вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-58, fax (056) 377-38-63
13.05.2026м. ДніпроСправа № 904/585/26
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Мілєвої І.В. за участю секретаря судового засідання Савенко В.А.
за позовом Акціонерного товариства "Ідея Банк", м. Львів
до Слобожанської селищної ради Дніпровського району Дніпропетровської області, Дніпропетровська область, смт. Слобожанське
про звернення стягнення на предмет застави
Представники:
від позивача: Пилат Т.І.;
від відповідача: Воронюк Є.Ю.;
Акціонерне товариство "Ідея Банк" звернулося до господарського суду з позовною заявою до Слобожанської селищної ради Дніпровського району Дніпропетровської області, в якій просить суд в рахунок погашення кредитних зобов'язань ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Ідея Банк» за кредитним договором № 910.10156 від 14.11.2011, укладеним між АТ «Ідея Банк» та ОСОБА_2 в сумі 84 163,50 грн звернути стягнення на предмет застави, який належить Слобожанській селищній раді Дніпровського району Дніпропетровської області (ЄДРПОУ 04525024), а саме транспортний засіб марки Богдан, моделі 211040, 2011 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 , реєстраційний № НОМЕР_2 шляхом реалізації на публічних торгах у порядку виконавчого провадження за ціною, визначеною за результатом таких торгів.
Суд ухвалою від 16.02.2026 прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі. Ухвалив розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначив підготовче засідання на 09.03.2026.
16.02.2026 позивач подав до суду клопотання, в якому просить постановити ухвалу щодо його участі у судовому засіданні в режимі відеоконференції, забезпечення якої просить доручити Львівському апеляційному суду. Суд ухвалою від 18.02.2026 задовольнив клопотання позивача.
03.03.2026 відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому визнає, що Слобожанська селищна рада Дніпровського району Дніпропетровської області на підставі ст. 1282 ЦК України зобов'язана задовольнити вимоги кредитора спадкодавця ОСОБА_1 в межах вартості успадкованого майна. Проте, відповідач не погоджується з обраним позивачем способом захисту порушеного права шляхом звернення стягнення на предмет застави - транспортний засіб марки Богдан, моделі 211040, 2011 року випуску, номер кузова НОМЕР_3 , реєстраційний номер НОМЕР_2 шляхом реалізації на публічних торгах в порядку виконавчого провадження, за ціною, визначеною за результатом таких торгів. Застосування такого способу призведе до додаткових витрат, пов'язаних із сплатою виконавчого збору та інших витрат виконавчого провадження, які підлягатимуть відшкодуванню за рахунок коштів селищного бюджету. З метою уникнення зазначених витрат та врегулювання питання в позасудовому порядку на розгляд 54 сесії Слобожанської селищної ради VIII скликання, яка відбудеться 05.03.2026 винесено проект рішення «Про надання дозволу на передачу майна».
06.03.2026 позивач подав до суду відповідь на відзив.
В підготовче засідання 09.03.2026 з'явився представник позивача. Представник відповідача в підготовче засідання не з'явився.
Суд ухвалою від 09.03.2026 відклав підготовче засідання на 17.04.2026.
14.04.2026 відповідач подав до суду клопотання про долучення доказів.
В підготовче засідання 17.04.2026 з'явились представники позивача та відповідача. 17.04.2026 представник позивача заявив усне клопотання, щодо його участі у судовому засіданні в режимі відеоконференції, забезпечення якої просить доручити Львівському апеляційному суду.
Суд ухвалою від 17.04.2026 закрив підготовче провадження та призначив справу для судового розгляду по суті у судове засідання на 13.05.2026 з проведенням його в режимі відеоконференції за участю Акціонерного товариства "Ідея Банк".
