печерський районний суд міста києва
Справа № 757/25552/25-ц
пр. № 2-3961/26
29 квітня 2026 року Печерський районний суд м. Києва у складі:
головуючого - судді Литвинової І. В.,
за участю секретаря судового засідання - Когут Н. В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Києві цивільну справу за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО" до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, -
У червні 2025 року Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго», звернулося до суду з позовом, згідно вимог якого просить стягнути з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 заборгованість за надані послуги у розмірі 154 854,39 грн. та судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 3028, 00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідачі є споживачами послуг з централізованого опалення та гарячої води, які постачає ПАТ «Київтеплоенерго», проте свої зобов'язання по оплаті послуг централізованого опалення та постачання гарячої води не виконують неналежним чином. Так, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачами своїх зобов'язань перед ПАТ «Київтеплоенерго» у споживачів утворилася заборгованість по оплаті послуг центрального опалення та постачання гарячої води, що і послугувало підставою для звернення до суду з даним позовом.
Відповідач ОСОБА_1 подав відзив на позовну заяву, в якому заперечував проти задоволення позову, посилаючись на те, що позов пред'явлено до неналежних відповідачів, оскільки у 2021 році ОСОБА_2 подарував частку квартири ОСОБА_1 , у зв'язку з чим останній не є споживачем послуг та не проживав у спірній квартирі, а також на те, що позивач не надав оригіналу договору цесії та належних доказів надання послуг саме відповідачам. Крім того, зазначав, що значна частина позовних вимог є такою, що підпадає під сплив строку позовної давності, а саме: відповідно до ч. 1 ст. 256 ЦК України загальна позовна давність становить три роки, а за вимогами про стягнення неустойки (пені, штрафу) - один рік (ст. 258 ЦК України), у зв'язку з цим вимоги за період до 01 травня 2018 року, а також за окремі періоди після 01 червня 2022 року є такими, що пропущені позивачем, оскільки позовна заява подана лише 02 червня 2025 року, в той час як позивач не довів поважності причин пропуску строку та не заявив про його переривання чи зупинення, що є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову в цій частині.
Відповідач ОСОБА_2 своїм правом на подачу відзиву не скористався.
02 червня 2025 року вказана позовна заява надійшла до Печерського районного суду м. Києва, для розгляду якої визначено суддю та передано, для вирішення питання про відкриття провадження у справі, згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями.
17 червня 2025 року судом отримано відповідь з Єдиного державного демографічного реєстру з інформацією про зареєстроване місце проживання (перебування) відповідача фізичної особи.
18 червня 2025 року ухвалою суду відкрито провадження за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.
28 жовтня 2025 року ухвалою суду закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.
Наряду з вказаним, на адресу суду від представника позивача надійшла заява про розгляд справи у його відсутність, у якій останній позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив задовольнити та не заперечував проти ухвалення заочного рішення.
Відповідачі в судове засідання не з'явилися, відповідач ОСОБА_1 подав заяву, в якій просив застосувати строки позовної давності в частині позовних вимог.
Суд, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин цієї справи, на які позивач послався як на підставу своїх вимог, що викладені у позовній заяві та підтверджені доданими до неї доказами, які були досліджені судом, на засадах верховенства права, відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права, прийшов до висновку про можливість постановлення по справі рішення.
За приписами ч. 3 ст. 208, ч. 1 ст. 209, ч. 1 ст. 218 ЦПК України, судовий розгляд закінчується ухваленням рішення суду, яке проголошується негайно після закінчення судового розгляду і прилюдно.
Рішення суду як найважливіший акт правосуддя покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом України принципу верховенства права.
Відповідно до частини п'ятої статті 124 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Вказані принципи знайшли своє втілення і в нормах цивільного процесуального законодавства.
Завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.
Частиною 1 статті 4 Цивільного процесуального кодексу України, визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція), кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Відповідно до абзацу 10 частини першої ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством.
Судовим розглядом встановлено, що з 01.05.2018 КОМУНАЛЬНЕ ПІДПРИЄМСТВО (КИЇВСЬКОЇ МІСЬКОЇ ДЕРЖАВНОЇ АДМІНІСТРАЦІЇ) «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» (далі - Позивач) є виконавцем комунальних послуг, а саме:
1. З 01.05.2018 до 31.10.2021 є виконавцем послуг з централізованого опалення та з централізованого постачання гарячої води (послуги з ЦО/ЦПГВ).
2. З 01.11.2021, у зв'язку із зміною законодавства, Позивач є виконавцем послуг з постачання теплової енергії та з постачання гарячої води (послуги з ТЕ/ПГВ).
Правовідносини у сфері надання послуг з ЦО/ЦПГВ регулювались Законом України «Про житлово - комунальні послуги» від 24.06.2004 № 1875-IV та Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими Постановою КМУ від 21 липня 2005 року № 630 (далі - Правила 630).
Правовідносини у сфері надання послуг з ТЕ/ПГВ регулюються Законом України «Про житлово - комунальні послуги» від 09.11.2017 № 2189-VІІІ, Постановою КМУ від 11.12.2019 № 1182 «Про затвердження Правил надання послуги з постачання гарячої води та типових договорів про надання послуг з постачання гарячої води» (далі - постанова Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 № 1182) та Постановою КМУ від 21.08.2019 № 830 «Про затвердження Правил надання послуг з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуг з постачання теплової енергії» (далі - постанова Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 року № 830).
Відповідно до вимог вказаних вище нормативно - правових актів, послуги з ЦО/ЦПГВ та послуги з ТЕ/ПГВ, надаються споживачеві згідно з договорами, що оформлюються на основі типових договорів про надання відповідних комунальних послуг, які є договорами приєднання.
На виконання вимог законодавства, КП «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО», на підставі типових договорів, підготовлені та опубліковані/оприлюднені:
1. договір про надання послуг з ЦО/ЦПГВ опублікований в газеті «Хрещатик» від 28.03.2018 № 34 (5085) (надалі - Договір).
2.щодо договору про надання послуг з ТЕ/ПГВ повідомляємо наступне. Відповідно до ч. 5 ст. 13 Закону України «Про житлово комунальні послуги» від 09.11.2017, у разі якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір, з ними укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання.
Такі договори вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця послуги співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги. При цьому розміщується повідомлення про місце опублікування тексту договору у загальнодоступних місцях на інформаційних стендах та/або рахунках на оплату послуг.
Позивачем, на виконання вимог чинного законодавства, на своєму веб-сайті оприлюднені типові індивідуальні договори про надання послуг з постачання теплової енергії та послуг з постачання гарячої води https://kte.kmda.gov.ua/ukladannya-dogovoru-z-kp-kyyivteploen/.
Свідоцтвом повного і беззастережного акцепту (прийняття) умов як договору про надання послуг з ЦО/ЦПГВ, так і договору про надання послуг з ТЕ/ПГВ є, у тому числі, факт отримання послуг Споживачем.
Будинок за адресою: АДРЕСА_1 , в цілому під'єднаний до мереж тепло- та водопостачання. Як наслідок, квартира за зазначеною адресою під'єднана до внутрішньо-будинкової системи тепло- та водопостачання, а отже, Відповідачі є споживачами послуг з ЦО/ЦПГВ, а з 01.11.2021 споживачами послуг з ТЕ/ПГВ.
Відповідачі від послуг з ЦО/ЦПГВ, а з 01.11.2021 від послуг з ТЕ/ПГВ, у встановленому чинним законодавством порядку, не відмовлялися (не відключалися).
Отже, виникнення цивільних прав та обов'язків, між Позивачем та Відповідачами підтверджується діями сторін, а саме: Позивач щомісячно надає Відповідачам послуги з ЦО/ЦПГВ, а з 01.11.2021 послуг з ТЕ/ПГВ, надсилає Відповідачам платіжні документи (рахунки) на оплату таких послуг, а Відповідачі споживають надані послуги та зобов'язані оплатити їх вартість.
Відповідно до вимог законодавства, споживач зобов'язаний оплачувати комунальні послуги у встановлені строки. Розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць.
Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
У відповідності до статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Проте, Відповідач/Відповідачі, у порушення вимог законодавства у сфері комунальних послуг, своєчасно не сплачував за спожиті послуги з ЦО/ЦПГВ та з ТЕ/ПГВ, в результаті чого утворилась заборгованість, яка станом на 30.04.2025 складає 103674,38 грн: за період з 01.05.2018 по 31.10.2021 заборгованість за послуги з централізованого опалення в розмірі 20177,17 грн., заборгованість за послуги з централізованого постачання гарячої води в розмірі 26751,02 грн., за період з 01.11.2021 заборгованість за послуги з постачання теплової енергії у розмірі 25087,14 грн.; заборгованість за послуги з постачання гарячої води у розмірі 29585,46 грн.
Відповідно до вимог Закону України «Про житлово - комунальні послуги» від 24.06.2004, а також Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» споживачі послуг з ЦО/ЦПГВ зобов'язані сплачувати внески за обслуговування вузлів комерційного обліку відповідних послуг.
Відповідно до ст. 14 Закону України «Про житлово - комунальні послуги» від 09.11.2017, плата виконавцю за індивідуальним договором про надання послуги з ТЕ/ПГВ включає в себе також й плату за абонентське обслуговування.
Таким чином, за вищевказаною адресою, у Відповідача/Відповідачів також існує заборгованість:
1. У період до 31.10.2021 заборгованість зі сплати внесків за обслуговування вузла комерційного обліку послуг з централізованого опалення у розмірі 193,55 грн, заборгованість зі сплати внесків за обслуговування вузла комерційного обліку послуг з централізованого постачання гарячої води становить у розмірі 0,00 грн.
2. За період з 01.11.2021 заборгованість з плати за абонентське обслуговування з послуг з постачання теплової енергії у розмірі 1397,46 грн, заборгованість з плати за абонентське обслуговування з послуг з постачання гарячої води у розмірі 482,58 грн.
Крім того, Позивач, на підставі Договору про відступлення права вимоги (цесії) від 11.10.2018 № 602-18 (далі Договір цесії), укладеного між ПАТ «КИЇВЕНЕРГО» (далі - Кредитор) та КОМУНАЛЬНИМ ПІДПРИЄМСТВОМ (КИЇВСЬКОЇ МІСЬКОЇ ДЕРЖАВНОЇ АДМІНІСТРАЦІЇ) «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» (далі - Новий Кредитор), набув право вимоги до Відповідача з оплати спожитих до 01.05.2018 послуг з централізованого опалення у розмірі 17017,87 грн та з централізованого постачання гарячої води у розмірі 9366,21 грн.
Згідно п. 3.4.2 Договору цесії, Новий кредитор має право на отримання замість Кредитора від споживачів, визначених у Додатку № 1 та/або Додатку № 2 до Договору цесії сплати заборгованості.
Надання послуг здійснювалось на підставі Договору про надання послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, затвердженого Правилами 630, який був опублікований 31.07.2014 на офіційному сайті ПАТ «КИЇВЕНЕРГО», а також у газеті «Хрещатик» від 06.08.2014 №111 (4511).
Постановою Пленуму Верховного суду України від 30 жовтня 2013 року роз'яснено, що не укладання договору про надання житлово-комунальних послуг у письмовій формі не звільняє боржника від обов'язку оплачувати отримані ним послуги.
Аналізуючи законодавство, що регулює відносини, які виникають у процесі надання та споживання житлово-комунальних послуг, суд може прийти до висновку щодо того, що споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.
Такий висновок висловлено Верховним Судом України у постанові від 20 квітня 2016 року № 6-2951цс15 та у постанові від 15 травня 2014 року у справі № 5011-31/17255-2012.
Згідно із частиною першою ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За змістом частини першої ст. 901, частини першої ст. 903 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Зобов'язання боржника сплатити певну грошову суму на користь кредитора відповідно до цивільно-правового договору або з інших підстав, визначених законом, є грошовим зобов'язанням.
Отже, правовідношення, в якому замовник зобов'язаний оплатити надану послугу в грошах, а виконавець має право вимагати від замовника відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору, є грошовим зобов'язанням.
З огляду на викладене слід дійти висновку про те, що правовідносини, які склалися між сторонами, є грошовим зобов'язанням, у якому, серед інших прав та обов'язків сторін, на боржників покладено певний цивільно-правовий обов'язок з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, якому відповідає право вимоги кредитора (частина перша ст. 509 Цивільного кодексу України) - вимагати сплати грошей за надані послуги.
Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 Цивільного кодексу України).
Згідно з частиною першою ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до статті 26 ЗУ "Про житлово-комунальні послуги" у разі несвоєчасного здійснення платежів за житлово-комунальні послуги споживач зобов'язаний сплатити пеню в розмірі, встановленому в договорі, але не вище 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір сплаченої пені не може перевищувати 100 відсотків загальної суми боргу. Нарахування пені починається з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку внесення плати за житлово-комунальні послуги.
На підставі постанови КМУ від 29 грудня 2023 року № 1405, яка набрала чинності 30 грудня 2023 року, поновлено нарахування 3% річних та інфляційних втрат на комунальні послуги з 31 грудня 2023 року, у випадку прострочення сплати коштів.
Отже, згідно норм чинного законодавства позивачем було нараховано розмір 3% річних, інфляційних втрат та пені.
Так, згідно наданого позивачем розрахунку вбачається, що загальна сума позовних вимог позивача, станом на 30 квітня 2025 року складає та підлягає стягненню:
- сума заборгованості за спожиті послуги з централізованого опалення за період з 01.05.2018 по 31.10.2021 у розмірі 20177,17 грн. інфляційної складової боргу у розмірі 3066,93 грн. 3% річних у розмірі 749,60 грн;
- заборгованість за спожиті послуги з централізованого постачання гарячої води за період з 01.05.2018 по 31.10.2021 у розмірі 26751,02 грн. інфляційної складової боргу у розмірі 4066,16 грн. 3% річних у розмірі 1000,41 грн;
- заборгованість за спожиті послуги з постачання теплової енергії за період з 01.11.2021 у розмірі 25087,14 грн. інфляційної складової боргу у розмірі 2573,68 грн. 3% річних у розмірі 662,11 грн., пеня у розмірі 805,57 грн;
- заборгованість за спожиті послуги з постачання гарячої води за період з 01.11.2021 у розмірі 29585,46 грн. інфляційної складової боргу у розмірі 4467,34 грн. 3% річних у розмірі 1085,89 грн., пеня у розмірі 1321,17 грн;
- заборгованості за спожиті до 01.05.2018 послуги з централізованого опалення у розмірі 17017,87 грн, інфляційної складової боргу у розмірі 2586,72 грн. 3% річних у розмірі 636,42 грн;
- заборгованості за спожиті до 01.05.2018 централізованого постачання гарячої води у розмірі 9366,21 грн. інфляційної складової боргу у розмірі 1423,66 грн. 3% річних у розмірі 350,27 грн;
- заборгованість з плати за абонентське обслуговування послуг з постачання теплової енергії у розмірі 1397,46 грн;
- заборгованість з плати за абонентське обслуговування послуг з постачання гарячої води у розмірі 482,58 грн;
- заборгованість зі сплати внесків за обслуговування вузла комерційного обліку послуг з централізованого опалення у розмірі 193,55 грн, заборгованість зі сплати внесків за обслуговування вузла комерційного обліку послуг з централізованого постачання гарячої води у розмірі 0,00 грн, що разом складає 154 854,39 грн.
Разом з тим, відповідачем ОСОБА_1 було подано до суду заяву про застосування строків позовної давності в частині позову, який стосується періоду до 01.05.2018 року, а також за періоди з 01.05.2018 року по 01.06.2022 року щодо стягнення заборгованості за спожиті житлово-комунальні послуги та штрафні санкції.
Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).
Перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).
При цьому початок перебігу позовної давності пов'язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, скільки з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи (стаття 261 ЦК України).
За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові (частина четверта статті 267 ЦК України).
Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення (частина третя статті 267 ЦК України).
Судом враховується, що позивач звернувся до суду з цим позовом 12 червня 2025 року, тобто, трирічний строк позовної давності мав визначатись до 12 червня 2022 року.
Разом з тим, постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) установлено з 12 березня 2020 року на всій території України карантин. Строк карантину неодноразово продовжувався.
Законом № 540-IX розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено, зокрема пунктом 12 наступного змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».
У пункті 12 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у редакції Закону № 540-IX перелічені всі статті цього Кодексу, які визначають строки позовної давності, і всі ці строки продовжено для всіх суб'єктів цивільних правовідносин на строк дії карантину у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19).
Отже, Законом № 540-IX, який набрав чинності 02 квітня 2020 року, було продовжено перебіг позовної давності для всіх суб'єктів цивільних правовідносин на час дії карантину у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19).
Отже, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), позовна давність була продовжена з 02 квітня 2020 року до 30 червня 2023 року.
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» було введено воєнний стан в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України. Надалі строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався Указами Президента України, цей стан триває до теперішнього часу.
Законом України від 15 березня 2022 року № 2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» (далі - Закон № 2120-ІХ) розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено пунктом 19, згідно з яким у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.
Закон № 2102-IX набрав чинності 17 березня 2022 року.
Надалі Законом України від 08 листопада 2023 року № 3450-ІХ «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо вдосконалення порядку відкриття та оформлення спадщини» (далі - Закон № 3450-ІХ) пункт 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України викладено в новій редакції, відповідно до якої у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.
Закон № 3450-ІХ набрав чинності 30 січня 2024 року.
Таким чином, в умовах дії воєнного стану строк звернення до суду (позовна давність) було продовжено від початку воєнного стану до 29 січня 2024 року, а після 30 січня 2024 року перебіг такого строку зупинився.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 02 липня 2025 року у справі № 903/602/24 (провадження № 12-19гс25) зазначила, що у разі якщо позовна давність не спливла станом на 02 квітня 2020 року, то цей строк звернення до суду спочатку було продовжено (до 30 червня 2023 року - на строк дії карантину, а надалі до 29 січня 2024 року - на строк дії воєнного стану), а з 30 січня 2024 року перебіг строку звернення до суду зупинився на строк дії воєнного стану.
Враховуючи викладене, суд вважає, що оскільки з 02 квітня 2020 року набрав чинності Закон № 540-IX, згідно з яким в Україні запроваджений з 12 березня 2020 року загальнодержавний карантин, який тривав до 30 червня 2023 року, а з 24 лютого 2022 року в Україні введено воєнний стан і відповідно станом на 02 червня 2025 року (дата звернення КП «Київтеплоенерго» до суду з цим позовом) діяв на усій території України, то у цьому випадку, з урахуванням пункту 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України та часу введення в Україні карантину з 12 березня 2020 року, у межах позовної давності знаходиться період з березня 2017 року.
Таким чином, заява відповідача про застосування наслідків спливу позовної давності підлягає частковому задоволенню судом з урахуванням положень вищенаведеного законодавства, що узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними, зокрема, у постанові від 06 травня 2021 року у справі № 903/323/20.
За таких обставин в частині простроченої заборгованості з оплати періодичних платежів за послуги з централізованого опалення за період з 01 липня 2015 року по 11 березня 2017 року, що становить суму 10132, 91 грн, а також в частині простроченої заборгованості з оплати періодичних платежів за послуги з централізованого гарячого водопостачання за період з 01 липня 2015 року по 11 березня 2017 року, що становить суму 2908,50 грн, позивач звернувся до суду з позовом за захистом свого порушеного права зі спливом позовної давності, про застосування якої заявлено відповідачем у спорі, а тому суд дійшов висновку про наявність підстав для застосування наслідків спливу строку позовної давності до вказаних позовних вимог та про відмову у позові КП «Київтеплоенерго» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 в цій частині вимог.
Разом з тим, у межах позовної давності за цією складовою боргу знаходиться період з 12 березня 2017 року по 30 квітня 2018 року.
За проведеними обчисленнями залишок заборгованість відповідача перед позивачем за спожиті з 12 березня 2017 року по 30 квітня 2018 року послуги з централізованого опалення становить розмір 6 808, 90 грн за спожиті послуги з централізованого гарячого водопостачання за період з 12 березня 2017 року по 30 квітня 2018 року - 5732,13 грн.
За змістом статті 625 ЦК України нараховані на суму боргу інфляційні втрати та 3 % річних входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності (спеціальним видом цивільно-правової відповідальності) боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування ним утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Отже, законодавець визначає обов'язок боржника на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахування рівня інфляції за порушення боржником грошового зобов'язання, вираженого в національній валюті, та три проценти річних за увесь час прострочення, тобто, з моменту порушення грошового зобов'язання до моменту його усунення.
Такі вимоги заявив КП «Київтеплоенерго» за період з 01 січня 2024 року по 30 червня 2025 року.
За проведеними обчисленнями, з урахуванням методики розрахунку інфляційних втрат та 3 % річних від простроченої суми відповідно до частини другою статті 625 ЦК України, судом встановлено, що, виходячи з суми боргу, визначеної судом в частині простроченої заборгованості з оплати послуг з централізованого опалення у розмірі 6 808, 90 грн, розмір інфляційних втрат становить 47,66 грн, 3% річних - 231, 69 грн.
В частині визначеної судом суми боргу щодо оплати послуг з централізованого гарячого водопостачання у розмірі 5732,13 грн, розмір інфляційних втрат становить 40,12 грн, 3% річних - 195,05 грн.
В частині заявлених вимог до відповідачів щодо стягнення заборгованості за спожиті з 01.05.2018 по 31.10.2021 послуги з централізованого опалення у розмірі 20177,17 грн.; інфляційну складову боргу у розмірі 3066,93 грн., три відсотки річних у розмірі 749,60 грн.;
- заборгованість за спожиті з 01.05.2018 по 31.10.2021 послуги з централізованого опалення у розмірі 20177,17 грн., інфляційну складову боргу у розмірі 3066,93 грн., три відсотки річних у розмірі 749,60 грн.;
- заборгованість за спожиті з 01.05.2018 по 31.10.2021 послуги централізованого
постачання гарячої води у розмірі 26751,02 грн; інфляційну складову боргу у розмірі 4066,16 грн., три відсотки річних у розмірі 1000,41 грн.;
- заборгованість за спожиті з 01.11.2021 послуги з постачання теплової енергії у розмірі 25087,14 грн.; інфляційну складову боргу у розмірі 2573,68 грн., три відсотки річних у розмірі 662,11 грн., пеня у розмірі 805,57 грн.;
- заборгованість за спожиті з 01.11.2021 послуги з постачання гарячої води у розмірі 29585,46 грн.; інфляційну складову боргу у розмірі 4467,34 грн., три відсотки річних у розмірі 1085,89 грн., пеня у розмірі 1321,17 грн.;
- заборгованість з плати за абонентське обслуговування послуг з постачання теплової енергії у розмірі 1397,46 грн;
- заборгованість з плати за абонентське обслуговування послуг з постачання гарячої води у розмірі 482,58 грн;
- заборгованість з обслуговування вузла комерційного обліку централізованого опалення у розмірі 193,55 грн;
- заборгованість за обслуговування вузла комерційного обліку постачання гарячої води у розмірі 0,00 грн, позивач не пропустив визначену чинним законодавством позовну давність.
З огляду на вказане, безпідставними є доводи відповідача про те, що позивач пропустив строк позовної давності до всіх вимог, строк виконання яких настав до червня 2022 року.
Стаття 76 ЦПК України передбачає, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, а відповідно до ч. 2 ст. 78 цього ж Кодексу обставини справи, які за законом мають бути підтверджені засобами доказування, не можуть бути підтверджені іншими засобами доказування.
Відповідно до ст. 95 ЦПК України письмовими доказами є будь-які документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
Частиною другою статті 77 ЦПК України визначено, що предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини першої статті 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Відповідно до ч.1 ст. 60 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 89 Цивільного процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
На основі повно та всебічно з'ясованих обставин справи, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню, суд приходить до висновку, про часткове задоволення позовних вимог.
Усі інші пояснення сторін, їх докази і аргументи не спростовують висновків суду, зазначених в цьому судовому рішенні, їх дослідження та оцінка судом не надало можливості встановити обставини, які б були підставою для ухвалення будь-якого іншого судового рішення.
Згідно з частиною 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Позовні вимоги КП «Київтеплоенерго» задоволено частково (83,77%), а тому понесені позивачем та документально підтвердженні судові витрати, що складються з судового збору за подання позовної заяви, у пропорційному розмірі до задоволених вимог позову, що складає розмір 2536,56 грн, слід покласти на відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 .
Так, відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.
Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Європейський Суд з прав людини повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 09 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29).
На підставі викладеного та керуючись Законом України «Про житлово-комунальні послуги», ст.ст. 3, 10, 11, 16, 509, 526, 610, 612, 625, 638, 642, 901, 903 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1-23, 55, 81, 141, 263-265, 267, 273, 274-279, 280-282, 352-355 Цивільного процесуального кодексу України, суд,
Позов Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО" до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, - задовольнити частково.
Стягнути солідарно з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ), ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) на користь КОМУНАЛЬНОГО ПІДПРИЄМСТВА ВИКОНАВЧОГО ОРГАНУ КИЇВРАДИ (КИЇВСЬКОЇ МІСЬКОЇ ДЕРЖАВНОЇ АДМІНІСТРАЦІЇ) «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» (м. Київ, площа І. Франка, 5, код ЄДРПОУ 40538421) заборгованість за житлово-комунальні послуги у сумі 129 719, 89 грн, яка складається із:
- заборгованості за спожиті з 12 березня 2017 року по 30 квітня 2018 року послуги з централізованого опалення у розмірі 6 808, 90 грн (рахунок № НОМЕР_3 );
- інфляційної складової боргу за період з 01 січня 2024 року по 30 червня 2025 року у розмірі 47,66 грн, 3 % річних з 01 січня 2024 року по 30 червня 2025 року у розмірі 231, 69 грн (рахунок № НОМЕР_4 );
- заборгованості за спожиті з 12 березня 2017 року по 30 квітня 2018 року послуги з централізованого гарячого водопостачання у розмірі 5732, 13 грн (рахунок № НОМЕР_5 );
- інфляційної складової боргу за період з 01 січня 2024 року по 30 червня 2025 року у розмірі 40,12 грн, трьох відсотків річних за період з 01 січня 2024 року по 30 червня 2025 року у розмірі 195,05 грн (рахунок № НОМЕР_4 );
- заборгованість за спожиті з 01.05.2018 по 31.10.2021 послуги з централізованого опалення у розмірі 20177,17 грн., інфляційну складову боргу у розмірі 3066,93 грн., три відсотки річних у розмірі 749,60 грн.;
- заборгованість за спожиті з 01.05.2018 по 31.10.2021 послуги централізованого
постачання гарячої води у розмірі 26751,02 грн; інфляційну складову боргу у розмірі 4066,16 грн., три відсотки річних у розмірі 1000,41 грн.;
- заборгованість за спожиті з 01.11.2021 послуги з постачання теплової енергії у розмірі 25087,14 грн.; інфляційну складову боргу у розмірі 2573,68 грн., три відсотки річних у розмірі 662,11 грн., пеня у розмірі 805,57 грн.;
- заборгованість за спожиті з 01.11.2021 послуги з постачання гарячої води у розмірі 29585,46 грн.; інфляційну складову боргу у розмірі 4467,34 грн., три відсотки річних у розмірі 1085,89 грн., пеня у розмірі 1321,17 грн.;
- заборгованість з плати за абонентське обслуговування послуг з постачання теплової енергії у розмірі 1397,46 грн;
- заборгованість з плати за абонентське обслуговування послуг з постачання гарячої води у розмірі 482,58 грн;
- заборгованість з обслуговування вузла комерційного обліку централізованого опалення у розмірі 193,55 грн;
- заборгованість за обслуговування вузла комерційного обліку постачання гарячої води у розмірі 0,00 грн.
Стягнути в рівних частинах з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ), ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) на користь КОМУНАЛЬНОГО ПІДПРИЄМСТВА ВИКОНАВЧОГО ОРГАНУ КИЇВРАДИ (КИЇВСЬКОЇ МІСЬКОЇ ДЕРЖАВНОЇ АДМІНІСТРАЦІЇ) «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» (м. Київ, площа І. Франка, 5, код ЄДРПОУ 40538421, рахунок № НОМЕР_6 ) судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 1268,10 грн. з кожного.
В іншій частині позову - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення.
Суддя І. В. Литвинова