Справа №:755/1962/26
Провадження №: 2-аз/755/56/26
"11" травня 2026 р. суддя Дніпровського районного суду м. Києва Гончарук В.П., розглянувши заяву позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову,-
установив:
ОСОБА_1 звернувся до Дніпровського районного суду м. Києва із позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення.
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 05.03.2026 відкрито провадження у справі.
29 квітня 2026 року позивач ОСОБА_1 через систему «Електронний суд» звернувся до Дніпровського районного суду м. Києва із заявою про забезпечення позову.
Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 07.05.2026, заяву передано на розгляд головуючому судді Гончаруку В.П.
Заява обґрунтована тим, що 29.01.2026 через мобільний застосунок «Резерв+» стало відомо про те, що спірну постанову передано до органів державної виконавчої служби для примусового виконання.
Вказано, що наразі виконавче провадження формально не відкрито, однак зазначені дії свідчать про фактичний початок процедури примусового виконання та наявність реальної загрози його відкриття у найкоротший строк.
Заявник вказує, що у разі відкриття виконавчого провадження виконавцем можуть бути невідкладно застосовані заходи примусового виконання, зокрема арешт банківських рахунків, примусове списання грошових коштів та звернення стягнення на майно, що призведе до фактичного виконання оскаржуваної постанови до ухвалення рішення судом по суті спору.
Вивчивши заяву встановлено наступне.
Нормами ч. 1, п. 2 ч. 1 ст. 150 КАС України визначено, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Положенням п. 5 ч. 1 ст. 151 КАС України визначено, що позов може бути забезпечено зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Вирішуючи питання можливості задоволення вимог заяви про забезпечення позову, суд приймає до уваги наступне.
Предметом спору за заявленими позовними вимогами є скасування постанови начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 № R304675 від 17.01.2026 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 210 КУпАП.
Як зазначає позивач, наразі виконавче провадження формально не відкрито, однак зазначені дії свідчать про фактичний початок процедури примусового виконання та наявність реальної загрози його відкриття у найкоротший строк. Вказано, що у разі відкриття виконавчого провадження виконавцем можуть бути невідкладно застосовані заходи примусового виконання, зокрема арешт банківських рахунків, примусове списання грошових коштів та звернення стягнення на майно, що призведе до фактичного виконання оскаржуваної постанови до ухвалення рішення судом по суті спору.
В свою чергу, будь яких належних на достатніх доказів того, що на даний час спірна постанова звернута до примусового виконання та органами виконавчої служби здійснюються дії пов'язані з її примусовим виконанням, зокрема списання грошових коштів в рахунок погашення штрафу, до заяви не додано.
Серед іншого, до заяви про забезпечення позову не додано відомостей щодо номеру виконавчого провадження та ідентифікатора доступу для сторін виконавчого провадження, що давало б можливість суду його ідентифікувати.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що заява про забезпечення позову задоволенню не підлягає.
Відповідно до ч. 5 ст. 154 КАС України, про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.
Керуючись ст. ст. 150, 151, 154 КАС України,-
У задоволенні заяви позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Учасник справи, якому повне рішення суду або ухвала суду не були вручені у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя