Справа № 752/22889/23
Провадження №: 1-кп/752/817/26
Іменем України
14 квітня 2026 року м. Київ
Голосіївський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
при секретарі ОСОБА_2 ,
в ході судового розгляду об'єднаного кримінального провадження за №№ 12023100010001681, 12024105010000949, 12025105010000558 відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 186, ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 185, ч. 2 ст. 309, ч. 1 ст. 309 КК України,
з участю сторін кримінального провадження:
прокурора ОСОБА_4
обвинуваченого ОСОБА_3 , (в режимі відеоконференції ВКЗ)
встановив:
В ході судового розгляду прокурор клопотав про закриття провадження за ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 185 КК України, у зв'язку із декриміналізацією вказаного кримінального правопорушення.
Обвинувачений просив закрити кримінальне провадження за ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 185 КК України.
Вислухавши думку учасників судового провадження, суд вважає, що кримінальне провадження підлягає закриттю з таких підстав.
Відповідно до ч. 2 ст. 479-2 КПК України За відсутності згоди підозрюваного на закриття кримінального провадження з підстави, передбаченої пунктом 4-1 частини першої статті 284 цього Кодексу, та в разі, якщо судом встановлено вчинення ним діяння, кримінальна протиправність якого була встановлена законом, що втратив чинність, суд постановляє ухвалу про закриття кримінального провадження з підстави, передбаченої пунктом 1-2 частини другої статті 284 цього Кодексу. Якщо судом не встановлено, що підозрюваним вчинено діяння, кримінальна протиправність якого була встановлена законом, що втратив чинність, суд постановляє ухвалу про закриття кримінального провадження з підстави, передбаченої пунктом 1 або 2 частини першої статті 284 цього Кодексу. Відповідно до ч. 3 с т. 479-2 КПК України, якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, втратив чинність закон, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння, суд зупиняє судовий розгляд і запитує згоду обвинуваченого на закриття кримінального провадження з підстави, передбаченої п. 4-1 ч. 1 ст. 284 цього Кодексу. Суд закриває кримінальне провадження на цій підставі, якщо обвинувачений проти цього не заперечує.
Судом встановлено, що обвинувачений не заперечує проти закриття кримінального провадження із зазначених підстав.
Об'єднана палата Касаційного кримінального суду Верховного Суду 07.10.2024 у справі 278/1566/21 зробила наступний висновок про застосування відповідних частин статей 185, 190, 191 КК з урахуванням положень Закону № 3886-IX
Закон № 3886-IX, яким унесені зміни до ст. 51 КУпАП, є законом про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність у значенні ст. 5 КК для тих діянь, які до набрання цим Законом чинності вважалися кримінальним правопорушенням, однак після набрання ним чинності підпадають під ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 51 КУпАП.
Зміни, внесені Законом № 3886-IX, мають зворотну дію в часі.
У ході з'ясування, чи перевищує вартість викраденого розмір, визначений ст. 51 КУпАП, має братися до уваги розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, установлений на час вчинення правопорушення, з урахуванням положень п. 5 підрозд. 1 розд. ХХ та пп. 169.1.1 п. 169.1 ст. 169 розд. IV Податкового кодексу України.
Питання, що виникають у кримінальних провадженнях у зв'язку з набуттям чинності Законом № 3886-IX, вирішуються судами за правилами, передбаченими для випадків, коли втратив чинність закон, яким установлювалася кримінальна протиправність діяння.
Із обвинувального акту слідує, що ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні закінченого замаху на таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчиненому повторно, в умовах воєнного стану, не доведеного до кінця з причин, що не залежали від його волі 24.08.2023 о 07-00 год. за адресою: м. Київ, пр-кт. А. Глушкова, 1, із павільйону № 13, що належить Громадській спілці «Мейд ін Юкрейн» (код ЄДРПОУ 43295529) продуктів харчування загальною вартістю 1381,98 грн. без ПДВ.
Згідно ч. 2 ст. 4 КК України, злочинність та караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, який діяв на час його вчинення.
Відповідно до ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Частиною 1 ст. 5 КК України закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.
При цьому, відповідно до ч. 6 ст.3 КК України зміни до законодавства України про кримінальну відповідальність можуть вноситися виключно законами про внесення змін до КК України та/або до кримінального процесуального законодавства України, та/або до законодавства України про адміністративні правопорушення.
Так, Законом України № 3886-IX від 18.07.2024 «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів», який набрав чинності 09.08.2024, внесені зміни до КУпАП. Відповідно до вказаного Закону діяння, пов'язані з викраденням чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення не перевищує двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, з моменту набрання чинності Законом вважаються дрібним викраденням чужого майна, відповідальність за що передбачена ст. 51 КУпАП, тобто перестали бути кримінально караними.
Як було зазначено вище ОСОБА_3 обвинувачується у закінченому замаху на таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчиненому повторно в умовах воєнного стану, не доведеного до кінця з причин, які не залежали від його волі, тобто у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 185 КК України. Вказане правопорушення вчинено 24.08.2023.
Неоподатковуваний мінімум у частині кваліфікації кримінальних або адміністративних правопорушень, встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної підпунктом 169.1.1 пункту 169.1 статті 169 розділу IV ПКУ для відповідного року. Підпунктом 169.1.1 статті 169 визначено, що податкова соціальна пільга дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), встановленому законом на 1 січня звітного податкового року.
Згідно Закону України "Про Державний бюджет на 2023 рік" з 1 січня 2023 року прожитковий мінімум для працездатної особи в розрахунку на місяць становив 2681 грн. Тобто, неоподатковуваний мінімум у 2022 складав 1340,50 грн. (2681 грн. х 50%).
Вартість товару, викрадення якого ставиться обвинуваченому в провину, не перевищувала двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Вказані обставини є такими, що дають підстави вважати, що у разі застосування положень Закону України № 3886-IX від 18 липня 2024 року до предмету злочину у даному кримінальному провадженні, діяння, вчинення яких інкримінуються ОСОБА_5 перестають бути кримінально караним.
За вказаних обставин підстави для застосування положень ч.1 ст.5 КК України є наявними.
З огляду на вищевикладене та враховуючи позицію обвинуваченого, кримінальне провадження стосовно ОСОБА_3 підлягає закриттю на підставі п.4-1 ч.1 ст.284 КПК України у зв'язку із втратою чинності законом, яким встановлювалась кримінальна протиправність діяння.
Керуючись статтями 284-288, 479-2 КПК України, суд
постановив:
Клопотання - задовольнити.
Кримінальне провадження відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 185 КК України - закрити у зв'язку із втратою чинності закону, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння.
Речові докази: викрадений товар, що був переданий потерпілому під зберігальну розписку - залишити йому за належністю.
Ухвала може бути оскаржена протягом семи днів з дня її оголошення до Київського апеляційного суду.
Суддя ОСОБА_1