Справа № 752/4162/26
Провадження №: 1-кс/752/2210/26
17 березня 2026 року слідчий суддя Голосіївського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , за участю прокурора ОСОБА_3 , захисників ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , підозрюваної ОСОБА_6 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві, лопотання слідчого відділу розслідування злочинів у сфері господарської та службової діяльності слідчого управління Головного управління Національної поліції у м. Києві ОСОБА_7 , погоджене прокурором відділу Київської міської прокуратури ОСОБА_8 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні № 42025100000000007 від 16.01.2025, відносно ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 114-1 КК України,-
встановив:
до слідчого судді надійшло вищевказане клопотання, яке обґрунтовується тим, що Слідчим управлінням Головного управління Національної поліції у м. Києві проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42025100000000007 від 16.01.2025, за ознаками складу кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 114-1, ч. 3 ст. 368, ч. 2, 3 ст. 307 КК України.
Проведення досудового розслідування в кримінальному провадженні доручено слідчій групі та визначено місцем проведення досудового розслідування Голосіївський район міста Києва, за місцем знаходженням адміністративної будівлі Головного управління Національної поліції у місті Києві, що розташована за адресою: вулиця Антоновича, будинок 114, місто Київ. Процесуальне керівництво у кримінальному провадженні здійснюється Київською міською прокуратурою.
Указом Президента України ОСОБА_9 № 64/2022 від 24.02.2022 на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 10 ч.1 ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», введено воєнний стан на всій території України, дія якого продовжена по даний час.
Відповідно до положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 року № 154, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Відповідно до Закону України «Про Збройні Сили України», структура Збройних Сил України складається із: Генерального штабу Збройних Сил України; Командування об'єднаних сил Збройних Сил України; видів Збройних Сил України - Сухопутні війська, Повітряні сили, Військово-Морські Сили; окремі роди сил Збройних Сил України - Сили спеціальних операцій, Сили територіальної оборони, Сили логістики, Сили підтримки, Медичні сили; окремі роди військ Збройних Сил України - Десантно-штурмові війська, Війська зв'язку та кібербезпеки; органи військового управління, з'єднання, військові частини, вищі військові навчальні заклади, військові навчальні підрозділи закладів вищої освіти, установи та організації, що не належать до видів окремих родів військ (сил) Збройних Сил України.
Організаційно Збройні Сили України складаються з органів військового управління, з'єднань, військових частин, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, установ та організацій.
Крім того, відповідно до ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язані, визнані в установленому порядку особами з інвалідністю або відповідно до висновку військово-лікарської комісії тимчасово непридатними до військової служби за станом здоров'я на термін 6-12 місяців (з наступним проходженням військово-лікарської комісії).
Згідно з положеннями Наказу Міністерства оборони України № 402 «Про затвердження Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України», яким затверджено Розклад хвороб, психічні та поведінкові розлади, спричинені вживанням психоактивних речовин (зокрема наркоманія, токсикоманія, синдром залежності від психоактивних речовин), віднесені до статті 15 Розкладу хвороб.
Вказані розлади встановлюються на підставі медичного обстеження та відповідно до критеріїв Міжнародна класифікація хвороб 10-го перегляду (МКХ-10), зокрема за кодами F10-F19, які охоплюють психічні та поведінкові розлади, пов'язані з уживанням психоактивних речовин.
Згідно із зазначеним Розкладом хвороб, у разі встановлення у особи синдрому залежності або інших виражених психічних чи поведінкових порушень, пов'язаних із вживанням психоактивних речовин, військово-лікарська комісія за результатами медичного огляду має право прийняти рішення про тимчасову непридатність або непридатність особи до військової служби залежно від ступеня тяжкості захворювання, клінічного перебігу, наявності ремісії та результатів медичного обстеження.
Таким чином, наявність у особи підтвердженого діагнозу, пов'язаного із синдромом залежності від психоактивних речовин, може бути підставою для визнання такої особи непридатною або тимчасово непридатною до військової служби відповідно до вимог законодавства України.
При цьому, статтею 15 Розкладу Включено: розлади психіки та поведінки внаслідок вживання психоактивних речовин F10-F19 (алкоголю, опіоїдів, канабіоїдів, седативних, снодійних, кокаїну, галюциногенів, летючих розчинників, наркотичних засобів та інших.
