05 травня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 914/451/25
Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Галушко Н.А.
суддів Желіка М.Б.
Орищин Г.В.
секретар судового засідання - Стронська А.І.
за участю представників учасників процесу:
від позивача: Воляник С.Б.
від відповідача: Бернацький Ю.А.
розглянувши апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Захист та охорона сервіс» від 13.01.2026 (вх. №ЗАГС 01-05/301/26) та Департаменту забезпечення державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України від 13.01.2026 (вх. №ЗАГС 01-05/143/26 від 14.01.2026)
на рішення Господарського суду Львівської області від 04.12.2025 (повний текст рішення складено та підписано 22.12.2025, суддя Петрашко М.М.)
у справі № 914/451/25
за позовом Департаменту забезпечення державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Захист та охорона сервіс»
про стягнення заборгованості в сумі 42 202 804,49 грн.
Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції.
На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Департаменту забезпечення Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Захист та охорона сервіс" про стягнення 42202804,49 грн, з яких 34369249,38 грн - основний борг, 6346686,26 грн - інфляційні втрати та 1486868,85 грн - 3% річних.
Позовні вимоги мотивовані тим, що між ним та відповідачем було укладено договір на закупівлю товару за державні кошти №363-10 від 05.09.2023. 29.03.2024 між сторонами укладено додаткову угоду №363-10/7 до договору, якою зменшено вартість одиниці товару до 249 782, 93 та ціну договору до 324 717 809, 00 грн. В зв'язку з наведеними обставинами відповідач зобов'язувався повернути на рахунки Депертаменту грошові кошти в сумі 61 916 660, 00грн до 30.09.2024. Відповідач у встановлені договором строки не повернув всієї суми коштів, несплаченими залишились кошти в сумі 34 369 249, 38 грн.
Крім того, на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України позивач здійснив нарахування інфляційних втрат у розмірі 6 346 686, 26 грн та 3% річних в сумі 1 486 868, 85 грн за період з 29.03.2024 по 30.09.2024 за користування чужими грошовими коштами і з 01.10.2024 до 17.06.2025 за прострочення грошового зобов'язання на суму простроченого грошового зобов'язання.
Рішенням Господарського суду Львівської області від 04.12.2025 у справі №914/451/25 позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Захист та охорона сервіс" на користь Департаменту забезпечення Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України 34250178,07 грн основного боргу, 5084041,82 грн інфляційних втрат, 921160,47 грн 3% річних та 483064,57 грн витрат по сплаті судового збору. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Рішення суду мотивоване тим, що, як вбачається із розрахунку позовних вимог, позивач відповідно до заяви (вх.№2603/25 від 16.06.2025) про збільшення розміру позовних вимог на підставі частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України нарахував відповідачу 8035634,40 грн інфляційних втрат за період з квітня 2024 року по травень 2025 року, а також 1802837,02 грн 3% річних за період з 29.03.2024 по 17.06.2025.
Однак, як встановлено судом, відповідач згідно з додатковою угодою №363-10/7 від 29.03.2024 до Договору зобов'язувався повернути позивачу грошові кошти до 30.09.2024, з огляду на що він вважається таким, що прострочив виконання грошового зобов'язання починаючи з 01.10.2024, що і є початком періоду нарахування інфляційних втрат та 3% річних.
Судом в межах визначеного позивачем періоду нарахування було здійснено перерахунок інфляційних втрат та 3% річних починаючи з 01.10.2024 на суму заборгованості, яка існувала в період їх нарахування та встановлено, що розмір інфляційних втрат становить 5084041,82 грн, а розмір 3% річних - 921160,47 грн.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу.
Товариством з обмеженою відповідальністю «Захист та охорона сервіс» подано апеляційну скаргу від 13.01.2026 (вх. №ЗАГС 01-05/301/26), в якій просить скасувати рішення Господарського суду Львівської області, по справі № 914/451/25 від 04.12.2025 року в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Захист та охорона сервіс" на користь Департаменту забезпечення Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України 5 084 041,82 грн інфляційних втрат та 921 160,47 грн 3% річних.
Зокрема, скаржник зазначає, що ТОВ «Захист та охорона сервіс» виконало всі умови Договору від 05.09.2023 року № 363-10 про закупівлю Товару за державні кошти та умови Додаткових угод № 363-10/1 від 17.10.2023 року, № 363-10/2 від 28.12.2023 року, № 363-10/3 від 28.12.2023 року та № 363-10/4 від 04.01.2024 року про внесення змін до Договору від 05.09.2023 року № 363-10 про закупівлю Товару за державні кошти.
Однак, в подальшому сторонами підписано Додаткові угоди № 363-10/5 від 14.02.2024 та № 363-10/7 від 29.03.2024 року про внесення змін до Договору від 05.09.2023 року № 363-10 про закупівлю Товару за державні кошти.
Звертає увагу суду, що термін договору закінчився 10 лютого 2024 року, інших строків між сторонами договору не погоджувалось, Додаткові угоди підписувались виключно за ініціативи відповідача (апелянта), що підтверджується листами, які доєднав позивач, відтак, вважає, що судом першої інстанції не були враховані обставини, що це добровільне повернення за рахунок надлишкових коштів та не є грошовим зобов'язанням в тому розумінні як вказується в статті 625 Цивільного кодексу України. Отже, нарахування інфляційних втрат та 3% річних за вказаних обставин є безпідставним.
Департаментом забезпечення державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України також подано апеляційну скаргу від 13.01.2026 (вх. №ЗАГС 01-05/143/26 від 14.01.2026), в якій просить скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 04.12.2025 у справі № 914/451/25 в частині відмови у задоволенні позовних вимог Департаменту забезпечення Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України на суму 3 833 269,13 грн за період з 29.03.2024 до 30.09.2024. Прийняти в цій частині нове рішення про задоволення позовних вимог Департаменту забезпечення Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України у повному обсязі.
Зокрема, скаржник зазначає, що нарахування інфляційних втрат та 3% річних за період з 29.03.2024 до 30.09.2024 не є наслідком прострочення зобов'язання відповідачем, а є нарахованою сумою за користування бюджетними грошовими коштами в порядку ст. 536 ЦК України, а починаючи з 01.10.2024 Департаментом нараховувалися інфляційні втрати та 3% річних за прострочення грошового зобов'язання Відповідачем в порядку ст. 625 ЦК Ук5раїни.
Товариством з обмеженою відповідальністю «Захист та охорона сервіс» подано відзив на апеляційну скаргу, в якому, спростовуючи доводи апеляційної скарги, просить апеляційну скаргу Департаменту забезпечення державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України залишити без задоволення.
Процесуальні дії суду у справі.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.01.2026, вказану справу розподілено колегії суддів Західного апеляційного господарського суду у складі головуючого судді (судді - доповідача) Галушко Н.А., суддів Желіка М.Б. та Орищин Г.В.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 19.01.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Захист та охорона сервіс» від 13.01.2026 (вх. №ЗАГС 01-05/301/26) на рішення Господарського суду Львівської області від 04.12.2025 у справі №914/451/25, розгляд справи призначено на 03.03.2026.
Відповідно до витягу з протоколу передачі справи раніше визначеному складу суду від 14.01.2026, апеляційну скаргу Департаменту забезпечення державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України передано колегії суддів Західного апеляційного господарського суду у складі головуючого судді (судді - доповідача) Галушко Н.А., суддів Желіка М.Б. та Орищин Г.В.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 19.01.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Департаменту забезпечення державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України від 13.01.2026 (вх. №ЗАГС 01-05/143/26 від 14.01.2026) на рішення Господарського суду Львівської області від 04.12.2025 у справі №914/451/25, розгляд справи призначено на 03.03.2026.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 03.03.2026 призначено апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Захист та охорона сервіс» від 13.01.2026 (вх. №ЗАГС 01-05/301/26) до спільного розгляду з апеляційною скаргою Департаменту забезпечення державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України від 13.01.2026 (вх. №ЗАГС 01-05/143/26 від 14.01.2026), розгляд справи №914/451/25 відкладено на 14.04.2026.
У судовому засіданні 14.04.2026 оголошено перерву до 05.05.2026.
У судовому засіданні 05.05.2026 проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Водночас, необхідно зазначити, що відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.
Розумність строків є одним із основоположних засад (принципів) господарського судочинства відповідно до п.10 ч.3 ст. 2 ГПК України.
Європейський Суд з прав людини зазначає, що розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важкості предмета спору для заявника ( рішення Європейського Суду з прав людини у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).
