05 травня 2026 року м. Харків Справа № 917/16/24
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Слободін М.М., суддя Гребенюк Н.В. , суддя Шутенко І.А.
за участю секретаря судового засідання Бєлкіної О.М.
за участю представників сторін:
прокурор - Горгуль Н.В.
представники інших учасників справи не з'явились
розглянувши апеляційну скаргу ТОВ "Агрооб'єднання фермерських господарств "Еліта" (вх. № 479П/1) на рішення господарського суду Полтавської області від 16.02.2026 у справі № 917/16/24 (повне рішення складено 20.03.2026 в приміщенні господарського суду Полтавської області суддею Солодюк О.В.)
за позовною заявою виконувача обов'язків Диканської окружної прокуратури Полтавської області, вул. Незалежності, 64-а, смт. Диканька, Полтавська область, 38500 в інтересах держави в особі Великорублівської сільської ради, вул. Центральна, 36, с. Велика Рублівка, Полтавський район, Полтавська область, 38623
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрооб'єднання фермерських господарств "Еліта", Великий Бакай, Полтавський район, Полтавська область, 38423
про розірвання договору оренди земельної ділянки, скасування державної реєстрації, повернення земельної ділянки
Виконуючий обов'язки керівника Диканської окружної прокуратури Полтавської області в інтересах держави в особі Великорублівської сільської ради звернувся до господарського суду Полтавської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрооб'єднання фермерських господарств "Еліта" про розірвання договору оренди землі, скасування державної реєстрації права оренди та повернення земельної ділянки.
Рішенням господарського суду Полтавської області від 16.02.2026 у справі № 917/16/24 позовні вимоги задоволено.
Розірвано договір оренди землі від 28.02.2019 укладений між Головним управлінням Держгеокадастру у Полтавській області (код ЄДРПОУ 39767930, вул. Уютна, 23, м. Полтава Полтавської області) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агрооб'єднання фермерських господарств "Еліта" (код ЄДРПОУ 24389445, с. Бакай, Полтавський район, Полтавська область) щодо земельної ділянки кадастровий номер 5322282500:00:005:0031 площею 20,0000 га, розташованої на території Великорублівської ОТГ (колишньої Малорублівської сільської ради) за межами населеного пункту, який зареєстрований у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі Іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна 11.04.2019 за №31232264.
Скасовано державну реєстрацію права оренди земельної ділянки з одночасним припиненням речових прав ТОВ "АФГ "Еліта" на земельну ділянку 5322282500:00:005:0031 площею 20,0000 га, розташованої на території Великорублівської ОТГ (колишньої Малорублівської сільської ради) за межами населеного пункту.
Зобов'язано ТОВ "АФГ "Еліта" (код ЄДРПОУ 24389445, с. Бакай, Полтавський район, Полтавська область) повернути Великорублівській сільській раді (38623, вул. Центральна, 36, с. Велика Рублівка, код ЄДРПОУ 21046868) земельну ділянку кадастровий номер 5322282500:00:005:0031 площею 20,0000 га, розташованої на території Великорублівської ОТГ (колишньої Малорублівської сільської ради) за межами населеного пункту, шляхом підписання акту приймання - передачі.
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "АФГ "Еліта" (код ЄДРПОУ 24389445, с. Бакай, Полтавський район, Полтавська область) на користь Полтавської обласної прокуратури (36000, м. Полтава, вул.1100-річчя Полтави,7, реєстраційний рахунок № UA118201720343130001000006160, банк ДКСУ м. Київ, код ЄДРПОУ 02910060, МФО 820172, код класифікації видатків бюджету - 2800) понесені витрати на сплату судового збору в розмірі 8 052,00 грн.
ТОВ "Агрооб'єднання фермерських господарств "Еліта" із вказаним рішенням суду першої інстанції не погодилось та звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Полтавської області від 16.02.2026 у справі № 917/16/24 та ухвалити нове рішення, яким повністю відмовити у задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт зазначає, що додані прокурором протоколи огляду місця події від 23.08.2023, від 15.11.2023 та акт № 3 обстеження земельної ділянки від 19.09.2023 не є належними доказами та не можуть прийматися судом до уваги.
Крім того, апелянт зазначає, що п. 16 договору оренди землі від 28.02.2019 визначено Цільове призначення земельної ділянки -землі сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, код за КВЦПЗ секція А 01.01.01(рілля), що відповідає умовам викладеним в протоколі №836 Проведення електронних торгів від 28.02.2019, на право оренди на земельну ділянку кадастровий номер 5322282500:005:0031 площею 20,0000 га., розташовану за межами населених пунктів на території Малорублівської сільської ради Котелевського району Полтавська область. Таким чином код за КВЦПЗ секція А 01.01.01(рілля), прописаний у договорі як умови використання земельної ділянки має фактичне юридичне значення, яке не спростовано жодною із сторін на момент розгляду справи. Цільове призначення спірної земельної ділянки: 01.01. для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 5322282500:005:0031 площею 20,0000 га.
Також апелянт зазначає, що подання даного позову прокурором порушує його право на мирне володіння майном, передбачене ст. 1Першого протоколу Конвенції «Про захист прав людини та основоположних свобод».
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 30.03.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Агрооб'єднання фермерських господарств "Еліта" (вх. № 479П/1) на рішення господарського суду Полтавської області від 16.02.2026 у справі № 917/16/24. Призначено справу до розгляду на 05.05.2026.
10.04.2026 від керівника Диканської окружної прокуратури Полтавської області надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить залишити апеляційну скаргу ТОВ «АФГ «Еліта» без задоволення, а рішення господарського суду Полтавської області від 16.02.2026 у справі № 917/16/24 - без змін.