а) при синдромі залежності з активним вживанням та тяжкими, стійкими психічними розладами - непридатні до військової служби.
б) згубне вживання (вживання речовин, пов'язане зі шкодою для здоров'я) - придатні до служби у військових частинах забезпечення, ТЦК та СП, ВВНЗ, навчальних центрах, закладах (установах), медичних підрозділах, підрозділах логістики, зв'язку, оперативного забезпечення, охорони.
Так, за невстановлених досудовим розслідуванням обставин, але не пізніше червня 2025 року, у громадянки України ОСОБА_6 за попередньою змовою із ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та іншими невстановленими особами, виник прямий умисел на організацію перешкоджання законній діяльності ЗС України та інших військових формувань в особливий період, шляхом надання військовозобов'язаним медичних документів, в яких містяться завідомо неправдиві відомості про наявність у останнього захворювання, що в подальшому є підставою для визнання їх непридатними або обмежено придатними до військової служби.
Відповідно до злочинного задуму вказаних осіб, останні, будучи засновниками та керівниками приватних закладів охорони здоров'я, що реалізовують медичну програму для людей з опіоїдною залежністю, яка передбачає контрольований прийом препаратів (метадон або бупренорфін) для зменшення потягу до вуличних наркотиків, запобігання передозуванням та стабілізації життя - замісна підтримувальна терапія (далі ЗПТ), будуть здійснювати постановку здорових людей, тобто які не мають наркотичної залежності, на програму замісної підтримувальної терапії, як наркозалежних з метою уникнення останніми мобілізації чи отримання безпідставної відстрочки, шляхом надання фальсифікованих довідок, виписок та іншої медичної документації, які потім використовуються та надаються до органів ТЦК та СП, а також медичних закладів для подальшого проходження ВЛК, як особи, що мають наркозалежність або інші вади здоров'я, пов'язані із системним вживанням наркотичних засобів.
Так, ОСОБА_6 за попередньою змовою із ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та іншими невстановленими особами, з метою перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань в особливий період, після затримання 26.06.2025 працівниками ТЦК та СП її чоловіка - ОСОБА_12 , який перебував у розшуку, як особа, яка умисно уникає мобілізації, отримання повістки, проходження медичної комісії або виконання військового обов'язку, у період з 26.06.2025 по 07.08.2025 здійснили умисні дії, спрямовані на уникнення останнім мобілізації, шляхом фіктивної постановки останнього на програму ЗПТ до підпорядкованого їм приватного закладу охорони здоров'я, що реалізовує медичну програму ЗПТ на підставі відповідної ліцензії МОЗ, встановлення останньому діагнозу полінаркоманія внаслідок вживання психоактивних речовин, підтвердження вказаного діагнозу під час проходження ВЛК, що у свою чергу, відповідно до мобілізаційного законодавства України є підставою для визнання особи непридатним до військової служби.
При цьому, ОСОБА_6 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та інші невстановлені особи усвідомлювали, що своїми умисними діями перешкоджають законній діяльності структурним підрозділам ЗС України, зокрема територіальним центрам комплектування та соціальної підтримки (далі - ТЦК та СП), в проведенні мобілізаційних заходів, що полягають в підготовці та накопиченні військово-навчених людських ресурсів призовників, військовозобов'язаних та резервістів для комплектування посад, передбачених штатами військового часу.
Діючи на виконання спільного злочинного умислу, усвідомлюючи характер своїх злочинних дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та свідомо бажаючи їх настання, ОСОБА_6 за невстановлених досудовим розслідуванням обставин, у невстановлені досудовим розслідуванням час та місці, вступила у попередню змову з ОСОБА_11 , ОСОБА_10 , а також іншими невстановленими особами, з якими заздалегідь домовилась про спільне вчинення даного кримінального правопорушення, завчасно обумовивши із останніми роль кожного з них, під час його вчинення.
Так, згідно з досягнутими домовленостями та розподіленими обов'язками, ОСОБА_6 , будучи керівником кількох приватних закладів охорони здоров'я, що реалізовує медичну програму ЗПТ на підставі відповідної ліцензії МОЗ, будучи обізнаною про вимоги мобілізаційного законодавства України, звернулась із проханням до ОСОБА_11 , яка обіймала посаду лікаря у вказаних приватних закладах охорони здоров'я, здійснити дії, спрямовані на постановку її чоловіка - ОСОБА_12 на облік як наркозалежного, з подальшим встановленням відповідного діагнозу та призначенням ОСОБА_12 лікування, яке передбачає вживання психоактивних речовин, виписку рецептів на них.
Водночас відповідно до спільного злочинного плану останніми визначено приватний заклад охорони здоров'я ТОВ «ЦЕНТР ЛІКУВАННЯ ЗАЛЕЖНІСТІ» (код ЄДРПОУ 43295162), де засновником та директором є ОСОБА_10 , з відома та погодження якого мали здійснити постановку на облік як наркозалежного ОСОБА_12 .
У свою чергу, ОСОБА_11 , усвідомлюючи характер своїх злочинних дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та свідомо бажаючи їх настання, розуміючи, що своїми умисними діями перешкоджає законній діяльності органів військового управління, зокрема ТЦК та СП, на виконання взятих на себе зобов'язань перед ОСОБА_6 у період з 26.06.2025 по 07.08.2025, діючи на виконання спільного злочинного плану, за невстановлених обставин постановила на облік як наркозалежного ОСОБА_12 та виконала інші дії, заздалегідь визначені останніми, на створення передумов для отримання ОСОБА_12 діагнозу полінаркоманія.
Результатом вказаних дій ОСОБА_6 , ОСОБА_11 , ОСОБА_10 та інших невстановлених осіб, стало фіктивне набуття статусу обмежено придатного ОСОБА_12 з подальшим відображенням в додатку «Резерв+» щодо останнього.
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українку, громадянку України, уродженка м. Києва, зареєстрована та проживаюча за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судима, повідомлено про те, що вона підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 114-1 КК України, тобто в організації вчинення дій, спрямованих на перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань в особливий період, вчиненого за попередньою змовою групою осіб.
З урахуванням викладеного, а також наявністю обґрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення, сторона обвинувачення вважає, що ОСОБА_6 , необхідно обрати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, оскільки вона вчинила злочин, за який законом передбачено покарання строком до 8 років позбавлення волі та згідно ст. 12 КК України, відноситься до категорії тяжких злочинів.
Підозра ОСОБА_6 , обґрунтовується доказами, які зібрані у кримінальному провадженні, а саме: Протоколом про результати проведення негласної слідчої (розшукової) дії від 22.07.2025; Протоколом про результати проведення негласної слідчої (розшукової) дії від 10.11.2025; Іншими матеріалами зібраними під час проведення досудового розслідування у їх сукупності.
Метою обрання відносно підозрюваної ОСОБА_6 запобіжного заходу згідно ст. 177 КПК України є забезпечення виконання нею як підозрюваною покладеної на неї процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: - переховуватись від органів досудового розслідування та суду; - знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; - незаконно впливати на свідків; - вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Враховуючи викладене, а також те, що: - ОСОБА_6 усвідомлюючи тяжкість покарання, яке їй загрожує в разі винесення обвинувального вироку суду, з метою уникнення від кримінальної відповідальності може втекти з місця проживання у місті Київ, відомого органу досудового розслідування та переховуватись поза відомим місцем проживання; - у ході досудового розслідування не встановлено та не допитано усіх осіб, яким відомі обставини, що підлягають доказуванню під час кримінального провадження, а тому ОСОБА_6 , перебуваючи на свободі, може незаконно впливати на свідків та інших осіб, яким можуть бути відомі ці обставини; - серед оточення ОСОБА_6 є невстановлені учасники злочину, яких вона може повідомити про факт виявлення їх злочинної діяльності та обставини, які стали відомі її в ході проведення досудового розслідування, що унеможливить встановленню та притягнення до кримінальної відповідальності всіх винних осіб, а тому ОСОБА_6 може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; - у зв'язку із продовженням здійснення діяльності медичних установ, в разі обрання ОСОБА_6 запобіжного заходу не пов'язаного з триманням під вартою, вона зможе продовжити вчинення злочинів, переховуватися від органів досудового розслідування та суду з метою уникнення кримінальної відповідальності, крім того може умисно вчинити самокалічення або симулювати хворобу, підробивши для цього відповідні медичні документи або іншим обманом, щоб не перебувати в умовах ізоляції до завершення досудового розслідування.
Враховуючи наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_6 вказаного кримінального правопорушення, ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а саме, того, що підозрюваний може переховується від органів досудового розслідування, виїхати за межі України, має достатні можливості для того щоб негативно впливати на хід досудового розслідування та судового розгляду шляхом незаконного впливу на свідків у кримінальному провадженні, приховування, знищення чи спотворити речові докази, може вчиняти інші кримінальні правопорушення - до неї необхідно застосувати лише запобіжний захід у виді тримання під вартою.
Відповідно до ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Згідно ч. 6 ст. 176 КПК України, під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-2, 258-258-5, 260, 261, 437-442 Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті, а саме - тримання під вартою.
Враховуючи вищенаведене, жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України, а тому необхідним є застосування до підозрюваного саме виняткового запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Окрім того, положеннями абз. 8 ч. 4 ст. 183 КПК України передбачено, що під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114", 258-258"5, 260, 261, 437-442 Кримінального кодексу України.
Враховуючи вищевикладене, в органу досудового розслідування є всі достатні та обґрунтовані підстави вважати, що будь-який інший запобіжний захід, не пов'язаний з позбавленням волі, не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваної, а тому відносно останньої необхідно застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави, що зумовлено виконанням, передбаченого ст. 2 КПК України, завданням кримінального судочинства, для виконання якого орган досудового розслідування звертається із клопотанням до слідчого судді
Прокурор клопотання підтримав. Надав копію протоколу обшуку, в ході якого виявлено та вилучено медичну картку № 1891 амбулаторно хворого на ім'я ОСОБА_12 . Оголосив частину протоколів про результати проведення негласних слідчих (розшукових) дій, які на думку прокурора підтверджують обґрунтованість підозри. Вказував, що підозра є обґрунтованою, ризики реальні, ОСОБА_6 займала положення як головної управляючої може впливати на свідків, також не отримано усі докази, необхідно встановити і притягнути до відповідальності інших осіб, ОСОБА_6 не військовозобов'язана може безперешкодно перетинати державний кордон, може переховуватись від суду.
Захисником ОСОБА_5 були подані письмові заперечення у яких він просив відмовити у застосуванні до ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, застосувати запобіжний захід у виді особистого зобов'язання. Вказував, що підозра не обґрунтована, ризики не доведені, оголошені прокурором частини НСРД вирвані із контексту.
Захисник ОСОБА_4 вказував, що у постанові прокурора про доручення здійснення досудового розслідування іншому органу досудового розслідування значиться про надмірне навантаження СБУ, однак доказів цьому не надано. Від початку провадження було відкрито за іншою кваліфікацією для того щоб створити тяжкість злочинів, щоб отримати дозвіл на проведення негласних дій та здійснення спостереження за особами. Негласні проводять по більш тяжким статтям, використання їх по ст. 114-1 під сумнівом. Відсутній хоча б один доказ того, що ОСОБА_12 здоровий, а не наркозалежний. Крім того, за ухилення від мобілізації не вручено підозру. Є дитина, в якої єдиний піклувальник це матір, бо дитина проживає із матір'ю. Ухилення від слідства виключається, тому, що ОСОБА_6 особисто з'явилась до суду і буде з'являтись. Прокурор вказує, що ОСОБА_6 може вчинити самоскалічення, щоб не перебувати у СІЗО, що нічим не підтверджується. Вказував, що іншим підозрюваним вчора обрали запобіжний захід у виді домашнього арешту, просив врахувати, що ролі не розкриті у цієї групи, вважав, що у ОСОБА_6 не може бути тяжчий запобіжний захід ніж у інших фігурантів.
Підозрювана підтримала захисників. Вказала, що вона не лікар і не може вплинути на лікаря, який щось виписує, з чоловіком вона живе давно, вона доходила до розлучення, тікала з дому, бо він агресував, зараз вони домовились, що він проходить курс лікування, він намагається вилікуватись, дуже сильно переживає за малим. Вона не знає, що вони там получили, що вони хотіли вирвати із контексту, щоб звинуватити її. Вона підтримує ЗСУ, вона волонтер, у неї батько був замміністр оборони, вона не буде нікого відсторонювати, тим більше чоловік придатний до військової служби. Вона допомагала чоловіку збирати довідки для ТЦК, бо його «бусифікували», дали направлення і він пішов до державної лікарні. В неї дуже багато конкурентів, вона із цим бореться.
Вислухавши учасників та дослідивши клопотання та копії матеріалів, якими воно обґрунтовується, слідчий суддя вважає необхідним задовольнити клопотання частково, виходячи з наступного.
Статтею 177 КПК України визначено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного, обвинуваченого; майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого.
При цьому, згідно ч. 6 ст. 176 КПК України, під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-2, 258-258-5, 260, 261, 437-442 Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті, а саме - тримання під вартою.
З огляду на імперативність зазначеної норми, за наявності ризиків визначених ст. 177 КПК України слідчий суддя не може застосувати запобіжний захід у виді домашнього арешту чи особистого зобов'язання, як про це клопоче сторона захисту.
Разом із тим, у рішенні Конституційного Суду України № 7-р (ІІ)/2024, яким визнано такою, що відповідає Конституції України (є конституційною), частину шосту статті 176 Кримінального процесуального кодексу України, зазначено, що аналізуючи частину першу статті 183 Кодексу, Конституційний Суд України звертає увагу, що законодавець визначив застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за частиною шостою статті 176 Кодексу без доведення прокурором, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, визначеним статтею 177 Кодексу. Однак це не позбавляє можливості слідчого суддю, суд застосувати інший, більш м'який, запобіжний захід, визначений Кодексом.
Відповідно до Кодексу можливість застосування застави до особи, стосовно якої застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, може бути визначена в ухвалі слідчого судді, суду у випадках, визначених частиною третьою або четвертою статті 183 Кодексу (друге речення частини першої статті 182); «під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442 Кримінального кодексу України" (абзац восьмий частини четвертої статті 183). Тобто із наведених приписів Кодексу випливає, що законодавець закріпив дискрецію слідчого судді, суду під час застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за частиною шостою статті 176 Кодексу не визначати або визначати розмір застави з урахуванням підстав та обставин, установлених статтями 177, 178 Кодексу.
Таким чином, слідчий суддя під час застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за ч. 6 ст. 176 КПК України має дискрецію не визначати або визначати розмір застави підозрюваній ОСОБА_6 з урахуванням підстав та обставин, установлених ст.ст. 177, 178 КПК.
Так, як вбачається із матеріалів клопотання, Слідчим управлінням Головного управління Національної поліції у м. Києві проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42025100000000007 від 16.01.2025, за ознаками складу кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 114-1, ч. 3 ст. 368, ч. 2, 3 ст. 307 КК України.
12.03.2026 ОСОБА_6 повідомлено про підозру за ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 114-1 КК України, а саме в організації вчинення дій, спрямованих на перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань в особливий період, вчинене за попередньою змовою групою осіб.
Наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_6 у вчиненні нею інкримінованого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 114-1 КК підтверджується протоколами про результати проведення негласних слідчих (розшукових) дії, іншими матеріалами зібраними під час проведення досудового розслідування у їх сукупності.
Враховуючи, що слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу, то з огляду на наведені дані у клопотанні та в матеріалах долучених до нього є всі підстави вважати про наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 114-1 КК КК України.
Таким чином, слідчим суддею встановлено, що зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце та підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю даних, які приведені у клопотанні слідчого та доданих до нього матеріалах.
При цьому, слідчий суддя бере до уваги доведені прокурором обставини, якими слідчий обґрунтовує на підставі ст. 177 КПК України наявність ризиків, викладених у клопотанні таких як переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на свідків, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення.
Під час розгляду клопотання про застосування до підозрюваного запобіжного заходу у виді тримання під вартою, слідчий суддя враховує дані, що характеризують особу підозрюваної ОСОБА_6 , міцність соціальних зв'язків, саме те, що вона одружена, працює, має на утриманні дітей, її вік та стан здоров'я, позитивні характеристики, зареєстрована та проживає у місті Києві, раніше не судима.
При вирішенні питання про застосування до підозрюваної запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя, відповідно до вимог ст. 178 КПК України, в сукупності із вищевказаними обставинами враховує вагомість наявних доказів про вчинення останньою інкримінованого їй кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує підозрюваній у разі визнання її винною у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого вона підозрюється; характер та обставини вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу підозрюваної, наявність соціальних зв'язків, та приходить до висновку про відсутність достатніх стримуючих факторів, які б дозволили застосувати менш суворий запобіжний захід та запобігти, передбаченим ст. 177 КПК України ризикам.
