справа №757/13626/26-к Головуючий у І інстанції - ОСОБА_1 апеляційне провадження №11-сс/824/3662/2026 Доповідач у ІІ інстанції - ОСОБА_2
27 квітня 2026 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ:
Головуючий суддя: ОСОБА_2 ,
судді: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретаря судового засідання: ОСОБА_5
прокурора: ОСОБА_6
підозрюваного: ОСОБА_7
захисника: ОСОБА_8
розглянув у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві апеляційну скаргу підозрюваного ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 10 березня 2026 року щодо застосування запобіжного заходу у вигляді застави відносно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 27 статті 336 КК України, у кримінальному провадженні №42025172690000014 від 18 лютого 2025 року,-
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 10 березня 2026 року клопотання старшого слідчого в особливо важливих справах першого слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Києві ОСОБА_9 , погоджене заступником начальника відділу Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_6 , про застосування запобіжного заходу у вигляді застави - задоволено.
Застосовано до підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що відповідно становить 66 560 грн.
Сума застави у національній грошовій одиниці може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем).
Заставодавцем не може бути юридична особа державної або комунальної власності або така, що фінансується з місцевого, державного бюджету, бюджету Автономної Республіки Крим, або у статутному капіталі якої є частка державної, комунальної власності, або яка належить суб'єкту господарювання, що є у державній або комунальній власності.
Підозрюваний не пізніше п'яти днів з дня обрання запобіжного заходу у вигляді застави зобов'язаний внести кошти на відповідний рахунок або забезпечити їх внесення заставодавцем та надати документ, що це підтверджує, слідчому, прокурору.
Отримувач ТУ ДСАУ в м. Києві;
ЄДРПОУ банку: 26268059;
МФО 820172;
Банк одержувача: Державна казначейська служба України м. Києва;
p/pUA128201720355259002001012089.
Невнесення визначеної слідчим суддею застави на відповідний рахунок може стати підставою для зміни запобіжного заходу.
Покладено на підозрюваного ОСОБА_7 , обов'язки:
- прибувати до слідчого, прокурора та суду за кожною вимогою;
- не відлучатися за межі України, без дозволу слідчого;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
- здати на зберігання до відповідного органу державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України та в'їзд в Україну;
- утримуватися від спілкування з іншими підозрюваними у вказаному кримінальному провадженні.
Термін дії обов'язків, покладених на підозрюваного ОСОБА_7 , визначено до 05 травня 2026 року.
У разі необхідності цей строк може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому статтею 199 КПК України. Після закінчення строку, в тому числі продовженого, на який на підозрюваного, обвинуваченого були покладені відповідні обов'язки, ухвала про застосування запобіжного заходу в цій частині припиняє свою дію і обов'язки скасовуються.
У разі невиконання обов'язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний, обвинувачений, будучи належним чином повідомленим, не з'явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.
Контроль за виконанням ухвали слідчого судді покладено на слідчого та прокурора у кримінальному провадженні.
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою підозрюваний ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову ухвалу, якою у задоволенні клопотання старшого слідчого відмовити.
Підозрюваний ОСОБА_7 із вказаною ухвалою слідчого судді не погоджується та вважає, що висновки слідчого судді за результатами розгляду клопотання слідчого про застосування ОСОБА_7 запобіжного заходу не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження.
У мотивування скарги зазначає, що підозрюваний з висновками слідчого судді щодо обґрунтованості врученого йому повідомлення про підозру не погоджується.
Зазначає, що доводи про підозру в частині того, що ОСОБА_7 будучи особисто знайомим з начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_10 , діючи в інтересах ОСОБА_11 , організував ухилення 19 січня 2025 року та 04 квітня 2025 року ОСОБА_11 від призову на військову службу під час мобілізації очевидно є неспроможними, не знайшли свого відображення в матеріалах досудового розслідування та не підтверджуються жодним із документів, долучених органом досудового розслідування до клопотання про застосування ОСОБА_7 , запобіжного заходу у вигляді застави.
Звертає увагу суду на те, що в матеріалах клопотання відсутня будь-яка конкретизація того, які конкретно дії вчинив ОСОБА_7 з метою організації ухилення ОСОБА_11 від призову на військову службу, коли саме та де ним вчинялися інкриміновані підозрюваному кримінальні правопорушення.
Також зазначає, що із висновками слідчого судді в контексті існуючих ризиків категорично не погоджується та вважає їх необґрунтованими.
На переконання апелянта, судом першої інстанції не було надано належної оцінки доводам сторони захисту в контексті відсутності ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, в тому числі і ризику переховуватись від досудового розслідування.
Вказує, що категорично не можна погодитись із доводами слідчого судді про наявність ризику того, що підозрюваний може переховуватись від органу досудового розслідування чи суду, навпаки, підприємство ТОВ «Феррострой» є важливою та невід'ємною частиною життя ОСОБА_7 , відіграє істотне значення для економіки як Полтавської області, так і України загалом, а тому висновки слідчого судді про те, що критичність підприємства додатково свідчить про ризик втечі є нелогічними та не послідовними, слідчий суддя прийшов до хибного висновку про існування ризику переховування ОСОБА_7 від органів досудового розслідування або суду.
Також щодо ризику, що підозрюваний може незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні посилається на те, що за відсутності відомостей про те, що хоч хтось з працівників ТОВ «Феррострой», а тим більше ІНФОРМАЦІЯ_2 , до якого підозрюваний не має жодного відношення, мають статус свідків в даному кримінальному провадженні, зазначення відповідного ризику впливу на свідків в контексті застосування запобіжного заходу до ОСОБА_7 є абсолютно необґрунтованим, більше того, працівники ІНФОРМАЦІЯ_2 ніяким чином не підпорядковані ОСОБА_7 , підозрюваний не має таких зв'язків із будь-якими іншими особами, які б дозволили здійснювати такий вплив, а тому такі твердження є надуманими та логічно непослідовними.
Посилається на те, що ОСОБА_7 перебуває у шлюбі із ОСОБА_12 починаючи з 2000 року та має чотирьох дітей ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_5 та ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , вказані обставини підтверджують наявність у підозрюваного міцних соціальних зв'язків, що нівелює ризик його втечі або переховування від слідства та суду; ОСОБА_7 є генеральним директором ТОВ «Феррострой», яке Розпорядженням № 74 від 19 січня 2026 року Полтавської обласної військової адміністрації визнано критично важливим підприємством для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення підозрюваного ОСОБА_7 та його захисника ОСОБА_8 , які підтримали подану апеляційну скаргу з наведених у ній підстав, думку прокурора ОСОБА_6 , який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, вивчивши матеріали судового провадження та доводи апеляційної скарги, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як убачається з матеріалів судового провадження, Першим слідчим відділом Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого ум. Києві, за процесуального керівництва Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону, здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №42025172690000014 від 18 лютого 2025 року за підозрою ОСОБА_10 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною п'ятою статті 27 статті 336 КК України, ОСОБА_16 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 27 статті 336 КК України, ОСОБА_17 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого статтею 336 КК України, ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 27 статті 336 КК України, ОСОБА_11 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого статті 336 КК України, та за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною першою статті 366-2, частиною першою статті 359, частиною третьою статті 368, статті 336 КК України.
З невстановленого досудовим розслідуванням часу, ОСОБА_7 працює на посаді директора ТОВ «ФЕРРОСТРОЙ», що розташоване за адресою: Полтавська обл., місто Горішні Плавні, вул. Будівельників, буд. 16.
Встановлено, що військовозобов'язаний ОСОБА_11 працює на посаді слюсаря ТОВ «ЄВРОПАБУД» орієнтовно з червня 2019 року.
У зв'язку із перебуванням ОСОБА_11 на обліку у ІНФОРМАЦІЯ_7 , останній 19 січня 2025 року доставлений до указаного ТЦК та СП ( АДРЕСА_1 ).
Знаючи про те, що ОСОБА_11 перебуває у ІНФОРМАЦІЯ_7 , ОСОБА_7 вирішив організувати ухилення ОСОБА_11 від призову на військову службу під час мобілізації.
Так, будучи особисто знайомим з начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_10 , ОСОБА_18 з метою організації ухилення 19 січня 2025 року ОСОБА_11 від мобілізації, того ж дня повідомив ОСОБА_10 про те, що ОСОБА_11 є цінним для свого роботодавця.
ОСОБА_10 будучи військовою службово особою, діючи в інтересах ОСОБА_7 та ОСОБА_11 , переслідуючи корисливі мотиви, з метою незаконного збагачення, вирішив вчинити пособництво в ухиленні 19 січня 2025 року ОСОБА_11 від мобілізації.
