Справа № 727/6567/26
Провадження № 2-о/727/223/26
про залишення заяви без руху
11 травня 2026 року
Суддя Шевченківського районного суду м. Чернівців Бойко М.Є., розглянувши заяву ОСОБА_1 про розірвання шлюбу за заявою подружжя,
встановив:
ОСОБА_1 звернулася до Шевченківського районного суду м. Чернівців із заявою про розірвання шлюбу за заявою подружжя, в якій просить розірвати шлюб між нею та ОСОБА_2 , який зареєстровано Новогродівським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), актовий запис N? 22.
Відповідно до ст. 109 СК України подружжя, яке має дітей, має право подати до суду заяву про розірвання шлюбу разом із письмовим договором про те, з ким із них будуть проживати діти, яку участь у забезпеченні умов їхнього життя братиме той з батьків, хто буде проживати окремо, а також про умови здійснення ним права на особисте виховання дітей. Договір між подружжям про розмір аліментів на дитину має бути нотаріально посвідчений.
Також, відповідно до п. 8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» розірвання шлюбу судом за спільною заявою подружжя, яке має дітей (ст. 109 СК), провадиться в окремому провадженні у випадку, якщо існує взаємна згода подружжя щодо розірвання шлюбу. При розгляді справи суд встановлює, чи відповідає заява про розірвання шлюбу дійсній волі дружини та чоловіка, та чи не будуть після розірвання шлюбу порушені їх особисті та майнові права, а також права їх дітей. Для захисту інтересів неповнолітніх дітей суд має перевірити зміст письмових договорів, які подружжя подає під час розгляду справи про розірвання шлюбу.
Відповідно до ч. 3 ст. 294 ЦПК України справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цих справ встановлені розділом IV «Окреме провадження».
З наведеного вбачається, що у порядку окремого провадження розглядаються справи про розірвання шлюбу за заявою подружжя, яке має дітей. Відповідна заява має бути подана подружжям спільно та відповідати загальним вимогам до форми та змісту заяв по суті справи.
Перевіривши заяву ОСОБА_1 на відповідність вимогам ЦПК України, суд вважає, що її потрібно залишити без руху, оскільки вона містить відомості лише про одного з подружжя - ОСОБА_1 , натомість відомостей про місце проживання чи перебування, поштовий індекс, відомі номери засобів зв'язку, адреси електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету стосовно другого з подружжя ОСОБА_2 у заяві не має.
Також, у заяві ОСОБА_1 відсутня інформація про укладення між подружжям письмового договору про те, з ким із них буде проживати дитина, яку участь у забезпеченні умов її життя братиме той з батьків, хто буде проживати окремо, а також про умови здійснення ним права на особисте виховання дитини та про розмір аліментів на дитину та не долучено копію цього договору.
За таких обставин у заяві потрібно вказати відомості про другого з подружжя - ОСОБА_2 , передбачені п. 2 ч. 3 ст. 175 ЦПК України, викласти обставини стосовно укладення нотаріального посвідченого договору між подружжям, передбаченого ст. 109 СК України, та надати суду його копію .
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 175, 177, 185 ЦПК України,
постановила:
Заяву ОСОБА_1 про розірвання шлюбу за заявою подружжя залишити без руху.
Надати можливість заявниці виправити недоліки заяви, зазначені в мотивувальній частині ухвали, у строк не більше ніж десять днів з дня отримання її копії .
У разі невиконання вимог цієї ухвали заява вважатиметься неподаною та буде повернута заявнику.
Повернення заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя Бойко М.Є.