05.05.2026
Справа № 522/36246/25
Провадження № 2-а/522/17/26
Приморський районний суд м. Одеси у складі: головуючого - судді Ярема Х.С.
при секретарі судового засідання Мельник І.А.
за участю адвоката позивача Богуш І.М., представника відповідача Саркісян А.Р.
розглянув адміністративну справу за позовом громадянина Республіки Узбекистан ОСОБА_1 до ГУ ДМС України в Одеській області про скасування рішення про примусове видворення від 04.03.2025.
Громадянин Республіки Узбекистан ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до ГУ ДМС України в Одеській області.
Позивач просив суд:
- скасувати рішення від 04.03.2025 про примусове видворення громадянина Республіки Узбекистан ОСОБА_1
- скасувати рішення про заборону в'їзду на територію України від 25.03.2025
13.11.2025 Одеським окружним адміністративним судом відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення сторін.
17.11.2025 справу в частині оскарження рішення про примусове видворення передано за підсудністю Приморському районному суду м. Одеси.
08.12.2025 поновлено строк звернення до суду та відкрито спрощене позовне провадження з викликом сторін.
27.11.2025 відповідач подав відзив.
16.01.2026 відповідач повторно подав відзив.
19.01.2026 відповідач подав уточнений відзив.
Позивач звернення до суду з цим позовом пояснює тим, що 04.03.2025 ГУДМС прийнято рішення про його примусове видворення. а той час позивач не мав чинного паспорту, був затриманий та примусово видворений за межі України. Після цього повернуся на свою батьківщину, отримав діючий паспорт та хотів повернутись в Україну, оскільки там у нього уже склалась сім я, вагітна дружина. Незважаючи на те, що рішення про примусове видворення за межі території України вже виконано, він вважає його незаконним, оскільки ГУ ДМС в Одеській області мав би спочатку застосувати до позивача такий захід як примусове повернення, після якого позивач міг би самостійно покинути територію України. Підстави для сумнівів відповідача в тому, що позивач міг би ухилитися від виконання рішення про примусове повернення були відсутні, а позивач є законослухняним громадянином, який до кримінальної чи адміністративної відповідальності не притягувався, є волонтером, характеризується позитивно та приймає активну участь в допомозі ЗСУ та правоохоронним органам України.
Відповідач проти позову заперечує. Позивач порушив законодавство про правовий статус іноземців та перевищив встановлений строк перебування в Україні більше ніж на 30 днів та проживав на території України без документів на право такого проживання. Нові документи оформити не намагався. У зв'язку з відсутністю документів, що посвідчують особу та дають право на виїзд до позивача не могло бути застосовано такого заходу як примусове повернення, в зв'язку з чим було прийнято рішення про примусове видворення, яке позивач виконав повністю, а тому підстави для скасування оскаржуваного рішення відсутні.
Судом встановлено такі обставини справи.
04.03.2025 ГУ ДМС в Одеській області на блокпосту Клеверний міст (Конюшинний) виявлено особу, який назвався громадянином Республіки Узбекистану ОСОБА_2 ( ОСОБА_3 ).
В результаті перевірки щодо законності перебування на території України встановлено, що громадянин Республіки Узбекистану ОСОБА_4 зі слів прибув в Україну легально в 2014 році, через контрольно-пропускний пункт в'їзду - виїзду (КПВВ) «Чонгар», за паспортом громадянина Республіки Узбекистану для виїзду за кордон на його ім'я, серії та номеру НОМЕР_1 з терміном дії від 15.01.2013 по 14.01.2023, строк дії якого закінчився у нього на території України.
За оформленням нового паспортного документу для виїзду за кордон ОСОБА_4 до Посольства Республіки Узбекистану в Україні, не звертався. Хоча Посольство Республіки Узбекистану в Україні працює в штатному режимі.
Станом на 04.03.2025 громадянин Республіки Узбекистану ОСОБА_4 не мав дійсного паспортного документа, або документа, який дає право на виїзд з України, а також були відсутні документи на проживання в Україні.
Через відсутність документів, що посвідчують особу та дають право на виїзд з України громадянина Республіки Узбекистану ОСОБА_1 04.03.2025 затримано з метою з'ясування обставин правопорушення.
На підставі рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 06.03.2025 у справі № 522/4377/25 затримано громадянина Республіки Узбекистану ОСОБА_1 з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення за межі території України строком на 6 місяців по 04.09.2025 з поміщенням до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають на території України.
Постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 25.03.2025 рішення суду від 06.03.2025 залишено без змін.
Згодом ГУДМС в Одеській області 04.03.2025 відносно громадянина Республіки Узбекистану ОСОБА_1 прийнято рішення №5101100100000309 про примусове видворення з України.
ГУДМС в Одеській області 05.03.2025 звернулось до Посольства Республіки Узбекистану в Україні з листом щодо підтвердження чи спростування громадянства ОСОБА_1 , а у разі підтвердження - документувати свідоцтвом на повернення без плати консульського збору. Надійшов міжнародний сертифікат (проїзний документ) на повернення громадянина Республіки Узбекистану ОСОБА_1 до країни походження Республіки Узбекистану строком дії з 14.03.2025 по 30.04.2025, оформлення транзитної візи та придбаного авіаквитка в Республіці Молдова на дату 26.03.2025 за напрямком Кишинів - Істанбул - Ташкент.
Як наслідок, Ззгідно з інформацією з Інтегрованої міжвідомчої інформаційної - телекомунікаційної системи щодо контролю осіб транспортних засобів та вантажів, які перетинають державний кордон (система Аркан) громадянин Республіки Узбекистану ОСОБА_4 перетнув державний кордон України 26.03.2025 через пункт пропуску «Маяки-Удобне» (Одеська область) в напрямку Республіки Молдова.
Висновки суду.
Предметом оскарження є рішення про примусове видворення за межі України, а його підставами - незабезпечення спочатку процедури, яка дозволяє спочатку особі самостійно покинути територію України.
Відповідно до Угоди між Кабінетом Міністрів України і Урядом Республіки Узбекистан про умови взаємних поїздок громадян, затвердженою Постановою КМ № 11 від 10.01.2002, з датою набуття чинності 27.02.2002, що громадяни держави з безвізовим порядком в'їзду, які на законній підставі прибули в Україну, можуть тимчасово перебувати на її території не більше як 90 днів протягом 180 днів.
Відповідно до пункту 1 Наказу МВС України від 20.07.2015 № 884 передбачено, що громадяни держав з безвізовим порядком в'їзду можуть тимчасово перебувати на території України не більше ніж 90 днів протягом 180 днів, якщо інший строк не визначено міжнародними договорами України.
Дозволений строк перебування на території України у громадянина Республіки Узбекистану ОСОБА_1 закінчився, він перебував на території України незаконно.
Станом на 04.03.2025 він не мав дійсного паспортного документа, або документа, який дає право на виїзд з України, а також були відсутні документи на проживання в Україні.
Згідно з статтею 30 Закону України №3773-VI «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, його територіальні органи та територіальні підрозділи, органи охорони державного кордону або органи Служби безпеки України можуть приймати рішення про примусове видворення з України іноземців та осіб без громадянства, якщо такі особи затримані за незаконне перетинання (спробу незаконного перетинання) державного кордону України або є обґрунтовані підстави вважати, що іноземець або особа без громадянства ухилятиметься від виконання рішення про примусове повернення, або якщо така особа не виконала у встановлений строк без поважних причин рішення про примусове повернення, а також в інших передбачених законом випадках.
Отже, іноземець або особа без громадянства підлягає примусовому видворенню поверненню з України за рішенням уповноваженого на це органу виключно за умови якщо така особа затримана за незаконне перетинання (спробу незаконного перетинання) державного кордону України або є обґрунтовані підстави вважати, що іноземець або особа без громадянства ухилятиметься від виконання рішення про примусове повернення, або якщо така особа не виконала у встановлений строк без поважних причин рішення про примусове повернення, а також в інших передбачених законом випадках.
Згідно з ч. 8 ст. 26 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» примусове повернення не застосовується до іноземців та осіб без громадянства, які не досягай 18-річного віку, до іноземців та осіб без громадянства, на яких поширюється дія Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту", а так само не може бути застосовано до осіб, які не мають документів, що посвідчують особу та дають право на виїзд з України (такі іноземці та особи без громадянства затримуються у встановленому законом порядку з метою ідентифікації, документування та забезпечення передачі відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію або примусового видворення відповідно до цього Закону).
Оскільки у громадянина Республіки Узбекистану ОСОБА_1 були відсутні документи, що посвідчують особу та дають право на виїзд з України в силу вимоги ч. 8 ст. 26 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» примусове повернення до нього не застосовувалося.
Отже, судом не встановлено підстав протиправності оскаржуваного рішення ні станом на дату його постановлення, ні після його виконання. Єдиним, що на даний час має суттєве значення це рішення про заборону виїзду на територію України від 25.03.2025, яка предметом розгляду в іншій справі.
Отже, оскаржуване рішення ГУ ДМС в Одеській області від 04.03.2025 №5101100100000309 про примусове видворення з України, міграційною службою та відповідачем повністю виконано, тому фактично втратило свою чинність та не може бути скасовано.
Підстав для задоволення позову немає.
Керуючись ст.ст. 72, 74, 77, 90, 268-271, 288 КАС України,.
В задоволенні адміністративного позову - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене до апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги в десятиденний строк з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення складено 13.05.2026.
Суддя Ярема Х.С.