печерський районний суд міста києва
Справа № 757/7641/26-к
04 травня 2026 року м. Київ
Печерський районний суд міста Києва у складі:
слідчого судді - ОСОБА_1 ,
при секретарі судових засідань - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Києві судове провадження за клопотанням адвоката ОСОБА_3 , яка діє в інтересах ОСОБА_4 про скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 14.12.2023 у кримінальному провадженні № 12023170500000076 від 05.01.2023,
До провадження слідчого судді Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 надійшло клопотання адвоката ОСОБА_3 , яка діє в інтересах ОСОБА_4 про скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 14.12.2023 у справі № 757/56733/23-к, а саме: в частині накладення арешту на корпоративні права ОСОБА_4 , якому належить частка у розмірі 14,1 % статутного капіталу Приватного підприємства «Вектра Плюс» (код ЄДРПОУ 31435769), шляхом заборони відчуження, розпорядження та користування на корпоративні права Приватного підприємства «Вектра Плюс» (код ЄДРПОУ 31435769).
Також просили скасувати накладену ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 14.12.2023 у справі № 757/56733/23-к заборону державним реєстраторам, а також нотаріусам приймати рішення про державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу, здійснювати державну реєстрацію змін та вносити до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відповідні записи, у т.ч. стосуються зміни розміру статутного капіталу Приватного підприємства «Вектра Плюс» (код ЄДРПОУ 31435769).
В обґрунтування доводів клопотання зазначено, що арешт накладено необґрунтовано, а також те, що на даному етапі немає необхідності у застосуванні такого заходу впливу. Зазначила, що на даний час існують підстави для скасування арешту майна, оскільки досудове розслідування здійснюється протягом тривалого проміжку часу, проте жодній особі у кримінальному провадженні не повідомлено про підозру, ані щодо ТОВ «ЄВРОПАБУД», ані щодо «ВЕКТРА ПЛЮС», ані щодо ОСОБА_4 досудове розслідування не здійснюється.
Крім того, адвокат ОСОБА_3 посилається на те, що станом на теперішній час приміщення за адресою, де зареєстровано місцезнаходження ПП «Вектра Плюс» як юридичної особи є фактично непридатним для використання через значні руйнування, у зв'язку з чим існує об'єктивна необхідність у зміні юридичної адреси. ПП «Вектра Плюс» наразі не має законної можливості звернутись до органів, що здійснюють державну реєстрацію змін відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань у зв'язку із забороною на проведення реєстраційних дій, яка встановлена ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 14.12.2023. За таких обставин, ПП «Вектра Плюс», зокрема, не може своєчасно отримувати поштову кореспонденцію від органів державної влади за адресою фактичної діяльності, вимушене пояснювати контрагентам, чому поточна фактична адреса діяльності не збігається із юридичною адресою, а також стикатися із іншими незручностями у господарській діяльності, які виникають у зв'язку із неможливістю змінити юридичну адресу.
Відтак, заборона державним реєстраторам, а також нотаріусам приймати рішення про державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу, здійснювати державну реєстрацію змін та вносити до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відповідні записи, у т.ч. стосуються зміни розміру статутного капіталу ПП «Вектра Плюс» (код ЄДРПОУ 31435769), яка встановлена ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 14.12.2023 істотно перешкоджає Підприємству у здійсненні господарської діяльності, та що наразі найголовніше, не дає можливості змінити юридичну адресу Підприємства. Вказана обставина, на переконання заявника, свідчить про надмірне та безпідставне обтяження Підприємства та наглядно дає зрозуміти, наскільки сильно відповідні обмеження впливають на поточну господарську діяльність Підприємства, у зв'язку з чим необхідно скасувати арешт.
Адвокат ОСОБА_3 , до судового засідання в режимі відеоконференцзв'язку не з'явилася.
Прокурор відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 направив на адресу суду письмові заперечення, згідно яких у задоволенні клопотання просив відмовити, додатково зазначивши, що питання скасування арешту із зазначеного майна, було предметом дослідження зокрема Київським апеляційним судом, внаслідок чого ухвалу слідчого судді про арешт майна ПП «Вектра Плюс», ОСОБА_6 залишено без змін. У задоволенні клопотання просив відмовити, а судовий розгляд проводити без його участі.
На підставі ст. 26 КПК України та з урахуванням положень ч. 1 ст. 172 КПК України, слідчий суддя розглянув клопотання за відсутності учасників провадження.
Слідчий суддя, перевіривши матеріали клопотання, дослідивши письмові докази та заперечення, якими сторони обгрунтовують свої доводи, приходить до наступних висновків.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 174 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.
Таким чином, виходячи з наведених положень ст. 174 КПК України, питання про скасування арешту розглядається слідчим суддею за відповідним зверненням осіб, визначених частиною першої цієї статті.
Слідчим суддею за наданими матеріали встановлено, що Офісом Генерального прокурора здійснюється нагляд за додержанням законів у формі процесуального керівництва досудовим розслідуванням у кримінальному провадженні № 12023170500000076 від 05.01.2023 за фактом привласнення та розтрати майна ТОВ «Європабуд» (код ЄДРПОУ 34987714) та ПП «Вектра Плюс» (код ЄДРПОУ 31435769) шляхом підроблення офіційних документів, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 358, ч. 4 ст. 191 КК України.
В ході здійснення досудового розслідування, з метою забезпечення відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 14 грудня 2023 року у справі № 757/56733/23-к накладено арешт, шляхом заборони відчуження, розпоряджання та користування на корпоративні права ПП «Вектра Плюс» (код ЄДРПОУ 31435769). Також встановлено заборону державним реєстраторам, а також нотаріусам приймати рішення про державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу, здійснювати державну реєстрацію змін та вносити до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відповідні записи, у т.ч. стосуються зміни розміру статутного капіталу ПП «Вектра Плюс» (код ЄДРПОУ 31435769).
Відповідно до п. 7 ч. 2 ст. 131 Кримінального процесуального кодексу України одним із заходів забезпечення кримінального провадження є арешт майна.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадженні слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою, гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб; умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Як визначено ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Так, доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом у порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.
Статтею 92 КПК України визначено, що обов'язок доказування обставин, передбачених ст. 91 цього Кодексу, за винятком випадків, передбачених частиною другою цієї статті, покладається на слідчого, прокурора та, в установлених цим Кодексом випадках, - на потерпілого; обов'язок доказування належності та допустимості доказів, даних щодо розміру процесуальних витрат та обставин, які характеризують обвинуваченого, покладається на сторону, що їх подає.
Сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених КПК України.
Кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом (ч.ч. 1, 2 ст. 22 КПК України).
При цьому, відповідно до рішення Європейського суду з прав людини в справі «Ващенко проти України» (Заява № 26864/03) від 26.06.2008 зазначено, що принцип змагальності полягає в тому, що суд уважно досліджує зауваження заявника, виходячи з сукупності наявних матеріалів в тій мірі, в якій він є повноважним вивчати заявлені скарги. Отже, у суду відсутні повноваження на вихід за межі принципу диспозитивності і змагальності та збирання доказів на користь однієї із зацікавлених сторін.
Вказані норми кримінального процесуального законодавства та відповідна практика Європейського суду з прав людини, вказує, що особі, яка звертається із клопотанням до суду, процесуальним законодавством надаються не лише права, а і покладаються обов'язки.
Слідчий суддя дослідивши матеріали, вважає, що доводи клопотання про скасування арешту є необґрунтованими, оскільки на час винесення ухвали про накладення арешту на майно, існували підстави для такого арешту, крім того слідчим суддею не встановлено, що в подальшому застосуванні арешту відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав і основоположних свобод, який ратифікований Верховною Радою України 17 липня 1997 року, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Європейський суд з прав людини через призму своїх рішень неодноразово акцентував увагу на тому, що володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі "Іатрідіс проти Греції" [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі "Антріш проти Франції", від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та "Кушоглу проти Болгарії", заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі "Спорронг та Льонрот проти Швеції", пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства", n. 50, Series A N 98).
Так, слідчим суддею встановлено, що матеріали провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси володільця майна, а слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності та допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення злочину, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї або іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.
Виходячи із тих питань, які відносяться до компетенції слідчого судді, при дослідженні матеріалів клопотання про скасування арешту майна, слідчий суддя приходить висновку, що зазначені в клопотанні про скасування арешту майна доводи не вказують на необґрунтованість накладення арешту на майно та не доводять, що в подальшому в застосуванні арешту відпала потреба, оскільки за встановлених обставин вбачається, що підстави на які посилається представник, що на його думку, свідчать про необхідність скасування вказаного арешту, є предметом перевірки органу досудового розслідування, а відомостей про закриття кримінального провадження у зв'язку із закінченням строку досудового розслідування.
За вказаних обставин, під час судового розгляду даного клопотання за наданими матеріали, встановлено, що втручання органу досудового розслідування у право власності обумовлене законними критеріями, тобто з дотриманням відповідних положень національного законодавства та відповідності верховенства права. Також, слідчим суддею встановлено, що даний час забезпечується «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав власників та відповідно існує пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються органом досудового розслідування, та метою, яку прагнуть досягти.
Таким чином, слідчий суддя вважає, що заявником та його представником на даній стадії кримінального провадження, в силу принципу змагальності сторін, не доведено зокрема необґрунтованості накладення арешту на майно, відсутності потреби в продовженні дії такого заходу, а відтак слідчий суддя приходить висновку, про наявність підстав для подальшого втручання у права особи, в тому числі щодо позбавлення або обмеження права розпорядження корпоративними правами та вважає за необхідне відмовити у задоволенні клопотання про скасування арешту.
Отже накладений арешт на майно є обґрунтованим, з урахуванням наслідків від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження для інших осіб та забезпечивши розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, у зв'язку з чим клопотання про скасування арешту не підлягає задоволенню.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 174, 303, 305-307 309 КПК України, слідчий суддя,
Клопотання адвоката ОСОБА_3 , яка діє в інтересах ОСОБА_4 про скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 14.12.2023 у кримінальному провадженні № 12023170500000076 від 05.01.2023 - залишити без задоволення.
Ухвала слідчого судді оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1