Єдиний унікальний номер 142/341/26
Номер провадження № 3/142/163/26
Іменем України
12 травня 2026 року с-ще Піщанка
Суддя Піщанського районного суду Вінницької області Нестерук В.В., розглянувши матеріали, які надійшли від Відділення поліції № 1 Тульчинського районного відділу поліції ГУНП у Вінницькій області про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянку України, уродженку смт. Стара Синява Хмельницької області, зареєстровану та проживаючу в АДРЕСА_1 , відповідно до протоколу працюючої вчителем в КЗ "Миролюбівський ліцей",
за ч.1 ст.184 Кодексу України про адміністративні правопорушення,-
12 травня 2026 року на адресу Піщанського районного суду Вінницької області від Відділення поліції № 1 Тульчинського районного відділу поліції ГУНП у Вінницькій області надійшов протокол про адміністративне правопорушення серії ВБА № 146009 від 08 травня 2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 184 КУпАП з додатками.
Відповідно до вказаного протоколу, 17 квітня 2026 року в с. Миролюбівка, ОСОБА_1 , будучи матір'ю неповнолітнього сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ухилилася від виконання передбачених ст. 150 Сімейного кодексу України обов'язків щодо виховання свої дитини, що виразилося у відсутності належного контролю за поведінкою дитини в мережі інтернет, внаслідок чого дитина здійснила несанкціоноване розповсюдження відеозапису за участю вчителів КЗ "Миролюбівський ліцей" у соціальній меріжі "Тік Ток" без згоди останніх, чим порушив право осіб на власне зображення.
Вказані дії ОСОБА_1 в протоколі про адміністративне правопорушення, кваліфіковано за ч. 1 ст. 184 КУпАП.
У судовому засіданні особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , свою вину у вчиненні адміністративного правопорушення визнала частково. Пояснила, що її син перебуває у підлітковому віці, у зв'язку з чим їй складно здійснювати повний контроль за його поведінкою та діями. Зазначила, що батько дитини проходить військову службу в Збройних Силах України, фактично відсутній за місцем проживання, у зв'язку з чим не має можливості повною мірою здійснювати виховний вплив на сина, що, на її думку, також негативно впливає на його поведінку. Повідомила, що вона належним чином забезпечує дитину всім необхідним та здійснює заходи щодо його виховання. Вказала, що оскільки вона працює вчителем ОСОБА_3 ліцею, її фотозображення також міститься у відповідному відеоматеріалі. Висловила сором за поведінку сина, запевнила, що вживатиме всіх можливих заходів для виправлення його поведінки та посилить контроль за його вчинками. Просила суворо її не карати.
Відповідно до ст. 252, 280 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд має повно, всебічно та об'єктивно дослідити всі обставини справи в їх сукупності та з'ясувати, чи було скоєно адміністративне правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до положень ст. 278 КУпАП орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання: чи належить до його компетенції розгляд даної справи; чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення; чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду; чи витребувано необхідні додаткові матеріали; чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.
Суд, заслухавши пояснення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, вивчивши зміст протоколу про адміністративне правопорушення, дослідивши долучені до нього матеріали, приходить до висновку, що провадження по справі відносно ОСОБА_1 повинно бути закрито за відсутності в її діях складу адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Відповідно до вимог ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до ст. 252, 280 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд має повно, всебічно та об'єктивно дослідити всі обставини справи в їх сукупності та з'ясувати, чи було скоєно адміністративне правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частиною 1 ст. 184 КУпАП передбачена відповідальність за ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей
Притягнення особи до адміністративної відповідальності є можливим виключно за умови наявності в її діях складу адміністративного правопорушення, що передбачає як наявність об'єктивної сторони правопорушення, так і доведену вину особи у його вчиненні. Вказані обставини повинні підтверджуватися належними, допустимими та достатніми доказами.
Об'єктом вказаного правопорушення є суспільні відносини у сфері охорони прав та інтересів неповнолітніх, які зокрема регламентуються законодавством, а суб'єктивна сторона характеризується наявністю вини як у формі умислу, так і у формі необережності. При цьому ухилення може полягати у різних формах бездіяльності, пов'язаної з незабезпеченням належного виховання та навчання неповнолітніх дітей.
При цьому, ухиленням від виконання батьківських обов'язків не повинна вважатися будь-яка дія, а вважатиметься невиконання обов'язків, чітко передбачених законодавством і лише тих, які стосуються забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання дітей.
