печерський районний суд міста києва
Справа № 757/24934/26-к
07 травня 2026 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 ,
при секретарі судових засідань ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
захисника підозрюваної - адвоката ОСОБА_4 ,
підозрюваної - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві у залі суду судове провадження за клопотанням прокурора Дарницької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_3 про продовження строку дії обов'язків, покладених на підозрювану у кримінальному провадженні № 42025112340000198 від 20.08.2025, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , -
07.05.2026 у провадженні Печерського районного суду м. Києва надійшло клопотання прокурора Дарницької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_3 про продовження строку дії обов'язків, покладених на підозрювану у кримінальному провадженні № 42025112340000198 від 20.08.2025, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
В обґрунтування клопотання прокурор посилається на те, що слідчими Третього слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві, за процесуального керівництва Дарницької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42025112340000198 від 20.08.2025 за підозрою ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , ОСОБА_7 та ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 410 КК України та за підозрою ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 410 КК України.
Ухвалою слідчого судді відносно підозрюваної ОСОБА_5 застосовано запобіжний захід у вигляді застави та одночасно покладено процесуальні обов'язки, проте завершити досудове розслідування у визначений ухвалою слідчого судді не представилось можливим, у зв'язку з необхідністю виконання вимог статті 290 КПК України.
Разом з тим, заявлені ризики, які існували при застосуванні до підозрюваного міри запобіжного заходу та продовженні його дії, не втратили свою актуальність, у зв'язку з чим виникла необхідність у продовженні строку дії обов'язків відносно ОСОБА_5 .
Прокурор в судовому засіданні клопотання підтримала, просила задовольнити, одночасно вказала на необґрунтованість та відсутність підстав для зменшення визначеного розміру застави підозрюваній.
Підозрювана та її захисник в судовому засіданні щодо клопотання прокурора заперечували, вказуючи на відсутність ризиків у кримінальному провадженні. Одночасно подали клопотання про зміну запобіжного заходу в частині визначеного розміру застави, вказуючи, що визначений розмір застави є надмірним для підозрюваної, а також на її тяжкий матеріальний стан та необхідність лікування для кого потрібно кошти. Окрім цього, зазначили, що підозрювана має міцні соціальні зв'язки, позитивну репутацію, наявність постійного місця проживання, утриманців та об'єктивно обмежений майновий стан.
Вивчивши клопотання, заслухавши пояснення учасників провадження, слідчий суддя за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення, дійшов наступного висновку.
Судовим розглядом встановлено, що Слідчими Третього слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві, за процесуального керівництва Дарницької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42025112340000198 від 20.08.2025 за підозрою ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , ОСОБА_7 та ОСОБА_9 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 410 КК України та за підозрою ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 410 КК України.
Під час досудового розслідування, 08.11.2025 о 02 годині 10 хвилин за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 410 КК України, затримано ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженку с. Шатура Ніжинського р-ну Чернігівської області, громадянку України, зареєстровану за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючу за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судиму.
Також, 08.11.2025 ОСОБА_5 повідомлено про підозру у викраденні іншого військового майна, вчинене, за попередньою змовою групою осіб, в умовах воєнного стану, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 410 КК України.
Окрім цього, 26.03.2026 ОСОБА_5 повідомлено про нову підозру та зміну раніше повідомленої підозри у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 410 КК України.
06.05.2026 ОСОБА_5 повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 410 КК України, а саме, у викраденні військовою службовою особою із зловживанням службовим становищем іншого військового майна, вчинене в умовах воєнного стану організованою групою, будучи в ній виконавцем.
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_10 у справі № 757/55886/25-к від 10.11.2025 стосовно підозрюваної ОСОБА_5 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 06.01.2026 із визначенням альтернативного запобіжного заходу у виді застави в розмірі 300 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що дорівнює 908 400 гривень (дев'ятсот вісім тисяч чотириста тисяч) гривень.
Постановою керівника Дарницької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_11 , строк досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42025112340000198 від 20.08.2025 продовжено до 3-х місяців, тобто, до 08.02.2026.
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_12 у справі № 757/66148/25-к від 05.01.2026 стосовно підозрюваної ОСОБА_5 продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком до 08.02.2026, із визначенням альтернативного запобіжного заходу у виді застави в розмірі 135 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що дорівнює 449 280 (чотириста сорок дев'ять тисяч двісті вісімдесят) гривень, зобов'язавши підозрювану ОСОБА_5 виконувати процесуальні обов'язки, визначені частиною п'ятою статті 194 КПК України, а саме:
- прибувати до слідчого, в провадженні якого перебуватиме кримінальне провадження, прокурора та суду за першим викликом;
- не відлучатись із м. Києва та Київської області без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- повідомляти слідчого, прокурора та суд про зміну свого місця проживання та роботи;
- не спілкуватись із свідками, іншими підозрюваними, експертами і учасниками даного кримінального провадження;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Згідно листа ДУ «Київський слідчий ізолятор» 09.01.2026 № 08/679 підозрювана ОСОБА_5 , 1976 року народження, звільнена з-під варти 09.01.2026 під заставу.
Факт звільнення підозрюваної ОСОБА_5 підтверджується також довідкою про звільнення від 09.01.2026 серії НОМЕР_4.
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 03.02.2026 у кримінальному провадженні № 42025112340000198 від 20.08.2025 продовжено строк досудового розслідування, до 5 місяців.
Також, слідчого судді Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_13 від 05.02.2026 у справі № 757/6367/26-к стосовно підозрюваної ОСОБА_5 продовжено строк дії покладених процесуальних обов'язків, згідно ч. 5 ст. 194 КПК України, до 06.04.2026.
Окрім цього, ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 02.04.2026 у кримінальному провадженні № 42025112340000198 від 20.08.2025 продовжено строк досудового розслідування, до 6 місяців.
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_14 від 03.04.2026 у справі № 757/18533/26-к стосовно підозрюваної ОСОБА_5 продовжено строк дії покладених процесуальних обов'язків, згідно ч. 5 ст. 194 КПК України, до 08.05.2026.
Відповідно до ч.2 ст.131 КПК України одним із заходів забезпечення кримінального провадження з метою досягнення його дієвості є запобіжні заходи.
Частиною 1 статті 194 КПК України, передбачено, що під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Відповідно до ч. 6 ст.194 КПК України обов'язки, передбачені частиною п'ятою цієї статті, можуть бути покладені на підозрюваного, обвинуваченого на строк не більше двох місяців. У разі необхідності цей строк може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу.
Так, у відповідності до стандарту доказування «поза розумним сумнівом» (рішення у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства»), який застосовується при оцінці доказів, докази можуть «випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту» (рішення у справі «Коробов проти України»).
Перевіряючи обґрунтованість підозри, слідчий суддя вважає, що теперішній час обставинами, що дають підстави підозрювати ОСОБА_5 у вчиненні даного кримінального правопорушення є:
- матеріали оперативного підрозділу - Департаменту військової контррозвідки Служби безпеки України, що отримані на виконання доручення слідчого про проведення слідчих та розшукових дій;
- показання свідків ОСОБА_15 та ОСОБА_16 (співробітники Департаменту військової контррозвідки Служби безпеки України);
- показання свідка ОСОБА_17 , яка повідомила, що з 2024 року ОСОБА_6 у супроводі інших осіб два рази на місяць привозила їй продукти харчування з метою подальшої реалізації, за що остання отримувала грошові кошти;
- показання свідків ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 та ОСОБА_30 ;
- протокол огляду мобільних телефону ОСОБА_17 ;
- матеріали службового розслідування військової частини НОМЕР_1 за фактом викрадення продуктів харчування з військової частини НОМЕР_2 ;
- матеріали негласних слідчих (розшукових) дій, що розсекречені в установленому законом порядку, за результатом проведення яких, починаючи з вересня 2025 року задокументовано 4 факти викрадення продуктів харчування з території військової частини НОМЕР_2 ;
- протокол обшуку від 07.11.2025 за місцем проживання ОСОБА_17 , за адресою: АДРЕСА_3 , у присутності ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_5 , було виявлено та вилучено продукти харчування, що викрадені з військової частини НОМЕР_2 останніми, транспортний засіб «Renault MASTER, д.н. НОМЕР_3 », що належить на праві власності військовій частині НОМЕР_2 та на якому було привезено викрадені продукти харчування, інші речі та документи, які мають значення для кримінального провадження;
- протоколи затримання ОСОБА_5 , ОСОБА_7 та ОСОБА_6 ;
- протокол огляду мобільного телефону ОСОБА_5 у якому міститься листування у месенджері «Whats app» із співучасником злочину ОСОБА_7 зі змісту якого причетність ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення;
- протокол огляду мобільного телефону ОСОБА_6 , у якому міститься листування у месенджері «Whats app» із співучасником злочину ОСОБА_31 зі змісту якого вбачається, що командир військової частини НОМЕР_2 ОСОБА_32 обговорює із ОСОБА_6 деталі кримінального правопорушення, зокрема, попереджає про вжиття заходів конспірації, розподіл прибутку між співучасниками, надає дозвіл на вивезення викрадених продуктів харчування на транспортному засобі військової частини у конкретні дні;
- довідка-доповідь командира військової частини НОМЕР_2 ОСОБА_5 на адресу командування військової частини НОМЕР_1 , у якій останній фактично підтверджує обізнаність у вчиненні кримінального правопорушення;
- висновки судових товарознавчих експертиз від 02.01.2026 № СЕ26-26/6, від 02.03.2026 № СЕ26-112/6, від 03.03.2026 № СЕ26-113/6, від 04.03.2026 № СЕ26-114/6;
- протокол пред'явлення для впізнання за фотознімками від 24.04.2026
- інші матеріали кримінального провадження, зібрані під час досудового розслідування у своїй сукупності.
Приймаючи таке рішення, слідчий суддя виходить з того, що зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце та підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю даних, які приведені у клопотанні прокурора та доданих матеріалах та з того, що слідчий суддя на даному етапі провадженні не вправі вирішувати питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих даних визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу, то з огляду на наведені у клопотанні прокурора дані, у слідчого судді є всі підстави для висновку, що представлені докази об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним кримінальним правопорушенням, на даному етапі хоча і не можна стверджувати про їх достатність для негайного засудження, проте можна дійти висновку про виправданість подальшого розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Джон Мюррей проти Сполученого Королівства» від 28 жовтня 1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року).
Згідно ч.3 ст.199 КПК України клопотання про продовження строку дії покладених на підозрюваного обов'язків повинно окрім іншого містити виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали, аналіз чого наведений слідчим суддею вище, а по-друге, виклад обставин, які свідчать про те, що заявлені ризики не зменшилися або з'явилися нові ризики.
Наряду з вказаним, слідчий суддя приймає до уваги, що у п. 42 рішення Європейського Суду з прав людини від 13.01.2011 р. у справі «Михалкова та інші проти України» зазначено, що розслідування має бути ретельним, безстороннім і сумлінним. Розслідування повинне забезпечити встановлення винних осіб та їх покарання. Органи державної влади повинні вжити всіх заходів для отримання всіх наявних доказів, які мають відношення до події, показань очевидців, доказів експертиз. Будь-які недоліки у розслідуванні, які підривають його здатність встановити відповідальну особу, створюють ризик недодержання такого стандарту.
Також, 06.05.2026 слідчим на виконання доручення прокурора, в порядку ст. 290 КПК України було відкрито матеріали іншій стороні та повідомлено підозрюваним, їх захисникам, потерпілому та цивільному позивачу про завершення досудового розслідування та надання доступу до матеріалів досудового розслідування.
За викладених обставин, вбачається, що на даний час у кримінальному провадженні продовжують існувати обставини, з якими закон пов'язує можливість перебування особи під одним із запобіжних заходів, передбачених ст.176 КПК України.
Вирішуючи питання про існування передбачених кримінальним процесуальним законом ризиків неналежної процесуальної поведінки підозрюваного, слідчий суддя відмічає, що ризиком у даному випадку є дія, яка може вчинитися з високим ступенем ймовірності.
Стороною обвинувачення в судовому засіданні доведено та матеріалами клопотання підтверджено, що заявлені стороною обвинувачення ризики, які враховано слідчим суддею при застосуванні до підозрюваного запобіжного заходу та продовженні його дії не зменшилися.
Згідно рішення Європейського суду з прав людини, яке згідно ч. 5 ст. 9 КПК України, джерелом законодавства, у справі «Бойченко проти Молдови» № 41088/05, рішення від 11 липня 2006 року - «одне тільки посилання судів на відповідну норму закону без вказівки підстав з яких вони вважають обґрунтованими твердження про те, що ніби заявник може перешкоджати провадженню в справі, переховуватися від правосуддя або скоювати нові злочини, не є достатнім для ухвалення рішення про обрання запобіжного заходу». А у справі «Мамедова проти Росії» № 7064/05, рішення від 01 червня 2006 року Європейський суд дійшов такого висновку: «посилання на тяжкість обвинувачення, як на головний чинник при оцінці ймовірності того, що заявниця переховуватиметься від правосуддя, перешкоджатиме ходові розслідування або вчинятиме нові злочини є недостатнім, хоча суворість покарання і є визначальний елементом при оцінці ризику переховування від правосуддя чи вчинення нових злочинів, і що потребує позбавлення волі не можна оцінювати з винятково абстрактного погляду, беручи до уваги тільки тяжкість злочину».
В розрізі дослідження ризиків, наявних в кримінальному провадженні, слідчим суддею встановлено наступне.
Так, в судовому засіданні доведено, що існує ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України - переховуватися від органів досудового розслідування та суду.
Вказаний ризик підтверджується тим, що ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні особливо тяжких кримінальних правопорушень за яке передбачено понесення винною особою покарання у вигляді позбавлення волі строком від 10 до 15 років, у зв'язку із чим розуміючи тяжкість покарання, у разі визнання підозрюваного винним у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, ОСОБА_5 може почати переховуватись від органу досудового розслідування та суду з метою уникнення понесення покарання.
Вищевикладене свідчить про те, що підозрювана ОСОБА_5 , усвідомлюючи тяжкість та невідворотність покарання за вчинення особливо тяжкого кримінального правопорушення, пов'язаного із викраденням військового майна (продуктів харчування) під час дії воєнного стану, може планувати втечу з метою уникнення кримінальної відповідальності та переховування від органів досудового розслідування і суду.
Вказане дає підстави для висновку, що зазначений ризик продовжує існувати та, з плином часу не зменшується, оскільки завершення досудового розслідування свідчить про суттєву ймовірність наближення судового провадження, за результатами якого (як один із варіантів) підозрюваному/ обвинуваченому може бути призначене реальне покарання у виді позбавлення волі.
При оцінці ризику переховування від правосуддя може братися до уваги (поряд з іншими обставинами) і загроза відносно суворого покарання. Так, як зазначено у § 76 рішення ЄСПЛ «Пунцельт проти Чехії» («Punzelt v. Czech Republic») № 31315/96 від 25.04.2000.
При дослідження обставин кримінального провадження та особи підозрюваного встановлено актуальність ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України (незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні), який обґрунтовується характером та обставинами вчинення кримінальних правопорушень.
Так, ОСОБА_5 , будучи військовослужбовцем може вчиняти вплив на інших військовослужбовців військової частини НОМЕР_2 з якими проходить військову службу, у тому числі, з метою знищення, сховання, спотворення або створення штучних доказів захисту, з метою уникнення кримінальної відповідальності за вчинення особливо тяжкого кримінального правопорушення.
Окрім цього, враховуючи, що ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні даних кримінальних правопорушень разом із іншими особами, існує ризик того, що остання може незаконно випливати на інших підозрюваних, які будуть давати показання, що будуть викривати їх у вчиненні даного кримінального правопорушення.
Слід зазначити, що ризик незаконного впливу на свідків залишається актуальним з огляду на встановлену КПК України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме усно шляхом допиту особи в судовому засіданні відповідно до положень ст. 23 КПК України. Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, відповідно до ч. 4 ст. 95 КПК України.
Тобто, ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й в подальшому на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.
Що стосується доводів сторони обвинувачення про наявність ризиків, того, що підозрюваний може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, то, на переконання слідчого судді, таке обґрунтування має суто формальний характер. Прокурор жодним чином не розкрив цей ризик крізь призму особи підозрюваного та конкретних обставин справи, обмежившись лише загальними твердженнями.
Наряду вказаним, слідчий суддя вважає за необхідне зазначити, що статтею 42 КПК України, якою розкривається термін «підозрюваний», вбачається, що кримінально-процесуальний статус підозрюваного не обмежується тільки правами, які покладаються на особу підозрюваного, а визначено також певні обов'язки, а саме, проте не виключно: 1) прибути за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду, а в разі неможливості прибути за викликом у призначений строк - заздалегідь повідомити про це зазначених осіб; 2) виконувати обов'язки, покладені на нього рішенням про застосування заходів забезпечення кримінального провадження; 3) підкорятися законним вимогам та розпорядженням слідчого, прокурора, слідчого судді, суду; 4) надавати достовірну інформацію представнику персоналу органу пробації, необхідну для підготовки досудової доповіді.
За встановлених обставин вбачається, що частина обов'язків, які покладені на підозрювану та дію яких, в даному випадку орган досудового розслідування просить продовжити, покладені на процесуальний статус у якому перебуває ОСОБА_5 , що є безумовною причиною їх виконання та одночасно інша частина вказаних обов'язків, визначено додатково, які в своїй сукупності не є надмірними, оскільки, визначені з урахуванням характеру вчиненого кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_5 , даних, що характеризують її особу, та при цьому, враховано, що заявлені при застосуванні та продовженні останньої запобіжного заходу ризики, передбачені ст. 177 КПК України, частково продовжують існувати, тобто вказане свідчить про наміри органу досудового розслідування не допустити ризики, які б підривали таке розслідування, що має на меті забезпечити всебічність, повноту і неупередженість дослідження обставин у даному кримінальному провадження.
Наряду з вказаним, слідчий суддя вважає за доцільне та можливе розширити дію обов'язку покладеного на підозрюваного «не відлучатись із м. Києва та Київської області без дозволу слідчого, прокурора або суду» шляхом надання підозрюваному вільно пересуватися по території України, оскільки в судовому засіданні не доведено, що у випадку його не продовження це може якимось чином зашкодити досудовому розслідуванню.
На підставі викладеного, проаналізувавши всі надані сторонами докази , слідчий суддя приходить до висновку про задоволення клопотання прокурора про продовження строку дії покладених на підозрюваного обов'язків, протилежного стороною захисту в судовому засіданні не було доведено.
Що стосується клопотання сторони захисту про зміну запобіжного заходу в частині визначеного розміру застави, суд виходить з наступного.
Так, згідно п. 3 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод звільнення може бути обумовлено наданням гарантій явки в суд, й судова практика Європейського суду з прав людини встановлює, що не відповідає п. 3 ст. 5 Конвенції встановлення розміру застави, виключно в залежності від інкримінованої шкоди. Гарантія має мету не відшкодування шкоди, а забезпечення присутності обвинуваченого в залі судового засідання. Тому її розмір повинен відповідати перспективі втрати застави чи обернення на неї стягнення у разі не явки обвинуваченого до суду, й повинен утримувати обвинуваченого в межах належної процесуальної поведінки.
Окрім цього, частиною 1 статті 182 КПК України передбачено, що застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов'язків.
Відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Відповідно до рішення ЄСПЛ у справі «Гафа проти Мальти», було встановлено що гарантія, передбачена статтею 5 §3 Конвенції покликана забезпечити явку обвинуваченого у судовому засіданні. Тому розмір застави повинен бути встановлений з огляду на особу підозрюваного, належну йому власність, його стосунки з поручителями, іншими словами, з огляду на впевненість у тому, що перспектива втрати застави або заходів проти його поручителів у випадку його неявки до суду буде достатньою для того, щоб стримати його від втечі. Оскільки питання, яке розглядається, є основним правом на свободу, гарантованим статтею 5, органи влади повинні докладати максимум зусиль як для встановлення належного розміру застави, так під час вирішення питання про необхідність продовження тримання під вартою. Крім того, розмір застави, має бути належним чином обґрунтовано у рішенні про визначення застави і повинна враховувати майновий стан обвинуваченого. Нездатність національних судів оцінити здатність заявника сплатити необхідну суму може викликати виявлення Судом порушення. Проте обвинувачений, якого судові органи готові звільнити під заставу, повинні вірно подати достатню інформацію, яку можливо перевірити, якщо це буде необхідно, щодо суми застави, яку необхідно встановити.
Позиція Європейського суду стосовно питання обрання національними судами запобіжного заходу у вигляді застави та призначення її розміру, цілковито прослідковується в рішенні Суду у справі «Мангурас проти Іспанії» (Mangouras v. Spain) від 28 вересня 2010 року. У цій справі, посилаючись на пункт 3 статті 5 Конвенції, заявник стверджував, що сума застави у його справі була необґрунтовано високою та не враховувала конкретні обставини й умови його особистого життя. Суд підтвердив, що відповідно до вказаної статті Конвенції внесення застави може вимагатися лише за наявності законних підстав для затримання особи, а також те, що уповноважені органи влади повинні приділити визначенню суми застави стільки ж уваги, скільки і вирішенню питання про необхідність подальшого тримання обвинуваченого під вартою. Більше того, якщо навіть сума застави визначається виходячи із характеристики особи обвинуваченого та його матеріального становища, за певних обставин є обґрунтованим врахування також і суми збитків, у заподіянні яких ця особа обвинувачується.
Також, щоб розмір застави можна було вважати таким, який здатен забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного, слідчий суддя повинен, врахувавши положення ст. 177, 178 КПК України, та раціонально співставити його з доведеними у справі ризиками, даними про особу підозрюваного, тяжкістю вчиненого злочину. При цьому судді слід мати на увазі, що, виходячи з практики ЄСПЛ, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.
Крім того, Європейський суд з прав людини також наголошує, що якщо на карту поставлене право на свободу, гарантоване ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, влада повинна приділяти питанню встановлення відповідного розміру застави таку ж увагу, якби це стосувалося обґрунтування необхідності тримання особи під вартою. Серйозність звинувачень проти обвинуваченого, як і його статки не можуть бути вирішальними факторами, що виправдовують суму застави.
При цьому, будь-яке обмеження прав осіб не може досягатися за рахунок та на шкоду принципу змагальності сторін, а мета такого обмеження жодним чином не пов'язана з досягненням «вразливого стану» у будь-якої особи, а тому прохання про застосування до особи найсуворішого запобіжного заходу та/або великого розміру застави повинно бути розумним з погляду її розміру та адекватною обстановці вчинення правопорушення і отриманим відомостям.
З врахуванням зазначеного, суд прийшов до висновку, про відмову у задоволенні клопотання захисника про зміну запобіжного заходу в частині визначеного розміру застави, оскільки стороною захисту не надано доказів , які б дали підстави прийти до висновку, для її зменшення та вважає, що визначений розмір застави ухвалою Печерського районного суду міста Києва у справі № 757/66148/25-к від 05.01.2026 в розмірі 135 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що дорівнює 449 280 гривень, з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про її особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу та в повній мірі гарантує виконання підозрюваною, покладених на неї обов'язків та являється завідомо непомірною для неї.
Питання доведеності вини підозрюваного у скоєнні інкримінованих злочинів і правильності кваліфікації його дій, слідчим суддею під час розгляду зазначеного клопотання не вирішувалися, оскільки це є предметом дослідження досудового розслідування і судового розгляду справи по суті.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 176, 177, 178, 179, 194, 205, 309 КПК України, слідчий суддя,-
Клопотання прокурора Дарницької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_3 про продовження строку дії обов'язків, покладених на підозрювану у кримінальному провадженні № 42025112340000198 від 20.08.2025, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - задовольнити частково.
Продовжити строк покладення на підозрювану у кримінальному провадженні № 42025112340000198 від 20.08.2025, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обов'язків, в межах запобіжного заходу у вигляді застави, обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, до 07.07.2026, а саме:
- прибувати до слідчого, в провадженні якого перебуватиме кримінальне провадження, прокурора та суду за першим викликом;
- не відлучатись за межі України без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- повідомляти слідчого, прокурора та суд про зміну свого місця проживання та роботи;
- не спілкуватись із свідками, іншими підозрюваними, експертами і учасниками даного кримінального провадження, щодо обставин кримінального провадження, коло яких повинно бути визначено слідчим та доведено до відома підозрюваного під розпис;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
В іншій частині вимог клопотання прокурора -відмовити.
Роз'яснити підозрюваній ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що в разі не виконання покладених на неї обов'язків, до неї може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід, а також накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 до 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відмовити у задоволенні клопотання захисника підозрюваної ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_4 про зміну запобіжного заходу в частині визначеного розміру застави.
Обов'язок контролю за виконанням ухвали слідчого судді покладається на прокурора у кримінальному провадженні.
Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_33