Номер провадження: 11-сс/813/1569/24
Справа № 523/14925/24 1-кс/523/3189/24
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
07.11.2024 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючого - судді ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю: секретаря судового засідання - ОСОБА_5 ,
прокурора - ОСОБА_6 ,
захисника - ОСОБА_7 ,
підозрюваного - ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу прокурора Одеської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Суворовського районного суду м. Одеси від 30.09.2024 про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту у кримінальному провадженні №12024163490000586 від 02.09.2024 року відносно:
ОСОБА_8 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Великоплоске, Роздільнянського р-ну, Одеської області, громадянина України, з середньою освітою, одруженого, утримуючого чотирьох малолітніх дітей, працевлаштованого, не судимого, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України,
встановив:
Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлених обставин судом першої інстанції.
Ухвалою слідчого судді Суворовського районного суду м. Одеси від 30.09.2024 відмовлено в задоволенні клопотання слідчого СВ ВП №2 ОРУП №1 ГУНП в Одеській області ОСОБА_9 про застосування до ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Застосовано стосовно підозрюваного ОСОБА_8 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, заборонивши залишати місце свого фактичного проживання в період з 23 години 00 хвилин до 05 години 00 хвилин наступної доби строком до 28.11.2024 року включно.
На думку слідчого судді тяжкість вчиненого злочину, вагомість доказів та розмір покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винним, свідчить про необхідність застосування більш м'якого запобіжного заходу.
Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала.
Не погоджуючись із прийнятим слідчим суддею рішенням прокурор Одеської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу.
Доводи обґрунтовує тим, що слідчим суддею не взято до уваги обставини вчиненого злочину, ризики, які наявні в поведінці підозрюваного, особу підозрюваного, який є мешканцем прикордонного населеного пункту та під час вчинення злочину застосовував методи конспірації.
Просить ухвалу слідчого судді скасувати, постановити нову ухвалу якою клопотання слідчого задовольнити та застосувати до підозрюваного ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів з визначенням розміру застави у розмірі 350 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 1059800 грн.
Позиції учасників судового провадження.
Заслухавши: суддю-доповідача, прокурора, який підтримав апеляційну скаргу, підозрюваного та його захисника, які заперечували проти задоволення апеляційної скарги, перевіривши матеріали судового провадження та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд доходить таких висновків.
Мотиви суду апеляційної інстанції.
Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно з ч. 1 ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім ризиків, зазначених у ст. 177 КПК України, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється; вік та стан здоров'я підозрюваного; міцність його соціальних зв'язків в місці постійного проживання, у тому числі наявність родини й утриманців; наявність постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного; його майновий стан; наявність судимостей та інші.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбачених ст. 177 КПК України.
Відповідно до вимог ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення, наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, і на які вказує слідчий і прокурор; недостатність підстав для застосування більш м'якого запобіжного заходу для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Положеннями ст. 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практикою Європейського суду з прав людини, передбачено, що обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
При розгляді апеляційних скарг, виконуючи вимоги ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», апеляційний суд застосовує Конвенцію «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі «Конвенція») та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), як джерело права.
Також апеляційний суд враховує правову позицію ЄСПЛ, викладену у рішенні за скаргою «Ферарі-Браво проти Італії», відповідно до якої затримання та тримання особи під вартою, безумовно, можливе не лише у випадку доведеності факту вчинення злочину та його характеру, оскільки така доведеність сама по собі і є метою досудового розслідування, досягненню цілей якого і є тримання під вартою.
Апеляційний суд вважає, що слідчий суддя відповідно до вищевказаних вимог Закону та Конвенції перевірив та належним чином встановив наявність на час розгляду клопотання в кримінальному провадженні обґрунтованої підозри щодо ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованого йому злочину, що ніким не оскаржується, а тому не перевіряється апеляційним судом.
Оцінюючи доведеність наявності у кримінальному провадженні заявлених слідчим ризиків, колегія суддів враховує такі обставини.
З матеріалів провадження вбачається, що підозрюваний ОСОБА_8 є громадянином України, раніше не судимий, одружений, є мешканцем прикордонного населеного пункту та під час вчинення злочину застосовував методи конспірації, на даний час підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за яке законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до дев'яти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років з конфіскацією майна.
Вказані обставини вказують на те, що підозрюваний ОСОБА_8 будучи обізнаним про ступінь тяжкості інкримінованого йому злочину та покарання, яке загрожує йому у разі визнання його винуватим, може здійснити спроби переховування від органу досудового розслідування та суду, з метою уникнення кримінальної відповідальності за інкримінований йому тяжкий злочин (п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України).
У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Також, згідно практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Крім того, апеляційний суд вважає обґрунтованими посилання прокурора на те, що перебуваючи на свободі, підозрюваний ОСОБА_8 матиме змогу незаконно впливати на свідків, наразі органом досудового розслідування не встановлено інших учасників злочинної групи в яку входив підозрюваний, що вказує на можливість впливу підозрюваним на даних осіб з метою уникнення кримінальної відповідальності (п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України).
Одночасно апеляційний суд звертає увагу, що КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний, обвинувачений обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому, оскільки під поняттям «ризик» - слід розуміти обґрунтовану ймовірність протидії підозрюваного кримінальному провадженню у формах, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК.
Колегія суддів враховує встановлені під час апеляційного розгляду конкретні обставини інкримінованого підозрюваному злочину та дані про особу ОСОБА_8 , які вказують на неможливість застосування до підозрюваного на даній стадії досудового розслідування більш м'якого запобіжного заходу, оскільки такий запобіжний захід не здатний запобігти наявним у кримінальному провадженні ризикам і забезпечити належну поведінку підозрюваного та виконання ним своїх процесуальних обов'язків.
Крім цього, враховуючи обставини вчинення інкримінованого підозрюваному злочину та його наслідки, апеляційний суд вважає доводи сторони обвинувачення щодо неможливості застосування відносно ОСОБА_8 більш м'якого запобіжного заходу є обґрунтованими, оскільки у даному випадку та на даній стадії досудового розслідування тримання під вартою підозрюваного є виправданим.
Таким чином, враховуючи наведене, наявність обґрунтованої підозри, обставин вчинення злочину, існування доведених прокурором ризиків передбачених п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, апеляційний суд приходить до висновку про необхідність застосування відносно підозрюваного ОСОБА_8 виняткового запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Разом з цим, відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Згідно з ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 КПК України. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Відповідно до положень п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов'язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.
В контексті справи «Mangouras v. Spain» (рішення від 28.09.2010 р., заява №12050/04) зазначається, що заявник, посилаючись на пункт 3 статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, стверджував, що сума застави у його справі була необґрунтовано високою та не враховувала конкретні обставини й умови його особистого життя. ЄСПЛ визнано законними та обґрунтованими дії національних судів щодо обрання підозрюваному розміру застави, який значно перевищував наявні активи, поточні доходи підозрюваного, тощо, беручи до уваги особливий характер справи заявника та шкоду, завдану кримінальним правопорушенням, та зазначено, що навіть якщо сума застави визначається виходячи із характеристики особи обвинуваченого та його матеріального становища, за певних обставин є обґрунтованим врахування також і суми збитків, у заподіянні яких ця особа обвинувачується.
Отже, положення КПК України та практика ЄСПЛ орієнтують суд на такі критерії, які слід врахувати при визначенні розміру застави: обставини кримінального правопорушення; особливий характер справи; майновий стан підозрюваного; його сімейний стан, у тому числі матеріальне становище близьких осіб; масштаб його фінансових операцій; дані про особу підозрюваного; встановлені ризики, відповідно до ст. 177 КПК України; «професійне середовище» підозрюваного; помірність обраного розміру застави та можливість її виконання, а також за певних обставин шкода, завдана кримінальним правопорушенням.
Вирішуючи питання, щодо розміру застави апеляційний суд враховує дані про особу підозрюваного, його вік, майновий та сімейний стан, те, що ОСОБА_8 підозрюється у вчиненні тяжкого корисливого кримінального злочину, що пов'язане із організацією незаконного переправленням осіб придатних до військової служби через державний кордон України у групі осіб в умовах воєнного стану, що опосередковано впливає на обороноздатність держави та свідчить про підвищену суспільну небезпеку протиправних дій, а також встановлені ризики, відповідно до ст. 177 КПК України та приходить до висновку про можливість визначення застави у розмірі 300 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 908400 грн., яка буде співмірною з існуючими у кримінальному провадженні ризиками та в разі її внесення зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного і виконання ним обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.
На думку апеляційного суду, саме такий розмір застави буде достатнім для забезпечення виконання підозрюваним ОСОБА_8 покладених на нього процесуальних обов'язків, який буде з одного боку утримувати підозрюваного від намірів та спроб порушити покладені на нього обов'язки, а з іншого, не перетворить обраний запобіжний захід на безальтернативне ув'язнення.
Відповідно до ч. 3 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвалу слідчого судді, суд апеляційної інстанції має право:1) залишити ухвалу без змін; 2) скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.
Аналізуючи вищевикладені обставини в їх сукупності, апеляційний суд вважає за необхідне апеляційну скаргу прокурора задовольнити частково, оскаржувану ухвалу - скасувати і постановити нову, якою застосувати до підозрюваного ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в межах строку досудового розслідування, визначивши підозрюваному розмір застави у розмірі 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб з покладенням на нього відповідних обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.
Керуючись статтями 181, 196, 376, 404, 405, 407, 419, 422, 532 КПК України, апеляційний суд,
постановив:
Апеляційну скаргупрокурора Одеської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_6 - задовольнити частково.
Ухвалу слідчого судді Суворовського районного суду м. Одеси від 30.09.2024 про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту у кримінальному провадженні №12024163490000586 від 02.09.2024 року відносноОСОБА_8 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України- скасувати.
Постановити нову ухвалу, якою клопотанняслідчого СВ ВП №2 ОРУП №1 ГУНП в Одеській області ОСОБА_9 про застосування до ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - задовольнити частково.
Застосувати відносно підозрюваногоОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в ДУ «Одеський слідчий ізолятор» строком до 28.11.2024 року, тобто в межах строку досудового розслідування.
Визначити розмір застави, як запобіжного заходу, достатнього для забезпечення виконання підозрюваним ОСОБА_8 , обов'язків, передбачених КПК України у розмірі 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 908400 гривень.
Роз'яснити підозрюваному, що підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу на рахунок: Отримувач: Одеський апеляційний суд, Код ЄДРПОУ отримувача: 42268321; р/р UA308201720355299001001086720; банк: ДКСУ в м. Київ; МФО 820172.
У разі внесення застави, звільнити підозрюваного ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 з-під варти та покласти на підозрюваного ОСОБА_8 строком до 28.11.2024 року, в межах строку досудового розслідування, наступні процесуальні обов'язки, передбачені ст. 194 КПК України, а саме:
- прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду;
- не відлучатися з населеного пункту в якому він проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та роботи;
- утримуватись від спілкування зі свідками по даній справі;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну;
Роз'яснити підозрюваному ОСОБА_8 або заставодавцю наслідки невиконання обов'язків, передбачених ч.ч. 8, 10, 11 ст. 182 КПК України.
Строк дії ухвали становить до 28.11.2024 року.
Підозрюваного ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , затримати у залі Одеського апеляційного суду, взяти під варту і доставити в ДУ «Одеський слідчий ізолятор».
Організацію виконання ухвали Одеського апеляційного суду покласти на прокурора Одеської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_6 .
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді Одеського апеляційного суду:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4