16.04.2026 від представника апелянта надійшли додаткові пояснення у справі, в яких він зазначає про те, що оскаржуване рішення суду аргументовано лише наявністю протоколу огляду, складеного в рамках КПК України, однак суд першої інстанції не взяв до уваги, що протокол складений із порушеннями, а карна справа закрита за відсутності події злочину. Із названих судом першої інстанції документів фігурує лише протокол огляду із сфери кримінального права, що є недостатнім для обґрунтування площі, місця і факту порушення цільового призначення земель. Крім того, апелянт зазначає, що суд першої інстанції встановив, що між сторонами є спірні договірні правовідносини щодо визначення цільового призначення земель та спору про зміну істотної умови договору цільового призначення землі. Однак за умов спору суд першої інстанції дійшов непропорційного висновку про порушення однієї із сторін умов цільового призначення. Такий висновок суду першої інстанції, на думку апелянта, створює простір для сумніву у його правильності.
В судове засідання, призначене на 05.05.2026, з'явився прокурор, представники інших учасників справи не з'явились, хоча були належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи.
Ухвала Східного апеляційного господарського суду від 30.03.2026 доставлена до електронних кабінетів учасників справи 30.03.2026, що підтверджується довідками про доставку електронного листа.
Оскільки судом апеляційної інстанції створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи та правильного застосування законодавства, вжито заходи для належного повідомлення учасників справи про час та місце розгляду справи, виходячи з того, що участь в засіданні суду (як і інші права, передбачені частиною першою статтею 42 Господарського процесуального кодексу України) є правом, а не обов'язком сторін, приймаючи до уваги, що правова позиція сторін викладена в апеляційній скарзі та інших документах по суті спору, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності зазначених представників сторін за наявними матеріалами справи.
Відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, а також доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила наступне.
Як свідчать матеріали справи, протоколом від 28.02.2019 № 836 за результатами проведених електронних торгів у формі аукціону з продажу права оренди на земельну ділянку площею 20,000 га, кадастровий номер 5322282500:00:005:0031, що розташована за межами населених пунктів на території Малорублівської сільської ради Котелевського району Полтавської області, переможцем торгів визначено ТОВ “АФГ “Еліта».
28.02.2019 між Головним управлінням Держгеокадастру у Полтавській області (Орендодавець) та ТОВ “АФГ “Еліта» (Орендар) укладено договір оренди землі (далі - Договір).
Відповідно до п. 1 Договору, Орендодавець, згідно наказу Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області від 22.01.2019 №17 “Про проведення електронних земельних торгів у формі аукціону» та протоколу № 836 електронних земельних торгів у формі аукціону з продажу права оренди на земельну ділянку сільськогосподарського призначення державної власності від 28.02.2019 надає, а Орендар приймає у строкове платне користування земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з кадастровим номером 5322282500:00:005:0031, яка розташована за межами населених пунктів на території Малорублівької сільської ради Котелевського району Полтавської області.
За умовами п. 2 Договору в оренду передається земельна ділянка загальною площею 20,000 га, у тому числі 20,000 га сіножаті.
Нормативна грошова оцінка земельної ділянки станом на дату укладення договору становить 95 348,42 грн. (п. 5 Договору).
Відповідно до п. 6 Договору на земельній ділянці, яка передається в оренду, не виявлено недоліків, які могли б перешкоджати ефективному використанню земельної ділянки за цільовим призначенням.
У п. 8 Договору вказано, що він укладений на строк 7 років.
Відповідно до пункту 15 Договору земельна ділянка передана в оренду для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
Згідно з пунктом 16 Договору цільове призначення земельної ділянки - землі сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва код за КВЦПЗ А01.01.01.
Умови збереження стану об'єкта оренди - використання земельної ділянки згідно цільового призначення з дотриманням вимог чинного законодавства (пункт 17 договору).
Пунктом 28 Договору визначені обов'язки Орендаря, зокрема: виконувати встановлені щодо об'єкта оренди обмеження (обтяження) в обсязі, передбаченому законом та цим договором оренди землі; використовувати земельну ділянку за цільовим призначенням, дотримуватись при цьому вимог земельного, екологічного та санітарно - епідеміологічного законодавства України, державних та місцевих стандартів, норм і правил щодо використання землі. Крім того, зазначена заборона на вчинення наступних дій: зміни цільового призначення без розробки проекту землеустрою; внесення до статутного фонду та передача в заставу земельної ділянки; зміни виду угідь земельної ділянки.
Пунктом 33 Договору, передбачено, що дія Договору припиняться у разі невиконання орендарем п. 28 Договору.
Згідно Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку НВ-9925564722023 від 07.08.2023 земельна ділянка кадастровий номер 5322282500:00:005:0031 площею 20,0000 га за земельними угіддями обліковується як сіножаті 002.01.
Згідно з інформаційної довідки № 352946056 від 03.11.2023 із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна - земельної ділянки з кадастровим номером 5322282500:00:005:0031, 11.04.2019 здійснено державну реєстрацію права оренди земельної ділянки за ТОВ “АФГ “ЕЛІТА», підстава виникнення права - договір оренди землі від 28.02.2019.
Також, 22.10.2021 зареєстровано право комунальної власності на вказану земельну ділянку за Великорублівською сільською радою (код ЄДРПОУ 21046868), номер відомостей про речове право 44620896.
Право комунальної власності на земельну ділянку зареєстровано на підставі Наказу Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області № 29-ОТГ від 09.12.2020, акту приймання-передачі нерухомого майна від 09.12.2020 та Рішення Великорублівської сільської ради від 16.02.2021.
Відповідно до постанови Верховної Ради України від 17.07.2020 № 807-IX “Про утворення та ліквідацію районів» у Полтавській області утворено Полтавський район, у склад якого увійшла у тому числі територія Малорублівської та Великорублівської сільських рад, а Котелевський район ліквідовано.
Відповідно до ч. 1 ст. 148-1 Земельного кодексу України, до особи, яка набула право власності на земельну ділянку, що перебуває у користуванні іншої особи, з моменту переходу права власності на земельну ділянку переходять права та обов'язки попереднього власника земельної ділянки за чинними договорами оренди, суперфіцію, емфітевзису, земельного сервітуту щодо такої земельної ділянки.
Таким чином, зміна власника земельної ділянки та передача її з державної в комунальну власність не впливає на умови діючого договору оренди землі, на права та обов'язки Орендаря та не тягне за собою зміну умов договору оренди землі.
Відтак, 22.10.2021 Великорублівською сільською радою набуто право власності на спірну земельну ділянку та до останньої перейшли права та обов'язки Орендодавця за договором оренди землі від 28.02.2019.
Як свідчать матеріали справи, 23.08.2023 у кримінальному провадженні №42023172020000016 від 17.03.2023, слідчим СВ ВП № 4 Полтавського РУП проведено огляд місця події - земельної ділянки, кадастровий номер 5322282500:00:005:0031. На момент проведення огляду на вказаній земельні ділянці виявлені залишки сільськогосподарської культури - кукурудзи. До протоколу огляду додано фототаблицю.
Також, 15.11.2023 у кримінальному провадженні №42023172020000016 від 17.03.2023, проведено додатковий огляд місця події, а саме, земельної ділянки кадастровий номер 5322282500:00:005:0031 та на земельній ділянці виявлено посіви сільськогосподарської культури - озимої пшениці. До протоколу огляду додано фототаблицю.
Під час досудового розслідування кримінального провадження №42023172020000016 у відповідь на запит прокурора №51/2-77-4571-23 від 12.09.2023, в порядку ст. 93 КПК України, отримано відповідь Великорублівської сільської ради №02-23/2024 від 20.09.2023 з додатком - актом №3 обстеження земельної ділянки від 19.09.2023.
Згідно акту №3 обстеження земельної ділянки від 19.09.2023, проведеного державним інспектором з державного контролю за використанням та охороною земель Виконавчого комітету Великорублівської сільської ради Полтавського району Полтавської області Кульчаром Вячеславом, під час обстеження земельної ділянки з кадастровим номером 5322282500:00:005:0031 площею 20,0000 га, цільове призначення землі сільськогосподарського призначення, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, вид угідь - сіножаті, яка розташована за межами с. Дем'янівна встановлено, що на земельній ділянці проведено механічний обробіток ґрунту, а також проведено посів зернової культури - озимої пшениці.
Щодо підстав представництва прокурора в суді, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ст. 131-1 Конституції України органи прокуратури здійснюють представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Частиною 3 ст. 53 ГПК України передбачено, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
Виходячи з вимог ст. 1 Закону України “Про прокуратуру», прокуратура України виконує встановлені Конституцією України функції з метою захисту прав і свобод людини, загальних інтересів суспільства та держави.
Статтею 23 Закону України “Про прокуратуру» передбачено, що представництво прокуратурою інтересів держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів держави, у випадках, передбачених законом (ч. 1).
У відповідності до вимог ч. 3 ст. 23 Закону України “Про прокуратуру», прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Перший “виключний випадок» передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий відсутність такого органу. Однак, підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.
У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб'єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.
“Нездійснення захисту» має прояв в пасивній поведінці уповноваженого суб'єкта владних повноважень - він обізнаний про порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.
“Здійснення захисту неналежним чином» має прояв в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.
“Неналежність» захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який, серед іншого, включає досудове з'ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.
Як роз'яснив Конституційний Суд України в рішенні № 3-рп/99 від 08.04.1999, представництво прокуратурою України інтересів держави в суді є одним із видів представництва в суді. За правовою природою представництво в суді є правовідносинами, в яких одна особа (представник) на підставі певних повноважень виступає від імені іншої особи (довірителя) і виконує процесуальні дії в суді в її інтересах, набуваючи (змінюючи, припиняючи) для неї права та обов'язки.
Представництво прокурором інтересів держави в суді відрізняється від інших видів представництва рядом специфічних ознак: складом представників та колом суб'єктів, інтереси яких вони представляють, обсягом повноважень, формами їх реалізації.
Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Об'єднана палата Касаційного господарського суду у постанові від 07.12.2018 року у справі № 924/1256/17, здійснюючи тлумачення ч. 3 ст. 23 Закону України “Про прокуратуру» у системному зв'язку з положеннями процесуального законодавства, зазначила, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб'єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.
Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.
Прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу.
Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 15.10.2019 у справі № 903/129/18 зазначає, що сам факт не звернення до суду уповноваженого суб'єкта з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та відповідно мав змогу захистити інтереси жителів територіальної громади, свідчить про те, що указаний суб'єкт неналежно виконує свої повноваження, у зв'язку із чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів держави та звернення до суду з таким позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини.
Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України “Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.
Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України “Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причина такого незвернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного орган на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим (постанова Великої Палати ВС від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18).
Розпорядником спірної земельної ділянки, а отже органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у правовідносинах є Великорублівська сільська рада.
На виконання ст. 23 Закону України “Про прокуратуру», Диканською окружною прокуратурою скеровано лист від 03.11.2023 за № 51-5647вих-23 до Великорублівської сільської ради, в якому зазначено про наявність порушень земельного законодавства при використанні спірної земельної ділянки, та, з огляду на те, що на даний час розпорядником даної земельної ділянки є Великорублівська ОТГ, саме вона уповноважена здійснювати заходи щодо усунення порушень, допущених при використанні ТОВ “АФГ “Еліта» земельної ділянки. Крім того, запропоновано вжити відповідні заходи, у тому числі в судовому порядку. У разі нездійснення Великорублівською сільською радою захисту інтересів держави, Диканською окружною прокуратурою вирішуватиметься питання про представництво інтересів держави в судовому порядку самостійно шляхом пред'явлення позову про розірвання договору оренди земельної ділянки, скасування державної реєстрації повернення земельної ділянки.
Проте, Великорублівською сільською радою вказану інформацію залишено без реагування, листом від 01.12.2023 за № 1811/02-23 остання звернулася з проханням представляти її інтереси в судовому порядку щодо нецільового використання ТОВ “АФГ “Еліта» орендованої земельної ділянки комунальної власності, кадастровий номер 5322282500:00:005:0031 площею 20,0000 га, що розташована на території Великорублівської ОТГ Полтавського району Полтавської області.
Таким чином, орган місцевого самоврядування, будучи обізнаним про вищезазначене порушення законодавства, самостійно не вжив жодних заходів для розірвання спірного договору оренди та повернення територіальній громаді спірної земельної ділянки. Подальше зволікання із зверненням до суду обумовить сплив строків позовної давності, внаслідок чого, інтереси держави можуть залишитися незахищеними.
Порушення інтересів держави та наявності підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді у даній справі полягає в необхідності відновлення законності та дотримання принципу раціонального використання землі, оскільки земля як основне національне багатство, як власність Українського народу, повинна використовуватись найефективнішим способом для задоволення потреб громадян.
Щодо правових підстав для представництва інтересів держави, наведених в позовній заяві, слід зазначити, що Верховний Суд у постанові від 08.02.2019 у справі № 915/20/18 виклав правову позицію з приводу представництва прокуратурою інтересів держави в особі органу місцевого самоврядування.
Зокрема, інтереси держави полягають не тільки у захисті прав державних органів влади чи тих, які відносяться до їх компетенції, а також у захисті прав та свобод місцевого самоврядування, яке не носить загальнодержавного характеру, але направлене на виконання функцій держави на конкретній території та реалізуються у визначеному законом порядку та способі, який відноситься до їх відання. Органи місцевого самоврядування є рівними за статусом носіями державної влади, як і державні органи.
Поряд з цим в контексті сфери правовідносин у даній справі, зокрема, законності користування земельною ділянкою комунальної власності, важливу роль відіграє конституційний принцип законності реалізації права власності на комунальне майно в поєднанні з додержанням засад правового порядку в Україні, відповідно до яких органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ст.19 Конституції України).
Враховуючи вищевикладене, посилання відповідача ТОВ “АФГ “Еліта» у відзиві та у апеляційній скарзі на те, що прокурором не наведено причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб'єктом - Великорублівською сільською радою, є безпідставними та такими, що суперечать матеріалам справи, оскільки прокуратурою дотримано вимог ст. 23 Закону України “Про прокуратуру», поінформовано орган місцевого самоврядування про виявлений факт порушень та надано достатньо часу для захисту інтересів держави. Разом із тим, будучи обізнаним про вищезазначене порушення законодавства, орган, уповноважений здійснювати захист інтересів держави, самостійно не вжив жодних заходів для повернення територіальній громаді спірної земельної ділянки.
Сам факт не звернення Великорублівської сільської ради до суду з позовом в інтересах територіальної громади, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та відповідно дав би змогу захистити інтереси територіальної громади, свідчить про те, що вказаний уповноважений державою орган неналежно виконує свої повноваження щодо захисту права власності на землю, у зв'язку із чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів держави та для звернення до суду з таким позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини.
Отже, колегія суддів дійшла висновку, що Диканською окружною прокуратурою доведено та обґрунтовано підстави для представництва прокуратурою інтересів держави в особі Великорублівської сільської ради.
Щодо суті спору колегія суддів зазначає наступне.
Надаючи власну правову оцінку обставинам справи, суд апеляційної інстанції ураховує таке.
Відповідно до статті 1 Закону України “Про оренду землі» оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.
Згідно зі статтею 13 зазначеного Закону договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
За змістом статей 24, 25 Закону України “Про оренду землі» орендодавець має право вимагати від орендаря: використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди; дотримання екологічної безпеки землекористування та збереження родючості ґрунтів, додержання державних стандартів, норм і правил; дотримання режиму водоохоронних зон, прибережних захисних смуг, зон санітарної охорони, санітарно - захисних зон, зон особливого режиму використання земель та територій, які особливо охороняються; своєчасного внесення орендної плати. Орендар земельної ділянки зобов'язаний: приступати до використання земельної ділянки в строки, встановлені договором оренди землі, зареєстрованим в установленому законом порядку; виконувати встановлені щодо об'єкта оренди обмеження (обтяження) в обсязі, передбаченому законом або договором оренди землі; дотримуватися режиму використання земель природно - заповідного та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення; у п'ятиденний строк після державної реєстрації договору оренди земельної ділянки державної або комунальної власності надати копію договору відповідному органу доходів і зборів.
Відповідно до частини першої статті 32 Закону України “Про оренду землі» на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.
Відповідно до частин першої, другої статті 18 Земельного кодексу України до земель України належать усі землі в межах її території, в тому числі острови та землі, зайняті водними об'єктами, які за основним цільовим призначенням поділяються на категорії. Категорії земель України мають особливий правовий режим.
Цільове призначення земельної ділянки - це допустимі напрями використання земельної ділянки відповідно до встановлених законом вимог щодо використання земель відповідної категорії та визначеного виду цільового призначення (стаття 1 Закону України “Про землеустрій»).
Відповідно до пунктів 1.2, 1.4 Класифікації видів цільового призначення земель, затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 23.07.2010 № 548, код та цільове призначення земель застосовуються для забезпечення обліку земельних ділянок за видами цільового призначення у державному земельному кадастрі. Класифікація визначає поділ земель на окремі види цільового призначення земель, які характеризуються власним правовим режимом, екосистемними функціями, видом господарської діяльності, типами забудови, типами особливо цінних об'єктів.
Землі України за основним цільовим призначенням поділяються на категорії, зокрема, землі сільськогосподарського призначення (частина перша статті 19 ЗК України).
Відповідно до Закону України від 17.06.2020 № 711-IX “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо планування використання земель», зокрема, статтю 19 ЗК України доповнено частиною третьою такого змісту: земельна ділянка, яка за основним цільовим призначенням належить до відповідної категорії земель, відноситься в порядку, визначеному цим Кодексом, до певного виду цільового призначення, що характеризує конкретний напрям її використання та її правовий режим.
За змістом частини п'ятої статті 20 ЗК України (чинній на час укладення спірного договору від 28.02.2019) види використання земельної ділянки в межах певної категорії земель (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони) визначаються її власником або користувачем самостійно в межах вимог, встановлених законом до використання земель цієї категорії, з урахуванням містобудівної документації та документації із землеустрою. Земельні ділянки сільськогосподарського призначення використовуються їх власниками або користувачами виключно в межах вимог щодо користування землями певного виду використання, встановлених статтями 31, 33-37 цього Кодексу.
