Справа № 569/5517/26
1-кс/569/3772/26
05 травня 2026 року м. Рівне
Рівненський міський суд Рівненської області в особі слідчого судді ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , з участю прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , захисника підозрюваного - адвоката ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання старшого слідчого СУ ГУНП в Рівненській області майора поліції ОСОБА_6 про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України, -
Слідча, у рамках кримінального провадження № 12025181010002110 від 23.10.2025, за ознаками злочинів, передбачених ч. 2 ст. 307, ч. 3 ст. 307 КК України, звернулася в суд із вищевказаним клопотанням, про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_4 .
В обґрунтування клопотання вказує, що ОСОБА_4 , діючи з умислом на незаконне придбання, зберігання та перевезення з метою збуту особливо небезпечної психотропної речовини PVP, яка відповідно до списку 2 таблиці 1 «Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 770 від 06 травня 2000 року, відноситься до особливо небезпечних психотропних речовин, обіг яких заборонено, в порушення вимог Закону України «Про обіг в Україні наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів» від 08.07.1999 № 863-XIV, всупереч Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори» № 60/95-ВР від 15 лютого 1995 року, умисно, повторно, з корисливою метою, не пізніше 19.03.2026, незаконно придбав та зберігав з метою збуту особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено PVP, масою 367,5 г, в особливо великому розмірі.
Так, ОСОБА_4 , за невстановлених слідством обставин, але не пізніше 19.03.2026, незаконно придбав особливо небезпечну психотропну речовину PVP, яку незаконно зберігав при собі, з метою подальшого незаконного збуту.
Надалі, 19.03.2026, в період часу з 09:38 год. по 11:10 год., під час проведення огляду по вул. Олександра Махова, 3А в м. Київ, у ОСОБА_4 , вилучено:
-1 поліетиленовий пакет з кристалічною речовиною білого кольору з коричневим відтінком вагою близько 500 грам, яка містить у своєму складі особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якого заборонено PVP, масою 367,5 грам, що згідно Таблиці 2 «Невеликі, великі та особливо великі розміри психотропних речовин, що знаходяться у незаконному обігу», затвердженої наказом МОЗ України № 188 від 01.08.2000, є особливо великим розміром;
-9 поліетиленових пакетів з кристалічними речовинами білого кольору з коричневим відтінком, вагою кожного близько 500 грам.
Крім того, 19.03.2026, в період часу з 11:30 год. по 13:29 год., під час проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 , виявлено та вилучено:
-речовина рослинного походження зеленого кольору, вагою близько 226 грам;
-порошкоподібна речовина білого кольору, вагою близько 4,44 кг;
-кристалічна речовина білого кольору, вагою близько 133 грами;
-пластиковий ящик з кристалічною речовиною білого кольору, вагою близько 1,5 кг;
-пластикове відро з порошкоподібною речовиною рожевого кольору, вагою близько 2,1 кг;
-пігулки рожевого кольору у вакуумній упаковці, вагою близько 2,2 кг (орієнтовно 5 000 штук), які останній зберігав з метою подальшого збуту.
Таким чином, ОСОБА_4 , обґрунтовано підозрюється у незаконному придбанні, зберіганні та перевезенні з метою збуту психотропних речовин, вчинених повторно, в особливо великих розмірах, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 Кримінального кодексу України.
19.03.2026 ОСОБА_4 затримано в порядку ст. 208 КПК України, за підозрою у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України.
19.03.2026 ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України.
20.03.2026 ОСОБА_4 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в ДУ «Рівненський слідчий ізолятор», на строк 60 днів, тобто до 18.05.2026, включно, без права внесення застави.
Причетність ОСОБА_4 до вчинення вищевказаних злочинів підтверджується зібраними під час досудового розслідування матеріалами та доказами, а саме:
-Протоколом огляду місця події 19.03.2026 по АДРЕСА_2 ;
-Висновком експерта № СЕ-19-26/14826-НЗПРАП від 19.03.2026;
-Протоколом обшуку 19.03.2026 за місцем проживання ОСОБА_4 , по АДРЕСА_1 ;
-Висновком експерта № СЕ-19/118-26/4386-НЗПРАП від 20.04.2026;
-Висновком експерта № СЕ-19/118-26/4385-НЗПРАП від 16.04.2026;
-Висновком експерта № СЕ-19/118-26/4384-НЗПРАП від 16.04.2026;
-Протоколом затримання від 19.03.2026;
-іншими матеріалами кримінального провадження.
Відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України, під час досудового слідства встановлено наявність ризиків, передбачених у п. п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: можливість переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, а також вчиняти інші кримінальні правопорушення.
Таким чином, шляхом застосування до підозрюваного більш м'яких запобіжних заходів, ніж тримання його під вартою, вищевказаних ризиків уникнути не можливо.
Покликаючись на вищевикладене, слідчий вказує про неможливість запобігання вищевказаним ризикам інакше ніж шляхом застосування стосовно ОСОБА_4 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначенням розміру застави.
Прокурор та слідча в судовому засіданні повністю підтримали клопотання з викладених у ньому підстав, просили його задоволити.
Підозрюваний та його захисник в судовому засіданні заперечували щодо задоволення клопотання слідчого та просили застосувати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, а у разі застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою визначити розмір застави.
Заслухавши думку учасників судового процесу, дослідивши клопотання та додані до нього матеріали, слідчий суддя приходить до такого висновку.
В судовому засіданні встановлено, що СУ ГУНП в Рівненській області здійснюється досудове розслідування кримінального провадження № 12025181010002110 від 23.10.2025, за ознаками злочинів, передбачених ч. 2 ст. 307, ч. 3 ст. 307 КК України.
За вищевказаних обставин, у рамках даного кримінального провадження, 19.03.2026 ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України.
20.03.2026 ухвалою слідчого судді Рівненського міського суду відносно підозрюваного ОСОБА_4 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою без визначення розміру застави, строк якого спливає 18.05.2026.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 3 ст. 199 КПК України клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у ст. 184 КПК України, повинно містити: 1) виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явились нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; 2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Розумність підозри, на якій має ґрунтуватися арешт, складає суттєву частину гарантій від безпідставного арешту й затримання, закріпленої у статті 5 параграфу 1 (с) Конвенції." Відповідно до практики Європейського суду "розумна підозра у вчиненні кримінального злочину, про яку йдеться у статті 5 параграфу 1 (с) Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо вчинила злочин".
Враховуючи, що поняття «обґрунтована підозра» не визначене у національному законодавстві та, виходячи з положень ч. 5 ст. 9 КПК України, слід взяти до уваги позицію Європейського суду з прав людини, відображену у пункті 175 рішення від 21.04.2011 у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», відповідно до якої «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.08.1990 , п. 32, Series A, №182), те що вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Мюррей проти Об'єднаного Королівства» від 28 жовтня 1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.08.1990 ).
У п. 48 рішення «Чеботарь проти Молдови» № 35615/06 від 13.11.2007 року Європейський Суд з прав людини зазначив «Суд повторює, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5 & 1 (с), поліція не зобов'язана мати докази, достатні для пред'явлення обвинувачення, ні в момент арешту ні під час перебування заявника під вартою. Також, не обов'язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред'явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання».
Так, вище вказані докази вказують на обґрунтованість та розумність оголошеної ОСОБА_4 підозри у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України.
Як передбачено ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, законним та обґрунтованим визнається арешт особи, коли він є необхідним для запобігання вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення, а також для забезпечення виконання будь-якого обов'язку, встановленого законом.
В своїх рішеннях ЄСПЛ за скаргою № 40107/02 від «10» лютого 2011 року по справі «Харченко проти України», п. 80; за скаргою № 20808/02 від 04.03.2010 р. у справі «Шалімов проти України», суд визнає порушенням Конвенції продовження/обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за умови, якщо національні суди «…не розглянули жодних альтернативних триманню під вартою запобіжних заходів…».
Згідно практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Як встановлено в ході розгляду клопотання, заявлені стороною обвинувачення ризики на даний час не зменшились та є актуальними на даний час.
Метою продовження застосування до ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є забезпечення виконання останнім покладених на нього процесуальних обов'язків, а також перешкоджання ризикам, а саме:
-переховуватися від органу досудового розслідування та/або суду - являється те, що відповідно до ст. 12 КК України кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 307 КК України відноситься до категорії особливо тяжких кримінальних правопорушень, за вчинення якого передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 9 до 12 років із конфіскацією майна,а іншого більш м'якого покарання санкцією цієї статті КК України не передбачено.
У зв'язку із покаранням, яке загрожує підозрюваному за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України, та усвідомлення ОСОБА_4 , що його протиправну діяльність викрито, -дає підстави вважати, що останній може переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду, з метою уникнення притягнення до кримінальної відповідальності, а тому лише перебування останнього в слідчому ізоляторі забезпечить виконання підозрюваним покладених на неї процесуальних обов'язків.
Крім того встановлено, що ОСОБА_4 є уродженцем Київської області, зареєстрованим місцем проживання є с. Озерне Білоцерківського району Київської області. На даний час, ОСОБА_4 проживає в орендованій квартирі в м. Київ, що свідчить про те, що він немає постійного місця проживання.
Також підозрюваний може вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, - оскільки протягом тривалого часу займається злочинною діяльністю, а вчинення злочинів є основним джерелом доходу для нього. Вчинивши один із злочинів, ОСОБА_4 належних висновків для себе не зробив, на шлях виправлення не став, та продовжував вчиняти нові злочини.
Обґрунтування ризику незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні: являється те, що оскільки судом будуть братися до уваги лише показання, дані лише під час судового розгляду і є всі підстави вважати, що у випадку застосування до останнього запобіжного заходу, не пов'язаного із триманням під вартою, ОСОБА_4 буде чинити тиск на свідків для зміни показів останніх, або відмови від дачі них.
У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення хоча не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшують ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту.
Так, у справі «Ілійков проти Болгарії», Європейським судом з прав людини зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.
Дані про особу підозрюваного вказують на те, що він є приватним підприємцем, тяжкими захворюваннями, які б перешкоджали його утриманню під вартою, не страждає, має на своєму утриманні матір, яка хворіє, проте обставин, які б вказували на неможливість застосування вказаного запобіжного заходу до підозрюваного, не встановлено.
Зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, що виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи та не суперечить практиці Європейського суду з прав людини і вимогам Конвенції про захист прав людини га основоположних свобод, зокрема, правовим позиціям, викладеним в п. 35 рішення ЄСПЛ «Летельє проти Франції», суд вважає необхідним продовжити щодо ОСОБА_4 винятковий вид запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки більш м'який запобіжний захід, ніж тримання під вартою, не зможе запобігти ризикам, передбаченим ч. 1 ст. 177 КПК України та гарантувати його належну процесуальну поведінку.
Європейський суд з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» закріпив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів», у справі «Летельє проти Франції» вказав, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.
Даних, які б вказували на неможливість застосування до ОСОБА_4 вказаного запобіжного заходу, не встановлено.
Застосування цілодобового домашнього арешту не зможе забезпечити дотримання ОСОБА_4 покладених на нього обов'язків, своєчасного проведення основних слідчих дій та контролю за місцем перебування підозрюваного.
У зв'язку із складністю кримінального провадження строк досудового розслідування у даному кримінальному провадженні продовжено відповідно до ухвали слідчого судді Рівненського міського суду від 05.05.2026, до чотирьох місяців, тобто до 11.07.2026, включно.
Відповідно до ч. 3 ст. 197 КПК України, строк тримання під вартою може бути продовжений слідчим суддею в межах строку досудового розслідування в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Виходячи з практики Європейського суду з прав людини, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні; рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
У відповідності до ч. 4 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні, щодо особливо тяжкого злочину у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів.
Тому, враховуючи суспільну небезпечність особи підозрюваного, який вчинив особливо тяжкий злочин у сфері обігу наркотичних засобів, є необхідним продовжити відносно нього запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави, що на думку слідчого судді, є справедливим і здатний забезпечити високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів у даному кримінальному провадженні.
Керуючись ст. ст. 131-132, 176, 177, 182, 183, 194, 196, 199, 205 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання задоволити.
Продовжити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який зареєстрований в АДРЕСА_3 та проживаючий по АДРЕСА_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави, на строк 60 днів, тобто по 03.07.2026.
Утримувати ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в Державній установі "Рівненський слідчий ізолятор" - м. Рівне, вул. Дворецька, 116.
Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Копію ухвали направити на виконання уповноваженій особі ДУ "Рівненський слідчий ізолятор", вручити учасникам судового розгляду.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Рівненського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Слідчий суддя -