11.05.2026
Єдиний унікальний номер 390/2634/25
провадження №2/389/1379/25
11 травня 2026 року Знам'янський міськрайонний суд
Кіровоградської області
у складі : головуючого судді - Українського В.В.,
за участю секретаря судового засідання - Туманової С.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Знам'янка Кіровоградської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські Фінансові Операції» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю (далі ТОВ) «Українські Фінансові Операції»звернувся до суду і просить винести рішення, яким стягнути з відповідача ОСОБА_1 на його користь заборгованість в загальній сумі 82947,62 грн та понесені судові витрати, а саме: суму сплаченого судового збору 2422,40 грн, витрати на правову допомогу в сумі 10000,00 грн, в порядку ч.ч.10,11 ст.265 ЦПК України органу (особі), яка здійснюватиме примусове виконання рішення, нараховувати інфляційні витрати та 3% річних відповідно до ст.625 ЦПК України, за період з дня набрання судовим рішенням законної сили до моменту виконання рішення і стягнути нараховані суми на користь позивача.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 12.05.2024 між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 , в електронній формі, відповідно до ЗУ «Про електронні документи та електронний документообіг», а також із врахуванням особливостей, передбачених ЗУ «Про електронну комерцію», електронним підписом одноразовим ідентифікатором, укладено договір №4644607 про надання коштів на умовах споживчого кредиту. Відповідно до умов кредитного договору кредитодавець взяв на себе зобов'язання надати відповідачу кредит на наступних умовах: сума кредиту 15000,00 грн, строк кредитування 360 днів, з 12.05.2024 до 07.05.2025, повна ставка кредитування 1,5% у день. ТОВ «Лінеура Україна», шляхом перерахування коштів в сумі 15000,00 грн на повідомлений відповідачем банківський рахунок картка № НОМЕР_1 свої зобов'язання виконало. Відповідач підтвердив виконання своїх зобов'язань, відповідно до умов укладеного кредитного договору, шляхом прийняття виконання зобов'язання кредитодавця, а саме отримавши кредитні кошти. В подальшому відповідач, всупереч вимогам кредитного договору, порушив його умови та не повернув в повному обсязі кредит кредитодавцю, та не виконав інші грошові зобов'язання, у зв'язку з чим, станом на 27.02.2025 у нього виникла заборгованість в загальній сумі 75147,64 грн, а саме: заборгованість за сумою (тілом) кредиту - 14999,98 грн, заборгованість за відсотками 52647,66 грн, заборгованості по штрафам/пені - 7500,00 грн. 27.02.2025 між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ«Українські Фінансові Операції» укладено договір факторингу №27/02/2025, відповідно до умов якого до ТОВ«Українські Фінансові Операції» перейшло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №4644607 від 12.05.2024 в загальній сумі 75147,64 грн, а саме: заборгованість за сумою (тілом) кредиту - 14999,98 грн, заборгованість за відсотками 52647,66 грн, заборгованості по штрафам/пені - 7500,00 грн. У подальшому, оскільки дія договору №4644607 від 12.05.2024 не закінчилась, відповідачем, з дати факторингу 27.02.2025 донараховано відсотки за 68 календарних днів (15000 х 1,5%= 224,997 грн х 68 днів), за користування кредитом в сумі 15299,9796 грн. Оскільки відповідач ухиляється від виконання зобов'язань і заборгованість не погашає, має заборгованість перед позивачем за договором №4644607 від 12.05.2024 в загальній сумі 82947,62 грн, яка складається з суми заборгованості з тіла кредиту - 14999,98 грн, нарахованих первісним кредитором відсотків -52647,66 грн, 15299,9796 грн - відсотки нараховані ТОВ 'Українські Фінансові Операції». Крім того, відповідно до ст.625, ч.ч.10,11 ст.265 ЦПК України, зважаючи на те, що відповідач ухиляється від виконання свої зобов'язань за кредитним договором, просить зобов'язати д орган (особу), яка здійснюватиме примусове виконання рішення, нараховувати інфляційні витрати та 3% річних відповідно до ст.625 ЦПК України, за період з дня набрання судовим рішенням законної сили до моменту виконання рішення і стягнути нараховані суми на користь позивача.
Відповідач ОСОБА_1 подав відзив на позовну заяву у якому зазначив, що, відповідно до ЗУ №2120-ІX від 15.03.2022, під час дії воєнного стану, кредиторам забороняється нараховувати та стягувати штрафи, пеню та інші санкції, відсотки за користування кредитом не підлягають стягненню, якщо невиконання зобов'язань викликане військовою агресією та її наслідками. Також зазначеним законом передбачено, що всі штрафи та інші платежі, нараховані після 24.02.2022, підлягають списанню. Позивач нарахував відсотки та штрафи всупереч закону, у розрахунку боргу позивачем включено незаконні нарахування після 24.02.2022, а саме: відсотки, штрафні санкції, пеню. Такі нарахування суперечать вимогам закону та не можуть бути стягнуті судом. Розрахунок позивача є недостовірним і підлягає перерахунку. Просить відмовити у задоволенні позову у повному обсязі або зменшити суму боргу, виключивши всі незаконно нараховані відсотки, штрафи та пеню після 24.02.2022. Справу просить розглянути без його особистої участі.
Клопотання відповідача в частині витребування розрахунку залишено без задоволення за наявності останнього у матеріалах справи.
Представник позивача подав відповідь на відзив, відповідно до якого зауважив, спростування заперечень відповідача покладається на відповідача, а не на суд. Разом з тим, відповідачем не було подано до суду жодних розрахунків, які б спростовували правильність розрахунків заборгованості долучених до матеріалів справи позивачем, при цьому доводи сторони про необґрунтованість розрахунку кредитної заборгованості є безпідставними, якщо на його спростування сторона не надала власного розрахунку, оскільки спростування доказів позивача є процесуальним обов'язком саме відповідача, а не суду. Відповідачем не надано доказів повного та належного виконання зобов'язань за Договором № 4644607 від 12.05.2024 про надання коштів на умовах споживчого кредиту.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надав заяву, згідно якої просить розглядати справу без його участі.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, поважних причин своєї неявки суду не повідомив і від нього не надійшло заяви про відкладення розгляду справи, відзив на позовну заяву містить клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Враховуючи, що в справі є достатньо матеріалів, які вказують на права та взаємовідносини сторін, суд вважає можливим розглянути справу за відсутності сторін
Статтею 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних бо оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Як визначено ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Отже, положення Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання, як електронного підпису або електронного цифрового підпису вiдповiдно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Згідно з ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Судом встановлено, що 12.05.2024 між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 шляхом підпису електронним підписом позичальника (29146), укладено договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту №4644607, відповідно до умов договору: сума кредиту 15000,00 грн, строк кредитування 360 днів, з 12.05.2024 до 07.05.2025, стандартна денна процентна ставка 1,5%, реквізити електронного платіжного засобу № НОМЕР_1 , у разі невиконання/неналежного виконання договору передбачено сплату штрафу,
Таким чином підписаним договором чітко визначено суму кредиту, відсотки за користування кредитними коштами, штрафні санкції у разі невиконання зобов'язань, отже між сторонами було досягнуто згоди щодо істотних умов кредитного договору, такий правочин, згідно з вимогами статті 204 ЦК України, створює презумпцію правомірності правочину, у зв'язку з чим договір, згідно зі статтею 629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами, а зобов'язання за ним, відповідно до приписів статті 526 ЦК України, мають виконуватися належним чином відповідно до закону та умов договору.
Оскільки ОСОБА_1 , уклавши договір в електронній формі за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, погодився з умовами, які вважав зручними для себе, та підтвердив умови отримання кредиту, укладення кредитного договору в запропонованій формі відповідало внутрішній волі відповідача, цей правочин, відповідно до Закону України «Про електронну комерцію», вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Отримання відповідачем кредитних коштів 12.05.2024 в сумі 15000,00 грн підтверджується довідкою ТОВ «Пейтек» від 06.03.2025 №20250306-229 (маска картки НОМЕР_1 ) та даними АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК», наданими на виконання ухвали суду.
Відповідно до розрахунку ТОВ «Лінеура Україна», заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором №4644607 від 12.05.2024, станом на 27.02.2025, з урахуванням внесених коштів, становить 75147,64 грн, з яких: заборгованість за сумою кредиту - 14999,98 грн, заборгованість за нарахованими відсотками 52647,66 грн, заборгованість по нарахованим штрафам - 7500,00 грн.
27.02.2025 між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ«Українські Фінансові Операції» укладено договір факторингу №27/02/2025, відповідно до умов якого до ТОВ«Українські Фінансові Операції», у тому числі, перейшло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №4644607 від 12.05.2024 в загальній сумі 75147,64 грн.
Отже, внаслідок укладення договору факторингу відбулася заміна кредитора, і саме ТОВ «Українські Фінансові Операції» набуло статусу нового кредитора/стягувача за кредитним договором.
У подальшому, ТОВ«Українські Фінансові Операції», за вказаним кредитним договором, у межах строку його дії, за період з 28.02.2025 по 06.05.2025, з розрахунку основного боргу 14999,98 грн, процентна ставка 1,5%, донарахувало відсотки за користування грошовими коштами в загальній сумі 15300,00грн.
Згідно зі ст.1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Відповідно до ст.512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно зі ст.514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.
Статтею 1082 ЦК України передбачено, що боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.
Предметом доказування під час судового розгляду є факти, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення, як встановлено ч. 2 ст. 77 ЦПК України.
Згідно з ч.1 ст.77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Відповідно до ч.5 ст.12 ЦПК України, суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість: керує ходом судового процесу; сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; роз'яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов'язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов'язків.
Відповідно до ст.81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Суд наголошує, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує.
Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.
У відповідності до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Згідно з ч.1 ст.527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Частиною 1 статті 530 ЦК України визначено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Стаття 611 ЦК України регламентує, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.
За змістом ч.1 та ч.2 ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.
Таким чином, встановивши факт укладення кредитного договору та отримання відповідачем ОСОБА_1 коштів за договором кредиту та їх неповернення у повному обсязі у відповідності до умов вказаного договору та у строки визначені сторонами, зважаючи на зміну кредитора, суд вважає позовні вимоги в частині стягнення тіла кредиту в сумі 14999,98 грн обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Що стосується доводів позивача про відповідність вимогам законодавства погодженої сторонами денної відсоткової ставки в розмірі 1,50% по кредитному договору, суд виходить з наступного.
Частиною 2 статті 1056-1 ЦК України передбачено, що розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Разом з цим, 22.11.2023 прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» №3498-ІХ, який набрав чинності 24.12.2023. Указаним Законом ( п.п.6 п.5 розділу I) внесено зміни до Закону України «Про споживче кредитування», зокрема статтю 8 доповнено частиною п'ятою такого змісту «Максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %».
При цьому, відповідно до ч.17 розділу ІV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування», тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %.
Отже, норми, які регулюють питання споживчого кредитування, передбачають, що на перехідний період а саме: починаючи з 24.12.2023 по 22.04.2024 включно, денна процентна ставка має бути не більше 2,5% на день; з 23.04.2024 по 20.08.2024 - не більше 1,5% на день; з 21.08.2024 і надалі не більше 1% на день.
Також, ч.2 розділу 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» №3498-ІХ встановлено, що дія п.п.6 п.5 розділу I цього Закону (максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %) поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.
Договір №4644607 між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 укладено 12.05.2024, тобто після набрання чинності 24.12.2023 Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», відтак на нього не розповсюджується ч.17 розділу ІV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» і станом на дату укладення договору кредитодавець мав застосовувати максимальний розмір денної процентної ставки, встановлений Законом України «Про споживче кредитування» у розмірі 1%.
Із наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що заборгованість відповідача за відсотками нараховувалась за відсотковою ставкою 1,5 %, що суперечить вимогам вищезазначених норм законодавства. Відповідно до ч.4 ст.8 Закону України «Про споживче кредитування» денна процентна ставка розраховується у процентах за формулою: ДПС = (ЗВСК/ЗРК) / t ? 100 %, де ДПС - денна процентна ставка; ЗВСК - загальні витрати за споживчим кредитом; ЗРК - загальний розмір кредиту; t - строк кредитування у днях.
Відтак, за період із 12.05.2024 до 06.05.2025, в межах строку дії договору, з урахуванням положень ч.5 ст.12 Закону України «Про споживче кредитування», розрахунок заборгованості за відсотками за договором про надання споживчого кредиту слід проводити з урахуванням максимальної денної процентної ставки 1% визначеної ч.5 ст.8 Закону України «Про споживче кредитування», тож вимоги про стягнення з відповідача заборгованість по відсотках за кредитним договором №4644607 від 12.05.2024 підлягають частковому задоволенню в сумі 45298,44 грн.
З приводу вимогпро стягнення заборгованості по нарахованим штрафам - 7500,00 грн та про нарахування інфляційних витрат та 3% річних відповідно до ст. 625 ЦК України, ч.ч.10,11 ст.265 ЦПК України в порядку примусового виконання рішення суду, то вони задоволенню не підлягають з таких підстав.
24.02.2022 Законом України «Про правовий режим воєнного стану в Україні» введено режим воєнного стану. Відповідно до п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 №64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 №2102-IX, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Враховуючи зазначені положення закону, вимоги про стягнення штрафу, нарахування інфляційних витрат та 3% річних відповідно до ст.625 ЦК України в порядку примусового виконання рішення суду, задоволенню не підлягають.
Щодо відшкодування понесених судових витрат, суд виходить з такого.
Відповідно до ст.137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
За приписами ч.ч.1,2 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються, у разі задоволення позову - на відповідача.
Відповідно до ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Представником позивача надані документи, які підтверджують понесені позивачем витрати на правничу допомогу в сумі 10000,00 грн, а саме: свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю, договір про надання юридичних послуг №01/08/2024-А від 01.08.2024, заявку №4644607 на виконання доручення до договору №01/08/2024-А від 01.08.2024, акт прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) №4644607 від 18.09.2025 та детальний опис робіт (наданих послуг).
Відповідачем не подано обґрунтованого клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
У зв'язку із частковим задоволенням позовних вимог, невизначеності у фінансовому еквіваленті суми в частині позовних вимог у задоволенні яких, у тому числі, відмовлено (нарахування інфляційних витрат та 3% річних відповідно до ст.625 ЦК України в порядку примусового виконання рішення суду, з відповідача необхідно стягнути сплачений судовий збір в сумі 1761,08 грн та понесені витрати на надання правничої допомоги в сумі 7270,00 грн.
На підставі викладеного та керуючись ст. 223, 259, 263-265, 268, 280-288, 353 ЦПК України, суд,
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції», заборгованість за кредитним договором №4644607 від 12.05.2024 в загальній сумі 60298 (шістдесят тисяч двісті дев'яносто вісім) грн 42 коп (яка складається з суми заборгованості за загальною сумою (тіло кредиту) - 14999,98 грн та відсотків за користування кредитом в сумі 45298,44 грн).
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції», судовий збір в сумі 1761 (одна тисяча сімсот шістдесят одна) грн 08 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції», понесені витрати на надання правничої допомоги в сумі 7270 (сім тисяч двісті сімдесят) грн 00 коп.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ», юридична адреса: вулиця Набережно-Корчуватська,27, приміщення 2, місто Київ, 03045, код ЄДРПОУ 40966896.
Відповідач - ОСОБА_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Суддя Український В.В.