З наведених норм права вбачається, що за цільовим призначенням землі України поділяються на категорії. Однією з таких категорій є землі сільськогосподарського призначення. У межах кожної категорії земель виділяються види використання земельної ділянки, які визначаються її власником або користувачем самостійно, крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони. Земельні ділянки сільськогосподарського призначення використовуються їх власниками або користувачами виключно в межах вимог щодо користування землями певного виду використання, встановлених статтями 31, 33 - 37 ЗК України (такий правовий висновок наведено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.06.2021 у справі № 925/929/19).
Отже, зазначені норми права розрізняють категорії земель за їх цільовим призначенням та види використання земельної ділянки в межах кожної категорії земель.
Зміна цільового призначення земельних ділянок сільськогосподарського призначення на іншу категорію цільового призначення здійснюється за погодженими проектами землеустрою щодо їх відведення. При цьому такої процедури для зміни виду використання земельної ділянки без зміни її категорії цільового призначення (землі сільськогосподарського призначення) чинним законодавством не передбачено (пункт 37 постанови Великої Палати Верховного Суду від 01.06.2021 у справі № 925/929/19).
Земельні ділянки, віднесені до однієї і тієї ж категорії, можуть використовуватися за різними видами цільового призначення, які характеризуються власним правовим режимом, екосистемними функціями, видом господарської діяльності тощо, та визначені у Класифікації видів цільового призначення земель (подібний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 22.01.2020 у справі № 468/1498/17-ц, від 21.06.2022 у справі № 912/1520/21, від 16.11.2022 у справі № 914/291/22).
Разом з тим, визначення земель сільськогосподарського призначення та порядок їх використання урегульовано статтею 22 ЗК України, за змістом якої землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей (частина 1); до земель сільськогосподарського призначення належать: а) сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги); б) несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель лісогосподарського призначення, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо) (частина 2 у редакції, чинній на час укладення договору).
Згідно з частиною третьою статті 22 ЗК України землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування, зокрема: а) громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства; б) сільськогосподарським підприємствам - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
У статтях 31, 33 - 37 ЗК України визначено види використання земельних ділянок сільськогосподарського призначення, зокрема для фермерського господарства, для ведення особистого селянського господарства, для сінокосіння і випасання худоби, для ведення індивідуального або колективного садівництва, для городництва, для ведення підсобного господарства. Власники або користувачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення певного виду використання мають використовувати їх виключно в межах вимог, встановлених статтями 31, 33 - 37 ЗК України для такого виду використання (такий висновок наведено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.06.2021 у справі № 925/929/19).
За змістом статті 34 Земельного кодексу України, орендувати земельні ділянки для сінокосіння і випасання худоби можуть громадяни. Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування можуть створювати на землях, що перебувають у власності держави чи територіальної громади, громадські сіножаті і пасовища.
Згідно з розділом II Класифікації видів цільового призначення земель вирізняють такі види цільового призначення земель сільськогосподарського призначення, зокрема: 01.01 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва; 01.02 для ведення фермерського господарства; 01.08 для сінокосіння та випасання худоби.
Відповідно до Переліку угідь згідно з Класифікацією видів земельних угідь (КВЗУ), який є додатком 4 до Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 № 1051:
- рілля. Група включає сільськогосподарські угіддя, які систематично обробляються і використовуються під посіви сільськогосподарських культур, включаючи посіви багаторічних трав, а також чисті пари (ГОСТ 26640-85) та парники, оранжереї і теплиці До ділянок ріллі не належать сіножаті і пасовища, що розорані з метою їх докорінного поліпшення і використовуються постійно під трав'яними кормовими культурами для сінокосіння та випасання худоби, а також міжряддя садів, які використовуються під посіви;
- Сіножаті віднесено до групи угідь « 002» та визначено, що сіножаті включають сільськогосподарські угіддя, які систематично використовуються для сінокосіння (ГОСТ 26640-85), до яких потрібно включати рівномірно вкриті деревинною та чагарниковою рослинністю площею до 20 відсотків ділянки.
Системний аналіз положень вищевказаних норм дозволяє дійти висновку, що земельні ділянки, віднесені до однієї і тієї ж категорії, можуть використовуватися за різними видами цільового призначення, які характеризуються власним правовим режимом, екосистемними функціями, видом господарської діяльності тощо, та визначені у Класифікації видів цільового призначення земель. Проте, за приписами частини п'ятої статті 20, статті 34 ЗК України земельна ділянка для сінокосіння і випасання худоби може використовуватися лише у межах цього виду використання, отже, за умови передачі в оренду земельної ділянки, що за видом використання належить до сінокосіння і випасання худоби, орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку виключно для сінокосіння і випасання худоби, тобто в межах виду користування (аналогічні за змістом висновки наведено у постановах Верховного Суду від 28.01.2019 у справі № 473/4413/17, від 12.12.2019 у справі № 904/1054/19, від 22.01.2020 у справі № 468/1498/17-ц.
Відповідно до переліку угідь згідно з Класифікацією видів земельних угідь, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України “Про порядок ведення державного земельного кадастру» від 17.10.2012 №1051 сіножаті систематично використовуються для сінокосіння.
Законодавець передбачає можливість розорення сіножатей з метою їх докорінного поліпшення, але виключно за умови використання їх під трав'яними кормовими культурами для сінокосіння.
Як встановлено колегією суддів, Головним управлінням Держгеокадастру у Полтавській області, як Орендодавцем, ТОФ «АФГ «Еліта» - Орендарю, передано земельну ділянку - сіножаті площею 20,00 га за договором оренди землі від 28.02.2019 та закріплено імперативну заборону змінювати вид угідь, (розорювати сіножаті), що було порушено Орендарем.
За змістом статті 35 Закону України «Про охорону земель» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) власники і землекористувачі, в тому числі орендарі, земельних ділянок при здійсненні господарської діяльності зобов'язані, зокрема, дотримуватися вимог земельного та природоохоронного законодавства України; проводити на земельних ділянках господарську діяльність способами, які не завдають шкідливого впливу на стан земель та родючість ґрунтів; забезпечувати використання земельних ділянок за цільовим призначенням та дотримуватися встановлених обмежень (обтяжень) на земельну ділянку.
Згідно зі статтею 36 Законом України «Про охорону земель» передбачено, що охорона земель сільськогосподарського призначення забезпечується на основі реалізації комплексу заходів щодо збереження продуктивності сільськогосподарських угідь, підвищення їх екологічної стійкості та родючості ґрунтів, а також обмеження їх вилучення (викупу) для несільськогосподарських потреб. Зміна цільового призначення земель сільськогосподарського призначення допускається лише за умови обґрунтування доцільності такої зміни в порядку, визначеному законом.
Згідно ч. 3 ст. 37 ЗУ “Про охорону земель» на землях сільськогосподарського призначення може бути обмежена діяльність щодо розорювання сіножатей, пасовищ.
Отже, зазначеними нормативно-правовими актами закріплена імперативна вимога, відповідно до якої, земельна ділянка віднесена до земель сільськогосподарського призначення є сіножатями чи пасовищами, може використовуватися лише у межах вказаного виду користування, і використання земельної ділянки повинно було здійснюватися відповідачем з урахуванням обмежень, встановлених законом та договором.
На необхідності дотримання обмежень щодо розорювання земель, а також створення, збереження та відновлення сіножатей та пасовищ відповідно до науково - обґрунтованих показників з урахуванням регіональних особливостей та природно - кліматичних умов, наголошено в Законах України «Про Основні засади (стратегію) державної екологічної політики України на період до 2030 року», Концепції національної екологічної політики України на період до 2020 року, схваленою розпорядженням Кабінету Міністрів України від 17.10.2007 № 880-р, Національному плані дій щодо боротьби з деградацією земель та опустелюванням, затвердженим розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30.03.2016 № 271-р. та відображено в постановах Верховного Суду від 12.12.2019 у справі №904/1054/19, від 25.05.2022 у справі № 922/1135/21.
Відповідач порушив умови договору щодо обов'язку Орендаря використовувати земельну ділянку відповідно до цільового призначення, оскільки земельні ділянки для сінокосіння та випасання худоби можуть використовуватися лише у межах встановленого виду використання, тому передана в оренду ТОВ «АФГ «Еліта» земельна ділянка не могла використовуватися відповідачем для вирощування сільськогосподарських культур, оскільки земельну ділянку ТОВ «АФГ «Еліта» зобов'язане використовувати виключно в межах, визначених договором оренди землі, законом та документацією із землеустрою, а саме як сіножаті.
Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 28.01.2019 у справі № 473/4413/17, від 12.12.2019 у справі № 904/1054/19, від 03.12.2020 у справі № 482/2288/18, від 25.05.2022 у справі № 922/1135/21 та від 16.11.2022 у справі № 914/291/22.
Зазначені висновки відповідають позиціям Великої Палати Верховного Суду у справі № 925/929/19, де Верховний Суд відступаючи від висновку, викладеного в постановах Верховного Суду України від 05 березня 2013 року у справі № 21- 417а12, від 08 квітня 2015 року у справі № 6-32цс15, постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 вересня 2018 року у справі № 712/10864/16-а та постановах Касаційного цивільного суду від 26 червня 2019 року у справі № 701/902/17-ц, від 03 червня 2019 року у справі № 708/933/17, від 24 лютого 2020 року у справі № 701/473/17, про те, що зміна виду використання землі в межах її цільового призначення повинна проводитися в порядку, встановленому для зміни цільового призначення такої землі.
Отже, земельна ділянка з кадастровим номером 5322282500:00:005:0031 площею 20,0000 га, яка перебуває в оренді ТОВ «АФГ «Еліта» використовується з порушенням вимог статей 20, 22, 31, 33 - 37 Земельного кодексу України, статті 37 Закону України «Про охорону земель», статті 25 Закону України «Про оренду землі» та пунктів 15, 16, 17, 28 умов укладеного договору оренди землі.
Таким чином, згідно з Постановою КМУ №1051, сіножаті та рілля - це різні види сільськогосподарських угідь з різним режимом використання. Розорювання сіножатей під посіви зернових (кукурудзи, пшениці) є зміною виду угідь, що прямо заборонено п. 28 Договору.
Стаття 34 ЗК України чітко обмежує використання сіножатей виключно сінокосінням.
З матеріалів справи вбачається, що відповідачем сіножаті всупереч їх правовому режиму, екосистемним функціям, оброблені механічним способом та використовувались для вирощування сільськогосподарських культур.
Таким чином, посилання апелянта на код КВЦПЗ не дає йому права знищувати трав'яний покрив сіножатей шляхом їх розорювання.
Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтями 525 та 526 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Статтею 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до пункту 33 Договору оренди землі дія договору припиняється у разі невиконання Орендарем умов пункту 28 договору, шляхом розірвання за рішенням суду на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання другою стороною обов'язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом.
Частинами 1 та 2 статті 651 Цивільного кодексу України передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Підстави для зміни або розірвання договору визначені у статті 651 Цивільного кодексу України.
За загальним правилом зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом (частина 1 цієї статті). Про таку зміну або розірвання сторони вправі домовитися у будь-який час на свій розсуд, крім випадків, обумовлених договором або у законодавстві. Тоді як зміна чи розірвання договору у судовому порядку є, зокрема, юридичним наслідком істотного порушення зобов'язання іншою стороною (пункт 2 частини 1 статті 611, абзац 2 частини 2 статті 651 Цивільного кодексу України), тобто способом реагування та захисту права від такого порушення, яке вже відбулося.
З огляду на зміст припису абзацу 1 частини 2 статті 651 Цивільного кодексу України інші випадки, ніж істотне порушення договору, для його зміни або розірвання у судовому порядку можуть бути встановлені законом або самим договором. Настання цих випадків зумовлює право сторони ініціювати у суді питання зміни чи розірвання відповідних правовідносин.
Порушення договору на предмет істотності суд оцінює виключно за обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає зміни чи розірвання договору. У такому випадку вина (як суб'єктивний чинник) сторони, що допустила порушення договору, не має значення ні для оцінки істотності порушення, ні для виникнення права вимагати зміни чи розірвання договору на підставі частини 2 статті 651 Цивільного кодексу України (Постанова Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 у справі № 363/1834/17).
У розумінні положень наведеної норми істотним є таке порушення договору однією зі сторін, яке тягне для другої сторони неможливість досягнення нею цілей договору.
Істотність порушення визначається виключно за об'єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору. У такому випадку вина (як суб'єктивний чинник) сторони, що припустилася порушення договору, не має будь-якого значення і для оцінки порушення як істотного, і для виникнення права вимагати розірвання договору, на підставі частини другої статті 651 ЦК України.
Тобто йдеться про таке порушення договору однією зі сторін, яке тягне для другої сторони неможливість досягнення нею цілей договору. Істотність порушення визначається виключно за об'єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору. Іншим критерієм істотного порушення договору закон визнає розмір завданої порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору. Водночас, йдеться не лише про грошовий вираз завданої шкоди, прямі збитки, а й випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору. Вирішальне значення для застосування зазначеного положення закону має співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати від виконання договору сторона.
Застосування такого правового наслідку, як розірвання договору судом саме з підстави істотності допущеного порушення договору, визначеної через іншу оціночну категорію - значну міру позбавлення того, на що особа розраховувала при укладенні договору, - відповідає загальним засадам цивільного законодавства, до яких згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 ЦК України належать, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.
Відповідно до пункту 28 договору, до обов'язків Орендаря, крім іншого, віднесено: виконувати встановлені щодо об'єкта оренди обмеження (обтяження), передбачені законом та цим договором оренди землі; використання земельної ділянки за цільовим призначенням.
Пунктом 28 договору, Орендареві заборонено, зокрема, вчиняти наступні дії: зміна цільового призначення без розробки проекту землеустрою; зміна виду угідь земельної ділянки - сіножатей.
Пунктом 33 договору передбачено, що дія договору припиняться у разі невиконання Орендарем пункту 28 договору.
Отже, колегія суддів дійшла висновку про те, що порушення ТОВ «АФГ «Еліта» умов договору оренди землі, яким передано в оренду спірну земельну ділянку, яка відноситься до сіножатей, тобто використання орендарем спірної земельної ділянки в інших цілях ніж для сінокосіння, вирощування багаторічних трав, є підставою для розірвання договору оренди землі.
Щодо доводів апелянта про недопустимість та недостовірність як доказів протоколів огляду місця події від 23.08.2023 та 15.11.2023 проведеного в рамках кримінального провадження та акту обстеження № 3 від 19.09.2023 колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з частиною першою статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема письмовими, речовими та електронними доказами, відповідно до частини другої наведеної норми.
Під час досудового розслідування кримінального провадження №42023172020000016 від 17.03.2023, 23.08.2023 слідчим СВ ВП № 4 Полтавського РУП з дотримання вимог КПК України, проведено огляд місця події - земельної ділянки, кадастровий номер 5322282500:00:005:0031. На момент проведення огляду на вказаній земельні ділянці виявлені залишки сільськогосподарської культури - кукурудзи.
Також, 15.11.2023 у кримінальному провадженні №42023172020000016 від 17.03.2023 проведено додатковий огляд місця події, а саме, земельної ділянки кадастровий номер 5322282500:00:005:0031 та на земельній ділянці виявлено посіви сільськогосподарської культури - озимої пшениці. Для проведення огляду земельних ділянок працівниками поліції надано дозвіл від власника землі - Великорублівської сільської ради від 23.08.2023 № 02-23/1263 та від 15.11.023 № 02-23/1730.
Крім того, обстеження стану та використання земельної ділянки проведено 19.09.2023 державним інспектором з державного контролю за використанням та охороною земель Виконавчого комітету Великорублівської сільської ради Полтавського району Полтавської області Кульчаром Вячеславом, відповідно до Земельного кодексу України та Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель».
Так, відповідно до абзацу 2 частини 1 статті 188 Земельного кодексу України державний контроль за використанням та охороною земель в обсязі, визначеному законом, також здійснюється виконавчими органами сільських, селищних, міських рад. Виконавчі органи сільських, селищних, міських рад набувають установлених законом повноважень із здійснення державного контролю за використанням та охороною земель.
Частиною 1 статті 5 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель», виконавчі органи сільських, селищних, міських рад наділені повноваженнями щодо здійснення державного контролю за використанням та охороною земель у межах повноважень, визначених законом.
Згідно з підпунктом 1 пункту б) частини 1 статті 33 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать делеговані повноваження щодо здійснення контролю за додержанням земельного та природоохоронного законодавства, використанням і охороною земель, природних ресурсів загальнодержавного та місцевого значення, відтворенням лісів.
До того ж, право орендаря перевіряти стан орендованої земельної ділянки передбачене пунктом 25 договору оренди землі від 28.02.2019.
Отже, Великорублівська сільська рада реалізувала повноваження щодо контролю за додержанням вимог земельного законодавства, шляхом здійснення обстеження земельної ділянки за результатами якої складений акт №3 обстеження земельної ділянки від 19.09.2023, згідно якого під час обстеження земельної ділянки з кадастровим номером 5322282500:00:005:0031 площею 20,0000 га, цільове призначення землі сільськогосподарського призначення, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, вид угідь - сіножаті, встановлено, що на земельній ділянці проведено механічний обробіток ґрунту, а також проведено посів зернової культури - озимої пшениці.
Отже, вищезазначені докази є належним доказами використання земельної ділянки відповідачем всупереч умовам договору оренди, чим спростовуються доводи апелянта про недопустимість доказів, а саме протоколів огляду та актів.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14.12.2022 у справі № 477/2330/18 виснувала, що чинне процесуальне законодавство не встановлює заборону щодо використання під час розгляду цивільної справи доказів, отриманих у межах інших проваджень (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 січня 2021 року у справі № 461/3675/17). Тобто докази, зібрані у межах кримінального провадження, можуть бути використані як докази у цивільній справі, якщо відповідні дані стосуються предмета доказування. Такий же висновок зроблений Верховним Судом у постанові від 07.02.2024 у справі № 904/4267/22 (пункт 7.32). Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 10 липня 2019 року у справі №686/23256/16-ц (провадження №61-32980св18) та від 25 березня 2021 року у справі №752/21411/17 (провадження №61-10929св20), від 11 жовтня 2018 року у справі №761/12898/16-ц, від 05 лютого 2020 року у справі №461/3675/17, від 25 березня 2021 року у справі №752/21411/17, від 15 квітня 2021 року у справі №759/15556/18.
Колегія суддів зазначає, що в даному господарському провадженні не розглядається питання щодо притягнення відповідача до адміністративної відповідальності; особи, що склали відповідні документи - не є учасниками справи, отже відповідність їх дій встановленій процедурі безпосередньо не є предметом дослідження в даній справі, а складені ними документи самі по собі не є рішеннями компетентних органів, які в силу ст. 75 ГПК України мають преюдиційний характер для дослідження вчиненого відповідачем порушення землекористування.
Зазначені документи лише мають ознаки письмових доказів, які в силу вимог ст.ст.73, 86 ГПК України є підставою для встановлення обставин (фактів), що мають значення для вирішення справи та оцінюються судом на предмет їх належності, допустимості, достовірності як окремо кожний, так і вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Так, обставиною, на підтвердження якої надані вищенаведені докази, є факт використання відповідачем спірної земельної ділянки саме для вирощування сільськогосподарських культурі, а не у якості сіножатей, тобто всупереч виду їх використання.
Разом з тим, сам факт використання спірної земельної ділянки для вирощування сільськогосподарських культур представником відповідача не заперечувався, проте він стверджує про відсутність порушень діючого законодавства в діях відповідача через використання землі в межах її цільового призначення.
З огляду на викладене, позов в частині розірвання договору оренди землі від 28.02.2019 підлягає задоволенню.
Щодо вимоги про скасування державної реєстрації права оренди земельної ділянки з одночасним припиненням речових прав ТОВ “АФГ “Еліта» на земельну ділянку 5322282500:00:005:0031, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 2 Закону України від 01.07.2004 № 1952-ІУ “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Згідно зі статтею 26 зазначеного Закону, за результатом розгляду документів, поданих для державної реєстрації прав, державний реєстратор на підставі прийнятого ним рішення про державну реєстрацію прав вносить відомості про речові права, обтяження речових прав до Державного реєстру прав.
Відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню.
У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини 6 статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини 6 статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону.
Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).
У зв'язку із цим прокурор, з метою поновлення порушених інтересів держави, ефективним способом захисту визначив звернення з позовною вимогою про скасування державної реєстрації та припинення права оренди земельної ділянки з кадастровим номером 5322282500:00:005:0031.
Оскільки, позов в частині розірвання договору оренди землі від 28.02.2019 підлягає задоволенню, то і підлягає задоволенню похідна вимога про скасування державної реєстрації та припинення права оренди земельної ділянки з кадастровим номером 5322282500:00:005:0031.
Згідно з частиною 1 статті 34 Закону України «Про оренду землі» у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця.
Відповідно до частини 2 статті 795 Цивільного кодексу України повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору.
Враховуючи те, що колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для розірвання договору, у відповідача з моменту розірвання договору відсутні правові підстави для використання ним спірної земельної ділянки.
Вимога про зобов'язання повернути земельну ділянку є похідною від вимоги про розірвання договору, оскільки відповідно до положень закону, у разі розірвання договору оренди земельної ділянки відповідач зобов'язаний негайно повернути орендодавцеві земельну ділянку.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про задоволення позову в частині вимог про зобов'язання ТОВ «АФГ «Еліта» повернути Великорублівській сільській раді земельну ділянку кадастровий номер 5322282500:00:005:0031 площею 20,0000 га, що розташована на території Великорублівської ОТГ (колишньої Малорублівської сільської ради) за межами населеного пункту, шляхом підписання акту приймання - передачі.
Стосовно тверджень, викладених в апеляційній скарзі, щодо пропорційності втручання у мирне володіння майном, колегія суддів зазначає, що земля є основним національним багатством (ст. 14 Конституції України). Використання сіножатей як ріллі без розробки проекту землеустрою є порушенням принципу раціонального землекористування. Розірвання договору є законним наслідком невиконання Орендарем обов'язків (п. 33 Договору) та є пропорційним заходом для відновлення законності та екологічного стану ділянки.
Отже місцевий господарський суд дійшов цілком обґрунтованого висновку про наявність достатніх правових підстав для задоволення позову, тоді як доводи апеляційної скарги не спростовують висновків місцевого господарського суду і по суті дублюють доводи відзиву на позовну заяву, яким місцевий господарський суд надав належну правову оцінку.
З огляду на викладене, враховуючи, що місцевий господарський суд забезпечив дотримання вимог чинного законодавства щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження усіх фактичних обставин справи та дав належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, а також те, що доводи апелянта не є підставою для скасування рішення суду, ухваленого з дотриманням норм процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення суду першої інстанції слід залишити без змін.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта.
Керуючись ст. 269, 270, п. 1 ст. 275, ст. 276, ст. 282 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу ТОВ "Агрооб'єднання фермерських господарств "Еліта" (вх. № 479П/1) на рішення господарського суду Полтавської області від 16.02.2026 у справі № 917/16/24 залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Полтавської області від 16.02.2026 у справі № 917/16/24 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення.
Порядок і строки її оскарження визначені у статтях 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.
Повна постанова складена 13.05.2026.
Головуючий суддя М.М. Слободін
Суддя Н.В. Гребенюк
Суддя І.А. Шутенко