12 травня 2026 року м. ЧернівціСправа № 926/862/26
Суддя Господарського суду Чернівецької області Миронюк Сергій Олександрович, за участю секретаря судового засідання Косован А.А., розглянувши матеріали справи
за позовом Військової частини НОМЕР_1 Національної Гвардії України, АДРЕСА_1
до товариства з обмеженою відповідальністю “Лілак», м. Чернівці
про стягнення заборгованості в сумі 25254,00 грн
представники сторін:
від позивача - Смиковський Є.А., довіреність від 14.04.2025
від відповідача - не з'явився
Військова частина НОМЕР_1 Національної Гвардії України звернулася до Господарського суду Чернівецької області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю “Лілак» про стягнення грошових коштів за порушення строків поставки товару за договором №327/ВОЗ-2025 від 05.06.2025 в сумі 25254,00 грн., з яких: 9882,00 грн - пеня, 15372,00 грн - штраф.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що всупереч укладеному між сторонами договору відповідач у визначений строк не поставив позивачу товар, у зв'язку з чим згідно умов договору позивач нарахував йому пеню за ставкою 0,1% від вартості не поставленого в строк товару за кожен день прострочення в сумі 9882,00 грн та за прострочення понад 30 днів додатково нарахував штраф за ставкою 7% в сумі 15372,00 грн.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.03.2026 справу №926/862/26 передано на розгляд судді Миронюку С.О.
Ухвалою від 05.03.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, розгляд справи призначено на 02.04.2026.
09.03.2026 до суду від позивача надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.
Ухвалою від 16.03.2026 задоволено заяву позивача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду від 09.03.2026.
Ухвалою від 02.04.2026 відкладено розгляд справи на 29.04.2026.
Ухвалою від 29.04.2026 відкладено розгляд справи на 12.05.2026.
В судовому засіданні 12.05.2026 представник позивача просив задовольнити позовні вимоги, представник відповідача у судове засідання не з'явився.
В силу приписів ч. 3 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.
Відповідно до ч. 11 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами.
Днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи (п. 2 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно довідки про доставку електронного листа ухвала від 29.04.2026 з повідомленням про дату, час і місце судового засідання 29.04.2026 доставлена до електронного кабінету відповідача.
Довідка про доставку документа в електронному вигляді до “Електронного кабінету» є достовірним доказом отримання адресатом судового рішення (правова позиція, викладена в постановах Верховного Суду від 30.08.2022 по справі № 459/3660/21, від 23.08.2023 по справі № 380/24487/21).
Оскільки скаржник має зареєстрований "Електронний кабінет" у підсистемі "Електронний суд" ЄСІТС і судом апеляційної інстанції копію ухвали про залишення апеляційної скарги без руху було направлено саме до такого "Електронного кабінету", колегія суддів Верховного Суду вважає, що порушень норм процесуального права, якими регулюється питання вручення судового рішення при такому направленні не відбулося (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 29.02.2024 у справі №904/4199/20).
Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Пунктом 1, 2 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України визначено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.
Крім того, за змістом статті 2 Закону України “Про доступ до судових рішень», кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.
Ухвали суду у даній справі оприлюднено в Єдиному державному реєстрі судових рішень, відтак, відповідач мав можливість ознайомитися з текстом цих ухвал.
Відповідно до частини другої статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Відтак, враховуючи належне повідомлення сторін про дату, час і місце проведення судового засідання, з метою дотримання балансу прав та інтересів сторін у справі, дотримання розумності строку розгляду справи та за умови достатності наявних у справі матеріалів для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, суд дійшов висновку про те, що неявка в судове засідання представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши думку представника позивача щодо суті позовних вимог, суд зазначає наступне.
05.06.2025 між Військовою частиною НОМЕР_1 Національної гвардії України (позивач, замовник) та товариством з обмеженою відповідальністю "ЛІЛАК" (відповідач, постачальник) укладено договір №327/ВОЗ-2025.
Відповідно до п. 1.1. договору постачальник зобов'язується поставити замовникові якісні товари, зазначені у специфікації, яка є невід'ємною частиною цього Договору, а замовник - прийняти і оплатити такі товари.
Найменування та кількість товару зазначена у Додатку №1 до цього Договору. Код ДК 021:2015:15320000-7 Фруктові та овочеві соки (п. 1.2. договору).
Згідно із положенням п. 1.3. договору постачальник гарантує, що товар, який є предметом цього договору належить йому на праві власності або іншому речовому праві, що надає йому право розпоряджатися товаром, не перебуває під забороною відчуження, арештом, не є предметом застави та іншим засобом забезпечення виконання зобов'язань перед будь-якими фізичними або юридичними особами, державними органами і державою, а також не є предметом будь-якого іншого обтяження чи обмеження, передбаченого чинним законодавством України.
Обсяги закупівлі товару (кількість товару) можуть бути зменшені залежно від реального фінансування видатків (п. 1.4. договору).
Ціна договору встановлена у розділі 4 Договору і становить 219600 грн, у тому числі ПДВ 20% - 36600 грн (п. 4.1. договору). Погоджена сторонами ціна товару після укладення Договору може змінюватись лише в меншу сторону, враховуючи коливання цін на ринку продовольчих товарів, зміни курсу іноземних валют, сезонності вирощування продовольства (п. 4.2. договору).
Порядок здійснення оплати передбачений розділом 5 договору: розрахунки за товар, що поставляється без порушень строків або вимог щодо якості або тари або упаковки або маркування, замовником проводяться шляхом оплати за фактично поставлену кількість товару (партію) з відстрочкою платежу до 30 календарних днів або до 10 календарних днів у випадку поставки продовольчого товару вітчизняного виробництва (згідно вимог постанови Кабінету Міністрів України від 19.06.2023 року №650 "Про регулювання цін на окремі види продовольчих товарів та забезпечення стабільної роботи виробників продовольства в умовах воєнного стану"), з дати прийняття товару на склад замовника та/або на склади військових частин Національної гвардії України (товароодержувачів), факт чого засвідчується підписами уповноважених на це осіб постачальника та замовника (товароодержувача) на відповідній видатковій накладній (п. 5.1. договору). Платником за цим Договором є замовник. Одержувачем товару за цим Договором є замовник та/або товароодержувач (п. 5.2. договору). Датою розрахунків за цим Договором вважають день надходження коштів на розрахунковий рахунок постачальника та/або замовника (п. 5.3. договору).
Відповідно до змісту п. 6.1. договору дата та місце поставки товару зазначається у письмовій заявці замовника, яка вручається під особистий підпис постачальнику (представнику постачальника). Не пізніше 5 числа кожного місяця або в інші дні за викликом замовника по телефону постачальник (представник постачальника) прибуває до замовника для отримання письмової заявки. У разі неприбуття вищезазначених осіб, вона надсилається постачальнику рекомендованим листом або цінним листом з описом вкладення, направленим на адресу постачальника, зазначену в розділі 15 цього Договору. У разі надсилання заявки засобами поштового зв'язку вона вважається врученою постачальнику з дня отримання замовником фіскального чеку про сплату поштового відправлення. У заявці зазначається найменування товару, місце поставки товару, кількість товару та інша необхідна інформація для поставки товару. У випадку корегування інформації яка зазначена у заявці, замовник має право здійснити таке корегування засобами телефонного зв'язку з обов'язковим письмовим підтвердженням в подальшому. В разі відсутності письмового підтвердження таке корегування вважається не дійсним.
Передача (приймання-здача) товару здійснюється: в пунктах відвантаження військових частин Національної гвардії України (товароодержувачі), розташованих у Вінницькій області. Військові частини будуть визначені заявкою замовника згідно планів-графіків поставок Головного управління Національної гвардії України. Місця поставок можуть бути змінені з урахуванням потреби Національної гвардії України. У разі відсутності у замовника та/або товароодержувача складських приміщень для зберігання товару замовник та/або товароодержувач може укласти договір про тимчасове зберігання товару, відповідно до якого приймання товару може здійснюватися в місцях відповідального зберігання товару (п. 6.2. договору).
При передачі товару постачальник повинен направити до замовника (товароодержувача) уповноваженого представника, який має право підпису на необхідних документах та який зобов'язаний передати всю необхідну товаро-супровідну документацію на товар, а замовник (товароодержувач) зобов'язаний прийняти товар і підписати всі необхідні документи, що підтверджують передачу товару. Присутність постачальника (уповноваженого представника) під час приймання товару замовником (товароодержувачем) є обов'язковою (п. 6.4. договору).
Розділом 7 договору встановлені права та обов'язки сторін договору, серед яких, зокрема, обов'язок постачальника забезпечити поставку товару у строки та на умовах, передбачених Договором (пп.7.3.1. договору), якому кореспондує обов'язок покупця своєчасно та в повному обсязі сплачувати за поставлений товар (пп.7.1.1. договору).
Згідно п. 8.1. договору за невиконання або неналежне виконання своїх обов'язків за Договором сторони несуть відповідальність передбачену відповідно до Цивільного та Господарського кодексів України, а також інших чинних нормативно-правових актів України та цим Договором.
Постачальник приймає на себе всі ризики, пов'язані із поставкою товару за цим Договором, до моменту підписання накладної уповноваженими на це представниками сторін (п. 8.2. договору).
За порушення строку поставки товару, зазначеного у письмовій заявці замовника, постачальник сплачує замовнику пеню у розмірі 0,1% вартості товару, з яких допущено прострочення виконання за кожен день прострочення. За прострочення поставки понад 30 календарних днів додатково стягується штраф у розмірі 7% вартості непоставленого товару. У випадку порушення строку поставки понад 30 календарних днів замовник має право в односторонньому порядку відмовитись від цього Договору в повному обсязі (п. 8.3. договору).
Договір набирає чинності з дня його підписання Сторонами і діє до завершення воєнного стану, оголошеного Указом Президента України 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" та продовженого Указами Президента України від 14.03.2022 № 133/2022 "Про продовження воєнного стану в Україні", від 18.04.2022 № 259/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", від 17.05.2022 № 341/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", від 12.08.2022 № 573/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", від 07.11.2022 № 757/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", від 06.02.2023 № 58/2023 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", від 01.05.2023 № 254/2023 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", від 26.07.2023 № 451/2023 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", від 06.11.2023 № 734/2023 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", від 05.02.2024 № 49/2024 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", від 06.05.2024 № 271/2024 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", від 23.07.2024 № 469/2024 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", від 28.10.2024 № 740/2024 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" та від 14.01.2025 № 26/2025 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" та від 15.04.2025 № 235/2025 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" а в частині оплати за поставлений Товар - до повного виконання сторонами узятих на себе зобов'язань. Строк дії Договору продовжується автоматично, у разі продовження строку дії воєнного стану в Україні понад період, визначений Указом Президента України від 15.04.2025 № 235/2025 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", але не довше ніж до 31.12.2025 року (п. 12.1. договору).
Згідно положень п. 13.13. договору усі повідомлення, будь-яке листування тощо за цим Договором будуть вважатися зробленими належним чином, якщо вони письмово оформлені та надіслані відповідним листом (рекомендований лист, цінний лист з описом вкладення, передача листа посильним, засобами електронного поштового зв'язку на адреси, вказані у розділі 15 цього Договору). У будь-якому разі замовник вважається повідомленим з моменту фактичного отримання листа, а постачальник після проставлення на копії документа замовника будь-якої відмітки, що свідчить про його отримання постачальником (уповноваженим представником) або в день направлення замовником відповідного листа на електронну пошту постачальника, вказану у розділі 15 цього Договору чи передання до поштового відділення зв'язку та отримання фіскального чеку.
Специфікація до Договору (Додаток №1) містить наступну інформацію щодо замовленого товару: сік (нектар) фруктовий (плодово-ягідний) "Виноградний" у кількості 10000 кг на загальну суму 219600 грн (ціна за одиницю - 21,96 грн), зі встановленим строком поставки - до 31.10.2025 року.
Технічний опис (Додаток №2 до Договору) містить технічні вимоги до товару: товар - сік (нектар) фруктовий (плодово-ягідний) "Виноградний" повинен відповідати ДСТУ 7159:2010 "Консерви. Соки відновлені. Загальні технічні вимоги".
Гарантійний лист виробника, що підтверджує можливість постачання учасником запропонованого товару в необхідній кількості, якості та в потрібні терміни (Додаток №3 до Договору) є підтвердженням високої якості продукції та відповідності вимогам замовника: предмет закупівлі (харчовий продукт) відповідає вимогам законодавства України про безпечність та окремі показники якості харчових продуктів, наказу МОЗ України від 13.05.2013 №368 "Про затвердження Державних гігієнічних правил і норм "Регламент максимальних рівнів окремих забруднюючих речовин у харчових продуктах", а також виданих відповідно до них нормативно-правових актів.
Договір №327/ВОЗ-2025 від 05.06.2025 року із додатками до нього підписаний уповноваженими представниками сторін шляхом проставлення власноручних підписів та скріплений печатками.
На виконання умов Договору, 03.09.2025 року позивач направив відповідачу засобами поштового зв'язку заявку №78/1/10/-3837-2025 щодо необхідності поставки товару у загальній кількості 10000 кг, з яких 5000 кг - із місцем постачання: в/ч НОМЕР_2 та 5000 кг - із місцем постачання: в/ч НОМЕР_3 зі встановленим строком поставки товару товароодержувачу до 25.09.2025 року, що підтверджується описом вкладення у цінний лист, поштовою накладною №0407100416991 та фіскальним чеком.
За неналежне виконання умов Договору, згідно п. 8.3. договору, позивач 04.11.2025 року надіслав засобами поштового зв'язку відповідачу повідомлення №78/1/5/1-5498-2025 про односторонню відмову від договору №327/ВОЗ-2025 від 05.06.2025 року в повному обсязі, що підтверджується описом вкладення у цінний лист, поштовою накладною №0408034528305 та фіскальним чеком.
У зв'язку із цим, реалізуючи право на досудове врегулювання спору позивач цінним листом з описом вкладення №0408034516650 направив відповідачу претензію від 10.11.2025 № 78/1/5/1-5682-2025 про сплату пені та штрафу за порушення строків поставки товару. Вимоги даної претензії відповідачем не були задоволені.
Відповідно до п. 8.3 договору позивачем нараховано відповідачу пеню у загальному розмірі 9882,00 грн та штраф у розмірі 15372,00 грн за порушення строків поставки товару, визначеного заявкою позивача від 03.09.2025 № 78/1/10-3837-2025, на підставі проведеного розрахунку, а саме: за порушення строку поставки 5000 кг товару за період з 26.09.2025 по 09.11.2025 (45 днів) нараховано пеню у розмірі 0,1 % від вартості товару в сумі 109800,00 грн, що становить 109,80 грн за кожен день прострочення, а всього 4941,00 грн; за прострочення поставки понад 30 календарних днів додатково нараховано штраф у розмірі 7% вартості непоставленого товару в сумі 109800,00 грн, що становить 7686,00 грн; аналогічні нарахування здійснено щодо другої частини поставки, внаслідок чого загальний розмір пені становить 9882,00 грн, а штрафу - 15372,00 грн, що і стало підставою для звернення до суду з даним позовом.
Відповідно до частини першої статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини другої статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
За статтею 11 ЦК України зобов'язання можуть виникати безпосередньо з договорів та інших правочинів, передбачених законом, а також угод, які не передбачені законом, але йому не суперечать.
Відповідно до статті 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Частиною 1 статті 655 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) сплатити за нього певну грошову суму.
Предметом договору купівлі-продажу може бути майно (товар), яке є у продавця на момент укладення договору або буде створене (придбане, набуте) продавцем у майбутньому (ч. 1 ст. 656 Цивільного кодексу України).
Продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу (ч. 1 ст. 662 Цивільного кодексу України).
Кількість товару, що продається, встановлюється у договорі купівлі-продажу у відповідних одиницях виміру або грошовому вираженні. Умова щодо кількості товару може бути погоджена шляхом встановлення у договорі купівлі-продажу порядку визначення цієї кількості (ст. 669 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст. 664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування. Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов'язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв'язку для доставки покупцеві.
Продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу (ст. 663 Цивільного кодексу України).
Приписами ч. 1 ст. 691 Цивільного кодексу України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.
Згідно з частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Двосторонній характер договору купівлі-продажу зумовлює взаємне виникнення у кожної зі сторін прав та обов'язків. Так, з укладенням такого договору продавець приймає на себе обов'язок передати покупцеві певну річ і водночас набуває права вимагати її оплати, а покупець у свою чергу зобов'язаний здійснити оплату придбаної речі та водночас набуває права вимагати від продавця її передачі (Постанова ОП КГС ВС від 18 серпня 2023 року у справі № 927/211/22).
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
При цьому, статтею 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання (стаття 610 ЦК України).
Згідно зі статтею 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, зокрема сплата неустойки.
Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Завданням неустойки є сприяти належному виконанню зобов'язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов'язання боржником. Після порушення боржником свого обов'язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності.
Неустойка не є каральною санкцією, а має саме компенсаційний характер.
03.09.2025 року заявку №78/1/10/-3837-2025 щодо необхідності поставки товару направлено відповідачу засобами поштового зв'язку, що підтверджується описом вкладення, накладною №0407100416991 і фіскальним чеком та відповідає змісту п. 13.13. договору щодо порядку здійснення листувань сторонами цього договору.
Згідно заявки №78/1/10/-3837-2025 від 03.09.2025 товар мав бути поставлений до 25.09.2025.
Як зазначено позивачем в позовній заяві, станом на 09.11.2025 року товар, визначений заявкою позивача №78/1/10/-3837-2025 від 03.09.2025 року, не був поставлений, порушення строків поставки - 45 днів. Докази протилежного в матеріалах справи відсутні.
Отже, суд дійшов висновку про прострочення з 26.09.2025 року по 09.11.2025 року виконання відповідачем свого зобов'язання щодо поставки вказаного товару на 45 днів.
У пункті 8.3. договору сторони досягли згоди, що за порушення строку поставки товару, зазначеного у письмовій заявці Замовника, Постачальник сплачує Замовнику пеню у розмірі 0,1 % вартості товару, з яких допущено прострочення виконання за кожен день прострочення. За прострочення поставки понад 30 календарних днів додатково стягується штраф у розмірі 7% вартості непоставленого товару. У випадку порушення строку поставки понад 30 календарних днів Замовник має право в односторонньому порядку відмовитися від цього Договору в повному обсязі.
Суд звертає увагу, що частинами першою - третьою статті 231 Господарського кодексу України дійсно передбачалось, що законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається. У разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:
- за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг);
- за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості. Законом може бути визначений розмір штрафних санкцій також за інші порушення окремих видів господарських зобов'язань, зазначених у частині другій цієї статті.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
За статтею 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Таким чином, діючим на момент укладення договору Господарським кодексом України було передбачено право сторін визначати у договорі пеню у розмірі 0,1% за прострочення виконання зобов'язання, яка перевищує встановлений Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені.
Проте, суд констатує, що з 28.08.2025 року Господарський кодекс України втратив чинність на підставі Закону № 4196-IX від 09.01.2025 року.
Водночас, частиною третьою статті 549 ЦК України (набрала чинності 09.01.2025 відповідно до Закону №4196-IX) передбачено те, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити на користь кредитора пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Договором може бути визначено менший розмір пені.
Відповідно до статті 58 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії - закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, за винятком випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Таким чином, після втрати чинності Господарським кодексом України, яким би способом не визначався в договорі розмір пені, він не може перевищувати той розмір, який установлено Законом як граничний, тобто може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислена на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України.
За таких обставин, здійснивши перерахунок пені (у розмірі подвійної облікової ставки НБУ) за період прострочення з 26.09.2025 року по 09.11.2025 року включно, суд встановив, що позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають частковому задоволенню у розмірі 8392,94 грн., в іншій частині вимог про стягнення пені в сумі 1489,06 грн слід відмовити.
Суд, перевіривши здійснений позивачем розрахунок штрафу у розмірі 15372,00 грн, вважає його обґрунтованим та арифметично вірним, а тому, вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Як визначено ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь - які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 76 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно із статтею 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Приписами статті 79 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Суд вважає за необхідне вказати, що Європейський суд з прав людини у рішенні в справі “Руїз Торіха проти Іспанії» вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Стандарт доказування “вірогідності доказів», який на відміну від “достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу. На суд покладено обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були. Вказаної позиції дотримується Верховний Суд, зокрема у постанові від 21 серпня 2020 року у справі № 904/2357/20.
На підставі викладеного, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову та стягнення з відповідача пені в сумі 8392,94 грн та штрафу в сумі 15372,00 грн.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Згідно з підпунктом 1 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2026 рік" встановлено, що прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2026 складає 3328,00 грн.
За приписами ч. 3 ст. 4 Закону України “Про судовий збір», при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
З урахуванням викладеного, оскільки у поданій через систему “Електронний суд" позовній заяві міститься одна вимога майнового характеру, ціна позову складає 25254,00 грн., позивач зобов'язаний був сплатити судовий збір у розмірі 2662,40 грн.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Судом позов задоволено частково та визнано обгрунтованими позовні вимоги на загальну суму 23764,94 грн.
Відповідно, судовий збір, що припадає на обгрунтовані позовні вимоги, складає 2505,42 грн і покладається на відповідача (23764,94 грн (сума задоволених позовних вимог) х 2662,40 грн (сума судового збору, яка підлягала сплаті під час звернення з позовом до суду) : 25254,00 (загальна сума позовних вимог) = 2505,42 грн).
Решта судового збору в сумі 156,98 грн залишається за позивачем (2662,40 грн (сума судового збору, яка підлягала сплаті під час звернення з позовом до суду) - 2505,42 грн (стягнутий з відповідача судовий збір) = 156,98 грн).
Керуючись ст. 2, 3, 4, 20, 46, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Лілак» (58005, м. Чернівці, вул. А. Кушніренка, 7А, код ЄДРПОУ 40220106) на користь Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) пеню в сумі 8392,94 грн., штраф в сумі 15372,00 грн та судовий збір в сумі 2505,42 грн.
3. У частині вимог про стягнення пені в сумі 1489,06 грн у задоволенні позову відмовити. Судовий збір в сумі 156,98 грн залишити за позивачем.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Західного апеляційного господарського суду.
Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 13.05.2026.
Суддя С.О.Миронюк