Враховуючи вищевикладене, вказана справа розглянута судом апеляційної інстанції з застосуванням принципу розумного строку тривалості провадження.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції.
05.09.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Захист та охорона сервіс" (виконавець) та Департаментом забезпечення Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України (замовник) укладено договір №363-10 на закупівлю товару за державні кошти, за яким відповідач (виконавець) зобов'язувався продати позивачу (замовник) безпілотні літальні апарати.
Загальний строк поставки товару - до 21.12.2023 (пункт 3.1. договору).
Відповідно до Додатку №1 до Договору «Специфікація», ціна одиниці Товару станом на дату укладення Договору становила 494000,00 грн, а загальна вартість Товару становила 642200000,00 грн. Кількість товару - 1300 комплектів.
Загалом Департамент забезпечення Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України на підставі укладеного договору та додаткових угод до нього сплатив Товариству з обмеженою відповідальністю "Захист та охорона сервіс" грошові кошти в розмірі 505830000,00 грн відповідно до таких платіжних інструкцій: №1914 від 06.09.2023 на суму 449540000,00 грн (призначення платежу: попередня оплата по договору №363-10 від 05.09.2023), №150 від 06.02.2023 на суму 36450000,00 грн (призначення платежу: оплата по договору №363-10 від 05.09.2023) та №166 від 08.02.2023 на суму 19840000,00 грн (призначення платежу: оплата по договору №363-10 від 05.09.2023). Вказана загальна сума (505830000,00 грн) не включає в себе 16365531,00 грн, які були повернуті Департаментом відповідно до платіжної інструкції №370 від 27.02.2024 на вказану суму у зв'язку із помилковою сплатою відповідачем грошових коштів на таку ж суму відповідно до платіжної інструкції №43 від 15.02.2024 на суму 16365531,00 грн.
17.10.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Захист та охорона сервіс" та Департаментом забезпечення Державної служби спеціального зв'язку укладено Додаткову угоду №363-10/1 до Договору, якою зменшено вартість одиниці Товару до 381000,00 грн та ціну Договору до 4953000000,00 грн.
19.10.2023 Товариством з обмеженою відповідальністю "Захист та охорона сервіс" сплачено (повернено кошти) Департаменту забезпечення Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України відповідно до платіжної інструкції №13 від 19.10.2023 на суму 102830000,00 грн (призначення платежу: повернення коштів відповідно до додаткової угоди №363-10/1 до договору від 05.09.2023 №363-10).
22.12.2023 Товариством з обмеженою відповідальністю "Захист та охорона сервіс" та Департаментом забезпечення Державної служби спеціального зв'язку укладено Додаткову угоду №363-10/2 до Договору, якою зменшено вартість одиниці Товару до 348000,00 грн та ціну Договору до 452400000,00 грн.
28.12.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Захист та охорона сервіс" (виконавець) та Департаментом забезпечення Державної служби спеціального зв'язку укладено Додаткову угоду №363-10/3 до Договору, якою продовжено строк поставки Товару до 10.02.2024.
04.01.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Захист та охорона сервіс" (виконавець) та Департаментом забезпечення Державної служби спеціального зв'язку укладено Додаткову угоду №363-10/4 до Договору, якою зменшено вартість одиниці Товару до 310000,00 грн та ціну Договору до 403000000,00 грн.
Як зазначено у позовній заяві, 07.02.2024 відбулася остаточна поставка Товару, який був оплачений позивачем в повному обсязі відповідно до умов Договору, що не оспорюється сторонами.
14.02.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Захист та охорона сервіс" (виконавець) та Департаментом забезпечення Державної служби спеціального зв'язку укладено Додаткову угоду №363-10/5 до Договору, якою зменшено вартість одиниці Товару до 297411,13 грн та ціну Договору до 386634469,00 грн.
15.02.2024 Товариством з обмеженою відповідальністю "Захист та охорона сервіс" сплачено (повернено кошти) Департаменту забезпечення Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України відповідно до платіжної інструкції №43 від 15.02.2024 на суму 16365531,00 грн (призначення платежу: повернення коштів відповідно до додаткової угоди №363-10/5 до договору від 05.09.2023 №363-10)
Відповідно до платіжної інструкції №370 від 27.02.2024 Департамент забезпечення Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України повернув Товариству з обмеженою відповідальністю "Захист та охорона сервіс" 16365531,00 грн (призначення платежу: повернення помилково зарахованих коштів згідно з платіжною інструкцією №43 від 15.02.2024 на суму 16365531,00 грн).
