Рішення від 12.05.2026 по справі 127/26711/25

Справа № 127/26711/25

Провадження № 2/127/5790/25

РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 травня 2026 рокум. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області у складі судді Шаміної Ю.А., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) осіб в місті Вінниці цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Юніт Капітал» звернулося до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №743732544 від 11.03.2021 року в розмірі 43077,10 грн. Позовні вимоги мотивовано тим, що 11.03.2021 між ОСОБА_1 та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» укладений кредитний договір №743732544 у формі електронного документа шляхом заповнення анкети-заявки та надіслання повідомлення про успішне підписання кредитного договору. Даний договір підписаний відповідачем електронним підписом одноразовим персональним ідентифікатором MNV5С28Е. Невід'ємною частиною цього договору є Правила надання грошових коштів у кредит ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога». Відповідно до умов договору, відповідач отримав кредит на суму 28740,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом відповідно до умов зазначених у цьому договорі, додатках до нього та Правилах надання грошових коштів у позику.

28.11.2018 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладений договір факторингу №28/1118-01 строк дії якого неодноразово продовжувався шляхом укладення додаткових угод. Зокрема, укладенням додаткової угоди, що мало місце 31.12.2023, продовжено строк дії договору до 31.12.2024. При цьому, інші умови договору залишились без змін відповідно до договору факторингу в редакції від 31.12.2020. Відповідно до умов вказаного договору факторингу ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» уступило ТОВ «Таліон Плюс» права вимоги зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги. Відповідно до реєстру прав вимоги №142 від 13.07.2021 до ТОВ «Таліон Плюс» перейшло право вимоги до відповідача за кредитним договором №743732544 від 11.03.2021 року.

ТОВ «Таліон Плюс» відступило право вимоги ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» уклавши договір факторингу №05/0820-01 від 05.08.2020 зі змінами, відповідно до якого, ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» отримало право вимоги до відповідача.

В свою чергу, 04.06.2025 між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та позивачем було укладено договір факторингу №04/06/25-Ю відповідно до умов якого, ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» відступило позивачу право вимоги до боржників, в тому числі за кредитним договором №743732544 від 11.03.2021 року на загальну суму 43077,10 грн.

Позивач зазначає, що з моменту отримання права вимоги до відповідача за вищевказаним договором, позивачем не здійснювалося жодних нарахувань. При цьому, вказана сума заборгованості за цим договором не погашена ні на рахунок попередніх кредиторів, ні на рахунок позивача. Вищевикладене й стало підставою для звернення до суду із вимогами про стягнення з відповідача вказаної заборгованості за кредитним договором №743732544 від 11.03.2021 року на загальну суму 43077,10 грн, а також 2422,40 грн судового збору та 7000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 29 вересня 2025 року відкрито спрощене позовне провадження у справі з роз'ясненням процесуальних прав учасників справи, зокрема, щодо надання у визначені строки відповідачем відзиву на позов, а позивачем письмової відповіді на такий відзив, а також витребувано докази по справі.

20 жовтня 2025 року представник відповідачки ОСОБА_1 - адвокат Головенько В.П. через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» подав до суду відзив на позовну заяву, згідно з яким відповідач вважає поданий позов таким, що не відповідає вимогам закону, поданий неналежним позивачем та має бути залишений без задоволення, з огляду на наступне. Відповідачка підтверджує, що між нею та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» 11.03.2021 укладено кредитний договір №743732544 та отримано кредитні кошти у сумі 28740 грн. Відповідач частково погашала заборгованість, проте через важкі життєві труднощі погасити у повному розмірі заборгованість у визначені договором строки не змогла. У спростування позову відповідач зазначає, що позивачем не надано достатніх, достовірних доказів отримання права вимоги до відповідачки. Відповідач не отримувала жодного повідомлення про відступлення права вимоги від первісного кредитора новим кредитором. Жодних доказів передачі боргу, укладення договору факторингу чи іншого документального підтвердження правонаступництва позивачем не було надано.

Надані позивачем договори факторингу, серед яких договір факторингу №28/1118-01 укладений між первісним кредитором та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» 28.11.2018, на переконання відповідача не можуть бути належним доказом для підтвердження набуття права вимоги новим кредитором права вимоги за кредитним договором, що укладений 11.03.2021. В той же час строк дії договору факторингу №28/1118-01 визначено з 28.11.2018 року по 28.11.2019 року. Відтак на момент укладення договору про відступлення права вимоги від 28.11.2018 року, боргові зобов'язання відповідачки за кредитним договором від 11.03.2021 ще не існували та не могли бути передані новому кредитору на час укладення договору відступлення права вимоги №28/1118-01. Натомість, на думку сторони відповідача, укладенням додаткових угод до договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 року лише продовжено строк дії договору факторингу між ТзОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс». При цьому, обсяг прав та обов'язків сторін по договору факторингу від 28.11.2018 року додатковими угодами не змінений, відтак, вони не є новими договорами факторингу та не можуть підтверджувати перехід до ТОВ «Таліон Плюс» від первісного кредитора ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» права вимоги до відповідача за кредитним договором №743732544 від 11.03.2021 року. Крім того, на переконання відповідача наданий позивачем витяг з реєстру є неналежним доказом, оскільки у ньому не вказано на яку дату нараховано заборгованість, залишок заборгованості на початок та кінець кожного періоду, всі суми коштів, що сплачені відповідачем в рахунок погашення заборгованості (за наявності), напрямки та підстави їх нарахування та відсутні відомості про те, що матеріали кредитної справи, а також наданий витяг з реєстру не містить підписів сторін та печаток. До того ж, відповідач вважає, що первісним кредитором було порушено справедливість умов договору, адже нараховувалися занадто великі проценти, через розмір яких відповідачка була позбавлена можливості належно виконати умови договору, при цьому відповідач зауважує, що нею частково було погашено заборгованість у сумі 14439 грн. Також звертає увагу, що згідно умов договору нарахування процентів за користування кредитом здійснюється в розмірі 237,25 відсотків річних, що становить 0,65 відсотків в день від суми кредиту за час користування ним. Сторони погодили, що у разі прострочення повернення будь-якого з платежів за договором умови про нарахування процентів за процентною ставкою скасовуються і до відносин між сторонами застосовуються правила нарахування процентів за базовою процентною ставкою у розмірі 1,3% відсотків в день від суми кредиту за час користування ним. Відповідач вважає, що вказана частина договору грубо порушує норми ЗУ «Про споживче кредитування» адже згідно статті 8 максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %. При цьому денна ставка 1% включає в себе всі додаткові витрати, пов'язані з кредитом, проте як слідує з розрахунку 10.05.2021, 24.05.2021, 07.06.2021, 21.06.2021, 05.07.2021 було нараховано набагато більший розмір процентів, і заборгованість необґрунтовано збільшилася на 5597,20 грн.

З огляду на вищезазначене відповідач у задоволенні позовних вимог просила відмовити. Заявлений позивачем до стягнення розмір витрат на правничу допомогу відповідач вважає завищеним та таким, що не відповідає обсягу виконаної роботи, і просить зменшити його розмір.

23 жовтня 2025 року через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» представником позивача подано до суду відповідь на відзив у якій останній заявлені позовні вимоги підтримує у повному обсязі. Щодо переходу права вимоги позивач вказує, що з урахуванням визначених строків дії договорів факторингу , їх виконання здійснювалося не одномоментно, а протягом всього часу їх дії. Так, за Договором факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 та додатковими угодами його виконання здійснювалось з 28.11.2018 по 31.12.2024. При цьому, право вимоги від клієнта ТОВ “Манівео швидка фінансова допомога» до фактора ТОВ «Таліон Плюс» перейшло в день підписання сторонами реєстру прав вимог №142 - 13.07.2021, тобто після укладання кредитного договору №743732544 від 11.03.2021. За умовами договору факторингу №05/0820-01 від 05.08.2020 його виконання здійснювалося до 30.12.2024, тобто підписання реєстру прав вимог №10 відбулося 31.07.2023, в межах часових рамок чинності договору факторингу, а перехід права вимоги відбулося у день підписання такого реєстру. Позивач належним чином підтвердив факт переходу права вимоги, оскільки виконав умови договору факторингу та надав відповідні документи, натомість висновок відповідача про відсутність переходу права вимоги є необґрунтованим, оскільки ґрунтується на помилковому тлумаченні моменту виникнення права вимоги та його передачі за договором факторингу. Перерахування коштів за договорами факторингу не є предметом доказування у даному спорі, оскільки факт переходу прав вимоги підтверджується підписанням відповідного реєстру боржників, як це передбачено умовами договору. Разом з тим позивач зазначає, що до матеріалів позову додано копії платіжних інструкцій, що підтверджують проведення оплати за набуття права грошової вимоги за Договорами факторингу № 05/0820-01 від 05.08.2020 та зв Договором факторингу № 04/06/25-Ю від 04.06.2025 та Реєстр прав вимог № 10 від 31.07.2023, Акт звірки. Акт звірки взаєморозрахунків є документом, який підтверджує погодженість сторонами даних бухгалтерського обліку та відображає фактичний стан виконання зобов'язань у межах господарських відносин. Його підписання уповноваженими представниками сторін свідчить про перевірку і прийняття сторонами інформації про наявність або відсутність заборгованості.

Щодо твердження відповідача про відсутність направлення письмового повідомлення про зміну сторони кредитора, позивач зауважує, що така обставина не є підставою для звільнення боржника від виконання кредитного договору те, що він не був повідомлений про відступлення права грошової вимоги, а лише означає виконання Боржника свого зобов'язання перед Кредитодавцем, з яким укладав договір, що не виконано.

Щодо наданих витягів з Реєстру прав вимоги до Договорів факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018, № 05/0820-01 від 05.08.2020, Реєстр прав вимог № 10 від 31.07.2023 та № 04/06/25-Ю від 04.06.2025 позивач зауважує, що останні підписані та мають печатки уповноважених осіб, а також зазначена вся важлива інформація, а саме: номер реєстру, номер договору, дата договору, суми заборгованостей, реквізити сторін. При цьому позивач зазначає, що витяги з реєстрів боржників (прав вимог) формуються безпосередньо клієнтом та фактором, тобто сторонами договору факторингу. Позивач, як новий кредитор, не має впливу на їх форму чи вигляд, а також доступу до повного реєстру. Його роль обмежується отриманням документів, які передаються йому у зв'язку з виконанням договору факторингу. Відповідно до частини першої статті 1077 ЦК України, договір факторингу є двостороннім правочином, який передбачає перехід права вимоги від первісного кредитора до нового, і всі документи, що супроводжують цей процес, можуть мати індивідуальну форму, визначену за домовленістю між сторонами.

Щодо нарахування відсотків за кредитним договором позивач зазначає, що відповідач не відмовлявся від одержання кредиту, свою згоду на укладення кредитного договору не відкликав, не звертався за додатковим роз'ясненням положень договору, тобто не скористалася цим своїм правом. Кредитний договір є правомірним, оскільки його недійсність законом прямо не встановлена та судом він недійсними не визнаний, а тому відповідно до ст. 204 ЦК України, є правомірним і повинен виконуватися належним чином, виходячи зі змісту норм матеріального права та з урахуванням умов і змісту самого договору. До того ж, Відповідачем у не оспорюється факт укладання кредитного договору № 743732544 від 11.03.2021. Уклавши Договір, Позичальник підтвердив, що він ознайомлений, повністю розуміє, погоджується і зобов'язується неухильно дотримуватись умов Договору та Правил, які є невід'ємною частиною до нього.

Окрім того, позивачем долучено акт прийому-передачі виконаних робіт, що свідчить про належне виконання наданих послуг, а отже робота адвоката виконана належним чином.

Відповідач свої правом на подання заперечень не скористався.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд дійшов до наступного.

Судом установлено наступні фактичні обставини справи, яким відповідають правовідносини, врегульовані нормами ст. 207, 526, 527, 530, 536, 546, 549, 610-611, 625, 628, 629, 639, 1048, 1049, 1054, 1055 ЦК України.

Судом установлено, що 11.03.2021 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладений договір №743732544 у формі електронного документа з використанням електронного підпису. Договір підписаний відповідачем за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора MNV5С28Е.

Також, відповідачем підписано паспорт споживчого кредиту до договору №743732544 від 11.03.2021 року.

Із наведеного позивачем порядку дій позичальника в Інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», алгоритму ТОВ «Манівео швидка Фінансова допомога» стосовно укладення кредитних договорів встановлено, що відповідач, за допомогою мережі Інтернет, перейшла на офіційний сайт Товариства - www.moneyveo.ua, ознайомилася з Правилами надання грошових коштів у позику, які є невід'ємною частиною кредитного договору. Після чого відповідач заявила про бажання отримати кошти, подавши відповідну заявку на отримання грошових кошів в кредит від 11.03.2021, в якій вказала свої персональні дані, а саме: прізвище, ім'я, по-батькові, паспортні дані, номер телефону, ідентифікаційний номер, адресу електронної пошти, номер карткового рахунку та місце реєстрації/проживання.

З наданого позивачем алгоритму укладення кредитного договору вбачається, що без ознайомлення з умовами надання та обслуговування кредитів та правилами про порядок надання коштів у позику, подальше укладення електронного договору кредиту на сайті є неможливим.

Отже, заповненням анкети-заяви позичальник підтвердила прийняття відповідних умов надання кредиту, а також засвідчила, що вона повідомлена кредитодавцем у встановленій законом формі про всі умови, повідомлення про які є необхідним відповідно до вимог чинного законодавства України.

За цим договором кредитодавець зобов'язується надати позичальникові кредит на суму 28740 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплачувати проценти кредитодавцю відповідно до умов, зазначених у цьому договорі, додатках до нього та правилах надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту продукту «Комфорт» Товариства з обмеженою відповідальністю «Манівео Швидка Фінансова Допомога» (п. 1.1. договору).

Кредит надається строком на 126 днів. Строк дії Договору обчислюється з моменту його укладення Сторонами та до закінчення строку на який надано Кредит, але в будь-якому разі Договір діє до повного виконання Сторонами взятих на себе зобов'язань (п. 1.2-1.3 Договору).

Нарахування процентів за користування Кредитом здійснюється в розмірі 237,25 (двісті тридцять сім цілих двадцять п'ять сотих) відсотків річних, що становить 0,65 відсотків в день від суми Кредиту за час користування ним (далі - «Дисконтна процентна ставка») (п. 1.4 Договору).

Згідно з п. 1.6 договору умови нарахування процентів за Дисконтною процентною ставкою застосовуються за умови, що кожен з чергових платежів здійснений не пізніше строку вказаного в Графіку платежів за цим Договором. Сторони погодили, що у разі прострочення повернення будь-якого з платежів за цим Договором умови про нарахування процентів за Дисконтною процентною ставкою скасовуються і до відносин між Сторонами застосовуються правила нарахування процентів за Базовою процентною ставкою починаючи з наступного дня що слідує Датою платежу. У разі якщо Позичальник погасить прострочену заборгованість за Договором, умови у вигляді нарахування процентів за Дисконтною процентною ставкою застосуються знову, починаючи з наступного дня за днем повного погашення простроченої заборгованості.

На умовах викладених в п. 1.6. Договору, до відносин між Сторонами застосовуються умови нарахування процентів за ставкою 474,50 (чотириста сімдесят чотири цілих п'ять десятих) відсотків річних, що становить 1,30 відсотків в день від суми Кредиту за час користування ним (далі - «Базова процентна ставка») (п. 1.5 договору).

На виконання умов договору №743732544 від 11.03.2021 року, ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» перерахувало 11.02.2021 грошові кошти в сумі 28740,00 грн на банківську карту № НОМЕР_1 , номер якої вказано відповідачем у заявці на отримання грошових коштів в кредит по договору №743732544 від 11.03.2021 року, що підтверджується повідомленням АТ КБ «ПриватБанк», а також платіжним дорученням від 11.03.2021.

Відповідно до розрахунку заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» за договором №743732544 від 11.03.2021 року, станом на 13.07.2021, загальний розмір боргу становить 42517,38 грн.

28.11.2018 Товариство з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» (Клієнт) та Товариство з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» уклали договір факторингу №28/1118-01, відповідно до пункту 8.2 Договору його строк дії закінчується 28 листопада 2019 року.

28.11.2019 Товариство з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» (Клієнт) та Товариство з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» уклали додаткову угоду №19, згідно з якою строк дії договору продовжено до 31.12.2020.

31.12.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» (Клієнт) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» укладено додаткову угоду №26 від 31.12.2020 до договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018, що продовжила строк договору до 31.12.2021. В даній додатковій угоді договір факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 викладено у новій редакції.

31.12.2021 Товариство з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» (Клієнт) та Товариство з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» уклали додаткову угоду №27, згідно з якою строк дії договору продовжено до 31.12.2022.

31.12.2022 Товариство з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» (Клієнт) та Товариство з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» уклали додаткову угоду №31, якою строк дії договору продовжено до 31.12.2023.

31.12.2023 Товариство з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» (Клієнт) та Товариство з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» уклали додаткову угоду №32, якою, зокрема, продовжено строк дії договору до 31.12.2024.

Предметом договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 є відступлення прав вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги.

Пунктом 1.2. визначено, що Перелік Кредитних договорів наводиться у відповідних Додатках до Договору, а саме Реєстрах прав вимоги.

В той же час, відповідно до п.1.5. Договору факторингу встановлено, що Реєстр прав вимоги означає перелік Прав вимоги до Боржників, що відступається за Договором. Форма вказаного Реєстру наведена в Додатку №1 до Договору.

Пунктом 4.1. встановлено, що право вимоги переходить від Клієнта до Фактора в день підписання сторонами Реєстру прав вимог, по формі встановленій у відповідному додатку цього Договору.

Відповідно до Витягу з реєстру прав вимоги №142 від 13.07.2021 до договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018, Товариство з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» отримало право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №743732544 від 11.03.2021 на загальну суму 42517,38 грн.

05.08.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ФК «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу №05/0820-01, строк дії якого закінчується 04.08.2021.

Предметом даного договору факторингу є відступлення прав вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги. Право вимоги від клієнта до фактора переходить в момент підписання сторонами відповідного Реєстру прав вимог, встановленому в відповідному Додатку договору (п. 4.1).

Згідно додаткових угод №2 від 03.08.2021 та №3 від 30.12.2022 до Договору факторингу №05/0820-01 від 05.08.2020 строк дії договору було продовжено до 30.12.2024 включно.

ТОВ «Таліон Плюс» здійснило нарахування процентів за кредитним договором №743732544 від 11.03.2021 з 14.07.2021 року по 15.07.2021 року.

Згідно розрахунку заборгованості, проведеного ТОВ «Таліон плюс», заборгованість за договором №743732544 від 11.03.2021 року становить 43077,10 грн, з яких: 21527,88 грн- тіло кредиту, 21549,22 грн - нараховані проценти.

Відповідно до Витягу з реєстру прав вимоги №10 від 31 липня 2023 до Договору факторингу №05/0820-01 від 05.08.2020 від Товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право вимоги до відповідача за кредитним договором №743732544 від 11.03.2021 на загальну суму 43077,10 грн.

04 червня 2025 року між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Юніт Капітал» укладено договір факторингу №04/06/25-Ю, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження позивачу за плату, а ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» відступити позивачу право вимоги до боржників, в тому числі до відповідача за кредитним договором №743732544 від 11.03.2021 року.

Відповідно до п. 1.2 договору факторингу, перехід від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається з моменту підписання сторонами акта прийому-передачі реєстру боржників згідно з додатком №2, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права вимоги. Підписаний сторонами та скріплений їх печатками акт прийому-передачі реєстру боржників підтверджує факт переходу від клієнта до фактора прав вимоги заборгованостей та є невід'ємною частиною цього договору.

04 червня 2025 року сторони договору факторингу підписали та скріпили печатками акт прийому-передачі реєстру боржників за договором факторингу №04/06/25-Ю від 04 червня 2025 року.

Згідно витягу з реєстру боржників від 04 червня 2025 року заборгованість відповідача за кредитним договором №743732544 від 11.03.2021 року становить 43077,00 грн, з яких: 21527,88 грн - прострочене тіло, 21549,22 грн - прострочені відсотки.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Із прийняттям Закону України «Про електронну комерцію» №675-VIII від 03 вересня 2015 року, який набрав чинності 30 вересня 2015 року, на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.

У ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому ЦК України та ГК України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному у ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним у ст.12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому у ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому у ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Частина 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Частиною 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному у ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Отже, заповненням заявки позичальник підтвердив прийняття відповідних умов надання кредиту, а також засвідчив, що він повідомлений кредитодавцем у встановлений законом строк про всі умови, повідомлення про які є необхідним відповідно до вимог чинного законодавства.

З огляду на викладене, на підставі укладеного сторонами електронного договору, який вважається укладеним у письмовій формі, у сторін, відповідно до приписів статті 11 ЦК України, виникли права та обов'язки, які витікають із кредитного договору.

Нормою статті 639 ЦК України передбачено, що якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Згідно ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. У договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів.

Отже, між сторонами було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов кредитного договору, який оформлений сторонами в електронній формі з використанням електронного підпису.

В своїй постанові від 30 вересня 2020 року у справі №559/1605/18 Верховний Суд зазначив, що тлумачення статті 627 ЦК України свідчить, що за загальним правилом обсяг договірної відповідальності регулюється в ЦК України нормами, які мають диспозитивний характер. Тобто, сторони при укладенні конкретного виду договору можуть регулювати їх самостійно.

Відтак, з огляду на свободу договору, яка передбачена статтею 6, 627 ЦК України, сторони на власний розсуд визначили строк кредитування (дисконтного періоду).

Отже, істотні умови кредитного договору №743732544 від 11.03.2021, укладеного між відповідачем та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», містяться безпосередньо у цьому договорі, підписаному відповідачем одноразовим ідентифікатором.

Таким чином нарахування процентів за користування кредитом є правомірним, підтверджується умовами кредитного договору та доказами кредитної заборгованості.

При цьому договір та його умови в судовому порядку не оскаржувались, не визнавалися недійсними, а тому є такими, що відповідають волевиявленню сторін.

Розрахунок заборгованості за кредитним договором, наданий суду позивачем, є належним та допустимим доказом заборгованості за тілом кредиту та процентами.

Відповідачем не надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про сплату ним заборгованості у повному розмірі чи про причини несвоєчасного погашення заборгованості за кредитним договором у добровільному порядку.

Разом з тим, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно з ч. 1 ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором.

Частиною 1 ст. 1078 ЦК України визначено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Згідно з ч. 2 ст. 1078 ЦК України майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.

Тобто майбутніми мають кваліфікуватися такі права грошової вимоги, що «з'явилися» із тих чи інших договорів, укладених після договору факторингу. Майбутня вимога має піддаватися індивідуалізації не пізніше, аніж в момент її виникнення. Тобто майбутня вимога повинна мати потенційну властивість для ідентифікації в момент її виникнення.

Верховний Суд у постанові від 07 січня 2026 року, яка відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України враховується судом, у справі № 727/2790/25 зауважив:

- допускається відступлення за договором факторингу наявної вимоги та майбутньої вимоги. При цьому для розмежування прав грошової вимоги, що може відступатися на підставі договору факторингу обрано різні критерії. Зокрема, для: (а) наявної вимоги - це строк платежу; (б) майбутньої вимоги - це момент виникнення. Різність критеріїв, які покладені у виокремлення видів, створює складнощі у розумінні як наявної, так і майбутньої вимоги;

- наявна вимога це право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (частина перша статті 1078 ЦК України). Втім очевидно, що строк платежу визначає не існування, а тільки можливість здійснення права грошової вимоги. І звісно, що наявні грошові вимоги не вичерпуються тими, строк платежу яких настав. Оскільки якщо зробити протилежний висновок, то в категорію майбутніх вимог слід віднести будь-які інші права грошової вимоги, навіть ті які існують в зобов'язанні, але їх здійснення залежить від настання умови чи спливу строку. Саме тому до наявних вимог потрібно віднести й «недозрілі» грошові вимоги. «Недозріла» вимога - це різновид наявної вимоги, тобто право грошової вимоги, можливість здійснення якого залежить від настання умови чи спливу строку платежу. Як наслідок наявна та недозріла вимога існують до або в момент укладення договору факторингу;

- майбутня вимога це право грошової вимоги, що виникне в майбутньому (частина перша статті 1078 ЦК України), тобто майбутніми мають кваліфікуватися такі права грошової вимоги, що «з'явилися» із тих чи інших договорів, укладених після договору факторингу;

- у договорі факторингу необхідно індивідуалізувати право грошової вимоги. Наявна та «недозріла» вимоги мають бути визначені в договорі факторингу з максимальним ступенем конкретності, яка б забезпечувала можливість виокремити такі вимоги від інших вимог клієнта в момент укладення договору факторингу. Для наявної та «недозрілої» вимоги, оскільки вони існують на час укладення договору факторингу, індивідуалізація може полягати, зокрема, у вказівці предмета (розміру чи обсягу вимоги), суб'єктів (як активного - кредитора, так і пасивного - боржника), підстави виникнення (наприклад, договір поставки);

- майбутня вимога має піддаватися індивідуалізації не пізніше, аніж в момент її виникнення. Тобто майбутня вимога повинна мати потенційну властивість для ідентифікації в момент її виникнення. До цього часу майбутня вимога хоча б якось має пов'язуватися із клієнтом.

Вбачається, що укладаючи договори факторингу, сторони цих договорів обумовили умову, яка полягає у тому, що передача права вимоги здійснюється на підставі реєстру прав вимог, які є невід'ємним додатком до договорів факторингу, у яких зазначено перелік кредитних договорів та боржників за ними, в межах чинного договору факторингу. Окрім цього, невід'ємними додатками договору є додаткові угоди, якими продовжувався строк дії договорів факторингу.

З урахуванням визначених строків дії договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року та додаткових угод до нього, а також договору факторингу №05/0820-01 від 05 серпня 2020 року та додаткових угод до нього їх виконання здійснювалось не одномоментно, а протягом всього часу їх дії.

Отже, внаслідок послідовного укладення договорів факторингу право вимоги за кредитним договором №743732544, укладеним 11.03.2021 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 , перейшло до ТОВ «Юніт Капітал».

Матеріали справи не містять доказів повідомлення боржника про заміну кредитора. Разом з тим, неповідомлення боржника про заміну кредитора не тягне за собою відмову у позові новому кредитору, а може впливати на визначення розміру боргу перед новим кредитором у випадку проведення виконання попередньому або ж свідчити про прострочення кредитора. Тобто факт неповідомлення боржника про уступку права вимоги новому кредитору за умови невиконання боржником грошового зобов'язання не є підставою для звільнення боржника від виконання зобов'язань.

Такого висновку дійшов Верховний Суд в своїй постанові від 6 лютого 2019 року в справі №361/2105/16-ц.

Позивач, звертаючись до суду, вказує на неналежне виконання позичальником своїх зобов'язань, внаслідок чого утворилася заборгованість в сумі 43077,10 грн, з яких: 21527,88 грн - тіло кредиту, 21549,22 грн - нараховані проценти (виписка з особового рахунку за кредитним договором №743732544 від 11.03.2021).

Визначаючи розмір заборгованості відповідача, суд зобов'язаний належним чином дослідити подані стороною докази, перевірити їх, оцінити в сукупності та взаємозв'язку з іншими наявними у справі доказами, а в разі незгоди з ними повністю або частково - зазначити правові аргументи на їх спростування та навести в рішенні свій розрахунок - це процесуальний обов'язок суду. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то суд, з урахуванням конкретних обставин справи, самостійно визначає суми нарахувань, які підлягають стягненню, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру стягуваних сум нарахувань.

