ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
12.05.2026Справа № 910/15899/25
За позовом Фізичної особи-підприємця Креховецького Олега Богдановича
( АДРЕСА_1 )
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Коренс»
(03022, м. Київ, вул. Васильківська, буд. 30-Д)
про стягнення 178 538,40 грн,
Суддя Смирнова Ю.М.
Без повідомлення (виклику) учасників справи
Фізична особа-підприємець Креховецький Олег Богданович (далі - позивач, ФОП Креховецький О.Б.) звернувся до Господарського суду міста Києва (далі - суд) з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Коренс» (далі - відповідач, ТОВ «Коренс») про стягнення 178 538,40 грн.
Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов укладеної між сторонами Заявки № 1 від 11.12.2024 в частині своєчасної та повної оплати виконаного позивачем перевезення.
Автоматизованою системою документообігу суду здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, справі присвоєно єдиний унікальний номер 910/15899/25 та справу передано на розгляд судді Смирновій Ю.М.
Ухвалою суду від 05.01.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі; ухвалено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи; встановлено строк для подання відзиву на позов - протягом 20 днів з дня вручення даної ухвали та для подання заперечень на відповідь на відзив (якщо така буде подана) - протягом 5 днів з дня отримання відповіді на відзив; встановлено строк для подання позивачем відповіді на відзив - протягом 5 днів з дня отримання відзиву на позов.
Також вказаною ухвалою суду попереджено відповідача, що у разі ненадання відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи (частина друга ст. 178 Господарського процесуального кодексу України).
Частиною п'ятою ст. 176 ГПК України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому ст. 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої ст. 120 цього Кодексу.
Відповідно до частин другої та третьої ст. 120 ГПК України, суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов'язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.
У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення (частина одинадцята ст. 242 ГПК України).
Нормами частини четвертої ст. 89 ЦК України передбачено, що відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.
За приписами частини першої ст. 7 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань», Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.
Згідно із частиною першою ст. 10 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань», якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного держаного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.
Приймаючи до уваги викладене, на виконання приписів ГПК України, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи, ухвала від 05.01.2026 про відкриття провадження у справі була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення (№ R067076697903) на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Однак, конверт з ухвалою суду від 05.01.2026, який направлявся на адресу ТОВ «Коренс»: 03022, м. Київ, вул. Васильківська, буд. 30-Д, був повернутий до суду відділенням поштового зв'язку Укрпошта з відміткою: «закінчення встановленого терміну зберігання».
Враховуючи відсутність в матеріалах справи підтверджень наявності порушень оператором поштового зв'язку вимог Правил надання послуг поштового зв'язку, факт неотримання скаржником поштової кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася до суду у зв'язку з її неотриманням адресатом, залежав від волевиявлення самого адресата, тобто мав суб'єктивний характер та є наслідком неотримання адресатом пошти під час доставки за вказаною адресою і незвернення самого одержувача кореспонденції до відділення пошти для отримання рекомендованого поштового відправлення. Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 27.05.2021 у справа № 917/1998/19 та від 06.07.2021 у справі № 921/494/20.
Суд зазначає, що повернення відділенням поштового зв'язку до суду поштового конверту з відміткою «за закінченням встановленого терміну зберігання» свідчить, що рішення (ухвала) не вручена з причин, які не залежать від суду, який у установленому законодавством порядку вчинив необхідні дії для належного повідомлення відповідача про розгляд справи Господарським судом міста Києва.
В той же час, суд враховує, що до повноваження суду не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками «за закінченням терміну зберігання», «адресат вибув», «адресат відсутній» і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 27.02.2020 у справі № 814/1469/17, від 23.06.2020 у справі № 640/740/19 та від 03.08.2022 у справі № 352/54/19.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 19.12.2022 у справі № 910/1730/22 зазначав, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, за відсутності відомостей у суду про наявність у такої сторони інших засобів зв'язку та / або адреси електронної пошти, необхідність зазначення яких у процесуальних документах передбачена статтями 162, 165, 258, 263, 290, 295 ГПК України, і судовий акт повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі (близький за змістом висновок викладено у постановах Верховного Суду від 12.04.2021 у справі № 910/8197/19, від 09.12.2021 у справі № 911/3113/20).
Крім того, суд зазначає, що згідно з Законом України «Про доступ до судових рішень» кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Судові рішення, внесені до Єдиного державного реєстру судових рішень, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.
Відтак, відповідач мав право та не був позбавлений можливості ознайомитись з ухвалою про відкриття провадження у справі від 05.01.2026 в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
Проте, відповідачем не подано відзиву на позов, як і не надано будь-яких доказів на підтвердження своїх заперечень проти заявлених позовних вимог.
Відповідно до частини другої ст. 178 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Аналогічні положення містяться у частині дев'ятій ст. 165 ГПК України.
За приписами частини п'ятої ст. 252 ГПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.
Оскільки клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін до суду не надходило, у відповідності до частини п'ятої ст. 252 ГПК України, справа розглядається за наявними у справі матеріалами.
Частиною четвертою ст. 240 ГПК України передбачено, що у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши матеріали справи, Господарський суд міста Києва
11.12.2024 між ТОВ «Коренс», як Замовником/Експедитором, та ФОП Креховецьким О.Б., як Перевізником, було підписано Заявку № 1 на перевезення вантажу - запчастини б/у, мотори (вага вантажу, кількість місць - до 22 т.) за маршрутом Пітерборо (Велика Британія) - Київ (Україна) за умовами перевезення: митниця на кордоні - Dorohusk (PL) - Ягодин (UA); дата та час завантаження вантажу/замитнення - 12.12.2024; адреса завантаження - PE1 5YP.; адреса замитнення - замитнює відправник; адреса розмитнення - Копилів; адреса розвантаження - Київ (Україна); вартість послуг - 3600 євро готівка на розвантаженні + додаткові витрати; на завантаженні автомобіль - НОМЕР_1 /RDE4677P; додаткові умови - CMR страхування.
Як зазначає позивач, ним, на виконання вказаної заявки, як Перевізником, було здійснено перевезення обумовленого вантажу вагою 11700 кг брутто, за узгодженим маршрутом, ввезено на митну територію України 19.12.2024 та 31.12.2024 передано відповідачу, як Замовнику, що підтверджується міжнародною товарно-транспортною накладною від 13.12.2024 (CMR); інвойсом (Invoice) № IN0387 від 13.12.2024 (Покупець (Buyer): ТОВ ТОВ «Коренс» (LLC, Korens) реєстраційний код (ЄДРПОУ): 42213183, юридична адреса: Україна, 03022, м. Київ, вул. Васильківська, 30д та від OXNEY BREAKERS LIMITED Unit J, Oxney Road ind Estate, Peterborough, England, PE1 5YP); транспортною декларацією MRN24GB000060MIPGUOK7 та контрольним талоном за документом 24GB000060MIPGUOK7 (тип документа NCTS).
На думку позивача, факт отримання 31.12.2024 відповідачем вантажу за CMR свідчить про виникнення у останнього обов'язку щодо сплатити позивачу узгодженої вартості такого перевезення у розмірі 3600 євро, що еквівалентно 178 538,40 грн по курсу євро відносно гривні станом на 19.12.2025 (3600 євро х 49,594 грн).
У зв'язку з несплатою відповідачем вказаних коштів позивач звернувся до відповідача з претензією від 08.10.2025. У претензії позивач просив відповідача протягом семи днів починаючи від дня отримання даної претензії сплатити позивачу 173 427,12 грн, що еквівалентно 3600 євро станом на 08.10.2025 (3600 євро х 48,1742 грн) послуг перевезення вантажу та 8 000,00 грн заподіяних збитків.
В якості доказів направлення відповідачу вказаної претензії, позивачем надано копії опису вкладення у цінний лист та накладної Укрпошта № 7720202365440 від 11.10.2025, яка була повернута відправнику 27.10.2024 із зазначенням про неможливість вручення поштового відправлення через закінчення встановленого терміну зберігання, на підтвердження чого надано роздруківку інформації з офіціального сайту «Укрпошта» https://track.ukrposhta.ua/tracking_UA.html перевірки статусу відстеження: 7720202365440.
Вимоги позивача, викладені позивачем у претензії, залишені відповідачем без реагування, що і стало підставою для звернення позивача з даною позовною заявою до суду.
Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог з наступних підстав.
Частиною першою ст. 207 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. У письмовій формі належить вчиняти, зокрема правочини між юридичними особами (п. 1 частини першої ст. 208 ЦК України).
Відповідно до ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною. Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом (частина перша ст. 639 ЦК України).
Частина перша ст. 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Матеріалами справи підтверджено, що сторонами узгоджено Заявку № 1 від 11.12.2024 на перевезення вантажу, якою було погоджено: найменування вантажу - запчастини б/у, мотори; вага вантажу, кількість місць - до 22 т.; маршрут - Пітерборо (Велика Британія) - Київ (Україна); митниця на кордоні - Dorohusk (PL) - Ягодин (UA); дата та час завантаження вантажу/замитнення - 12.12.2024; адреса завантаження - PE1 5YP.; адреса замитнення - замитнює відправник; адреса розмитнення - Копилів; адреса розвантаження - Київ (Україна); вартість послуг - 3600 євро готівка на розвантаженні + додаткові витрати; автомобіль завантаження - НОМЕР_1 /RDE4677P; додаткові умови - CMR страхування.
Вказана Заявка № 1 від 11.12.2024 містить підписи позивача та відповідача, а також відтиски їх печаток.
Слід звернути увагу, що ст. 204 ЦК України встановлює презумпцію правомірності правочину, а підстави вважати договір неукладеним після його повного чи часткового виконання сторонами виключається. Наведене відповідає висновку, вкладеному у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17.
Таким чином, у разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов'язки підлягають виконанню. Вказану правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 23.01.2018 по справі № 203/2612/13-ц та постанові від 19.06.2018 по справі № 5023/3905/12.
Отже, виходячи з наведеного вище, з огляду на встановлений ст. 204 ЦК України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги Заявку № 1 на міжнародне перевезення вантажу від 11.12.2024, як належну підставу у розумінні норм ст. 11 ЦК України для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов'язків з надання послуг перевезення вантажу.
Статтею 50 Закону України «Про автомобільний транспорт» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що договір про перевезення вантажу автомобільним транспортом укладається відповідно до цивільного законодавства між замовником та виконавцем у письмовій формі. Істотними умовами договору є: найменування та місцезнаходження сторін; найменування та кількість вантажу, його пакування; умови та термін перевезення; місце та час навантаження і розвантаження; вартість перевезення; інші умови, узгоджені сторонами.
Частиною першою ст. 908 ЦК України передбачено, що перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення.
Згідно з частиною першою ст. 909 ЦК України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами). Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору перевезення вантажу (частини друга-четверта ст. 909 ЦК України).
Перевезення вантажів супроводжується товарно-транспортними документами, складеними мовою міжнародного спілкування залежно від обраного виду транспорту або державною мовою, якщо вантажі перевозяться в Україні. Таким документом може бути, зокрема, міжнародна автомобільна накладна (CMR). Факт надання послуги експедитора при перевезенні підтверджується єдиним транспортним документом або комплектом документів (залізничних, автомобільних, авіаційних накладних, коносаментів тощо), які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення (ст. 9 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність»).
За змістом частини другої ст. 908 ЦК України загальні умови перевезення визначаються цим кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень установлюються договором, якщо іншого не встановлено цим кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
За змістом ст. 1 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, до якої Україна приєдналася згідно із Законом України від 01.08.2006 № 57-V (далі - Конвенція), вона застосовується до будь-якого договору автомобільного перевезення вантажів транспортними засобами за винагороду, коли зазначені в договорі місце прийняття вантажу для перевезення й місце, передбачене для доставки, знаходяться у двох різних країнах, з яких принаймні одна є договірною країною, незважаючи на місце проживання та громадянство сторін.
Згідно з положеннями статей 4 та 9 Конвенції, договір перевезення підтверджується складанням вантажної накладної, яка є первинним доказом укладання договору перевезення, умов цього договору і прийняття вантажу перевізником.
Статтею 6 Конвенції визначено, що вантажна накладна є єдиним документом зі спеціальним номером і заповнюється перевізником та уповноваженими особами відправника, отримувача товару, митної служби під час здійснення на одне перевезення. CMR накладна не може повторно використовувати в іншому перевезенні.
В справі наявна міжнародна товарно-транспортна накладна CMR від 13.12.2024, згідно умов якої: відправник - OXNEY BREAKERS LIMITED (Unit J, Oxney Road, Peterborough, PE1 5YP, Company Reg. №: 10806806); перевізник: ФОП Креховецький О.Б. (РНОКПП НОМЕР_2 )/ автомобіль - НОМЕР_1 /RDE4677P; отримувач - KORENS LLC, (Vasylkivska str., 30D, Kyiv, 03022, Ukraine; місце розвантаження вантажу - 03022, Kyiv, Ukraine; вага брутто - 11 700 кг.; вантаж відправлено OXNEY BREAKERS LIMITED, вантаж перевезено ФОП Креховецьким О.Б., вантаж одержано 31.12.2024.
При цьому, положеннями Конвенції не вимагається необхідність посилання на договір перевезення. Тому відсутність посилання в міжнародних товарно-транспортних накладних CMR на Договір чи Договори-Заявки, не є підставою вважати, що їх складено за іншими правовідносинами. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного від 21.05.2018 у справі № 920/99/17.
Також, в якості доказів здійснення перевезення та отримання відповідачем вантажу, позивачем були надані: інвойс (Invoice) № IN0387 від 13.12.2024, за умовами якої: (LLC, KORENS Reg.cod. 42213183 є Покупцем (Buyer), який купує товар від OXNEY BREAKERS LIMITED Unit J, Oxney Road ind Estate, Peterborough, England, PE1 5YP, а також транспортною декларацією MRN24GB000060MIPGUOK7 та контрольним талоном за документом 24GB000060MIPGUOK7 (тип документа NCTS).
Відповідно до частини першої ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Частиною першою статті 916 ЦК України встановлено, що за перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами. Якщо розмір провізної плати не визначений, стягується розумна плата.
Статтею 931 ЦК України передбачено, що розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом. Якщо розмір плати не встановлений, клієнт повинен виплатити експедитору розумну плату.
Так, згідно умов Заявки № 1 від 11.12.2024 вартість послуг погоджено у розмірі 3600 євро, умови оплати - готівка на розвантаженні + додаткові витрати.
Приймаючи до уваги викладене, враховуючи дані зазначені у CMR від 13.12.2024 та умови Заявки № 1 від 11.12.2024, факт виконання позивачем своїх зобов'язань з перевезення вантажу на суму 3600 євро підтверджується матеріалами справи, що відповідачем не спростовано.
Як вбачається з позовних вимог, позивач просить стягнути з відповідача 3600 євро, в еквівалентні 178 538,40 грн по курсу Євро відносно гривні станом на день формування позовної заяви в системі «Електронний суд» 19.12.2025 (3600 євро х 49,594 грн).
Слід зазначити, що частиною першою ст. 533 ЦК України передбачено, що грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо в зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом (частина друга ст. 533 ЦК України).
Також, відповідачем не спростований розмір заявленої позивачем до стягнення суми позовної вимоги у гривнях, контррозрахунку якої відповідачем надано не було.
Згідно зі ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина перша ст. 612 ЦК України).
Частиною першою ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Умовами Заявки № 1 від 11.12.2024 передбачено, що вартість послуг 3600 євро -готівка на розвантаженні.
Згідно з товарно-транспортною накладною CMR від 13.12.2024 товар одержано (розвантажено) 31.12.2024.
Отже, враховуючи положення ст. 530 ЦК України, умови Заявки № 1 від 11.12.2024 та даних CMR від 13.12.2024, строк оплати наданих позивачем послуг з міжнародного перевезення вантажу автомобільним транспортом, на момент розгляду справи настав.
Проте, доказів здійснення відповідачем оплати наданих позивачем послуг з міжнародного перевезення у розмірі 178 538,40 грн в матеріали справи надано не було.
За висновками суду в матеріалах справи наявні належні та допустимі докази того, що позивачем були надані в повному обсязі послуги з міжнародного перевезення вантажу, що підтверджується відповідною CMR від 13.12.2024, Invoice № IN0387 від 13.12.2024, транспортною декларацією MRN24GB000060MIPGUOK7 та контрольним талоном за документом 24GB000060MIPGUOK7 (тип документа NCTS). Доказів протилежного матеріали справи не містять.
Заперечень щодо обсягів наданих позивачем послуг та розміру заборгованості відповідач не навів.
Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи (ст. 74 ГПК України).
Згідно з ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина перша ст. 77 ГПК України).
Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію ст. 13 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Суд констатує, що при розгляді даної справи судом враховано та здійснено належне дослідження сукупності наявних в матеріалах справи доказів, з урахуванням правил та критеріїв оцінки доказів визначених ГПК України.
Частиною першою ст. 79 ГПК України передбачено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (частина друга ст. 79 ГПК України).
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21.08.2020 у справі № 904/2357/20.
Згідно з ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відтак, враховуючи, що факт надання позивачем узгоджених послуг перевезення та факт порушення відповідачем своїх договірних зобов'язань в частині оплати наданих послуг, підтверджений матеріалами справи і не спростований відповідачем, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог про стягнення заборгованості за надані позивачем послуги у розмірі 178 538,40 грн.
Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача витрат на правову допомогу в розмірі 12 000,00 грн, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини першої ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 частини третьої ст. 123 ГПК України).
Частиною першою ст. 124 ГПК України передбачено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву (частина друга ст. 161 ГПК України).
Позивач у позовній заяві на виконання вимог ст. 162 ГПК України, зазначав, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи, складається із витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 12 000,00 грн.
Згідно із частинами першою та другою ст. 126 ГПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Разом із тим, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву (частина восьма ст. 129 ГПК України).
Витрати, які підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у встановленому Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» порядку.
Відповідно до п. 4 частини першої ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Частиною першою ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» передбачено, що адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правничої допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правничої допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правничої допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правничої допомоги. Договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права (частина третя ст. 27 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність»).
На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано, зокрема, Договір про надання правничої допомоги від 01.08.2024 (далі - Договір про надання правничої допомоги), укладений між ФОП Креховецьким О.Б. (далі - Замовник) та Адвокатським бюро «Ружицького Віталія» (далі - Виконавець), відповідно до умов п. 1.1. якого, Виконавець зобов'язується надати Замовнику юридичні послуги зазначені у п. 1.2. цього Договору, а Замовник зобов'язується оплатити такі послуги.
Згідно з п. 1.2. Договору про надання правничої допомоги, Виконавець надає такі юридичні послуги (надалі - «послуги»): надання консультацій, підготовка та написання запитів, написання процесуальних документів, заяв, клопотань, позовних заяв, скарг, апеляційних, касаційних скарг, заперечень, тощо, представництво інтересів замовника у всіх підприємствах, установах, організаціях, судах всіх інстанцій, в т.ч. у справах про притягнення до адміністративної відповідальності. А також, зокрема: вчиняти від імені замовника всі процесуальні дії, в тому числі подачі позовних заяв.
Умовами п. 2.1. Договору про надання правничої допомоги передбачені зобов'язання Виконавця, а зобов'язання Замовника обумовлені п. 2.2. Договору про надання правничої допомоги.
Пунктом 3.1. Договору про надання правничої допомоги передбачено, що за виконання робіт визначених у даному Договорі Замовник сплачує Виконавцю кошти розмір яких визначається за взаємною згодою сторін, на підставі акту виконаних робіт.
Цей договір набуває чинності з моменту підписання і діє до 31 грудня 2025 року (п. 4.1. Договору про надання правничої допомоги).
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя ст. 126 ГПК України).
08.10.2025 між Замовником та Виконавцем був підписаний Акт виконаних робіт, згідно з умовами якого, Виконавцем надана Замовнику правнича (правова) допомога з питань претензійної роботи у справі про стягнення коштів з ТОВ «Коренс» за отримані послуги перевезення вантажу у розмірі 3600 євро, що станом на 08.10.2025 еквівалентно 173 427,12 грн: вивчення матеріалів щодо наданої послуги перевезення вантажу, правовий аналіз написання досудової вимоги (претензії) про сплату коштів на суму 8 000,00 грн, які були оплачені Замовником, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією квитанції АТ КБ ПриватБанк.
Також, 17.12.2025 між Замовником та Виконавцем був підписаний Акт виконаних робіт, згідно з умовами якого, Виконавцем надана Замовнику правнича (правова) допомога з питань претензійно-позовної роботи у справі про стягнення коштів з ТОВ «Коренс» за отримані послуги перевезення вантажу у розмірі 3600 євро: вивчення матеріалів щодо наданої послуги перевезення вантажу, правовий аналіз, написання досудової вимоги (претензії) про сплату коштів, написання позовної заяви про стягнення коштів, формування, відправка до суду, представництво інтересів Замовника в суді першої інстанції - 12 000,00 грн. 8 000,00 грн з 12 000,00 грн було сплачено 10.10.2025 за актом від 08.10.2025 та договору про надання правничої допомоги від 01.08.2024. Залишкові 4 000,00 грн в межах договору про надання правничої допомоги від 01.08.2024 сплачуються за даним Актом.
Також в справі наявна копія ордеру на надання позивачу правничої допомоги адвокатом Ружицьким В.М., серія АТ № 1076091 від 19.12.2025.
Частинами четвертою та п'ятою ст. 126 ГПК України встановлено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Перевіривши подані позивачем докази на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, дослідивши співмірність заявленої позивачем суми із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), оцінивши необхідність поданих представником позивача документів в обґрунтування позовних вимог, з огляду на відсутність жодного заперечення зі сторони відповідача щодо розміру заявлених позивачем до стягнення витрат на правову допомогу, суд вважає визначений позивачем розмір таких витрат обґрунтованим.
Відповідно, зазначені витрати у розмірі 12 000,00 грн суд покладає на відповідача, відповідно до положень ст. 129 ГПК України.
Також, слід зазначити, що судовий збір за подання до суду вказаної позовної заяви, із застосуванням понижуючого коефіцієнту у розмірі 0,8 за подання позовної заяви з долученими до неї документами в електронній формі з використанням системи «Електронний суд» згідно частини третьої ст. 4 Закону України «Про судовий збір», становить 2 422,40 грн.
Позивач - ФОП Креховецький О.Б. звільнений від спати судового збору відповідно до п. 9 частини першої ст. 5 Закону України «Про судовий збір», оскільки є інвалідом 2 групи, що підтверджується наданою в матеріали справи копією пенсійного посвідчення № 2803206990 від 22.07.2025.
Частиною другою ст. 129 ГПК України передбачено, що судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.
Приймаючи до уваги викладене, з огляду на висновки суду про задоволення позовних вимог у повному обсязі, судовий збір у розмірі 2 422,40 грн покладається судом на відповідача зі стягненням в дохід Державного бюджету України відповідно до положень ст. 129 ГПК України.
Керуючись ст.ст. 129, 236-238, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Коренс» (03022, м. Київ, вул. Васильківська, буд. 30-Д; ідентифікаційний код 42213183) на користь Фізичної особи-підприємця Креховецького Олега Богдановича ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) 178 538 (сто сімдесят вісім тисяч п'ятсот тридцять вісім) грн 40 коп. заборгованості, а також витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 12 000 (дванадцять тисяч) грн 00 коп.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Коренс» (03022, м. Київ, вул. Васильківська, буд. 30-Д; ідентифікаційний код 42213183) до Державного бюджету України судовий збір у розмірі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 коп.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення, відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення..
Суддя Ю.М. Смирнова