Справа № 127/9702/26
Провадження № 2/127/2846/26
08.05.2026 м. Вінниця
Вінницький міський суд Вінницької області в складі:
головуючої судді Бессараб Н.М.,
при секретарі Гондарук В.В.,
за участю представника позивача Сулими Т.О.,
відповідача ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Вінниці в порядку спрощеного позовного провадження (з викликом сторін) цивільну справу за позовом Комунального підприємства Вінницької міської ради «Вінницяміськтеплоенерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожиті послуги, -
КП Вінницької міської ради «Вінницяміськтеплоенерго» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , у якому просило суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за спожиті послуги за період з 01.10.2023 по 30.04.2025 в розмірі 4782,02 грн. та понесений судовий збір.
Позовні вимоги мотивовані тим, що ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 04.08.2025 скасовано судовий наказ від 17.07.2025, виданий Вінницьким міським судом Вінницької області по справі №127/21086/25 за заявою КП ВМР «Вінницяміськтеплоенерго» про стягнення з ОСОБА_1 вище зазначену заборгованість за спожиті послуги.
КП ВМР «Вінницяміськтеплоенерго» надає населенню послуги з постачання теплової енергії та гарячої води відповідно до Правил надання послуги з постачання теплової енергії, правил надання послуги з постачання гарячої води, Закону України «Про житлово-комунальні послуги».
Відповідач проживає та зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 . Зазначений житловий будинок технічно під'єднано до зовнішніх інженерних мереж КП BMP «Вінницяміськтеплоенерго», що підтверджується рішеннями виконавчого комітету Вінницької міської ради від 10.12.2020 №2634 та від 21.07.2022 №1447 (зі змінами рішенням виконавчого комітету ВМР від 18.04.2024 №929), якими погоджено норми споживання теплової енергії на послугу з постачання теплової енергії та норми споживання гарячої води на послугу з постачання гарячої води для споживачів КП BMP «Вінницяміськтеплоенерго».
З урахуванням того, що житловий багатоквартирний будинок у АДРЕСА_1 , повністю не від'єднано від мереж централізованого опалення та гарячого водопостачання, тому відповідачу проводяться нарахування на квартиру за такими видами послуг: теплова енергія на загальнобудинкові потреби опалення та плата за абонентське обслуговування.
Відповідач систематично отримує від підприємства послуги з централізованого опалення і заборгувала 4299,09 грн. за надані послуги за період з 01.10.2023 по 30.04.2025. Крім того, за весь час прострочення оплати нараховано 94,70 грн. - 3% річних від простроченої суми заборгованості та 388,23 грн. - суму втрат від інфляції. У добровільному порядку боржник сплатити борг відмовляється, у зв'язку з чим КП ВМР «Вінницяміськтеплоенерго» терпить матеріальні збитки та звернулося до суду з даним позовом.
24.04.2026 від відповідача ОСОБА_1 надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого просить у задоволені прозову відмовити. Відзив мотивований тим, що квартира №44 за адресою: АДРЕСА_2 , офіційно від'єднана від мереж централізованого опалення, що підтверджується витягом з протоколу №34 засідання постійно діючої міжвідомчої комісії від 19.07.2010. Послуга з гарячого водопостачання (ГВП) у будинку відповідача відсутня взагалі, оскільки підігрів води здійснюється через газові колонки. Від'єднання від мереж централізованого опалення (ЦО) було здійснено у 2010 році (Акт від 26.08.2010, затверджений протоколом №48 від 16.09.2010). Факт відсутності споживання послуг КП «ВМТЕ» вже було підтверджено ухвалою Вінницького міського суду від 04.08.2025 (справа №127/21086/25), якою скасовано судовий наказ про стягнення заборгованості за аналогічний період. Послуга централізованого опалення відповідачем не отримується. Абонентське обслуговування є похідною послугою від основної послуги з постачання теплової енергії. Оскільки послуга з централізованого опалення фактично не надається, нарахування плати за її обслуговування є безпідставним. Позивач у позовній заяві зазначає, що теплова енергія подається до будинку, однак не доводить, яка саме частина цієї енергії була фактично віднесена на відповідача та за що саме здійснено нарахування. Сам по собі факт постачання теплової енергії до будинку не є достатньою підставою для стягнення коштів без визначення обсягу, складових та порядку розрахунку нарахувань для конкретної квартири. Щодо посилань позивача на наявність публічного договору, відповідач зазначає наступне. Укладення договору дає позивачу право на надання послуг, проте не звільняє його від обов'язку доказування фактичного обсягу та вартості таких послуг для конкретного споживача. Обравши модель індивідуального договору, позивач взяв на себе повну відповідальність за коректність нарахувань кожному конкретному споживачу. Ігнорування позивачем факту відсутності опалювальних приладів у під'їзді №4 (де розташована квартира відповідача) свідчить про неналежне виконання позивачем своїх обов'язків як виконавця послуг. Позивач не надав розрахунку заявленої до стягнення суми, зокрема: не визначив обсяг теплової енергії; не обґрунтував порядок її розподілу; не зазначив складові нарахувань. Надана позивачем «оборотна відомість» є виключно внутрішнім документом бухгалтерського обліку КП «Вінницяміськтеплоенерго» і не є належним та допустимим доказом у розумінні ст. 76-78 ЦПК України, оскільки вона не підтверджує ні факту фактичного споживання енергії, ні законності алгоритму її нарахування. Позивач у позовній заяві посилається на проектні дані будинку, проте ігнорує той факт, що фактичний стан системи опалення у під'їзді №4, де розташована квартира відповідача, не відповідає проекту через відсутність опалювальних приладів. Відповідно до Акта комісійного обстеження №6 від 19.09.2023, складеного представниками ОСББ «М. Литвиненко-Вольгемут, 54», опалювальні прилади (радіатори) у місцях загального користування повністю відсутні. Таким чином, позивач не здійснює фактичного надання послуги з обігріву МЗК у зазначеному під'їзді. За таких обставин відсутня технічна можливість надання послуги з опалення місць загального користування у зазначеному під'їзді, що виключає правомірність нарахування плати за такі послуги. Таким чином, позивач не довів факту надання послуги відповідачу, не підтвердив обсяг спожитої теплової енергії та не обґрунтував правомірність здійснених нарахувань, що виключає можливість їх стягнення у судовому порядку.
01.05.2026 від позивача надійшла відповідь на відзив щодо безпідставності доводів відповідача.
В судовому засіданні представник позивача Сулима Т.О. позовні вимоги підтримала у повному обсязі, надала пояснення аналогічні змісту позовної заяви та відповіді на відзив, просила позов задоволити.
Відповідач ОСОБА_1 в судовому засіданні просила в позові відмовити з підстав зазначених у відзиві на позовну заяву.
Заслухавши пояснення сторін по справі та дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Судом встановлені зазначені нижче фактичні обставини справи та правовідносини сторін, що ґрунтуються на вимогах норм ЖК України, ЦК України, Закону України «Про теплопостачання», Закону України «Про житлово-комунальні послуги», Правил надання послуги з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 №830 зі змінами, Правил надання послуги з постачання гарячої води та типових договорів про надання послуги з постачання гарячої води, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 №1182 зі змінами.
Відповідно до витягу з реєстру особових рахунків житлового фонду м. Вінниця, особовий рахунок № НОМЕР_1 відкрито на ім'я ОСОБА_1 , яка є власником квартири за адресою: АДРЕСА_1 .
Крім того, відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна №429358612 від 30.05.2025, ОСОБА_1 є власником квартири за адресою: АДРЕСА_1 .
Реєстрація місця проживання відповідача ОСОБА_1 за вказаною адресою також підтверджується інформаційною довідкою з реєстру Вінницької міської територіальної громади №12092 від 07.04.2026, виданою Департаментом адміністративних послуг Вінницької міської ради.
