11.05.2026 р. Справа № 914/2642/25
Господарський суд Львівської області у складі судді Зоряни Горецької, за участі секретаря судових засідань Зоряни Палюх розглянувши, у відкритому судовому засіданні в заяву про відвід судді від розгляду заяви про розподіл судових витрат
у справі №914/2642/25
за позовом позивача-1 ОСОБА_1 ,
позивача-2 ОСОБА_2 ,
позивача-3 ОСОБА_3 ,
позивача-4 ОСОБА_4 ,
позивача-5 ОСОБА_5 ,
позивача-6 Акціонерного товариства «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Аванпост»,
до відповідача-1 Акціонерного товариства «ДТЕК Західенерго»,
до відповідача-2 ОСОБА_6 ,
про стягнення збитків,
Рішенням Господарського суду Львівської області у складі судді Зоряни Горецької від 27.04.2026 в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю. Судом призначено судове засідання для вирішення питання щодо відшкодування витрат на правничу допомогу на 11.05.2026.
За вх. №13349/26 від 11.05.2026 надійшла заява позивача 1 за підписом представниці ОСОБА_7 про відвід судді Зоряни Горецької від розгляду заяви про розподіл судових витрат.
Заява про відвід обґрунтована наступним:
- розгляд даної справи суддею здійснювався упереджено з відкритою прихильністю до відповідачів;
- суддя здійснювала моральний тиск на позивачів не дивлячись на те, що позивачі виконували усі настанови судді;
- попереджала про застосування заходів процесуального примусу;
- не виконувала прямі вказівки ч. 5 ст. 13 ГПК України;
- подані заяви позивачів про витребування доказів залишені без уваги судді.
- повністю проігноровані доводи та аргументи позивачів;
- в повному обсязі взяті до уваги аргументи відповідачів;
- судове рішення не відповідає правовим висновкам Верховного Суду у подібних правовідносинах;
- за стилем написання рішення, склалось враження, що таке написано відповідачами.
Суд, розглянувши заяву про відвід зазначає наступне.
Згідно з ч. 2-3 ст. 38 ГПК України з підстав, зазначених у статтях 35, 36 і 37 цього Кодексу, судді, секретарю судового засідання, експерту, спеціалісту, перекладачу може бути заявлено відвід учасниками справи.
Відвід повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. Самовідвід може бути заявлений не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.
Після спливу вказаного строку заявляти відвід (самовідвід) дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів з дня, коли заявник дізнався про таку підставу.
Відповідно до абзацу 2 ч.3 ст. 39 ГПК України, якщо заява про відвід судді надійшла до суду пізніше ніж за три робочі дні до наступного засідання, така заява не підлягає передачі на розгляд іншому судді, а питання про відвід судді вирішується судом, що розглядає справу.
В заяві про відвід, позивач фактично вказує на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Вказані аргументи є підставою для оскарження рішення суду в апеляційному порядку, однак в жодному випадку не є підставою для відводу судді від розгляду заяви про стягнення витрат на правничу допомогу. Прийняття рішення не на користь позивачів породжує у заявника хибне уявлення про упередженість судді, оскільки жодних доказів на підтвердження упередженості чи зацікавленості судді в розгляді даної справи позивачем не надано.
Заявлений відвід ґрунтується на припущеннях. Жодних доказів морального тиску зі сторони суду на позивачів до заяви про відвід не долучено. Представниця позивачів в порушення норм ГПК України подавала ряд необґрунтованих клопотань про витребування доказів без заяви про поновлення строку на подання таких клопотань. Судом було відмовлено у задоволенні таких клопотань відповідно до приписів чинного ГПК України. Також, суд зобов'язував позивачів надати відповіді на поставлені відповідачем питання у формі заяв свідків, однак позивачів тривалий час не надавили належним чином оформлені заяви свідків. Тобто, покладені в основу обґрунтування заяви про відвід обставини зводяться до незгоди представниці позивачів з процесуальною поведінкою суду, тобто до оцінки застосування судом норм процесуального законодавства України, що саме собою не є безумовною підставою, яка викликає сумнів у неупередженості чи об'єктивності судді під час розгляду цієї справи в розумінні ст. ст. 35, 36 Господарсько-процесуального кодексу України, оскільки згідно вимог чинного законодавства, відвід повинен бути вмотивованим.
Судом при винесенні рішення проаналізовано усі докази, які долучено сторонами до матеріалів справи, надано їм оцінку, крім того, суд зберігаючи об'єктивність та неупередженість сприяв учасникам процесу в реалізації ними прав, передбачених ГПК України.
Позивач вказує на стиль написання рішення та висловлює припущення, що таке написано відповідачами. Суд звертає увагу, що рішення винесено, написано та підписано безпосередньо суддею, а тому твердження щодо стилів написання є голослівним. Рішення побудовано на доказах, які є в матеріалах справи, а тому може містити тези та висновки, які є співзвучними з тими, що містять відповідні докази.
Згідно з ч. 1 ст. 6 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», суди здійснюють правосуддя самостійно. Здійснюючи правосуддя, суди є незалежними від будь-якого незаконного впливу. Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України, забезпечуючи при цьому верховенство права.
