Справа № 752/3760/26
Провадження №: 2/752/7730/26
Іменем України
11.05.2026 м. Київ
Голосіївський районний суд міста Києва в складі:
головуючого судді - Кирильчук І. А.,
при секретарі - Сінчук І. А.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін в приміщенні Голосіївського районного суду міста Києва цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дітей,
У січні 2026 року через систему «Електронний суд» ОСОБА_1 звернулась до Голосіївського районного суду міста Києва із позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дітей, в якому просить суд стягнути з відповідача на свою користь аліменти на утримання дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/3 частини заробітку (доходу) ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНКОПП НОМЕР_1 , але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісячно і до досягнення дітьми повноліття.
На обґрунтування позовних вимог зазначила, що вони з відповідачем спільно проживали разом без реєстрації шлюбу в Республіці Польща в період з 2017 рік по жовтень 2024 рік. У період спільного проживання без реєстрації шлюбу у сторін народилися діти, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
У жовтні 2024 року позивач, разом із дітьми, у зв'язку із постійними протиправними діями відповідача відносно неї та дітей (вчинення психологічного тиску, погроза відібрати дітей, побиття позивачп на очах дітей) повернулася до України. В листопаді 2024 року позивача в Республіці Польщі визнано жертвою насилля, яке відносно неї вчиняв ОСОБА_2 , та видано «блакитну карту».
Позивач та разом із дітьми є жертвами аб'юзивної поведінки ОСОБА_2 .
Після повернення позивача із дітьми до України, відповідач не приймає жодної участі в їх матеріальному утриманні, а лише постійно погрожує відібрати у позивача дітей, тому вона, окрім іншого, звернулася до Баришівського районного суду Київської області із заявою про визначення місця проживання дітей разом з нею, судовий розгляд справи № 355/111/25 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей та сім'ї Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації, про визначення місця проживання дітей - триває.
Станом на день подання даної позовної заяви, діти сторін, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживають разом із позивачем за адресою: АДРЕСА_1 , та знаходяться на її вихованні та повному утриманні.
Син позивача, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , навчається у АДРЕСА_2 , а донька, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відвідує заклад дошкільної освіти (ясла-садок)N № 764 міста Києва, що підтверджується висновком Служби у справах дітей та сім'ї Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації.
Весь цей час ОСОБА_2 перебуває у Республіці Польща та чинить психологічне насилля відносно позивача та її дітей, що полягає в постійних погрозах відібрати у неї дітей, понівечити її життя з мотивів помсти і жодного разу не надав ніякої матеріальної допомоги.
Позивач вважає за необхідне законно врегулювати питання щодо участі батька в матеріальному забезпеченні дітей шляхом подання позовної заяви про стягнення аліментів на утримання дітей. В умовах сьогодення, позивач відомо, що відповідач перебуває в Республіці Польща, є працездатним та має можливість приймати участь у належному матеріальному забезпеченні дітей задля їх гармонійного розвитку.
Отже, враховуючи вищевикладене, позивач вважає, що обґрунтований, розумний, та справедливий розмір аліментів на утримання дітей сторін, буде становити 1/3 частки заробітку (доходів) відповідача до досягнення дітьми повноліття.
Ухвалою судді Голосіївського районного суду міста Києва від 20 лютого 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у вказаній справі з призначенням розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, учасникам процесу роз'яснено право подати заяви по суті справи та заяви з процесуальних питань відповідно до положень чинного ЦПК України.
У встановлений судом строк відповідач відзив на позов не подав.
Ухвала суду про відкриття провадження та позовна заява з додатками, направлялися за адресою реєстрації відповідача ( АДРЕСА_3 ), однак конверт повернувся з відміткою «Адресат відсутній за вказаною адресою».
Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі № 911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б).
Отже зважаючи на те, що судом вжито всіх можливих та розумних заходів щодо повідомлення відповідача про розгляд справи, та неподання відповідачем у встановлений судом строк заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та/або клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін та/або письмового відзиву на позов, справа вирішується за наявними матеріалами у відповідності з нормою частини п'ятої статті 279 ЦПК України.
Враховуючи те, що розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, керуючись частиною другою статті 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані позивачем докази, суд приходить до таких висновків.
Обґрунтовуючи підстави позову, позивач посилалась на те, що вони з відповідачем спільно проживали разом без реєстрації шлюбу в Республіці Польща в період з 2017 рік по жовтень 2024 рік.
