печерський районний суд міста києва
Справа № 757/19026/26-к
06 травня 2026 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 ,
при секретарі судових засідань ОСОБА_2 ,
за участю представника власника майна - адвоката ОСОБА_3 ,
прокурора - ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві у залі суду судове провадження за клопотанням адвоката ОСОБА_5 , в інтересах фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 , про скасування арешту, накладеного на підставі ухвали слідчого судді Карлівського районного суду Полтавської області від 22 жовтня 2025 року по справі №531/2572/25, на майно, -
03.04.2026 до Печерського районного суду м. Києва надійшло клопотання адвоката ОСОБА_5 , в інтересах фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 , про скасування арешту, накладеного на підставі ухвали слідчого судді Карлівського районного суду Полтавської області від 22 жовтня 2025 року по справі №531/2572/25, на майно.
Мотивуючи подане клопотання про скасування арешту майна, заявник вказує на необґрунтованість та безпідставність накладення арешту, а відтак наявні підстави для скасування арешту майна.
Адвокат в судовому засіданні вимоги клопотання підтримав та просив задовольнити.
Прокурор в судовому засіданні не заперечував щодо вимог клопотання /слідчий в судове засідання не з'явився, про місце і час розгляду клопотання повідомлений належним чином.
Вивчивши клопотання, заслухавши позицію учасників розгляду, дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення, приходить до наступного висновку.
Судовим розглядом встановлено, що слідчими Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № №62025000000000778, за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 209, ч. 4 ст. 246, ч. 2 ст.364 КК України.
Окрім того, слідчими Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № №12025170450000551від 18.10.2025, за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 246 КК України.
Постановою прокурора відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Спеціалізованої екологічної прокуратури Офісу Генерального прокурора матеріали досудових розслідувань у кримінальних провадженнях за №62025000000000778 від 29.07.2025 та №12025170450000551від 18.10.2025 були об'єднані в одне кримінальне провадження №62025000000000778.
Заявник, вказує, що 22.10.2025 р. ухвалою Карлівського районного суду Полтавської області по справі № 531/2572/25 під час розгляду клопотання начальника Чутівського відділу Диканської окружної прокуратури Полтавської області про арешт майна у кримінальному провадженні №12025170450000551 від 18.10.2025 року накладено арешт шляхом заборони користування, розпорядження та відчуження на тимчасово вилучене майно, а саме: вантажний автомобіль «DAFXF510FT», з напівпричепом «SCHMITZSPR24», деревину породи «Дуб», в кількості 52 колоди, довжиною по 3м. кожна, різного діаметру; товарно-транспортну накладну серії ЛАД №Ш30482 від 15.10.2025 року.
Статтею 13 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини визначено, що кожен, чиї права та свободи, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі.
У рішеннях ЄСПЛ у справах «Амюр проти Франції», «Колишній король Греції та інші проти Греції», «Малама проти Греції», «Україна-Тюмень проти України», «Спорронг та Льонрот проти Швеції» констатовано, що перша та найважливіша вимога ст. 1 Першого протоколу до Європейської конвенції з прав людини полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення першого пункту дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а другий пункт визнає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном через введення в дію «законів». Крім того, верховенство права, один із фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей Конвенції. Також суд нагадує, що втручання в право на мирне володіння майном повинно бути здійснено з дотриманням «справедливого балансу» між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи. Зокрема, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, якої прагнуть досягти через вжиття будь-якого заходу для позбавлення особи її власності.
У відповідності до ст. 174 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.
Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.
Статтею 92 КПК України визначено, що обов'язок доказування обставин, передбачених статтею 91 цього Кодексу, за винятком випадків, передбачених частиною другою цієї статті, покладається на слідчого, прокурора та, в установлених цим Кодексом випадках, - на потерпілого; обов'язок доказування належності та допустимості доказів, даних щодо розміру процесуальних витрат та обставин, які характеризують обвинуваченого, покладається на сторону, що їх подає.
Сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених КПК України.
Кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом (частина 1, 2 статті 22 КПК України).
При цьому, відповідно до рішення Європейського суду з прав людини в справі «Ващенко проти України» (Заява № 26864/03) від 26 червня 2008 року зазначено, що принцип змагальності полягає в тому, що суд уважно досліджує зауваження заявника, виходячи з сукупності наявних матеріалів в тій мірі, в якій він є повноважним вивчати заявлені скарги. Отже, у суду відсутні повноваження на вихід за межі принципу диспозитивності і змагальності та збирання доказів на користь однієї із зацікавлених сторін.
Вказані норми кримінального процесуального законодавства та відповідна практика Європейського суду з прав людини, вказує, що особі, яка звертається із клопотанням до суду, процесуальним законодавством надаються не лише права, а і покладаються обов'язки.
При дослідженні слідчим суддею матеріалів клопотання про скасування арешту майна встановлено, що доказів в його обґрунтування слідчому судді не надано, так як до матеріалів клопотання не долучено судового рішення, яке б це беззаперечно підтвердило, та з якого можна встановити підстави для накладення арешту та відповідно про відсутність підстав для продовження дії заходу забезпечення кримінального провадження, як на тому наполягає заявник, оскільки слідчий суддя не може встановити обставини з ухвали, яка знеособлена.
Враховуючи ту обставину, що однією з засад кримінального провадження є принцип змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом та принципу диспозитивності кримінального провадження, відповідно до якого сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом, а слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом, слідчий суддя приходить до висновку про не доведення вимог клопотання, а відтак у задоволенні клопотання слід відмовити.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст.2, 22, 26, 106, 92, 98, 167, 170-175, 309, 392, 532 КПК України, -
Відмовити у задоволенні клопотання адвоката ОСОБА_5 , в інтересах фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 , про скасування арешту, накладеного на підставі ухвали слідчого судді Карлівського районного суду Полтавської області від 22 жовтня 2025 року по справі №531/2572/25, на майно.
Ухвала слідчого судді не підлягає оскарженню.
Слідчий суддя ОСОБА_7