65618, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
про повернення позовної заяви
"13" травня 2026 р.м. Одеса № 916/1535/26
Господарський суд Одеської області у складі судді Цісельського О.В.,
дослідивши матеріали позовної заяви (вх.№1569/26 від 24.04.2026)
за позовом: Комунальної установи «Центр фінансування та господарської діяльності закладів та установ системи освіти Хаджибейського району м. Одеси» (вул. Євгена Танцюри, № 22, м. Одеса, 65078, код ЄДРПОУ 40702912)
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор Енергії» (вул. Бувалкіна Владислава, № 61В, нежитлове приміщення 42, м. Одеса, 65086, код ЄДРПОУ 42619011)
про стягнення 644 532,00 грн,
24.04.2026 Комунальна установа «Центр фінансування та господарської діяльності закладів та установ системи освіти Хаджибейського району м. Одеси» звернулася до Господарського суду Одеської області з позовної заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор Енергії», в якій просить суд стягнути з відповідача на свою користь зайво сплачені кошти за спожиту електричну енергію у розмірі 644532,00 грн.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що додаткові угоди, укладені між сторонами до договору про закупівлю електроенергії № 1/24 від 27.12.2023, з урахуванням висновків Великої Палати Верховного суду у постанові від 21.11.2025 по справі № 920/19/24, в частині підвищення ціни понад 10% є незаконними (недійсними), а відтак, кошти, сплачені на основі цих угод, є безпідставно набутими відповідачем.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 29.04.2026 позовну заяву Комунальної установи «Центр фінансування та господарської діяльності закладів та установ системи освіти Хаджибейського району м. Одеси» (вх. № 1569/26 від 24.04.2026) залишено без руху, встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом семи днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
06.05.2026 через відділ документального забезпечення (канцелярія) до Господарського суду Одеської області надійшло клопотання позивача (вх. №15795/26), подане на виконання ухвали суду від 29.04.2026 щодо усунення недоліків позовної заяви, до якого додана позовна заява, датована від 05.05.2026, в новій редакції, в якій просить позивач суд визнати недійсними додаткові угоди до договору № 1/24 від 27.12.2023: № 4 від 09.07.2024, № 5 від 15.07.2024, № № 6 від 07.08.2024, № 7 від 06.09.2024, № 8 від 07.10.2024, а також застосувати наслідки недійсності правочину та стягнути з відповідача на користь позивача суму зайво сплачених коштів за спожиту електричну енергію за договором від 27.12.2023 № 1/24 у розмірі 1065761,94 грн.
Додатково суд зауважує, що 06.05.2026 позивачем було подано клопотання (вх. № 15797/26) про відстрочення сплати суми залишку судового збору, в якому позивач зазначає, що у зв'язку з уточненням позовних вимог по справі № 916/1535/26 змінилась сума сплати судового збору, тому просить відстрочити сплату залишку 6321,45 грн суми судового збору у зв'язку з терміном оплати судового збору Державною казначейською службою України на строк 10 днів.
Отже, позивач фактично змінив позовні вимоги, а подана уточнена позовна заява на усунення недоліків фактично є заявою про зміну предмету та підстав позову.
Однак, суд звертає увагу, що згідно з ч. 2 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб їх усунення.
Таким чином, залишаючи позовну заяву без руху, судом встановлено спосіб усунення виявлених недоліків поданого позову, за умови усунення яких саме у спосіб, встановлений судом, позовна заява підлягає прийняттю до розгляду, а провадження у справі за таким позовом - відкриттю в силу приписів ст. 176 Господарського процесуального кодексу України.
За змістом принципу диспозитивності господарського судочинства, закріпленого у статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Згідно з пунктом 2 частини другої, частиною третьою статті 46 ГПК України крім прав та обов'язків, визначених у статті 43 цього Кодексу, позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. До закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. У справі, що розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, зміна предмета або підстав позову допускається не пізніше ніж за п'ять днів до початку першого судового засідання у справі.
Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, яке складається з двох елементів: предмета і підстави позову. Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує його вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2019 у справі №487/10128/14-ц).
Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що процесуальним законом не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про «доповнення» або «уточнення» позовних вимог. Тому в разі надходження до суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як: подання іншого (ще одного) позову, чи збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи об'єднання позовних вимог, чи зміну предмета або підстав позову (зокрема, постанови Верховного Суду від 10.09.2019 у справі №910/13267/18, від 03.08.2020 №911/2139/19, від 22.03.2023 у cправі №922/3639/16).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.04.2024 у справі №657/1024/16-ц виснувала, що: « 59. …в разі надходження до суду такої заяви суд виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи повинен розцінювати її як: подання іншого (ще одного) позову, чи збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи об'єднання позовних вимог, чи зміну предмета або підстав позову.
60. Оскільки предмет позову кореспондує зі способами захисту права, які визначені, зокрема, статтею 16 ЦК України, то зміна предмета позову означає зміну матеріальної вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, що може полягати в обранні позивачем іншого, на відміну від первісно обраного, способу захисту порушеного права в межах спірних правовідносин, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається, оскільки в разі одночасної зміни предмета та підстав позову фактично виникає нова матеріально-правова вимога позивача, яка обґрунтовується іншими обставинами, що за своєю суттю є новим позовом.
61. Водночас як збільшення або зменшення розміру позовних вимог треба розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Збільшено (чи зменшено) може бути лише розмір вимог майнового характеру. Збільшенням розміру позовних вимог не може бути заявлення ще однієї чи кількох вимог, додатково до викладених у позовній заяві. Неправомірно під виглядом збільшення розміру позовних вимог висувати нові вимоги, які не були зазначені в тексті позовної заяви.
62. Заяву про зміну предмета або підстав позову можна вважати новим позовом у разі, якщо в ній зазначена самостійна матеріально-правова вимога (або вимоги) та одночасно на її обґрунтування наведені інші обставини (фактичні підстави) і норми права (юридичні підстави), які позивач первісно не визначив підставою позову та які у своїй сукупності дають особі право на звернення до суду з позовними вимогами".
Подібні правові позиції Верховний Суд навів також у постановах від 03.08.2020 у справі № 911/2139/19, від 09.07.2020 у справі № 922/404/19, від 10.12.2019 у справі № 923/1061/18, від 19.12.2019 у справі № 925/185/19, від 23.01.2020 у справі № 925/186/19, від 13.08.2024 у справі № 914/3080/20.
Господарський суд зазначає, що у поданій позивачем заяві від 05.05.2026 він фактично повністю відмовляється від попередніх позовних вимог, адже, навіть, якщо ототожнити вимоги позивача про стягнення зайво сплачених коштів за спожиту електричну енергію, які у первісній редакції заявлені у розмірі 644532,00 грн, а в уточненій позовній заяві позивач просить застосувати наслідки недійсності правочину шляхом стягнення коштів вже у розмірі 1065761,94 грн, позивач додатково заявляє п'ять вимог немайнового характеру про визнання недійсними означених вище додаткових угод до спірного договору, які передбачають окремий їх розгляд та захист судом, а також прийняття рішення щодо кожної вимоги.
Суд також відзначає, що питання про прийняття судом заяв про відмову від позову, зміну предмету чи підстав позову, зменшення/збільшення позовних вимог, у відповідності до вимог Господарського процесуального кодексу України, вирішуються судом після прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі.
Також суд звертає увагу на те, що питання усунення недоліків позовної заяви визначається на момент вирішення питання про відкриття провадження у справі. Подальші заяви, у тому числі про зміну предмету чи підстав позову, підлягають розгляду після відкриття провадження у справі.
Між тим, на стадії вирішення питання про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі або повернення позовної заяви після постановлення судом ухвали про залишення позовної заяви без руху з підстав, вказаних в ухвалі суду, суд вирішує єдине питання - чи були усунуті позивачем недоліки позовної заяви, вказані в ухвалі про залишення позовної заяви без руху.
Таким чином, подання позивачем заяви про усунення недоліків із долученням до неї позовної заяви, яка за своїм змістом відповідає заяві про зміну предмету чи підстав позову, не є усуненням недоліків позовної заяви, про які прямо зазначено в ухвалі господарського суду про залишення позовної заяви без руху, а фактично змінено позовну заяву, яку суду слід знову оцінювати з формальних підстав (чи подано позовну заяву з дотриманням вимог Господарського процесуального кодексу України).
Як зазначалось вище, позивачу слід було усунути виявлені судом недоліки позовної заяви, однак не змінювати при цьому предмет та підстави позову, а лише зазначити у позові вірно власний код ЄДРПОУ, уточнити ціну позову та навести обґрунтований розрахунок сум, що стягуються, зазначити відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися, докази, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності), а також щодо наявності у нього або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви, попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи та підтвердити, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав, а також надати належні докази, які підтверджують відправлення відповідачу копії позовної заяви і доданих до неї документів.
Враховуючи викладене, законодавцем передбачено чіткий механізм визначення відповідності поданої позовної заяви приписам ГПК України, у той же час, вже після прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі у позивача наявне право як на збільшення/зменшення заявлених позовних вимог (зміну предмету/підстав позову), так і на відмову від позову (частини позовних вимог), тобто така стадія як усунення недоліків позовної заяви не передбачає права позивача на внесення змін до позовної заяви, в тому числі шляхом зміни предмету позову (шляхом додавання нових позовних вимог, які до того ж не оплачені судовим збором).
Однак позивачем було фактично подано нову позовну заяву, що не допускається до відкриття провадження у справі.
Отже, у разі, якщо заявник не усуває недоліки позовної заяви, зазначені судом в ухвалі про залишення позовної заяви без руху, але змінює предмет позову, то означене свідчить про подання нової позовної заяви у межах вже поданої позовної заяви, що суперечить приписам процесуального закону.
За наведених обставин суд доходить висновку, що позивачем у встановлений судом строк недоліки позовної заяви не усунуто.
Навіть, попри означене вище, у разі, якщо трактувати подану заяву Комунальної установи «Центр фінансування та господарської діяльності закладів та установ системи освіти Хаджибейського району м. Одеси» як усунення недоліків, які останній бажає усунути не лише, які визначені судом в ухвалі від 29.04.2026, а й ті, які на його думку допоможуть ефективніше захистити своє порушене право, то за подання позовної заяви з однією майновою вимогою та п'ятьма вимогами немайнового характеру установа була би зобов'язана сплатити 32626,43 грн судового збору (3328 грн (мінімальна ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви)*5 = 16640 грн + 1065761,94 грн*1,5% = 15986,43 грн), адже позовна заява подана до суду особисто, наручно та у паперовому вигляді.
Натомість, до первісної позовної заяви позивачем додано докази оплати судового збору на суму 12955,84 грн, а разом із уточненою позовною заявою позивач надав клопотання про відстрочення оплати залишку судового збору у сумі 6321,45 грн. Щодо решти суми судового збору в розмірі 13349,14 грн питання лишається не вирішеним та, знову ж таки, позовна заява підлягала би повторному залишенню без руху, що також не передбачено чинним процесуальним законодавством.
З огляду на наведе вище, враховуючи те, що позовна заява подана в письмовій формі, а подання заяви про зміну предмету позову не передбачено нормами ГПК України на стадії залишення позовної заяви без руху при наданні можливості позивачу усунути недоліки первинної редакції позовної заяви, суд дійшов висновку, що Комунальної установи «Центр фінансування та господарської діяльності закладів та установ системи освіти Хаджибейського району м. Одеси» наданим процесуальним правом щодо усунення недоліків позовної заяви не скористалася та не виконала вимоги ухвали суду від 29.04.2026.
Натомість, часткове усунення недоліків, не може вважатись усуненням недоліків у розумінні ст. 174, 176 Господарського процесуального кодексу України, оскільки такі недоліки повинні бути усунуті в повному обсязі.
Відповідності з частинами 4, 6, 7 ст. 174 ГПК України якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою. Суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи не пізніше п'яти днів з дня її надходження або з дня закінчення строку на усунення недоліків.
Про повернення позовної заяви суд постановляє ухвалу, яку може бути оскаржено.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що неусунення будь-якого з недоліків позовної заяви у строк, встановлений в ухвалі суду про залишення позову без руху, має наслідком повернення вказаної позовної заяви.
Зазначене свідчить, що причиною повернення позову є не надмірний формалізм суду, а невиконання саме позивачем приписів вказаних вище нормативно-правових приписів та його відповідне відношення до підготовки документів, що надаються суду.
Суд також звертає увагу позивача на те, що:
- системний аналіз наведених вище норм процесуального закону свідчить, що реалізація особою права на подання позову та інших заяв, клопотань до суду здійснюється шляхом дотримання визначеної процесуальним законом процедури (порядку), яка передбачає виконання чітких та передбачуваних вимог Господарського процесуального кодексу України щодо форми, змісту заяв, документів, які додаються до них, недотримання яких має відповідні процесуальні наслідки для заявника;
- норми процесуального права побудовані на чіткій позиції дисциплінованості як суду так і учасників справи, а зазначене покладено в основу засад господарського судочинства з метою спрощення судового розгляду справи, скорочення судового розгляду, а також розвитку поваги в учасників справи як один до одного, так і до суду.
При цьому суд звертає увагу на те, що закріплення на конституційному та галузевому рівнях права на звернення до суду за судовим захистом, з якого найчастіше і виводиться принцип доступності правосуддя, означає, що держава гарантує кожній особі можливість звернутися до суду за захистом своїх прав, а суд зобов'язаний відкрити провадження у справі та вчинити всі необхідні дії щодо надання такого захисту. Проте це не означає, що держава не може на рівні галузевого законодавства передбачити умови, додержання яких внаслідок специфічності діяльності щодо здійснення правосуддя є необхідним для реалізації вказаного права.
Підтвердженням наведеного вище висновку є припис частини 1 статті 4 Господарського процесуального кодексу України: право на звернення до господарського суду в установленому цим кодексом порядку гарантується. Таким чином, кожен вправі звернутися до господарського суду за захистом своїх прав, проте таке звернення повинно підпорядковуватися процесуальним правилам.
Потрібно наголосити і на тому, що доступ до правосуддя стосується не лише позивача, а й відповідача, до якого звернуті певні вимоги. Відповідачу також закон гарантує дотримання його прав, у тому числі щодо відсутності зловживань позивача чи щодо дотримання строків вирішення спору.
В ухвалі від 29.04.2026 суд детально вказав на виявлені недоліки позовної заяви та надав строк для їх усунення. Наведені в зазначеній ухвалі приписи процесуального закону є цілком чіткими та однозначними.
Попри те, що наведені правила можуть видаватися формальними, це не означає, що їх дотримання не є обов'язковим. Більше того, їх наявність зумовлена потребою в дотриманні певних завдань господарського судочинства, які спрямовані на ефективний, у розумні строки розгляд господарської справи.
Необхідно зауважити, що процесуальний закон визначає за обов'язок позивача надати відповідні підтвердження чи виконати конкретні процесуальні дії саме на стадії відкриття провадження у справі, а не на пізніших стадіях господарського процесу. Суд та інші учасники справи не повинні виконувати ці дії на стадіях, коли це не передбачено. Інший спосіб розуміння цих процесуальних приписів призводить до затягування господарського процесу та можливого порушення строків вирішення спору.
В даному випадку господарським судом було ретельно вивчено матеріали позовної заяви, та, з урахуванням приписів ст.174 ГПК України, надано можливість позивачу усунути недоліки позовної заяви, надати відповідні докази.
За наведених обставин, приймаючи до уваги, що визначений судом в ухвалі від 29.04.2026 строк для усунення недоліків позовної заяви позивача сплив 07.05.2026, позивач своїм правом скористався на власний розсуд, недоліки позовної заяви не усунув у належний спосіб, а натомість звернувся фактично із новим позовом, у зв'язку з чим позовну заяву Комунальної установи «Центр фінансування та господарської діяльності закладів та установ системи освіти Хаджибейського району м. Одеси» слід вважати неподаною і повернути позивачу на підставі частини 4 статті 174 ГПК України.
Слід також зазначити, що статтею 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Конституцією України визначено основні засади судочинства і до них, зокрема, належать законність, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, забезпечення доведеності вини та змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (ст. 129 Конституції України).
Статтею 9 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» встановлено, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних та інших ознак, - а отже прийняття до розгляду заяви, поданої без дотримання статтей 162, 164, 172 ГПК України може бути витлумачено як надання переваги заявникові, що є неприпустимим.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Креуз проти Польщі» від 19.06.2001 зазначено, що право на суд може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави. Гарантуючи сторонам право доступу до суду для визначення їхніх «цивільних прав та обов'язків», пункт 1 статті 6 Конвенції залишає державі вільний вибір засобів, що використовуватимуться для досягнення цієї мети, але в той час, коли договірні держави мають можливість відхилення від дотримання вимог Конвенції щодо цього, остаточне рішення з дотримання вимог Конвенції залишається за судом.
Враховуючи наведені норми права, які передбачають порядок звернення до господарського суду та імперативні вимоги, які ставляться до учасників справи з метою дотримання порядку такого звернення, а також практику Європейського суду з прав людини щодо тлумачення і застосування положень пункту 1 статті 6 Конвенції, суд зазначає, що передбачений положеннями ГПК України процесуальний механізм залишення позовної заяви без руху та повернення позовної заяви у разі не усунення встановлених недоліків позовної заяви, не призводить до порушення права на справедливий судовий розгляд та доступ до правосуддя.
Відтак, суд вважає необхідним зазначити, що повернення позовної заяви з підстав, наведених вище, жодним чином не порушує право позивача на справедливий суд у розумінні положень ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ратифікованої Україною Законом № 475/97-ВР від 17.07.1997) з огляду на те, що таке повернення здійснюється судом через недоліки, які мали місце з боку позивача при поданні позовної заяви у цій справі та їх (недоліків) неусунення при виконанні вимог ухвали Господарського суду Одеської області від 29.04.2026 (про залишення позовної заяви без руху) у цій справі.
Натомість, неусунення таких недоліків позивачем може призвести до порушення права інших учасників, зокрема, відповідача, на справедливий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, який має вирішити спір між сторонами щодо прав та обов'язків цивільного характеру.
Разом з тим, суд вважає за доцільне звернути увагу позивача на приписи частини 8 статті 174 ГПК України, за змістом яких, повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до суду в загальному порядку після усунення недоліків, що у даному випадку свідчить про відсутність перешкод в реалізації позивачем права на доступ до правосуддя.
Керуючись ч. 4 ст. 174, ст.ст. 164, 172, 232, 233, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позовну заяву Комунальної установи «Центр фінансування та господарської діяльності закладів та установ системи освіти Хаджибейського району м. Одеси» (вх. № 1569/26 від 24.04.2026) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор Енергії» про стягнення 644 532,00 грн, з доданими до неї документами - повернути заявнику.
Ухвала набрала законної сили 13.05.2026 та може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Південно-західного апеляційного господарського суду протягом десяти днів з дня її постановлення.
Суддя О.В. Цісельський