Справа № 499/486/26
Провадження № 2-а/947/164/26
про залишення позову без руху
11.05.2026 року м. Одеса
Суддя Київського районного суду м. Одеси Бескровний Я.В., перевіривши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до управління патрульної поліції в Одеській області про визнання постанови протиправною, її скасування та закриття провадження у справі, -
До Київського районного суду м. Одеси в порядку ст.29 КАС України з Іванівського районного суду Одеської області надійшла цивільна справа №499/486/26 за позовом ОСОБА_1 до управління патрульної поліції в Одеській області про визнання постанови протиправною, її скасування та закриття провадження у справі.
Розглянувши подану позовну заяву, суд вважає за необхідне залишити її без руху з наступних підстав.
Відповідно до п. п. 3, 4 ч. 1 та ч. 2 ст. 160 КАС України, у позовній заяві зазначаються ім'я (найменування) відповідача, посада і місце служби посадової чи службової особи, поштова адреса, а також номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти, якщо такі відомі, зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів, - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів, а також на підтвердження обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги, позивач надає докази, а в разі неможливості - зазначає докази, які не може самостійно надати, із зазначенням причин неможливості подання таких доказів.
У силу п. 11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» від 02 липня 2015 року №580-VIII, поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Згідно п. 8 ч. 1 ст. 23 Закону № 580-VIII, у випадках, визначених законом, поліція здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.
За приписами ст. 222 КУпАП розгляд справ про адміністративні правопорушення правил дорожнього руху, зокрема ст. 126 КУпАП покладено на органи Національної поліції.
Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Приписами ч. 3 ст. 288 КУпАП визначено, порядок оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення, передбачено, що постанову іншого органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення, постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі можна оскаржити у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими цим Кодексом.
Аналіз наведених норм права свідчить про те, що при розгляді справ про адміністративні правопорушення, зокрема, передбачених ст. 126 КУпАП інспектори відповідного органу поліції діють не як самостійний суб'єкт владних повноважень, а від імені органів Національної поліції, а саме - від імені Департаменту патрульної поліції Національної поліції України і її територіальних органів.
Суд звертає увагу позивача на те, що Управління патрульної поліції в Одеській області області є структурним підрозділом Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, який є юридичною особою і може бути визначений в якості відповідача.
Відповідно до постанови КМУ № 730 від 16.09.15 «Про утворення територіальних органів Національної поліції та ліквідацію територіальних органів Міністерства внутрішніх справ» утворено як юридичні особи публічного права територіальні органи Національної поліції, зокрема, Головні управління Національної поліції та окремо, Департамент патрульної поліції як міжрегіональний територіальний орган Національної поліції.
Згідно з пунктами 1-4 Положення про Департамент патрульної поліції, затверджений Наказом Національної поліції України від 06 листопада 2015 року № 73 ДПП є міжрегіональним територіальним органом Національної поліції України, який створюється, реорганізовується та ліквідовується Кабінетом Міністрів України за поданням Міністра внутрішніх справ України в установленому законом порядку.
Повне найменування - Департамент патрульної поліції, скорочена назва - ДПП.
Департамент патрульної поліції складається із структурних підрозділів апарату Департаменту патрульної поліції і територіальних (відокремлених) підрозділів Департаменту патрульної поліції (далі - підрозділи Департаменту патрульної поліції).
Департамент патрульної поліції організовує діяльність своїх підрозділів, здійснює контроль за їх діяльністю, надає їм організаційно-методичну і практичну допомогу та здійснює їх інформаційно-аналітичне, матеріально-технічне та фінансове забезпечення.
Таким чином, Управління патрульної поліції в Одеській області не є юридичною особою, натомість юридичною особою є Департамент патрульної поліції.
Відтак, позивачу в позовній заяві слід зазначити належного відповідача, яким є Департамент патрульної поліції Національної поліції України.
За таких обставин, суддя вважає адміністративний позов таким, що не відповідає вимогам ст.160,161КАС України. А тому позивачу слід подати уточнену позовну заяву із зазначенням належного відповідача у справі з урахуванням висновків, зазначених в мотивувальній частині ухвали.
За загальним правилом, визначеним ст. 25 КАС України, адміністративні справи з приводу оскарження індивідуальних актів, а також дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які прийняті (вчинені, допущені) стосовно конкретної фізичної чи юридичної особи (їх об'єднань) вирішуються за вибором позивача адміністративним судом за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання (перебування, знаходження) цієї особи-позивача або адміністративним судом за місцезнаходженням відповідача. Якщо така особа не має місця проживання (перебування) в Україні, тоді справу вирішує адміністративний суд за місцезнаходженням відповідача.
Також, ч. 2 ст. 26 КАС України визначено, що позови до юридичних осіб пред'являються в суд за їхнім місцезнаходженням згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, якщо інше не передбачено цим Кодексом.
Таким чином, вищезазначена позовна заява належить до територіальної юрисдикції (підсудності) місцевого загального суду як адміністративного суду за вибором позивача за його зареєстрованим місцем проживання або за місцезнаходженням відповідача.