У період спільного проживання без реєстрації шлюбу у сторін народилися діти, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Відповідно до копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , виданого Органом державної реєстрації актів цивільного стану в м. Кракові, у ОСОБА_2 та ОСОБА_7 народилася дочка - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Відповідно до копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 , виданого Органом державної реєстрації актів цивільного стану в м. Кракові, у ОСОБА_2 та ОСОБА_7 народився син - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Частиною першою статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1959 року, підписаною Україною 21 лютого 1990 року та ратифікованою Україною 27 лютого 1991 року, встановлено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Відповідно до статті 18 Конвенції про права дитини, держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної й однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Відповідно до частини першої статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Відповідно до частини другої статті 51 Конституції України батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття.
Відповідно до статті 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Відповідно до статті 141 СК України передбачено, що мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п'ятою статті 157 цього Кодексу.
Обов'язок утримувати дитину є рівною мірою обов'язком як матері, так і батька. Батьки зобов'язані утримувати свою дитину незалежно від того, одружені вони чи ні, чи їх шлюб розірвано або вони взагалі не перебували в ньому.
За доводами, викладеними в позовній заяві, судом встановлено, що з відповідачем в добровільному порядку домовитись про надання матеріальної допомоги на утримання дітей у розмірі, який би відповідав встановленому законом рівню, не вдалось. Будь-яких доказів на спростування даного факту відповідачем не надано. За таких обставин знайшов своє підтвердження факт порушення прав позивача, щодо участі другого із подружжя у матеріальному забезпеченні дітей. З чого суд приходить до висновку, що існують підстави для стягнення з відповідача аліментів на утримання дітей, тобто для захисту права позивача відповідно обраного нею способу захисту порушених прав, з яким погоджується суд.
Відповідно до статті 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дітей до досягнення ними повноліття. Частиною третьою статті 181 СК України визначено, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.
Відповідно до вимог частини першої статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.
Згідно із частиною другою статті 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Відповідно до роз'яснень пункту 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України від
15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен урахувати: стан здоров'я та матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж зазначений у частини другої статті 182 СК України.
Згідно із статтею 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
За змістом частин першої, другої статті 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом. Якщо стягуються аліменти на двох і більше дітей, суд визначає єдину частку від заробітку (доходу) матері, батька на їх утримання, яка буде стягуватися до досягнення найстаршою дитиною повноліття.
Суд відзначає, що відповідач має конституційний обов'язок утримувати своїх неповнолітніх дітей до досягнення ними повноліття.
При визначенні розміру аліментів судом враховується, що відповідач є працездатною особою, відомості про хвороби відповідача, а також те, що відповідач має на утриманні інших неповнолітніх дітей чи непрацездатних осіб відсутні.
Виходячи з визначеного законодавством обов'язку батьків щодо утримання неповнолітніх дітей, враховуючи, що відсутні відомості про те, що відповідач має на утриманні інших дітей або непрацездатних осіб, що він є працездатною особою, суд вважає можливим визначити аліменти на утримання дітей в розмірі 1/3 частки заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
На думку суду, вказаний розмір аліментів є співмірним із тими відомостями та доказами, що містяться в матеріалах справи.
Суд вважає, що аліменти, визначені судом, на утримання дітей забезпечать їх матеріальні потреби з урахуванням їх віку і стану здоров'я, а також забезпечать нормальні фізіологічні потреби. При визначенні розміру аліментів, суд виходить також із засад розумності та справедливості, вимог забезпечення належного матеріального утримання дітей та їх гармонійного розвитку.
Зважаючи на рівність обов'язку батьків по утриманню дітей, виходячи із принципу якнайкращого забезпечення інтересів дітей, на користь яких стягуються аліменти, суд вважає, що визначений розмір аліментів, є помірним для відповідача.
Враховуючи наведене, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог.
Відповідно до статті 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.
З урахуванням вказаної норми, аліменти підлягають стягненню з 25 січня 2026 року (дата подання позовної заяви через «Електронний суд») і до досягнення найстаршою дитиною повноліття.
За змістом пункту 1 частини першої статті 430 ЦПК України у справах про стягнення аліментів суд допускає негайне виконання рішень у межах суми платежу за один місяць.
Відповідно до вимог статті 141 ЦПК України з відповідача в дохід держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1 064,96 грн.
На підставі викладеного та керуючись Законом України «Про охорону дитинства», статтями 180-185, 191 СК України, статтями 4, 5, 12, 13, 49, 76, 81, 89, 141, 259, 263-265, 274, 279, 353 ЦПК України, суд,
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дітей - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/3 частини заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня звернення до суду
- 25 січня 2026 року і до досягнення найстаршою дитиною повноліття.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 1 064,96 грн (одна тисяча шістдесят чотири гривень 96 коп.).
Допустити до негайного виконання рішення в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Відомості про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_4 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_3 .
Повне рішення суду виготовлено 11 травня 2026 року.
Суддя І. А. Кирильчук