На виконання спільного їх злочинного плану ОСОБА_10 19 січня 2025 року зловживаючи своїм службовим становищем, а саме повноваженнями щодо ведення військового обліку військовозобов'язаних, організації, планування та здійснення контролю за роботою підпорядкованих відділів, забезпечення явки громадян, що підлягають призову на військову службу під час мобілізації та у воєнний час, наказ своїм підлеглим працівникам ІНФОРМАЦІЯ_7 передати облікову справу ОСОБА_11 до підпорядкованого йому відділу ІНФОРМАЦІЯ_8 .
Після передачі облікової справи ОСОБА_11 ОСОБА_10 19 січня 2025 року наказав посадовим особам ІНФОРМАЦІЯ_8 облікувати за відсутності на те законних підстав ОСОБА_11 за вказаним ТЦК та СП, а також організувати проведення без участі ОСОБА_11 військово лікарської комісії останньому.
Після виконання наведених дій з обліковими та медичними документами ОСОБА_10 , виконуючи роль пособника, за наявності підстав для мобілізації ОСОБА_11 , забезпечив залишення останнім 19 січня 2025 року приміщення ІНФОРМАЦІЯ_2 без внесення будь яких записів у облікові документи. Разом з тим, ОСОБА_11 було вручено бойову повістку на 26 січня 2025 року, за якою ОСОБА_10 продовжуючи вчиняти пособництво в ухиленні ОСОБА_11 від мобілізації, ОСОБА_10 в телефонній розмові з ОСОБА_19 повідомив останньому, що за вказаною бойовою повісткою ОСОБА_11 прибувати до ІНФОРМАЦІЯ_7 26 січня 2025 року не потрібно. При цьому ОСОБА_10 з метою укриття наведеного факту, зловживаючи своїм службовим становищем, забезпечив внесення відомостей про прийняте щодо ОСОБА_11 рішення до книги запису відвідувачів ІНФОРМАЦІЯ_2 , про те, що ОСОБА_11 має відстрочку та є нецікавим.
У свою чергу ОСОБА_11 , достовірно знаючи про досягнуту 19 січня 2025 року домовленість ОСОБА_20 та ОСОБА_10 щодо ухилення його, ОСОБА_17 , від мобілізації, у подальшому у тому числі, 26 січня 2025 року за виданою йому бойовою повісткою до ІНФОРМАЦІЯ_7 , не прибув, ухилившись у вказаний спосіб від призову на військову службу під час мобілізації.
У подальшому ОСОБА_11 04 квітня 2025 року повторно доставлений до ІНФОРМАЦІЯ_9 ( АДРЕСА_1 ).
Оскільки останній не був заброньований та не мав права на відстрочку, він підлягав призову на військову службу того ж дня.
Знаючи про те, що ОСОБА_11 перебуває у ІНФОРМАЦІЯ_7 , ОСОБА_7 вирішив знову організувати ухилення ОСОБА_11 від призову на військову службу під час мобілізації.
Так, будучи особисто знайомим з начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_10 , ОСОБА_21 з метою організації ухилення 04 квітня 2025 року ОСОБА_11 від мобілізації, того ж дня за допомогою телефонного зв'язку повідомив ОСОБА_10 про те, що ОСОБА_11 є цінним для свого роботодавця.
ОСОБА_10 будучи військовою службово особою, діючи в інтересах ОСОБА_20 та ОСОБА_11 , переслідуючи корисливі мотиви, з метою незаконного збагачення, вирішив вчинити пособництво в ухиленні 04 квітня 2025 року ОСОБА_11 від мобілізації.
На виконання спільного їх злочинного плану ОСОБА_10 04 квітня 2025 року зловживаючи своїм службовим становищем, а саме повноваженнями щодо ведення військового обліку військовозобов'язаних, організації, планування та здійснення контролю за роботою підпорядкованих відділів, забезпечення явки громадян, що підлягають призову на військову службу під час мобілізації та у воєнний час, наказ своїм підлеглим працівникам ІНФОРМАЦІЯ_7 відпустити ОСОБА_11 з приміщення ТЦК та СП.
Таким чином, ОСОБА_7 підозрюється у організації ухилення від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, за попередньою змовою групою осіб, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 27 статті 336 КК України.
05 березня 2026 року у даному кримінальному провадженні ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною третьою статті 27 статті 336 КК України.
09 березня 2026 року до Печерського районного суду м. Києва надійшло клопотання старшого слідчого в особливо важливих справах першого слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Києві ОСОБА_9 , погоджене заступником начальника відділу Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_6 , про застосування запобіжного заходу у вигляді застави стосовно ОСОБА_7 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 27 статті 336 КК України, у кримінальному провадженні №42025172690000014 від 18 лютого 2025 року.
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 10 березня 2026 року клопотання старшого слідчого в особливо важливих справах першого слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Києві ОСОБА_9 , погоджене заступником начальника відділу Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_6 , про застосування запобіжного заходу у вигляді застави - задоволено.
Застосовано до підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що відповідно становить 66 560 грн.
Сума застави у національній грошовій одиниці може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем).
Заставодавцем не може бути юридична особа державної або комунальної власності або така, що фінансується з місцевого, державного бюджету, бюджету Автономної Республіки Крим, або у статутному капіталі якої є частка державної, комунальної власності, або яка належить суб'єкту господарювання, що є у державній або комунальній власності.
Підозрюваний не пізніше п'яти днів з дня обрання запобіжного заходу у вигляді застави зобов'язаний внести кошти на відповідний рахунок або забезпечити їх внесення заставодавцем та надати документ, що це підтверджує, слідчому, прокурору.
Отримувач ТУ ДСАУ в м. Києві;
ЄДРПОУ банку: 26268059;
МФО 820172;
Банк одержувача: Державна казначейська служба України м. Києва;
p/pUA128201720355259002001012089.
Невнесення визначеної слідчим суддею застави на відповідний рахунок може стати підставою для зміни запобіжного заходу.
Покладено на підозрюваного ОСОБА_7 , обов'язки:
- прибувати до слідчого, прокурора та суду за кожною вимогою;
- не відлучатися за межі України, без дозволу слідчого;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
- здати на зберігання до відповідного органу державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України та в'їзд в Україну;
- утримуватися від спілкування з іншими підозрюваними у вказаному кримінальному провадженні.
Термін дії обов'язків, покладених на підозрюваного ОСОБА_7 , визначено до 05 травня 2026 року.
У разі необхідності цей строк може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому статтею 199 КПК України. Після закінчення строку, в тому числі продовженого, на який на підозрюваного, обвинуваченого були покладені відповідні обов'язки, ухвала про застосування запобіжного заходу в цій частині припиняє свою дію і обов'язки скасовуються.
У разі невиконання обов'язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний, обвинувачений, будучи належним чином повідомленим, не з'явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.
Контроль за виконанням ухвали слідчого судді покладено на слідчого та прокурора у кримінальному провадженні.
З такими висновками колегія суддів погоджується, виходячи з наступного.
Як убачається з частини другої статті 177 КПК України, підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто з метою запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Відповідно до статті 183 КПК України застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов'язків.
За змістом частин першої, другої статті 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
На переконання колегії суддів, при прийнятті рішення про застосування щодо підозрюваного ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді застави, слідчий суддя дійшов вірного висновку про доведеність наявності обставин, які свідчать про обґрунтованість підозри останнього у вчиненні ним кримінальних правопорушень, передбачених частиною третьою статті 27 статті 336 КК України, що підтверджується фактичним даними, наданими суду та наведеними у рішенні слідчого судді.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.
Для вирішення питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення винуватості чи її відсутності у особи за вчинення злочину, доведення чи не доведення винуватості особи, з метою досягнення таких висновків, які необхідні суду при постановленні вироку, а з тією метою, щоб визначити вірогідність та достатність підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.
Як уважає колегія суддів, слідчий суддя, дослідивши матеріали клопотання та долучені до нього документи, оцінюючи їх достатність для висновку про причетність ОСОБА_7 до інкримінованого йому злочину, дійшов обґрунтованого висновку про наявність у кримінальному провадженні достатньої сукупності доказів, які свідчать про обґрунтованість підозри ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень, передбачених частиною третьою статті 27 статті 336 КК України.
Обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_7 кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 27 статті 336 КК України, підтверджується наявними у матеріалах судового провадження доказами, а саме у: матеріалах виконаного доручення 4 відділом 8 управління Департаменту військової контррозвідки від 05 травня 2025 року /а.м. 22-26/; матеріалах виконаного доручення 4 відділом 8 управління Департаменту військової контррозвідки від 13 червня 2025 року /а.м. 27-30/; протоколі за результатами проведення НСРД від 04 червня 2025 року /а.м. 31-134/; відповіді ІНФОРМАЦІЯ_2 від 04 жовтня 2025 року /а.м. 153-155/; протоколах огляду від 29 вересня 2025 року /а.м. 159-164/; відповіді на запит ІНФОРМАЦІЯ_10 від 28 жовтня 2025 року /а.м. 165-166/; відповіді на запит ІНФОРМАЦІЯ_10 від 03 листопада 2025 року /а.м. 167-168/; протоколі обшуку від 12 червня 2025 року /а.м. 135-143/; протоколах огляду від 04 грудня 2025 року /а.м. 169-219/.
Крім того, слідчим доведено існування ризиків, передбачених пунктами 1, 3, 4 частиною першою статті 177 КПК України.
Так, ураховуючи тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_7 , та його характеру, відомостей про особу підозрюваного, колегія суддів дійшла висновку, що слідчим у клопотанні доведено існування у кримінальному провадженні ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, а саме: переховуватися від органів досудового розслідування та суду; незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
З урахуванням указаного, на думку колегії суддів, слідчий суддя дійшов обґрунтованого висновку про наявність у кримінальному провадженні обставин, з якими закон пов'язує можливість застосування запобіжного заходу у виді застави щодо ОСОБА_7 .
При цьому, на думку колегії суддів, слідчий суддя на час розгляду клопотання, в якому слідчий просив визначити підозрюваному заставу у розмірі 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, урахувавши дані про особу підозрюваного та конкретні обставини інкримінованого йому злочину, взявши до уваги положення пункту 2 частини п'ятої статті 182 КПК України, згідно якого розмір застави щодо особи, підозрюваного у вчиненні тяжкого злочину, визначається у межах від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, слідчий суддя дійшов обґрунтованого висновку про можливість застосування щодо підозрюваного ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді застави у сумі 66 560 грн, з покладенням на нього обов'язків, передбачених частиною п'ятою статті 194 КПК України.
Вказаний розмір застави є відповідним і достатнім у даному кримінальному провадженні, оскільки, виходячи з практики Європейського суду з прав людини, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.
На переконання колегії суддів, такий запобіжний захід є пропорційним тим завданням, які має досягти орган досудового розслідування, співрозмірним із тяжкістю інкримінованого підозрюваному кримінального правопорушення, його матеріальним станом, та у повній мірі зможе забезпечити належну процесуальну поведінку ОСОБА_7 і запобігти встановленим в ході апеляційного розгляду ризикам, передбаченим частиною першою статті 177 КПК України.
Доводи апеляційної скарги про необґрунтованість повідомленої ОСОБА_7 підозри колегія суддів уважає безпідставними, оскільки наведені у клопотанні дані, виклад яких зроблено з посиланням на матеріали кримінального провадження, свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 27 статті 336 КК України.
Враховуючи, що слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх належності і допустимості, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу, то з огляду на вищенаведені дані, у колегії суддів наявні підстави для висновку про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_7 інкримінованого йому кримінального правопорушення.
Для вирішення питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення винуватості чи її відсутності у особи за вчинення злочину, доведення чи не доведення винуватості особи, з метою досягнення таких висновків, які необхідні суду при постановленні вироку, а з тією метою, щоб визначити вірогідність та достатність підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
У розумінні положень, що наведені у численних рішеннях Європейського Суду з прав людини («Нечипорук, Йонкало проти України» №42310/04 від 21.04.2011, «Фокс, Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства» №№12244/86,12245/86, 12383/86 від 30.08.1990, «Мюррей проти Сполученого Королівства» №14310/88 від 28.10.1994 та ін.), термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити це правопорушення.
Більш того, у п. 48 рішення «Чеботарь проти Молдови» № 35615/06 від 13.11.07- Європейський Суд з прав людини зазначив «Суд повторює, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5 & 1 (с), поліція не зобов'язана мати докази, достатні для пред'явлення обвинувачення, ні в момент арешту ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов'язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред'явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання».
Крім того, колегія суддів враховує правову позицію Європейського Суду з прав людини, викладену у рішенні за скаргою «Ферарі-Браво проти Італії», відповідно до якої затримання та тримання особи під вартою, безумовно, можливе не лише у випадку доведеності факту вчинення злочину та його характеру, оскільки така доведеність сама по собі і є метою досудового розслідування, досягненню цілей якого і є тримання під вартою.
У відповідності до змісту статті 368 КПК України, питання щодо наявності чи відсутності події та складу кримінального правопорушення в діянні, винуватості особи в його вчиненні, у тому числі наявності або відсутності умислу в діях особи, вирішуються судом під час ухвалення вироку, тобто на стадії судового провадження.
Обставини здійснення підозрюваним конкретних дій, доведеність його винуватості, у тому числі правильність кваліфікації його дій, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування, а дослідження та оцінка доказів, встановлення наявності або відсутності події та складу кримінального правопорушення, та достатності доказів для доведеності винуватості особи, відноситься до стадії судового розгляду по суті, та не вирішується на стадії досудового розслідування.
З наведених підстав, доводи захисника, викладені в апеляційній скарзі, що доводи про підозру в частині того, що ОСОБА_7 будучи особисто знайомим з начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_10 , діючи в інтересах ОСОБА_11 , організував ухилення 19 січня 2025 року та 04 квітня 2025 року ОСОБА_11 від призову на військову службу під час мобілізації очевидно є неспроможними, не знайшли свого відображення в матеріалах досудового розслідування та не підтверджуються жодним із документів, долучених органом досудового розслідування до клопотання про застосування ОСОБА_7 , запобіжного заходу у вигляді застави; в матеріалах клопотання відсутня будь-яка конкретизація того, які конкретно дії вчинив ОСОБА_7 з метою організації ухилення ОСОБА_11 від призову на військову службу, коли саме та де ним вчинялися інкриміновані підозрюваному кримінальні правопорушення, є передчасними та такими, що підлягають вирішенню під час розгляду кримінального провадження по суті.
На даному етапі провадження, слідчий суддя у відповідності до вимог процесуального закону обґрунтовано обмежився виключно питанням визначення причетності ОСОБА_7 до вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення та дійшов висновку про вірогідність та достатність доказів його причетності для застосування обмежувальних заходів.
Сукупність зібраних доказів та матеріалів судового провадження, на даному етапі кримінального провадження до моменту з'ясування істини у справі, є достатньою для застосування щодо підозрюваної запобіжного заходу.
Доводи захисника про те, що органом досудового розслідування не доведено наявність ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, є безпідставними, оскільки слідчий суддя прийняв рішення на основі всебічно з'ясованих обставин, з якими закон пов'язує можливість обрання виключного запобіжного заходу у виді тримання під вартою, при цьому врахував дані про особу підозрюваного, дослідив належним чином всі матеріали провадження та навів в ухвалі мотиви, з яких прийняв відповідне рішення.
Так, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_7 , характер та обставини інкримінованих йому дій, дані про особу підозрюваного у сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що слідчим у клопотанні доведено існування у кримінальному провадженні ризиків, передбачених частиною першою статті 177 КПК України.
При цьому, посилання скаржника на те, що ОСОБА_7 перебуває у шлюбі із ОСОБА_12 починаючи з 2000 року та має чотирьох дітей ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_5 та ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , вказані обставини підтверджують наявність у підозрюваного міцних соціальних зв'язків, що нівелює ризик його втечі або переховування від слідства та суду; ОСОБА_7 є генеральним директором ТОВ «Феррострой», яке Розпорядженням № 74 від 19 січня 2026 року Полтавської обласної військової адміністрації визнано критично важливим підприємством для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період, не є достатньою підставою для застосування щодо підозрюваного більш м'якого запобіжного заходу та/або зменшення розміру застави.
Інші доводи апеляційної скарги висновків слідчого судді не спростовують.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити слідчому судді постановити законну та обґрунтовану ухвалу, колегією суддів апеляційної інстанції не встановлено.
За таких обставин, ухвала слідчого судді суду першої інстанції відповідно до вимог статті 370 КПК України є законною, обґрунтованою і вмотивованою, а тому колегія суддів не вбачає підстав для її скасування.
Керуючись статтями 176-178, 182, 193, 376, 407, 418, 422 КПК України, Київський апеляційний суд у складі колегії суддів, -
Апеляційну скаргу підозрюваного ОСОБА_7 - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 10 березня 2026 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.
Головуючий ОСОБА_2
Судді ОСОБА_3
ОСОБА_4