ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
11.05.2026Справа № 910/1044/26
Господарський суд міста Києва у складі судді Алєєвої І.В., за участю секретаря судового засідання Муханькова Ю.В., розглянувши в порядку загального позовного провадження справу
за позовом Керівника Хмільницької окружної прокуратури Вінницької області в інтересах держави в особі:
1. Хмільницької міської ради
2. Державної екологічної інспекції у Вінницькій області
до 1. Вінницької обласної ради
2. Центрально-Західного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства
3. Хмільницької районної організації Українського товариства мисливців і рибалок
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача 1 - Вінницьку обласну військову адміністрацію
про визнання незаконним рішення обласної ради, недійсним договору про умови ведення мисливського господарства, недійсним договору про умови користування земельними ділянками лісового фонду для ведення мисливського господарства та зобов'язання звільнити мисливські угіддя.
За участю представників сторін, згідно протоколу судового засідання від 11.05.2026.
Керівник Хмільницької окружної прокуратури Вінницької області звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом в інтересах держави в особі Хмільницької міської ради та Державної екологічної інспекції у Вінницькій області до Вінницької обласної ради, Центрально-Західного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства, Хмільницької районної організації Українського товариства мисливців і рибалок про визнання незаконним рішення обласної ради, недійсним договору про умови ведення мисливського господарства, недійсним договору про умови користування земельними ділянками лісового фонду для ведення мисливського господарства та зобов'язання звільнити мисливські угіддя.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що згідно з додатком № 10 абз. 11 та 36 п. 23 до рішення Вінницької обласної ради № 440 до складу мисливських угідь Хмільницького РО УТМР, серед іншого, передано об'єкт природо-заповідного фонду загальнозоологічний заказник «Сандрацький» площею 498, 1 га, у зв'язку з цим, рішення обласної ради підлягає визнанню судом незаконним, договір про умови ведення мисливського господарства - недійсним, договору про умови користування земельними ділянками лісового фонду для ведення мисливського господарства - недійсним, а мисливські угіддя - звільненню в частині території об'єкту природо-заповідного фонду загальнозоологічний заказник «Сандрацький» площею 498, 1 га.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.02.2026 позовну заяву залишено без руху.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.02.2026 відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження. Розгляд справи призначено на 23.03.2026.
05.03.2026 від відповідача два до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідача два просив в задоволені позову відмовити.
06.03.2026 від відповідача один до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач один просив в задоволені позову відмовити.
12.03.2026 року від прокуратури надійшла відповідь на відзив відповідача один, в якій прокурор заперечив проти доводів, викладених у відзиві та просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.03.2026 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача 1 - Вінницьку обласну військову адміністрацію, продовжено строк підготовчого провадження у справі, розгляд справи відкладено на 20.04.2026.
13.04.2026 від третьої особи до суду надійшли письмові пояснення, в яких третя особа просила їх врахувати під час прийняття рішення у справі.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.04.2026 закрито підготовче провадження по справі та призначено розгляд справи по суті на 11.05.2026.
Прокурор в судовому засіданні 11.05.2026 надав пояснення суду та підтримав позовні вимоги у повному обсязі, просив їх задовольнити.
Інші учасники справи в судове засідання 11.05.2026 не з'явилися, хоча про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
В судовому засіданні 11.05.2026 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва,
Рішенням Вінницької обласної ради від 25.10.2007 № 440 «Про перерозподіл мисливських угідь» (далі - рішення № 440) надано Хмільницькій РО УТМР у користування мисливські угіддя для ведення мисливського господарства загальною площею 91 440, 0 га, в тому числі: лісові угіддя 3149, 0 га, польові - 83 526, 0 га, водно-болотні - 4 765, 0 га.
Згідно з додатком № 10 абз. 11 та 36 п. 23 до рішення № 440 до складу мисливських угідь, серед іншого, передано об'єкт природо-заповідного фонду Загальнозоологічний заказник «Сандрацький» площею 498, 1 га.
Рішенням Вінницької обласної Ради від 15.10.2008 № 670 «Про внесення змін та доповнень до рішення 13 сесії обласної Ради 5 скликання від 25.10.2007 року № 440 «Про перерозподіл мисливських угідь», внесено зміни і доповнення до рішення № 440, а саме доповнено п. 1 словами «терміном на 30 років», п. 3 викладено в іншій редакції щодо переукладання договорів про умови ведення мисливського господарства, додаток № 10 абз. 11 та 36 п. 23, змін не зазнав.
На підставі рішення № 440 та рішення Вінницької обласної Ради від 15.10.2008 № 670 «Про внесення змін та доповнень до рішення 13 сесії обласної Ради 5 скликання від 25.10.2007 року № 440 «Про перерозподіл мисливських угідь», яким внесено зміни до рішення № 440, між Вінницьким обласним управлінням лісового та мисливського господарства (правонаступником якого є Центрально-Західне міжрегіональне управління лісового та мисливського господарства) та Хмільницькою РО УТМР 01.10.2011 укладено договір про умови ведення мисливського господарства, до якого як стверджує прокурор увійшли і землі природо-заповідного фонду Загальнозоологічний заказник «Сандрацький» площею 498,1 га.
У зв'язку з цим, керівник Хмільницької окружної прокуратури Вінницької області звернувся до суду з позовом в якому просить визнати незаконним рішення обласної ради в частині надання у користування Хмільницькій РО УТМР угідь об'єкту природо-заповідного фонду площею 498,1 га, визнати недійсними у вказаній частині договір про умови ведення мисливського господарства, а також звільнити мисливські угіддя в частині території об'єкту природо-заповідного фонду загальнозоологічний заказник «Сандрацький» площею 498, 1 га.
Як вказано прокурором та встановлено Господарським судом міста Києва, рішенням Вінницької обласної ради від 25.10.2007 № 440 «Про перерозподіл мисливських угідь» надано Хмільницькій РО УТМР у користування мисливські угіддя для ведення мисливського господарства загальною площею 91 440, 0 га, в тому числі: лісові угіддя 3149, 0 га, польові - 83 526, 0 га, водно-болотні - 4 765, 0 га.
Відповідно до додатку № 10 абз. 11, 36 п. 23 до рішення № 440 до складу мисливських угідь, серед іншого увійшов природо-заповідного фонду Загальнозоологічний заказник «Сандрацький» загальною площею 498, 1 га. Про даний факт не заперечують у своїх письмових поясненнях відповідач один, відповідач два та третя особа.
Згідно ст. 1 Закону України «Про мисливське господарство і полювання» мисливські угіддя - ділянки суші та водного простору, на яких перебувають мисливські тварини і які можуть бути використані для ведення мисливського господарства.
Відповідно до ч. 1 - 3 ст. 21 Закону України «Про мисливське господарство і полювання» ведення мисливського господарства здійснюється користувачами мисливських угідь. Не допускається користування мисливськими тваринами та ведення мисливського господарства без оформлення відповідних документів у встановленому цим Законом порядку. Умови ведення мисливського господарства визначаються у договорі, який укладається між центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового та мисливського господарства, і користувачами мисливських угідь.
Частиною 1 ст. 22 Закону України «Про мисливське господарство і полювання» визначено, що мисливські угіддя для ведення мисливського господарства надаються у користування Верховною Радою Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими радами за поданням центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового та мисливського господарства, погодженим з Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями, а також власниками або користувачами земельних ділянок.
Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» до природно-заповідного фонду України належать, зокрема природні території та об'єкти - природні заповідники, біосферні заповідники, національні природні парки, регіональні ландшафтні парки, заказники, пам'ятки природи, заповідні урочища.
Згідно ч. 2 - 4 ст. 7 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» землі природно-заповідного фонду України, а також землі територій та об'єктів, що мають особливу екологічну, наукову, естетичну, господарську цінність і є відповідно до статті 6 цього Закону об'єктами комплексної охорони, належать до земель природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного або історико-культурного призначення.
На землях природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного або історико-культурного призначення забороняється будь-яка діяльність, яка негативно впливає або може негативно впливати на стан природних та історико-культурних комплексів та об'єктів чи перешкоджає їх використанню за цільовим призначенням. На землях територій та об'єктів природно-заповідного фонду, які створюються в зоні відчуження та зоні безумовного (обов'язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, забороняється будь-яка діяльність, що не забезпечує режим радіаційної безпеки.
Межі територій та об'єктів природно-заповідного фонду встановлюються в натурі відповідно до законодавства. До встановлення меж територій та об'єктів природно-заповідного фонду в натурі їх межі визначаються відповідно до проектів створення територій та об'єктів природно-заповідного фонду.
Відповідно до ст. 8 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» збереження території та об'єктів природно-заповідного забезпечується зокрема додержанням вимог щодо охорони територій та об'єктів природно-заповідного фонду під час здійснення господарської, управлінської та іншої діяльності, розробки проектної і проектно-планувальної документації, землевпорядкування, лісовпорядкування, здійснення оцінки впливу на довкілля.
Згідно ст. 16 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» на території природних заповідників забороняється будь-яка господарська та інша діяльність, що суперечить цільовому призначенню заповідника, порушує природний розвиток процесів та явищ або створює загрозу шкідливого впливу на його природні комплекси та об'єкти, зокрема мисливство, рибальство, лісокультурні роботи, рубка дуплястих дерев, всі види екскурсій, крім пішохідних, біотехнічні заходи, сінокосіння механізованими засобами, туризм, інтродукція нових видів тварин і рослин, проведення заходів з метою збільшення чисельності окремих видів тварин понад допустиму науково обґрунтовану ємність угідь, збирання колекційних та інших матеріалів, крім матеріалів, необхідних для виконання наукових досліджень.
Відповідно до ч. 6 ст. 53 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» території та об'єкти природно-заповідного фонду або їх частини, що створюються чи оголошуються без вилучення земельних ділянок, що вони займають, передаються під охорону підприємствам, установам, організаціям і громадянам обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями, органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища з оформленням охоронного зобов'язання.
Згідно п. 1.3 Інструкції щодо оформлення охоронних зобов'язань на території та об'єкти природно-заповідного фонду, затвердженої наказом Міністерства екології та природних ресурсів України від 25.02.2013 № 65, охоронним зобов'язанням оформляється передача під охорону території або об'єкту природно-заповідного фонду з визначенням переліку зобов'язань по забезпеченню дотримання встановленого режиму охорони та збереження.
Управлінням розвитку територій та інфраструктури Вінницької обласної військової адміністрації Хмільницькій міській раді відповідно до охоронного зобов'язання від 07.07.2023 за № 257/23 передано загально-зоологічний заказник місцевого значення «Сандрацький», загальною площею 498, 1 га розташований на території Хмільницької міської територіальної громади (в минулому - Голодківська та Широко-Гребельська сільські ради) Хмільницького району Вінницької області.
Статтею 9 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» передбачено, що території та об'єкти природно-заповідного фонду з додержанням вимог, встановлених цим Законом та іншими актами законодавства України, можуть використовуватися: у природоохоронних цілях; у науково-дослідних цілях; в оздоровчих та інших рекреаційних цілях; в освітньо-виховних цілях; для потреб моніторингу навколишнього природного середовища.
Встановлені частиною першою цієї статті основні види використання, а також заготівля деревини, лікарських та інших цінних рослин, їх плодів, сіна, випасання худоби, мисливство, рибальство та інші види використання можуть здійснюватися лише за умови, що така діяльність не суперечить цільовому призначенню територій та об'єктів природно-заповідного фонду, встановленим вимогам щодо охорони, відтворення та використання їх природних комплексів та окремих об'єктів.
Згідно ст. 25 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» заказниками оголошуються природні території (акваторії) з метою збереження і відтворення природних комплексів чи їх окремих компонентів.
Відповідно до ст. 30 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» на території заповідних урочищ забороняються всі види рубок, у тому числі санітарні, рубки формування і оздоровлення лісів, видалення захаращеності та будь-яка діяльність, що порушує природні процеси, які відбуваються у природних комплексах, включених до їх складу, відповідно до вимог, встановлених для природних заповідників.
Власники або користувачі земельних ділянок, водних та інших природних об'єктів, оголошених заповідними урочищами, беруть на себе зобов'язання щодо забезпечення режиму їх охорони та збереження.
Рішенням 9 сесії Вінницької обласної ради 22 скликання від 28.03.1997 створено об'єкт природо-заповідного фонду загальнозоологічний заказник «Сандрацький» площею 498, 1 га.
Відповідно до Положення про загально-зоологічний заказник місцевого значення «Сандрацький», затвердженого наказом Управління розвитку територій та інфраструктури Вінницької обласної військової адміністрації № 326 від 07.07.2023, об'єкт природо-заповідного фонду розташований та перебуває у користуванні Хмільницької міської територіальної громади Вінницького району Вінницької області (у минулому знаходився на території Голодьківської та Широко-Гребельської сільських рад).