Статтею 7 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що кожному гарантується захист його прав, свобод та законних інтересів незалежним і безстороннім судом, утвореним відповідно до закону.
Право на подання заяви про відвід судді є однією з гарантій законності здійснення правосуддя і об'єктивності та неупередженості розгляду справи, оскільки статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини закріплено основні процесуальні гарантії, якими може скористатися особа при розгляді її позову в національному суді і до яких належить розгляд справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Статтею 129 Конституції України передбачено, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Судочинство провадиться суддею одноособово, колегією суддів чи судом присяжних. Основними засадами судочинства є: 1) законність; 2) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; 3) забезпечення доведеності вини; 4) змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості; 5) підтримання державного обвинувачення в суді прокурором; 6) забезпечення обвинуваченому права на захист; 7) гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; 8) забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом; 9) обов'язковість рішень суду. Законом можуть бути визначені також інші засади судочинства в судах окремих судових юрисдикцій.
Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами.
Згідно зі ст. 35 Господарського процесуального кодексу України:
1. Суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо:
1) він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;
2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання, або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі;
3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи;
4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи;
5) є інші обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді.
2. Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 36 цього Кодексу.
3. До складу суду не можуть входити особи, які є членами сім'ї, родичами між собою чи родичами подружжя.
4. Незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
У заяві про відвід судді представницею позивачів фактично надається оцінка процесуальним діям судді при розгляді справи №914/2642/25.
Відповідно до ч. 4 ст. 35 ГПК України незгода сторони з процесуальними рішеннями судді не може бути підставою для відводу.
Враховуючи викладене, суд вважає, що заявником не обґрунтовані та не підтверджені підстави для відводу судді, визначені приписами п. 5 ч. 1 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України.
Інших обставин, які б викликали сумнів у неупередженості судді та недовірі судді при розгляді даної справи, у заяві не наведено.
Доводи заявника про відвід не ґрунтуються на положеннях ст.ст. 35, 36 Господарського процесуального кодексу України.
Отже, викладені заявником у поданій заяві підстави для відводу судді Зоряні Горецькій зводяться до оцінки застосування судом норм процесуального законодавства України, що не може свідчити про наявність упередженості та необ'єктивності судді, якому заявлено відвід, під час розгляду справи, а отже, зважаючи на приписи ч. 4 ст. 35 ГПК України, не може бути підставою для задоволення відводу вказаного судді.
Розглянувши заяву представника ОСОБА_1 про відвід судді Зоряні Горецькій у справі № 914/2642/25, суд дійшов висновку про необґрунтованість заявленого відводу.
Згідно ч. 1 ст. 124 Конституції України незалежність і недоторканність судді гарантуються Конституцією і Законами України.
Суддя, відправляючи правосуддя, самостійно, на власний розсуд визначає, які саме процесуальні дії слід учинити виходячи з конкретних обставин справи, ступеня підготовленості матеріалів самими сторонами, в тому числі вирішує заявлені сторонами клопотання та заяви.
Таку, суддівську дискрецію, або суддівський розсуд, визначають, як повноваження, надане особі, яка володіє владою вибирати між двома чи більше альтернативами, коли кожна з альтернатив законна.
Згідно з частиною третьою статті 198 Господарського процесуального кодексу України, головуючий відповідно до завдання господарського судочинства керує ходом судового засідання, забезпечує додержання послідовності і порядку вчинення процесуальних дій, здійснення учасниками судового процесу їх процесуальних прав і виконання ними обов'язків, спрямовує судовий розгляд на забезпечення повного, всебічного та об'єктивного з'ясування обставин справи, усуваючи із судового розгляду все, що не має істотного значення для вирішення справи.
Згідно ч. 3 ст. 169 ГПК України заяви, клопотання і заперечення подаються та розглядаються в порядку, встановленому цим Кодексом. У випадках, коли цим Кодексом такий порядок не встановлений, він встановлюється судом.
Враховуючи вищевикладене, вчинення процесуальних дій щодо розгляду справи, не може свідчити про існування упередженості судді в розгляді справи, а в даному випадку, наведені заявником обставини не можуть бути підставою для задоволення заяви про відвід судді.
Суд зауважує, що відвід повинен бути вмотивованим, а заявник зобов'язаний надати докази упередженості судді у випадку наявності обставин, що викликають сумніви в неупередженості судді. Наявність припущень не є достатньою підставою для відводу судді.
Водночас, саме лише припущення про наявність упередженості суддів не може бути покладено в основу будь-якого судового акта, в тому числі й прийнятого за результатами розгляду заяви про відвід судді.
Відтак, заява про відвід судді у даній справі не підлягає задоволенню.
Суд звертає увагу на те, що відповідач, в порядку статті 254 Господарського процесуального кодексу України, має право на оскарження рішення, з яким він не погоджується, до суду апеляційної інстанції, в порядку та строки визначені статтями 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 35, 38, 39, 233-235 Господарського процесуального кодексу України, суд,-
У задоволенні заяви представниці позивача 1 ОСОБА_1 вх. №13349/26 від 11.05.2026 відмовити.
Ухвала набирає законної сили в порядку та строки, передбачені ст.235 ГПК України.
Повна ухвала складена 13.05.2026.
Суддя Горецька З.В.