до суду з немайновою позовною вимогою, судове рішення у разі задоволення якої не вимагатиме примусового виконання, то в даному випадку не має взагалі застосуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Суд виходить з того, що заходи забезпечення позову повинні узгоджуватися з предметом та підставами позову на забезпечення якого подана відповідна заява, а особа, що заявляє про необхідність вжиття заходів забезпечення позову судом, зобов'язана довести зв'язок між неприйняттям таких заходів і утрудненням чи неможливістю виконання судового акта постановленого саме у цій справі. Оскільки метою вжиття заходів до забезпечення позову є запобігання утрудненню чи неможливості виконання рішення господарського суду, прийнятого за результатами розгляду справи у якій було подано позов, в разі його задоволення, а не будь-якого рішення, ухваленого судом у іншій справі.
З наведеного слідує, що не існує універсального алгоритму застосування заходів забезпечення позову за заявами у справах, де предметом розгляду є немайнові вимоги, оскільки їх вжиття (або відмова у такому) знаходиться у логічно-послідовній залежності від предмета та підстав позову, правового обґрунтування вимог кожного конкретного господарського спору, видам забезпечення, доводам і аргументам сторін.
Предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача про визнання укладеним договору оренди землі.
Отже, повивач звернулося до суду з позовною вимогою немайнового характеру.
Відтак, умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків від заборони відповідачу вчиняти певні дії.
Обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу (така правова позиція, викладена у постановах Верховного Суду від 12.04.2018 у справі №922/2928/17 та від 05.08.2019 у справі №922/599/19).
Крім того, під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову господарським судам необхідно дотримуватися принципу їх співмірності із заявленими позивачем вимогами. Заходи щодо забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову. Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову господарським судам слід враховувати, що такими заходами не повинні блокуватися господарська діяльність юридичної особи, порушуватися права осіб, що не є учасниками судового процесу, застосовуватися обмеження, не пов'язані з предметом спору.
Згідно з частиною одинадцятою статті 137 ГПК України не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.
Під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, адже питання про обґрунтованість заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову (такий правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 17.12.2018 у справі №914/970/18 та від 10.11.2020 у справі №910/1200/20).
Розгляд справи по суті - це безпосередньо вирішення спору судом з винесенням відповідного рішення, у свою чергу забезпечення позову - це вжиття заходів щодо охорони інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача. Такі заходи здійснюються до вирішення справи по суті з метою створення можливості реального та ефективного виконання рішення суду.
Отже, вирішуючи питання щодо забезпечення позову, суд насамперед повинен з'ясувати зміст позовних вимог, а також правові підстави позову, оскільки суд, який не вирішує спір по суті, у будь-якому випадку не може застосувати такий захід забезпечення позову, який за змістом є тотожним задоволенню заявлених позовних вимог (див. ухвалу Верховного Суду від 07.08.2018 у справі №906/824/17 та постанову від 21.01.2019 у справі №902/483/18).
Суд, ураховуючи вище вказані міркування та норми права виходить з того, що викладені у заяві про забезпечення позову мотиви щодо можливого незаконного відчуження спірних земельних ділянок носять умовний, гіпотетичний характер.
Суд акцентує увагу на тому, що невжиття заходів забезпечення позову не повинно мати наслідком заподіяння шкоди позивачу, а вжиття таких заходів не повинно мати наслідком заподіяння шкоди заінтересованим особам, зокрема, відповідачу у справі як власнику майна, адже постановою Західного апеляційного господарського суду від 01.04.2026 у справі №926/2661/25 встановлено, що рішення Новоселицької міської ради від 03.06.2025 про включення спірних земельних ділянок до переліку земельних ділянок, право оренди на які підлягає продажу на земельних торгах, за своїм змістом відображає волю власника (територіальної громади) розпорядитися власним майном в інший спосіб незалежно від того, звернувся (звернеться) орендар із заявою про продовження договірних стосунків чи не звернувся.
Тобто, у даному випадку, забезпечення позову у справі 926/1903/26 - це, по суті, обмеження суб'єктивних прав, свобод чи інтересів відповідача як власника об'єкта оренди, що свідчить про неспівмірність заходів щодо забезпечення позову із заявленими позивачем позовними вимогами.
Крім цього слід зазначити, що захід забезпечення позову шляхом зупинення дії оскаржуваного рішення органу місцевого самоврядування не передбачений нормами господарського процесуального закону - імперативними положеннями частини 1статті 137 ГПК України, іншими законами або міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
За таких обставин, у задоволенні заяви фізичної особи-підприємця Андрусенка Руслана Васильович про забезпечення позову слід відмовити
Враховуючи викладене, керуючись ст. 137, 140, 232-235, 255 Господарського процесуального кодексу України, суд
У задоволенні заяви фізичної особи-підприємця Андрусенка Руслана Васильович про забезпечення позову - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.
Ухвалу підписано 13.05.2026.
Суддя О.В. Гончарук