печерський районний суд міста києва
Справа № 757/24916/26-к
07 травня 2026 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , за участю секретаря судових засідань ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , захисників ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , підозрюваного ОСОБА_7 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві в режимі відеоконференції клопотання прокурора у провадженні - начальника другого відділу управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих територіального управління Державного бюро розслідувань Київської міської прокуратури ОСОБА_8 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , -
В провадження слідчого судді Печерського районного суду м. Києва надійшло клопотання прокурора у провадженні - начальника другого відділу управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих територіального управління Державного бюро розслідувань Київської міської прокуратури ОСОБА_8 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Мотивуючи означене клопотання сторона обвинувачення вказує наступне.
Київською міською прокуратурою здійснюється нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва досудовим розслідуванням у кримінальному провадженні № 42026102010000066 від 05.05.2026 за підозрою ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 163, ч. 2 ст. 397, ч. 1 ст. 366 КК України, та за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 365 КК України, досудове розслідування у якому здійснюється слідчими Другого слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Києві.
Прокурор вказує, що ОСОБА_7 , працюючи заступником начальника управління - начальником другого відділу Управління боротьби з наркозлочиністю Головного управління Національної поліції у м.Києві та маючи спеціальне звання підполковника поліції, підозрюється у вчиненні:
- умисних дій, спрямованих на порушення таємниці листування, телефонних розмов, вчиненого службовою особою, з використанням спеціальних засобів, призначених для негласного зняття інформації, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 163 КК України;
- умисних дій, спрямованих на внесення до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України;
- в порушенні встановлених законом гарантій діяльності захисника, вчиненого службовою особою з використанням свого службового становища, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 397 КК України.
Так, у невстановлений досудовим розслідування час та місці, не пізніше 08.01.2026 у ОСОБА_7 виник умисел на порушення таємниці листування та телефонних розмов, з використанням спеціальних засобів, призначених для негласного зняття інформації, абонента з номером мобільного телефону: НОМЕР_1 , який належить адвокату.
З метою реалізації злочинного умислу, ОСОБА_7 , достовірно знаючи, що підпорядкованими йому працівниками здійснюється оперативний супровід у кримінальному провадженні №12026100010000039 від 08.01.2026 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, підготував ініціативний рапорт щодо встановлення причетності до злочинів додаткового кола осіб, повідомивши, що один з фігурантів кримінального провадження користується додатковим номером мобільного телефону: НОМЕР_1 , що фактично не відповідає дійсності, та про що йому було достовірно відомо, а також склав протокол допиту свідка ОСОБА_9 від 18.02.2026, в якому також умисно відобразив вказані недостовірні відомості про належність номеру мобільного телефону нібито фігуранту провадження.
При цьому ОСОБА_7 достовірно знав, що номером мобільного телефону: НОМЕР_1 користується стороння особа, яка не є фігурантом кримінального провадження.
У подальшому, ініціативний рапорт та протокол допиту свідка ОСОБА_9 , з відомостями про користування одним з фігурантів кримінального провадження номером мобільного зв'язку: НОМЕР_1 , ОСОБА_7 спрямував на адресу слідчого у кримінальному провадженні №12026100010000039 від 08.01.2026 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, після розгляду яких, слідчим підготовлені клопотання до слідчого судді про надання дозволу на проведення слідчих дій, передбачених главою 21 КПК України. Слідчим суддею вказані клопотання розглянуті та задоволені, а отримані відповідні ухвали, направлені для виконання до Управління боротьби з наркозлочиністю Головного управління Національної поліції у м. Києві.
На підставі ухвал слідчого судді, працівники Управління боротьби з наркозлочиністю Головного управління Національної поліції у м. Києві та безпосередньо ОСОБА_7 порушили таємницю листування та телефонних розмов адвоката, якому належить номер мобільного телефону: НОМЕР_1 .
Крім цього, ОСОБА_7 у невстановленому досудовим розслідуванням місці та в невстановлений в ході досудового розслідування час, але не пізніше 19.01.2026, достовірно знаючи, що у відповідності до положень Інструкції з оформлення документів у системі МВС України, затвердженої Наказом МВС України від 27 липня 2012 року № 650 та примітки до ст. 358 КК України, рапорт та протокол допиту є офіційними документами, достовірно знаючи, що підпорядкованими йому працівниками здійснюється оперативний супровід у кримінальному провадженні №12026100010000039 від 08.01.2026 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, підготував ініціативний рапорт щодо встановлення причетності до злочинів додаткового кола осіб, вніс до нього відомості про нібито користування одним з фігурантів кримінального провадження додатковим номером мобільного телефону: НОМЕР_1 , який фактично належить сторонній особі та одночасно адвокату, та склав завідомо неправдивий протоколи допиту свідка ОСОБА_9 від 18.02.2026, в якому також відобразив вказані відомості.
У подальшому, ініціативний рапорт та протокол допиту свідка ОСОБА_9 , з недостовірними відомостями про користування одним з фігурантів кримінального провадження номером мобільного зв'язку: НОМЕР_1 , ОСОБА_7 спрямував на адресу слідчого у кримінальному провадженні №12026100010000039 від 08.01.2026 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, після розгляду яких, слідчим підготовлені клопотання до слідчого судді про надання дозволу на проведення слідчих дій, передбачених главою 21 КПК України, які погоджені прокурором. Слідчим суддею вказані клопотання розглянуті та задоволені, а отримані відповідні ухвали, направлені для виконання до Управління боротьби з наркозлочиністю Головного управління Національної поліції у м. Києві.
Крім того, ОСОБА_7 у невстановленому досудовим розслідуванням місці та в невстановлений в ході досудового розслідування час, але не пізніше 19.01.2026, достовірно знаючи, що ст.23 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» передбачені гарантії адвокатської діяльності, а також достовірно знаючи, що підпорядкованими йому працівниками здійснюється оперативний супровід у кримінальному провадженні №12026100010000039 від 08.01.2026 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, умисно підготував ініціативний рапорт щодо встановлення причетності до злочинів додаткового кола осіб та незаконно і необґрунтовано вніс до нього відомості про нібито користування одним з фігурантів кримінального провадження додатковим номером мобільного телефону: НОМЕР_1 , який фактично належить сторонній особі та одночасно адвокату, та склав завідомо неправдивий протоколи допиту свідка ОСОБА_9 від 18.02.2026, в якому також відобразив вказані неправдиві відомості.
Як наслідок, вказані підроблені документи сталі підставою для незаконного проведення стосовно адвоката негласних слідчих (розшукових) дій.
05.05.2026 о 23 год. 51 хв. останнього в порядку ст. 209 КПК України затримано, а 06.05.2026 ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні вищевказаних кримінальних правопорушень.
Стороною обвинувачення дотримано вимогу розумної підозри, оскільки наявні на даний час докази у кримінальному провадженні свідчать про об'єктивний зв'язок підозрюваного ОСОБА_7 із вчиненням кримінального правопорушення, тобто виправдовують необхідність подальшого розслідування у цьому провадженні з метою дотримання імперативних завдань кримінального провадження, визначених ст. 2 КПК України.
На теперішній час виникла необхідність у застосуванні до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним ОСОБА_7 покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та суду; знищити, сховати або спотворити речі та документи, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на свідків у цьому провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_7 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 163, ч. 2 ст. 397, ч. 1 ст. 366 КК України, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені п. 1, п. 2, п. 3, п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Так, існує реальний ризик можливості втечі ОСОБА_7 та його переховування від органів досудового розслідування та суду (зважаючи на те, що усвідомивши невідворотність покарання, а також що у разі визнання ОСОБА_7 винним у вчиненні злочинів, у яких підозрюється останній, йому загрожує покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 7 років, підозрюваний може переховуватись від органів досудового розслідування та суду).
Також, ОСОБА_7 будучи працівником правоохоронного органу та маючи відповідні зв'язки, може незаконно впливати на свідків у вказаному кримінальному провадженні, змушуючи змінити вже надані покази відносно нього з метою уникнення кримінальної відповідальності (цей ризик є реальним з огляду на те, що підозрюваний та деякі зі свідків, які підлягають допиту у провадженні, є знайомими та колегами по роботі). Слід зазначити, що ризик незаконного впливу на свідків залишається актуальним з огляду на принцип безпосереднього дослідження доказів у суді , а саме показань свідків.
Крім цього, ОСОБА_7 перебуваючи на волі, може знищити, сховати, або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, (зокрема, з УБН ГУНП у місті Києві підлягають вилученню та огляду ряд документів та речових доказів з метою встановлення всіх обставин вчинення злочину, а також причин та умов, що сприяли його вчиненню).
Враховуючи те, що вчинене підозрюваним кримінальне правопорушення пов'язане із його посадою та службою у правоохоронних органах ОСОБА_7 може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином шляхом зловживання процесуальними правами.
Лише застосування до підозрюваного ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою може забезпечити виконання ним своїх процесуальних обов'язків та забезпечить дієвість вказаного кримінального провадження. Менш суворі запобіжні заходи не достатні для запобігання вищевказаним ризикам.
З урахуванням викладеного, факт того, що ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні вищевказаних кримінальних правопорушень, існує реальний ризик можливості втечі ОСОБА_7 , його переховування від органів досудового розслідування та суду, а також активної протидії, шляхом впливу на свідків у провадженні, та існуючої реальної можливості знищити сховати, або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення.
В судовому засіданні прокурор клопотання підтримав посилаючись на викладені в ньому доводи, просив клопотання задовольнити.
Захисники та підозрюваний у судовому засіданні заперечували щодо застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, вказавши на необґрунтованості пред'явленої підозри, відсутності ризиків визначеними ст. 177 КПК України.
Слідчий суддя, вислухавши доводи учасників процесу, вивчивши матеріали, якими обґрунтовується клопотання, приходить до наступного висновку.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто з метою запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
При вирішенні клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою арешту для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя, суд згідно змісту вимог ст. 178 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Відповідно до вимог ч. 4 ст. 194 КПК України, якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення та наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, але не доведе обставин щодо недостатності застосування більш м'яких запобіжних заходів, слідчий суддя має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначено у клопотанні.
Згідно з ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.
Відповідно до вимог п. п. 3, 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Перевіряючи обґрунтованість підозри, слідчий суддя виходить з практики Європейського суду з прав людини, а саме: рішення «Нечипорук і Йонкало проти України», п. 175; «Cebotari v. Moldova», п. 48; «Fox, Campbell and Hartley v. the UK», n. 32, яка вказує на те, що слова «обґрунтована підозра» означають наявність фактів чи інформації, котрі могли би переконати стороннього об'єктивного спостерігача, що особа, можливо, вчинила злочин, та в даному випадку вважає, що дані, які вказують на обґрунтовану підозру, та навіть в сторонньої людини не можуть викликати розумних сумнівів, містяться в долучених в обґрунтування клопотання матеріалах.
Доводи сторони захисту щодо необґрунтованості підозри та відсутності доказів щодо обґрунтованості підозри ОСОБА_7 до інкримінованих кримінальних правопорушень, на даній стадії кримінального провадження, є безпідставними.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, при вирішені питання, чи було особу «обвинувачену в кримінальному правопорушенні» для цілей статті 6 Конвенції, необхідно виходити з таких трьох критеріїв: категорія даного провадження згідно з національним законодавством; суттєві характерні риси цього провадження; вид та суворість міри покарання, яке можу бути призначено заявникові. [«O. v. Norway», n. 33926].
«Законність» тримання під вартою з погляду національного закону не завжди є вирішальним чинником. Європейський суд з прав людини зазначає, що тримання під вартою протягом зазначеного періоду має відповідати меті пункту 1 статті 5 Конвенції, яка забороняє безпідставне позбавлення свободи. [«Гаважук проти України», п. 63654]; [«Мурукін проти України», п. 34]; [«Буряга проти України», п. 54655]; [«Фельдман проти України», п. 68656].
Згідно з ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.
Відповідно до ч. 8 ст. 176 КПК України, під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-405, 407, 408, 429 Кримінального кодексу України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті.
Як визначено ч. 4 ст. 183 КПК України, під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442-1 Кримінального кодексу України.
Отже, слідчий суддя у відповідності до положень ст.ст. 176, 177, 178 КПК України враховує тяжкість кримінального правопорушення, в якому підозрюється ОСОБА_7 , за вчинення тяжкого злочину, а тому відповідно до п. 4 ст. 1 ст. 184 КПК України під час досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених п. п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме те, що підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування, незаконно впливати на потерпілих, свідків, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та вчинити інші кримінальні правопорушення.
Отже, задовольняючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та беручи до уваги положення ч. 4 ст. 183 КПК України слідчий суддя вважає за необхідне визначити підозрюваному альтернативний запобіжний захід у вигляді застави.
Відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Враховуючи обставини кримінального правопорушення в якому підозрюється ОСОБА_7 та наявність ризиків переховування підозрюваного від органів досудового розслідування та суду, вважаю за необхідне визначити заставу у розмірі 3000 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 9 984 000 грн., оскільки внесення застави у зазначеному розмірі може гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків.
Крім цього, застосовуючи щодо підозрюваного ОСОБА_7 , альтернативний запобіжний захід у виді застави, який може бути ним внесений у будь-який момент, вважаю за необхідне відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК України покласти на нього такі обов'язки:
- прибувати до слідчого, прокурора та суду за першим викликом;
- не відлучатись із населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- повідомляти слідчого, прокурора та суд про зміну свого місця проживання;
- утримуватися від спілкування зі визначеними слідчим, прокурором особами з приводу обставин вчиненого ним кримінального правопорушення;
- здати на зберігання до відповідного органу державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну;
- носити електронний засіб контролю.
Керуючись ст. 29 Конституції України, ст.ст. 177, 178, 182, 183, 184,193,194, 196, 197, 202, 205, 309 КПК України, слідчий суддя,-
Клопотання прокурора у провадженні - начальника другого відділу управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих територіального управління Державного бюро розслідувань Київської міської прокуратури ОСОБА_8 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - задовольнити.
Застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строком до 03.07.2026 включно.
Одночасно визначити ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , заставу для забезпечення виконання обов'язків, визначених КПК України, у розмірі 3000 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 9 984 000 (дев'ять мільйонів дев'ятсот вісімдесят чотири тисячі) грн., яка може бути внесена (заставодавцем) на наступний депозитний рахунок Печерського районного суду міста Києва:
Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 26268059
Банк отримувача ДКСУ, м. Київ
Код банку отримувача (МФО) 820172
Рахунок отримувача UA128201720355259002001012089
Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою протягом дії ухвали.
Покласти на підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в разі внесення застави, наступні обов'язки, визначені ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме:
- прибувати до слідчого, прокурора та суду за першим викликом;
- не відлучатись із населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- повідомляти слідчого, прокурора та суд про зміну свого місця проживання;
- утримуватися від спілкування зі визначеними слідчим, прокурором особами з приводу обставин вчиненого ним кримінального правопорушення;
- здати на зберігання до відповідного органу державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну;
- носити електронний засіб контролю.
Термін дії обов'язків, покладених судом, у разі внесення застави визначити до 03.07.2026 року включно.
У разі внесення застави та з моменту звільнення підозрюваного з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, підозрюваний зобов'язаний виконувати покладені на нього обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.
З моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави підозрюваний вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
Роз'яснити заставодавцю обов'язок із забезпечення належної поведінки підозрюваного, обвинуваченого та його явки за викликом.
Покласти на прокурора у кримінальному провадженні контроль за виконанням ухвали суду.
Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення, а підозрюваним - в цей же строк з моменту вручення йому копії даної ухвали.
Слідчий суддя ОСОБА_1