03.03.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Захист та охорона сервіс" та Департаментом забезпечення Державної служби спеціального зв'язку укладено Додаткову угоду №363-10/6 до Договору, якою відповідач зобов'язувався повернути Департаменту грошові кошти, сплачені понад вартість поставленого Товару в сумі 16365531,00 грн до 29.03.2024.
07.03.2023 Товариством з обмеженою відповідальністю "Захист та охорона сервіс" сплачено (повернено кошти) Департаменту забезпечення Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України відповідно до платіжної інструкції №44 від 07.03.2024 на суму 13894356,66 грн (призначення платежу: повернення коштів відповідно до додаткової угоди №363-10/6 до договору від 05.09.2023 №363-10) та платіжної інструкції №45 від 07.03.2024 на суму 2471174,34 грн (призначення платежу: повернення коштів відповідно до додаткової угоди №363-10/6 до договору від 05.09.2023 №363-10).
29.03.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Захист та охорона сервіс" та Департаментом забезпечення Державної служби спеціального зв'язку укладено Додаткову угоду №363-10/7 до Договору, якою зменшено вартість одиниці Товару до 249782,93 грн та ціну Договору до 324717809,00 грн. В зв'язку із зменшенням ціни за одиницю Товару, Відповідач зобов'язувався повернути на рахунки Департаменту грошові кошти в сумі 61916660,00 грн до 30.09.2024.
На виконання Додаткової угоди №363-10/7 до Договору Товариством з обмеженою відповідальністю "Захист та охорона сервіс" сплачено (повернено кошти) Департаменту забезпечення Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України відповідно до таких платіжних інструкцій:
- №45 від 21.05.2024 на суму 4139207,76 грн (призначення платежу: повернення коштів відповідно до додаткової угоди №363-10/7 до договору від 05.09.2023 №363-10);
- №46 від 13.06.2024 на суму 1398763,00 грн (призначення платежу: повернення коштів відповідно до додаткової угоди №363-10/7 до договору від 05.09.2023 №363-10);
- №132 від 23.09.2024 на суму 5000000,00 грн (призначення платежу: повернення коштів відповідно до додаткової угоди №363-10/7 до договору від 05.09.2023 №363-10);
- №1 від 12.02.2025 на суму 17018439,86 грн (призначення платежу: повернення коштів відповідно до додаткової угоди №363-10/7 до договору від 05.09.2023 №363-10);
- №41 від 12.03.2025 на суму 107932,70 грн (призначення платежу: повернення коштів відповідно до додаткової угоди №363-10/7 до договору від 05.09.2023 №363-10);
- №42 від 12.03.2025 на суму 2138,61 грн (призначення платежу: повернення коштів відповідно до додаткової угоди №363-10/7 до договору від 05.09.2023 №363-10).
Отже, у зв??язку із змінами на міжнародному ринку цін на товар між сторонами було укладено додаткові угоди від 17.10.2023 №363-10/1, від 22.12.2023 №363-10/2, від 28.12.2023 №363-10/3, від 04.01.2024 №363-10/4, від 14.02.2024 №363-10/5, від 03.03.2024 №363-10/6 та від 29.03.2024 №363-10/7 до договору на закупівлю товару за державні кошти від 05.09.2023 №363-10, на підставі яких постачався позивачу та оплачувався ним товар, змінювалася ціна товару, а також відповідно до яких відповідачем поверталися позивачу кошти в строк, що визначався цими додатковими угодами, позивач відповідно до заяви (вх.№2603/25 від 16.06.2025) про уточнення розміру позовних вимог стверджує, що відповідачем порушено договірні правовідносини та не повернуто грошові кошти в розмірі 34250178,07 грн у встановлений строк.
У зв'язку з простроченням виконання грошового зобов'язання позивач відповідно до заяви (вх.№2603/25 від 16.06.2025) про збільшення розміру позовних вимог на підставі частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України нарахував відповідачу 8035634,40 грн інфляційних втрат та 1802837,02 грн 3% річних.
Нарахування інфляційних втрат відповідно до заяви (вх.№2603/25 від 16.06.2025) про збільшення розміру позовних вимог здійснено за період з квітня 2024 року по травень 2025 року, а нарахування 3% річних - за період з 29.03.2024 по 17.06.2025.
