Справа № 739/343/26
Провадження № 2/739/383/26
(заочне)
12 травня 2026 року м. Новгород-Сіверський
Новгород-Сіверський районний суд Чернігівської області у складі:
головуючого - судді Чепурка В.В.,
за участі:
секретаря судового засідання - Лукаш Н.Я.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики,
1. Описова частина
Стислий виклад позицій учасників справи
Товариство з обмеженою відповідальністю «Європейська агенція з повернення боргів» (далі - позивач), діючи через свого представника - Кудіну А.В., звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 (далі - відповідач) про стягнення заборгованості за договором позики №7551896 від 10 квітня 2025 року в розмірі 13 099 грн. 50 коп.
Свої позовні вимоги мотивує тим, що 10 квітня 2025 року між ТОВ «Сіроко Фінанс» та відповідачем було укладено договір позики №7551896,згідно умов якого відповідачу надано позику в розмірі 4 100 грн. 00 коп., при цьому відповідач зобов'язався повернути позику, сплатити проценти за користування нею та комісію. 26 серпня 2025 року між позивачем та ТОВ «Сіроко Фінанс» було укладено договір факторингу №26082025, відповідно до якого та реєстру боржників до позивача перейшло право грошової вимоги до відповідача за договором позики №7551896 від 10 квітня 2025 року в розмірі 13 099 грн. 50 коп., з яких: 4 100 грн. 00 коп. заборгованість за основною сумою боргу, 11 грн. 89 коп. заборгованість за відсотками, 8 200 грн. 00 коп. заборгованість за пенею та 787 грн. 61 коп. заборгованість за комісією.
Представник позивача, будучи належним чином повідомленою про час та місце розгляду справи, у судове засідання не з'явилася. При цьому у позовній заяві міститься її клопотання про розгляд справи без її участі та зазначено про відсутність заперечень проти ухвалення у справі заочного рішення.
Відповідач у судове засідання не з'явився, хоча викликався до суду належним чином, зокрема як шляхом надіслання повістки про виклик за адресою його проживання, зареєстрованою у встановленому законом порядку, так і шляхом опублікування оголошення про виклик на офіційному веб-сайті Судової влади України. За таких обставин, відповідно до пункту 4 частини сьомої статті 128, статті 130 ЦПК України відповідач вважається належним чином повідомленим про час та місце судового розгляду. При цьому останній заяв по суті справи та про розгляд справи без його участі до суду не подав.
Заяви та клопотання учасників справи
Інших заяв та клопотань учасники справи до суду не подавали.
Процесуальні дії у справі
Ухвалою суду від 16 березня 2026 року відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд даної справи у порядку спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін у справі та визначено відповідачу строк для подання відзиву на позов і заперечень, а позивачу строку для подання відповіді на відзив.
У зв'язку з розглядом справи у порядку спрощеного позовного провадження, враховуючи, те, що відповідач, будучи належним чином повідомленим про розгляд справи, у судове засідання не з'явився, заяви про розгляд справи без його участі та відзиву на позов не подав, беручи до уваги позицію представника позивача, суд ухвалив здійснити розгляд справи за наявними у матеріалах справи доказами з постановленням заочного рішення.
Враховуючи те, що розгляд справи здійснюється без участі сторін у справі, на підставі частини другої статті 247 Цивільного процесуального кодексу України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного пристрою не здійснювалося.
2. Мотивувальна частина
Фактичні обставини, встановлені судом, зміст спірних правовідносин та оцінка аргументів і доказів учасників справи
Як встановлено, 10 квітня 2025 року між ТОВ «Сіроко Фінанс» та відповідачем було укладено договір позики №7551896, відповідно до якого зазначене товариство надало відповідачу на 30 днів позику в розмірі 4 100 грн. 00 коп. (а.с. 5-8).
Вказаний вище договір був підписаний відповідачем за допомогою електронного підпису, шляхом використання одноразового пароля-ідентифікатора та шляхом обміну електронними повідомленнями (а.с. 7), що передбачено положеннями статей 3, 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», статтями 6, 7, 12 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», а також узгоджується з висновками Верховного Суду, які містяться у постанові, винесеній 12 січня 2021 року у справі №524/5556/19.
