Справа № 134/771/26
2-о/134/35/2026
13 травня 2026 року селище Крижопіль
Суддя Крижопільського районного суду Вінницької області Швець Л.В., отримавши заяву в порядку окремого провадження ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення,
встановила:
12 травня 2026 року адвокат Лукавський А.В., який діє в інтересах та від імені ОСОБА_1 , звернувся до суду із заявою в порядку окремого провадження про встановлення факту, що має юридичне значення, а саме належності правовстановлюючих документів: встановити факт, що трудова книжка НОМЕР_1 видана 05 жовтня 1995 року Вербецьким сільським споживчим товариством, код № 01740785, на прізвище ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , належить ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; Диплом НОМЕР_2 виданий 12 травня 1995 року Заболотненським вищим професійним училищем № ОСОБА_1 , належить ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Ознайомившись з матеріалами заяви та доданими до неї доказами приходжу до наступного висновку.
Відповідно до ч. 1 ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності відсутності неоспорюваних прав.
Отже, відповідно до статей 293, 315 ЦПК України для встановлення факту необхідна наявність певних умов, зокрема, встановлюваний факт повинен бути юридичним, тобто від його встановлення у особи виникають, змінюються або припиняються особисті чи майнові права; чинним законодавством не передбачено іншого порядку його встановлення.
Справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду (ч. 3 ст. 294 ЦПК України).
При прийнятті до свого провадження заяви, поданої в порядку окремого провадження, суддя вирішує питання відповідності її вимогам розділу IV «Окреме провадження» ЦПК України, а також загальним вимогам до заяви, передбаченим ст. ст. 175, 177 ЦПК України.
Недотримання обов'язкових вимог до змісту заяви є перешкодою до відкриття провадження у справі.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі №320/948/18 (провадження № 14-567цс18) зроблено висновок, що у порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов. А саме, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право. Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб'єктивних прав громадян.
Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 315 ЦПК суд розглядає справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім'ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті.
Наведене свідчить про те, що у разі коли установи, які видали правовстановлюючі документи, не можуть виправити допущені в них помилки, особи мають право звернутись до суду із заявою про встановлення факту належності правовстановлюючого документа відповідно положень зазначеної норми. При розгляді цих справ суд установлює саме належність особі документа, а не тотожність осіб.
Органи, що видали правовстановлюючий документ можуть виправити помилку в такому документі лише в тому разі, якщо в документах, на підставі яких видавався правовстановлюючий документ даної помилки не було, і помилка була допущена саме з вини органу, який видав правовстановлюючий документ.
Згідно зі ст. 48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Також Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України від 29 липня 1993 року № 58 (далі - Інструкція) визначено порядок встановлення факту належності трудової книжки та внесення до неї змін.
Пунктом 2.13 Інструкції визначено, що зміна записів у трудових книжках про прізвище, ім'я, по батькові і дату народження виконується власником або уповноваженим ним органом за останнім місцем роботи на підставі документів (паспорта, свідоцтва про народження, про шлюб, про розірвання шлюбу, про зміну прізвища, ім'я та по батькові тощо) і з посиланням на номер і дату цих документів.
Зазначені зміни вносяться на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Однією рискою закреслюється, наприклад, колишнє прізвище або ім'я, по батькові, дата народження і записуються нові дані з посиланням на відповідні документи на внутрішньому боці обкладинки і завіряються підписом керівника підприємства або печаткою відділу кадрів.
Згідно з п. 2.8 Інструкції якщо підприємство, яке зробило неправильний або неточний запис, ліквідоване, відповідний запис робиться правонаступником і засвідчується печаткою, а в разі його відсутності - вищестоящою організацією, якій було підпорядковане підприємство, а в разі його відсутності - облархівом, держархівом м. Києва, держархівом м. Севастополя і держархівом при Раді Міністрів Криму.
Тобто законом чітко передбачено порядок заповнення трудової книжки, внесення до неї відповідних записів та змін, а саме всі необхідні дії щодо трудової книжки вчиняє роботодавець, тому лише у тому разі, коли роботодавець не виконав свого обов'язку щодо ведення трудової книжки працівника належним чином, або відмовив у зміні записів у трудових книжках про прізвище, ім'я, по батькові і дату народження, то у такому випадку у суду виникнуть підстави для захисту порушеного права в судовому порядку.
Такий висновок ґрунтується на тому принципі урядування, що повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб'єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач (у цій справі - роботодавець) зобов'язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє (або вчиняє їх неправомірно), це може стати предметом судової перевірки.
Так, щодо неправильного написання прізвища, ім'я, по батькові, дата народження, назва навчального закладу тощо, допущені під час заповнення бланка диплому, суд зазначає наступне: Випускник особисто звертається до керівництва закладу, яке видало диплом, із заявою про необхідність внесення змін. До заяви додаються документи, що підтверджують правильні дані. Оригінал диплома з помилкою повертається до навчального закладу, де він анулюється (на ньому робиться запис про недійсність). На підставі заяви та архівних документів (наказу про випуск, екзаменаційних відомостей) училищем видається новий документ -дублікат диплома.
У ст. 318 ЦПК України вказано, що у заяві повинно бути зазначено: 1) який факт заявник просить встановити та з якою метою; 2) причини неможливості одержання або відновлення документів, що посвідчують цей факт; 3) докази, що підтверджують факт. До заяви додаються докази, що підтверджують викладені в заяві обставини, і довідка про неможливість відновлення втрачених документів.
Згідно роз'яснень, викладених у п. 1 та п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 31 березня 1995 року «Про судову практику у справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» (далі - Постанова Пленуму), в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: - згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; - чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; - заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; - встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право.
Вирішуючи питання про прийняття заяв про встановлення фактів, що мають юридичне значення, судам необхідно враховувати, що ці заяви повинні відповідати як загальним правилам щодо змісту і форми позовної заяви, встановленим ст. 137 ЦПК, так і вимогам щодо її змісту, передбаченим ст. 274 ЦПК. Якщо в заяві не зазначено, який конкретно факт просить встановити заявник, з яких причин неможливо одержати або відновити документ, що посвідчує даний факт, якими доказами цей факт підтверджується або до заяви не приєднано довідки про неможливість одержання чи відновлення необхідних документів, суддя відповідно до ст. 139 ЦПК постановляє ухвалу про залишення заяви без руху і надає заявникові строк для виправлення недоліків. У разі невиконання цих вказівок заява вважається неподаною і повертається заявникові, про що суддя постановляє мотивовану ухвалу.
Так, відповідно до записів з копії фрагментів трудової книжки серії НОМЕР_1 вбачається, що така заповнена 05 жовтня 1995 Вербицьким сільським споживчим товариством, ід. код № 01740785 та з копії диплому серії НОМЕР_2 вбачається, що він виданий 12 травня 1995 року Заболотненським вищим професійним училищем № 31.
Тобто заявницею не надано до суду докази того, чи зверталася вона до роботодавця із заявою щодо зміни помилкового запису у трудовій книжці та до навчального закладу щодо внесення змін у диплом, щодо її імені та чи їй було відмовлено у внесенні таких змін або її заява залишилась без відповіді, що свідчило б про неможливість внесення виправлень до документів, а саме трудової книжки та диплому (видача дублікату), стосовно яких заявниця просить встановити факт її належності.
Відповідно до ч. 4 ст. 177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Згідно ст. 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір за подачу фізичною особою заяви у справах окремого провадження становить 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, в якому відповідна заява подається до суду.
Стаття 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» встановлює прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2026 року у розмірі 3328,00 гривень.
З заяви вбачається, що заявниця просить встановити факти належності диплома та трудової книжки.
Отже заява ОСОБА_1 містить дві вимоги.
Відповідно до ч. 3 ст. 6 Закону України «Про судовий збір» у разі коли в заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.
Таким чином, заявниці необхідно було сплатити судовий збір у розмірі 1331,20 грн (665,60 х 2) грн. При цьому нею сплачено судового збору та долучено квитанцію на суму лише 665,60 грн.
Тобто заявниці слід надати докази сплати судового збору на суму ще 665,60 грн.
Реквізити для сплати судового збору: Отримувач коштів: ГУК у Він.обл./смт Крижопiль/22030101; Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37979858; Банк отримувача: Казначейство України(ел. адм. подат.); Код банку отримувача (МФО) 899998; Рахунок отримувача: UA108999980313161206000002876 ; Код класифікації доходів бюджету: 22030101; Призначення платежу: *;101;__________(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків і має відповідну відмітку у паспорті); судовий збір, за позовом ___________(ПІБ чи назва установи, організації позивача), Крижопільський районний суд Вінницької.
Окремо слід зазначити, що сторонами у справах окремого провадження є заявники, заінтересовані особи, які є спеціальними суб'єктами цього виду провадження (частина четверта статті 294 Цивільного процесуального кодексу України). Коло заявників за певними категоріями справ окремого провадження визначається шляхом вказівки у заяві мети звернення до суду.
Верховний Суд України у своєму листі від 01.01.2012 року вказує на те, що сторонами у справах окремого провадження є заявники, заінтересовані особи, які є спеціальними суб'єктами цього виду провадження. При визначенні кола заінтересованих осіб у встановленні факту слід враховувати їх юридичний інтерес, а саме: тоді, коли факти, що підлягають встановленню, можуть вплинути на їх права та обов'язки; якщо це організації та установи, в яких заявник буде реалізовувати рішення про встановлення факту.
Суд звертає увагу, що при визначенні кола заінтересованих осіб у встановленні факту, що має юридичне значення слід враховувати їх юридичний інтерес, а саме: (1) тоді, коли факти, що підлягають встановленню, можуть вплинути на їх права та обов'язки; (2) якщо це орган, установа чи організації, в яких заявник буде реалізовувати рішення про встановлення факту.
Зі змісту заяви вбачається, що така не містить зазначення жодної заінтересованої особи, що має (може мати) юридичний інтерес щодо даного факту.
Відповідно до ч. 1 ст. 185 Цивільного процесуального кодексу України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Відповідно до ч. 2 ст. 185 ЦПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
З огляду на викладене, відповідно до ч. 1 ст. 185 ЦПК України, заява підлягає залишенню без руху, заявниці необхідно в десятиденний строк з дня отримання копії ухвали усунути зазначені в ній недоліки. Для усунення недоліків заяви надати в письмовому вигляді заяву в новій редакції, з урахуванням наведених в ухвалі суду недоліків щодо її змісту, до виправленої заяви необхідно додати її копії для вручення заінтересованим особам, відповідно до їх кількості, визначившись з їх колом.
Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.
У зв'язку з наведеним, вимога суду про усунення недоліків заяви не є порушенням права на справедливий судовий захист.
Крім того, як наголошує у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана добросовісно користуватись належними їй процесуальними правам та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 175, 177, 185, 294, 317 ЦПК України, суддя,-
ухвалила:
Заяву ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення - залишити без руху, надавши заявнику строк для усунення недоліків тривалістю десять днів з дня вручення ухвали про залишення заяви без руху.
Роз'яснити заявнику, що у разі не усунення нею недоліків заяви у строк, встановлений судом, заява буде вважатися неподаною і повернута йому.
Повернення заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя