вул. Давидюка Тараса, 26А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,
e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua
"13" травня 2026 р. м. Рівне Справа № 918/620/26
Господарський суд Рівненської області у складі судді Бережнюк В.В. розглянувши заяву ФОП Чорного Владислава Андрійовича про забезпечення позову до подання позовної заяви
особи, які можуть отримати статус учасника справи:
заявник Фізична особа-підприємець Чорний Владислав Андрійович
відповідач Фізична особа-підприємець Ягодова Надія Олександрівна
про стягнення боргу та штрафних санкцій
Без повідомлення учасників справи.
Фізична особа-підприємець Чорний Владислав Андрійович звернувся до Господарського суду Рівненської області із заявою про забезпечення позову до подання позовної заяви, у якій просить суд:
- накласти арешт на грошові кошти у розмірі беззаперечної заборгованості (не враховуючи штрафні санкції за Договором та законом, сплату судового збору) - 650 000,00 грн, які обліковуються (можуть обліковуватись) на розрахунковому рахунку ФОП Ягодова Надія Олександрівна (РНОКПП НОМЕР_1 ) № НОМЕР_2 в АТ "А - БАНК" (МФО 307770) та/або № НОМЕР_3 в АТ "УНІВЕРСАЛ БАНК" (МФО 322001), а також на всіх рахунках, в усіх банківських або інших фінансово-кредитних установах та/або банках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення ухвали про забезпечення позову.
Заяву мотивує тим, що 28 листопада 2025 року між ФОП Ягодова Надія Олександрівна (Постачальник) та ФОП Чорний Владислав Андрійович (Покупець) було укладено Договір поставки №28/11-25. ФОП Ягодова Н.О. на підтвердження заявки Покупця було виставлено Рахунок-фактуру № 16/02 від "16" лютого 2026 р. на суму 312 500,00 грн та Рахунок-фактуру № 16/03 від "16" лютого 2026 р. на суму 337 500,00 грн. ФОП Чорним В.А. було сплачено в повному обсязі обидва рахунки: 16.02.2026 року сплачено Рахунок-фактуру № 16/02 від "16" лютого 2026 р. на суму 312 500,00 грн та 18.02.2026 року сплачено Рахунок-фактуру № 16/03 від "16" лютого 2026 р. на суму 337 500,00 грн. Однак, Постачальник взяті на себе зобов'язання в частині поставки сплаченого Товару не виконав, від повернення отриманих коштів ухиляється.
Відповідач визнає наявність заборгованості, однак протягом тривалого часу ухиляється від її погашення, не здійснює жодних реальних дій, спрямованих на виконання зобов'язань.
З огляду на ухилення Постачальником протягом тривалого часу від виконання взятих на себе зобов'язань, заявник вважає, що ФОП Ягодова Надія Олександрівна вживатиме заходи, спрямовані на невиконання рішення суду, в тому числі шляхом відчуження грошових коштів на користь третіх (сторонніх) осіб з метою уникнення виконання власних зобов'язань за Договором. Зазначене також знаходить відображення у характері господарської діяльності Відповідача, яка передбачає вільне розпорядження грошовими коштами, що створює обґрунтований ризик їх відчуження до моменту виконання рішення суду.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.05.2026 заяві присвоєно єдиний унікальний номер 918/620/26 та передано для розгляду судді Бережнюк В.В.
Розглянувши заяву, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Згідно із ч. 1 ст. 137 ГПК України позов забезпечується, зокрема: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об'єкти інтелектуальної власності; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
За змістом норм чинного законодавства у вирішенні питання про забезпечення позову особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову, а господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарем діяльності суб'єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.
Отже, питання задоволення заяви сторони у справі про застосування заходів до забезпечення позову вирішується судом в кожному конкретному випадку, виходячи з характеру обставин справи, що дозволяють зробити припущення про утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду у випадку невжиття заходів забезпечення позову.
Одним із завдань господарського судочинства у відповідності до вимог статті 2 ГПК України є ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів юридичних осіб.
Статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод визнається право людини на доступ до правосуддя, а відповідно до статті 13 Конвенції (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі.
Складовою права на справедливий суд, гарантованого ст. 6 Конвенції, є виконання рішення господарського суду. Право на суд було б ілюзорним, якби судові рішення залишалися не виконуваними. Зокрема, у рішення Європейського суду з прав людини у справі Горнсбі проти Греції зазначено, що "право на суд" було б ілюзорним, якби правова система договірних держав допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалось б на шкоду одній з сторін.
Ефективність правосуддя залежить і від виконання судового рішення.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2006 у справі Пантелеєнко проти України зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.
Також Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував на тому, що пункт 1 статті 6 Конвенції забезпечує всім "право на суд", яке охоплює право на виконання остаточного рішення, ухваленого будь-яким судом. ЄСПЛ в контексті права на виконання остаточного рішення зауважує, що метою заходу забезпечення є підтримання status quo, поки суд не визначиться щодо виправданості цього заходу. Крім того, тимчасовий захід спрямований на те, щоб протягом судового розгляду щодо суті спору суд залишався в змозі розглянути позов заявника за звичайною процедурою. ЄСПЛ також звернув увагу на те, що тимчасові забезпечувальні заходи мають на меті забезпечити протягом розгляду продовження існування стану, який є предметом спору (§§ 60, 61 рішення від 13.01.2011 у справі "Кюблер проти Німеччини", заява № 32715/06). Отже, заходи забезпечення позову, без застосування яких існує ризик такої зміни обставин, внаслідок якої подальше ухвалення остаточного рішення суду на користь позивача вже не призведе до захисту прав або інтересів позивача, по який він звертався до суду, слід розглядати як такі, що охоплені "правом на суд".
Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів до забезпечення позову. При цьому, вжиття заходів до забезпечення позову має на меті запобігти утрудненню чи неможливості виконання рішення господарського суду, прийнятого за результатами розгляду справи, або забезпечити ефективний захист чи поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, в разі задоволення позову (Такі висновки викладені в постанові Верховного Суду від 29.07.2019 у справі № 905/491/19).
При розгляді заяви про забезпечення позову суд оцінює виключно обґрунтованість заяви на предмет доведення обставин, які свідчать про необхідність застосування заходу забезпечення позову.
Під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.
Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
З аналізу вищевикладеного слідує, що заявник зобов'язаний надати достатні докази, що підтверджують наявність обставин, що є підставою для обґрунтованого припущення, що невжиття таких заходів може значно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.
За висновком суду, подана заявником ФОП Чорним В.А. заява про забезпечення позову ґрунтується лише на припущеннях щодо ускладнення чи унеможливлення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких заявник (позивач) має намір звернутися до суду.
Суд приймає до уваги, що самі лише посилання заявника (позивача) на те, що необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу приведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду у разі задоволення позову, та посилання на те, що метою є недопущення ускладнення розгляду справи та унеможливлення ускладнення виконання судового рішення у разі задоволення позову, - не є достатньою підставою для необхідного в розумінні частини 2 статті 136 Господарського процесуального кодексу України обґрунтованого припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
З аналізу вищевикладеного слідує, що заявником (позивачем) не доведено та не підтверджено документально те, що невжиття, визначених ним заходів забезпечення позову, може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся чи має намір звернутися.
Суд також приймає до уваги, що співмірність передбачає співвіднесення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони вчиняти певні дії.
Враховуючи вищевикладене, а також приймаючи до уваги баланс інтересів сторін, та за відсутності достатніх доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування обраних заявником заходів забезпечення позову, суд дійшов висновку, що у задоволенні поданої заяви необхідно відмовити.
Відповідно до частини 6 статті 140 Господарського процесуального кодексу України, про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.
Суд звертає увагу на те, що у разі виникнення реальної, підтвердженої загрози неможливості чи утруднення виконання судового рішення Фізична особа-підприємець Чорний Владислав Андрійович не позбавлений права в будь-який час повторно заявити про необхідність забезпечення позову з поданням суду відповідних доказів.
На підставі статей 136-140, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд
У задоволенні заяви Фізичної особи-підприємця Чорного Владислава Андрійовича про забезпечення позову відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею 13.05.2026 та може бути оскаржена до Північно-західного апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя Бережнюк В.В.