Заказник входить до складу природно-заповідного фонду України охороняється як національне надбання, щодо якого встановлюється особливий режим охорони, відтворення й використання.
Завданнями Заказника є створення умов для збереження одного з кращих місць, де розводиться ондатра, видра, річковий бобер, гніздяться лебеді-шипуни, кулики, сіра та рижа чаплі та інші; забезпечення охорони його території з усіма природніми об'єктами, додержання режиму територій; проведення наукових досліджень і спостережень спрямованих на вивчення та розробку наукових основ охорони, збереження та відтворення його біогеоценозів; організація протипожежної охорони природних комплексів; підтримання загального екологічного балансу в регіоні та забезпечення фонового моніторингу навколишнього природного середовища; проведення екологічної освітньо-виховної роботи, тощо; формування елементів регіональної екологічної мережі.
На території заказника, зокрема, забороняється мисливство як на пернату дичину, так і на хутрового звіра на водосховищі та в однокілометровій зоні заказника.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про мисливське господарство та полювання» з метою раціонального використання мисливських тварин, охорони диких тварин, а також середовища їх перебування забороняється полювання в заборонених для цього місцях, а саме: на територіях та об'єктах природно-заповідного фонду, де це заборонено відповідно до положень про них; на відтворювальних ділянках (крім відстрілу і відлову хижих та шкідливих тварин).
Використання території зоологічного заказника «Сандрацький» площею 498, 1 га, для ведення мисливського господарства свідчить про порушення режиму природно-заповідного фонду.
З урахуванням викладеного, Господарський суд міста Києва дійшов висновку, що рішення Вінницької обласної ради № 440 «Про перерозподіл мисливських угідь» зі змінами та доповненнями внесеними рішеннями № 670 від 15.10.2008 в частині використання території зоологічного заказника «Сандрацький» площею 498, 1 га для ведення мисливського господарства прийнято з порушенням вимог статті 9 Закону України «Про природно-заповідний фонд України», оскільки надання у користування мисливських угідь в межах території заказнику не передбачає використання території природно-заповідного фонду у природоохоронних, науково-дослідних, освітньо-виховних, оздоровчих та інших рекреаційних цілях, для потреб моніторингу навколишнього природного середовища та є незаконним.
Використання території природно-заповідного фонду у якості мисливських угідь суперечить цільовому призначенню територій зоологічного заказника «Сандрацький», встановленим вимогам щодо охорони, відтворення та використання його природних комплексів та є незаконним.
Частиною 1 статті 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Згідно з ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Статтею 217 ЦК України передбачено, що недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.
Зважаючи на те, що рішення Вінницької обласної ради від 25.10.2007 № 440 «Про перерозподіл мисливських угідь» зі змінами та доповненнями внесеними рішеннями № 670 від 15.10.2008 № 670 від 15.10.2008 не відповідає вимогам законодавства та є незаконним в частині використання території зоологічного заказника «Сандрацький» площею 498,1 га для ведення мисливського господарства, а оспорюваний договір про умови ведення мисливського господарства був укладений на підставі вказаних рішень, тому договір має бути визнаний недійсним у вказаній частині, а спірна територія в межах зоологічного заказника «Сандрацький» підлягає звільненню з боку Хмільницької РО УТМР.
Відсутність належних підстав для користування юридичною особою мисливськими угіддями, тобто відповідними ділянками суші та водного простору, є достатнім обґрунтуванням вимоги про повернення цих ділянок власнику (законному розпоряднику), чи усунення перешкод у користуванні майном шляхом його звільнення.
З огляду на викладене, наведені обставини свідчать про наявність підстав для визнання судом незаконним рішення Вінницької обласної ради № 440 від 25.10.2007, в частині передачі для користування у якості мисливських угідь території в межах зоологічного заказника «Сандрацький», а також зобов'язання Хмільницької РО УТМР звільнити вказану територію.
Господарський суд міста Києва, вважає безпідставним заявлення відповідачем один у відзиві на позовну заяву про застосування до спірних правовідносин наслідків спливу позовної давності, оскільки Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17 зауважила, що рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування за умови його невідповідності закону не тягне тих юридичних наслідків, на які воно спрямоване (постанови Великої Палати Верховного Суду від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17 (пункт 39), від 15 жовтня 2019 року у справі № 911/3749/17 (пункт 6.27), від 22 січня 2020 року у справі № 910/1809/18 (пункт 35), від 1 лютого 2020 року у справі № 922/614/19 (пункт 52)). Тому оскарження такого рішення спрямоване не на втрату ним юридичної сили, а на захист інтересу у юридичній визначеності на майбутнє. Такий інтерес порушується, допоки існує незаконне рішення (триваюче порушення). Тому його можна оскаржити впродовж усього часу тривання порушення зазначеного інтересу.
Позовна давність на позовну вимогу про визнання недійсним в частині договору про ведення мисливського господарства також не розповсюджується, оскільки така вимога є похідною від основної щодо визнання незаконним рішення органу місцевого самоврядування.
Решта аргументів сторін були досліджені судом та не наводяться у судовому рішенні, позаяк не покладаються в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, § 58, рішення від 10.02.2010). Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).
Викладені у відзивах на позов інші аргументи, не можуть бути підставою для відмови в задоволенні позову, оскільки не спростовують доводів позивача та суперечать дійсним обставинам справи і положенням чинного законодавства.
Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
З огляду на вищезазначене, приймаючи до уваги встановлені судом обставини, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог, з покладенням судового збору на відповідачів в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст. 129, 233, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,
1. Позовні вимоги задовольнити.
2. Визнати незаконним рішення Вінницької обласної Ради № 440 від 25.10.2007 «Про перерозподіл мисливських угідь» в частині надання у користування Хмільницькій районній організації Українського товариства мисливців і рибалок мисливських угідь об'єкту природо-заповідного фонду загальнозоологічного заказника «Сандрацький» площею 498, 1 га.
3. Визнати недійсним договір про умови ведення мисливського господарства, укладений 01.10.2011 між Вінницьким обласним управлінням лісового та мисливського господарства (правонаступником якого є Центрально-Західне міжрегіональне управління лісового та мисливського господарства) та Хмільницькою районною організацією Українського товариства мисливців і рибалок, в частині надання мисливських угідь у користування Хмільницькій районній організації Українського товариства мисливців і рибалок - об'єкту природо-заповідного фонду загальнозоологічного заказник «Сандрацький» площею 498, 1 га.
4. Зобов'язати Хмільницьку районну організацію Українського товариства мисливців і рибалок звільнити мисливські угіддя в межах території об'єкту природо-заповідного фонду загальнозоологічного заказника «Сандрацький» площею 498, 1 га.
5. Стягнути з ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСНОЇ РАДИ (21050, Вінницька обл., Вінницький р-н, місто Вінниця, вул. Соборна, будинок 70; ідентифікаційний код 00022438) на користь ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСНОЇ ПРОКУРАТУРИ (21050, Вінницька обл., місто Вінниця, ВУЛИЦЯ МОНАСТИРСЬКА, будинок 33, ідентифікаційний код 02909909) витрати зі сплати судового збору у розмірі 3328 (три тисячі триста двадцять вісім) грн 00 коп.
6. Стягнути з ЦЕНТРАЛЬНО-ЗАХІДНОГО МІЖРЕГІОНАЛЬНОГО УПРАВЛІННЯ ЛІСОВОГО ТА МИСЛИВСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА (21018, Вінницька обл., Вінницький р-н, місто Вінниця, вул. Пирогова, будинок 26; ідентифікаційний код 44979060) на користь ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСНОЇ ПРОКУРАТУРИ (21050, Вінницька обл., місто Вінниця, ВУЛИЦЯ МОНАСТИРСЬКА, будинок 33, ідентифікаційний код 02909909) витрати зі сплати судового збору у розмірі 3328 (три тисячі триста двадцять вісім) грн 00 коп.
7. Стягнути з ХМІЛЬНИЦЬКОЇ РАЙОННОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ УКРАЇНСЬКОГО ТОВАРИСТВА МИСЛИВЦІВ І РИБАЛОК (22000, Вінницька обл., місто Хмільник, ВУЛИЦЯ ТУРГЕНЄВА, будинок 66; ідентифікаційний код 33557016) на користь ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСНОЇ ПРОКУРАТУРИ (21050, Вінницька обл., місто Вінниця, ВУЛИЦЯ МОНАСТИРСЬКА, будинок 33, ідентифікаційний код 02909909) витрати зі сплати судового збору у розмірі 3328 (три тисячі триста двадцять вісім) грн 00 коп.
8. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено: 13.05.2026
Суддя І.В. Алєєва