Справа № 147/1165/26
Провадження № 1-кс/147/131/26
іменем України
09 травня 2026 року с-ще Тростянець
Слідчий суддя Тростянецького районного суду Вінницької області ОСОБА_1 ,
з участю секретаря ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
підозрюваного ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 ,
розглянувши у судовому засіданні в залі суду в режимі відеоконференції клопотання слідчого СВ Відділення поліції №2 Гайсинського РУП ГУНП у Вінницькій області ОСОБА_6 про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою ОСОБА_4 у кримінальному провадженні внесеному до ЄРДР за № 12026020120000072 від 07.05.2026 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст. 410, ч.2 ст. 289 КК України,
слідчий СВ Відділення поліції №2 Гайсинського РУП ГУНП у Вінницькій області ОСОБА_6 звернувся до слідчого судді з клопотанням про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою ОСОБА_4 у кримінальному провадженні внесеному до ЄРДР за № 12026020120000072 від 07.05.2026 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст. 410, ч.2 ст. 289 КК України. Клопотання мотивує тим, що 06.05.2026 близько 20.45 год. в с. Верхівка Гайсинського району Вінницької області на території військової частини НОМЕР_1 військовослужбовець військової служби за мобілізацією солдат ОСОБА_4 , який проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , вирішив самовільно залишити військову частину на військовому автомобілі марки УАЗ-3163-030 військовий спеціальний номер НОМЕР_2 , зеленого кольору, належний військовій частині НОМЕР_1 , який знаходився незачинений з ключами в замку запалювання біля будівлі на території військової частини НОМЕР_1 . Реалізуючи свій кримінально-протиправний умисел направлений на викрадення військової техніки, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, а також те, що вищевказаний автомобіль є військовою технікою, на який встановлені спеціальні номерні знаки чорного кольору, передбачаючи настання суспільно-небезпечних наслідків, діючи умисно, протиправно, в умовах воєнного стану, таємно, впевнившись, що за його діями ніхто не спостерігає, через незачинені двері незаконно проник до салону вказаного автомобіля та за допомогою ключів, які були залишені власником в замку запалювання, завів двигун, розпочавши рух на вказаному транспортному засобі та направився в с. Ладижинські Хутори Гайсинського району Вінницької області, де залишив автомобіль на вулиці Шевченка, в долині, де у подальшому зазначений автомобіль був виявлений працівниками поліції, а сам зник у невідомому напрямку, тим самим вчинив в умовах воєнного стану викрадення військової техніки - автомобіля марки УАЗ-3163-030 військовий спеціальний номер НОМЕР_2 , який належить військовій частині НОМЕР_1 , отримавши можливість розпоряджатися вказаним автомобілем на власний розсуд.
Крім того, 07.05.2026 близько о 17.00 год. ОСОБА_4 , рухаючись в с. Ладижинські Хутори Гайсинського району Вінницької області, на території не огороженого подвір'я по вулиці 1-го Травня 20В, помітив припаркований автомобіль марки ВАЗ 21120, реєстраційний номер НОМЕР_3 , належний ОСОБА_7 , та в цей час у ОСОБА_4 виник умисел на повторне незаконне заволодіння транспортним засобом. Реалізуючи свій кримінально-протиправний умисел, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи настання суспільно-небезпечних наслідків, впевнившись, що за його діями ніхто не спостерігає, діючи умисно, таємно, з метою незаконного заволодіння транспортним засобом, ОСОБА_4 користуючись тим, що дверцята автомобіля були незачинені, незаконно проник до салону вказаного автомобіля та за допомогою ключів, які були залишені власником в замку запалювання, привів двигун в дію, розпочавши рух на вказаному транспортному засобі в напрямку селища Теплик Гайсинського району Вінницької області, тим самим повторно незаконно заволодів транспортним засобом, всупереч волі законного власника та отримавши можливість розпоряджатися автомобілем на власний розсуд.
В подальшому, 07.05.2026 близько о 19.00 год. ОСОБА_4 , рухаючись на викраденому автомобілі в с. Степанівка Гайсинського району Вінницької області, заїхав у подвір'я знайомої ОСОБА_8 , де з метою приховання вчиненого злочину, залишив незаконно вилучений автомобіль на території домогосподарства АДРЕСА_1 , де у подальшому зазначений автомобіль був виявлений працівниками поліції.
Досудовим розслідуванням дії ОСОБА_4 кваліфіковано за ч.4 ст. 410 КК України та за ч.2 ст. 289 КК України.
09.05.2026 ОСОБА_4 повідомлено про підозру в об'єднаному кримінальному провадженні у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст. 410 та ч.2 ст. 289 КК України.
Вина ОСОБА_4 повністю підтверджується зібраними по кримінальному провадженню доказами: повідомленням начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 про вчинення військовослужбовцем ОСОБА_4 заволодіння військовим автомобілем; заявою військовослужбовця ОСОБА_9 про вчинення солдатом ОСОБА_4 незаконного заволодіння військовим автомобілем; протоколом огляду місця події від 07.05.2026 території в/ч НОМЕР_1 АДРЕСА_1 ; витягом із наказу командира військової частини НОМЕР_1 «Про закріплення автомобілів за особовим складом» та списком автомобілів, які закріплені за водіями в/ч НОМЕР_1 ; протоколом огляду місця події від 07.05.2026; протоколами допитів свідків ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 ; заявою ОСОБА_7 про незаконне заволодіння його автомобілем марки ВАЗ 21120 д.н.з. НОМЕР_3 ; протоколом огляду місця події від 07.05.2026; протоколом допиту потерпілого ОСОБА_7 ; протоколом огляду місця події від 07.05.2026; протоколом від 07.05.2026 затримання ОСОБА_4 за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 289 КК України; доповіддю командира в/ч НОМЕР_1 про самовільне залишення солдатом ОСОБА_4 військової частини НОМЕР_1 ; протоколами допитів свідків ОСОБА_12 , ОСОБА_8 .
Відповідно ст. 12 КК України, кримінальне правопорушення, передбачене ч.4 ст. 410 КК України, кваліфікується як особливо тяжкий злочин, кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст. 289 КК України, кваліфікується як тяжкий злочин.
У вказаному кримінальному провадженні існують ризики передбачені ч.1 ст. 177 КПК України, зокрема: переховування підозрюваного від органів досудового розслідування та/або суду, оскільки ОСОБА_4 усвідомлює тяжкість покарання, яке йому загрожує у разі визнання винним в інкримінованих кримінальних правопорушеннях; незаконний вплив підозрюваного на потерпілого та свідків, оскільки згідно з ст. 23 КПК України суд досліджує докази безпосередньо, показання учасників кримінального провадження суд отримує усно та перебуваючи на волі ОСОБА_4 матиме можливість незаконно впливати на потерпілого та свідків з метою створення сприятливих для себе умов; вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки ОСОБА_4 раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення кримінальних правопорушень різної тяжкості, востаннє засуджений 21.05.2024 Вінницьким міським судом Вінницької області за ч. 1 ст. 289, ст. 69 КК України до шести місяців арешту, на підставі ч.7 ст. 72 КК України та ч. 5 ст. 72 КК України вважається таким, що відбув призначене покарання повністю.
Застосування до підозрюваного іншого більш м'якого запобіжного заходу не може запобігти вищевказаним ризикам, оскільки: особисте зобов'язання є недостатньо дієвим запобіжним заходом, враховуючи тяжкість вчинених злочинів та міру можливого покарання, особу підозрюваного, його репутацію та соціальні зв'язки; особиста порука не може бути застосована, оскільки у ОСОБА_4 відсутні поручителі, які заслуговують на довіру та зможуть доставити останнього до органу досудового розслідування чи в суд на першу вимогу; домашній арешт є недостатньо суворим запобіжним заходом, оскільки ОСОБА_4 усвідомлює тяжкість вчинення кримінального правопорушення, а тому він зможе переховуватися від органів досудового розслідування та суду, а також враховуючи складність контролю за виконанням підозрюваним покладених на нього обов'язків під час такого запобіжного заходу.
Всі вищевказані обставини, у своїй сукупності свідчать про те, що застосування до підозрюваного іншого більш м'якого запобіжного заходу (особисте зобов'язання, особиста порука, домашній арешт) не зможе запобігти вищевказаним ризикам, оскільки є недостатньо суворими враховуючи тяжкість вчинених злочинів та міру можливого покарання. За таких обставин та беручи до уваги, що більш м'який запобіжний захід не зможе запобігти зазначеним ризикам.
Прокурор ОСОБА_3 клопотання слідчого підтримав, при цьому навів доводи викладені в клопотанні слідчого та просить його задоволити.
Захисник ОСОБА_5 зазначила, що підозрюваний щиро кається в своїх діях, готовий співпрацювати з органом досудового розслідування, а тому просить застосувати до нього більш м'який запобіжний захід - домашній арешт.
Підозрюваний ОСОБА_4 зазначив, що кається у вчиненому та просить застосувати до нього домашній арешт, оскільки в нього є свій будинок за адресою: АДРЕСА_2 .
Заслухавши думку учасників процесу, дослідивши подане клопотання, слідчий суддя дійшов наступних висновків.
Згідно з витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12026020120000072 внесено відомості про вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст. 410, ч.2 ст. 289 КК України.
Як вбачається з протоколу затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 07.05.2026, цього ж дня о 20.20 год. в с. Степанівка Гайсинського району вінницької області на вул. Берегового було затримано ОСОБА_4 на підставі п.2 ч.1 ст. 208 КПК України.
09 травня 2026 року ОСОБА_4 повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри та повідомлено про нову підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст. 410, ч.2 ст. 289 КК України.
Відповідно до вимог ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
У клопотанні зазначено, що відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України під час досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених у п.1, п. 3 та п. 5 ч.1 ст. 177 КПК України, і в обґрунтування застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо підозрюваного покладається необхідність запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; запобігання спробам незаконно впливати на потерпілого та свідків; вчинити інше кримінальне правопорушення.
Підозра пред'явлена ОСОБА_4 обґрунтована доказами, зібраними під час досудового розслідування, які досліджені слідчим суддею під час розгляду клопотання, а саме: повідомленням начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 про вчинення військовослужбовцем ОСОБА_4 заволодіння військовим автомобілем; заявою військовослужбовця ОСОБА_9 про вчинення солдатом ОСОБА_4 незаконного заволодіння військовим автомобілем; протоколом огляду місця події від 07.05.2026 території в/ч НОМЕР_1 АДРЕСА_1 ; витягом із наказу командира військової частини НОМЕР_1 «Про закріплення автомобілів за особовим складом» та списком автомобілів, які закріплені за водіями в/ч НОМЕР_1 ; протоколом огляду місця події від 07.05.2026; протоколами допитів свідків ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 ; заявою ОСОБА_7 про незаконне заволодіння його автомобілем марки ВАЗ 21120 д.н.з. НОМЕР_3 ; протоколом огляду місця події від 07.05.2026; протоколом допиту потерпілого ОСОБА_7 ; протоколом огляду місця події від 07.05.2026; протоколом від 07.05.2026 затримання ОСОБА_4 за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 289 КК України; доповіддю командира в/ч НОМЕР_1 про самовільне залишення солдатом ОСОБА_4 військової частини НОМЕР_1 ; протоколами допитів свідків ОСОБА_12 , ОСОБА_8 .
Слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів повинен визначити лише чи є причетність особи до вчинення злочину вірогідною та достатньою для застосування щодо особи обмежувальних заходів. Відповідно до практики Європейського Суду з прав людини, що наведена в чисельних рішеннях («Нечипорук, Йонкало проти України» №42310/04 від 21 квітня 2011 року, «Фокс, Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства» №12244/86,12245/86, 12383/86 від 30 серпня 1990 року, «Мюррей проти Сполученого Королівства» №14310/88 від 28 жовтня 1994 року та ін.), термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.
Відповідно до приписів ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам передбаченим ст. 177 КПК України.
Під час досудового розслідування, слідчим суддею встановлено наявність ризиків, передбачених у п.1, п.3, п.5 ч.1 ст. 177 КПК України.
Обґрунтування ризику, передбаченого п.1 ч.1 ст.177 КПК України (переховуватися від органів досудового розслідування та суду), полягає в тому, що існує високий ступінь ризику того, що ОСОБА_4 під страхом ймовірної кримінальної відповідальності переховуватиметься від органу досудового розслідування, суду, оскільки санкції інкримінованих йому статей вчинених злочинів є такими, що спроможні в значній мірі обмежити його права й свободи, в тому числі право на свободу пересування, тому думки останнього з приводу можливої ізоляції до установи виконання покарань закритого типу сприятимуть наявності вказаного ризику.
Наявний ризик незаконного впливу підозрюваним на потерпілого та свідків, оскільки згідно ст. 23 КПК України суд досліджує докази безпосередньо, показання учасників кримінального провадження суд отримує усно та перебуваючи на волі ОСОБА_4 матиме можливість незаконно впливати на потерпілого та свідків з метою створення сприятливих для себе умов.
Щодо наявності ризику вчинити інше кримінальне правопорушення, то варто взяти до уваги те, що ОСОБА_4 раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення кримінальних правопорушень різної тяжкості, востаннє засуджений 21.05.2024 Вінницьким міським судом Вінницької області за ч. 1 ст. 289, ст. 69 КК України до шести місяців арешту, на підставі ч.7 ст. 72 КК України та ч. 5 ст. 72 КК України вважається таким, що відбув призначене покарання повністю
Відповідно до норм чинного законодавства право на свободу та особисту недоторканність є одним із найбільш значущих прав людини.
Відповідно до ст. 29 ч. 2 Конституції України та ст. 5 пункту 1 підпункту «с» Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на свободу та особисту недоторканність. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом, а саме законний арешт або затримання особи, здійснене з метою допровадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.
Практика Європейського суду з прав людини, свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства. У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 Європейський суд з прав людини вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.
З метою забезпечення дієвості даного кримінального провадження, враховуючи тяжкість злочинів, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_4 , вагомість наявних доказів вчинення ним кримінальних правопорушень, тяжкість покарання, що загрожує у разі визнання його винуватим, враховуючи його вік, стан здоров'я, підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, які свідчать про те, що зі сторони підозрюваного може бути спроба переховування від органів досудового розслідування, та суду, впливу на свідків, вчинення інших кримінальних правопорушень, що відповідно до п.1, п.3, п.5 ч.1 ст. 177 КПК України є наявними ризиками.
Разом з цим, відповідно до ч.3 ст. 183 КПК України слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом.
З огляду на відсутність у даному випадку виключних обставин, передбачених ч. 4 ст. 183 КПК України, які дають підстави не визначати розмір застави, слідчий суддя, відповідно до вимог ч.4 ст. 182 КПК України, визначає розмір застави, який повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього, враховуючи обставини кримінального правопорушення, його тяжкість, майновий і сімейний стан ОСОБА_4 та вказані вище ризики.
Враховуючи викладене, на переконання слідчого судді, підозрюваному варто визначити розмір застави у межах передбаченого законом за підозрою у вчиненні особливо тяжкого злочину, у розмірі 250 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 832000 гривень, яка може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем), з покладенням на нього обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України. Внесення застави саме в такому розмірі, на думку слідчого судді, може гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків.
Слідчим суддею враховано практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкодити встановленню істини у кримінальному провадженні.
Щодо доводів про застосування до підозрюваного запобіжного заходу у виді домашнього арешту, то на переконання слідчого судді, цілі і завдання запобіжного заходу не будуть дотримані при обранні ОСОБА_4 домашнього арешту, так як останній є військовослужбовцем. Наявність постійного місця проживаня та власного житла не може бути єдиною підставою застосування такого виду запобіжного заходу.
В судовому засіданні не здобуто відомостей, які б безумовно свідчили про неможливість тримання підозрюваного ОСОБА_4 під вартою, а також не отримано відомостей щодо інших обставин, які б переважали ризики, передбачені ч.1 ст. 177 КПК України.
Розглянувши клопотання, перевіривши матеріали справи, слідчий суддя вважає, що клопотання є обґрунтованим та є підстави для його задоволення, оскільки жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти вищезазначеним ризикам.
Керуючись ч.2 ст. 376, ст. 183, 193-194, 376, 395 КПК України, слідчий суддя
Клопотання слідчого СВ Відділення поліції № 2 Гайсинського РУП ГУНП у Вінницькій області ОСОБА_6 про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою ОСОБА_4 у кримінальному провадженні внесеному до ЄРДР за № 12026020120000072 від 07.05.2026 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст. 410, ч.2 ст. 289 КК України, задовольнити.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк 60 (шістдесят) днів, тобто до 05 липня 2026 року включно.
Строк тримання під вартою рахувати з моменту фактичного затримання ОСОБА_4 , а саме з 20 год. 20 хв. 07 травня 2026 року.
Виконання ухвали покласти на уповноважену особу Відділення поліції №2 Гайсинського РУП ГУНП у Вінницькій області.
Копію ухвали вручити прокурору, підозрюваному, захиснику та скерувати начальнику ДУ «Вінницька установа виконання покарань №1» для відома та виконання.
Визначити термін дії ухвали про застосування щодо ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою в Державній установі «Вінницька установа виконання покарань №1» шістдесят днів - до 05 липня 2026 року включно.
Одночасно визначити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , заставу у розмірі 250 (двохсот п'ятдесяти) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 832000 (вісмсот тридцять дві тисячі) гривень, після внесення якої підозрюваний звільняється з-під варти під заставу.
Застава може бути внесена у будь-який момент протягом дії ухвали як самим підозрюваним так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок: код отримувача (код за ЄДРПОУ) 26286152; банк отримувача ДКСУ, м. Київ, код банку отримувача (МФО) 820172; рахунок отримувача (IBAN) UA688201720355219002000000401, призначення платежу: запобіжний захід - застава.
З моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави підозрюваний вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у виді застави.
У разі внесення застави, покласти на підозрюваного відповідно до ч.5 ст. 194 КПК України наступні обов'язки: прибувати на виклики уповноважених осіб органу досудового розслідування, прокурора та суду; не відлучатись із населеного пункту, де він проживає чи перебуває без дозволу слідчого, прокурора чи суду; повідомляти орган досудового розслідування, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та роботи; утриматись від спілкування із особами, які є свідками у даному кримінальному провадженні; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Термін дії обов'язків покладених судом, у разі внесення застави визначити на час дії ухвали суду.
Ухвала може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.
Повний текст ухвали оголошено о 12.00 год. 11 травня 2026 року.
Слідчий суддя ОСОБА_1