65618, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"12" травня 2026 р.м. Одеса Справа № 916/814/26
Господарський суд Одеської області у складі судді Мостепаненко Ю.І., розглянувши без повідомлення учасників справи у порядку письмового провадження
справу № 916/814/26
за позовом Приватного підприємства “КЛІНКЕР» (73027, м. Херсон, вул. Стрітенська, буд. 6, код ЄДРПОУ 38594115);
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “ПАРІЛАЙН» (73027, м. Херсон, Миколаївське шосе, буд. 23, код ЄДРПОУ 33172257);
про стягнення 123 429,34 грн.,
06.03.2026 Приватне підприємство “КЛІНКЕР» звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою (вх. № 836/26) до Товариства з обмеженою відповідальністю “ПАРІЛАЙН», в якій просить суд стягнути з відповідача 123 429,34 грн. - заборгованості, у тому числі: 112 708,26 грн. - суму основного боргу, 8 960 грн. - пені, 1024,63 грн. - інфляційних витрат, 736,45 грн. - 3 % річних, а також витрат по сплаті судового збору.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором переведення боргу від 01.07.2024 в частині повного та своєчасного погашення боргу.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 11.03.2026 зазначену позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/814/26 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у порядку письмового провадження.
Вказаною ухвалою суду було запропоновано сторонам надати у відповідні строки заяви по суті спору, а також роз'яснено сторонам про можливість звернення до суду з клопотанням про призначення проведення розгляду справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін у строки, визначені ч. 7 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
Згідно ч. 5 ст. 6 Господарського процесуального кодексу України, суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу на їхні офі-ційні електронні адреси, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуван-ням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (мо-дулів).
Особам, які зареєстрували Електронний кабінет, суд надсилає документи у спра-вах, в яких такі особи беруть участь, в електронній формі шляхом їх надсилання до Елек-тронного кабінету таких осіб або в інший спосіб, передбачений процесуальним законо-давством, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою (пункт 17 розділу ІІІ Положення про ЄСІТС).
Ухвала Господарського суду Одеської області про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі № 916/814/26 від 11.03.2026 була надіслана позивачу, його представнику та відповідачу до їх електронних кабінетів та доставлена 11.03.2026 року, що підтверджується наявними у матеріалах справи довідками про доставку електронних документів (а.с. 43-45).
Згідно ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є, зокрема, день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.
Отже, в силу вищенаведених положень законодавства, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про відкриття провадження у справі та прийняття позовної заяви до розгляду.
Згідно з ч. ч. 5, 7 ст. 252 ГПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь - якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву.
Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін від учасників справи до суду не надходило.
Відповідно до п., п. 3 та 4 ст. 13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи, і на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідач своїм процесуальним правом на подання відзиву не скористався, жодних заперечень проти позову не надав, з огляду на що, суд вважає за можливе відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України розглянути справу за наявними в ній матеріалами.
Згідно положень ст. 248 ГПК України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Згідно практики Європейського суду з прав людини щодо тлумачення поняття розумний строк вбачається, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ і було б неприродно встановлювати один і той самий строк для всіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин (рішення у справі Броуган та інші проти Сполученого Королівства).
Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі Смірнова проти України).
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.
Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.
Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід вважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.
Конвенція на відміну від національного законодавства України не запроваджує чітких строків розгляду справи, проте посилання на строк містить ст. 6 Конвенції, яка постулює дефініцію розумного строку розгляду справи.
Враховуючи введення в Україні воєнного стану згідно Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" № 64/2022 від 24.02.2022, суд застосовує принцип розумного строку тривалості провадження відповідно до зазначеної вище практики Європейського суду з прав людини.
У відповідності до ч. 4 ст. 240 ГПК України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.
Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.
01.07.2024 між Приватним підприємством “Клінкер» (кредитор), Приватною фірмою “Оптіма» (первісний боржник) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Парілайн» (новий боржник) було укладено договір переведення боргу.
Відповідно до п. 1 договору первісний боржник визнає та підтверджує, що має перед кредитором заборгованість у сумі 392 708 грн. (далі - борг). Вказаний борг виник внаслідок невиконання первісним боржником своїх зобов'язань по оплаті товару (цементу) за договором поставки № 1707/1 від 17 липня 2020 року.
Згідно з п. 2 договору первісний боржник переводить борг на нового боржника в повному обсязі.
Відповідно до п. 3, 4 договору кредитор не заперечує щодо переведення боргу на нового боржника. Борг вважається переведеним на нового боржника, а в останнього виникає зобов'язання перед кредитором по сплаті боргу з дати підписання даного договору.
За приписами п. 5 договору новий боржник зобов'язується погасити борг перед кредитором до 01 березня 2026 року. Борг буде погашатись новим боржником щомісячними платежами у розмірі 20 000 грн. Щомісячний платіж за даним договором має бути здійснений новим боржником не пізніше останнього дня календарного місяця, в якому такий платіж має бути сплачений. Погашення боргу буде здійснюватися у безготівковій формі шляхом перерахування новим боржником коштів на розрахунковий рахунок кредитора, який вказаний у даному договорі.
Згідно з п. 6. договору новий боржник має право погасити борг достроково, а також погашати борг у більшому розмірі щомісячного платежу, який визначений у пункті 5 даного договору.
Пунктом 11 договору передбачено, що у випадку несвоєчасного виконання новим боржником грошових зобов'язань за даним договором кредитор має право вимагати від нового боржника сплати пені в розмірі 0,1% від простроченої суми за кожний день такого прострочення, збитків від інфляції та 3% річних від простроченої суми за кожен день прострочення.
Даний договір набирає сили з моменту його підписання і діє до повного виконання сторонами своїх договірних зобов'язань (п. 15 договору).
Як зазначає позивач, зазначений борг у розмірі 392 708,26 грн, який був переведений на відповідача за договором від 01.07.2024 року, виник у первісного боржника внаслідок невиконання ним своїх зобов'язань за договором поставки № 1707/1 від 17.07.2020 по оплаті товару (цементу), який був поставлений ПП “Клінкер» в адресу ПФ “Оптіма» у січні - лютому 2022 року.
При цьому, оскільки новий боржник в порушення умов договору переведення боргу від 01.07.2024 свої зобов'язання по погашенню боргу не виконував, 07.02.2025 року ПП “КЛІНКЕР» звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до ТОВ «Парілайн» про стягнення 140 000 грн. - основної заборгованості (за період липень 2024 - січень 2025), 12 900 грн. - пені, 4 816,45 грн - інфляційних збитків та 1 058,19 грн. - 3% річних.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 19.05.2025 року по справі №916/445/25, яке набрало законної сили 10.06.2025, позов ПП «Клінкер» до ТОВ «Парілайн» про стягнення 158 774,64 грн. задоволено; стягнуто з ТОВ «Парілайн» на користь ПП «Клінкер» заборгованість в розмірі 140 000 грн., пеню у сумі 12 900 грн., 3% річних у сумі 1 058, 19 грн., інфляційних витрат у сумі 4 816, 45 грн. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 422,40 грн.
Також, в подальшому, 22.09.2025 року ПП “КЛІНКЕР» звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до ТОВ «Парілайн» про стягнення 140 000 грн. - основної заборгованості (за період лютий 2025 - серпень 2025), 12 900 грн. - пені, 1 692,87 грн - інфляційних збитків та 1 060,28 грн. - 3% річних.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 05.12.2025 року по справі №916/3867/25, яке набрало законної сили 26.12.2025, позов ПП «Клінкер» до ТОВ «Парілайн» задоволено повністю; стягнуто з ТОВ «Парілайн» на користь ПП «Клінкер» основний борг в сумі 140 000 грн., пеню у сумі 12 900 грн., 3% річних у сумі 1 060, 28 грн., інфляційних витрат у сумі 1 692,87 грн. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 422 грн. 40 коп.
Разом з тим, як вказує позивач, ТОВ «Парілайн» продовжує не виконувати свої зобов'язання за договором переведення боргу від 01.07.2024 та станом на 06.03.2026 року у останнього наявна заборгованість перед ПП “КЛІНКЕР» в розмірі 112 708 грн. (за період вересень 2025 - лютий 2026).
З огляду на зазначене, Приватне підприємство “КЛІНКЕР» і звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “ПАРІЛАЙН» 112 708,26 грн. - суми основного боргу, 8 960 грн. - пені, 1024,63 грн. - інфляційних витрат та 736,45 грн. - 3 % річних
Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши наявні у справі докази у сукупності та давши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків.
Положеннями п. 1 ч. 2 ст.11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договір, а в силу вимог ч. 1 ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
У відповідності до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частина 1 статті 202 ЦК України визначає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Як встановлено матеріалами справи, 01.07.2024 між Приватним підприємством “Клінкер» (кредитор), Приватною фірмою “Оптіма» (первісний боржник) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Парілайн» (новий боржник) було укладено договір переведення боргу, відповідно до п. 1 якого первісний боржник визнав та підтвердив, що має перед кредитором заборгованість у сумі 392 708 грн. (далі - борг). Вказаний борг виник внаслідок невиконання первісним боржником своїх зобов'язань по оплаті товару (цементу) за договором поставки № 1707/1 від 17 липня 2020 року.
Згідно п. 2 договору первісний боржник переводить борг на нового боржника в повному обсязі.
За приписами ст. 520 ЦК України боржник у зобов'язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом.
Згідно п. 3, 4 договору кредитор не заперечує щодо переведення боргу на нового боржника. Борг вважається переведеним на нового боржника, а в останнього виникає зобов'язання перед кредитором по сплаті боргу з дати підписання даного договору.
Статтею 521 ЦК України передбачено, що форма правочину щодо заміни боржника у зобов'язанні визначається відповідно до положень ст. 513 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 513 ЦК України, правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні, яке виникло на підставі правочину, що підлягає державній реєстрації, має бути зареєстрований в порядку, встановленому для реєстрації цього правочину, якщо інше не встановлено законом.
Так, судом встановлено, що рішенням Господарського суду Одеської області від 19.05.2025 року по справі №916/445/25, яке набрало законної сили 10.06.2025, позов ПП «Клінкер» до ТОВ «Парілайн» про стягнення 158 774,64 грн. задоволено; стягнуто з ТОВ «Парілайн» на користь ПП «Клінкер» заборгованість в розмірі 140 000 грн. (за період липень 2024 - січень 2025), пеню у сумі 12 900 грн., 3% річних у сумі 1 058, 19 грн., інфляційних витрат у сумі 4 816, 45 грн. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 422,40 грн.
Також, рішенням Господарського суду Одеської області від 05.12.2025 року по справі №916/3867/25, яке набрало законної сили 26.12.2025, позов ПП «Клінкер» до ТОВ «Парілайн» задоволено повністю; стягнуто з ТОВ «Парілайн» на користь ПП «Клінкер» основний борг в сумі 140 000 грн. (за період лютий 2025 - серпень 2025), пеню у сумі 12 900 грн., 3% річних у сумі 1 060, 28 грн., інфляційних витрат у сумі 1 692,87 грн. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 422 грн. 40 коп.
В рамках зазначених справ №916/445/25 та №916/3867/25 судами було, зокрема, встановлено, що відповідно до договору про переведення боргу від 01.07.2024, сторони договори дійшли згоди про заміну боржника у зобов'язанні, яким, за наслідком укладення вказаного договору, став відповідач - ТОВ “Парілайн» та, відповідно, ПП “КЛІНКЕР» набуло право грошової вимоги до ТОВ “Парілайн».
Згідно ч. 4 ст. 75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
З огляду на зазначене, враховуючи те, що спір у справах №916/445/25 та 916/3867/25 виник між тими ж сторонами, що і у даній справі, вищезазначені обставини в силу ч. 4 ст. 75 ГПК України не підлягають доказуванню.
Відповідно до п. 5. договору новий боржник зобов'язується погасити борг перед кредитором до 01 березня 2026 року. Борг буде погашатись новим боржником щомісячними платежами у розмірі 20 000 грн. Щомісячний платіж за даним договором має бути здійснений новим боржником не пізніше останнього дня календарного місяця, в якому такий платіж має бути сплачений. Погашення боргу буде здійснюватися у безготівковій формі шляхом перерахування новим боржником коштів на розрахунковий рахунок кредитора, який вказаний у даному договорі.
Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог зазначених Кодексів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з приписами ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
При цьому, як встановлено судом відповідач - в порушення умов договору про переведення боргу від 01.07.2024 свої зобов'язання по сплаті позивачу боргу у строк передбачений п. 5 вказаного договору не виконав, у зв'язку із чим станом на 06.03.2026р. за
відповідачем рахується заборгованість у розмірі 112 708,26 грн. (392 708,26 грн (загальна сума боргу) - 140 000 грн (сума стягнута за рішенням суду від 19.05.2025 року по справі №916/445/25 - 140 000 грн сума стягнута за рішенням суду від 05.12.2025 року по справі №916/3867/25).
Наявність вказаної заборгованості відповідач не спростував, доказів, які б підтверджували факт сплати вказаної суми боргу матеріали справи не містять.
З огляду на викладене, позовна вимога позивача про стягнення з відповідача 112 708,26 грн. - суми основного боргу підлягає задоволенню.
Щодо вимог про стягнення з відповідача пені, 3% річних та інфляційних витрат, суд зазначає наступне.
Відповідно до приписів статей 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання); у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.
Статтею 546 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.
Положеннями ст. 549 ЦК України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно з п. 11 договору у випадку несвоєчасного виконання новим боржником грошових зобов'язань за даним договором кредитор має право вимагати від нового боржника сплати пені в розмірі 0,1% від простроченої суми за кожний день такого прострочення, збитків від інфляції та 3% річних від простроченої суми за кожен день прострочення.
Суд, перевіривши здійснений позивачем розрахунок пені в розмірі 8 960 грн (за загальний період з 01.10.2025 по 28.02.2026) вважає його вірним, обґрунтованим та здійсненим відповідно до вимог чинного законодавства.
Згідно ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Так, індекс інфляції це додаткова сума, яка сплачується боржником і за своєю правовою природою є самостійним засобом захисту цивільного права кредитора у грошових зобов'язань і спрямована на відшкодування його збитків, заподіяних знеціненням грошових коштів внаслідок інфляційних процесів в державі. Офіційний індекс інфляції, що розраховується Державною службою статистики України, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто зменшення купівельної спроможності гривні.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Суд, перевіривши здійснені позивачем розрахунки 3% річних в розмірі 736,45 грн. (за загальний період з 01.10.2025 по 28.02.2026) та інфляційних витрат в розмірі 1024,63 грн. (за загальний період жовтень 2025 - січень 2026), вважає їх вірними, обґрунтованими та здійсненими відповідно до вимог чинного законодавства.
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального Кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно п. 1 ст. 86 Господарського процесуального Кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Враховуючи вищевикладене, оцінивши докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку про задоволення позову.
На підставі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку із задоволенням позовних вимог, судові витраті по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись ст. ст. 129, 232, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “ПАРІЛАЙН» (73000, м. Херсон, Миколаївське шосе, буд. 23, код ЄДРПОУ 33172257) на користь Приватного підприємства “КЛІНКЕР» (73027, м. Херсон, вул. Стрітенська, буд. 6, код ЄДРПОУ 38594115) 112 708 (сто дванадцять тисяч сімсот вісім) грн. 26 коп. - суму основного боргу, 8 960 (вісім тисяч дев'ятсот шістдесят) грн. - пені, 1024 (одну тисячу двадцять чотири) грн. 63 коп. - інфляційних витрат, 736 (сімсот тридцять шість) грн. 45 коп. - 3 % річних, а також 2 662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) грн. 40 коп. - витрат по сплаті судового збору.
Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено до Південно - західного апеляційного господарського суду в порядку ст. 256 ГПК України.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Суддя Ю.І. Мостепаненко