Вказану позицію висловив Верховний Суд у своїй постанові від 12 січня 2021 року по справі №462/5025/20, яка враховується судом при застосуванні відповідних норм права згідно із частиною четвертою статті 263 ЦПК України.

Розмір заборгованості за тілом кредиту та процентами визначений відповідно до умов договору та в межах строку кредитування та з урахування часткового погашення заборгованості.

Суд зважає, що 22 листопада 2023 року прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» №3498-ІХ (набрав чинності 24 грудня 2023 року) (далі по тексту Закон №3498-ІХ), яким внесено зміни до ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» (пп.6 п.5 Розділу І Закону №3498-ІХ) та доповнено пунктом 17 розділ IV Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про споживче кредитування» (пп.13 п.5 Розділу І Закону №3498-ІХ).

Відповідно до ч. 5 ст. 8 Закону, максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1%.

При цьому, згідно п. 17 розділ IV Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування», тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", установлено, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5%; протягом наступних 120 днів - 1,5%.

Отже, як слідує з вищевказаних змін у законодавстві, що регулює питання споживчого кредитування, починаючи: з 24 грудня 2023 року денна ставка має бути не більше 2,5%, з 22 квітня 2024 року - денна ставка не більше 1,5%, з 20 серпня 2024 року - денна ставка не більше 1%.

В той же час відповідно до п. 2 розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону №3498-ІХ, дія пункту 5 розділу І цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.

Оскільки, договір №743732544 від 11.03.2021 був укладений до набрання чинності Закону №3498-ІХ, згідно умов договору продовження строку не передбачено, інформації про зміни умов договору відсутні, а тому відсутні підстави для застосування денної процентної ставки в іншому розмірі, ніж передбачено кредитним договором.

Щодо доводів відповідача про те, що нарахований позивачем розмір відсотків є несправедливим та суперечить положенням статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 11, 18 Закону України «Про захист прав споживачів» цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування». Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п'ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов'язань за договором. При цьому, частина 4 статті 18 Закону не містить застереження щодо незастосування зазначених положень пункту 5 частини 3 цієї статті до умови договорів про надання споживчого кредиту.

Відповідно до частини п'ятої та сьомої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачено, що якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.

У приватному праві недійсність (нікчемність чи оспорюваність) може стосуватися або «вражати» договір, правочин, акт органу юридичної особи, державну реєстрацію чи документ.

Усталеним в судовій практиці та цивілістичній доктрині є поділ недійсних правочинів на нікчемні та оспорювані.

У ЦК України закріплений підхід, при якому оспорюваність правочину конструюється як загальне правило. Навпаки, нікчемність правочину має місце тільки у разі, коли існує пряма вказівка закону про кваліфікацію того або іншого правочину як нікчемного.

Оспорюваний правочин визнається недійсним судом, якщо одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом (частина третя статті 215 ЦК України). Правочин, недійсність якого не встановлена законом (оспорюваний правочин), породжує правові наслідки (набуття, зміну або припинення прав та обов'язків), на які він був направлений до моменту визнання його недійсним на підставі рішення суду. Оспорювання правочину відбувається тільки за ініціативою його сторони або іншої заінтересованої особи шляхом пред'явлення вимог про визнання правочину недійсним (позов про оспорювання правочину, ресцисорний позов).

При розгляді справи в суді відповідачем не заявлялось зустрічних вимог про визнання кредитного договору недійсним в частині визначення розміру відсотків за користування кредитними коштами у зв'язку з його невідповідністю вимогам Закону України «Про захист прав споживачів».

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).

Таким чином враховуючи, що розмір відсотків за користування кредитними коштами сторонами договору визначено за спільною згодою, що відповідає принципу свободи договору, закріпленому у ст. 627 ЦК України, при цьому зустрічних вимог про визнання кредитного договору недійсним в частині визначення розміру відсотків за користування кредитними коштами у зв'язку з його невідповідністю вимогам Закону України «Про захист прав споживачів» відповідач не заявляв, тому умови кредитного договору не можна вважати несправедливими.

Отже, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість в розмірі 43077,10 грн, з яких: 21527,88 грн - заборгованість за тілом кредиту, 21549,22 грн - заборгованість за процентами.

Суд погоджується із визначеним позивачем розміром заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту) та відсотками за користування кредитними коштами. При цьому звертає увагу, що розмір відсотків визначений відповідно до умов договору та в межах строку користування.

Суд також відмічає, що відповідач доказів на спростування розміру суми заборгованості не надав, часткове погашення відповідачем заборгованості у сумі 14439,90 грн враховано при розрахунку та позивачем не заперечується, а тому суд дійшов висновку про неналежне виконання позичальником своїх зобов'язань, внаслідок чого права позивача порушенні, існує заборгованість за кредитним договором, розмір якої встановлений судом, яка і підлягає стягненню з відповідача.

Таким чином, вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором підлягають задоволенню.

Окрім того, згідно положень ст. 141 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача 2422,40 грн судового збору (судовий збір визначений з урахуванням понижуючого коефіцієнта).

Щодо витрат на правничу допомогу, то суд враховує, що відповідно до ст. 131 ЦПК України, до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються в разі задоволення позову - на відповідача. При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує ряд обставин, визначених ч. 3 ст. 141 ЦПК України.

Позивачем заявлено про врахування понесених судових витрат (професійна правнича допомога) при розподілі судових витрат між сторонами. На підтвердження цих обставин суду надано договір про надання правничої допомоги №05/06/25-01 від 05 червня 2025 року, протокол погодження вартості послуг, додаткову угоду №25770526796 до договору про надання правничої допомоги №05/06/25-01 від 05 червня 2025 року та акт прийому-передачі наданих послуг на суму 7000,00 грн.

Відповідно до п.1.1 договору клієнт доручає, а адвокатське бюро приймає на себе зобов'язання надати правничу допомогу в обсязі та умовах, передбачених цим договором.

Порядок оплати послуг та їх вартість визначені в розділі 3 договору.

Додатковою угодою №25770526796 від 05 червня 2025 сторони, зокрема доповнили предмет договору як надання правничої допомоги по захисту інтересів клієнта у справі щодо стягнення кредитної заборгованості з ОСОБА_1 .

Відповідно до акту прийому-передачі наданих послуг від 25 червня 2025 року, який містить детальний опис робіт, адвокатом надані послуги на суму 7000 грн, що включає: складання позовної заяви до позичальника ОСОБА_1 (2 год - 5000,00 грн), вивчення матеріалів справи про стягнення заборгованості з позичальника (2 год - 1000,00 грн), підготовка адвокатського запиту щодо отримання інформації про зарахування коштів за кредитним договором (1 год -500,00 грн), підготовка та подача клопотання щодо отримання інформації про зарахування кредитних коштів за кредитним договором ( 1 год - 500,00 грн).

Відповідач, заперечуючи щодо їх розміру, вказує на завищений розмір цих витрат порівняно зі складністю справи та обсягом наданих адвокатом послуг.

Визначаючись з розподілом витрат на правничу допомогу та надаючи оцінку вищезазначеним доказам, суд зважає, що предметом позову є стягнення заборгованості за кредитним договором, справа є малозначною в силу вимог закону та не є складною, розглядалася в порядку спрощеного позовного провадження без виклику осіб, в даній категорії спірних правовідносин наявна усталена судова практика, обсяг наданих доказів є невеликим, а формування позиції та підготовка матеріалів не вимагали значного обсягу юридичної і технічної роботи. Тому, враховуючи складність справи та виконані роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача 4000,00 грн витрат на правничу допомогу. Саме такий розмір витрат, на переконання суду, є об'єктивним, співмірним зі складністю справи та виконаною адвокатом роботою у ній.

Керуючись ст. 526, 527, 530, 536, 610-611, 625, 628, 629, 634, 638, 639, 642, 1048, 1049, 1054, 1055 ЦК України, Законами України «Про електронну комерцію», «Про електронні документи та електронний документообіг», ст. 81, 141, 263-265, 279, 354 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» заборгованість за кредитним договором №743732544 від 11.03.2021 року у розмірі 43077,10 грн (сорок три тисячі сімдесят сім гривень десять копійок), з яких: 21527,88 грн - заборгованість по основному боргу, 21549,22 грн - заборгованість по відсоткам; а також 2422,40 грн (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні сорок копійок) судового збору та 4000,00 грн (чотири тисячі гривень) у відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження , якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники справи:

позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал», код ЄДРПОУ 43541163, місцезнаходження: вул. Рогнідинська, буд. 4А, офіс 10, м. Київ;

відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Суддя Шаміна Юлія Анатоліївна

Попередній документ
136459869
Наступний документ
136459871
Інформація про рішення:
№ рішення: 136459870
№ справи: 127/26711/25
Дата рішення: 12.05.2026
Дата публікації: 14.05.2026
Форма документу: Рішення
Форма судочинства: Цивільне
Суд: Вінницький міський суд Вінницької області
Категорія справи: Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема договорів (крім категорій 301000000-303000000), з них; страхування, з них; позики, кредиту, банківського вкладу, з них
Стан розгляду справи:
Стадія розгляду: Розглянуто (12.05.2026)
Результат розгляду: заяву задоволено повністю
Дата надходження: 25.08.2025
Предмет позову: про стягнення заборгованості