Сторонами вказаного договору було погоджено денну процентну ставку за позикою у розмірі 0,01% за кожен день строку користування позикою та сплату комісії за надання позики в розмірі 787 грн. 61 коп. (а.с. 5).
Згідно графіку платежів відповідач зобов'язався повернути позику до 09 травня 2026 року (а.с. 8).
Як вбачається, ТОВ «Сіроко Фінанс» належним чином виконало свої зобов'язання перед відповідачем за договором позики №7551896, перерахувавши кредитні кошти в сумі 4 100 грн. 00 коп. (а.с. 9).
Незважаючи на визначені договором порядок та строки повернення позики відповідач свої зобов'язання за договором належним чином не виконав, у зв'язку з чим, згідно розрахунку заборгованості, у відповідача перед ТОВ «Сіроко Фінанс» станом на 26 серпня 2025 року виникла заборгованості за вказаним договором позики у розмірі 13 099 грн. 50 коп., з яких: 4 100 грн. 00 коп. заборгованість за основною сумою боргу, 11 грн. 89 коп. заборгованість за відсотками, 8 200 грн. 00 коп. заборгованість за пенею та 787 грн. 61 коп. заборгованість за комісією (а.с. 10-11).
З наведеними вище розрахунками заборгованості за договором позики №7551896 в частині розміру тіла кредитів та процентів за користування кредитними коштами суд погоджується, оскільки в цій частині дані розрахунки відповідають умовам кредитного договору, укладеного між ТОВ «Сіроко Фінанс» та відповідачем.
Стосовно нарахованої відповідачу комісії за надання позики в розмірі 787 грн. 61 коп. суд зазначає наступне.
Так, пунктом 2.4 договору позики, укладеного між ТОВ «Сіроко Фінанс» та відповідачем, дійсно передбачено сплату відповідачем комісії за надання позики в розмірі 19,21% від суми кредиту, що становить 787 грн. 61 коп.
У рішенні Конституційного Суду України від 11 липня 2013 року, винесеного у справі №7-рп/2013, вказав, що умови договору споживчого кредиту, його укладення та виконання повинні підпорядковуватися таким засадам, згідно з якими споживач вважається слабкою стороною у договорі та підлягає правовому захисту з урахуванням принципів справедливості, добросовісності і розумності.
Частиною першою статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» №1023-XII від 12 травня 1991 року, далі - Закон України №1023-XII передбачено, що цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України "Про споживче кредитування".
Частиною першою статті 18 Закону України №1023-XII передбачено, що продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими.
Відповідно до частини другої статті 18 Закону України №1023-XII умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача.
Згідно частини п'ятої статті 18 Закону України №1023-XII якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним.
Відповідно до частини сьомої статті 18 Закону України №1023-XII положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору. Якщо до положення вносяться зміни, такі зміни вважаються чинними з моменту їх внесення.
Як вбачається, сплата зазначеної вище комісії згідно договору позики №7551896 фактично передбачена за укладення договору та надання позикових коштів тобто за дії, які товариство здійснює на власну користь, що є несправедливим, суперечить принципу добросовісності, є наслідком істотного дисбалансу договірних прав і обов'язків на погіршення становища споживача, що за своєю природою є дискримінаційним, суперечить моральним засадам суспільства, а тому є незаконним.
Саме такий висновок міститься в постанові Верховного Суду від 19 лютого 2020 року, винесеного у справі №756/8840/17.
Згідно статті 217 ЦК України недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.
За таких обставин суд приходить до висновку про незаконність нарахування та стягнення з відповідача комісії за надання позики в розмірі 787 грн. 61 коп.
З приводу нарахованої за договором пені в розмірі 8 200 грн. 00 коп., за порушення відповідачем зобов'язань за договором, суд зазначає наступне.
Так, пунктом 18 договору позики №7551896, укладеного між ТОВ «Сікоро Фінанс» та відповідачем, передбачено, що у випадку невиконання позичальником умов договору позикодавець має право нарахувати пеню в розмірі, визначеному пунктом 2 договору.
Відповідач дійсно порушив свої зобов'язання щодо повернення отриманої позики та сплати відсотків за користування нею.
Водночас, пунктом 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України визначено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Також установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №2102-ІХ від 24 лютого 2022 року, на території України було введено воєнний стан строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався та продовжує діяти на даний час.
У зв'язку з викладеним відповідач на період дії в Україні воєнного стану звільняється від сплати пені за прострочення виконання зобов'язань за договором позики №7551896 у розмірі 8 200 грн. 00 коп. і вказана пеня має бути списана кредитодавцем. Відповідно доводи про стягнення з відповідача зазначеної пені є необґрунтованими.
26 серпня 2025 року між ТОВ «Сіроко Фінанс» та позивачем було укладено договір факторингу №26082025, відповідно до якого до позивача перейшло право вимоги до відповідача за вказаним вище договором позики, що підтверджується копією договору факторингу, витягом з реєстру боржників до вказаного договору, актом приймання - передачі реєстру прав вимоги з додатком, сформованим 26 серпня 2025 року та платіжною квитанцією про перерахування коштів на виконання вказаного договору факторингу (а.с.12-20).
Згідно статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до частини першої статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Частиною першою статті 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належний йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Статтею 1054 Цивільного кодексу України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення про позику, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Частиною першою статті 1049 ЦК України визначено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Статтею 513 ЦК України визначено, що правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредитору. Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні, яке виникло на підставі правочину, що підлягає державній реєстрації, має бути зареєстрований в порядку, встановленому для реєстрації цього правочину, якщо інше не встановлено законом.
За змістом статті 516 ЦПК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник у зобов'язанні не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
Відповідно до частини другої статті 517 ЦК України боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.
Згідно частини першої статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Згідно статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Статтею 599 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Оскільки в ході судового розгляду встановлено,що у відповідача за договором позики №7551896 від 10 квітня 2025 року виникла заборгованість у розмірі 4 111 грн. 89 коп. (4 100 грн. 00 коп. + 11 грн. 89 коп.), при цьому право вимоги за вказаним договором на час розгляду справи належить позивачу, суд приходить до висновку про необхідність задоволення позову частково та стягнення зазначеної заборгованості з відповідача на користь позивача. При цьому в задоволенні позову в частині стягнення з відповідача на користь позивача комісії та пені за вказаним договором необхідно відмовити у зв'язку з необґрунтованістю даних позовних вимог.
Судові витрати
Позивачем здійснено судові витрати на сплату судового збору у розмірі 2 662 грн. 40 коп., при цьому відповідачем судові витрати не здійснювалися.
Оскільки позов підлягає задоволенню частково, відповідно до частини другої статті 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача необхідно стягнути понесені ним судові витрати пропорційно до задоволеної частини позовних вимог, у розмірі 835 грн. 72 коп. (4 111 грн. 89 коп. х 2 662 грн. 40 коп. / 13 099 грн. 50 коп.).
На підставі викладеного, керуючись статтями 81-83, 141, 258-259, 263-268, 273, 280-289, 352, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за кредитним договором №7551896 від 10 квітня 2025 року в розмірі 4 111 (чотири тисячі сто одинадцять) гривень 89 копійок.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Європейська агенція з повернення боргів» судові витрати у розмірі 835 (вісімсот тридцять п'ять) гривень 72 копійки.
Заочне рішення може бути переглянуте Новгород-Сіверським районним судом Чернігівської області за письмовою заявою відповідача, який має право подати її до Новгород-Сіверського районного суду Чернігівської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
У випадку залишення ухвалою суду заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, воно може бути оскаржене відповідачем шляхом подання апеляційної скарги до Чернігівського апеляційного суду у загальному порядку в тридцятиденний строк з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Рішення може бути оскаржене позивачем шляхом подання апеляційної скарги до Чернігівського апеляційного суду через Новгород-Сіверський районний суд Чернігівської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили, якщо протягом встановлених строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Позивач: Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», ЄДРПОУ - 35625014, місцезнаходження: м. Київ, вул. Симона Петлюри, 30.
Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .
Суддя В.В. Чепурко