Справа № 127/34825/25
Провадження №2/930/472/26
"ЗАОЧНЕ"
07.05.2026 року м. Немирів
Немирівський районний суд
Вінницької області в складі:
головуючого судді - Науменка С.М.,
за участю секретаря судового засідання - Андрущак Л.П.
розглянувши в приміщенні суду в місті Немирів Вінницького району Вінницької області цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Євроінс Україна» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку регресу,-
встановив:
ПАТ «Страхова компанія «Євроінс Україна», від імені та в інтересах якого діє адвокат Гусєв Павло Володимирович, через систему «Електронний суд» звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку регресу.
Позов мотивовано тим, що 01.04.2024 року ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом «Вольво» реєстраційний номер № НОМЕР_1 допустив зіткнення з іншим транспортним засобом.
Цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу «Вольво» реєстраційний номер НОМЕР_1 була за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №ЕР217689540.
Внаслідок вищевказаної ДТП транспортним засобам було завдано механічних пошкоджень.
Відповідно до Постанови суду відповідача ОСОБА_1 , було визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.. 124 та ст.. 130 Кодексу України про адміністративне правопорушення.
За таких обставин власник пошкодженого автомобіля OPEL Meriva, реєстраційний номер НОМЕР_2 , звернувся до ПАТ «Страхова компанія «Євроінс Україна» із заявою про виплату страхового відшкодування.
За таких обставин власник пошкодженого автомобіля VOLKSWAGEN BORA реєстраційний номер НОМЕР_3 , звернувся до ПАТ «Страхова компанія «Євроінс Україна» із заявою про виплату страхового відшкодування.
ПАТ «Страхова компанія «Євроінс Україна» вважає, що оскільки відповідач відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння, що підтверджується зазначеною вище постановою суду, то страховик має право пред'явити до нього регресний позов.
Посилаючись на наведені обставини, просить стягнути на свою користь із відповідача 143 732,87 грн. 44 коп. завданої шкоди у порядку регресу, судовий збір в розмірі 2422 грн. 40 коп.
Ухвалою судді від 26.12.2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд якої визначено здійснювати за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою суді від 02.03.2026 року було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
В позовній заяві ПАТ «Страхова компанія «Євроінс Україна» просить проводити судовий розгляд, в тому числі заочний, за відсутності свого представника (а.с.2 зворот).
Відповідач двічі в судове засідання не з'явився. На адресу суду від відповідача повернувся конверт з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».
Крім цього, відповідно до ч.11 ст. 128 ЦПК України, було розміщено оголошення на офіційному вебсайті судової влади України про виклик відповідача ОСОБА_1 , до суду в судове засідання, однак останній в судове засідання на вказану в оголошенні дату також не з'явився, жодних заперечень проти позову, заяв про розгляд справи без його участі до суду не надіслав, про причини неявки суд не повідомив.
Частиною 11 статті 128 ЦПК України передбачено, що з опублікуванням оголошення про виклик відповідача вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи.
У зв'язку з неявкою відповідача в судові засідання та не повідомленням про поважні причини такої неявки, ненаданням відповідачем відзиву на позов, судом застосовано, відповідно до ст. 280 ЦПК України, заочний розгляд справи.
На підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв'язку з неявкою в судові засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Суд, повно і всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, встановивши суть спірних правовідносин, що склалися між сторонами, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов висновку про задоволення позову, виходячи із наступного.
Так, судом встановлено, що Постановою Вінницького міського суду Вінницької області від 08.05.2024 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст.124, ч.1 ст.130 КУпАП. У постанові зазначено, що 01.04.2024 року о 12 год. 47 хв., в Віницькому районі на автодорозі М-30-м. Вінниця, вул. Житомирське шосе, 5, водій ОСОБА_1 , керував автомобілем марки VOLVO S80, реєстраційний номер НОМЕР_1 , із явними ознаками алкогольного сп'яніння (різкий запах алкоголю з ротової порожнини), не врахував дорожньої обстановки, не вибрав безпечної швидкості руху, допустив зіткнення з автомобілем Опель д.н.з. НОМЕР_2 та автомобілем Фольцваген д.н.з. НОМЕР_3 в результаті чого автомобілі отримали механічні пошкодження, чим водій ОСОБА_1 порушив вимоги п. 12.1 Правил дорожнього руху. Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку водій відмовився.
Відповідно до частин 4, 6 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, яка набрала законної сили, є обов'язковою для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалена постанова суду, в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 року у справі за заявою N 48553/99 "Совтрансавто - Холдинг" проти України", а також згідно з рішенням цього ж Суду від 28.10.1999 р. у справі за заявою N 28342/95 "Брумареску проти Румунії" встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь - якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.
З огляду на викладене наявність винуватості у діях відповідача у настанні ДТП та його відмова від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння встановлені постановою суду і не підлягають доказуванню.
Відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01.07.2004 року №1961 IV (чинного на час виникнення спірних правовідносин, надалі Закон №1961 IV), який спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.
Згідно із пунктом 2.1 ст. 2 Закону №1961 IV відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Конституцією України, Цивільним кодексом України, Законом України «Про страхування», цим та іншими законами України і нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них. Якщо норми цього Закону передбачають інше, ніж положення інших актів цивільного законодавства України, то застосовуються норми цього Закону.
Відповідно до ст.3 Закону №1961 IV обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.
Статтею 4 Закону №1961 IV визначено, що суб'єктами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є страхувальники та інші особи, відповідальність яких застрахована, страховики, Моторне (транспортне) страхове бюро України (МТСБУ), потерпілі.
Згідно із ст.29 Закону №1961 IV у зв'язку із пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованому у порядку встановленому законодавством.
За змістом абзацу 2 п.36.2 ст.36 ст.29 Закону №1961 IV страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна.
Відповідно до підпункту «в» підпункту 38.1.1 п.38.1 ст.38 ст.29 Закону №1961 IV страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, якщо він після дорожньо-транспортної пригоди за його участю самовільно залишив місце пригоди чи відмовився від проходження відповідно до встановленого порядку огляду щодо стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, або вжив алкоголь, наркотики чи лікарські препарати, виготовлені на їх основі (крім тих, що входять до офіційно затвердженого складу аптечки або призначені медичним працівником).
За ч.1 ст.1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Таким чином, до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми матеріального права про право на звернення до відповідача з регресним позовом.
Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (ч.2 ст. 1187 ЦК України).
Пунктом 1 ч.1 ст. 1188 ЦК України встановлено, що шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується винною особою.
Разом із цим, як вказано у постанові Верховного Суду від 05.03.2019 року у справі №234/16272/15-ц, з огляду на презумпцію вини заподіювача шкоди (ч.2 ст. 1166 ЦК України) особа звільняється від обов'язку відшкодувати шкоду якщо доведе, що шкоди було завдано не з її вини. Таким чином цивільне законодавство в деліктних зобов'язаннях передбачає презумпцію вини завдавача шкоди. Якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди. При розгляді справи про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено постанову суду у справі про адміністративне правопорушення, ця постанова обов'язкова для суду з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою. Відтак, розглядаючи цей позов, суд не вправі обговорювати вину такої особи, а може вирішувати питання лише про розмір відшкодування.
Таким чином, вина ОСОБА_1 , у вчинені дорожньо-транспортної пригоди та його відмова від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння є встановленою та не підлягає доведенню.
Відповідно до положень частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
За частиною 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
У ст. 12 ЦПК України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно зі ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до статті 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Статтею 80 ЦПК України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За загальним правилом, закріпленим у ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Зважаючи на встановлені судом обставини справи та ураховуючи положення ст. 1191 ЦК України, підпункту «в» підпункту 38.1.1 п.38.1 ст.38 ст.29 Закону №1961 IV, відповідно до яких особа, яка відшкодувала шкоду завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, у позивача виникло право зворотної вимоги (регресу) до відповідача ОСОБА_1 .
Оскільки ПАТ «Страхова компанія «Євроінс Україна» відшкодувало потерпілій особі завдану відповідачем внаслідок дорожньо-транспортної пригоди шкоду в розмірі 143 732 грн. 87 коп., то у нього виникло право регресної вимоги до відповідача, який протиправними діями завдав шкоди власнику пошкодженого в ДТП транспортного засобу.
Зважаючи на викладене, позовні вимоги ПАТ «Страхова компанія «Євроінс Україна» підлягають задоволенню в повному обсязі, а тому на його користь слід стягнути із відповідача у відшкодування шкоди в порядку регресу 143 732грн. 87 коп.
Згідно із ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача.
Позивачем сплачено судовий збір при подачі до суду позову в сумі 2422 грн. 40 коп., який відповідно до ст.141 ЦПК України підлягає стягненню з відповідача на його користь.
Керуючись ст. ст. 4, 12, 13, 76-89, 141, 223, 258, 259, 263-265, 268,272, 274, 278- 285, 289, 352, 354 ЦПК України, ст.ст. 1166,1187,1191,1194 ЦК України, суд,-
ухвалив:
Позов Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Євроінс Україна» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку регресу - задовольнити.
Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Євроінс Україна» код ЄДРПОУ: 22868348) завдану шкоду в порядку регресу в сумі 143 732,87 грн.
Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Євроінс Україна» код ЄДРПОУ: 22868348) витрати по сплаті судового збору в сумі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 44 коп.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя: