Справа №751/4744/26
Провадження №1-кс/751/1646/26
06 травня 2026 року місто Чернігів
Слідчий суддя Новозаводського районного суду міста Чернігова
ОСОБА_1 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_3 ,
слідчої у кримінальному провадженні ОСОБА_4 ,
підозрюваного ОСОБА_5 ,
захисника підозрюваного - адвоката ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання слідчої слідчого відділу Чернігівського районного управління поліції ГУНП в Чернігівській області ОСОБА_4 у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62024100150002440 від 03 грудня
2024 року, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця
м. Чернігова, українця, громадянина України, із вищою освітою, військовослужбовця, неодруженого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого
ч. 5 ст. 407 КК України,
Слідча слідчого відділу Чернігівського районного управління поліції ГУНП в Чернігівській області ОСОБА_4 звернулася до слідчого судді з клопотанням, погодженим прокурором Подільської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, строком на 60 днів, без визначення розміру застави.
Із клопотання вбачається, що слідчими Чернігівського районного управління поліції ГУНП в Чернігівській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №62024100150002440 від
03 грудня 2026 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
Як зазначає слідча у клопотанні, досудовим розслідуванням встановлено, що наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 28 вересня 2024 року № 278 солдата ОСОБА_5 , призваного ІНФОРМАЦІЯ_2 призначено на посаду курсанта навчального взводу навчальної роти ІНФОРМАЦІЯ_3 .
У свою чергу ОСОБА_5 , грубо порушуючи встановлений у Збройних Силах України порядок проходження військової служби, 13 жовтня
2024 року о 20 годині 30 хвилин у порушення вимог статей 17, 65 Конституції України, пунктів 1, 2 ст. 1, п. 4 ст. 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», статей 11, 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, статей 1, 3, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, достовірно знаючи, що він є військовослужбовцем і повинен проходити військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , діючи з прямим умислом, з особистих мотивів, з метою тимчасового ухилення від військової служби, в умовах воєнного стану, незаконно припинив виконувати свій конституційний обов'язок по захисту Вітчизни, незалежності, територіальної цілісності України та самовільно залишив місце служби, визначене в населеному пункті Гончарівське Чернігівського району Чернігівської області.
04 травня 2026 року о 19 годині 03 хвилини солдат ОСОБА_5 був затриманий працівниками Чернігівського районного управління поліції ГУНП в Чернігівській області за адресою: м. Чернігів, вул. Івана Мазепи, 12, в порядку ст. 208 КПК України.
Так, військовослужбовець військової служби за призовом під час мобілізації військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_5 внаслідок самовільного залишення місця служби, визначеного в населеному пункті АДРЕСА_2 , обов'язки військової служби у період часу з 13 жовтня 2024 року до 04 травня 2026 року не виконував, будь-яких заходів для повернення на службу та продовження несення відповідних обов'язків у зазначений період часу не вживав, а займався особистими справами, не пов'язаними з проходженням військової служби.
В обґрунтування клопотання слідча указує на те, що ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за який законом передбачено покарання у вигляді позбавленням волі на строк від п'яти до десяти років. Вважає, що на даний час існує необхідність застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_5 , оскільки є достатньо підстав вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені пунктами 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України. Слідча вважає, що з метою забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, контролю за місцем перебування підозрюваного, а також запобігання спробам переховуватись від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні, з метою схилення до ненадання показань, перекручування або спотворення обставин або іншим чином вплинути на них, іншим чином перешкоджати кримінальному провадженні, продовжити злочинну діяльність, вчинити інше кримінальне правопорушення, необхідно застосувати до підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів, без визначення розміру застави.
У судовому засіданні слідча ОСОБА_4 та прокурор ОСОБА_3 висловили доводи на підтримання клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з посиланням на обставини, викладені у клопотання, і на матеріали, які були долучені до клопотання, та просили його задовольнити. Указали на обґрунтованість підозри, повідомленої ОСОБА_5 , та наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.
Захисник підозрюваного ОСОБА_5 - адвокат ОСОБА_6 у судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Зазначив, що обґрунтованість підозри ОСОБА_5 не заперечується на даній стадії провадження, проте вважає, що ризики не доведені, доказів на їх підтвердження не надано. ОСОБА_5 від органів слідства не переховувався. У разі задоволення клопотання, просив визначити ОСОБА_5 заставу в розмірі 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
Підозрюваний ОСОБА_5 у судовому засіданні погодився з позицією свого захисника. Щодо повідомленої підозри повідомив, що з вересня
2024 року проходив військову службу в складі військової частина НОМЕР_1 , знаходився в навчальному центрі в селищі Гончарівське. Пішов в СЗЧ, оскільки не був згоден з рішенням командування щодо визначення його подальшого місця служби. На даний час має бажання продовжити військову службу.
Вивчивши клопотання та додані до нього матеріали, заслухавши позиції сторін кримінального провадження, слідчий суддя за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення, дійшов до такого висновку.
Частиною другою ст. 29 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та порядку, встановлених законом.
Згідно з ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Згідно з ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Частиною 2 ст. 177 КПК України передбачено, що підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Слідчим суддею встановлено, що слідчим відділом Чернігівського районного управління поліції ГУНП в Чернігівській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні
№ 62024100150002440 від 03 грудня 2026 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, за фактом самовільного залишення місця служби військовослужбовцем ОСОБА_5 тривалістю понад три доби, вчиненому в умовах воєнного стану.
04 травня 2026 року о 19 годині 03 хвилини ОСОБА_5 затримано в порядку ст. 208 КПК України за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
Того ж дня, ОСОБА_5 вручено письмове повідомлення про підозру у самовільному залишенні місця служби військовослужбовцем тривалістю понад три доби, вчиненому в умовах воєнного стану, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
Щодо наявності обґрунтованої підозри ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення слідчий суддя приймає до уваги рішення ЄСПЛ у справі «Феррарі-Браво проти Італії», де високий суд зазначив, що не можна ставити питання про те, що арешт є виправданим тільки тоді, коли доведено факт вчинення та характер інкримінованих правопорушень, оскільки останнє є завданням попереднього розслідування.
Слідчий суддя враховує, що поняття «обґрунтована підозра» не визначене у національному законодавстві, тому, виходячи з позиції ЄСПЛ, яка відображена, серед іншого, у рішеннях по справах «Нечипорук і Йонкало проти України», «Фокс, Кемпбел і Гартлі проти Сполученого Королівства», термін «обґрунтована підозра» передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об'єктивного спостерігача у тому, що відповідна особа могла вчинити злочин.
При цьому, відповідно до рішень ЄСПЛ, зокрема, у справах «Броуган та інші проти Сполученого Королівства» та «Мюррей проти Сполученого Королівства» факти, що підтверджують «обґрунтовану підозру», не повинні бути такого самого рівня, як факти, на яких має ґрунтуватись обвинувальний вирок чи навіть пред'явлення обвинувачення.
Перевіряючи наявність обґрунтованої підозри, слідчий суддя вважає, що докази, які вказують на наявність обґрунтованої підозри, містяться у зібраних органом досудового розслідування та долучених до матеріалів клопотання доказах, у тому числі: - доповіді про самовільне залишення частини НОМЕР_1 від 14 жовтня 2024 року; - матеріалах службового розслідування за фактом самовільного залишення військової частини НОМЕР_1 13 жовтня 2024 року солдатом ОСОБА_5 ; - протоколі допиту свідка ОСОБА_7 від 04 травня 2026 року; - протоколі допиту свідка
ОСОБА_8 від 04 травня 2026 року; - повідомленні про підозру ОСОБА_5 від 04 травня 2026 року.
При цьому слідчий суддя враховує, що на даному етапі провадження не вправі вирішувати питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті. Зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні кримінального правопорушення, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих даних визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу.
За таких обставин, слідчий суддя вважає, що повідомлена
ОСОБА_5 підозра у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, є обґрунтованою для даної стадії кримінального провадження.
У статті 5 Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи R(80) 11 від 27 червня 1980 року «Про взяття під варту до суду» зауважується, що при розгляді питання про необхідність тримання під вартою, судовий орган повинен брати до уваги обставини конкретної справи, у тому числі характер та тяжкість інкримінованого злочину.
Водночас, відповідно до практики Європейського суду з прав людини вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув'язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв'язками з державою, у якій його переслідують та міжнародними контактами.
Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя, з огляду на долучені до матеріалів судового провадження матеріали, враховує тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_5 , дані, які характеризують особу останнього, його вік, соціальні зв'язки, сімейний стан, склад сім'ї, майновий стан.
З огляду на те, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, при цьому враховуючи, що докази та обставини, на які посилається сторона обвинувачення у клопотанні, дають достатні підстави вважати, що ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, є доведеними, зважаючи на характер інкримінованого кримінального правопорушення, на дані про особу підозрюваного, слідчий суддя приходить до висновку, що ОСОБА_5 може вчинити дії щодо переховування від органу досудового розслідування та суду і незаконного впливу на свідків у цьому кримінальному провадженні та таким чином перешкоджати повному, всебічному та неупередженому проведенню досудового розслідування, з огляду на що, для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні та встановленим у судовому засіданні, слідчий суддя вважає доведеним необхідність застосування до ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
При цьому слідчий суддя також враховує положення ст. 176 КПК України, відповідно до яких під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-405, 407, 408, 429 Кримінального кодексу України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті. Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 176 КПК України таким запобіжним заходом є тримання під вартою.
При цьому слідчий суддя вважає, що підстави для застосування більш м'якого запобіжного заходу відсутні, в даному випадку застосування більш м'якого запобіжного заходу не перевищує суспільного інтересу в справі, який полягає у повному та неупередженому здійсненні кримінального провадження у встановлені законом строки, а також забезпечення виконання підозрюваним процесуальних обов'язків у кримінальному провадженні та запобігання процесуальних ризиків.
Вказані суспільні інтереси, не дивлячись на презумпцію невинуватості, мають більшу вагу ніж правила про повагу до свободи особи, про що неодноразово зазначав ЄСПЛ, зокрема, в рішеннях по справах «Лабіта проти Італії», «Летельє проти Франції», «Маріянчук та інші проти України».
Варто зазначити, що застосування запобіжного заходу щодо ОСОБА_5 у вигляді тримання під вартою є пропорційним легітимній меті, яка ставиться до застосування запобіжних заходів.
Крім того, вивченням даних про особу підозрюваного встановлено, що доказів того, що стан здоров'я підозрюваного ОСОБА_5 не допускає його тримання під вартою слідчому судді не надано, з огляду на це слід вважати, що таких перешкод не має.
Слідчий суддя враховує, що відповідно до вимог ч. 4 ст. 183 КПК України не визначати розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого ст. 407 КК України, це є правом слідчого судді, а не його обов'язком.
У даному конкретному випадку слідчий суддя вважає за можливе визначити ОСОБА_5 заставу, при визначенні якої, слідчий суддя наряду з положеннями статей 182, 183 КПК України враховує практику Європейського суду з прав людини, зокрема рішень у справах «W проти Швейцарії» та «Мангурас проти Іспанії», де високий суд зазначив, що розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкодити встановленню істини у кримінальному провадженні.
Враховуючи обставини інкримінованого кримінального правопорушення, матеріальне становище ОСОБА_5 , дані про його особу, слідчий суддя вважає, що застава у розмірі 30 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб з покладенням обов'язків, передбачених
ч. 5 ст. 194 КПК України, зможе забезпечити виконання ОСОБА_5 покладених на нього процесуальних обов'язків.
Доведеність винуватості підозрюваного у вчиненні інкримінованого злочину слідчим суддею під час розгляду зазначеного клопотання не вирішувалося, оскільки це є предметом встановлення в ході досудового розслідування і судового провадження кримінального провадження по суті обвинувачення.
Керуючись ст. 29 Конституції України, статтями 176-178, 181-186,
193-197, 205, 309, 372, 395 КПК України, слідчий суддя
Клопотання слідчої слідчого відділу Чернігівського районного управління поліції ГУНП в Чернігівській області ОСОБА_4 у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за
№ 62024100150002440 від 03 грудня 2024 року, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою задовольнити частково.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_5 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на 60 днів, тобто до 04 липня 2026 року включно, з подальшим його утриманням в Державній установі «Чернігівський слідчий ізолятор».
Визначити підозрюваному ОСОБА_5 заставу в розмірі 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 99 840 гривень, яка може бути внесена як підозрюваним, так й іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем), на депозитний рахунок (одержувач: ТУ ДСАУ у Чернігівській області; код ЄДРПОУ 26295412; банк одержувача: Державна казначейська служба України м. Київ; розрахунковий рахунок UA128201720355289002000005960).
Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі, протягом її дії.
У разі внесення застави, уповноваженій службовій особі місця ув'язнення, негайно звільнити підозрюваного ОСОБА_5 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , з-під варти.
На підставі ч. 5 ст. 194 КПК України покласти на підозрюваного
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у разі внесення застави, наступні обов'язки:
-прибувати за кожною процесуально вмотивованою вимогою до слідчого, прокурора, слідчого судді або суду у визначений ними час;
-не відлучатися із м. Чернігова без дозволу слідчого, прокурора або суду;
-повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання;
- утримуватися від спілкування зі свідками у кримінальному провадженні з приводу обставин даного кримінального провадження, за винятком участі в процесуальних діях в присутності слідчого, прокурора, слідчого судді чи суду;
-здати на зберігання, у разі наявності, до Управління Державної міграційної служби України в Чернігівській області, паспорт громадянина України для виїзду за кордон, а інші документи, які дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну, за наявності, здати на зберігання органу, який їх видав.
Визначити термін дії зазначених обов'язків до 04 липня 2026 року.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Чернігівського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення, а особою яка перебуває під вартою, у той же строк з дня отримання копії ухвали.
Слідчий суддя ОСОБА_1