печерський районний суд міста києва
Справа № 757/15783/26-к
20 березня 2026 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання сторони кримінального провадження № 12024000000001435 від 19.07.2024 - прокурора першого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів у сфері протидії організованій злочинності Департаменту нагляду за додержанням законів органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю та захисту інвестицій, Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 про арешт майна, -
До провадження слідчого судді Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 надійшло клопотання сторони кримінального провадження № 12024000000001435 від 19.07.2024 - прокурора першого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів у сфері протидії організованій злочинності Департаменту нагляду за додержанням законів органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю та захисту інвестицій, Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 про арешт майна.
Згідно з нормою ч. 4 ст. 107 КПК України, фіксація під час розгляду клопотання слідчим суддею за допомогою технічних засобів не здійснювалась.
Прокурор в судове засідання не з'явився, проте подав письмову заяву про розгляд клопотання за його відсутності, в якій клопотання з викладених у ньому підстав підтримав, просив задовольнити. Розгляд справи просив здійснювати без виклику власника майна.
Зважаючи на позицію органу досудового розслідування, слідчий суддя визнав за можливе проводити розгляд клопотання без повідомлення власника майна, з метою забезпечення арешту майна.
Частиною 1 статті 172 КПК України, передбачено, окрім іншого, що неприбуття слідчого, прокурора у судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання.
У відповідності до положень ст. 26 КПК України, сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та спосіб, передбачених цим Кодексом.
Враховуючи положення закону та принцип диспозитивності, слідчий суддя визнав можливим прийняти рішення по суті клопотання на підставі наявних доказів.
Слідчий суддя, дослідивши матеріали провадження за клопотанням, приходить до наступного висновку.
З матеріалів клопотання вбачається, що Головним слідчим управлінням Національної поліції України за процесуального керівництва Офісу Генерального прокурора розслідується кримінальне провадження № 12024000000001435 від 19.07.2024 за підозрою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 255-1, ч. 4 ст. 189 КК України, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 189 КК України та за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 209 КК України.
В обґрунтування клопотання прокурор вказує наступне.
Досудовим розслідуванням встановлено, що з 2023 року по теперішній час, на території Одеської області та Миколаївської області, діє організована група, учасники якої будучи об'єднані єдиним умислом, розподіливши між собою злочинні ролі, із застосуванням погроз насильства над потерпілим, під приводом повернення неіснуючого боргу, в умовах воєнного стану, вчиняють вимагання грошових коштів у приватного підприємця ОСОБА_7 в сумі 550 тисяч доларів США.
Крім того, в ході досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_4 (кримінальне прізвисько « ОСОБА_8 », « ОСОБА_9 »), достовірно знаючи про запровадження в Україні кримінальної відповідальності за вплив суб'єктів злочинної ієрархії на суспільні відносини, в тому числі криміногенні, набувши статусу «положенця» за Миколаївським регіоном України, тобто суб'єкта підвищеного злочинного впливу, діючи умисно та цілеспрямовано всупереч загальноприйнятих норм поведінки, Конституції України, Кримінального кодексу України, ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, щодо відповідальності за злочини, вчинені злочинною спільнотою», розумівши настання суспільно небезпечних наслідків та бажаючи їх настання, в противагу загальновизнаним етичним правилам існування в правовому суспільстві, протиставляючи себе поняттям законності, ігноруючи дотримання вимог самокерованої правослухняної поведінки, маючи певний життєвий досвід та розуміння принципів діяльності криміногенних елементів, отримав статус «положенця» та встановив і поширював злочинний вплив на території Миколаївського регіону України, що підтверджується висновком судової семантико-текстуальної експертизи, відповідно до якої у висловлюваннях ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (містяться ознаки вказівок, вимог, наказів та переконань (повчань), щодо вчинення певних дій, зміст яких свідчить про, те що останній є суб'єктом впливу на інших осіб, які є представниками злочинного середовища Миколаївської області, як в умовах установ відбування покарань цього регіону, так і за їх межами та висловлювання останнього, характеризують його як особу, яка займає досить високе становище у злочинній ієрархії Миколаївського регіону.
Крім того, досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженець міста Вінниця, громадянин України, затриманий працівниками Головного управління Національної поліції в Миколаївській області 26.06.2024 року за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України в рамках кримінального провадження внесеного до єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024152030000588 від 04.04.2024 та у період з вересня 2024 року по березень 2025 року на стадії досудового розслідування утримувався в умовах державної установи «Миколаївський слідчий ізолятор» за адресою: м. Миколаїв, вул. Лагерне поле, 5, а ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , уродженець міста Херсон, громадянин України, затриманий працівниками Головного управління Національної поліції в Миколаївській області 26.06.2024 року за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України в рамках кримінального провадження внесеного до єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024152030000588 від 04.04.2024 та у період з 27.09.2024 по лютий 2025 року на стадії досудового розслідування утримувався в умовах державної установи «Миколаївський слідчий ізолятор» за адресою: м. Миколаїв, вул. Лагерне поле, 5.
Також, досудовим розслідування встановлено, що ОСОБА_4 (кримінальне прізвисько « ОСОБА_8 », « ОСОБА_9 », в кримінальній ієрархії «положенец») будучи суб'єктом із підвищеним злочинним впливом встановивши та поширюючи свій злочинний вплив на території Миколаївської області, а саме безпосередньо в умовах ДУ «Миколаївський слідчий ізолятор» визначив «смотрящого» за вказаною установою, а саме - ОСОБА_5 (кримінальне прізвисько « ОСОБА_12 », в кримінальній ієрархії «смотрящий»), який будучи «смотрящим» за ДУ «Миколаївський слідчий ізолятор» та маючи «формальні владні повноваження», в тому числі на призначення осіб нижчої кримінальної ієрархії, призначив ОСОБА_6 (кримінальне прізвисько « ОСОБА_13 », в кримінальній ієрархії «смотрящий») «смотрящим за чорним» на території ДУ «Миколаївський слідчий ізолятор».
Встановлено, що ОСОБА_4 (кримінальне прізвисько « ОСОБА_8 », « ОСОБА_9 »), ОСОБА_5 (кримінальне прізвисько « ОСОБА_12 ») та ОСОБА_6 (кримінальне прізвисько « ОСОБА_13 ») діючи за попередньою змовою групою осіб у період дії Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 р. № 64/2022 затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні»» від 24.02.2022 № 2102-ІХ, а також Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 23.07.2024 р. № 469/2024 затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні»» від 23.07.2024 р. 3891-ІХ, всупереч вимог чинного законодавства переслідуючи корисливий умисел, діючи умисно, усвідомлюючи незаконний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання здійснили вимагання грошових коштів шляхом погрози застосування та застосування фізичного та психологічного насильства відносно громадянина ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , внаслідок чого заволоділи грошовими коштами останнього в сумі 86000 гривень, а також відносно ОСОБА_11 грошові кошти в сумі 24120 гривень з метою наповнення «общака», чим завдали останнім матеріальної шкоди на вказану суму.
У даному кримінальному провадженні 17.07.2025:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю села Воронівка Вознесенського району Миколаївської області, громадянину України, зареєстрованому за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючому за адресою: АДРЕСА_2 , не працюючому, раніше неодноразово судимому, востаннє - у 2020 році за ч. 2 ст. 189 КК України (05.05.2023 року вийшов з місць позбавлення волі), у відповідності до вимог КПК України, повідомлено про підозру в учиненні кримінальних правопорушень, ч. 4 ст. 189, ч. 3 ст. 255-1 КК України;
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженцю села Дмитрівка Казанківського району Миколаївської області, громадянину України, зареєстрованому за адресою: АДРЕСА_3 , раніше неодноразово судимому, востаннє - 11.09.2024 за ч. 3 ст. 187, ч. 3 ст. 186, ч. 4 ст. 187, ч. 1 ст. 263 КК України, на даний час утримується в установі відбування покарання, повідомлено про підозру в учиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 189 КК України;
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженцю міста Миколаїв Миколаївської області, громадянину України, зареєстрованому за адресою: АДРЕСА_4 , раніше неодноразово судимому, востаннє - 22.01.2024 за ч. 2 ст. 189 КК України, на даний час утримується в установі відбування покарання, повідомлено про підозру в учиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 189 КК України.
17.07.2025 року на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду міста Києва (справа № 757/32616/25-к) проведено обшук транспортного засобу марки «Toyota BZ4X», д.н.з. НОМЕР_1 , VIN-код: НОМЕР_2 , що на праві власності належить ОСОБА_14 та фактичним користувачем якого є ОСОБА_4 , під час якого виявлено та вилучено:
ключі від транспортного засобу марки «Toyota BZ4X», д.н.з. НОМЕР_1 , VIN-код: НОМЕР_2 ;
транспортний засіб марки «Toyota BZ4X», д.н.з. НОМЕР_1 , VIN-код: НОМЕР_2 .
Вказані речі відповідають критеріям ст. 98 КПК України, а тому постановою старшого слідчого в ОВС ГСУ НП України від 17.07.2025 визнані речовими доказами у даному кримінальному провадженні.
18.07.2025 в порядку визначеному КПК України до Печерського районного суду міста Києва подано клопотання про арешт тимчасово вилученого майна.
В подальшому відповідно до ухвали слідчого судді Печерського районного суду міста Києва ОСОБА_15 (справа №757/33822/25-к) відмовлено в накладенні арешту на вилучені в ході обшуку речі.
В подальшому органом досудового розслідування із матеріалами вказаного кримінального провадження об'єднано кримінальне провадження за фактом легалізації майна отриманого злочинним шляхом, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 209 КК України.
В ході досудового розслідування встановлено, що грошові кошти, надходили до «воровського общаку» «тримачем» якого був «положенець» ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та «кримінальний авторитет» ОСОБА_16 (кримінальне прізвисько « ОСОБА_17 », « ОСОБА_18 »).
В ході огляду інформації отриманої від Національного агентства з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, по руху коштів за період часу 01.01.2020 по 01.10.2025, щодо банківських рахунків № НОМЕР_3 , № НОМЕР_4 , № НОМЕР_5 відкритих в АТ КБ «Приват банк» та належать ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_6 , було встановлено у зазначений період часу на зазначені банківські рахунки ОСОБА_4 від ідентифікованих осіб та осіб яких можливо ідентифікувати було перераховано грошові кошти на загальну суму - 19 612 239 гривень.
Однак відповідно до відомостей з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про суми доходів, нарахованих фізичній особі податковим агентом, та/або суми доходів, отриманих самозайнятими особами, а також суму річного доходу, задекларованого фізичною особою в податковій декларації про майновий стан і доходи ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з 2000 по 2025 рік отримав офіційний дохід в сумі 187 062 гривень та окрім цього у вказаний період ОСОБА_4 тривалий час перебував в умовах установ відбування покарань.
Відповідно до матеріалів досудового розслідування встановлено, що за вказані кошти отримані на рахунки ОСОБА_4 та з числа готівкових коштів отриманих від вимагань, ОСОБА_4 з метою легалізації майна отриманого злочинним шляхом здійснив придбання автотранспорту для особистих потреб, які з метою уникнення конфіскації майна зареєстрував на членів своєї родини, а саме:
«LEXUS LX 500D», чорного кольору, 2023 р.в., д.н.з. НОМЕР_7 , VIN- НОМЕР_8 (власником якого являється - донька ОСОБА_19 , ІПН НОМЕР_9 );
HONDA M-NV, д.н.з. НОМЕР_10 , 2023 р.в., білого кольору, VIN- НОМЕР_11 (власником якого являється - син ОСОБА_20 , ІПН НОМЕР_12 );
TOYOTA BZ4X, д.н.з. НОМЕР_1 , 2022 р.в., чорного кольору, VIN- НОМЕР_2 (власником якого являється - донька ОСОБА_14 , ІПН: НОМЕР_13 );
LEXUS LX 450D, д.н.з. НОМЕР_14 , 2017 р.в., чорного кольору, VIN- НОМЕР_15 (власником якого являється - мати ОСОБА_21 , ІПН НОМЕР_16 );
TOYOTA CAMRY, д.н.з. НОМЕР_17 , 2017 р.в., білого кольору, VIN- НОМЕР_18 (власником якого являється - син ОСОБА_22 , ІПН НОМЕР_19 ).
Прокурор зазначає, що є всі підстави вважати, автомобіль, ключі та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, є предметом протиправної діяльності групи осіб та отримані внаслідок проведення незаконної діяльності, отримані злочинним шляхом та можуть бути засобами для розкриття злочину та виявлення винних осіб та визнані речовими доказами по кримінальному провадженню, а також з метою забезпечення можливої конфіскації майна та цивільного позову.
Окрім того, одним із фактів досудового розслідування є легалізація майна отриманого злочинним шляхом, отже відповідно до матеріалів кримінального провадження вказані речі є таким майном.
Відповідно до постанови слідчого - ключі від транспортного засобу марки «Toyota BZ4X», д.н.з. НОМЕР_1 , VIN-код: НОМЕР_2 , транспортний засіб марки «Toyota BZ4X», д.н.з. НОМЕР_1 , VIN-код: НОМЕР_2 , визнані речовими доказами у кримінальному провадженні.
Статтею 170 КПК України, передбачено, що арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.
Згідно з ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Статтею 98 КПК України, визначено, що речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Згідно з ч. 10 ст. 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.
Згідно ч. 11 ст. 170 КПК України заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.
Одночасно при розгляді клопотання, поданого в порядку ст. 172 КПК України, слідчий суддя не вирішує питання належності та допустимості доказів, отриманих в ході досудового розслідування, оскільки оцінка допустимості доказів має бути вирішена відповідно до вимог ст. 89 КК України під час ухвалення судового рішення при судовому розгляді кримінального провадження.
Прокурором наведено вагомі доводи, які свідчать про необхідність накладення арешту на вказане майно, для ефективного розслідування.
Зокрема, матеріали провадження свідчать, що на даному етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою запобігання їх зникнення, що може перешкодити кримінальному провадженню, а слідчий суддя, в свою чергу, не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.
При цьому, доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження слідчим суддею не встановлено.
Враховуючи викладене, слідчий суддя приходить до висновку, що клопотання слідчого про накладення арешту на майно підлягає задоволенню з метою забезпечення цілей кримінального провадження, а саме: збереження речових доказів.
Разом з цим, слідчий суддя враховує й те, що у даному випадку обмеження права власності є розумним і співрозмірним завданням кримінального провадження та обставини кримінального провадження станом на час прийняття рішення вимагають вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження як накладення арешту.
За таких обставин приходжу до висновку про задоволення клопотання.
На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 2, 26, 107, 170-173, 309 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання - задовольнити.
Накласти арешт на майно, що належить ОСОБА_14 , шляхом заборони користування, відчуження та розпорядження наступним майном, а саме:
ключі від транспортного засобу марки «Toyota BZ4X», д.н.з. НОМЕР_1 , VIN-код: НОМЕР_2 ;
транспортний засіб марки «Toyota BZ4X», д.н.з. НОМЕР_1 , VIN-код: НОМЕР_2 .
Зобов'язати слідчого/прокурора у кримінальному провадженні передати ухвалу особі, на майно якої, накладено арешт.
Підозрюваний, його захисник, інший власник або володілець майна, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково.
Ухвала про накладення арешту може бути оскаржена безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом 5 днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1