З Оборотної відомості за період з 10.2023 по 04.2025 року та розрахунку суми заборгованості за спожиті послуги з централізованого теплопостачання з врахуванням 3% річних від суми заборгованості за спожиті послуги, суми втрат від інфляції по особовому рахунку № НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_1 вбачається, що за цією адресою заборгованість за період з 10.2023 по 04.2025 року включно складає 4782,02 грн., з яких: 4299,09 грн. - сума заборгованості за спожиті послуги з централізованого теплопостачання; 388,23 грн. - сума втрат від інфляції; 94,70 грн. - 3% річних від простроченої суми заборгованості. В зазначену суму заборгованості включено: заборгованість за спожиті послуги з постачання теплової енергії, яка складається з заборгованості за послугу з постачання теплової енергії в сумі 4043,91 грн. та абонплати в сумі 305,22 грн. В оборотній відомості наведений розрахунок 3% річних та інфляційних втрат.
Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 04.08.2025 скасовано судовий наказ від 17.07.2025, виданий Вінницьким міським судом Вінницької області по справі №127/21086/25 за заявою КП ВМР «Вінницяміськтеплоенерго» про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за спожиті послуги з постачання теплової енергії та гарячої води, яка виникла за період з 01.10.2023 по 30.04.2025, а саме: 4299,09 грн. - сума заборгованості за спожиті послуги з централізованого теплопостачання; 388,23 грн. - сума втрат від інфляції; 94,70 грн. - 3% річних від простроченої суми заборгованості.
Згідно витягу з протоколу №34 засідання постійно діючої міжвідомчої комісії з питань від'єднання споживачів від мереж ЦО і ГВП Вінницької міської ради від 19.07.2010 ОСОБА_1 надано дозвіл на від'єднання від мереж ЦО і ГВП та встановлення системи опалення в квартирі за адресою: АДРЕСА_1 .
Актом ЖЕК №3 від 26.08.2010 підтверджується відключення квартири ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 від внутрішньобудинкових мереж ЦО і ГВП будинку. Відключення виконано шляхом видимого розриву заварювання приєднань радіаторів (конвекторів) 4 шт., заварювання стояків 4 шт., залишено транзитних неізольованих стояків -, залишено транзитних ізольованих стояків d=20;15 мм, 3; 1 шт., заварюванням уводів ГВП у квартиру.
Згідно з актом №6 від 26.08.2010, складеним ОСББ «Щасливий дім 54», було проведено обстеження під'їзду №4 (в якому розташовані квартири АДРЕСА_3 ) на предмет фактичної наявності опалювальних приладів та споживання теплової енергії на потреби МЗК. В ході обстеження встановлено: у під'їзді №4 за вказаною адресою у місцях загального користування (на всіх поверхах та на сходових клітинах) повністю відсутні опалювальні прилади (радіатори, конвектори тощо). Проектна та технічна документація на внутрішньобудинкову систему опалення, яка б підтверджувала наявність приладів опалення МЗК у під'їзді №4 відсутня у розпорядженні ОСББ «Щасливий дім 54». Інформація щодо того, чи були передбачені прилади опалення МЗК у під'їзді №4 первинним проектом будинку, відсутня. Фактично на дату обстеження технічна .можливість відбору теплової енергії для опалення місць загального користування під'їзду №4 відсутня. Відповідні відгалуження (врізки) від загальнобудинкових стояків до місць загального користування відсутні) на моменту створення ОСББ. Технічна можливість подачі теплоносія для обігріву даного під'їзду відсутня. Обстеженням встановлено, що транзитні трубопроводи теплової мережі під під'їздом №4 прокладені в закритих бетонних лотках під землею. Наземні трубопроводи теплової мережі мають ізоляцію (мінеральна вата/спінений поліетилен), що відповідає вимогам ДСТУ. Будь-які незаконні врізки, відкриті ділянки груб або опалювальні прилади в підвалі, які могли б здійснювати неконтрольовану тепловіддачу в об'єми будинку, відсутні.
Позивач, звернувшись до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожиті послуги з постачання теплової енергії, просив суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за спожиті послуги в сумі 4782,02 грн. - сума заборгованості за спожиті послуги з постачання теплової енергії, яка нараховується квартирам, що встановили в своїх помешканнях автономні системи опалення.
Статтею 4 ЦПК України гарантовано право особи на звернення до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ст. ст. 319, 322 ЦК України власність зобов'язує. Власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з частиною 2 статті 382 ЦК України усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.
