Слобідський районний суд міста Харкова
Номер провадження № 1-кп/641/523/2026 Справа № 641/3379/26
12 травня 2026 року м. Харків
Слобідський районний суд міста Харкова у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 , ,
захисника адвоката ОСОБА_5 ,
розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові матеріали кримінального провадження, відомості про кримінальне правопорушення в якому внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 62025170040019496 від 07.11.2025 за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України
До Слобідського районного суду міста Харкова 13.04.2026 надійшов затверджений обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 62025170040019496 від 07.11.2025 за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
Ухвалою Слобідського районного суду міста Харкова від 16.04.2026 призначено підготовче судове засідання за обвинувальним актом у кримінальному провадженні № 62025170040019496 від 07.11.2025 за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, на 12.05.2026.
В ході підготовчого судового засідання прокурор ОСОБА_3 вважав можливим призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акта.
Захисник обвинуваченого адвокат ОСОБА_5 та обвинувачений ОСОБА_4 вважали можливим призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акта.
Вивчивши обвинувальний акт та реєстр матеріалів досудового розслідування, суд вважає, що кримінальне провадження підлягає призначенню до судового розгляду, виходячи з такого.
Угод про визнання винуватості чи про примирення в порядку ст.ст. 468-475 КПК України до суду не надходило. Підстав, передбачених ст. 284 КПК України, для закриття провадження не вбачається. Обвинувальний акт складено у відповідності до вимог кримінально-процесуального законодавства. При його затвердженні прокурором дотримані вимоги закону. Підстав для направлення обвинувального акта для визначення підсудності не встановлено. Кримінальне провадження підсудне Слобідському районному суду міста Харкова.
Суд з'ясовав питання про склад осіб, які братимуть участь в судовому розгляді, визначено, що проведення судового розгляду буде здійснюватися суддею одноособово у відкритому судовому засіданні.
Отже, суд вчинив всі необхідні дії з підготовки кримінального провадження до судового розгляду, а тому наявні достатні підстави для призначення даного кримінального провадження до судового розгляду.
Крім того, у підготовчому судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 звернувся до суду з письмовим клопотанням про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_4 .
В обґрунтування клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_4 , прокурор посилався на те, що з метою забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам вчинення дій, передбачених п. п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, є необхідність продовження строку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою терміном на 60 днів.
Обвинувачений ОСОБА_4 у судовому засіданні просив вирішити вказане клопотання на розсуд суду.
Захисник обвинуваченого адвокат ОСОБА_5 у судовому засіданні заперечувала проти задоволення клопотання прокурора, просила застосувати інший запобіжний захід, не пов'язаний з триманням під вартою, посилаючись на недоведеність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, або ж розглянути можливість визначення розміру застави у мінімальному розмірі.
Вивчивши матеріали справи, заслухавши думку учасників судового провадження, суд дійшов висновку про таке.
У відповідності до вимогст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків. Застосування таких заходів завжди пов'язано із необхідністю запобігання ризикам, передбаченимст. 177 КПК України.
Частиною 2 ст. 29 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та порядку, встановлених законом.
Відповідно до положень ч. 8 ст. 176 КПК України під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-405, 407, 408, 429 Кримінального кодексу України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті, тобто у вигляді тримання під вартою.
Ухвалою слідчого судді Київського районного суду міста Харкова від 19.03.2026 застосовано відносно підозрюваного ОСОБА_4 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в умовах Державної установи «Харківський слідчий ізолятор» до 16 травня 2026 року включно. Визначено ОСОБА_4 , суму застави у розмірі 266240 грн., які необхідно внести на депозитний рахунок ТУ ДСА України в Харківській області до сплину терміну тримання під вартою. У разі внесення застави покладено на ОСОБА_4 обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України.
Відповідно до ч. 1ст. 197 КПК України строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.
Відповідно до ч. 3ст. 315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом II цього Кодексу.
Згідно ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, крім випадків, передбачених частинами шостою та сьомою статті 176 цього Кодексу.
В клопотання прокурор наголошує на тому, що на даний час продовжують існувати ризики, передбачені п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, переховуватися від суду, що підтверджується, тим що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, санкція статті за який передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на тривалий строк, у зв'язку із чим він з метою ухилення від кримінальної відповідальності, усвідомлюючи можливість отримання кримінального покарання у вигляді позбавлення волі на тривалий термін, може переховуватися від суду. Крім того, ОСОБА_4 в період з 13.09.2025 самовільно залишив місце зосередження підрозділу військової частини і самовільно перебував поза межами військової частини до затримання працівниками поліції; п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України - незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні, що підтверджується тим, що ОСОБА_4 розуміючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, наслідки та ризик втечі для нього, може самостійно або заручившись підтримкою інших осіб, здійснити вплив на свідків, благаючі, умовляючи або погрожуючи їм, щоб вони відмовились від своїх показань, які вони надали на досудовому розслідуванні та в подальшому будуть надавати при судовому розгляді з метою уникнути покарання за вчинений злочин.
Сторона захисту заперечувала проти задоволення клопотання, наголошуючи на відсутності будь-яких ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, стверджувала про відсутність ризику впливу на свідків.
При вирішенні даного клопотання суд оцінює сукупність обставин, передбачених ст. 178 КПК України, а також те, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до десяти років. Також суд ураховує, що ОСОБА_4 не одружений, дітей на утриманні немає, є військовослужбовцем військової служби за мобілізацією, раніше неодноразово судимий та покарання не відбув.
Врахування тяжкості кримінального правопорушення має свій раціональний зміст, оскільки така обставина свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжке кримінальне правопорушення підвищує ризик того, що обвинувачений, який до цього не відбву попереднє покарання, може ухилитись від суду.
При цьому, суд зазначає, що тяжкість покарання, що загрожує, не є безпосередньою підставою для тримання під вартою, а оцінюється в сукупності з наявними ризиками, передбаченимист. 177 КПК України, беручи до уваги суворість передбаченого покарання за інкриміноване кримінальне правопорушення, що є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування від суду.
Крім того, суд враховує суспільну небезпечність інкримінованого ОСОБА_4 кримінального правопорушення в умовах воєнного стану .
Надаючи оцінку можливості обвинуваченого переховуватися від суду або перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, суд враховує, що судовий розгляд у цьому кримінальному провадженні не завершено, а тому існує певна ймовірність того, що обвинувачений може з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованого кримінального правопорушення, вдатися до відповідних дій щодо переховування від суду, отже наявні ризики, передбачені п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Щодо наявності ризиків, передбачених п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України - незаконно впливати на свідків у даному кримінальному провадженні, суд зазначає таке.
При встановленні наявності ризику впливу на свідків, слід враховувати встановлену КПК процедуру отримання показань від осіб у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання, або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, крім порядку отримання показань, визначеного статтею 615 цього Кодексу (частина 4 статті 95 КПК України).
За таких обставин ризик впливу на свідків продовжує існувати на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань та дослідження їх судом.
Наведені обставини формують у судді переконання щодо наявності ризику впливу на свідків в цьому кримінальному провадженні.
За таких обставин, суд дійшов висновку про наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: 1) переховування від суду; 3) незаконно впливати на свідків у даному кримінальному провадженні.
Доводи захисника щодо зміни запобіжного заходу суд вважає необґрунтованими, з огляду на безальтернативність запобіжного заходу згідно з ч. 8 ст.176 КПК України.
Будь-яких інших обставин, які б свідчили про те, що даний захід забезпечення кримінального провадження не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи обвинуваченої судом, на даному етапі, не встановлено та стороною захисту не доведено.
Зважаючи на те, що спливає строк дії застосованого до обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, за відсутності підстав для скасування запобіжного заходу, суд вважає за необхідне клопотання прокурора задовольнити та продовжити дію існуючого запобіжного заходу щодо ОСОБА_4 вигляді тримання під вартою.
Відповідно до ч.3 ст.183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Згідно з ч.4 ст. 183 КПК України під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбаченістаттями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2,258-258-6,260,261,402-405,407,408,429,437-442-1 Кримінального кодексу України.
Суд зазначає, що частиною четвертою ст. 183 КПК України передбачено саме право, а не обов'язок суду не визначати розмір застави, а автоматична відмова у застосуванні застави без врахування всіх обставин кримінального провадження є порушенням вимог п. 3 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
В даному випадку суд враховує закріплений в п. 3 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод і розтлумачений в п. 86 рішення ЄСПЛ у справі «Макаренко проти України» від 30.01.2018 принцип «презумпція на користь звільнення» з урахуванням того, що запобігти встановленим ризикам можливо шляхом застосування до обвинуваченого альтернативного запобіжного заходу.
Також суд ураховує про повідомлені ОСОБА_4 в судовому засіданні наміри повернутися до військової служби, але до іншої військової частини.
Відповідно до ч. 4ст. 182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу.
Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Відповідно до ч.5ст.182 КПК України, розмір застави визначається щодо особи, обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а у виключних випадках, якщо суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, покладених на неї обов'язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.
Враховуючи тяжкість пред'явленого обвинувачення, особу обвинуваченого, його майновий стан, повідомлені захисником обставини про те, що попередньо визначений розмір застави за ухвалою слідчого судді в розмірі 80 прожиткових мінімумім для працездатних осіб є для обвинуваченого завідомо непомірним, суд вважає за необхідне визначити обвинуваченому альтернативний запобіжний захід у вигляді застави в розмірі 60 (шестидесяти) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, оскільки внесення застави саме в такому розмірі може гарантувати виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків.
У разі внесення обвинуваченим застави, суд вважає за необхідне покласти на нього певні обов'язки, з передбаченихст. 194 КПК України.
Керуючись ст. 177, 178, 183, 197, 369, 372, 395 КПК України,
Призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акту у кримінальному провадженні, відомості про кримінальне правопорушення в якому внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 62025170040019496 від 07.11.2025 за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, на 21 травня 2026 року о 12 год. 00 хв.в залі судових засідань у приміщенні Слобідського районного суду міста Харкова за адресою: м. Харків, вул. Холодноярська, 5, к. 22.
Розгляд кримінального провадження здійснювати суддею одноособово у відкритому судовому засіданні.
Про дату, час та місце проведення судового засідання повідомити учасників кримінального провадження.
Задовольнити клопотання прокурора Харківської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони ОСОБА_3 про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_4 .
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в державній установі «Харківській слідчий ізолятор (№27)» строком на 60 (шістдесят) днів до 10.07.2026 включно із визначенням розміру застави.
Розмір застави визначити в розмірі 60 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 199 680 (сто дев'яносто дев'ять тисяч шістсот вісімдесят) гривень у національній грошовій одиниці, яка може бути внесена як самим обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на р/р UA208201720355299002000006674 в ДКСУ м. Київ, МФО 820172,код ЄДРПОУ 26281249, отримувач ТУДСА України в Харківській області, призначення платежу: застава згідно КПК України по справі № 641/3379/26, ОСОБА_4 (Слобідський районний суд міста Харкова), до сплину терміну тримання під вартою.
Обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу в розмірі, визначеному в ухвалі про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, протягом дії ухвали, тобто до 10.07.2026.
При внесенні визначеної суми застави ОСОБА_4 з-під варти - звільнити.
У разі внесення застави покласти на обвинуваченого наступні обов'язки:
- прибувати до слідчого, прокурора або суду за першою вимогою;
-не відлучатися із населеного пункту, в якому проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду;
-повідомляти слідчого, прокурора або суд про зміну свого місця проживання або перебування;
-утримуватися від спілкування зі свідками у даному кримінальному провадженні;
-здати на зберігання до відповідних органів державної влади паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України та в'їзд в Україну.
Роз'яснити обвинуваченому, що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документу із відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок коштів, має бути наданий уповноваженій службовій особі місця ув'язнення. Після отримання та перевірки документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа місця ув'язнення має негайно здійснити розпорядження про звільнення з-під варти та повідомити усно і письмово суддю Слобідського районного суду міста Харкова.
У разі внесення застави та з моменту звільнення з-під варти у зв'язку із внесенням застави обвинувачений вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у виді застави.
Термін дії обов'язків, покладених судом, у разі внесення застави, визначити строком два місяці з моменту внесення застави.
У разі внесення застави заставодавцем покласти на нього обов'язки із забезпечення належної поведінки обвинуваченого і його явки за викликом суду.
Роз'яснити ОСОБА_4 , що у разі невиконання обов'язків заставодавцем, а також, якщо обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з'явився за викликом до прокурора, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави суд вирішує питання про застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень частини сьомоїстатті 194 КПК України.
Застава, не звернена в дохід держави, повертається обвинуваченому, заставодавцю після припинення дії цього запобіжного заходу. При цьому застава, внесена обвинуваченим, може бути повністю або частково звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень. Застава, внесена заставодавцем, може бути звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень тільки за його згодою.
Встановити строк дії ухвали в частині продовження застосування запобіжного заходу до 10.07.2026.
Копію ухвали надіслати учасникам судового провадження та керівнику Державної установи «Харківський слідчий ізолятор» для виконання.
Ухвала в частині продовження строку тримання під вартою може бути оскаржена безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення, а ОСОБА_4 в той же строк, але з моменту вручення копії ухвали суду. В іншій частині ухвала оскарженню не підлягає.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Повний текст проголошено 12.05.2026 о 15:50.
Cуддя ОСОБА_1