Так, позивачем у позовній заяві зазначено адресу місця проживання: м. Харків, також згідно даних з Єдиного державного демографічного реєстру, наданими на запит суду від 08.04.2026 року за вказаними параметрами особу не знайдено, та за даними з Єдиної інформаційної системи соціальної сфери щодо внутрішньо переміщеної особи, вбачається, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , з 20.04.2022 року зареєстрований як внутрішньо переміщена особа за адресою: АДРЕСА_1 , статус діючий. Дане місце проживання не відноситься до територіальної юрисдикції Київського районного суду м. Одеси.
Крім того, у разі зазначення позивачем у позовній заяві належного відповідача Департамент патрульної поліції Національної поліції України, юридична адреса якого визначена м. Київ, вул. Федора Ернста 3, яка належить до територіальної юрисдикції (підсудності) Солом'янського районного суду м. Києва.
Підсумовуючи вищевикладене, вищезазначений позов не підсудний Київському районному суду м. Одеси за правилами територіальної підсудності, а тому позивачу необхідно визначитись, до якого саме суду він бажає звернутись (за його зареєстрованим місцем проживання або за місцезнаходженням відповідача).
Згідно із ч. 3 ст.161 КАС України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Відповідно до ч.2 ст.132 КАС України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Верховний Суд України в постанові від 13.12.2016 року (провадження № 21-1410а16) висловився про те, що за подання позивачем або відповідачем суб'єктом владних повноважень апеляційної/касаційної скарги на рішення адміністративного суду у справі про оскарження постанови про адміністративне правопорушення судовий збір у порядку і розмірах встановлених Законом України «Про судовий збір», сплаті не підлягає.
Однак, Постановою Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 року №543/775/17 було здійснено відступлення від висновку Верховного Суду України (постанова від 13.12.2016 року провадження № 21-1410а16), вказавши, що чинне законодавство містить ставку судового збору, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги у справі про оскарження постанови про адміністративне правопорушення та подальшому оскарженні позивачем та відповідачем судового рішення.
Разом з цим, Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що з огляду на необхідність однакового підходу у визначенні розміру судового збору, який підлягає застосуванню у справах щодо накладення адміністративного стягнення та справляння судового збору, він складає за подання позовної заяви 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Таким чином, позивачем за подання до суду вказаної позовної заяви має бути сплачено судовий збір.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Станом на 01.01.2026 року прожитковий мінімум для працездатних осіб становить 3328 грн.
Отже, з урахування викладеного, позивач повинен сплатити за подання даної позовної заяви 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 665,60 грн., або відповідно до ч. 8 ст. 160 КАС України, якщо позовна заява подається особою, звільненою від сплати судового збору відповідно до закону, у ній зазначаються підстави звільнення позивача від сплати судового збору.
Відповідно до статті 161 КАС України, до позовної заяви додаються її копії, а також копії доданих до позовної заяви документів відповідно до кількості учасників справи, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті.
У разі подання позовної заяви та доданих до неї документів в електронній формі через електронний кабінет до позовної заяви додаються докази надсилання її копії та копій доданих документів іншим учасникам справи з урахуванням положень статті 44 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
За таких обставин, позовну заяву необхідно залишити без руху відповідно до ст. 169 КАС України, про що повідомити позивача та надати йому строк для виправлення викладених вище недоліків.
При цьому, судом відзначається, що залишення позовної заяви без руху не є обмеженням права позивача на доступ до правосуддя.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, сформульованою, зокрема, в рішеннях від 20 травня 2010 року у справі "Пелевін проти України" (пункт 27), від 30 травня 2013 року у справі "Наталія Михайленко проти України" (пункт 31), в яких зазначено, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою; регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини, викладену, зокрема, у пункті 55 справи "Креуз проти Польщі", про те, що обмеження, накладене на доступ до суду, буде несумісним із пунктом першим статті 6 Конвенції, якщо воно не переслідує законної мети або коли не існує розумної пропорційності між застосованими засобами та законністю цілі, якої прагнуть досягти ("Kreuz v. Poland" № 28249/95).
Отже, встановлюючи конкретні вимоги до змісту та форми позовної заяви, а також до документів, які мають бути до неї додані, КАС України при цьому покладає обов'язок на суд перевірити виконання позивачем цих вимог та прийнятності позовної заяви на стадії вирішення питання про відкриття провадження по справі.
За вказаних обставин провадження у справі не може бути відкритим, а тому відповідно до ст.169 КАС України дана позовна заява підлягає залишенню без руху з наданням позивачу строку для усунення недоліків.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 160-161, 169 КАС України, суддя, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до управління патрульної поліції в Одеській області про визнання постанови протиправною, її скасування та закриття провадження у справі- залишити без руху.
Запропонувати позивачу впродовж п'яти днів з моменту отримання даної ухвали, усунути зазначені недоліки адміністративного позову в ухвалі суду.
Роз'яснити позивачу, що у разі не усунення недоліків у зазначений строк адміністративний позов буде вважатися неподаним та повернутий позивачеві.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Бескровний Я. В.