Диспозиція частини першої статті 184 КУпАП є бланкетною, тобто тобто відсилає до інших нормативно-правових актів, які передбачають конкретні обов'язки батьків або осіб, які їх замінюють щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей.
У зв'язку з вищевказаним, під час складання протоколу про адміністративне правопорушення посадова особа зобов'язана зазначити конкретну норму закону, порушення якої інкримінується особі, яка притягається до адміністративної відповідальності. Недотримання такого обов'язку унеможливлює належну правову кваліфікацію діяння та реалізацію права особи на справедливий захист.
Порядок оформлення в органах Національної поліції України, у тому числі в їх структурних (відокремлених) підрозділах , матеріалів про адміністративні правопорушення, порядок розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також порядок контролю за дотриманням законодавства під час оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення (крім правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху), визначена в Інструкці їз оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, затвердженій наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06 листопада 2015 року № 1376.
В частині 9 Розділу 2 зазначеної Інструкції № 1376 передбачено, що при складанні протоколу про адміністративне правопорушення в ньому зазначаються, зокрема, окрім іншого, у графі «дата, час, місце вчинення і суть учиненого адміністративного правопорушення» - суть адміністративного правопорушення (повинна точно відповідати ознакам складу адміністративного правопорушення, зазначеним у статті КУпАП, за якою складено протокол).
Статтею 150 СК України передбачено обов'язки батьків щодо виховання та розвитку дитини, а саме: батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, батьки зобов'язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя, батьки зобов'язані поважати дитину, та встановлено заборону щодо експлуатації дітей та фізичних покарань.
Відповідно до ч. 12 Закону України "Про охорону дитинства" виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я та безпеку, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.
Однак органом, який склав протокол про адміністративне правопорушення, не було конкретизовано, який саме із встановлених законодавством батьківських обов'язків порушила ОСОБА_1 , та як це вплинуло на поведінку її сина, що унеможливлює встановлення об'єктивної сторони правопорушення та належну правову кваліфікацію її дій.
Зокрема, крім протоколу про адміністративне правопорушення судом досліджено копію рапорту інспектора-чергового відділення поліції № 1 Тульчинського РВП ГУНП у Вінницькій області від 29 квітня 2026 року, з якого вбачається, що від ОСОБА_4 , тимчасово виконуючої обов'язки директора Миролюбівського ліцею, надійшло повідомлення щодо незаконного використання світлин працівників Комунального закладу «Миролюбівський ліцей» у відеозаписі, на який накладено музичний супровід із нецензурною лексикою та образливими висловлюваннями, що, на її думку, принижують честь та гідність педагогічних працівників ліцею.
Також судом досліджено копії письмових пояснень учителів КЗ «Миролюбівський ліцей» ОСОБА_4 від 30 квітня 2026 року, ОСОБА_5 від 30 квітня 2026 року, ОСОБА_6 від 30 квітня 2026 року, ОСОБА_7 від 07 травня 2026 року, ОСОБА_8 від 07 травня 2026 року та ОСОБА_9 від 07 травня 2026 року, в яких зазначено про поширення у соціальній мережі «Тік-Ток» відеозаписів із використанням фотографій педагогічних працівників ліцею та накладенням аудіосупроводу з ненормативною лексикою та з яких вбачається, що за результатами спілкування з учнями ліцею було встановлено можливу причетність до створення зазначеного відеозапису учня 8 класу ОСОБА_2 , який у подальшому, зі слів педагогів, зізнався у створенні та поширенні відео своїй матері ОСОБА_1 та бабусі ОСОБА_9 , які також є вчителями Миролюбівського ліцею, після чого у приміщенні учительської у присутності матері, бабусі та педагогічних працівників попросив вибачення за свої дії, а відеозапис із соціальної мережі «Тік-Ток» було видалено, проте надалі неповнолітній повідомив, що фактично не створював та не поширював зазначене відео, а взяти провину на себе його нібито змусив учень 9 класу ліцею ОСОБА_10 .
Також судом досліджено копії письмових пояснень учнів КЗ «Миролюбівський ліцей» ОСОБА_11 від 11 травня 2026 року, ОСОБА_12 від 07 травня 2026 року та ОСОБА_13 від 07 травня 2026 року, з яких вбачається, що на прохання ОСОБА_2 вони надали йому фотографії окремих учителів ліцею зі старих шкільних альбомів своїх батьків. У подальшому в соціальній мережі «Тік-Ток» з'явилося відео із використанням фотографій учителів, яке було розміщене з одноразового акаунту, що згодом було видалено, при цьому серед учнів ліцею поширювались відомості про те, що зазначене відео змонтував та поширив учень 8 класу ОСОБА_14 .
Крім того, судом досліджено письмові пояснення учня КЗ «Миролюбівський ліцей» ОСОБА_15 від 07 травня 2026 року, відповідно до яких він зазначив, що під час появи в соціальній мережі «Тік-Ток» відео із фотографіями вчителів перебував удома у зв'язку із хворобою, а після повернення до школи від однокласників дізнався, що відео нібито створив та поширив ОСОБА_14 . Також ОСОБА_15 вказав, що ОСОБА_14 писав йому повідомлення з проханням підтвердити, що саме ОСОБА_15 створив зазначене відео, однак він відмовився.
Разом із тим, у письмових поясненнях учня 8 класу КЗ «Миролюбівський ліцей» ОСОБА_2 від 07 травня 2026 року зазначено, що учень 9 класу ОСОБА_16 попросив його знайти фотографії вчителів ліцею ОСОБА_5 та ОСОБА_4 , у зв'язку із чим він звернувся до учнів ліцею ОСОБА_12 та ОСОБА_13 , які погодилися надати відповідні фотографії. Зі слів ОСОБА_2 , після отримання фотографій він переслав їх ОСОБА_17 , який повідомив, що має намір створити відео про вчителів, а згодом у соціальній мережі «Тік-Ток» він побачив відповідне відео та переслав його іншому учню, однак зазначив, що безпосередньо до створення чи поширення відеозапису відношення не має.
Відповідно до письмових пояснень ОСОБА_1 від 08 травня 2026 року, яка працює вчителем КЗ «Миролюбівський ліцей» та є матір'ю учня 8 класу ОСОБА_2 , під час уроку учні 9 класу показали їй відеозапис у мережі «Тік-Ток» із фотографіями вчителів ліцею та музичним супроводом із нецензурними висловлюваннями. Зважаючи на погіршення поведінки сина останнім часом, вона одразу запитала його про можливу причетність до створення відео, однак він це заперечив. У подальшому від своєї свекрухи, яка також є вчителем ліцею, вона дізналася про поширення серед учнів та працівників ліцею чуток щодо причетності її сина до створення відеозапису, після чого повторно розпитала його, і він повідомив, що саме він створив та поширив відповідне відео у мережі «Тік-Ток», а також попросив вибачення у педагогів, фотографії яких були використані у відео. Разом із тим, зі слів ОСОБА_1 , у подальшому син повідомив їй, що фактично не причетний до створення відео, а взяти провину на себе його нібито змусив учень 9 класу ОСОБА_16 , мотивуючи це тим, що ОСОБА_14 є сином учительки і йому «нічого не буде».
Також до протоколу про адміністративне правопорушення долучено диск із відеозаписом, під час перегляду якого судом встановлено, що на відео почергово з'являються фотографії осіб, яких суд позбавлений можливості однозначно ідентифікувати як конкретних осіб, зокрема педагогічних працівників КЗ «Миролюбівський ліцей». При цьому з аудіосупроводу відеозапису вбачається використання нецензурної лексики.
Статтею 17 Закону України від 23.02.2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що «при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права».
Європейський суд з прав людини поширює стандарти, які встановлює Конвенція для кримінального провадження, на провадження у справах про адміністративні правопорушення (справа «Надточий проти України від 15 травня 2008 року»). ЄСПЛ зазначив, що український уряд визнав кримінально-правовий характер Кодексу України про адміністративні правопорушення. 10 грудня 2020 року ЄСПЛ одноголосно постановив рішення у справі «Чернов проти України», яким констатував порушення ст. 4 Протоколу № 7 до Конвенції. Констатуючи порушення ст. 4 Протоколу № 7 до Конвенції Суд встановив, що адміністративне правопорушення підпадало під визначення «кримінальної процедури» у розумінні ст.4 Протоколу № 7 («Ігор Тарасов проти України» від 16 червня 2016 року).
У справі «Barbera, Messegu and Jabardo v. Spain» від 06.12.1998 (п. 146) Європейський суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинності вимагає серед іншого, щоб, виконуючи свої обов'язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що особа скоїла правопорушення, яке ставиться їй в провину; всі сумніви, щодо її винуватості повинні тлумачитися на користь цієї особи.
Доведення вини правопорушника покладається на орган, що складає протокол про адміністративне правопорушення. Під доказуванням у провадженні у справах про адміністративні правопорушення слід розуміти процесуальну діяльність суб'єктів щодо збору, перевірки та оцінки доказів з метою встановлення об'єктивної істини у справі й прийняття на цій основі законного рішення.
Суд не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже, діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Суд також не вправі самостійно змінювати на шкоду особі фабулу, викладену у протоколі про адміністративне правопорушення, яка є викладом обставин складу адміністративного правопорушення, що ставиться у вину особі, винуватість якої у скоєнні правопорушення має доводитися в суді. Зокрема, у справі «Карелін проти Росії»(«Karelin v. Russia», заява № 926/08, рішення від 20.09.2016 р.) ЄСПЛ розглянув ситуацію, коли національний суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення ініціював дослідження доказів обвинувачення та за результатами дослідження доказів притягнув особу до відповідальності, уточнивши в судовому рішенні фабулу правопорушення, усунувши певні розбіжності та неточності, які мали місце в протоколі про адміністративне правопорушення, що становить порушення ч.1 ст.6 Конвенції в частині дотримання принципу рівності сторін і вимог змагального процесу (за цих умов особа позбавлена можливості захищатися від висунутого проти нього обвинувачення перед незалежним судом, а навпаки вона має захищатися від обвинувачення, яке, по суті, судом підтримується).
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що для доведення вини особи, яка притягається до адміністративної відповідальності має використовуватись стандарт доказування «поза розумним сумнівом» (п.43 рішення від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України» (Kobets v. Ukraine), з відсиланням на п.282 рішення у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey).
Згідно вказаної правової позиції ЄСПЛ «розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду усіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення».
Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване правопорушення було вчинене і правопорушник є винним у його вчиненні. Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння. Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.
Обов'язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду. Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії обвинувачення. Наявність таких обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.
Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту. Необхідно, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був підтверджений фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, - є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за пред'явленим обвинуваченням.
Частиною 2 статті 251 КУпАП передбачено обов'язок осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, збирати докази.
Згідно зі ст. 252 КУпАП орган (посадова особа), що розглядає справу про адміністративне правопорушення оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Оскільки у протоколі про адміністративне правопорушення не конкретизовано, який саме із обов'язків, передбачених ст. 150 Сімейного кодексу України, ОСОБА_1 не виконувала або виконувала неналежним чином, а надані суду матеріали не містять належних, допустимих та достатніх доказів, які б беззаперечно свідчили про її ухилення від виконання батьківських обов'язків щодо забезпечення належних умов життя, навчання та виховання дитини, а також не підтверджують наявності причинно-наслідкового зв'язку між поведінкою неповнолітнього та діями чи бездіяльністю матері, враховуючи, що неповнолітні особи через свій вік характеризуються недостатнім рівнем психоемоційної зрілості, є більш вразливими до впливу оточення та соціальних мереж, у зв'язку із чим сама по собі наявність факту поширення неповнолітнім певного контенту не може безумовно свідчити про неналежне виконання матір'ю своїх батьківських обов'язків, суд приходить до висновку про недоведеність обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення та про відсутність у діях ОСОБА_1 як об'єктивних, так і суб'єктивних ознак складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП.
Відповідно до п.1 ст.247 Кодексу України про адміністративні правопорушення провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю складу адміністративного правопорушення.
На підставі вищевикладеного, враховуючи, що належних, достовірних, допустимих та достатніх доказів які б вказували на наявність в діях ОСОБА_1 об'єктивної та суб'єктивної сторони адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП, суду не надано, керуючись положеннями ст. 62 Конституції України, відповідно до яких, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом та на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь, суд приходить до висновку про відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП, що є підставою для закриття справи про адміністративне правопорушення відносно неї на підставі п.1 ст.247 КУпАП.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 184, 247, 251, 252, 283, 284 КУпАП,-
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати невинуватою у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП.
Провадження в справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 про притягнення її до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 184 КУпАП закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю складу адміністративного правопорушення.
На постанову протягом десяти днів з дня її винесення може бути подана апеляційна скарга до Вінницького апеляційного суду через Піщанський районний суд Вінницької області.
Суддя :