Справа № 950/82/25
2/950/41/26
13 травня 2026 року м.Лебедин
Лебединський районний суд Сумської області в складі головуючого судді Бакланова Р. В.
за участю секретаря судового засідання Гладкової С.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Лебедині цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
Товариство з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» звернулося до Лебединського районного суду Сумської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про відкриття кредитної лінії № 1291-6685 від 24 жовтня 2023 року.
У позовній заяві позивач зазначив, що 24 жовтня 2023 року між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та ОСОБА_1 за допомогою веб-сайту кредитодавця creditkasa.com.ua укладено електронний договір про відкриття кредитної лінії № 1291-6685 продукту «CreditKasa». За умовами договору позивач надав відповідачу кредитні кошти у сумі 2700 грн на умовах строковості, зворотності та платності, а відповідач зобов'язався повернути кредит і сплатити проценти за користування ним у строки та в порядку, визначені договором.
Позивач посилався на те, що кредитний договір укладено в електронній формі відповідно до Закону України «Про електронну комерцію», шляхом акцепту відповідачем оферти та підписання договору електронним підписом одноразовим ідентифікатором. У договорі зазначено електронний підпис одноразовим ідентифікатором, номер пароля A9188, а також номер особистого електронного платіжного засобу відповідача у маскованому форматі НОМЕР_1 .
Позивач вказував, що свої зобов'язання за договором виконав належним чином, оскільки 24 жовтня 2023 року кредитні кошти у розмірі 2700 грн були перераховані відповідачу через платіжну систему LiqPay на картку, зазначену відповідачем під час укладення договору. На підтвердження цього позивач подав довідку про перерахування суми кредиту, лист АТ КБ «ПРИВАТБАНК» щодо перерахування коштів через систему LiqPay та розрахунок заборгованості.
Відповідач, на думку позивача, належним чином свої зобов'язання не виконав, отриманий кредит не повернув, проценти за користування кредитом не сплатив, унаслідок чого утворилася заборгованість. Позивач просив стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» заборгованість за кредитним договором № 1291-6685 від 24 жовтня 2023 року у загальному розмірі 13500 грн, з яких 2700 грн прострочена заборгованість за кредитом, 10800 грн прострочена заборгованість за нарахованими процентами, а також судовий збір у розмірі 2422 грн 20 коп.
Представник відповідача Стегній А.М. подав до суду клопотання про витребування доказів у позивача. У цьому клопотанні представник відповідача зазначив, що у позовній заяві та додатках до неї відсутні дані банківського рахунку ОСОБА_1 , а також відсутні, на його думку, належні докази перерахування зазначених у позовній заяві грошових коштів на користь відповідача. Представник відповідача просив витребувати у позивача докази перерахування грошових коштів на користь відповідача та реквізити банківського рахунку, на який було здійснено перерахування коштів.
Ухвалою суду від 09 вересня 2025 року від ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» витребувано докази перерахування грошових коштів на користь ОСОБА_1 та реквізити банківського рахунку, на який здійснено перерахування коштів. На виконання ухвали суду позивач подав заяву про виконання ухвали суду, в якій зазначив, що кредитні кошти були перераховані через АТ КБ «ПРИВАТБАНК» із використанням системи LiqPay на картку отримувача НОМЕР_1 , а повний номер картки та відомості про її власника належать до банківської таємниці та перебувають у володінні банку-емітента. Позивач також зазначив, що у довідці АТ КБ «ПРИВАТБАНК» зазначено ID транзакції 2382692495, канал LIQPAY, дату видачі 24 жовтня 2023 року, суму 2700 грн, номер договору 1291-6685 та номер картки у маскованому форматі 4441110886.
Відзив на позовну заяву від відповідача або його представника до суду не надійшов. Представник відповідача Стегній А.М. подав заяву про розгляд справи без участі сторони відповідача, у якій просив справу розглянути без участі відповідача та відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Сторони у судове засідання не з'явилися, про дату, час і місце розгляду справи повідомлялися належним чином. З урахуванням заяви представника відповідача про розгляд справи без участі сторони відповідача, відсутності клопотань про відкладення розгляду справи та достатності наявних у справі доказів суд вважає можливим розглянути справу за наявними матеріалами.
Відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України, якщо в судове засідання не з'явилися всі учасники справи чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу технічними засобами не здійснюється. За таких обставин фіксування судового засідання технічними засобами не здійснювалося.
Оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає повному задоволенню з таких підстав.
Згідно зі статтею 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Стаття 129 Конституції України визначає основними засадами судочинства, зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свободу в наданні ними суду своїх доказів і в доведенні перед судом їх переконливості. Саме тому суд розглядає спір у межах заявлених позовних вимог, на підставі доказів, поданих сторонами, та надає оцінку кожному доказу окремо і доказам у їх сукупності.
Відповідно до частин першої, другої статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін; учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Частина третя статті 12 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи та на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Частиною першою статті 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, у межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом. У цій справі позивач заявив до стягнення 13500 грн, хоча поданий ним розрахунок містить відомості про більший загальний розмір заборгованості. Враховуючи принцип диспозитивності, суд не вправі виходити за межі позовних вимог і перевіряє обґрунтованість саме тієї суми, яка заявлена до стягнення.
Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. За статтею 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Згідно зі статтею 78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Стаття 79 ЦПК України визначає достовірними докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Стаття 80 ЦПК України передбачає, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Частина шоста статті 81 ЦПК України передбачає, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Відповідач не подав відзиву на позов, не надав суду власної банківської виписки, довідки банку-емітента, доказів неотримання коштів, доказів звернення до правоохоронних органів щодо неправомірного використання його персональних даних чи платіжного засобу, а також не надав доказів повного або часткового погашення заборгованості.
За частиною восьмою статті 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами. Суд зазначає, що неподання відзиву саме по собі не є автоматичною підставою для задоволення позову, однак у сукупності з іншими обставинами свідчить про те, що відповідач не реалізував надане йому процесуальне право подати письмові заперечення, викласти власну версію обставин справи та подати докази на її підтвердження.
Судом встановлено, що 24 жовтня 2023 року о 12 год 14 хв між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та ОСОБА_1 укладено договір про відкриття кредитної лінії № 1291-6685 продукту «CreditKasa». У договорі зазначено кредитодавця, позичальника, паспортні дані позичальника, його РНОКПП, місце проживання, електронну адресу, номер особистого електронного платіжного засобу у маскованому форматі та одноразовий ідентифікатор, яким договір підписано.
За умовами пункту 2.1 договору кредитодавець відкриває для позичальника кредитну лінію на умовах, визначених договором. Пункт 2.2 договору передбачає, що кредитодавець відкрив кредитну лінію шляхом надання позичальнику кредиту на умовах строковості, зворотності, платності для задоволення особистих потреб позичальника, а позичальник зобов'язується повернути кредит не пізніше останнього дня строку кредитування та сплатити нараховані проценти за користування кредитом у порядку, передбаченому договором. У пункті 2.3 договору зазначено, що дата видачі кредиту 24 жовтня 2023 року, останній календарний день першого базового періоду 12 листопада 2023 року, сума кредиту 2700 грн, нараховані проценти за користування кредитом за перший базовий період 1350 грн, разом до сплати 4050 грн.
Суд оцінює кредитний договір як належний, допустимий та достовірний доказ виникнення між сторонами договірних правовідносин. Договір містить істотні умови кредитного договору, а саме сторони, предмет, суму кредиту, строк користування, порядок надання кредиту, порядок повернення кредиту, плату за користування кредитом, спосіб укладення договору та реквізити сторін.
Відповідно до статті 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають, зокрема, з договорів та інших правочинів. Згідно зі статтею 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Частина перша статті 205 ЦК України передбачає, що правочин може вчинятися усно або в письмовій, у тому числі електронній, формі. Частина перша статті 207 ЦК України визначає, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований, зокрема, в електронному документі.
Згідно зі статтею 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Стаття 627 ЦК України закріплює свободу договору, відповідно до якої сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог закону, звичаїв ділового обороту, розумності та справедливості. Відповідно до статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. За статтею 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
За статтею 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. У цій справі суд приходить до висновку, що сторони досягли згоди щодо істотних умов кредитного договору, а відповідач акцептував пропозицію кредитодавця шляхом використання одноразового ідентифікатора.
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі. Пункт 12 частини першої статті 3 цього Закону визначає одноразовий ідентифікатор як алфавітно-цифрову послідовність, яку отримує особа, що прийняла пропозицію укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб'єкта електронної комерції. Частина третя статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачає, що електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти однією стороною та її прийняття другою стороною. Частина дванадцята статті 11 цього Закону встановлює, що електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями та підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» передбачає можливість підписання електронного правочину електронним підписом одноразовим ідентифікатором.
З огляду на наведені норми суд приходить до висновку, що договір про відкриття кредитної лінії № 1291-6685 від 24 жовтня 2023 року укладений у належній письмовій формі, оскільки його зміст зафіксований в електронному документі, а підписання здійснено одноразовим ідентифікатором, що прямо передбачено законом.
Судом також досліджено Правила відкриття кредитної лінії (надання споживчих кредитів) продукту «CreditKasa», затверджені наказом директора ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» № 69-П від 16 жовтня 2023 року. Зазначені Правила визначають порядок і умови відкриття кредитної лінії, порядок укладення договору, права та обов'язки сторін, порядок надання кредиту, порядок нарахування процентів, строки користування кредитом та інші умови виконання договору. У пункті 1.4 Правил зазначено, що Правила є невід'ємною частиною договору та разом із договором про відкриття кредитної лінії складають єдиний договір.
Суд оцінює Правила як належний доказ, оскільки вони прямо зазначені у кредитному договорі як його невід'ємна частина, затверджені до дати укладення договору, містять умови саме продукту «CreditKasa» та узгоджуються з текстом договору. На відміну від випадків, коли кредитор подає невизначені або змінювані редакції правил без доказів їх доведення до позичальника, у цій справі позивач подав конкретну редакцію Правил, чинну на момент укладення договору, а сам договір містить реквізити позичальника, електронний підпис одноразовим ідентифікатором і посилання на Правила як невід'ємну частину договору.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 звернула увагу, що умови договорів приєднання мають бути зрозумілими споживачам і доведеними до їх відома, а кредитор повинен підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. У цій справі суд враховує зазначений висновок, однак встановлює, що обставини цієї справи відрізняються від обставин справи № 342/180/17, оскільки позивач надав не лише загальні умови з веб-сайту, а конкретний електронний договір, підписаний одноразовим ідентифікатором, конкретні Правила, затверджені до укладення договору, графік платежів та докази перерахування коштів. Тому підстави для невизнання Правил частиною договору відсутні.
Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов'язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ЦК України, якщо інше не встановлено параграфом про кредит і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно зі статтею 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом; розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Відповідно до статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором. Частина друга статті 1050 ЦК України передбачає правові наслідки прострочення повернення чергової частини позики, зокрема право кредитодавця вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.
Стаття 1055 ЦК України встановлює, що кредитний договір укладається у письмовій формі, а кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним. Оскільки договір у цій справі укладений в електронній формі, підписаний одноразовим ідентифікатором та прирівнюється законом до письмової форми, суд приходить до висновку, що вимоги статті 1055 ЦК України дотримані.
Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону. За статтею 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, воно підлягає виконанню у цей строк. Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Стаття 612 ЦК України визначає, що боржник є таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Судом встановлено, що позивач надав відповідачу кредитні кошти у сумі 2700 грн. Ця обставина підтверджується довідкою про перерахування суми кредиту № 1291-6685 від 24 жовтня 2023 року, у якій зазначено дату платежу 24 жовтня 2023 року, тип операції «Видача кредиту», платіжну систему LiqPay, платіж № 2382692495, маскований номер картки НОМЕР_1 та суму платежу 2700 грн. Довідка підписана директором ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» Резуєвим Є.В.
Суд оцінює цю довідку як належний доказ у сукупності з іншими доказами, оскільки вона містить конкретні ідентифікаційні дані операції, дату, суму, номер договору та маскований номер картки, який узгоджується з номером особистого електронного платіжного засобу, зазначеним у кредитному договорі.
Крім того, судом досліджено лист АТ КБ «ПРИВАТБАНК» щодо перерахування коштів від ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» через систему LiqPay. З поданих матеріалів убачається, що зазначений документ підписаний за допомогою кваліфікованого електронного підпису начальником департаменту АТ КБ «ПРИВАТБАНК» Чаплінською М.В. 10 грудня 2024 року. У матеріалах справи зазначено, що стосовно кредитного договору № 1291-6685 від 24 жовтня 2023 року у довідці банку містяться такі відомості: ID транзакції 2382692495, канал LIQPAY, дата видачі 24 жовтня 2023 року, сума 2700 грн, номер договору 1291-6685, номер картки НОМЕР_1 .
Суд оцінює лист АТ КБ «ПРИВАТБАНК» як належний і допустимий доказ перерахування коштів, оскільки він походить від платіжного сервісу, через який здійснювалося перерахування, містить дані, які збігаються з довідкою позивача та реквізитами договору, і не спростований відповідачем жодним доказом.
Суд також враховує, що за статтею 528 ЦК України виконання обов'язку може бути покладено боржником на іншу особу, якщо з умов договору, вимог закону або суті зобов'язання не випливає обов'язок боржника виконати зобов'язання особисто. Ця норма застосовується до спірних правовідносин у тій частині, що перерахування коштів позичальнику могло бути технічно здійснене не безпосередньо з рахунку позивача на рахунок відповідача, а через платіжного партнера та платіжний сервіс LiqPay, за умови доведеності факту такого перерахування. Судом встановлено, що такий факт підтверджений сукупністю поданих доказів.
Доводи представника відповідача про те, що відсутність повного номера банківського рахунку або повного номера платіжної картки відповідача свідчить про недоведеність факту перерахування коштів, суд відхиляє. Повний номер платіжної картки та відомості про належність карткового рахунку конкретній особі є інформацією, доступ до якої обмежений законом та банківськими правилами. Позивач подав документи з маскованим номером картки, що відповідає усталеній практиці захисту платіжних даних. Водночас маскований номер картки у договорі та в документах про перерахування коштів збігається за істотними реквізитами, а саме початковими та кінцевими цифрами, що дозволяє ідентифікувати платіжний засіб як той, що був зазначений під час укладення договору.
Суд також бере до уваги, що саме відповідач мав можливість подати власну банківську виписку або довідку банку-емітента про відсутність надходження 24 жовтня 2023 року коштів у сумі 2700 грн за транзакцією LiqPay, однак такого доказу не подав. Представник відповідача обмежився клопотанням про витребування доказів та загальним проханням відмовити у позові, але не надав суду доказів на спростування поданих позивачем документів.
Судом досліджено розрахунок заборгованості за договором № 1291-6685 від 24 жовтня 2023 року, станом на 04 грудня 2024 року. З розрахунку вбачається, що сума наданого кредиту становить 2700 грн, основний борг 2700 грн, залишок відсотків 24030 грн, комісії відсутні, штрафи відсутні, загальна заборгованість за розрахунком позивача 26730 грн.
Суд оцінює розрахунок заборгованості як належний доказ наявності простроченої заборгованості. Розрахунок містить щоденний порядок нарахування процентів, дату нарахування, ставку, суму процентів, основний борг, залишок нарахованих і непогашених процентів та відомості про відсутність платежів. Водночас позивач заявив до стягнення не всю суму, зазначену в розрахунку, а лише 13500 грн, з яких 2700 грн тіло кредиту і 10800 грн проценти. Такий розмір заявлених вимог не перевищує розміру заборгованості, підтвердженого розрахунком, а тому відповідає принципу диспозитивності цивільного судочинства.
Суд окремо зазначає, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 сформулювала висновок про те, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування або у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України, а в охоронних правовідносинах права кредитора забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України. Суд враховує цей висновок. У даній справі позивач не заявляє до стягнення штрафи, пеню або проценти понад підтверджений розрахунком розмір, а заявлена сума процентів 10800 грн є меншою за суму процентів, нараховану за договором у межах поданого розрахунку. Відповідач доказів неправильності розрахунку не подав, контррозрахунку не надав, а тому підстави для відмови у стягненні заявлених процентів відсутні.
