Справа №705/2753/26
1-в/705/112/26
08 травня 2026 року м. Умань
Уманський міськрайонний суд Черкаської області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1
при секретарі ОСОБА_2 ;
з участю:
представника органу пробації ОСОБА_3 ,
прокурора ОСОБА_4 ,
засудженого ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Умані Черкаської області матеріали подання Уманського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» в Черкаській області про скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням і направлення засудженого для відбування призначеного покарання відносно
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , засудженого 15.05.2025 Бершадським районним судом Вінницької області за ч. 4 ст. 185 КК України до 5 років розбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільненого від відбування покарання з іспитовим строком на 1 рік,
ОСОБА_6 зміст заявленого подання.
До Уманського міськрайонного суду Черкаської області надійшло подання провідного інспектора Уманського районного відділу філії ДУ «Центр пробації» в Черкаській області про скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням і направлення засудженого для відбування призначеного покарання відносно ОСОБА_5 , яке мотивовано наступним.
Вироком Бершадського районного суду Вінницької області від 15.05.2025 ОСОБА_5 засуджено за ч. 4 ст. 185 КК України до 5 років розбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком на 1 рік .
10.07.2025 ОСОБА_5 поставлений на облік та 14.07.2025 ознайомлений з порядком та умовами відбування покарання, обов'язками покладеними на нього судом та наслідками, які можуть наступити у разі їх невиконання, про що власноручно написано пояснення. Періодичність явок для реєстрації засудженому було встановлено 2 рази (1,3 вівторок) на місяць.
Так, 19.08.2025 засуджений не з'явився до Уманського РВ для реєстрації без поважних причин. В своєму поясненні від 02.09.2025 року вказав, що в день реєстрації він був доставлений в ІНФОРМАЦІЯ_2 , після чого перебував вдома, оскільки відчував страх, що буде доставлений туди повторно. При цьому документально підтвердити причини своєї неявки не міг.
02.09.2025 засудженому вперше було винесено попередження про скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням і направлення для відбування призначеного покарання, за порушення п. 1 ч. 1 ст. 76 КК України, ч. 3 ст. 164 КВК України, з яким він був ознайомлений під підпис. Тоді ж із засудженим було проведено профілактичну бесіду про недопущення подібних порушень звільнення від відбування покарання з випробуванням.
17.02.2026 року засуджений повторно не з'явився до Уманського РВ для реєстрації без поважних причин. В своєму поясненні від 03.03.2026 року вказав, що перебував на роботі, на якій влаштований не офіційно, тому довідку на підтвердження своїх слів надати не може.
03.03.2026 року засудженому вдруге було винесено попередження про скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням і направлення для відбування призначеного покарання в порядку ч. 1 ст. 166 КВК України за порушення п. 1 ч. 1 ст. 76 КК України, ч. 3 ст. 164 КВК України, з яким засуджений був ознайомлений під підпис. Тоді ж із засудженим було проведено профілактичну бесіду про недопущення подібних порушень звільнення від відбування покарання з випробуванням.
17.03.2026 та 07.04.2026 року засуджений двічі поспіль не з'явився до Уманського РВ для реєстрації без поважних причин. В своєму поясненні від 08.04.2026 року вказав, що 17.03.2026 та 07.04.2026 року не прийшов на реєстрацію, бо перебував на роботі, на якій влаштований не офіційно, тому довідку на підтвердження своїх слів надати не може.
08.04.2026 року засудженому втретє було винесено попередження про скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням і направлення для відбування призначеного покарання, з яким він ознайомився під підпис. Тоді ж із засудженим було проведено профілактичну бесіду про недопущення подібних порушень звільнення від відбування покарання з випробуванням, наголошено на негативних наслідках у виді можливого скасування іспитового строку судом у разі подальших неявок для реєстрації до органу пробації без поважних причин.
Проте засуджений ОСОБА_5 належних висновків не зробив, на шлях належного виконання покладених вироком суду обов'язків не став, що виразилось у черговій неявці для реєстрації до органу пробації 21.04.2026 року без поважних причин.
В поясненні від 22.04.2026 року засуджений зазначив, що не з'явився для реєстрації в призначений день тому, що перебував на роботі, але працює не офіційно тому довідку надати не може.
Таким чином, засуджений 5 разів не з'явився для реєстрації до органу пробації без поважних причин з дати роз'яснення порядку і умов відбування покарання з випробуванням 14.07.2025 року і до дати направлення цього подання 23.04.2026 року.
Враховуючи вищевикладене, на підставі ч. 2 ст. 78 КК України, ст. 166 КВК України, ст. 537 КПК представник Уманського РВ філії ДУ «Центр пробації» звернувся до суду та просить скасувати звільнення від відбування покарання ОСОБА_5 і направити засудженого для відбування призначеного покарання у виді позбавлення волі.
ІІ. Позиція учасників справи.
Прокурор ОСОБА_4 в судовому засіданні заперечував проти задоволення подання, вважав його необґрунтованим.
Представник Уманського міськрайонного відділу філії Державної установи «Центр пробації» у Черкаській області в судовому засіданні підтримав подання та просив суд його задовольнити.
Засуджений ОСОБА_5 в судовому засіданні заперечував проти задоволення подання та скасування відносно нього іспитового строку, зазначив, що розуміє необхідність виконання обов'язків, докладає всіх зусиль аби їх виконувати, пояснив, що не з'явився на відмітки у визначені дні через певні обставини, не пов'язані зі свідомим ухиленням, про що і надав пояснення, з'явившись наступного дня. Просив врахувати його бажання виправитись та не скасовувати звільнення від відбування покарання.
ІІІ. Правове обґрунтування та висновки суду
Суд, вислухавши думку прокурора, засудженого, представника органу пробації, дослідивши матеріали подання, приходить до наступного висновку.
Згідно п. 8 ч. 1 ст. 537 КПК України під час виконання вироків суд вирішує питання про направлення звільненого від покарання з випробуванням для відбування покарання, призначеного вироком суду.
Відповідно до п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року №7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» суд за поданням органу, який здійснює контроль за поведінкою засудженого, звільненого від відбування покарання з випробуванням, може прийняти рішення про скасування звільнення та про направлення засудженого для відбування призначеного покарання в разі невиконання покладених на нього обов'язків, визначених ст.76 КК України, або систематичного (три і більше разів) вчинення правопорушень, що потягли адміністративні стягнення і свідчать про його небажання стати на шлях виправлення.
Так, судом встановлено, що ОСОБА_5 засуджено вироком Бершадського районного суду Вінницької області від 15.05.2025 за ч. 4 ст. 185 КК України до 5 років розбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування покарання з іспитовим строком на 1 рік, та згідно ст. 76 КК України покладено обов'язки періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи, навчання.
Згідно матеріалів особової справи копія вказаного вироку Уманським РВ ФДУ «Центр пробації» в Черкаській області отримана 10.07.2025 та для постановлення засудженого ОСОБА_5 на облік його було викликано до Уманського РВ.
10.07.2025 ОСОБА_5 був поставлений на облік в Уманському міськрайонному відділі філії Державної установи «Центр пробації» у Черкаській області та 14.07.2025 ознайомлений з порядком та умовами звільнення від відбування покарання з випробуванням та встановлено дні явки на реєстрацію двічі на місяць.
Для реєстрації засуджений ОСОБА_5 не з'явився 19.08.2025,17.02.2026,17.03.2026,07.04.2026, 21.04.2026, що підтверджується відмітками у листках реєстрації.
При цьому, не з'явившись за викликом інспектора пробації 19.08.2025 засуджений з'явився 02.09.2025 та пояснив, що 19.08.2025 не з'явився на відмітки, оскільки був доставлений до ІНФОРМАЦІЯ_3 , після чого перебував вдома, оскільки відчував страх, що буде доставлений туди повторно. У своїх поясненнях підтвердив, що йому роз'яснено наслідки невиконання умов, покладених на нього вироком суду та оголошено попередження.
Не з'явившись 17.02.2026 на відмітку, засуджений з'явився 03.03.2026 та надав письмові пояснення про те, що підставою його попередньої неявки стало те, що він був на роботі на шиномонтажі, проте працює неофіційно тому не може надати підтверджуючих документів. Пояснив, що розуміє наслідки неявки, зобов'язався в подальшому з'являтися своєчасно.
У визначені дені явки 17.03.2026 та 07.04.2026 засуджений на відмітку не з'явився, але з'явившись 08.04.2026 надав письмові пояснення про те, що він був на роботі на шиномонтажі, проте працює неофіційно тому не може надати підтверджуючих документів, а також зазначив, що йому повторно роз'яснено порядок відбування та скасування іспитового строку, який зобов'язався не порушувати.
21.04.2026 ОСОБА_5 не з'явився на відмітку до Уманського РВ, проте з'явився на наступний день 22.04.2026 та надав пояснення, що не міг з'явитись, оскільки перебував на роботі, але працює неофіційно тому не може надати підтверджуючих документів.
Відповідно до ч. ч. 1, 2, 3 ст. 166 КВК України, якщо засуджений не виконує обов'язки, встановлені цим Кодексом, Законом України «Про пробацію», а також покладені на нього судом, або систематично вчиняє правопорушення, що тягнуть за собою адміністративні стягнення і свідчать про його небажання стати на шлях виправлення, уповноважений орган з питань пробації вносить до суду подання про скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням і направлення засудженого для відбування призначеного покарання. Подання про скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням і направлення засудженого для відбування призначеного покарання вноситься до суду після застосування уповноваженим органом з питань пробації до засудженого письмового попередження про скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням і направлення для відбування призначеного покарання.
При скасуванні звільнення від відбування покарання з випробуванням суд зобов'язаний з'ясувати, чи мав засуджений реальні можливості виконати покладені на нього обов'язки і чи можна розглядати факти, викладені у поданні органу, що відає відбуванням покарання, як свідчення небажання засудженого стати на шлях виправлення.
Таким чином, скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням є можливим лише за наявності умислу засудженого на ухилення від відбування покарання з випробуванням та контролю за його поведінкою, а також обставин, які свідчать про небажання засудженого стати на шлях виправлення.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях притримується позиції того, що суд вправі обґрунтовувати свої висновки лише доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумцій факту (рішення Європейського суду з прав людини, справа «Коробов проти України» № 39598/03 від 21.07.2011 року), тобто таких, що не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the UnitedKingdom), п. 161, Series A заява № 25).
Поведінку засудженого не можна розцінювати як грубе та систематичне порушення умов звільнення від відбування покарання з випробуванням, а також як невиконання обов'язків, покладених на нього вироком суду, оскільки нових злочинів в період іспитового строку він не вчиняв, не притягувався до адміністративної відповідальності. Відбуваючи покарання періодично не з'являвся на відмітки, але в подальшому, самостійно з'являючись у визначені наступні дати для відміток, надав пояснення з приводу неявок та зазначав про причини своєї неявки, що у свою чергу, представниками органу пробації перевірено не було.
На думку суду, викладені у поданні факти неявки на відмітку до органу з питань пробації, самі по собі не можуть розцінюватися як свідчення небажання засудженого стати на шлях виправлення, тому допущені ним факти невиконання покладених судом обов'язків суд розцінює як незначні, а пояснення засудженого - як підтвердження розуміння необхідності виконувати покладені судом обов'язки, що дає підстави суду розцінити це як намір подальшого виправлення без ізоляції від суспільства, тобто без скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням та направлення засудженого для відбування покарання у виді позбавлення волі.
Суд звертає увагу, що при вирішенні питання про скасування звільнення від відбування покарання недостатньо застосовувати формальні підстави, визначені законом. В даному випадку слід ретельно перевіряти особу засудженого, його ставлення до вчиненого ним кримінального правопорушення, за який його було засуджено, ставлення до виконання покладений іспитовим терміном обов'язків, обставини, які стали причиною допущених ним порушень проходження випробування. Також необхідним є аналіз співвідношення допущених порушень до обсягу виконаних засудженим обов'язків, їх тяжкість та наявність негативних наслідків.
На думку суду, сам по собі факт наявності порушень пробаційного нагляду не може свідчити про те, що засуджений не став на шлях виправлення і потребує ізоляції від суспільства.
В судовому засіданні та своїм ставленням до подання ОСОБА_5 продемонстрував суду свою цілеспрямованість у дотриманні умов відбування покарання з випробуванням.
Частиною 2 ст. 78 КК України встановлено, що суд направляє засудженого для відбування призначеного покарання лише в тому випадку, коли невиконання засудженим покладених обов'язків та вчинення ним правопорушень, які потягли за собою адміністративні стягнення, свідчать про його небажання стати на шлях виправлення.
У той же час, пояснення представника органу пробації, матеріали подання та особової справи засудженого не містять достатніх відомостей, які б беззаперечно вказували на свідоме ухилення ОСОБА_5 від виконання покладених на нього судом обов'язків та безвідповідальне ставлення засудженого до процесу виправлення та відбуття ним іспитового строку.
Таким чином, враховуючи особу засудженого, його ставлення до даної справи, судом не встановлено достатніх доказів, які б поза розумним сумнівом підтверджували в даному випадку небажання засудженого стати на шлях виправлення та вказували на наявність беззаперечних підстав для направлення звільненого від покарання з випробуванням для відбування покарання, призначеного вироком суду, а тому підстави для задоволення подання відсутні.
На підставі викладеного, керуючись ст. 78 КК України, ст. ст. 164-166 КВК України, ст. ст. 537, 539 КПК України, суд -
У задоволенні подання Уманського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» в Черкаській області про скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням та направлення засудженого ОСОБА_5 для відбування призначеного покарання - відмовити.
Ухвала суду може бути оскаржена до Черкаського апеляційного суду протягом семи днів з дня її оголошення.
Суддя ОСОБА_1