Частиною 6 статті 19 Закону України «Про теплопостачання» передбачено, що споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.
Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» комерційний облік здійснюється вузлом (вузлами) комерційного обліку відповідної комунальної послуги, що забезпечує (забезпечують) загальний облік її споживання, згідно з показаннями його (їх) засобів вимірювальної техніки.
Згідно з пунктом 2 частини 2 статті 10 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» визначений за допомогою вузла (вузлів) комерційного обліку (а у випадках, передбачених частиною другою статті 9 цього Закону, - за розрахунковим або середнім споживанням) обсяг спожитої у будівлі теплової енергії включає обсяги теплової енергії на опалення житлових та нежитлових приміщень, які є самостійними об'єктами нерухомого майна, опалення місць загального користування, гаряче водопостачання (у разі обліку теплової енергії у гарячій воді), забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання (за наявності циркуляції) та розподіляється між споживачами в такому порядку: обсяг теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень будівлі, визначається та розподіляється між споживачами пропорційно до площі (об'єму) квартири (іншого приміщення) за методикою розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства.
Відповідно до частини 6 статті 10 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» обсяг теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень будівлі, а також на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання, розподіляється відповідно до правил, встановлених цією статтею, також на власників (співвласників) приміщень, обладнаних індивідуальними системами опалення та/або гарячого водопостачання.
Пункт 38 Правил надання послуги з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії, які затверджені постановою Кабінету Міністрів України №830 від 21 серпня 2019 року (далі - Правила) передбачає, що споживач не звільняється від оплати послуги у частині відшкодування витрат за частину обсягу теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення, який складається з обсягу теплової енергії на опалення місць загального користування і допоміжних приміщень будинку та обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання (за наявності циркуляції), у разі відключення (відокремлення) його квартири або нежитлового приміщення від мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання).
Згідно з підпунктом 13 пункту 45 вказаних Правил споживач зобов'язаний у разі відключення його приміщення від систем (мереж) централізованого опалення (теплопостачання) в установленому законодавством порядку відшкодовувати частину обсягу теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення, який складається з обсягу теплової енергії на опалення місць загального користування і допоміжних приміщень будинку та обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання (за наявності циркуляції).
Отже, згідно з наведеними нормами права, обов'язком будь-якого споживача, який відключився від мережі централізованого опалення у встановленому порядку, є зобов'язання відшкодувати витрати з частини обсягу теплової енергії, наданої для опалення місць загального користування та допоміжних приміщень будинку, а також для забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення.
Порядок розподілу між споживачами спожитих у будівлі/будинку послуг з постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання (далі - комунальні послуги), обсяг споживання яких визначений за допомогою вузла (вузлів) комерційного обліку або розрахунково у разі його (їх) відсутності, тимчасового виходу з ладу або втрати, та послуги з централізованого водовідведення, обсяг споживання якої визначається відповідно до обсягу споживання інших комунальних послуг, встановлений Методикою розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженою наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 22 листопада 2018 року №315 (далі - Методика).
У пункті 2 розділу І Методики визначено, що допоміжні приміщення - це приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будівлі/будинку та побутового обслуговування його мешканців (колясочні, комори, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші підсобні і технічні приміщення); загальнобудинкові потреби на опалення - витрати на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень, функціонування внутрішньобудинкових систем опалення будівлі/будинку, без врахування обсягу теплової енергії, витраченої на функціонування внутрішньобудинкової системи гарячого водопостачання, та обсягу теплової енергії, який надходить від ділянок транзитних трубопроводів до приміщень з індивідуальним опаленням та/або окремих приміщень з транзитними мережами опалення; місця загального користування (далі - МЗК) - це загальнодоступні місця у будівлі/будинку (вестибюль, загальний коридор, сходова клітка, загальні кухні, спільні душові та санвузли, загальні пральні, передпокій квартири тощо), окрім допоміжних приміщень; опалюване приміщення - це приміщення у будівлі/будинку, яке забезпечується тепловою енергією за допомогою внутрішньобудинкової системи теплопостачання, та у якому забезпечується нормативна температура повітря; приміщення з індивідуальним опаленням - це приміщення, що забезпечується тепловою енергією від індивідуального джерела, встановленого у ньому, та що на законних підставах від'єднано від внутрішньобудинкової системи опалення, у якому забезпечується нормативна температура повітря.
Для приміщень з індивідуальним опаленням та окремих приміщень з транзитними мережами опалення, окрім визначеної частки спожитої у будівлі/будинку теплової енергії на загальнобудинкові потреби опалення, здійснюється розподіл теплової енергії, що надходить у ці приміщення від транзитних ділянок трубопроводів внутрішньобудинкових систем опалення та ГВП, що прокладені у цих приміщеннях (Qвідкл.пр) (пункт 3 розділу ІІІ Методики).
Визначення та розподіл обсягу спожитої у будівлі/будинку теплової енергії на загальнобудинкові потреби опалення передбачено розділом ІV Методики, відповідно до пункту 2 якого, обсяг теплової енергії, витрачений на загальнобудинкові потреби опалення будівлі/будинку, визначається як сума показань вузлів розподільного обліку/приладів-розподілювачів теплової енергії, у разі оснащення ними 100 % МЗК та допоміжних приміщень, та обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкової системи опалення.
Згідно з пунктом 12 вказаного розділу Методики обсяг теплової енергії, витрачений на загальнобудинкові потреби опалення будівлі/будинку, розподіляється між усіма власниками (співвласниками) приміщень будівлі/будинку (включаючи приміщення з індивідуальним опаленням та окремі приміщення з транзитними мережами опалення) пропорційно до загальних/опалюваних площ/об'ємів їх житлових/нежитлових приміщень.
Відповідно до пункту 8 розділу ІV Методики у разі відсутності у виконавця розподілу комунальних послуг даних щодо площ МЗК та допоміжних приміщень та/або даних щодо трубопроводів внутрішньобудинкової системи опалення у підвалах, техпідпіллях та на горищах, то обсяг теплової енергії, витрачений на загальнобудинкові потреби опалення (Qз.б.поп.проект), може бути визначений спрощено: як частка від загального обсягу споживання теплової енергії на опалення будівлі/будинку (Qопбуд): для 1-5 поверхової будівлі/будинку - 25 %; для 6-10 поверхової будівлі/будинку - 20 %; для будівлі/будинку вище 10 поверхів - 15 %; для будівель/будинків комбінованої поверховості - відсоток, визначений як середнє арифметичне значення вищевказаних відсотків в залежності від поверховості частин будівлі/будинку.
Відповідно до пункту 9 вказаного розділу Методики, визначений розрахунково, спрощено або відповідно до проєкту обсяг теплової енергії, витрачений на загальнобудинкові потреби опалення будівлі/будинку (Qз.б.поп.проект), повинен бути додатково скорегований із застосуванням коефіцієнту zвідкл, що враховує площу приміщень з індивідуальним опаленням у будівлі/будинку.
Виходячи з абз. 2 пункту 9 вказаного розділу Методики, обсяг споживання теплової енергії на загальнобудинкові потреби (Qопз.б.п) опалення визначається за формулою, за якою коефіцієнт, що враховує площу приміщень з індивідуальним опаленням у будівлі/будинку (zвідкл) множиться на визначений розрахунково, спрощено або відповідно до проекту обсяг теплової енергії, витрачений на загальнобудинкові потреби опалення будівлі/будинку, Гкал.
Zвідкл розраховується: 1+ Sвідкл (опалювальна площа приміщень з індивідуальним опаленням у будівлі/будинку) /загальна опалювальна площа будівлі/будинку (ES оп.буд).
Отже з огляду на викладене, власники квартир багатоквартирних будинків є співвласниками усіх допоміжних приміщень будинку та його технічного обладнання і зобов'язанні брати участь у загальних витратах, пов'язаних з утриманням будинку та прибудинкових територій відповідно до своєї частки у майні будинку.
Відключення від мереж централізованого опалення не є підставою для звільнення мешканців від такої участі.
Споживач не звільняється від оплати послуги у частині відшкодування витрат за частину обсягу теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення, який складається з обсягу теплової енергії на опалення місць загального користування і допоміжних приміщень будинку та обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання (за наявності циркуляції), у разі відключення (відокремлення) його квартири або нежитлового приміщення від мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання).
Відповідно до пункту 11 частини першої статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», плата за абонентське обслуговування - це платіж, який споживач сплачує виконавцю комунальної послуги за індивідуальним договором та який включає витрати виконавця, пов'язані з: укладенням договору; розподілом обсягів спожитих послуг; нарахуванням і стягненням плати; обслуговуванням та заміною вузлів комерційного обліку теплової енергії та води (за наявності).
Нарахування плати за абонентське обслуговування передбачено: пунктом 33 Постанови КМУ № 830; пунктом 30 Типових індивідуальних договорів приєднання на послуги з постачання теплової енергії.
Пунктом 24, абзацом четвертим Постанови №830 зазначено, що обсяг теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень будівлі, а також на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання, розподіляється також на споживачів, приміщення яких обладнані індивідуальними системами опалення та/або гарячого водопостачання або відокремлені (відключені) від системи (мережі) централізованого опалення (теплопостачання) та постачання гарячої води.
З матеріалів справи вбачається, що позивач надає послугу теплопостачання до будинку за адресою: АДРЕСА_1 . Вказана квартира відключена від мережі централізованого опалення будинку та у квартирі встановлено автономне опалення, що не заперечується сторонами по справі.
При цьому обсяг теплової енергії, витрачений на загальнобудинкові потреби опалення будинку, розподіляється між усіма власниками (співвласниками) приміщень будинку (включаючи приміщення з індивідуальним опаленням та окремі приміщення з транзитними мережами опалення) пропорційно до загальних/опалюваних площ їх житлових/нежитлових приміщень. В результаті функціонування внутрішньобудинкових систем опалення за рахунок тепловиділень від ізольованих розподільчих трубопроводів, які розташовані в будівлі, створюються сприятливі умови для нормальної роботи інших інженерних комунікацій будівлі, зокрема, мережі водопостачання та водовідведення, електричних та газорозподільних мереж.
За таких обставин дії позивача щодо нарахування відповідачу витрат за теплову енергію, спожиту на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень будинку, а також обсягу теплової енергії, необхідного для забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення, є правомірними.
Сам по собі факт відключення квартири від мережі централізованого опалення будинку не звільняє відповідача від обов'язку зі сплати частки витрат на теплову енергію, що використовується для опалення місць загального користування і допоміжних приміщень будинку, а також для забезпечення належного функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання.
Відповідно до пункту 5 статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач має право одержувати своєчасно та належної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством і умовами укладених договорів.
Відповідно до частини другої статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» індивідуальний споживач зобов'язаний: укладати договори про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом; своєчасно вживати заходів до усунення виявлених неполадок, пов'язаних з отриманням житлово-комунальних послуг, що виникли з його вини; забезпечувати цілісність обладнання приладів (вузлів) обліку комунальних послуг відповідно до умов договору та не втручатися в їхню роботу; власним коштом проводити ремонт та заміну санітарно-технічних приладів і пристроїв, обладнання, іншого спільного майна, пошкодженого з його вини, яка доведена в установленому законом порядку; оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
Отже, пунктом 5 частини другої статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором.
Згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними.
Таким чином факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.
Аналогічні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 липня 2020 року у справі №712/8916/17 та постановах Верховного Суду: від 04 вересня 2022 року у справі №201/1807/21, від 07 листопада 2023 року у справі №643/17352/20, від 22 грудня 2023 року у справі №607/2611/22.
Отже, зазначені вище доводи відповідача спростовуються наведеними вище обставинами справи та зумовлені неправильним розумінням правових наслідків від'єднання від централізованих мереж. Сам факт від'єднання не припиняє дії чинного законодавства та не звільняє особу від обов'язків, встановлених нормативно-правовими актами, які регулюють правовідносини у сфері надання та оплати житлово-комунальних послуг.
