Справа № 128/2541/21
Іменем України
12 травня 2026 року м. Вінниця
Вінницький районний суд Вінницької області в складі:
головуючої судді ОСОБА_1 ,
секретар ОСОБА_2
за участю: прокурора ОСОБА_3 , потерпілої ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , обвинуваченого ОСОБА_6 ,
розглядаючи у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Вінниця кримінальне провадження № 120210200500000156, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 09.04.2021, за обвинуваченням ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до затримання проживав за адресою: АДРЕСА_1 ,
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 cт. 121 КК України,
В провадженні Вінницького районного суду Вінницької області перебуває вищевказане кримінальне провадження.
На підставі ст. 331 КПК України прокурор в судовому засіданні підтримав подане письмове клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою строком на 60 діб. Своє клопотання прокурор мотивував тим, що строк дії запобіжного заходу закінчується до завершення судового розгляду, при цьому ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, санкція якого передбачає позбавлення волі на строк до десяти років, та ризики, які стали підставою для встановлення міри запобіжного заходу у виді тримання під вартою, продовжують існувати, та в зв'язку з тим, що жоден більш м'який запобіжний захід не зможе запобігти вказаним ризикам і забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого, тому просив клопотання задовольнити.
Потерпіла в судовому засіданні клопотання прокурора підтримала, просила задовольнити.
Обвинувачений ОСОБА_6 та його захисник ОСОБА_5 заперечували щодо задоволення клопотання прокурора про продовження дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою, та підтримали подані захисником письмові заперечення, в яких захисник просить відмовити в задоволенні клопотання прокурора та змінити запобіжний захід у виді тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт, оскільки обвинувачений не має наміру ухилитися від суду та будь-які ризики цього не доведені. Доцільності впливати на свідків чи експертів немає, оскільки всі докази в межах кримінального провадження вже досліджені, а в зв'язку з воєнним станом перетин кордону для обвинуваченого є неможливим. Крім цього, захисник вважає, що прямі докази вини обвинуваченого відсутні, тому він протиправно утримується під вартою.
Вислухавши думку учасників судового засідання,оглянувши надані суду матеріали, суд приходить до наступного висновку.
Положеннями ч. 1 ст. 29 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше, як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Згідно ч. 3 ст. 331 КПК України, за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув'язнення.
В судовому засіданні встановлено, що обвинуваченому обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строк якого закінчуєтьсята до його закінчення судовий розгляд кримінального провадження не може бути завершено.
Відповідно до ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення, незаконно впливати на потерпілого та свідків у кримінальному провадженні, перешкоджати розгляду кримінального провадження іншим чином.
При вирішенні питання про продовження строку обраного обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд враховує вимоги ст. 178 КПК України.
Попередніми ухвалами щодо запобіжного заходу, обраного обвинуваченому ОСОБА_6 ,судом було враховано як тяжкість інкримінованого злочину, тяжкість покарання, що загрожувала йому на час розгляду питання про продовження строку тримання під вартою, так і те, що обвинувачений, перебуваючи на волі, може переховуватися від органів досудового розслідування чи суду, незаконно впливати на свідків чи потерпілу та перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення, а також враховано дані, що характеризують особу обвинуваченого.
Суд враховує, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом.
Так, ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину - умисного тяжкого тілесного ушкодження, що спричинило смерть потерпілого, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до десяти років.
У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
В контексті даної справи суд враховує, що судовий розгляд триває та неодноразово в ньому оголошуються перерви саме за клопотанням сторони захисту, будь-яких дій чи бездіяльності, спрямованих на затягування судового розгляду, сторона обвинувачення не вчиняє, а надати оцінку запереченням сторони захисту про відсутність прямих доказів доведення вини обвинуваченого до виходу в нарадчу кімнату суд не може.
Беручи до уваги наявні відомості про особу обвинуваченого, а також те, що судовий розгляд триває, обвинувачений ще не допитаний та стороню захисту заявлено клопотання про повторне дослідження письмових доказів та речового доказу в справі, суд вважає, що на даному етапі судового розгляду судом не встановлено обставин, які б свідчили про те, що необхідність у раніше обраному обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжному заході у вигляді тримання під вартою відпала, доцільності змінювати запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_6 не вбачається, встановлені під час обрання запобіжного заходу ризики того, що обвинувачений перебуваючи на волі, може переховуватися від суду з метою уникнення можливого безальтернативного покарання у виді позбавлення волі, незаконно впливати на свідків чи потерпілу та перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення, продовжують існувати. Наведені стороною захисту аргументи не є достатніми, на думку суду, обставинами, які переважують інші ризики, встановлені судом при вирішенні питання про обрання та продовження запобіжного заходу.
Враховуючи вищевикладене, з метою забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків та для запобігання встановленим під час обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою ризикам, та враховуючи суспільний інтерес, що полягає у виконанні завдань, які передбачені ст. 2 КПК України, зокрема, у захисті інтересів суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охороні прав, свобод та інтересів інших учасників кримінального провадження, а також забезпеченні швидкого, повного та неупередженого судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до кримінальної відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура, і який, незважаючи на презумпцію невинуватості обвинувачених, превалює над принципом поваги до свободи особистості, про що зазначено у п. 79 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Харченко проти України» від 10.02.2011, суд вважає необхідним продовжити щодо обвинуваченого ОСОБА_6 дію запобіжного заходу у виді тримання під вартою строком на 60 діб без встановлення альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави, що відповідає ч. 4 ст. 183 КПК України, зважаючи також на відсутність даних про наявність перешкод для застосування обраного запобіжного заходу.
В зв'язку з вищевикладеним, в задоволенні клопотання захисника обвинуваченого про зміну запобіжного заходу у виді тримання під вартою на запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту слід відмовити.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 27, 177, 181, 183, 194, 199, 331 КПК України, суд,
Клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_6 задовольнити.
Запобіжний захід щодо обвинуваченого ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у виді тримання під вартою продовжити на строк 60 діб, тобто до 10.07.2026 включно.
В задоволенні клопотання захисника обвинуваченого про зміну запобіжного заходу у виді тримання під вартою на запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту відмовити.
Копію ухвали вручити учасникам судового провадження.
Копію ухвали направити начальнику Державної установи «Вінницька установа виконання покарань (№ 1)» для виконання.
Ухвала суду може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду через Вінницький районний суд Вінницької області протягом п'яти днів з дня її оголошення, а обвинуваченим ОСОБА_6 - в той же строк з моменту отримання копії ухвали.
Суддя: