печерський районний суд міста києва
Справа № 757/23844/26-к
04 травня 2026 року Печерський районний суд міста Києва у складі: слідчого судді ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві клопотання прокурора першого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення першого управління Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні № 42025000000000468 від 12.06.2025,
До провадження слідчого судді надійшло клопотання прокурора першого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення першого управління Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 про накладення арешту у кримінальному провадженні № 42025000000000468 від 12.06.2025 на тимчасово вилучене майно, яке вилучено в ході проведення 17.04.2026 обшуку у кримінальному провадженні № 42025000000000468, а саме: автомобіль MERCEDES-BENZ C 250, 2015 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 , VIN: НОМЕР_2 , з ключем до нього та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 , власником якого є ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , заборонивши відчужувати (в тому числі надавати іншій особі на право користування), розпоряджатися та користуватись вказаним майном.
З наданих в обґрунтування матеріалів вбачається, що Спеціалізованою прокуратурою у сфері оборони Офісу Генерального прокурора здійснюється процесуальне керівництво досудовим розслідуванням кримінального провадження № 42025000000000468 від 12.06.2025 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.
В ході досудового розслідування встановлено, що група осіб з числа службових осіб суб'єктів господарювання за попередньою змовою службовими особами державних підприємств, установ та організацій, із залученням підконтрольних комерційних товариств, створили та впровадили злочинну схему на привласнені бюджетних коштів в особливо великих розмірах, під час закупівлі, розмитненні та поставки безпілотних літальних апаратів для потреб Збройним силам України.
У ході моніторингу процедур закупівель безпілотних літальних апаратів (БпЛА) та безпілотних авіаційних комплексів (квадрокоптерів) на державній електронній системі публічних закупівель «Prozorro» було виявлено схему маніпуляцій з боку групи пов'язаних юридичних осіб, а саме: ПП «БудКапіталПлюс» (код ЄДРПОУ 44905947), ТОВ «Комерс Еліт Солюшенс Груп» (ЄДРПОУ 45203623), ТОВ «Житомирська торгова компанія» (код ЄДРПОУ 43672760), ТОВ «ДОМПРОМБУД» (код ЄДРПОУ 44579922), ТОВ «Медікс Глобал Груп» (код ЄДРПОУ 45684055), ТОВ «АЕРОІНТЕК» (код ЄДРПОУ 37808146), представники яких, діючи за попередньою змовою, використовували тактику штучного заниження ціни (демпінгу) для усунення добросовісних конкурентів. Після перемоги в аукціоні учасники-переможці систематично відмовлявся від укладання або виконання договору, що змушувало замовника оголошувати повторну закупівлю. Водночас, внаслідок вказаних узгоджених дій між замовником та потенційними постачальниками, штучно створювався дефіцит товару та часу, а єдиним постачальником залишалося підприємство з тієї ж групи, але вже з вищою ціновою пропозицією.
У ході досудового розслідування встановлено, що відповідно до відомостей Державної митної служби України, ПП «БудКапіталПлюс», ТОВ «Комерс Еліт Солюшенс Груп» та ТОВ «Житомирська торгова компанія» в період 2024-2025 років, шляхом наземних вантажних перевезень через Львівську та Волинську митниці здійснили ввезення на територію України безпілотних авіаційних комплексів «квадрокоптерів» різних моделей та модифікацій у загальній кількості 8 469 шт. на загальну суму 1 048,8 млн. грн. При цьому в вантажно-митних деклараціях та інвойсах торгуючою та країною відправлення являються нерезиденти: Sky 7 Sp. z о.о. (Республіка Польща, засновниками та керівником якого є громадяни України ОСОБА_5 та ОСОБА_6 ) та OS BROKER SP.Z O.O. (Республіка Польща, засновниками та керівником якого є громадяни України ОСОБА_7 та ОСОБА_8 ). Відповідно до моніторингу інформації з відкритих джерел встановлено, що вказані компанії нерезиденти жодного відношення до торгівлі «квадрокоптерів» не мають, при цьому країною походження (виробництва) товару являється Китайська народна Республіка. Вказане може свідчити про ймовірне внесення в офіційні документи, а саме вантажно-митні декларації, інвойси, товарно-транспортні накладні, завідомо неправдивих відомостей щодо кількості, технічних характеристик та ціни ввезених «квадрокоптерів». Логістичне супроводження та подальше розмитнення товару здійснюється ТОВ «АСР ЛОГІСТИК» (код ЄДРПОУ 45337227, директор, головний бухгалтер та кінцевий бенефіціарний власник ОСОБА_9 ), на території відділу митного оформлення №1 митного поста «Ліски» (м. Київ, вул. Довбуша, 22). Особа відповідальна за здійснення розмитнення (брокер) ОСОБА_4 та ОСОБА_10 .
Крім того, встановлено, що до злочинної схеми задіяно новостворені, підконтрольні підприємства імпортери, а саме: ТОВ «ДОМПРОМБУД» (код ЄДРПОУ 44579922, основним видом діяльності є будівництво, що підтверджується великою кількість придбаного будівельного матеріалу та виконання робіт з будівництва) та ТОВ «Медікс Глобал Груп» (код ЄДРПОУ 45684055).
Відповідно до проведеного дослідження фінансово-господарських операцій ТОВ «КОМЕРС ЕЛІТ СОЛЮШНС ГРУП» (код ЄДРПОУ 45203623), відділом запобігання фінансовим операціям, пов'язаними з легалізацією доходів, одержаних злочинним шляхом Державної податкової служби України в Житомирській області, встановлено ознаки привласнення протягом 2024-2025 років коштів державного бюджету у сумі 42 545 000 грн., шляхом поставки дешевших у двічі квадрокоптерів DJI Mavic 3 PRO у кількості 670 штук замість передбачених договорами квадрокоптерів DJI MAVIC - 3T, оплачених авансом на рахунок ТОВ «КОМЕРС ЕЛІТ СОЛЮШНС ГРУП» за договорами № 613-1710/12, 614-1710/12, 615-1710/12, укладеними з Департаментом забезпечення Держспецзв'язку 04.10.2024 року.
Також, відповідно до зазначеного висновку аналітичного дослідження встановлено, що частина коштів, отриманих як аванс від ДЗ Держспецзв'язку, була перерахована на рахунок НОМЕР_4 ТОВ «Ледіс+» (код ЄДРПОУ 41653039) платіжне доручення № 3 від 15.10.2024 - 47 250 000,00 грн., при цьому податкову накладну за вказаною операцією у ЄРПН не зареєстровано.
За результатами проведених слідчих дій, а також виконання доручення, співробітниками 1 управління управління протидії кіберзлочинам в Київській області ДКП НП України, здобуто докази функціонування злочинної схеми з привласнення бюджетних коштів в особливо великих розмірах, а також ідентифіковано осіб, які причетні до вчинення вище вказаних кримінальних правопорушень.
Встановлено, що до вчинення кримінального правопорушення причетна ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка володіє та користується автомобілем MERCEDES-BENZ C 250, д.н.з. НОМЕР_1 .
У органу досудового розслідування достатньо підстав вважати, що ОСОБА_4 може перевозити, зберігати в указаному автомобілі речі, предмети та документи, які можуть мати значення речових доказів у даному кримінальному провадженні.
17.04.2026 в ході проведення санкціонованого обшуку, відповідно до ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва, було вилучено: автомобіль MERCEDES-BENZ C 250, 2015 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 , VIN: НОМЕР_2 , з ключем до нього та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 .
При цьому, для вчинення розслідуваних злочинів учасниками злочинної групи використовувався даний транспортний засіб для отримання, зберігання, перевезення та подальшої передачі грошових коштів, отриманих злочинним шляхом.
Ураховуючи, вище викладене є підстави вважати, що вказаний транспортний засіб являється знаряддям вчинення вказаних злочинів, слугував для вчинення злочинів та відповідає вимогам ч. 1 ст. 98 КПК України, а отже може бути використаний як доказ у кримінальному провадженні.
У зв'язку з вищевикладеним постановою старшого слідчого в ОВС Головного слідчого управління Національної поліції України ОСОБА_11 від 17.04.2026 вилучений автомобіль MERCEDES-BENZ C 250, 2015 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 , VIN: НОМЕР_2 , з ключем до нього та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 , визнано речовими доказами у вказаному кримінальному провадженні.
Слід зазначити, що придбання даного автомобіля відбулось у 15.11.2025, в той час коли офіційні доходи ОСОБА_4 є неспіврозмірні з вартістю придбаного транспортного засобу.
Таким чином, у органу досудового розслідування достатньо підстав вважати, що кошти отриманні злочинним шляхом були акумульовані ОСОБА_4 , в тому числі шляхом придбання рухомого майна.
Разом з тим, санкція ч. 5 ст. 191 КК України, передбачає обов'язкове додаткове покарання у вигляді конфіскації майна, а тому з метою забезпечення виконання вироку в частині можливої конфіскації, необхідно накласти арешт із застосуванням заборони відчуження та розпорядження ним.
Метою накладення арешту на майно прокурор вказує забезпечення збереження речових доказів, конфіскація майна, відшкодування шкоди, завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення, .
Таким чином, на переконання прокурора, із метою перевірки та встановлення усіх обставин вчиненого кримінального правопорушення щодо якого здійснюється досудове розслідування у вказаному провадженні, існує необхідність у накладені арешту на майно для його збереження, оскільки у подальшому воно може бути використане як доказ під час досудового розслідування та судового розгляду справи по суті.
Прокурор направив на адресу суду заяву про розгляд клопотання за його відсутності. Доводи, викладені у ньому підтримує в повному обсязі, просив його задовольнити.
Представник третьої особи щодо майна якої вирішується питання про арешт направив на адресу суду письмові заперечення на клопотання, згідно яких у задоволенні клопотання просили відмовити у зв'язку з його необгрунтованістю.
Відповідно до положень ст. 26 КПК України, сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та спосіб, передбачених цим Кодексом, у зв'язку з чим слідчий суддя розглянув клопотання за відсутності сторін кримінального провадження.
Згідно ч. 4 ст. 107 КПК України, під час розгляду клопотання фіксування судового процесу за допомогою технічних засобів не здійснювалось.
Вивчивши матеріали клопотання, дослідивши письмові докази, якими воно обгрунтовується, слідчий суддя дійшов такого висновку.
Статтею 170 КПК України передбачено, що арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні.
Відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Згідно ч. 10 ст. 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна. Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.
Згідно ч. 2 ст. 173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Відповідно до положень ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ісмаїлов проти Росії» від 06.11.2008 року, де вказувалися порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, в якому зазначено, що кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права».
У відповідності до практики Європейського Суду з прав людини, володіння майном повинно бути законним (рішення у справі «Іатрідіс проти Греції»). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (рішення у справі «Антріш проти Франції», «Кушоглу проти Болгарії»). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (рішення у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції»).
Відповідно до ч. 1 ст. 173 КПК України, слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.
Зокрема з матеріалів клопотання вбачається, що метою накладення арешту є забезпечення збереження речових доказів.
Однак, слідчим у клопотанні не зазначено наявність достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України, крім того у матеріалах клопотання відсутня постанова про визнання речовими доказами майна, на яке слід накласти арешт.
Таким чином, слідчий суддя позбавлений можливості перевірити чи транспортний засіб, на який прокурор просить накласти арешт може відповідати критеріям речових доказів в ході досудового розслідування щодо здійснення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, оскільки стороною обвинувачення не надано доведено, яке саме доказове значення може мати вказане майно у даному кримінальному провадженні і яким чином його ймовірне відчуження зможе запобігти встановленню об'єктивної істини щодо обставин, які встановлюються.
Також, слідчий суддя зауважує, що вимоги клопотання про накладення арешту на тимчасово вилучене майно у кримінальному з метою відшкодування шкоди задоволенню не підлягають, оскільки до матеріалів клопотання жодних доказів щодо того, що в кримінальному провадженні заявлено цивільний позов.
Крім того, у даному випадку накладення арешту на майно з метою конфіскації майна, як виду покарання, неможливе, оскільки жодній особі повідомлення про підозру не вручено.
Нормою ст. 41 Конституції України встановлюється непорушність права особи на володіння, користування і розпорядження своєю власністю.
Отже, дослідивши клопотання та матеріали провадження, слідчий суддя приходить висновку, що підстави для накладення арешту у даному випадку відсутні.
Враховуючи викладене, з метою недопущення необґрунтованого втручання держави у право власності слідчий суддя вважає клопотання недостатньо обґрунтованим та таким, що задоволенню не підлягає.
Відповідно до п. 2 ч. 1, ч. 3 ст. 169 КПК України тимчасово вилучене майно повертається особі, у якої воно було вилучено: за ухвалою слідчого судді чи суду, у разі відмови у задоволенні клопотання прокурора про арешт цього майна. Слідчий, прокурор після отримання судового рішення про відмову в задоволенні або про часткове задоволення клопотання про арешт тимчасово вилученого майна, судового рішення про повне або часткове скасування арешту тимчасово вилученого майна повинні негайно вжити заходів щодо виконання судового рішення та направити повідомлення про його виконання слідчому судді.
На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 2, 107, 131, 132, 171-173, 309 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання прокурора першого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення першого управління Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні № 42025000000000468 від 12.06.2025, залишити без задоволення.
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена протягом п'яти днів з дня її оголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Слідчий суддя ОСОБА_1