Справа № 144/181/26
Іменем України
13 травня 2026 року місто Вінниця
Вінницький районний суд Вінницької області у складі
судді Карпінської Ю.Ф.,
за участю секретаря Дусанюк Н.О.,
за відсутності учасників справи,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
ТОВ «Укр Кредит Фінанс» звернулося до суду з вищевказаною позовною заявою, мотивуючи позовні вимоги тим, що «01.03.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 укладено електронний договір про надання кредиту №1519-6906. Відповідно до умов кредитного договору, кредитодавець взяв на себе зобов'язання надати відповідачу кредит для задоволення особистих потреб на таких умовах: сума кредиту - 5 000,00 грн, строк кредитування - 365 днів, базовий період - 23 дні, комісія за видачу кредиту - 15,00%, знижена процентна ставка - 1,00% в день, стандартна процентна ставка: 1,00% за кожен день користування кредитом, що застосовується протягом перших 180 календарних днів з дати укладення цього договору, 0,74% за кожен день користування кредитом, що застосовується у період, починаючи з 181 календарного дня дії договору і до закінчення строку дії цього договору або до дати фактичного повернення всієї суми кредиту. Кредитодавець виконав взяті на себе зобов'язання в повному обсязі, надавши відповідачу кредитні кошти відповідно до умов укладеного кредитного договору. Відповідач порушила умови кредитного договору, не повернула у повному обсязі кредит кредитодавцю, а також не виконала у повному обсязі усі інші свої грошові зобов'язання перед кредитодавцем за кредитним договором. Станом на 19.01.2026 загальний розмір заборгованості відповідача за кредитним договором становить 22 541,00 грн, з яких: 5 000,00 грн - заборгованість за кредитом, 14 291,00 грн - заборгованість за нарахованими процентами, 2 500,00 грн - заборгованість за процентами річних на підставі ст. 625 ЦК України, 750,00 грн - заборгованість за комісією. Тому просять стягнути з відповідача ОСОБА_1 заборгованість за договором №1519-6906 від 01.03.2025 у загальному розмірі 22 541,00 грн, а також судові витрати, понесені на сплату судового збору».
13.03.2026 до Вінницького районного суду Вінницької області на підставі ухвали судді Теплицького районного суду Вінницької області від 18.02.2026 передано за підсудністю цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Позовна заяваподана через систему «Електронний суд».
Вінницький районний суд Вінницької області ухвалою судді від 17.03.2026 відкрив провадження у даній справі та призначив судовий розгляд у порядку спрощеного позовного провадженняз повідомленням сторін.
23.03.2026 відповідач ОСОБА_1 подала до суду відзив на позовну заяву, який мотивовано ним, що «вона визнає заборгованість за тілом кредиту у розмірі 5 000,00 грн, однак вона категорично не погоджується з нарахованою сумою відсотків (14 291,00 грн), відсотків за ст. 625 ЦК України та комісій. Вважає ці нарахування несправедливими, неспівмірними з основним боргом та такими, що суперечать принципам розумності та добросовісності. Оскільки розмір нарахованих санкцій та відсотків майже втричі перевищує суму самого кредиту, просить суд застосувати ч. 3 ст. 551 ЦК України та суттєво зменшити розмір нарахованих відсотків. Наразі вона перебуває у скрутному матеріальному становищі. Тому просить відмовити позивачу у стягненні відсотків річних за ст. 625 ЦК України та комісій, а також зменшити розмір нарахованих відсотків за користування кредитом до розумних меж, враховуючи неспівмірність вимог позивача».
У судове засідання 12.05.2026 учасники справи не з'явились, хоч про день, час та місце розгляду справи повідомлялись судом в установленому законом порядку.
У матеріалах справи наявне письмове клопотання представника позивача ТОВ «Укр Кредит Фінанс», у якому він просить розглянути справу без участі представника позивача, позовні вимоги підтримують у повному обсязі, не заперечують щодо ухвалення заочного рішення.
Відповідач ОСОБА_1 у поданому до суду відзиві на позовну заяву просила розгляд справи здійснювати за її відсутності.
У частині третій статті 211 ЦПК України визначено, що учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
За вказаних обставин суд вважає можливим провести судове засідання 12.05.2026 за відсутності учасників справи та без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Оглянувши письмові докази у справі та надавши їм належну правову оцінку, суд дійшов такого висновку.
Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Судом установлено, що 01.03.2026 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 укладено договір про відкриття кредитної лінії №1519-6906, за умовами якого кредитодавець відкриває для позичальника кредитну лінію на умовах, визначених цим договором; загальний розмір кредиту - 5 000,00 грн; дата видачі кредиту - 01.03.2025; базовий період - 23 дні; стандартна процентна ставка: 1,00% за кожен день користування кредитом, що застосовується протягом перших 180 календарних днів з дати укладення цього договору, 0,74% за кожен день користування кредитом, що застосовується у період, починаючи з 181 календарного дня дії договору і до закінчення строку дії цього договору або до дати фактичного повернення всієї суми кредиту; комісія за видачу кредиту - 15% від суми виданого кредиту; строк кредитування - 365 днів; орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення цього договору (за весь строк кредитування) складає 21 746,19 грн; дата повернення кредиту - 28.02.2026, що підтверджується копією такого договору.
На підтвердження факту укладення кредитного договору та погодження умов кредитування до позову долучено Правила відкриття кредитної лінії (надання споживчих кредитів) продукту «CreditKasa» та таблицю обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором №1519-6906.
Згідно з копією довідки про перерахування суми кредиту, ТОВ «Укр Кредит Фінанс» перерахувало на картку № НОМЕР_1 кошти в сумі 5 000,00 грн.
Відповідно до копії розрахунку заборгованості за договором №1519-6906 від 01.03.2025, заборгованість ОСОБА_1 станом на 19.01.2026 складає 22 541,00 грн, з яких: 5 000,00 грн - заборгованість за кредитом, 14 291,00 грн - заборгованість за нарахованими процентами, 2 500,00 грн - заборгованість за процентами річних на підставі ст. 625 ЦК України, 750,00 грн - заборгованість за комісією.
Відповідно до частин першої та другої статті 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.
За змістом статей 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
У частині першій статті 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно з частинами першою та другою статті 633 ЦК України, публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України , позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.
Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
У частині другій статті 1054 ЦК України визначено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
У статті 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 (справа № 2-383/2010) зроблено висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору усі права, набуті за ним сторонами правочину, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.
Відповідно до ч. 2 ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
У Законі України «Про електронну комерцію» визначено організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов'язки учасників відносин у сфері електронної комерції. Статтею 3 цього Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до частин сьомої та дванадцятої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
У статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Норми статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису, так і електронного підпису, визначеним цим Законом одноразовим ідентифікатором. Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа і не може визнаватися недійсним лише через його електронну форму.
Як убачається з копії кредитного договору №1519-6906 від 01.03.2025 він підписаний ОСОБА_1 за допомогою електронного підпису.
У частині першій статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).
Відповідно до ст. 79 ЦПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
У статті 80 ЦПК України визначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідач ОСОБА_1 не заперечує факту отримання коштів за договором у розмірі 5 000,00 грн та, відповідно, її обов'язку сплатити заборгованість за кредитом.
Водночас відповідач ОСОБА_1 вказує, що «вона категорично не погоджується з нарахованою сумою відсотків (14 291,00 грн), відсотків за ст. 625 ЦК України та комісій. Вважає ці нарахування несправедливими, неспівмірними з основним боргом та такими, що суперечать принципам розумності та добросовісності. Оскільки розмір нарахованих санкцій та відсотків майже втричі перевищує суму самого кредиту, просить суд застосувати ч. 3 ст. 551 ЦК України та суттєво зменшити розмір нарахованих відсотків. Наразі вона перебуває у скрутному матеріальному становищі».
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 09.01.2020 (справа № 643/5521/19) зазначено, що: «в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі)».
На підтвердження розміру заборгованості за процентами позивачем надано, зокрема, розрахунок заборгованості за договором №1519-6906 від 01.03.2025 станом на 19.01.2026, відповідно до якого заборгованість ОСОБА_1 складає 22 541,00 грн, з яких: 5 000,00 грн - заборгованість за кредитом, 14 291,00 грн - заборгованість за нарахованими процентами, 2 500,00 грн - заборгованість за процентами річних на підставі ст. 625 ЦК України, 750,00 грн - заборгованість за комісією.
Установлено, що проценти нараховано за період з 01.03.2025 до 27.08.2025 (180 днів) за ставкою 1% в день та за період з 28.08.2025 до 17.01.2026 (143 дні) - за ставкою 0,74% в день.
Відповідно до ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування», максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1% (статтю 8 було доповнено частиною п'ятою відповідно до Закону №3498-IX від 22.11.2023).
Слід зазначити, що нарахування процентів здійснювалося за умовами кредитного договору №1519-6906 від 01.03.2025, укладеного між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 , та таке нарахування процентів жодним чином не суперечить положенням частини п'ятої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування».
Відповідно до частин першої-третьої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів», продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п'ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов'язань за договором.
У частині п'ятій статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачена можливість визнання недійсними окремих умов договору у разі визнання цих положень договору несправедливими.
Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 ЦК України).
Презумпція правомірності правочину означає те, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що зумовлює набуття, зміну чи припинення цивільних прав та обов'язків, доки ця презумпція не буде спростована. Таким чином, до спростування презумпції правомірності правочину всі права, набуті сторонами за ним, можуть безперешкодно здійснюватися, а створені обов'язки підлягають виконанню. Спростування презумпції правомірності правочину відбувається тоді: коли недійсність правочину прямо встановлена законом (тобто має місце його нікчемність); якщо він визнаний судом недійсним, тобто існує рішення суду, яке набрало законної сили (тобто оспорюваний правочин визнаний судом недійсним).
