29607, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1, e-mail: inbox@km.arbitr.gov.ua, тел.(0382)71-81-84
"12" травня 2026 р. Справа № 924/226/26
м. Хмельницький
Господарський суд Хмельницької області у складі судді Виноградової В.В., за участю секретаря судового засідання Люкової Л. С., розглянувши матеріали справи
за позовом комунального підприємства "Славутське житлово-комунальне об'єднання"
до державної організації "Комбінат "Естафета"
про стягнення 1110533,42 грн
за участю представників:
позивача - Ішмуратова Н.А.
відповідача - не з'явився.
У засіданні оголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення.
встановив: комунальне підприємство "Славутське житлово-комунальне об'єднання" звернулось до Господарського суду Хмельницької області з позовом про стягнення з державної організації "Комбінат "Естафета" 901154,39 грн заборгованості за послуги з теплопостачання, 139433,62 грн пені, 25737,94 грн 3% річних, 44207,47 грн інфляційних втрат.
Ухвалою суду від 06.03.2026 вказану позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання у справі на 30.03.2026, яке відкладалось на 21.04.2026.
Ухвалою суду від 21.04.2026 підготовче провадження у справі №924/226/26 закрито, призначено справу до судового розгляду по суті у судовому засіданні на 30.04.2026.
Ухвалою суду від 04.05.2026 призначено судове засідання у справі №924/226/26 на 12.05.2026, оскільки 30.04.2026 судове засідання не відбулося у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності суддею Виноградовою В.В..
Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на неналежне виконання відповідачем умов типового індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії у частині повної та своєчасної оплати наданих послуг з постачання теплової енергії. Як правові підстави позову вказує положення ст. ст. 525, 526, 611 ЦК України та ст. 67 Закону України "Про житлово-комунальні послуги".
Відповідач у відзиві на позовну заяву (від 23.03.2026) не заперечує щодо задоволення позовних вимог у частині стягнення 901154,39 грн заборгованості за послуги з теплопостачання, у решті позову просить відмовити. Зазначає, що "Комбінат "Естафета" є державною організацією, яка фінансується за рахунок коштів Державного бюджету України, є неприбутковою. Оскільки організація входить до сфери управління Державного агентства резерву України, яке у силу постанови Кабінету Міністрів України від 26.09.2024 №1117 знаходиться у стані ліквідації, фактично залишилась без керуючого органу управління, у результаті чого, відсутні: фінансування із загального фонду бюджету на 2025-2026 роки, можливість затвердження кошторису та штатного розпису на 2025-2026 роки та можливість укладення договорів для здійснення основної діяльності. Наголошує, що станом на 23.03.2026 вищевикладені обставини не дозволяють вчасно та належним чином виконати зобов'язання по сплаті за послуги з теплопостачання.
Вказує, що відсутність фінансового забезпечення та затверджених кошторисів на 2025 та 2026 роки не може вважатись невиконанням зобов'язання без поважних причин. Посилаючись на ст. ст. 23, 116 Бюджетного кодексу України, стверджує, що виникли обставини, які відповідач не міг передбачити, відвернути та у період існування яких останній об'єктивно, з незалежних від нього причин, був позбавлений можливості виконати зобов'язання по сплаті за послуги теплопостачання, у зв'язку з відсутністю коштів за цією статтею бюджетних призначень.
Звертає увагу на те, що державною організацією неодноразово було вжито усіх можливих заходів задля належного виконання зобов'язань, що підтверджується листуванням з приводу вирішення питання затвердження кошторису та фінансування організації на 2025-2026 роки до КМ України, Міністерства економіки України, Прем'єр-міністра України, Міністра економіки, України, Президента України, Державного агентства з управління резервами України, Офісу Президента України, Хмельницької ОДА, ліквідкомісії Держрезерву. Вказує на відсутність в діях організації умислу та вини в частині невиконання зобов'язань по сплаті послуг з теплопостачання.
Позивач у відповіді на відзив (від 20.04.2026) звертає увагу, що відповідач, зазначивши у відповіді на претензію від 17.02.2026 року №180 про існування станом на 17.02.2026 у державної організації "Комбінат Естафета" на спеціальному рахунку надходжень від надання платних послуг у сумі 10,5 млн. грн, підтвердив наявність коштів, достатніх для погашення всієї заборгованості перед позивачем.
Зауважує, що чинне законодавство України не передбачає звільнення бюджетних організацій від відповідальності за прострочення виконання грошових зобов'язань лише на підставі формальних бюрократичних перешкод, якщо фактично кошти існують та перебувають у розпорядженні такого суб'єкта.
Вказує на відсутність підстав для звільнення відповідача від сплати пені у розмірі 139433,62 грн, оскільки останнім не надано доказів того, що зміни у системі управління держрезервами та відсутність затвердженого кошторису є непереборною силою (форс-мажором).
Також звертає увагу, що листування відповідача з різними органами виконавчої влади не спрямоване безпосередньо на погашення боргу перед КП "Славутське ЖКО" чи хоча б його часткову сплату за рахунок наявних коштів спеціального фонду.
Не заперечує наявність у відповідача статусу об'єкта критичної інфраструктури, однак вказує, що зазначений статус не звільняє від виконання цивільно-правових та господарсько-правових зобов'язань перед контрагентами, не є підставою для відмови у задоволенні законних майнових вимог позивача та не може бути підставою для обмеження права кредитора на отримання належних йому виплат, передбачених законом та договором. Наголошує, що комунальне підприємство "Славутське житлово-комунальне об'єднання" також є об'єктом критичної інфраструктури, по відношенню до якого не виконуються державні гарантії та зобов'язання.
Узагальнюючи свою позицію, позивач вважає, що відсутні підстави для відмови у задоволенні позовних вимог у частині стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат, оскільки відповідач: 1. визнав факт заборгованості та її розмір (901154,39 грн), 2. підтвердив наявність на спеціальному рахунку коштів у розмірі 10,5 млн. грн, що перевищує загальну суму позову, 3. відсутність затвердженого кошторису не є форс-мажорною обставиною та не звільняє від відповідальності за прострочення грошового зобов'язання, 4. інфляційні втрати та 3% річних за ст. 625 ЦК України нараховуються незалежно від вини боржника, 5. статус бюджетної установи чи об'єкта критичної інфраструктури не є підставою для звільнення від цивільно-правової відповідальності.
Представник позивача в засіданні підтримав позовні вимоги з підстав, наведених у позові, відповіді на відзив. Просить позов задоволити.
Відповідач представника в судове засідання не направив, проте у заявах від 27.04.2026, від 11.05.2026 просив здійснювати розгляд справи за відсутності представника відповідача.
Судом враховується, що відповідно до ч. 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Розглядом матеріалів справи встановлено таке.
Матеріали справи містять Типовий індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії (далі - договір) КП "Славутське житлово-комунальне об'єднання", відповідно до п. 1 якого цей договір є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови надання послуги з постачання теплової енергії для потреб опалення або на індивідуальний тепловий пункт для потреб опалення та приготування гарячої води (далі - послуга) індивідуальному споживачу (далі - споживач).
У п. 2 договору зазначено, що даний договір є публічним договором приєднання, який набирає чинності через 30 днів з моменту розміщення на офіційному сайті виконавця http://slavuta-gko.info/.
Згідно з п. 4 договору фактом приєднання споживача до умов договору (ацептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання (додаток), сплата рахунка за надану послуги, факт отримання послуги.
За змістом п. 5 договору комунальне підприємство "Славутське житлово-комунальне об'єднання" (далі - виконавець) зобов'язується надавати споживачу послугу відповідної якості та в обсязі до теплового навантаження будинку, а споживач зобов'язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати надану послугу в строки і на умовах, що визначені цим договором. Обсяг спожитої споживачем послуги визначається як частина обсягу теплової енергії, спожитої у будинку для потреб опалення, визначеної та розподіленої згідно з вимогами Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання" та складається з: обсягу теплової енергії на опалення приміщення споживача безпосередньо; частини обсягу теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення, який складається з обсягу теплової енергії на опалення місць загального користування і допоміжних приміщень будинку; та обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньо будинкових систем опалення. Обсяг теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення розподіляється також на споживачів, приміщення яких обладнані індивідуальними системами опалення.
У п. 30 договору передбачено, що споживач вносить однією сумою плату виконавцю, яка складається з: плати за послугу, визначеної відповідно до Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 №830, в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 08.09.2021 №1022, та Методики розподілу, що розраховується виходячи з розміру затвердженого уповноваженим органом тарифу та обсягу її споживання; плати за абонентське обслуговування в розмірів, визначеному виконавцем, але не вище граничного розміру, визначеного Кабінетом Міністрів України, інформація про яку розміщується на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця http://slavuta-gko.info/. У разі застосування двоставкового тарифу на послуг з постачання теплової енергії плата за послугу з постачання теплової енергії визначається як сума плати, розрахованої виходячи з умовно-змінної частини тарифу (протягом опалювального періоду), а також умовно-постійної частини тарифу (протягом року) (п. 30 договору).
Відповідно до п. 31 договору вартість послуги є встановлений відповідно до законодавства тариф на теплову енергію, який визначається як сума тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії. Розмір тарифу зазначається на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця http://slavuta-gko.info/. У разі зміни зазначеного тарифу протягом строку дії цього договору новий розмір тарифу застосовується з моменту його введення в дію без внесення сторонами додаткових змін до цього договору. Виконавець зобов'язаний забезпечити їх оприлюднення на своєму офіційному веб-сайті. У разі прийняття уповноваженим органом рішення про зміну ціни/тарифу на послугу виконавець у строк, що не перевищує 15 днів з дати введення їх у дію, повідомляє про це споживачу з посиланням на рішення відповідного органу.
У п. 32 договору зазначено, що розрахунковим періодом для оплати обсягу спожитої послуги є календарний місяць. Плата за абонентське обслуговування нараховується щомісяця. У разі застосування двоставкових тарифів умовно-постійна частина тарифу нараховується щомісяця. Початок і закінчення розрахункового періоду для розрахунку за оплатою за абонентське обслуговування завжди збігаються з початком і закінченням календарного місяця відповідно.
Згідно з п. 33 договору виконавець формує та надає рахунок на оплату спожитої послуги споживачу не пізніше ніж за десять днів до граничного строку внесення плати за спожиту послугу. Рахунок надається на паперовому носії. На вимогу або за згодою споживача рахунок може надаватися в електронній формі, у тому числі за допомогою доступу до електронних систем обліку розрахунків споживачів.
У силу положень п. п. 34, 35 договору споживач здійснює оплату за цим договором щомісяця не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу. За бажанням споживача оплата послуги може здійснюватися шляхом внесення авансових платежів.
Пунктом 45 договору унормовано, що у разі несвоєчасного здійснення платежів споживач зобов'язаний сплатити пеню в розмірі 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір сплаченої пені не може перевищувати 100 відсотків загальної суми боргу. Нарахування пені починається з першого робочого дня, що настає за останнім днем граничного строку внесення плати за послугу. Пеня не нараховується за умови наявності заборгованості держави за надані населенню пільги та житлові субсидії та/або наявності у споживача заборгованості з оплати праці, підтвердженої належним чином.
Цей договір набирає чинності з моменту акцептування його споживачем, але не раніше ніж через 30 днів з моменту опублікування і діє протягом одного року з дати набрання чинності (п. 51 договору).
Відповідно до п. 52 договору, якщо за один місяць до закінчення строку дії цього договору жодна із сторін не повідомить письмово іншій стороні про відмову від договору, договір вважається продовженим на черговий однорічний строк.
Рішенням виконавчого комітету Славутської міської ради Хмельницької області від 30.01.2025 № 37 "Про встановлення коригованих тарифів на теплову енергію (її виробництво, транспортування та постачання) та послуги з постачання теплової енергії" встановлено по комунальному підприємству "Славутське житлово-комунальне об'єднання": коригований тариф на теплову енергію (її виробництво, транспортування, та постачання) та затвердити структуру тарифу за Гкал у розмірі: для населення - 3042,33 грн (без ПДВ), 3650,80 грн (з ПДВ); для бюджетних установ - 4190,86 грн (без ПДВ), 5029,03 грн (з ПДВ); для інших споживачів - 4383,58 грн (без ПДВ), 5260,30 грн (з ПДВ); 1.2. Коригований тариф на послугу з постачання теплової енергії та затвердити структуру тарифу (додається) для населення у розмірі - 3042,33 грн (без ПДВ), 3650,80 грн (з ПДВ).
Позивач сформував відповідачу рахунки на оплату послуг з теплопостачання: №83 від 27.01.2025 на загальну суму 436074,80 грн; №235 від 25.02.2025 на загальну суму 329667,87 грн; №409 від 31.03.2025 на загальну суму 135411,72 грн.
Між КП "Славутське житлово-комунальне об'єднання" та державною організацією "Комбінат "Естафета" складено, підписано представниками сторін та скріплено відтисками печаток акт звірки взаєморозрахунків, в якому, зазначено, що станом на 26.05.2025 заборгованість ДО "Комбінат "Естафета" перед КП "Славутське житлово-комунальне об'єднання" склала 901154,39 грн (в т.ч. відповідно рахунків за теплопостачання 01.2025 р. за 92,268 Гкал - 436074,80 грн,); 02.2025 р. за 66,057 Гкал - 329667,87 грн; 03.2025 р. за 26,926 Гкал - 135411,72 грн).
КП "Славутське житлово-комунальне об'єднання" звернулося до ДО "Комбінат "Естафета" з претензією від 28.01.2026 №82, в якій повідомивши, що станом на 29.01.2026 за ДО "Комбінат "Естафета" обліковується заборгованість за спожиту теплову енергію у розмірі 901,15 тис. грн, вимагало сплатити зазначений борг.
У відповіді на претензію №17 від 17.02.2026 ДО "Комбінат "Естафета" повідомила, що її фінансовий стан станом на 17.02.2026 не дозволяє вчасно та належним чином виконати зобов'язання по оплаті спожитої теплової енергії, оскільки у неї відсутній затверджений кошторис та план асигнувань на 2025 рік та на 2026 рік, а також відсутній орган управління. У підтвердження вжиття заходів задля належного виконання зобов'язань, звернула увагу на листування з відповідними державними органами. Також проінформувала, що станом на 17.02.2026 у державної організації "Комбінат "Естафета" на спеціальному рахунку є надходження від надання платних послуг у сумі 10,5 млн. грн, але через відсутність затвердженого кошторису, її фінансова діяльність заблокована.
У матеріали справи надано листи Славутського управління Державної казначейської служби України Хмельницької області адресовані ДО "Комбінат "Естафета": від 16.09.2025, згідно з яким залишок коштів на рахунку спеціального фонду ДО "Комбінат "Естафета" станом на 16.09.2025 становить 8526386,41 грн, затверджені кошторисні призначення ДО "Комбінат "Естафета" по загальному та спеціальних фондах на 2025 рік відсутні, відповідно здійснення касових видатків неможливо; від 11.03.2026 - відповідно до якого залишок коштів на рахунку спеціального фонду ДО "Комбінат "Естафета" станом на 11.03.2026 становить 10648925,05 грн, затверджені кошторисні призначення ДО "Комбінат "Естафета" по загальному та спеціальних фондах на 2026 рік відсутні.
Відповідачем у матеріали справи надано копії листів ДО "Комбінат "Естафета", адресовані держаним органам щодо вирішення ситуації стосовно відсутності органу, що має повноваження розпорядника бюджетних коштів, затвердження кошторису та фінансування організації на 2025-2026 роки: лист від 28.01.2025, адресований Кабінету Міністрів України, Міністерству економіки України, Міністерству фінансів України, голові ліквідаційної комісії Державного агентства резерву України; лист від 09.04.2025, адресований Прем'єр - міністру України, лист Першому віце - прем'єр міністру; лист від 02.06.2025, адресований голові ліквідаційної комісії Державного агентства резерву; лист від 19.06.2025, адресований Президенту України; лист від 19.06.2025, адресований Кабінету Міністрів України, Міністерству економіки України, Державному агентству резерву України; від 17.07.2025, адресований Державному агентству з управління резервами України, Міністерству оборони України, Кабінету Міністрів України, Міністерству економіки України, від 05.08.2025, адресований Державному агентству з управління резервами України, Кабінету Міністрів України, Міністерства економіки, дозвілля та сільського господарства України, лист від 14.08.2025, адресований Президенту України, т. в. о. голови Державного агентства з управління резервами України, Кабінету Міністрів України, Міністерству економіки, дозвілля та сільського господарства України; лист від 19.08.2025, адресований голові Хмельницької обласної державної адміністрації; листи від 22.08.2025, від 01.09.2025, адресовані Кабінету Міністрів України, Міністерству економіки, дозвілля та сільського господарства України, т. в. о. голови Державного агентства з управління резервами України, голові ліквідаційної комісії Державного агентства резерву України; лист від 17.09.2025, адресований Кабінету Міністрів України, Міністерству економіки, дозвілля та сільського господарства України; лист-запит від 25.11.2025, адресований Президенту України, Кабінету Міністрів України, Міністерству економіки, дозвілля та сільського господарства України, Міністерству фінансів України, т. в. о. голови Державного агентства з управління резервами України, голові ліквідаційної комісії Державного агентства резерву України; від 28.11.2025, адресований Кабінету Міністрів України, Міністра, заступнику Міністра Міністерства економіки, дозвілля та сільського господарства України, т. в. о. голови Державного агентства з управління резервами України, голові ліквідаційної комісії Державного агентства резерву України; лист від 28.11.2026 голові Хмельницької обласної державної адміністрації, лист від 21.01.2026, адресований Міністерству оборони України.
Оскільки відповідач не оплатив надані послуги з теплопостачання, позивач просить стягнути з останнього 901154,39 грн заборгованості за послуги з теплопостачання, 139433,62 грн пені, 25737,94 грн 3% річних, 44207,47 грн інфляційних втрат.
У матеріалах справи наявний розрахунок заборгованості, згідно з яким станом на 02.03.2026 заборгованість споживача - державної організації "Комбінат "Естафета" становить 901154,39 грн.
Аналізуючи подані докази, оцінюючи їх у сукупності, суд до уваги бере таке.
Відповідно до положень ч. ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно із приписами ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ст. 626 ЦК України).
Частиною першою ст. 628 ЦК України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).
Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору (ч. 1 ст. 634 ЦК України).
Згідно з ч. 1 ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.
Частиною 1 ст. 641 ЦК України передбачено, що пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття. Пропозицією укласти договір є, зокрема, документи (інформація), розміщені у відкритому доступі в мережі Інтернет, які містять істотні умови договору і пропозицію укласти договір на зазначених умовах з кожним, хто звернеться, незалежно від наявності в таких документах (інформації) електронного підпису.
Реклама або інші пропозиції, адресовані невизначеному колу осіб, є запрошенням робити пропозиції укласти договір, якщо інше не вказано у рекламі або інших пропозиціях (ч. 2 ст. 641 ЦК України).
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 642 ЦК України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.
Із змісту ч. 2 ст. 12 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" вбачається, що договори про надання житлово-комунальних послуг укладаються відповідно до типових або примірних договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України або іншими уповноваженими законом державними органами відповідно до закону. Договори про надання комунальних послуг можуть затверджуватися окремо для різних моделей організації договірних відносин (індивідуальний договір, індивідуальний договір з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем, колективний договір) та для різних категорій споживачів (індивідуальний споживач (співвласник багатоквартирного будинку, власник будівлі, у тому числі власник індивідуального садибного житлового будинку), колективний споживач).
Умовами п. 13 Правил надання послуги з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 № 830 (далі Правила), визначено, що надання послуги здійснюється виключно на договірних засадах; послуга надається споживачеві згідно з умовами договору, що укладається відповідно до типових договорів про надання послуги відповідно до статей 13 і 14 Закону України "Про житлово-комунальні послуги".
Фактом приєднання споживача до умов індивідуального договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання, сплата рахунка за надані послуги, факт отримання послуги або надсилання через Єдину платформу електронного повідомлення про прийняття пропозиції укласти електронний договір (акцепт), наданої відповідно до вимог статей 10 та 11 Закону України "Про електронну комерцію" (за наявності електронних кабінетів у споживача та виконавця).
Так, відповідно до п. 1 Типового індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії цей договір є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови надання послуги з постачання теплової енергії для потреб опалення або на індивідуальний тепловий пункт для потреб опалення та приготування гарячої води (далі - послуга) індивідуальному споживачу (далі - споживач).
У п. 4 вказаного договору встановлено, що фактом приєднання споживача до умов договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання (додаток), сплата рахунка за надану послуги, факт отримання послуги.
У матеріалах справи відсутні заперечення відповідача щодо умов Типового індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії, як і не надано заперечень щодо отримання послуги з постачання теплової енергії за вказаним договором. При цьому наявні рахунки на оплату послуг з теплопостачання, підписаний акт звірки взаєморозрахунків, що свідчать про факт приєднання відповідача до умов договору. Окрім того, відповідач у відзиві на позов підтверджує отримання від відповідача послуг з теплопостачання у січні-березні 2025 року на загальну суму 901154,39 грн.
У контексті наведеного суд також звертає увагу на усталену правову позицію Верховного Суду, яка викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 21.08.2019 у справі №922/4239/16, Верховного Суду від 11.04.2018 у справі №904/2238/17, від 16.10.2018 у справі №904/7377/17, від 21.04.2020 у справі №910/7968/19, від 09.06.2021 у справі №303/7554/16-ц, від 25.09.2019 у справі №522/401/15-ц, від 26.04.2018 у справі №904/6293/17, що відсутність письмового договору про постачання теплової енергії, при підтвердженні факту її постачання обставинами справи не звільняє осіб, які використовують теплову енергію без укладення договору на теплопостачання, від обов'язку оплати за фактично спожиту теплову енергію.
Статтею 714 ЦК України передбачено, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.
За змістом п. 5 договору комунальне підприємство "Славутське житлово-комунальне об'єднання" зобов'язалося надавати споживачу послугу з постачання теплової енергії, а споживач зобов'язався своєчасно та в повному обсязі оплачувати надану послугу в строки і на умовах, що визначені цим договором.
Частиною 1 ст. 9 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачено, що споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.
Ціни (тарифи) на житлово-комунальні послуги встановлюються за домовленістю сторін, крім випадків, коли відповідно до закону ціни (тарифи) є регульованими. У такому разі ціни (тарифи) встановлюються уповноваженими законом державними органами або органами місцевого самоврядування відповідно до закону (ч. 1 ст. 10 Закону України "Про житлово-комунальні послуги").
Пунктом 45 Правил передбачено, що індивідуальний споживач зобов'язаний, зокрема, оплачувати надану послугу за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, та вносити плату за абонентське обслуговування у строки, встановлені договором.
У силу положень п. 34 договору споживач здійснює оплату за цим договором щомісяця не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу.
Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
У відповідності до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов Типового індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії, до якого приєднався відповідач, позивач надав відповідачу послуги з теплопостачання, поставивши 185,251 Гкал теплової енергії, за які відповідач повинен був сплатити 901154,39 грн, про що виставлено відповідні рахунки на оплату від №83 від 27.01.2025 на суму 436074,80 грн; №235 від 25.02.2025 на загальну суму 329667,87 грн; №409 від 31.03.2025 на загальну суму 135411,72 грн.
Однак, відповідач надані послуги з теплопостачання не оплатив, заборгувавши позивачу 901154,39 грн, що відображено в акті звірки взаєморозрахунків між КП "Славутське житлово-комунальне об'єднання" та ДО "Комбінат "Естафета, який містить підписи представників сторін, скріплені відтисками печаток.
Доказів щодо сплати 901154,39 грн боргу чи спростування її виникнення перед позивачем суду не подано. Натомість відповідач погоджується з наявною заборгованістю та не заперечує щодо її стягнення.
Отже, як підтверджено матеріалами справи та не заперечується відповідачем, у останнього перед позивачем за послуги з постачання теплової енергії наявна заборгованість у розмірі 901154,39 грн, яка підлягає стягненню.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно із ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
У зв'язку із неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати послуги з постачання теплової енергії, позивач заявив до стягнення 25737,94 грн 3% річних, 44207,47 грн інфляційних втрат, 139433,62 грн пені.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Верховний Суд неодноразово наголошував, що за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат та 3% річних на суму боргу входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах №703/2718/16-ц та №646/14523/15-ц, постанови Верховного Суду від 20.08.2025 у справі №910/15292/24). Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції та 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу (постанови Верховного Суду від 05.07.2019 у справі №905/600/18, 27.08.2025 у справі №920/1114/24).
Суд, перевіривши з використанням ІПС "Законодавство" розрахунок нарахованих інфляційних втрат за заявлені періоди, зазначає, що розрахунки відповідних нарахувань проведено правомірно в можливих межах, тому вимоги про стягнення 44207,47 грн інфляційних втрат підлягають задоволенню.
Здійснивши із використанням ІПС "Законодавство" перевірку нарахованих до стягнення сум 3% річних, суд зазначає, що правильним буде нарахування 3% річних у загальній сумі 25592,19 грн, оскільки позивачем при проведенні такого розрахунку допущені помилки у визначенні періодів нарахування, так як не взято до уваги п. 34 типового договору, яким передбачено, що споживач здійснює оплату щомісяця не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу та положення ст. ст. 253, 254 ЦК України щодо початку перебігу строку. Так, наприклад, на борг в сумі 329667,87 грн за лютий 2025 нарахування проведено з 31.03.2025 по 02.03.2026, хоча з врахуванням зазначеного нарахування повинні здійснювати з 01.04.2025 по 02.03.2026, тому загальна суму 3% річних за цей період складає 9104,25 грн. Аналогічні помилки допущено при розрахунку 3% на суму боргу 436074,80 грн за січень 2025, на суму боргу 135411,72 грн за березень 2025. Отже, стягненню підлягає 25592,19 грн нарахованих 3% річних, решта нарахувань в сумі 145,75 грн здійснено необґрунтовано, тому в їх стягненні суд відмовляє.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Відповідно до ст. ст. 546, 548 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися у відповідності до закону або умов договору, зокрема, неустойкою, яку боржник повинен сплатити у разі порушення зобов'язання.
У ст. 549 ЦК України зазначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання (ч. 1 ст. 549 ЦК України).
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).
Частину третю статті 549 ЦК України згідно із Законом № 4196-IX від 09.01.2025 "Про особливості регулювання діяльності юридичних осіб окремих організаційно-правових форм у перехідний період та об'єднань юридичних осіб" (набрав чинності 28.02.2025, введено в дію 28.08.2025) доповнено абзацом другим:" Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити на користь кредитора пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Договором може бути визначено менший розмір пені.
Частиною 2 ст. 551 ЦК України передбачено, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Судом враховується, що у період виникнення спірних правовідносин між сторонами, зокрема щодо обов'язку сплатити вартість виконаних робіт, права нарахування штрафних санкцій, 3% річних, інфляційних втрат діяли норми Господарського кодексу України (далі - ГК України) (визнано таким, що втратив чинність, з дня введення в дію Закону № 4196-IX від 09.01.2025 - введено в дію 28.08.2025).
Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Положеннями ч. 6. ст. 231 ГК України передбачено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Як вбачається з умов п. 45 типового договору, у разі несвоєчасного здійснення платежів споживач зобов'язаний сплатити пеню в розмірі 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір сплаченої пені не може перевищувати 100 відсотків загальної суми боргу. Нарахування пені починається з першого робочого дня, що настає за останнім днем граничного строку внесення плати за послугу.
Зважаючи на наведене, суд, проаналізувавши та перевіривши розрахунок пені, наданий позивачем, визначений період нарахування пені, враховуючи положення ст. 14 ГПК України, а також приписи п. 45 типового договору, зазначає, що обґрунтованим є нарахування пені в загальній сумі 16259,78 грн. Вимоги щодо стягнення решти пені - в сумі 123173,84 грн є безпідставними та необґрунтованими, тому не підлягають задоволенню. При цьому, судом враховується, що позивачем при здійсненні розрахунку не враховано розмір пені визначений у п. 45 договору (позивачем при нарахуванні застосовувався розмір пені як подвійна облікова ставка НБУ, замість 0,01 відсотка суми боргу за кожний день прострочення), а також допущені помилки щодо строків, кількості днів нарахування, як і при нарахуванні 3%, про що судом було звернуто увагу вище. Наприклад, на борг в сумі 329667,87 грн за лютий 2025 нарахування проведено з 31.03.2025 по 30.09.2026 з врахуванням подвійної облікової ставки НБУ на суму 51518,51 грн, тоді як враховуючи зазначене та визначені позивачем строки, нарахування повинні здійснювати з 01.04.2025 по 30.09.2026, розмір пені - 0,01%, кількість днів прострочення 182.
Контррозрахунку нарахувань 3% річних, інфляційних втрат, пені суду не подано.
З приводу доводів відповідача про неможливість виконання зобов'язань через відсутність затвердженого кошторису та бюджетного фінансування організації, суд зважає на неодноразові звернення відповідача до відповідних органів держави з приводу вирішення питання затвердження кошторису та фінансування організації на 2025-2026 роки, у той же час посилання відповідача на відсутність бюджетних асигнувань для фінансування оплати за надані позивачем послуги оцінюються критично, з огляду на позицію Європейського суду з прав людини викладену у рішеннях від 18.10.2005 у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України", від 30.11.2004 у справі "Бакалов проти України" про те, що відсутність бюджетного фінансування (бюджетних коштів) не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання, що також викладено у постанові Верховного Суду від 07.11.2019 у справі №916/1345/18.
Судом враховується, що аналогічний правовий висновок про те, що сама собою відсутність бюджетних коштів не є підставою для звільнення боржника від виконання зобов'язання також міститься, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2018 у справі №12-46гс18, від 17.04.2018 у справі №911/4249/16, у постановах Верховного Суду від 27.03.2018 у справах №925/246/17, №925/974/17.
Окрім того, Верховний Суд України у постанові від 12.04.2017 у справі №906/1072/15 виснував, що порушення відповідачем умов договору щодо своєчасної оплати товару є підставою для нарахування визначених ст. 625 ЦК України платежів, адже відсутність бюджетних коштів не звільняє відповідача від встановленого законом обов'язку відшкодувати матеріальні втрати кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та не позбавляє кредитора права на компенсацію за користування утримуваними боржником грошовими коштами.
Окрім того статтею 617 ЦК України не передбачено такої підстави для звільнення від відповідальності, як відсутність у боржника необхідних коштів.
Отже, відсутність затвердженого кошторису й відповідного бюджетного фінансування щодо видатків на оплату заборгованості не можуть слугувати підставою для звільнення від виконання зобов'язань та від застосування відповідних наслідків відповідальності.
Разом з тим, судом звертається увага на листи Славутського управління Державної казначейської служби України Хмельницької області від 16.09.2025, згідно з яким залишок коштів на рахунку спеціального фонду ДО "Комбінат "Естафета" станом на 16.09.2025 становить 8526386,41 грн; від 11.03.2026, відповідно до якого залишок коштів на рахунку спеціального фонду ДО "Комбінат "Естафета" станом на 11.03.2026 становить 10648925,05 грн.
Також суд вважає слушним доводи позивача, що статус об'єкта критичної інфраструктури та стратегічного значення не звільняє відповідача від виконання господарських зобов'язань перед котрагентами та не може бути підставою для обмеження права кредитора на отримання належних йому виплат, передбачених законом та договором.
Відповідно до ст. ст. 13, 74 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи ( ст. 73 ГПК України).
Згідно з ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.
Cудом враховується, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
З огляду на вищезазначені положення законодавства та встановлені обставини справи у їх сукупності, суд доходить висновку про часткове задоволення позову, а саме в частині стягнення 901154,39 грн основного боргу, 44207,47 грн інфляційних втрат, 25592,19 грн 3% річних, 16259,78 грн пені. В позові про стягнення 145,75 грн 3% річних та 123173,84 грн пені суд відмовляє.
Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору покладаються на сторони пропорційно задоволеним позовним вимогам (з урахуванням ч. 3 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", оскільки позов подано в електронній формі).
Керуючись ст. ст. 2, 4, 73, 74, 86, 129, 233, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов комунального підприємства "Славутське житлово-комунальне об'єднання" до державної організації "Комбінат "Естафета" про стягнення заборгованості в сумі 1110533,42 грн задовольнити частково.
Стягнути з державної організації "Комбінат "Естафета" (30069, Хмельницька обл., Шепетівський р-н, с. Стригани, вул. Охман Г., буд. 3А; код 14373331) на користь комунального підприємства "Славутське житлово-комунальне об'єднання" (30000, Хмельницька обл., м. Славута, вул. Миру, буд. 14А; код 34432514) 901154,39 грн (дев'ятсот одну тисячу сто п'ятдесят чотири гривні 39 коп.) основного боргу, 44207,47 грн (сорок чотири тисячі двісті сім гривень 47 коп.) інфляційних втрат, 25592,19 грн (двадцять п'ять тисяч п'ятсот дев'яносто дві гривні 19 коп.) 3% річних, 16259,78 грн (шістнадцять тисяч двісті п'ятдесят дев'ять гривень 78 коп.) пені, 11846,57 грн (одинадцять тисяч вісімсот сорок шість гривень 57 коп.) витрат зі сплати судового збору.
Видати наказ.
В решті позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 256 ГПК України).
Апеляційна скарга подається в порядку, передбаченому ст. 257 ГПК України.
Повне рішення складено 12.05.2026.
Суддя В.В. Виноградова