Суд відхиляє можливі доводи відповідача про те, що розрахунок заборгованості є одностороннім документом позивача і тому не може підтверджувати борг. Розрахунок справді складений позивачем, однак він не є єдиним доказом у справі. Його дані узгоджуються з умовами кредитного договору, Правилами кредитування, графіком платежів, довідкою про видачу кредиту та листом АТ КБ «ПРИВАТБАНК». Відповідач не надав жодного доказу сплати кредиту чи процентів, не подав контррозрахунку та не спростував арифметичну правильність заявленої до стягнення суми.
Суд також враховує правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17, щодо необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, зокрема в аспекті доведення того, що споживач був ознайомлений саме з тими умовами кредитування, на які посилається кредитор. Застосовуючи зазначений висновок, суд виходить із того, що в цій справі позивач подав належні докази конкретних умов договору, підписаних відповідачем в електронній формі, а не лише загальні умови, розміщені на веб-сайті. Тому наведена правова позиція не спростовує позовних вимог, а навпаки підтверджує необхідність перевірки конкретних умов, що судом і було здійснено.
Судом встановлено, що відповідач отримав кредитні кошти, однак не повернув їх у строки та порядку, визначені договором. Неналежне виконання відповідачем грошового зобов'язання є порушенням статей 526, 530, 610, 612, 1049, 1054 ЦК України та умов договору. За таких обставин у позивача виникло право вимагати стягнення з відповідача заборгованості за кредитом і процентами за користування кредитом у заявленому розмірі.
Оцінюючи клопотання представника відповідача про витребування доказів та наведені у ньому посилання на відсутність банківського рахунку відповідача в матеріалах справи, суд зазначає, що відповідне клопотання було фактично враховане судом, оскільки ухвалою від 09 вересня 2025 року від позивача витребувано докази перерахування коштів і реквізити рахунку. Позивач подав пояснення та документи на виконання цієї ухвали, з яких убачається спосіб, дата, сума та реквізити платіжної операції у маскованому форматі. Тому твердження про відсутність доказів перерахування коштів після подання позивачем зазначених документів не відповідає фактичним обставинам справи.
Суд приходить до висновку, що надані позивачем докази у сукупності підтверджують: укладення між сторонами кредитного договору № 1291-6685 від 24 жовтня 2023 року; підписання цього договору відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором; погодження відповідачем суми кредиту, строку кредитування, процентів та порядку повернення кредиту; перерахування відповідачу кредитних коштів у сумі 2700 грн; невиконання відповідачем обов'язку з повернення кредиту та сплати процентів; наявність заборгованості у розмірі, який не менший за заявлені позовні вимоги.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором № 1291-6685 від 24 жовтня 2023 року в розмірі 13500 грн є законними, обґрунтованими та підтвердженими належними, допустимими, достовірними і достатніми доказами.
Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позов задоволено повністю, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений позивачем судовий збір у розмірі 2422 грн 20 коп.
Керуючись статтями 12, 13, 76-81, 89, 141, 178, 247, 259, 263-265, 268, 273, 274-279 ЦПК України, статтями 11, 202, 205, 207, 509, 526, 530, 610, 612, 626-629, 633, 634, 638, 1048, 1049, 1050, 1054, 1055 ЦК України, статтями 3, 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», суд,
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», код ЄДРПОУ 38548598, місцезнаходження: бульвар Лесі Українки, буд. 26, офіс 407, місто Київ, 01133, заборгованість за договором про відкриття кредитної лінії № 1291-6685 від 24 жовтня 2023 року в загальному розмірі 13500 грн 00 коп., з яких 2700 грн 00 коп. прострочена заборгованість за кредитом, 10800 грн 00 коп. прострочена заборгованість за нарахованими процентами.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» судовий збір у розмірі 2422 грн 20 коп.
Рішення може бути оскаржене до Сумського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя Роман БАКЛАНОВ