Враховуючи вище викладене, слідчий суддя приходить до висновку про задоволення клопотання слідчого щодо застосування до підозрюваного запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Задовольняючи клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою судом враховуються вимоги ст. 183 КПК України, а саме того, що при застосуванні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою необхідно визначити розмір застави з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу, передбачених ст. 177 КПК України.
Відповідно до п.3 ч.5 ст. 182 КПК України щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, розмір застави визначається у межах: від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Слідчий суддя вважає, що розмір застави у 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб здатен забезпечити виконання підозрюваною покладених на неї обов'язків. З метою забезпечення дієвості даного кримінального провадження виникає необхідність одночасного покладання на підозрювану обов'язків, передбачених у ч. 5 ст. 194 КПК України, зокрема: прибувати за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду на їх першу вимогу, а в разі неможливості прибути за викликом у призначений строк - заздалегідь повідомити про це зазначених осіб; не відлучатися із населеного пункту, де остання фактично проживає, а саме міста Києва, без дозволу слідчого, прокурора, суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Керуючись ст.ст. 131, 132, 176-178, 182-184, 193-194, 372 КПК України, слідчий суддя -
постановив:
Клопотання задовольнити частково.
Застосувати відносно підозрюваної ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком на 57 днів, в межах строку досудового розслідування, а саме по 12.05.2026 включно.
Визначити ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , заставу, що становить 50 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у сумі 166400 (сто шістдесят шість тисяч чотириста) гривень у національній грошовій одиниці, яка може бути внесена як самим підозрюваним так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок Голосіївського районного суду м. Києва за наступними реквізитами: отримувач - ТУДСАУ в м. Києві, ЄДРПОУ 26268059, МФО 820172, Банк: Державна казначейська служба України м. Київ, р/р UА128201720355259002001012089, призначення платежу - застава за ОСОБА_6 , р.н., згідно ухвали суду від 17.03.2026 у справі № 752/4162/25, провадження № 1кс-752/2210/26.
Підозрюваний або заставодавець мають у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою протягом дії ухвали.
Підозрюваний, обвинувачений звільняється з-під варти після внесення застави, визначеної слідчим суддею, судом в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, якщо в уповноваженої службової особи місця ув'язнення, під вартою в якому він перебуває, відсутнє інше судове рішення, що набрало законної сили і прямо передбачає тримання цього підозрюваного, обвинуваченого під вартою.
Після отримання і перевірки документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа місця ув'язнення, під вартою в якому знаходиться підозрюваний, обвинувачений, негайно здійснює розпорядження про його звільнення з-під варти та повідомляє про це усно і письмово слідчого, прокурора та слідчого суддю, а якщо застава внесена під час судового провадження, - прокурора та суд. Перевірка документа, що підтверджує внесення застави, не може тривати більше одного робочого дня.
З моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави підозрюваний, обвинувачений вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
У відповідності до ч. 5 ст. 194 КПК України, покласти на підозрюваного, у разі внесення застави, наступні обов'язки:
-прибувати за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду на їх першу вимогу, а в разі неможливості прибути за викликом у призначений строк - заздалегідь повідомити про це зазначених осіб;
-не відлучатися із населеного пункту, де остання фактично проживає, а саме міста Києва, без дозволу слідчого, прокурора, суду;
-повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання;
-здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Строк дії обов'язків, у разі внесення застави визначити в межах строку досудового розслідування, а саме 12.05.2026 року включно.
Роз'яснити підозрюваному, що в разі невиконання обов'язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний, обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з'явиться за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин та не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші, покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується в порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.
Роз'яснити, що у відповідності до ч. 10 ст. 182 КПК України у разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя, суд вирішує питання про застосування до підозрюваного, обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень частини сьомої статті 194 цього Кодексу
Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора Київської міської прокуратури.
Ухвала може бути оскаржена протягом п'яти днів з моменту проголошення безпосередньо до Київського апеляційного суду.
Слідчий суддя: ОСОБА_1