Враховуючи наведене, позивач звернувся до Господарського суду Львівської області та відповідно до заяви (вх.№2603/25 від 16.06.2025) про збільшення розміру позовних вимог просить стягнути з відповідача 34250178,07 грн основного боргу, 8035634,40 грн інфляційних втрат та 1802837,02 грн 3% річних.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.
Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. При цьому, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Враховуючи приписи вищевказаної норми, а також доводи та вимоги апеляційних скарг, колегія суддів у даному випадку переглядає рішення Господарського суду Львівської області від 04.12.2025 у даній справі в частині стягнення інфляційних втрат та 3% річних.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу, враховуючи індекс інфляції та відсотків річних, є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.
Отже, за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Інфляційні нарахування на суму боргу здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.
Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається, виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Так, 29.03.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Захист та охорона сервіс" та Департаментом забезпечення Державної служби спеціального зв'язку укладено Додаткову угоду №363-10/7 до Договору, якою зменшено вартість одиниці Товару до 249782,93 грн та ціну Договору до 324717809,00 грн. В зв'язку із зменшенням ціни за одиницю Товару, Відповідач зобов'язувався повернути на рахунки Департаменту грошові кошти в сумі 61916660,00 грн до 30.09.2024.
Однак в порушення умов додаткової угоди №363-10/7 від 29.03.2024 до Договору відповідач сплатив позивачу лише 27666481,93 грн, що підтверджується такими платіжними інструкціями: №45 від 21.05.2024 на суму 4139207,76 грн, №46 від 13.06.2024 на суму 1398763,00 грн, №132 від 23.09.2024 на суму 5000000,00 грн, №1 від 12.02.2025 на суму 17018439,86 грн, №41 від 12.03.2025 на суму 107932,70 грн (призначення платежу у вказаних платіжних інструкціях: повернення коштів відповідно до додаткової угоди №363-10/7 до договору від 05.09.2023 №363-10).
Отже, основний борг відповідача перед позивачем становить 34250178,07 грн.
Позивач відповідно до заяви (вх.№2603/25 від 16.06.2025) про збільшення розміру позовних вимог на підставі частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України нарахував відповідачу 8035634,40 грн інфляційних втрат за період з квітня 2024 року по травень 2025 року, а також 1802837,02 грн 3% річних за період з 29.03.2024 по 17.06.2025.
При цьому, Департамет забезпечення Державної служби спеціального зв'язку зазначає, що нарахування інфляційних втрат та 3% річних за період з 29.03.2024 до 30.09.2024 не є наслідком прострочення зобов'язання відповідачем, а є нарахованою сумою за користування бюджетними грошовими коштами в порядку ст. 536 ЦК України.
Відповідно до статті 536 Цивільного кодексу України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Згідно з частиною третьою статті 693 Цивільного кодексу України на суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати.
Так, передбачені статтею 536 та частиною третьої статті 693 Цивільного кодексу України проценти виступають способом захисту прав та інтересів покупця, який, здійснивши оплату продукції на умовах попередньої її оплати набув також статусу кредитора за договором по відношенню до продавця до моменту передання йому такої продукції. При цьому до моменту пред'явлення покупцем вимоги до продавця про повернення суми попередньої оплати відповідно до частини другої статті 693 Цивільного кодексу України, користування продавцем грошовими коштами попередньої оплати як сумою позики буде вважатися правомірним, на які покупець як кредитор може правомірно нараховувати проценти за користування. Натомість після пред'явлення покупцем продавцю такої вимоги (про повернення суми попередньої оплати відповідно до частини другої статті 693 Цивільного кодексу України) за умови непоставки продавцем покупцю товару та неповернення суми попередньої оплати у продавця виникає грошове зобов'язання з повернення суми попередньої оплати, а користування продавцем цими коштами буде неправомірним. У такому випадку покупець втрачає право на нарахування продавцю на суму цих коштів процентів, передбачених частиною третьою статті 693 Цивільного кодексу України, та разом з цим набуває право на нарахування та стягнення з продавця процентів, передбачених частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, що нараховуються внаслідок прострочення боржником (у даному випадку - продавцем) грошового зобов'язання (з повернення попередньої оплати) та які є спеціальним видом відповідальності за таке порушення зобов'язання на відміну від процентів, які є звичайною платою за користування грошима.
Аналогічна правова позиція викладено в постанові ОП КГС ВС від 03.12.2021 у справі 910/14180/18.
Колегія суддів зазначає, що ТОВ «Захист та охорона сервіс» виконало умови Договору від 05.09.2023 року № 363-10 і поставило весь товар в строк визначений договором (до 10.02.2024 року), отже застосування до відповідача відповідальності передбаченої ст. 536 ЦК України, як за непоставку продавцем товару є необгрунтованим.
Практика Верховного Суду, на яку позивач покликається в апеляційній скарзі, не є релевантною до даної справи, оскільки в усіх постановах ВС йде мова про невиконання умов договору - тобто не поставку покупцю товару, або поставку з затримкою в порушення умов договорів.
Отже, як вірно встановлено судом першої інстанції, відповідач згідно з додатковою угодою №363-10/7 від 29.03.2024 до Договору зобов'язувався повернути позивачу грошові кошти до 30.09.2024, з огляду на що він вважається таким, що прострочив виконання грошового зобов'язання починаючи з 01.10.2024.
Щодо доводів ТОВ «Захист та охорона сервіс» про відсутність підстав для нарахування інфляційних втрат та 3% річних.
Юридична особа здійснює свою господарську діяльність на власний ризик, а тому повинна самостійно розраховувати ризики настання несприятливих наслідків у результаті тих чи інших її дій та самостійно приймати рішення про вчинення таких дій чи утримання від їх вчинення.
Укладаючи Додаткову угоду №363-10/7 до Договору відповідач зобов'язувався повернути на рахунки Департаменту грошові кошти в сумі 61916660,00 грн до 30.09.2024.
Однак в порушення умов додаткової угоди №363-10/7 від 29.03.2024 до Договору сплатив позивачу лише 27666481,93 грн.
Так, відповідач, підписавши додаткову угоду, прийняв на себе відповідне зобов'язання, яке повинен був виконати у встановлені строки (до 30.09.2024).
Статтею 599 ЦК України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Приписами ч. 1 ст.612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Враховуючи наведене, позивач набув право на нарахування та стягнення з відповідача процентів, передбачених статтею 625 Цивільного кодексу України.
Підсумовуючи все вищенаведене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про часткове задоволенням судом першої інстанції вимог позивача в частині стягнення інфляційних втрат та 3% річних, та вважає арифметично вірним та обгрутованим висновок суду про стягнення із відповідача лише 5084041,82грн інфляційних втрат та 483064,57 грн. 3% річних.
Доводи, наведені скаржниками в апеляційних скаргах, не спростовують висновків суду першої інстанції з огляду на викладене вище.
Відповідно до ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ст.73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обгрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно із п.1 ст.76 ГПК України суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Відповідно до ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах «Ryabykh v.Russia» від 24.07.2003 року, «Svitlana Naumenko v. Ukraine» від 09.11.2014 року зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване частиною 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.
Обов'язок судів обґрунтовувати свої рішення не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (п.58 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010, остаточне від 10.05.2011).
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів Західного апеляційного господарського суду вважає, що рішення Господарського суду Львівської області від 04.12.2025 у даній справі відповідає матеріалам справи, ґрунтується на вимогах чинного законодавства, прийняте з дотриманням норм процесуального та правильним застосуванням норм матеріального права, підстав для задоволення вимог апеляційних скарг та скасування оскаржуваного рішення немає.
Відповідно до ст.129 ГПК України судовий збір за перегляд рішення в апеляційному порядку покладається на скаржників.
Керуючись ст.ст. 129, 236, 269, 270, 275, 276, 281, 282, 284 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд
1. Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю “Захист та охорона сервіс» від 13.01.2026 (вх. №ЗАГС 01-05/301/26) та Департаменту забезпечення державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України від 13.01.2026 (вх. №ЗАГС 01-05/143/26 від 14.01.2026) залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Львівської області від 04.12.2025 у справі №914/451/25 залишити без змін.
3. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційних скарг залишити за скаржниками.
4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку в строки, передбачені ст.ст. 287-288 ГПК України.
5. Справу повернути до Господарського суду Львівської області.
Веб-адреса судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень: http//reyestr.court.gov.ua.
Повний текст постанови складено 13.05.2026.
Головуючий суддя Галушко Н.А.
суддя Желік М.Б.
суддя Орищин Г.В