13 травня 2026 року м.Суми
Справа №592/3338/26
Номер провадження 22-ц/816/2040/26
Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Щербаченко М. В. (суддя-доповідач),суддів Сидоренко А. П. , Сізова Д. В. ,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Ковпаківського районного суду м. Суми від 17 березня 2026 року, постановлену в м. Суми у складі судді Бичкова І.Г.,
у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до власника веб-сайту ІНФОРМАЦІЯ_10., ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про захист честі, гідності та ділової репутації, відшкодування моральної шкоди,
Короткий зміст позовних вимог і рішення суду першої інстанції
У березні 2026 року ОСОБА_5 звернувся з указаним позовом до власника веб-сайту ІНФОРМАЦІЯ_10., ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , в якому просив суд визнати:
- недостовірними, такими, що порушують права, свободи, ганьблять честь, гідність та ділову репутацію позивача авторські публікації, поширені відповідачами у мережі Facebook на сторінках « ОСОБА_9 », « ІНФОРМАЦІЯ_1 » та « ІНФОРМАЦІЯ_2 » від ІНФОРМАЦІЯ_3 », від ІНФОРМАЦІЯ_4 під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_5 » на дивані, або як ОСОБА_10 у снах переміг», від ІНФОРМАЦІЯ_6 під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_7 », від ІНФОРМАЦІЯ_8 під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_9 », а також під назвами «ІНФОРМАЦІЯ_11» та « ІНФОРМАЦІЯ_12» ;
- зобов'язати відповідачів у спосіб близький до способу їх поширення, розмістити допис про те, що ними поширена недостовірна, така, що не відповідає дійсності, порушує права, свободи, ганьбить честь, гідність та ділову репутацію позивача;
- стягнути з відповідачів завдану моральну шкоду у розмірі 1 000 000 грн з кожного на користь позивача; стягнути з відповідачів на користь позивача кошти у сумі 704 грн 00 коп., витрачені на друк позовної заяви з додатками та судові витрати, пов'язані з розглядомсправи.
Ухвалою Ковпаківського районного суду м. Суми від 17 березня 2026 року позовну заяву ОСОБА_5 до власника веб-сайту ІНФОРМАЦІЯ_10., ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 про захист особистих немайнових прав, честі, гідності та ділової репутації - визнано неподаною і повернуто позивачу.
Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що у встановлений строк недоліки позовної заяви позивачем не були усунуті, тому відповідно до приписів статті 185 ЦПК України позовна заява вважається неподаною та підлягає поверненню позивачу.
Короткий зміст та узагальнені доводи апеляційної скарги
30 березня 2026 року ОСОБА_5 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить ухвалу Ковпаківського районного суду м. Суми від 17 березня 2026 року скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Апеляційна скарга мотивована тим, що, він подавав суду першої інстанції документи, які засвідчують його статус учасника бойових дій, проте суд знехтував положеннями пункту 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», згідно за приписами якої він звільнений від сплати судового збору. Крім того, у статті 175 ЦПК України в переліку підстав для повернення позовної заяви позивачу відсутня така підстава вказана в ухвалі суду першої інстанції як «спосіб захисту не узгоджується із способом поширення інформації». Постанова Верховного Суду від 13.03.2024 у справі № 712/10999/22, на яку послався суд в оскаржуваній ухвалі, не містить жодних посилань та тверджень щодо неузгодження способу, обраному ним для захисту своїх прав із способом поширення інформації. Вважає, що при зверненні до суду із позовом ним були виконані вимоги, передбачені нормами ЦПК України.
Фактичні обставини, встановлені судом першої та апеляційної інстанції
У березні 2025 року ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 про захист честі, гідності та ділової репутації, відшкодування моральної шкоди.
Ухвалою Ковпаківського районного суду м. Суми від 05 березня 2026 року позовну заяву ОСОБА_5 залишено без руху.
Залишаючи позовну заяву без руху, суд першої інстанції вказав, що позовна заява не відповідає вимогам статті 175 ЦПК України, а саме спосіб захисту не узгоджується із способом поширення інформації, не зазначений належним відповідачем власник веб-сайту та не надані відомості про сплату судового збору.
