8-й під'їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"11" травня 2026 р.м. ХарківСправа № 922/802/26
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Пономаренко Т.О.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Харківського обласного центру зайнятості (61068, м. Харків, вул. Громадського Олега, 1-А; код ЄДРПОУ: 03491277) в особі Харківської філії Харківського обласного центру зайнятості (61013, м. Харків, вул. Шевченка, 137-А; код ЄДРПОУ: 45149645)
до Фізичної особи-підприємця Кюппєра Бориса Сергійовича ( АДРЕСА_1 ; код РНОКПП: НОМЕР_1 )
про стягнення коштів
без виклику учасників справи
11.03.2026 Харківський обласний центр зайнятості в особі Харківської філії Харківського обласного центру зайнятості звернулось до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця Кюппєра Бориса Сергійовича, в якій просить суд стягнути з Фізичної особи-підприємця Кюппєра Бориса Сергійовича на користь Харківського обласного центру зайнятості суму коштів, виплачених як допомога по частковому безробіттю за період з 01.04.2020 по 30.11.2020, у сумі 19 474,00 грн. та судові витрати у сумі 3 328,00 грн.
В обґрунтування позову позивач зазначає, що відповідачем на дату звернення до Харківського міського центру зайнятості 25.06.2020 для отримання допомоги по частковому безробіттю на період карантину було надано недостовірні відомості щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, внаслідок чого відповідачем незаконно отримано допомогу по часткового безробіттю на період карантину в сумі 19 474,00 грн.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 12.03.2026 прийнято позовну заяву Харківського обласного центру зайнятості в особі Харківської філії Харківського обласного центру зайнятості до Фізичної особи-підприємця Кюппєра Бориса Сергійовича про стягнення коштів до розгляду та відкрити спрощене позовне провадження у справі №922/802/26. Вирішено розгляд справи №922/802/26 здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами. Відповідачу відповідно до статті 251 ГПК України встановлено строк 15 днів з дня вручення цієї ухвали для подання відзиву на позов; відповідно до частини 7 статті 252 ГПК України встановлено строк 15 днів з дня отримання цієї ухвали для подання клопотання про розгляд справи в порядку загального позовного провадження.
В той же день, для надання можливості відповідачу скористатися своїми процесуальними правами відповідно до ст.251, ст.252 та ст.167 Господарського процесуального кодексу України, суд з використанням установи поштового зв'язку АТ "Укрпошта" направив на адресу відповідача - Фізичної особи-підприємця Кюппєра Бориса Сергійовича ( АДРЕСА_2 , 134), яка збігається із адресою, зазначеною у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, як адреса місцезнаходження фізичної особи-підприємця, вищезазначену ухвалу суду про відкриття провадження по справі №922/802/26 від 12.03.2026 рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Однак, вказану судову кореспонденцію повернуто на адресу суду з відміткою пошти в довідці ф.20: "адресат відсутній за вказаною адресою".
Суд наголошує, що право бути почутим є одним з ключових принципів процесуальної справедливості, яка передбачена статтею 129 Конституції України і статтею 6 Конвенції. Учасник справи повинен мати можливість захистити свою позицію в суді. Така можливість сприяє дотриманню принципу змагальності через право особи бути почутою та прийняттю обґрунтованого і справедливого рішення. Загальна концепція справедливого судочинства, яка охоплює основний принцип, згідно з яким провадження має бути змагальним, вимагає, щоб особа була поінформована про порушення справи та хід її розгляду.
Такі принципи господарського судочинства, як рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі, реалізуються, зокрема, шляхом надання особам, які беруть участь у справі, рівних процесуальних прав й обов'язків, до яких, зокрема, віднесено право знати про дату, час і місце судового розгляду справи, про всі судові рішення, які ухвалюються у справі та стосуються їхніх інтересів, а також право давати усні та письмові пояснення, доводи та заперечення (відповідний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 03.08.2022 у справі №909/595/21).
24.03.2026 вищезазначену ухвалу суду про відкриття провадження по справі №922/802/26 від 12.03.2026 було повторно направлено на адресу відповідача.
Однак, як вбачається з матеріалів справи, вищезазначену судову кореспонденцію повернуто на адресу суду з відміткою пошти в довідці ф.20: "адресат відсутній за вказаною адресою".
Відповідно до ч.6 ст.242 ГПК України, днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Відповідно до ч.7 ст.120 Господарського процесуального кодексу України, у разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Інформації ж про іншу адресу відповідача у суду немає.
Сам лише факт неотримання кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася в суд у зв'язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки зумовлений не об'єктивними причинами, а суб'єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу (постанова Верховного Суду від 25 червня 2018 року у справі №904/9904/17).
Крім цього, процесуальні документи щодо розгляду даної справи офіційно оприлюднені у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua) та знаходяться у вільному доступі.
Додатково, 24.03.2026 секретарем судового засідання було сформовано телефонограму на номери телефону відповідача, вказані в позовній заяві. Однак відповідну телефонограму відповідачем прийнято не було, оскільки перший номер вказаний у позовній заяві не працює, а за другим номером відповів інший абонент.
З огляду на зазначене, виходячи з презумпції обізнаності відповідача, суд дійшов висновку, що відповідача було належним чином повідомлено про розгляд даної справи.
Проте, відповідач своїм правом наданим відповідно до ст.251, ст.252 ГПК України не скористався, відзив на позов не надав, з клопотанням про розгляд справи в порядку загального позовного провадження до суду не звертався.
Відповідно до ч.1 ст.7 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом.
Згідно з частиною 3 зазначеної статті судова система забезпечує доступність правосуддя для кожної особи відповідно до Конституції та в порядку, встановленому законами України.
Відповідно до частини 1, пункту 10 частини 3 статті 2 та частини 2 статті 114 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Основними засадами (принципами) господарського судочинства є розумність строків розгляду справи судом, а строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Право особи на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення від 07.07.1989 Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).
Відповідно до статті 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Так, процесуальні документи у цій справі направлялись всім учасникам судового процесу, що підтверджуються штампом канцелярії на зворотній стороні відповідного документу та інформацією з КП "Діловодство спеціалізованого суду" про доставку електронного листа в електронний кабінет.
Таким чином, всім учасникам справи надано можливість для висловлення своєї правової позиції по суті позовних вимог, а також судом надано сторонам достатньо часу для звернення із заявами по суті справи та з іншими заявами з процесуальних питань.
Проте, станом на день ухвалення цього рішення від відповідача будь-яких заяв по суті спору та/або з процесуальних питань до суду не надходило.
Частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України закріплено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч.9 ст.165 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Приймаючи до уваги належне повідомлення відповідача про розгляд даної справи, а також враховуючи наявність у матеріалах справи достатньої кількості документів для розгляду справи по суті, суд дійшов висновку про її розгляд за наявними матеріалами.
Згідно з ч.4 ст.240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно перевіривши матеріали справи та надані докази, суд встановив наступне.
Наказом Міністерства економіки України від 24 жовтня 2022 року №4132 «Про реорганізацію державних органів Державної служби зайнятості» прийнято рішення реорганізувати Харківський міський центр зайнятості шляхом приєднання до Харківського обласного центру зайнятості (61068, Харківська область, м. Харків, вул. Громадського Олега, 1А, код згідно з ЄДРПОУ 03491277), та установлено, що Харківський обласний центр зайнятості є правонаступником усіх майнових та немайнових прав Харківського міського центру зайнятості.
Наказом Харківського обласного центру зайнятості від 25.12.2022 №863, створено Харківську філію Харківського обласного центру зайнятості.
Відповідні відомості про перебування Харківського міського центру зайнятості у стані припинення та про створення Харківської філії Харківського обласного центру зайнятості внесені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Харківська філія Харківського обласного центру зайнятості є відокремленим підрозділом регіонального центру зайнятості та виконує функції, покладені на неї регіональним центром зайнятості, виконує завдання та функції у сфері зайнятості населення, трудової міграції та соціального захисту населення від безробіття, а також функції виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, визначені законами України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», «Про зайнятість населення».
Відповідач - фізична особа-підприємець Кюппєр Борис Сергійович 25.06.2020 звернувся до Харківського міського центру зайнятості із заявою про надання допомоги по частковому безробіттю на період карантину, у зв'язку з зупиненням діяльності з 01.04.2020 відповідно до ст.47-1 Закону України «Про зайнятість населення», в редакції чинній при прийнятті рішень по особі (далі - Закон) та Порядку надання та повернення коштів, спрямованих на фінансування допомоги по частковому безробіттю на період карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-Соv-2, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 22.04.2020 №306 (в редакції Постанови Кабінету Міністрів України від 03.06.2020 №453) (далі - Порядок).
На підставі поданої Фізичною особою-підприємцем Кюппєрем Борисом Сергійовичем заяви від 25.06.2020 та доданих до неї документів (згідно п.9 Порядку): засвідченої копії наказу від 01.04.2020 №1 про зупинення діяльності з 01 квітня 2020 року; відомості про фізичну особу - підприємця, який є застрахованою особою, щодо якого виконуються вимоги ч.3 ст.471 Закону (далі - відомості); довідки про сплату єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.10.2019 по 31.03.2020 у повному обсязі (подану фізичною особою - підприємцем, яка є застрахованою особою, на підставі звітних відомостей, що надаються Пенсійному фонду України або ДПС), Харківським обласним центром зайнятості 10.07.2020 прийнято рішення про надання допомоги по частковому безробіттю на період карантину (наказ від 01.07.2020 №1086).
В довідці, доданій до заяви, Фізична особа-підприємець Кюппєр Борис Сергійович власноручним підписом станом на 25.06.2020 підтверджував сплату єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.10.2019 по 31.03.2020 у повному обсязі.
Відповідно до п.15 Порядку та наданих ФОП Кюппєром Сергієм Борисовичем відомостей від 25.06.2020 б/н за період з 01.04.2020 по 31.05.2020, від 06.08.2020 б/н за період з 01.07.2020 по 31.07.2020, за період з 01.08.2020 по 31.08.2020, за період з 01.09.2020 по 30.09.2020, за період з 01.10.2020 по 31.10.2020, від 03.12.2020 № 9618 за період з 01.11.2020 по 30.112020, на рахунок фізичної особи-підприємця платіжними дорученнями було перераховано допомоги по частковому безробіттю на загальну суму 19 474,00 грн, зокрема:
- платіжним дорученням від 11.08.2020 №8621 за квітень - травень 2020 року перераховано 5 564,00 грн;
- платіжним дорученням від 25.09.2020 №18049 за липень 2020 року перераховано 2 782,00 грн;
- платіжним дорученням від 06.10.2020 №18855 за серпень 2020 року перераховано 2 782,00 грн;
- платіжним дорученням від 02.11.2020 №20719 за вересень 2020 року перераховано 2 782,00 грн;
- платіжним дорученням від 26.11.2020 №22108 за жовтень 2020 року перераховано 2 782,00 грн;
- платіжним дорученням від 18.12.2020 №24973 за листопад 2020 року перераховано 2 782,00 грн.
З метою здійснення перевірки відомостей та документів, поданих відповідачем для отримання допомоги по частковому безробіттю на період карантину, керуючись п.21 Порядку (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 16.06.2021 №635), Харківською філією Харківського обласного центру зайнятості направлено запит щодо сплати єдиного внеску платниками, які отримали допомогу по частковому безробіттю, на який отримано лист Головного управління ДПС у Харківській області від 19.12.2023 №26132/5/20-40-24-04-10.
На підставі вищезазначеного листа встановлено, що відповідачем на дату звернення до Харківського міського центру зайнятості 25.06.2020 для отримання допомоги по частковому безробіттю на період карантину було надано недостовірні відомості щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. Так, у доданої до заяви довідці про сплату єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, наданих на підставі звітних відомостей за період з 01.10.2019 по 31.03.2020, значиться інформація про сплату ЄСВ в повному обсязі, тоді як відповідно до листа ГУ ДПС у Харківській області за вказаний період ЄСВ станом на 25.06.2020 сплачено відповідачем не було, а саме ЄСВ за січень та лютий 2020 року сплачено не було, про що складено відповідний акт № 89 від 19.01.2024.
Як стверджує позивач, внаслідок подання недостовірних відомостей щодо сплати ЄСВ у довідці доданої до заяви про надання допомоги по частковому безробіттю від 25.06.2020, фізичною особою-підприємцем Кюппєр Борисом Сергійовичем незаконно отримано допомогу по часткового безробіттю на період карантину в сумі 19 474,00 грн.
Харківським обласним центром зайнятості прийнято наказ від 31.01.2024 №49 «Про повернення коштів, виплачених як допомога по частковому безробіттю на період карантину ФОП Кюппєр Б.С.» щодо вжиття заходів по поверненню коштів, виплачених як допомога по частковому безробіттю на період карантину відповідачем за період з 01.04.2020 по 30.11.2020 у сумі 19 474,00 грн.
З метою врегулювання спору в досудовому порядку позивачем 02.02.2024 було направлено відповідачу претензію №17.05-691 про повернення коштів, в якій запропоновано відповідачу в місячний строк розглянути претензію та перерахувати в добровільному порядку кошти в сумі 19 474,00 грн позивачу.
Як стверджує позивач, у зазначений місячний строк та на момент подання позовної заяви сума незаконно отриманої допомоги по частковому безробіттю на період карантину відповідачем на рахунок позивача не повернута, чим завдано шкоду Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.
Враховуючи викладене, як стверджує позивач, у відповідача, станом на дату звернення із заявою від 25.06.2020, було відсутнє право на отримання допомоги по частковому безробіттю на період карантину відповідно до ст.47-1 Закону, оскільки останній надав недостовірні дані щодо сплати ЄСВ за шість місяців, що передують зупиненню господарської діяльності. У неправомірних діях відповідача наявні всі елементи складу правопорушення: 1) протиправна поведінка відповідача полягає в наданні недостовірних відомостей щодо сплати ЄСВ у повному обсязі за період з 01.10.2019 по 31.03.2020 станом на 25.06.2020; 2) збитки - розмір виплаченої допомоги по частковому безробіттю ФОП Кюппєр Б.С.; 3) причинний зв'язок між протиправною поведінкою відповідача та збитками - є подання недостовірних відомостей щодо сплати ЄСВ, що призвело до безпідставної виплати допомоги по частковому безробіттю у сумі 19 474,00 грн, та як наслідок спричинило завдання збитків центру зайнятості.
На переконання позивача, недотримання особою умов Порядку призвело до неправомірної виплати допомоги по частковому безробіттю, яка б не здійснювалася б позивачем у випадку сплати ФОП Кюппєр Борисом Сергійовичем ЄСВ у повному обсязі за вказаний у довідці період або усвідомлення особою відсутності законних підстав для звернення до центру зайнятості для отримання допомоги по частковому безробіттю, у зв'язку з несплатою ЄСВ за вказані періоди.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.
Згідно з ч.2 ст.34 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» Фонд загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття (далі - Фонд), зобов'язаний вживати заходів до раціонального використання коштів і забезпечення фінансової стабільності Фонду.
Позивач є державною установою у централізованій системі державних установ державної служби зайнятості. Він виконує завдання та функції у сфері зайнятості населення, трудової міграції та соціального захисту населення від безробіття, а також функції виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, визначені законами України: “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" та “Про зайнятість населення» (далі - Закон).
Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку із поширенням коронавірусної хвороби (СОVID-19) №540-ІХ від 30.03.2020 доповнено 3акон статтею 47-1 "Допомога по частковому безробіттю на період карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2. Дана норма Закону набула чинності з 02.04.2020.
Відповідно до ч.1 ст.47-1 Закону (в редакції, чинній на момент подання відповідачем заяви про надання допомоги по частковому безробіттю на період карантину) допомога по частковому безробіттю на період карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, надається територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, застрахованим особам у разі втрати ними частини заробітної плати або доходу внаслідок вимушеного скорочення передбаченої законодавством тривалості робочого часу у зв'язку із зупиненням (скороченням) діяльності через проведення заходів щодо запобігання виникненню та поширенню коронавірусної хвороби (СОVID-19), передбачених карантином, встановленим Кабінетом Міністрів України, за зверненням роботодавця або фізичної особи - підприємця, який є застрахованою особою, для її виплати працівникам або фізичній особі - підприємцю, який є застрахованою особою.
Сума допомоги по частковому безробіттю на період карантину надається роботодавцям, у тому числі фізичним особам - підприємцям, які є застрахованими особами, із числа суб'єктів малого та середнього підприємництва на строк зупинення (скорочення) діяльності, а також протягом 30 календарних днів після завершення карантину.
Допомога по частковому безробіттю на період карантину надається у разі сплати роботодавцем або фізичною особою - підприємцем, який є застрахованою особою, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування протягом шести місяців, що передують даті зупинення діяльності.
Згідно з ч.2 ст.47-1 Закону для отримання допомоги по частковому безробіттю на період карантину роботодавець або фізична особа - підприємець, який є застрахованою особою, звертається з відповідною заявою до територіального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за місцем реєстрації його як платника єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Відповідно до абз. 3 ч.1 ст. 47-1 Закону допомога по частковому безробіттю на період карантину надається у разі сплати роботодавцем або фізичною особою-підприємцем, який є застрахованою особою, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування протягом шести місяців, що передують даті зупинення діяльності.
Як було встановлено судом, відповідно до п.15 Порядку та наданих ФОП Кюппєром Сергієм Борисовичем відомостей від 25.06.2020 б/н за період з 01.04.2020 по 31.05.2020, від 06.08.2020 б/н за період з 01.07.2020 по 31.07.2020, за період з 01.08.2020 по 31.08.2020, за період з 01.09.2020 по 30.09.2020, за період з 01.10.2020 по 31.10.2020, від 03.12.2020 №9618 за період з 01.11.2020 по 30.112020, на рахунок фізичної особи-підприємця платіжними дорученнями було перераховано допомоги по частковому безробіттю на загальну суму 19 474,00 грн, зокрема:
- платіжним дорученням від 11.08.2020 №8621 за квітень - травень 2020 року перераховано 5 564,00 грн;
- платіжним дорученням від 25.09.2020 №18049 за липень 2020 року перераховано 2 782,00 грн;
- платіжним дорученням від 06.10.2020 №18855 за серпень 2020 року перераховано 2 782,00 грн;
- платіжним дорученням від 02.11.2020 №20719 за вересень 2020 року перераховано 2 782,00 грн;
- платіжним дорученням від 26.11.2020 №22108 за жовтень 2020 року перераховано 2 782,00 грн;
- платіжним дорученням від 18.12.2020 №24973 за листопад 2020 року перераховано 2 782,00 грн.
З метою здійснення перевірки відомостей та документів, поданих відповідачем для отримання допомоги по частковому безробіттю на період карантину, керуючись п.21 Порядку (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 16.06.2021 №635), Харківською філією Харківського обласного центру зайнятості направлено запит щодо сплати єдиного внеску платниками, які отримали допомогу по частковому безробіттю, на який отримано лист Головного управління ДПС у Харківській області від 19.12.2023 №26132/5/20-40-24-04-10.
На підставі вищезазначеного листа встановлено, що відповідачем на дату звернення до Харківського міського центру зайнятості 25.06.2020 для отримання допомоги по частковому безробіттю на період карантину було надано недостовірні відомості щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. Так, у доданої до заяви довідці про сплату єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, наданих на підставі звітних відомостей за період з 01.10.2019 по 31.03.2020, значиться інформація про сплату ЄСВ в повному обсязі, тоді як відповідно до листа ГУ ДПС у Харківській області за вказаний період ЄСВ станом на 25.06.2020 сплачено відповідачем не було, а саме ЄСВ за січень та лютий 2020 року сплачено не було, про що складено відповідний акт №89 від 19.01.2024.
Відповідно до п.19 Порядку надання та повернення коштів, спрямованих на фінансування допомоги по частковому безробіттю на період карантину та/або надзвичайної ситуації, встановлених Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 22.04.2020 №306 (в редакції від 03.06.2020 №453 (далі - Порядок)), фізична особа - підприємець, який є застрахованою особою, несе відповідальність за достовірність документів і відомостей, що є підставою для надання допомоги по частковому безробіттю на період карантину, та цільове використання коштів Фонду відповідно до законодавства.
Статтею 47-1 Закону України «Про зайнятість населення» та Порядком встановлено вичерпний перелік підстав для набуття права на допомогу по частковому безробіттю на період карантину, зокрема, надання звітності про сплату єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за останні шість місяців, що передують даті зупинення діяльності.
Згідно з абз. 2 п. 21 Порядку у разі виявлення факту подання фізично особою-підприємцем, який є застрахованою особою, недостовірних документів відомостей, що є підставою для надання допомоги по частковому безробіттю на період карантину, кошти, отримані фізичною особою-підприємцем, який є застрахована особою, повертаються до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття в повному обсязі у розмірі виплаченої такій особі допомоги по частковому безробіттю на період карантину.
Відповідно до п.22 Порядку кошти для виплати допомоги по частковому безробіттю на період карантину не надаються роботодавцям/фізичним особам-підприємцям, які є застрахованими особами, якими не дотримано вимоги статті 47-1 Закону та Порядку.
З огляду на викладене вбачається, що внаслідок подання недостовірних відомостей щодо сплати ЄСВ у довідці доданої до заяви про надання допомоги по частковому безробіттю від 25.06.2020, фізичною особою-підприємцем Кюппєр Борисом Сергійовичем незаконно отримано допомогу по часткового безробіттю на період карантину в сумі 19 474,00 грн.
На підставі зазначеного Харківським обласним центром зайнятості прийнято наказ від 31.01.2024 №49 «Про повернення коштів, виплачених як допомога по частковому безробіттю на період карантину ФОП Кюппєр Б.С.» щодо вжиття заходів по поверненню коштів, виплачених як допомога по частковому безробіттю на період карантину відповідачем за період з 01.04.2020 по 30.11.2020 у сумі 19 474,00 грн.
З метою врегулювання спору в досудовому порядку позивачем 02.02.2024 було направлено відповідачу претензію №17.05-691 про повернення коштів, в якій запропоновано відповідачу в місячний строк розглянути претензію та перерахувати в добровільному порядку кошти в сумі 19 474,00 грн позивачу.
Доказів повернення відповідачем коштів в сумі 19 474,00 грн матеріали справи не містять.
У відповідності до приписів ст.1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Відповідачем, у встановленому законом порядку, позовні вимоги не спростовано.
Враховуючи вказані обставини та те, що відповідач не надав суду жодного доказу, який би спростовував обставини, викладені позивачем у позовній заяві, суд визнає позовні вимоги обґрунтованими, доведеними матеріалами справи та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до вимог частини 1 статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно частини 1 статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У відповідності до статті 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Зі змісту статті 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частинами 1,2,3 статті 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005).
Гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції в той же час не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання, в першу чергу, національного законодавства та оцінки національними судами (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010).
Принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (п. 63 Рішення Європейського суду з прав людини у справі “Руїс-Матеос проти Іспанії» від 23 червня 1993).
Захищене статтею 6 Європейської конвенції з прав людини право на справедливий судовий розгляд також передбачає право на змагальність провадження. Кожна сторона провадження має бути поінформована про подання та аргументи іншої сторони та має отримувати нагоду коментувати чи спростовувати їх.
Дія принципу змагальності ґрунтується на переконанні: протилежність інтересів сторін найкраще забезпечить повноту матеріалів справи через активне виконання сторонами процесу тільки їм притаманних функцій. Принцип змагальності припускає поєднання активності сторін у забезпеченні виконання ними своїх процесуальних обов'язків із забезпеченням судом умов для здійснення наданих їм прав.
У п.26 рішення від 15.05.2008 Європейського суду з прав людини у справі “Надточій проти України» суд нагадує, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище у порівнянні з опонентом.
Питання справедливості розгляду не обов'язково постає у разі відсутності будь-яких інших матеріалів на підтвердження отриманих доказів, слід мати на увазі, що у разі, якщо доказ має дуже вагомий характер і якщо відсутній ризик його недостовірності, необхідність у підтверджувальних доказах відповідно зменшується (рішення Європейського суду з прав людини у справі Яременко проти України, no. 32092/02 від 12.06.2008).
Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац десятий пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 № 3-рп/2003).
Згідно з вимогами частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи те, що суд задовольнив позов повністю, у відповідності ст.129 Господарського процесуального кодексу України витрати щодо сплати судового збору підлягають стягненню з відповідача у повному обсязі.
На підставі викладеного та керуючись статтями 4, 20, 73, 74, 86, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов Харківського обласного центру зайнятості в особі Харківської філії Харківського обласного центру зайнятості до Фізичної особи-підприємця Кюппєра Бориса Сергійовича про стягнення коштів - задовольнити.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця Кюппєра Бориса Сергійовича ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь Харківського обласного центру зайнятості (61068, м. Харків, вул. Громадського Олега, 1-А; код ЄДРПОУ: 03491277; р/р UА648201720355489001017099650 Держказначейська служба України, м. Київ, МФО 820172) суму коштів виплачених як допомога по частковому безробіттю за період з 01.04.2020 по 30.11.2020 у сумі 19 474 (дев'ятнадцять тисяч чотириста сімдесят чотири) грн 00 коп., а також судові витрати у сумі 3 328 (три тисячі триста двадцять вісім) грн 00 коп.
Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складено "11" травня 2026 р.
СуддяТ.О. Пономаренко