Згідно з ч. 3 ст. 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Недійсність договору як приватно-правова категорія покликана не допускати або присікати порушення приватних прав та інтересів або ж їх відновлювати. До правових наслідків недійсності правочину належить те, що він не створює юридичних наслідків. Тобто правовим наслідком недійсності договору є по своїй суті «нівелювання» правового результату породженого таким договором (вважається, що не відбулося переходу/набуття/зміни/встановлення/припинення прав взагалі) (правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05.09.2019 у справі № 638/2304/17, в постановах Верховного Суду від 27.11.2024 у справі № 201/13593/19, від 11.12.2024 у справі № 725/5919/19 та інших).
Суд відхиляє заперечення відповідача щодо несправедливості умов кредитного договору та неспівмірності розміру процентів, оскільки при укладенні договору ОСОБА_1 була повідомлена про розмір процентів, порядок їх сплати та інші суттєві обставини договору і добровільно уклала цей договір, підписавши його без будь-яких застережень, а також користувалася отриманими кредитними коштами.
Положення договору №1519-6906 від 01.03.2025, укладеного між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 , є чіткими, конкретно визначеними та такими, що не допускають подвійного тлумачення.
Верховний Суд у постанові від 30.09.2020 (справа № 559/1605/18) зазначив, що тлумачення статті 627 ЦК України свідчить, що за загальним правилом обсяг договірної відповідальності регулюється в ЦК України нормами, які мають диспозитивний характер. Тобто сторони при укладенні конкретного виду договору можуть регулювати їх самостійно.
Відтак, з огляду на свободу договору, яка передбачена статтями 6, 627 ЦК України, сторони на власний розсуд визначили саме такі умови кредитного договору, підтвердивши свою згоду на такі умови своїми підписами.
При цьому договір та його умови в судовому порядку не оскаржувались, у тому числі їх не оскаржив відповідач, вони не визнавалися недійсними, а тому є такими, що відповідають волевиявленню обох сторін.
Відповідач ОСОБА_1 не надала належних та допустимих доказів, які б свідчили про протилежне.
Крім того, відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.
Згідно з ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування», до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
Тобто Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за надання кредиту.
Враховуючи викладене, нарахування ТОВ «Укр Кредит Фінанс» комісії за договором №1519-6906 від 01.03.2025 є правомірним.
Отже, оскільки долучені до позовної заяви докази підтверджують надання коштів ОСОБА_1 , отримання і використання таких коштів останньою, нарахування процентів та комісії, враховуючи, що фактично отримані та використані відповідачем кошти в добровільному порядку ТОВ «Укр Кредит Фінанс» не повернуто, тобто відповідачем не виконано договірні зобов'язання, суд вважає позовні вимоги у частині стягнення заборгованості за кредитом, за процентами та за комісією обґрунтованими і такими, що слід задовольнити.
Водночас позивач при розрахунку заборгованості ОСОБА_1 за договором №1519-6906 від 01.03.2025 вказує про наявність у ОСОБА_1 заборгованості за процентами, нарахованими на підставі статті 625 ЦК України, у розмірі 2 500,00 грн.
Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
З 24 лютого 2022 року Указом Президента України №64/2022 введено воєнний стан, який діє і до даного часу.
У пункті 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України передбачено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Оскільки договір №1519-6906 укладений 01.03.2025, тобто після 24.02.2022, а тому відповідач ОСОБА_1 звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 ЦК України.
Враховуючи викладене, позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» слід задовольнити частково, а саме: стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь ТОВ «Укр Кредит Фінанс» заборгованість за договором №1519-6906 від 01.03.2025 у загальному розмірі 20 041,00 грн, з яких: 5 000,00 грн - заборгованість за кредитом, 14 291,00 грн - заборгованість за нарахованими процентами, 750,00 грн - заборгованість за комісією.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення («Серявін та інші проти України» (Seryavin and Others v. Ukraine) від 10.02.2010, заява № 4909/04).
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.
Враховуючи часткове задоволення позовних вимог позивача, у порядку, передбаченому статтею 141 ЦПК України, судовий збір, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, в сумі 2 367,11 грн (20 041,00 ? 2 662,40 / 22 541,00) слід стягнути з відповідача на користь позивача.
Керуючись статтями 10, 12, 19, 81, 141, 211, 247, 258-260, 263-265 ЦПК України, суд -
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути із ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» (код ЄДРПОУ 38548598) заборгованість за договором №1519-6906 від 01.03.2025 у загальному розмірі 20 041 (двадцять тисяч сорок одна) грн 00 грн, з яких: 5 000,00 грн - заборгованість за кредитом, 14 291,00 грн - заборгованість за нарахованими процентами, 750,00 грн - заборгованість за комісією.
Решту позовних вимог - залишити без задоволення.
Стягнути із ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» (код ЄДРПОУ 38548598) понесені судові витрати на сплату судового збору в сумі 2 367 (дві тисячі триста шістдесят сім) грн 11 коп.
Рішення може бути оскаржено до Вінницького апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу подано протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс», адреса місцезнаходження: м. Київ, бульвар Лесі Українки, 26, оф. 407.
Відповідач ОСОБА_1 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 .
Дата складення повного судового рішення - 13.05.2026.