16 березня 2026 року на виконання вимог ухвали суду від 05 березня 2026 року ОСОБА_5 подав суду першої інстанції заяву, в якій вказав власника веб-сайту Facebook та надав оновлену позовну заяву з її копіями відповідно до кількості відповідачів. В якості відповідача у позовній заяві, окрім ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , позивач також зазначив власника веб-сайту ІНФОРМАЦІЯ_10.
Мотиви, з яких виходить апеляційний суд та застосовані норми права
Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції вважав, що позивачем не усунуті недоліки позовної заяви зазначені в ухвалі Ковпаківського районного суду м. Суми від 05 березня 2026 року про залишення позовної заяви без руху.
Апеляційний суд погоджується з таким висновком суду першої інстанції, зважаючи на такі мотиви.
Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (стаття 4 ЦПК України).
Вимоги щодо форми і змісту позовної заяви визначені у статті 175 ЦПК України.
Крім того, відповідно до частини 4 статті 177 ЦПК України, до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановленому порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Згідно з частинами першою-третьою статті 185 ЦПК України суддя, установивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).
Якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, внесе у визначених законом випадках на депозитний рахунок суду грошову суму у розмірі вартості спірного майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві (частина четверта статті 185 ЦПК України).
У справі, яка переглядається, суд першої інстанції вказав на такі недоліки позовної заяви ОСОБА_5 :
спосіб захисту не узгоджується із способом поширення інформації,
не зазначений належним відповідачем власник веб-сайту,
не надані відомості про сплату судового збору.
Апеляційний суд зауважує, що визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість установлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження.
Такий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 08 квітня 2020 року у справі № 761/41071/19 (провадження 61-2192св20), від 16 червня 2021 року у справі №127/33081/19 (провадження № 61-7836св20).
Позовна заява ОСОБА_5 за змістом в цілому відповідає вимогам частини третьої статті 175 ЦПК України, у тому числі містить ім'я та найменування сторін, зміст позовних вимог, виклад обставин, якими обґрунтовує позивач вимоги тощо.
Отже, суд першої інстанції помилково вважав, що позовна заява містить недоліки щодо її змісту.
Водночас ненадання позивачем разом з позовною заявою документу, що підтверджує сплату судового збору у встановленому порядку і розмірі, суд першої інстанції обґрунтовано вважав обставиною, яка вказує на те, що ОСОБА_5 не усунув у визначений судом строк недоліки позовної заяви, що є підставою для її повернення.
Доводи заявника апеляційної скарги про те, що він відповідно до пункту 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору за подання указаного позову апеляційний суд відхиляє, зважаючи на такі мотиви.
Пунктом 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх інстанціях звільняються учасники бойових дій, постраждалі Революції Гідності, Герої України - у справах пов'язаних з порушенням їхніх прав.
При виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
У постановах Великої Палати Верховного Суду від 09 жовтня 2019 року у справі №9901/311/19 (провадження № 11-795заі19), від 12 лютого 2020 року у справі № 545/1149/17 (провадження № 14-730цс19) вказано, що:
«відповідно до пункту 13 частини першої статті 5 Закону № 3674-VI учасники бойових дій під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються від сплати судового збору у справах, пов'язаних з порушенням їхніх прав. Разом з тим, зазначена норма має відсильний характер та не містить вичерпного переліку справ, в яких учасники бойових дій та прирівняні до них особи звільняються від сплати судового збору. Правовий статус ветеранів війни, забезпечення створення належних умов для їх життєзабезпечення та членів їх сімей, встановлені Законом України від 22 жовтня 1993 року № 3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». У статті 22 цього ж Закону передбачено, що особи, на яких поширюється дія цього нормативного акта, отримують безоплатну правову допомогу щодо питань, пов'язаних з їх соціальним захистом, а також звільняються від судових витрат, пов'язаних з розглядом цих питань. Перелік пільг учасникам бойових дій та особам, прирівняним до них, визначені у статті 12 цього Закону.
Отже, вирішуючи питання про стягнення судового збору з особи, яка має статус учасника бойових дій (прирівняної до нього особи), для правильного застосування норм пункту 13 частини першої статті 5 Закону № 3674-VI суд має враховувати предмет та підстави позову; перевіряти чи стосується така справа захисту прав цих осіб з урахуванням положень статей 12, 22 Закону № 3551-XII».
Крім того, слід врахувати, що в ухвалі від 11 вересня 2024 року у справі № 567/79/24 Велика Палата Верховного Суду не встановила об'єктивних причин відступу від правового висновку, викладеного у постановах Великої Палати Верховного Суду від 09 жовтня 2019 року у справі №9901/311/19 (провадження № 11-795заі19), від 12 лютого 2020 року у справі № 545/1149/17 (провадження № 14-730цс19), яким обмежено застосування пункту 13 частини першої статті 5 Закону № 3674-VI виключно статтями 12 та 22 Закону № 3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Зазначена ухвала Великої Палати Верховного Суду від 11 вересня 2024 року у справі №567/79/24 мотивована серед іншого тим, що у березні 2020 року у Верховній Раді України зареєстрований проєкт Закону про внесення зміни до статті 5 Закону України «Про судовий збір» (щодо сплати судового збору при захисті прав учасників бойових дій, постраждалих учасників Революції Гідності та Героїв України).
До проєкту цього Закону було надано пояснювальну записку та висновки комітетів Верховної Ради України з яких вбачається, що метою цього законопроєкту було усунення суперечності, що буде сприяти приведенню законодавства України про права і свободи людини і громадянина у відповідність до вимог принципів верховенства права та правової визначеності. А саме запропоновано внести зміни до Закону України «Про судовий збір» в частині викладення пункту 13 частини першої статті 5 зазначеного Закону в такій редакції: «учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності, Герої України - у всіх справах незалежно від характеру порушених прав».
Проте Верховна Рада України не прийняла Закон про внесення зміни до статті 5 Закону України «Про судовий збір» (щодо сплати судового збору при захисті прав учасників бойових дій, постраждалих учасників Революції Гідності та Героїв України).
З урахуванням викладеного, Велика Палата Верховного Суду у справі №567/79/24 дійшла висновку, що законодавець чітко визначив свою позицію щодо спірного питання.
Предметом спору у цій справі є захист честі, гідності та ділової репутації ОСОБА_5 , спростування недостовірної інформації та стягнення моральної шкоди. Такі вимоги позову не стосуються захисту права заявника апеляційної скарги ОСОБА_5 , які випливають із статті 12 Закону № 3551-XII, тобто позов не зачіпає обсяг соціальних гарантій чи будь-яким іншим чином не стосується соціального захисту позивача як учасника бойових дій.
Подібний висновок у справі про захист честі, гідності, ділової репутації та стягнення моральної шкоди за позовом учасника бойових дій викладено в ухвалі Верховного Суду від 21 серпня 2024 року у справі № 757/30282/20-ц.
Отже, ураховуючи предмет та підставу позову ОСОБА_5 суд першої інстанції правильно застосував пункт 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» та обґрунтовано постановив ухвалу про визнання неподаною та повернення позовної заяви.
Апеляційний суд зауважує, щообов'язок сплати судового збору сам по собі не порушує право на доступ до правосуддя.
Відповідно до частини сьомої статті 185 ЦПК України повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви. Також позивач має право звернутись до суду першої інстанції із клопотанням про відстрочення, розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру чи звільнення від його сплати з підстав, визначених статтею 8 Закону України «Про судовий збір».
Пункт 4 частини першої статті 379 ЦПК України передбачає, що порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права є підставою для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції лише, якщо такі порушення призвели до постановлення помилкової ухвали.
Оскільки допущене судом першої інстанції порушення норм процесуального права в частині висновків щодо оцінки обраного позивачем способу захисту та кола відповідачів не призвели до постановлення помилкової ухвали суду, яка зважаючи на несплату ОСОБА_5 судового збору постановлена відповідно до вимог частини четвертої статті 185 ЦПК України, відсутні підстави для скасування оскаржуваної ухвали суду відповідно до пункту 4 частини першої статті 379 ЦПК України.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги
Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення (частина перша статті 374 ЦПК України).
Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 375 ЦПК України).
Висновки суду апеляційної інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги за результатами апеляційного перегляду рішення, свідчать про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а ухвалу суду слід залишити без змін.
Керуючись вимогами статей 141, 374, 375, 379, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Ковпаківського районного суду м. Суми від 17 березня 2026 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня проголошення.
Суддя-доповідач М. В. Щербаченко
Судді А. П. Сидоренко
Д. В. Сізов