12.05.2026 позивач подав до суду заяву, в якій вказав, що в прохальній частині позовної заяви ним здійснено описку в даті кредитного договору та помилково вказана дата кредитного договору № 910.10156 - 14.11.2011 замість вірної дати кредитного договору - 29.08.2011. Враховуючи вищенаведене, АТ «Ідея Банк» просить вважати вірною дату, зазначеного в прохальній частині позовної заяви кредитного договору №910.10156, укладеного між ВАТ «Плюс Банк», яке в подальшому змінило свою назву на АТ «Ідея Банк», та ОСОБА_2 - 29.08.2011.
У судове засідання 13.05.2026 з'явились представники позивача та відповідача.
В порядку ст. 240 ГПК України у судовому засіданні оголошено скорочене рішення.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, господарський суд
29.08.2011 між Публічним акціонерним товариством «Плюс Банк» (яке в подальшому змінило свою назву на Акціонерне товариство «Ідея Банк») (банк) та ОСОБА_1 (позичальник) було укладено кредитний договір № 910.10156 (далі - кредитний договір).
Відповідно до пунктів 1,2 кредитного договору банк надає позичальнику кредит у сумі 71 917,66 грн на строк 60 місяців.
Кредит надається для:
а) фінансування купівлі позичальником транспортного засобу марки Богдан, моделі 211040, 2021 року випуску, номер кузова НОМЕР_3 , у сумі 69 822,00 грн,
b) фінансування страхового платежу за страхування життя позичальника в сумі 2095,66 грн.
31.08.2011 на виконання умов кредитного договору Публічним акціонерним товариством «Плюс Банк» було перераховано на розрахунковий рахунок ОСОБА_1 грошові кошти у сумі 71 917,66 грн, що підтверджується меморіальним ордером № 910.10156 від 31.08.2011 (а.с. 17).
В забезпечення виконання зобов'язань за вищенаведеним кредитним договором між позичальником та банком було укладено договір застави № 910.10156 від 14.11.2011 (далі - договір застави), об'єкт обтяження: транспортний засіб марки Богдан, моделі 211040, 2011 року випуску, номер кузова НОМЕР_3 , реєстраційний № НОМЕР_4 .
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_5 від 20.10.2020 (а.с. 16).
Позивач зазначає, що позичальник ОСОБА_1 , у зв'язку зі смертю, не виконав взяті на себе грошові зобов'язання та не виплатив в повному обсязі та у встановлені кредитним договором строки суму кредиту та відсотки, внаслідок чого станом на день його смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 утворилася заборгованість за кредитом в сумі 84 163,50 грн, з яких: прострочений борг - 37 054,66 грн, прострочені проценти - 44 066,95 грн, дебіторська заборгованість - 2322,71 грн та інші штрафні санкції - 719,18 грн.
Як зазначає позивач, вказана сума боргу була заявлена АТ «Ідея Банк» у претензії кредитора № 12.1.4/51262 від 05.08.2021 (а.с. 19), яка була надіслана до Вугледарської державної нотаріальної контори в порядку та у строки, передбачені ст. 1281 Цивільного кодексу України.
Вказана претензія кредитора була долучена до матеріалів спадкової справа № 17/2021, що підтверджується листом Вугледарської ДНК № 69/01-16 від 02.02.2022 (а.с. 18).
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 06.08.2024 по справі № 175/3885/23 визнано спадщину після смерті ОСОБА_1 , а саме транспортний засіб марки Богдан, моделі 211040, 2011 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 , реєстраційний № НОМЕР_2 відумерлою. Транспортний засіб марки Богдан, моделі 211040, 2011 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 , реєстраційний № НОМЕР_2 , як відумерлу спадщину, передано у власність Слобожанської селищної територіальної громади в особі Слобожанської селищної ради Дніпропетровської області.
Позивач зазначає, що вказане рішення суду набрало законної сили 06.08.2024. 09.08.2024 АТ «Ідея Банк» надіслало на офіційну електронну адресу Слобожанської територіальної громади вимогу кредитора спадкодавця № Вих.Л.ПС-2024\2955 від 09.08.2024 (а.с. 20-21). Позивачу надано відповідь виконавчого комітету Слобожанської селищної ради № 03-07/06/3021 від 17.09.2024 (а.с. 22), якою виконавчий комітет Слобожанської селищної ради повідомив, що питання про прийняття в комунальну власність транспортного засобу марки Богдан, моделі 211040, 2011 року випуску, як відумерлої спадщини, на підставі постанови Дніпровського апеляційного суду у справі № 175/3885/23 буде винесено на розгляд 39 сесії Слобожанської селищної ради VIII скликання, яке відбудеться 10.10.2024.
Листом № 03-07/06/3548 від 05.11.2024 (а.с. 23) виконавчий комітет Слобожанської селищної ради повідомив позивача, що рішенням Слобожанської селищної ради від 24.10.2024 № 3946-39/VIII «Про прийняття в комунальну власність» було прийнято в комунальну власність Слобожанської селищної територіальної громади транспортний засіб марки Богдан, моделі 211040, 2011 року випуску номер кузова НОМЕР_3 , реєстраційний № НОМЕР_4 , як відумерлу спадщину.
Позивач стверджує, що 08.11.2024 направив Слобожанській територіальній громаді повторну вимогу кредитора, в якій просив задовольнити кредиторські вимоги АТ «Ідея Банк» в строк 30 календарних днів з дати отримання вимоги шляхом сплати одноразового платежу в загальній сумі 84 163,50 грн та зазначив, що в разі відмови від задоволення кредиторської вимоги у строки, встановлені у вимозі, заборгованість буде стягнута в судовому порядку.
Листом № 03-07/06/655 від 18.12.2024 (а.с. 25) Слобожанська селищна рада повідомила, що у місцевому бюджеті видатки на погашення заборгованості перед кредитором у розмірі 84 163,50 грн не передбачені. Враховуючи наведене вище, а також керуючись ч. 2 ст. 1282 ЦК України Слобожанська селищна рада зазначила, що задоволення кредиторських вимог АТ «Ідея Банк» шляхом спати одноразового платежу у сумі 84163,50 грн не є можливим з причини відсутності зазначених видатків в місцевому бюджеті. Звернула увагу, що на підставі абзацу 2 частини 2 статті 1282 ЦК України банк має право звернутися до суду з метою звернення стягнення на транспортний засіб, що був переданий у власність Слобожанської селищної територіальної громади в особі Слобожанської селищної ради в натурі.
В подальшому АТ «Ідея Банк» звернулось з позовом до Слобожанської селищної ради Дніпровського району Дніпропетровської області про стягнення з Слобожанської селищної ради заборгованості померлого ОСОБА_2 перед АТ «Ідея Банк» в сумі 84 163,50 грн.
Так, рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 24.04.2025 у справі № № 904/367/25 залишеного без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 25.12.2025, відмовлено в позові Акціонерного товариства «Ідея Банк» до Слобожанської селищної ради Дніпровського району Дніпропетровської області про стягнення заборгованості у сумі 84163,50 грн.
Центральний апеляційний господарський суд, залишаючи без змін рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 24.04.2025 у справі № №904/367/25, виснував наступне: «Натомість матеріали справи свідчать, що відповідач ще на досудовій стадії звертав увагу Банку на можливість реалізації спеціального способу захисту, передбаченого абз. 2 ч. 2 ст. 1282 ЦК України, - звернення стягнення на майно, передане у спадщину в натурі. Колегія суддів зазначає, що за відсутності згоди спадкоємця на сплату одноразового платежу, належним способом захисту є звернення стягнення на майно.»
На підставі викладеного позивач просить суд в рахунок погашення кредитних зобов'язань ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Ідея Банк» за кредитним договором № 910.10156 від 29.08.2011, укладеним між АТ «Ідея Банк» та ОСОБА_2 , в сумі 84 163,50 грн звернути стягнення на предмет застави, який належить Слобожанській селищній раді Дніпровського району Дніпропетровської області (ЄДРПОУ 04525024), а саме транспортний засіб марки Богдан, моделі 211040, 2011 року випуску, номер кузова НОМЕР_3 , реєстраційний № НОМЕР_2 , шляхом реалізації на публічних торгах у порядку виконавчого провадження за ціною, визначеною за результатом таких торгів.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ст. 626 Цивільного кодексу України).
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України).
За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України).
Відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком (ч. 1 ст. 55 Закону України "Про банки і банківську діяльність").
Банківський кредит - будь-яке зобов'язання банку надати певну суму грошей, будь-яка гарантія, будь-яке зобов'язання придбати право вимоги боргу, будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов'язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також на зобов'язання на сплату процентів та інших зборів з такої суми (ст. 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність").
Укладений між позивачем та ОСОБА_1 договір, який за своєю правовою природою відноситься до кредитного договору, є підставою для виникнення у сторін за цим договором кредитних правовідносин.
До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору (ч. 2 ст. 1054 Цивільного кодексу України).
За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками (ч. 1 ст. 1046 Цивільного кодексу України).
Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором (ч. 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України).
Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики (ч. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України).
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України).
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).
Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України).
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ч. 1 ст. 599 Цивільного кодексу України).
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 Цивільного кодексу України).
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України).
Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України).
Виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком (ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України).
Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі (ч. 1 ст. 547 Цивільного кодексу України).
В силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави) (ст. 572 Цивільного кодексу України).
Застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду. До застави, яка виникає на підставі закону, застосовуються положення цього Кодексу щодо застави, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом (ст. 574 Цивільного кодексу України).
Предметом застави може бути будь-яке майно (зокрема річ, цінні папери, майнові права), що може бути відчужене заставодавцем і на яке може бути звернене стягнення (ч. 1 ст. 576 Цивільного кодексу України).
Заставодавцем може бути боржник або третя особа (майновий поручитель). Заставодавцем може бути власник речі або особа, якій належить майнове право, а також особа, якій власник речі або особа, якій належить майнове право, передали річ або майнове право з правом їх застави (ч. 1, 2 ст. 583 Цивільного кодексу України).
У договорі застави визначаються суть, розмір і строк виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, подається опис предмета застави, а також визначаються інші умови, погоджені сторонами договору. Опис предмета застави у договорі застави може бути поданий у загальній формі (вказівка на вид заставленого майна тощо) (ч. 1, 2 ст. 584 Цивільного кодексу України).
У разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави (ч. 1 ст. 589 Цивільного кодексу України).
Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором (ч. 1 ст. 20 Закону України "Про заставу").
Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов'язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 2 ст. 590 Цивільного кодексу України).
Судом встановлено, що позичальник ОСОБА_1 , який був боржником за кредитним договором №910.10156 від 29.08.2011 та заставодавцем за договором застави № 910.10156 від 14.11.2011 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_5 від 20.10.2020.
Таким чином, позичальник ОСОБА_1 , у зв'язку зі смертю, не виконав взяті на себе грошові зобов'язання та не виплатив в повному обсязі та у встановлені кредитним договором строки суму кредиту та відсотки, внаслідок чого станом на день його смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 утворилася заборгованість за кредитом в сумі 84 163,50 грн, з яких: прострочений борг - 37 054,66 грн, прострочені проценти - 44 066,95 грн, дебіторська заборгованість - 2322,71 грн, інші штрафні санкції - 719,18 грн.
Спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців) (ст. 1216 Цивільного кодексу України).
Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (ст. 1217 Цивільного кодексу України).
Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою (ч. 1 ст. 1220 Цивільного кодексу України).
Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу) (ч. 2 ст. 1220 Цивільного кодексу України).
До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (ст. 1218 Цивільного кодексу України).
Зі смертю позичальника зобов'язання з повернення кредиту включаються до складу спадщини, строки пред'явлення кредитодавцем вимог до спадкоємців позичальника, а також порядок задоволення цих вимог регламентуються статтями 1281 і 1282 Цивільного кодексу України.
У разі смерті фізичної особи-боржника за зобов'язанням у правовідносинах, що допускають правонаступництво у порядку спадкування, обов'язки померлої особи (боржника) за загальним правилом переходять до іншої особи її спадкоємця, тобто відбувається передбачена законом заміна боржника у зобов'язанні, який несе відповідальність у межах вартості майна, одержаного у спадщину.
Законодавець зберігає за кредитором право вимоги у разі смерті боржника. У такому випадку відбувається правонаступництво, яке є таким, що переносить права та обов'язки на нового боржника.
Право на захист є складовою будь-якого суб'єктивного права. Визнавши за особою певне цивільне право, законодавець тим самим визнає за кредитором право вимагати надання захисту, у тому числі й у судовому порядку.
Таким чином, право кредитора на судовий захист у разі смерті боржника зберігається, однак реалізація цього права поставлена законодавцем у чітко визначені межі, які випливають зі спадкового правонаступництва. Включення грошових зобов'язань спадкодавця до складу спадщини саме по собі не означає автоматичного виникнення у спадкоємця обов'язку відповідати за борг у повному обсязі, оскільки відповідно до імперативних приписів ст. 1282 Цивільного кодексу України відповідальність спадкоємця є обмеженою та прямо пов'язана з вартістю майна, одержаного у спадщину.
Оскільки зі смертю боржника зобов'язання з повернення кредиту входять до складу спадщини, то умови кредитного договору щодо строків повернення кредиту чи сплати його частинами не застосовуються, а підлягають застосуванню норми статті 1282 Цивільного кодексу України щодо обов'язку спадкоємців задовольнити вимоги кредитора у порядку, передбаченому частиною другою цієї статті.
Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її (ч. 1 ст. 1268 Цивільного кодексу України).
У разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття орган місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини, а якщо до складу спадщини входить нерухоме майно - за його місцезнаходженням, зобов'язаний подати до суду заяву про визнання спадщини відумерлою (ч. 1 ст. 1277 Цивільного кодексу України).
Спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини, а нерухоме майно - за його місцезнаходженням (ч. 3 ст. 1277 Цивільного кодексу України).
Частиною 1 ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 06.08.2024 по справі № 175/3885/23 визнано спадщину після смерті ОСОБА_1 , а саме: транспортний засіб марки Богдан, моделі 211040, 2011 року випуску, номер кузова НОМЕР_3 , реєстраційний № НОМЕР_2 відумерлою. Транспортний засіб марки Богдан, моделі 211040, 2011 року випуску, номер кузова НОМЕР_3 , реєстраційний № НОМЕР_2 , як відумерлу спадщину, передано у власність Слобожанської селищної територіальної громади в особі Слобожанської селищної ради Дніпропетровської області.
Рішенням Слобожанської селищної ради Дніпровського району Дніпропетровської області від 24.10.2024 № 3946-39/VІІІ прийнято у комунальну власність Слобожанської територіальної громади транспортний засіб марки Богдан, моделі 211040, 2011 року випуску, номер кузова НОМЕР_3 , реєстраційний № НОМЕР_2 , як відумерлу спадщину.
Оскільки спадщина після смерті ОСОБА_1 була визнана відумерлою постановою Дніпровського апеляційного суду від 06.08.2024 у справі № 175/3885/23 та передана у власність Слобожанської селищної територіальної громади, а рішенням Слобожанської селищної ради від 24.10.2024 № 3946-39/VIII транспортний засіб прийнято у комунальну власність, господарський суд дійшов до висновку, що саме територіальна громада є правонаступником померлого боржника та суб'єктом відповідальності за його боргами на підставі статей 1277, 1282 Цивільного кодексу України та ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».
Територіальна громада, яка стала власником відумерлого майна, зобов'язана задовольнити вимоги кредиторів спадкодавця, що заявлені відповідно до статті 1231 цього Кодексу. Якщо власниками відумерлого майна стали декілька територіальних громад, вимоги кредиторів спадкодавця задовольняються територіальними громадами пропорційно до вартості відумерлого майна, набутого у власність кожною з них (ч. 4 ст. 1277 Цивільного кодексу України).
Спадкоємці зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов'язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині (ч. 1 ст. 1282 Цивільного кодексу України).
Вимоги кредитора спадкоємці зобов'язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено. У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора звертає стягнення на майно, яке було передане спадкоємцям у натурі (ч. 2 ст. 1282 Цивільного кодексу України).
Позивач стверджує, що 08.11.2024 направив Слобожанській територіальній громаді повторну вимогу кредитора в якій просив задовольнити кредиторські вимоги АТ «Ідея Банк» в строк 30 календарних днів з дати отримання вимоги шляхом сплати одноразового платежу в загальній сумі 84 163,50 грн та зазначив, що в разі відмови від задоволення кредиторської вимоги у строки, встановлені у вимозі, заборгованість буде стягнута в судовому порядку.
Листом № 03-07/06/655 від 18.12.2024 (а.с. 25) Слобожанська селищна рада повідомила, що у місцевому бюджеті видатки на погашення заборгованості перед кредитором у розмірі 84 163,50 грн не передбачені. Враховуючи наведене вище, а також керуючись ч. 2 ст. 1282 Цивільного кодексу України, Слобожанська селищна рада зазначила, що задоволення кредиторських вимог АТ «Ідея Банк» шляхом спати одноразового платежу у сумі 84163,50 грн не є можливим з причини відсутності зазначених видатків в місцевому бюджеті. Звернула увагу, що на підставі абзацу 2 частини 2 статті 1282 Цивільного кодексу України банк має право звернутися до суду з метою звернення стягнення на транспортний засіб, що був переданий у власність Слобожанської селищної територіальної громади в особі Слобожанської селищної ради в натурі.
Як вказано вище, відповідно до ч. 2 ст. 1282 Цивільного кодексу України вимоги кредитора спадкоємці зобов'язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено. У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора звертає стягнення на майно, яке було передане спадкоємцям у натурі.
Господарський суд зазначає, що за відсутності згоди спадкоємця на сплату одноразового платежу, належним способом захисту є звернення стягнення на майно.
За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором (ч. 2 ст. 589 Цивільного кодексу України).
Згідно зі ст. 19 Закону України «Про заставу» за рахунок заставленого майна заставодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, що визначається на момент фактичного задоволення, включаючи проценти, відшкодування збитків, завданих прострочкою виконання (а у випадках, передбачених законом чи договором, - неустойку), необхідні витрати на утримання заставленого майна, а також витрати на здійснення забезпеченої заставою вимоги, якщо інше не передбачено договором застави.
Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором (ч. 1 ст. 20 Закону України "Про заставу").
Звернення стягнення на заставлене майно здійснюється за рішенням суду або третейського суду, на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо інше не передбачене законом або договором застави (ч. 7 ст. 20 Закону України «Про заставу»).
Звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 590 Цивільного кодексу України).
Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов'язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 2 ст. 590 Цивільного кодексу України).
З огляду на викладене, у зв'язку з неналежним виконанням позичальником умов кредитного договору у позивача виникло право задовольнити за рахунок переданого в заставу майна свої вимоги шляхом звернення стягнення на предмет застави в судовому порядку.
Реалізація предмета застави, на який звернене стягнення, провадиться шляхом його продажу з публічних торгів, якщо інше не встановлено договором або законом. Порядок реалізації предмета застави з публічних торгів встановлюється законом (ч. 1 ст. 591 Цивільного кодексу України).
Реалізація заставленого майна, на яке звернено стягнення, провадиться державним виконавцем, приватним виконавцем на підставі виконавчого листа суду або наказу господарського суду, або виконавчого напису нотаріусів у встановленому порядку, якщо інше не передбачено цим Законом чи договором (ч. 8 ст. 20 Закону України «Про заставу»).
Реалізація заставленого майна здійснюється шляхом його продажу на аукціонах (публічних торгах), у тому числі у формі електронних торгів, якщо інше не передбачено договором, а державних підприємств та відкритих акціонерних товариств, створених у процесі корпоратизації, всі акції яких перебувають у державній власності, - виключно з аукціонів (публічних торгів) (ч. 1 ст. 21 Закону України "Про заставу").
Початкова ціна предмета застави для його продажу з публічних торгів визначається в порядку, встановленому договором або законом. Якщо звернення стягнення здійснюється за рішенням суду, суд у своєму рішенні може визначити початкову ціну предмета застави (ч. 2 ст. 591 Цивільного кодексу України).
Оскільки заборгованість за кредитним договором в повному обсязі не погашена, позивач набув право задовольнити вимоги за кредитним договором шляхом звернення стягнення на предмет застави.
Господарський суд зазначає, що враховуючи положення ч.1 ст.9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до пункту 58 рішення Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994, пункт 29).
У рішенні Суду у справі "Трофимчук проти України" від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини також зазначено, що вимога щодо обґрунтованості рішень не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.
Тому суд вважає за необхідне відзначити, що інші доводи та міркування учасників справи судом розглянуті, але до уваги та врахування при вирішенні даної справи не приймаються, оскільки на результат вирішення спору не впливають.
Суд звертає увагу, що відповідно до ч. 1 ст. 1282 Цивільного кодексу України спадкоємці зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги банку про звернення стягнення на предмет застави є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
За подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру сплачується судовий збір в розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру - 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб (ст. 4 Закону України "Про судовий збір").
Відповідно до Закону України "Про Державний бюджет України на 2026 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2026 року становить 3328,00 грн.
При поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору (ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір»).
Господарський суд зазначає, що позовна заява подана позивачем до суду в електронній формі.
При зверненні з позовом до суду позивач сплатив судовий збір в розмірі 3328,00 грн згідно з платіжною інструкцією № 3330836 від 10.02.2026, замість 2662,40 грн. Таким чином, при зверненні з позовом до суду позивач надмірно сплатив судовий збір в розмірі 665,60 грн.
Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила, за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Відповідне клопотання позивачем до суду подано не було. Тому суд вважає за необхідне роз'яснити позивачу, що надмірно сплачений судовий збір в розмірі 665,60 грн підлягає поверненню позивачу з державного бюджету України, для чого позивачу необхідно звернутися до суду з відповідним клопотанням.
Згідно зі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь позивача в розмірі 2662,40 грн.
Керуючись ст. 2, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Позов задовольнити в повному обсязі.
В рахунок погашення кредитних зобов'язань ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Ідея Банк» (79008, Львівська область, м. Львів, вул. Валова, буд. 11, ідентифікаційний код 19390819) за кредитним договором № 910.10156 від 29.08.2011, укладеним між Публічним акціонерним товариством «Плюс Банк» та ОСОБА_1 , в сумі 84 163,50 грн звернути стягнення на предмет застави, який належить Слобожанській селищній раді Дніпровського району Дніпропетровської області (52005, Дніпропетровська область, с. Слобожанське, вул. Сухомлинського Василя, буд. 56-Б, ідентифікаційний код 04525024), а саме: транспортний засіб марки Богдан, моделі 211040, 2011 року випуску, номер кузова НОМЕР_3 , реєстраційний № НОМЕР_2 , шляхом реалізації на публічних торгах у порядку виконавчого провадження за ціною, визначеною за результатом таких торгів, про що видати наказ.
Стягнути з Слобожанської селищної ради Дніпровського району Дніпропетровської області (52005, Дніпропетровська область, с. Слобожанське, вул. Сухомлинського Василя, буд. 56-Б, ідентифікаційний код 04525024) на користь Акціонерного товариства «Ідея Банк» (79008, Львівська область, м. Львів, вул. Валова, буд. 11, ідентифікаційний код 19390819) витрати по сплаті судового збору у розмірі 2662,40 грн, про що видати наказ.
Накази видати після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дня складання повного судового рішення і може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду.
Повне рішення складено 13.05.2026.
Суддя І.В. Мілєва