печерський районний суд міста києва
Справа № 757/18068/26-ц
09 квітня 2026 року суддя Печерського районного суду міста Києва Новак Р.В., розглянувши матеріали позовної заяви акціонерного товариства «Райффайзен Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Синьовид Ірина Олексіївна про визнання недійсним договору дарування квартири,-
АТ «Райффайзен Банк» звернулось до суду із позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Синьовид Ірина Олексіївна про визнання недійсним договору дарування квартири від 23.02.2026, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями від 06.04.2026 для розгляду справи визначено суд у складі головуючого судді Новака Р.В. Фактично справу було передано судді 09.04.2026.
Вивчивши позовну заяву та додані до неї документи, суддя приходить до висновку, що справа не підсудна Печерському районному суду м. Києва.
Відповідно до ч. 1 ст.30 ЦПК України визначено, що позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред'являються за місцезнаходженням майна або основної його частини. Якщо пов'язані між собою позовні вимоги пред'явлені одночасно щодо декількох об'єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об'єкта, вартість якого є найвищою.
Нерухоме майно є особливим об'єктом права власності, оскільки наділене специфічними рисами - сталий зв'язок із землею, особлива цінність, неможливість переміщення без знецінення та зміни її призначення. Майнове право на об'єкт нерухомості є складовою частиною такого майна, як об'єкта цивільних прав.
Положеннями п.п. 41, 42 роз'яснень, які містяться в Постанові Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.03.2013 № 3 «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» визначено, що перелік позовів, для яких визначено виключну підсудність, є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.
Виключну підсудність встановлено для позовів, що виникають із приводу нерухомого майна. Згідно ст.. 181 ЦК України до нерухомого майна належать: земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на них, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Наприклад, це позови про право власності на таке майно; про право володіння і користування ним (стаття 358 ЦК України); про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності та виділ частки із цього майна (статті 364, 367 ЦК України); про поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності та виділ частки із цього майна (статті 370, 372 ЦК України); про право користування нерухомим майном (визначення порядку користування ним); про право, яке виникло із договору найму жилого приміщення, оренди тощо; про визнання правочину з нерухомістю недійсним; про звернення стягнення на нерухоме майно - предмет іпотеки чи застави; розірвання договору оренди землі; стягнення орендної плати, якщо спір виник з приводу нерухомого майна; про усунення від права на спадкування та визначення додаткового строку для прийняття спадщини.
Правові висновки щодо застосування положень цивільного та господарського процесуального законодавства України про виключну підсудність справ у спорах, що виникають з приводу нерухомого майна, викладено також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.02.2021 у справі № 911/2390/18 (провадження № 12-73гс20).
З аналізу логічної послідовності змін до формулювання положень процесуального законодавства щодо правил розгляду позовів за виключною підсудністю випливає її спрямованість на визначення виключної підсудності в цілому для всіх спорів, які виникають у межах відповідних правовідносин у зв'язку з нерухомим майном, безвідносно до предмета конкретного спору.
Виключна підсудність застосовується до тих спорів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, а спір може стосуватися як правового режиму нерухомого майна, так і інших прав та обов'язків, що пов'язані з нерухомим майном.
Словосполучення «з приводу нерухомого майна» необхідно розуміти таким чином, що правила виключної підсудності поширюються на будь-які спори, які стосуються прав та обов'язків, що пов'язані з нерухомим майном. У таких спорах нерухоме майно не обов'язково виступає як безпосередньо об'єкт спірного матеріального правовідношення.
Подібні правові висновки щодо застосування правила виключної підсудності спорів з приводу нерухомого майна викладено у постанові Верховного Суду від 09.09.2020 у справі № 910/6644/18 та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2020 у справі № 910/10647/18.
У постанові Верховного Суду від 25.02.2018 у справі № 201/12876/17 (провадження № 61-35697св18) зазначено, що «правила виключної підсудності поширюються також на спори щодо майнових прав на незавершені будівництвом об'єкти нерухомості, об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни призначення».
У постанові Верховного Суду від 10.04.2019 у справі № 638/1988/17 (провадження № 61-30812св18) зазначено, що «правила виключної підсудності застосовуються до позовів з приводу нерухомого майна, стосуються позовів з приводу будь-яких вимог, пов'язаних з правом особи на нерухоме майно: земельні ділянки, будинки, квартири тощо, зокрема щодо права власності на нерухоме майно, а також щодо речових прав на нерухоме майно, дійсності (недійсності) договорів щодо такого майна або спорів з приводу невиконання стороною договору, об'єктом якого є нерухоме майно».
Як вбачається зі змісту позовної заяви, спір між сторонами виник з приводу визнання недійсним договору дарування квартири від 23.02.2026, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , а відтак, на спірні правовідносини поширюються правила виключної підсудності, яким надається пріоритет у разі конкуренції правил підсудності.
Крім того, суддя звертає увагу на те, що позивачем у позовній заяві вказано, як найменування суду, до якого подається позовна заява саме Подільський районний суд м. Києва, а не Печерський районний суд м. Києва, що дає підставу для висновку, про помилковість направлення до неналежного суду.
З точки зору закону виключна територіальна підсудність встановлюється законодавцем з метою вирішення спору конкретним, прямо передбаченими у законі судами.
В такому випадку можливість застосування інших правил територіальної підсудності виключається.
У відповідності до п.1 ч.1 ст. 31 ЦПК України, суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
Суддя приймаючи до уваги те, що нерухоме майно знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , вважає за необхідне направити позовну заяву за підсудністю до Подільського районного суду м. Києва (04071, м. Київ, вул. Хорива, 21).
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 30, 31 ЦПК України, суддя
Справу за позовом акціонерного товариства «Райффайзен Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Синьовид Ірина Олексіївна про визнання недійсним договору дарування квартири - передати на розгляд за підсудністю до Подільського районного суду м. Києва (04071, м. Київ, вул. Хорива, 21).
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її підписання.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її підписання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Ухвала набирає законної сили з дня її підписання.
Суддя Р.В. Новак