Справа № 592/4264/26
Провадження № 3/592/931/26
05 травня 2026 року м.Суми
Суддя Ковпаківського районного суду м. Суми Онайко Роман Анатолійович, розглянувши в матеріали які надійшли від Управління патрульної поліції в Сумській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканця АДРЕСА_1
за ч.1 ст.130 КУпАП,
з участю учасників справи про адміністративне правопорушення:
особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 ,
захисника - адвоката Бровка Р.М.,
14.03.2026 о 00:05 у м. Суми по вул. Троїцька, 48, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом Toyota Hilux, д.н.з. НОМЕР_1 з ознаками алкогольного сп'яніння, а саме запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови. Від проходження в установленому законом порядку огляду на визначення стану алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою приладу Drager Alcotest 6820 та прослідувати до закладу охорони здоров'я КНП СОР ОКМЦ СНЗ для проходження огляду на визначення стану алкогольного сп'яніння відмовився, чим порушив п.2.5 ПДР, та вчинив правопорушення передбачене ч.1 ст.130 КУпАП.
В судовому засіданні ОСОБА_1 вину у вчиненні правопорушення не визнав, вказав, що дійсно відмовився від проходження огляду на стан сп'яніння, оскільки виконував службові обов'язки. Детальних пояснень з приводу події не надав.
Захисник ОСОБА_1 - адвокат Бровко Р.М. просив закрити провадження у справі за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, оскільки ОСОБА_1 був зупинений поліцейськими під час виконання обов'язків військової служби, а тому його огляд мав бути проведений згідно з вимогами ст. 266-1 КУпАП працівниками військової служби правопорядку, а тому докази, здобуті поліцейськими є недопустимими.
Вислухавши думку учасників провадження у справі про адміністративне правопорушення, вислухавши свідка, дослідивши протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №614363 від 14.03.2026, надані докази, суддя дійшов висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Вина ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення, крім протоколу про адміністративне правопорушення ЕПР1 №614363 від 14.03.2026 підтверджується дослідженими доказами, а саме:
-актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів від 14.03.2026, згідно якого у ОСОБА_1 були виявлені ознаки алкогольного сп'яніння - запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, від проходження огляду він відмовився, від підпису відмовився;
-направленням на медичний огляд водія транспортного засобу з метою визначення стану алкогольного сп'яніння від 14.03.2026, згідно якого ОСОБА_1 від огляду відмовився;
-розпискою від 14.03.2026, відповідно до якої ОСОБА_2 зобов'язується доставити автомобіль Toyota Hilux, д.н.з. НОМЕР_1 до його місця постійної стоянки та не допустити до керування водія ОСОБА_1 ;
-довідкою відділу АП УПП в Сумській області від 16.03.2026, згідно якої ОСОБА_1 протягом року до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП не притягувався, отримував посвідчення водія НОМЕР_2 від 10.05.2001;
-відеозаписами з автомобільного та нагрудних відеореєстраторів поліцейських на оптичному носії даних DVD-R, на яких зафіксовано, зокрема, рух т/з під керуванням ОСОБА_1 , дуже млява мова ОСОБА_1 , його відмова від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки т.з. та в закладі охорони здоров'я.
Наведені докази узгоджуються між собою, є належними та допустимими, в своїй сукупності підтверджують обставини, встановлені в суді. Жодні обґрунтовані підстави ставити під сумнів допустимість, достовірність та належність зібраних поліцейськими доказів відсутні.
Відповідно до п.2.5 ПДР України, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Оцінюючи кожен наведений вище доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність цих зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин справи, керуючись законом і правосвідомістю (ст. 252 КУпАП), суддя не убачає будь-яких підстав не довіряти цим доказам.
Адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП, крім іншого, настає за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння, а матеріали справи мають достатньо доказів, яким доведено як факт керування т/з особою, так і факт відмови від проходження огляду на стан сп'яніння як на місці зупинки транспортного засобу так і у закладі охорони здоров'я.
У свою чергу порядок проходження огляду на стан сп'яніння, про який йдеться мова, закріплений у ст. 266 КУпАП.
Згідно визначеної процедури огляд водія, зокрема на стан алкогольного сп'яніння, проводиться: 1) проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення; 2) у відповідному закладі охорони здоров'я (в тому числі у разі незгоди водія на проведення огляду на стан сп'яніння поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами).
Таким чином, ОСОБА_1 щодо якого були об'єктивні підстави вважати, що він перебуває у стані алкогольного сп'яніння, відповідно до встановленого порядку відмовився пройти відповідний огляд на стан сп'яніння на місці зупинки т/з та у закладі охорони здоров'я, внаслідок чого і був складений протокол про адміністративне правопорушення.
Доводи захисника про порушення процедури складання протоколу про адміністративне правопорушення, оскільки не було повідомлено та залучено Військову службу правопорядку у Збройних Силах України не можуть бути прийняті до уваги.
Згідно з вимогами ч. 2 ст. 266-1 КУпАП огляд військовослужбовців Збройних Сил України на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, щодо яких є підстави вважати, що вони у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, виконують обов'язки військової служби або перебувають на території військових частин, проводиться посадовою особою, уповноваженою на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України або командиром (начальником) військової частини (установи, організації, підприємства, закладу, підрозділу), іншого утвореного відповідно до законів України військового формування, а також правоохоронного органу спеціального призначення, з використанням спеціальних технічних засобів та тестів.
Ч. 3 ст. 266-1 КУпАП огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння також військовослужбовців Збройних Сил України, щодо яких є підстави вважати, що вони у стані сп'яніння перебувають на вулицях, у закритих спортивних спорудах, у скверах, парках, у всіх видах громадського транспорту (включаючи транспорт міжнародного сполучення) та в заборонених законом інших місцях, проводиться посадовою особою, уповноваженою на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, з використанням спеціальних технічних засобів та тестів або у разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я.
Тобто, ст. 266-1 КУпАП не встановлено окремого порядку огляду військовослужбовців щодо яких є підстави вважати, що вони керують транспортними засобами у стані алкогольного сп'яніння (ст.130 КУпАП), тому проводячи огляд метою визначення стану алкогольного сп'яніння та складаючи протокол про адміністративне правопорушення поліцейські обґрунтовано керувались вимогами ст. 266 КУпАП.
Зважаючи на ту обставину, що протокол про адміністративне правопорушення був складений за ч. 1 ст. 130 КУпАП, а не за ст. 172-20 чи 178 КУпАП, поліцейські у повній відповідності з вимогами закону здійснили складання протоколу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_3 самостійно, без залучення представників Військової служби правопорядку у Збройних Силах України.
Доводи допитаного в судовому засіданні свідка ОСОБА_4 жодним чином не спростовують зазначених висновків.
Зокрема, ОСОБА_4 суду пояснив, що він є начальником юридичної служби в/ч НОМЕР_3 , за його розпорядженням на автомобіль ОСОБА_1 був виданий номер прикриття, оскільки він був відкомандирований з Сумського району до м. Суми для доставлення важливого вантажу. Поліцейській не мали права пропонувати йому пройти огляд на стан сп'яніння, оскільки військовослужбовців має право зупиняти тільки ВСП. Військовослужбовцям, які перевозять важливі вантажі заборонено проходити огляд на стан сп'яніння, оскільки ними можуть виявитись ворожі ДРГ. На запитання, чому військовослужбовцям заборонено проходити огляд на стан сп'яніння, проте не заборонено зупинятися на вимогу поліцейських, які можуть бути ворожою ДРГ, демонструвати їм документи та питати розписки та чим ворожа ДРГ, переодягнена в ВСП менш небезпечна - відмовився давати відповіді, пояснивши, що такі запитання ображають бойового офіцера. На запитання, чи були перевірені виявлені у ОСОБА_1 ознаки алкогольного сп'яніння командуванням, зокрема чи проходив він огляд на стан алкогольного сп'яніння для перевірки чи не вчинив він адміністративне правопорушення, передбачене ст. 172-20 КУпАП, пояснив, що огляд не проводився, оскільки саме командування вирішує яких військовослужбовців необхідно притягати до відповідальності.
При оцінці доводів сторони захисту та показань свідка щодо виконання ОСОБА_1 обов'язків військової служби 14.03.2026 в 00:05, суд також враховує, відомості, відображені на відеозаписі з нагрудного відеореєстратора поліцейського, де поліцейський роз'яснив про можливість виклику ВСП (00:13:55), проте ОСОБА_1 , незважаючи на постійне консультування телефоном, не висловив такого побажання, а заявив, що то машина не випадкового військовослужбовця, а командира бригади, він його водій (00:15:20).
Долучені стороною захисту докази, а саме копія технічного паспорта транспортного засобу, довідка про перебування ОСОБА_1 на військовій службі, витяги з наказів від 13.03.2026 №73 та від 14.03.2026 №74 про переміщення ОСОБА_1 з розташування батальйону логістики в АДРЕСА_2 , письмові пояснення командира батальйону логістики, про те, що ОСОБА_1 з 13.03.2026 по 15.03.2026 виконував бойове завдання, та письмові пояснення ОСОБА_1 не свідчать про виконання ним обов'язків військової служби 14.03.2026 в 00:05.
Також суд враховує, що ні зазначені документи, ні свідок, ні ОСОБА_1 не дали будь-яких подробиць щодо характеру завдання, яке ним виконувалось, ні напрямку його руху, не розкрито чому важливий військовий вантаж перевозився одноособово, а на відеозаписі поліцейські після складення протоколу про адміністративне правопорушення надають коментар, що він ймовірно проживає в м. Суми. Крім того, незважаючи на наявність явних ознак алкогольного сп'яніння, його командуванням не було перевірено чи не вчинив він адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 172-20 КУпАП.
Суд не вбачає підстав для зазначення дійсного номерного знаку автомобіля, оскільки в момент зупинки автомобіль перебував з зазначеним в протоколі номерним знаком, а з пояснень свідка, які підтверджуються зафіксованим на відеозапис спілкуванням поліцейського з невстановленою особою, зазначений номерний знак за потреби дозволяє ідентифікувати зазначений автомобіль.
При цьому суд враховує, що «будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі» (рішення ЄСПЛ від 29.06.2007 у справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» (O'Halloran and Francis v. the United Kingdom), заяви № 15809/02 і № 25624/02).
Враховуючи характер правопорушення та особу винного, вважаю необхідним застосувати до нього адміністративне стягнення в межах санкції, встановленої ч.1 ст.130 КУпАП.
Вирішуючи питання застосування п. 12 ч. 1 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір» суд враховує, що стороною захисту не доведено, що ОСОБА_1 керував автомобілем у зв'язку з виконанням військового обов'язку чи під час виконання службових обов'язків.
На підставі ст. 40-1, 283 ч.5 КУпАП з ОСОБА_1 на користь держави належить стягнути судовий збір в розмірі 665,60 грн.
Керуючись ст. 40-1, ч.1 ст.130, ч.5 ст.283 КУпАП, -
ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 1000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 17000 грн з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 665,60 грн.
Штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови, а в її разі оскарження - не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
У разі несплати штрафу в установлений у строк, постанова надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.
У порядку примусового виконання постанови стягується:
-подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу та зазначеного у постанові про стягнення штрафу;
-витрати на облік зазначених правопорушень.
На постанову може бути подана апеляційна скарга до Сумського апеляційного суду через Ковпаківський районний суд м. Суми протягом десяти днів з дня її винесення
Суддя Роман ОНАЙКО