Таким чином, оскільки житловий багатоквартирний будинок АДРЕСА_2 не від'єднано від мереж централізованого опалення, теплопостачальною організацією проводиться нарахування плати за обсяг теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень, на функціонування внутрішньобудинкових систем опалення будинку, тому відповідач зобов'язана нести витрати з утримання та обслуговування будинку спільно з іншими співвласниками квартир.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання повинно виконуватись належним чином згідно з умовами договору та вимогами ЦК України, інших актів цивільного законодавства. Недотримання таких вимог призводить до порушення зобов'язань.
Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За змістом ч. 1 ст. 901, ч. 1 ст. 903 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
З огляду на викладене, правовідносини, які склались між сторонами, є грошовим зобов'язанням, в якому, серед інших прав і обов'язків сторін, на боржників покладено виключно певний цивільно-правовий обов'язок з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, якому кореспондує право вимоги кредитора (ч. 1 ст. 509 ЦК України) вимагати сплату грошей за надані послуги.
Тому на дані правовідносини поширюється дія ч. 2 ст. 625 ЦК України щодо сплати суми боргу із врахуванням індексу інфляції та 3% річних як спеціальний вид цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов'язання.
Відповідно до розрахунку заборгованості, борг відповідача за постачання теплової енергії на опалення місць загального користування, допоміжних приміщень, функціонування внутрішньо будинкових систем опалення будинку за адресою: АДРЕСА_1 за період з 01.10.2023 по 30.04.2025 становить 4299,09 грн. - сума заборгованості за спожиті послуги з постачання теплової енергії, з яких: заборгованість за послугу з постачання теплової енергії - 4043,91 грн.; абонплата - 305,22 грн.
Таким чином суд приходить до висновку про стягнення з відповідача вказаної суми заборгованості.
Щодо стягнення інфляційних та 3% річних, то суд звертає увагу, що відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
При цьому, слід враховувати, що за юридичною природою правовідносини сторін є грошовими зобов'язаннями і на них поширюється дія частини другої статті 625 ЦК України як спеціальний вид цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов'язання.
Згідно правового висновку Верховного Суду України, висловленого в постанові від 30.10.2013 по справі 6-59цс13, закріплена в пункті 10 частини третьої статті 20 ЗУ «Про житлово - комунальні послуги» правова норма щодо відповідальності боржника за несвоєчасне здійснення оплати за житлово-комунальні послуги у вигляді пені не виключає застосування правових норм, установлених у частині другій статті 625 ЦК України. Інфляційне нарахування на суму боргу за порушення боржником грошового зобов'язання, вираженого в національній валюті та трьох відсотків річних від простроченої суми полягає у відшкодуванні матеріальних витрат кредитора від знецінення грошових коштів у наслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за неправомірне користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, тому ці кошти нараховуються незалежно від сплати ним неустойки (пені) за невиконання або неналежне виконання зобов'язання.
За відсутності оформлених договірних відносин, але у разі існування прострочення виконання грошового зобов'язання зі сплати отриманих житлово-комунальних послуг покладається на боржника відповідальність, передбачена частиною другою статті 625 ЦК України.
З огляду на зазначене, позивачем правомірно нараховано до стягнення з відповідача 3% річних від простроченої суми заборгованості в розмірі 94,70 грн. та суму втрат від інфляції в розмірі 388,23 грн.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір в сумі 3328 грн. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 509, 526, 530, 625, 901, 903 ЦК України, Законом України «Про житлово-комунальні послуги, ст.ст. 2, 4, 5, 10-13, 76-81, 89, 141, 263-265, 274-279, 354 ЦПК України, -
Позовні вимоги задоволити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства Вінницької міської ради «Вінницяміськтеплоенерго» заборгованість за послуги з постачання теплової енергії та гарячої води за період з 01.10.2023 по 30.04.2025 в загальному розмірі 4782,02 грн. та 3328 грн. судового збору.
Рішення суду може бути оскаржено сторонами до Вінницького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Згідно вимог ст. 265 ч. 5 п. 4 ЦПК України:
Позивач: Комунальне підприємство Вінницької міської ради «Вінницяміськтеплоенерго», адреса: м. Вінниця, вул. 600-річчя, 13, код ЄДРПОУ 33126849.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 .
Повне рішення суду складено 13.05.2026.
Суддя: