Справа № 361/6004/25
Провадження № 2/361/2097/25
30.03.2026
30 березня 2026 року м. Бровари
Броварський міськрайонний суд Київської області у складі:
головуючої судді Гізатуліної Н.М.
за участю секретаря судового засідання Охріменко Є.І.
позивача ОСОБА_1
представника третьої особи Фрунзе Т.В.
розглянувши цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Орган опіки та піклування виконавчого комітету Броварської міської ради Броварського району Київської області, про позбавлення батьківських прав, -
ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним позовом.
Позов мотивував тим, що його рідний брат ОСОБА_3 та ОСОБА_2 02 липня 2012 року зареєстрували шлюб, у якому ІНФОРМАЦІЯ_1 народився син - ОСОБА_4 .
До 2020 року ОСОБА_4 проживав з батьками у смт. Калита Броварського району Київської області, проте у зв'язку з тим, вони вели асоціальний спосіб життя, зловживали спиртними напоями, мали наркотичну залежність, племінник почав проживати з ним.
З того часу він фактично замінив племіннику і батька, і матір, піклується про нього утримує та виховує.
ІНФОРМАЦІЯ_2 його брат ОСОБА_3 та батько ОСОБА_4 , внаслідок зловживання наркотичними засобами, помер.
Мати ОСОБА_4 - ОСОБА_2 веде аморальний спосіб життя, зловживає спиртними напоями, після смерті ОСОБА_3 , вона самоусунулась від виконання батьківських обов'язків щодо свого сина ОСОБА_4 , не цікавиться його життям, не приймає участі у його вихованні, матеріальної допомоги на його утримання не надає.
Крім того, 20 травня 2025 року ОСОБА_2 надала нотаріально посвідчену заяву, про те, що з 2020 року не проживає спільно із сином ОСОБА_4 , його не виховує, не надає фінансової допомоги. Засвідчила, що з 2020 року її син ОСОБА_4 проживає разом із рідним дядьком ОСОБА_1 , який його виховує, матеріально утримує та піклується про нього. Зазначила, що не бажає надалі приймати участь у вихованні та утриманні сина. У разі вирішення питання щодо позбавлення її батьківських прав, не заперечує про ти цього. Під час судового розгляду, позовні вимоги визнає. Одночасно не заперечує, щоб опікуном її сина ОСОБА_4 був його дядько ОСОБА_1 .
Вважає, що відсутність протягом тривалого часу піклування, виховання та утримання сина ОСОБА_4 його матір'ю ОСОБА_2 є підставою для позбавлення її батьківських прав. Крім того, він переконаний, що поведінку ОСОБА_2 щодо її сина ОСОБА_4 у кращу сторону змінити неможливо.
Враховуючи викладене просив суд позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно її сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу передано на розгляд судді Гізатуліній Н.М.
Ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області від 09 червня 2025 року відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження.
Ухвалою суду від 24 липня 2025 року замінено третю особу Службу у справах дітей Броварської ради Броварського району Київської області на Орган опіки та піклування в особі виконавчого комітету Броварської міської ради Броварського району Київської області та зобов'язано надати висновок про доцільність чи недоцільність позбавлення батьківських прав відповідача ОСОБА_2 відносно її неповнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області від 05 березня 2026 року закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті 30 березня 2026 року о 11 год. 00 хв., задоволено заяву позивача про виклик свідків.
У судовому засіданні позивач підтримав вимоги позовної заяви, просив їх задовольнити.
Відповідачка, у судове засідання не з'явилась, про час, місце та дату розгляду справи повідомлялась належним чином про що в матеріалах справи наявні відповідні докази. Причини неявки суду не відомо.
У установлений судом строк відповідачка відзив на позовну заяву не надала, тому відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України суд вирішує справу за наявними матеріалами.
У судовому засіданні представник Органу опіки та піклування виконавчого комітету Броварської міської ради Броварського району Київської області Фрунзе Т.В. позов підтримала та просила його задовольнити.
Щодо визнання відповідачкою позову
Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 155 Сімейного кодексу України (далі - СК України) батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства.
Визнання матір'ю позову про позбавлення її батьківських прав не може бути єдиною підставою для задоволення позову, оскільки відмова батьків від дитини суперечить моральним засадам суспільства та не відповідає інтересам дитини.
Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Верховний Суд у постанові від 22 листопада 2023 року у справі № 214/5134/22, від 29 листопада 2023 року у справі № 607/15704/22 дійшов висновку проте, що суди не можуть покласти в основу свого рішення лише факт визнання позову відповідачем, не дослідивши обставин справи.
Крім того, у постанові від 10 листопада 2023 року у справі № 401/1944/22 Верховний Суд указав, що відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства й не відповідає інтересам дитини, а тому подання відповідачкою заяви про визнання позову про позбавлення її батьківських прав, не можуть слугувати єдиною підставою для задоволення позову. Крім того, саме лише подання заяви про визнання позову у справі про позбавлення батьківських прав не може бути підставою для звільнення позивача від обов'язку надання інших доказів на підтвердження наявності обставин, передбачених ч. 1 ст. 164 СК України, для позбавлення батьківських прав.
Як вбачається із заяви від 20 травня 2025 року, зареєстрованої в реєстрі № 762 та посвідченої приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Саверою М.В., ОСОБА_2 зазначила, що у разі вирішення питання щодо позбавлення її батьківських прав, не заперечує про ти цього. Під час судового розгляду, позовні вимоги визнає (а. с. 17).
Крім цього, на засіданні комісії з питань захисту прав дитини ОСОБА_2 також не заперечувала щодо позбавлення її батьківських прав по відношенню до сина ОСОБА_5 .
Суд зауважує, що саме лише подання заяви про визнання позову у справі про позбавлення батьківських прав не може бути підставою для звільнення позивача від обов'язку надання інших доказів на підтвердження наявності обставин, передбачених ч. 1 ст. 164 СК України, для позбавлення батьківських прав.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Згідно з принципом диспозитивності суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч. 1 ст. 13 ЦПК України).
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Суд, заслухавши пояснення позивача, думку дитини, представника третьої особи, свідка, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.
Суд встановив, що ОСОБА_3 та ОСОБА_2 є батьками малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , свідоцтво про народження серії НОМЕР_1 (а. с. 9).
Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , батьками ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_4 , є ОСОБА_6 та ОСОБА_7 (а. с. 13).
Згідно з свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 , батьками ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , є ОСОБА_6 та ОСОБА_8 (а. с. 11).
ОСОБА_3 , помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , свідоцтво про смерть серія НОМЕР_4 (а. с. 10).
З акту обстеження житлово-побутових умов від 12 травня 2025 року вбачається, що ОСОБА_1 фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 разом з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 з 2020 року (а. с. 15).
Відповідно до акту обстеження від 01 травня 2025 року, який складений депутатом Калитянської селищної ради об'єднаної територіальної громади Головченко С.В., вбачається, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , фактично не проживає за адресою: АДРЕСА_2 з 2020 року (а. с. 16).
З огляду на педагогічну характеристику від 02 травня 2025 року, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , учня 4-К класу Броварського ліцею № 7, вбачається, що ОСОБА_9 закінчив 1 клас Калитянської ЗОШ, 01 вересня 2020 року перейшов до Броварського ліцею № 7, пішов до 2-К класу, де навчався за освітньою програмою НУШ. Дитина проживає з рідним дядьком, який опікується ним на загальних засадах. Питанням виховання і розвитку дитини в сім'ї ніхто з батьків, крім дядька не займається (а. с. 12).
Відповідно до довідки Комунального некомерційного підприємства Броварської міської ради Броварського району Київської області «Броварський міський центр первинної медико-санітарної допомоги» амбулаторії № 2 від 05 травня 2025 року, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , відвідує педіатра в супроводі дядька ОСОБА_1 (а. с. 14).
Згідно з заявою ОСОБА_2 від 20 травня 2025 року, зареєстрованої в реєстрі № 762 та посвідченої приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Саверою М.В., з 2020 року вона не проживає спільно із сином ОСОБА_4 , його не виховує, не надає фінансової допомоги. З 2020 року її син ОСОБА_4 проживає разом із рідним дядьком ОСОБА_1 , який його виховує, матеріально утримує та піклується про нього. Вона не бажає надалі приймати участь у вихованні та утриманні сина. У разі вирішення питання щодо позбавлення її батьківських прав, не заперечує про ти цього. Під час судового розгляду, позовні вимоги визнає. Одночасно не заперечує, щоб опікуном її сина ОСОБА_4 був його дядько ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (а. с. 17).
Рішенням Виконавчого комітету Броварської міської ради Броварського району Київської області від 09 вересня 2025 року № 809 затверджено висновок органу опіки та піклування про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 по відношенню до малолітнього сина, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Як вбачається із зазначеного висновку близько 4- ох років ОСОБА_1 фактично виконує батьківські обов'язки щодо свого племінника ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Відповідно до довідки від 16 травня 2025 року № 16/05-25 ОСОБА_1 працює у ТОВ «АЙСБУД» на посаді бетоняра.
Згідно з військовим квитком, виданим ІНФОРМАЦІЯ_6 29 листопада 1994 року (серія УН № 0979475), ОСОБА_1 виключений з військового обліку за п. п. 6 п. 6 ст. 37 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу».
Відповідно до листа виконавчого комітету Калитянської селищної ради від 14 серпня 2025 року № 01-13/292 умови проживання ОСОБА_2 за вказаною адресою не вдалося, у зв'язку з тим, що вона зловживає спиртними напоями та постійно перебуває у стані алкогольного сп'яніння, веде аморальний спосіб життя, її поведінка дуже агресивна. Вона самозахватом зайняла будинок, власник якого проходить військову службу. Наразі у Броварському міськрайонного судді Київської області відкрито провадження у справі № 361/4449/25 за позовом Органу опіки та піклування в особі виконавчого комітету Калитянської селищної ради до ОСОБА_2 , третя особа Служба у справах дітей Калитянської селищної ради про позбавлення батьківських прав відносно її малолітнього сина ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , та стягнення аліментів. Розпорядженням виконавчого комітету Калитянської селищної ради від 10 березня 2021 року № 74 ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , поставлений на облік, як дитина, яка перебуває у складних життєвих обставинах. Рішенням виконавчого комітету Калитянської селищної ради від 09 грудня 2024 року № 252 ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , відібраний від матері у зв'язку з виникненням безпосередньої загрози для життя та здоров'я дитини.
Броварське районне управління поліції Головного управління Національної поліції у Київській області, згідно з даних інформаційно-комунікаційної системи «Інформаційний портал Національної поліції України», повідомило, що протягом 2020 - 2025 років притягувалась до адміністративної відповідальності за: ст. 173 КУпАП, ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, ч. 2 ст. 175-1 КУпАП, ч. 1 ст. 178 КУпАП, ст. 183 КУпАП, ч. 2 ст. 184 КУпАП, до неї застосовувались стягнення у вигляді штрафів.
На засіданні комісії з питань захисту прав дитини ОСОБА_2 розповіла, що проживає в селищі Калита Броварського району Київської області, а її син проживає в місті Бровари та відвідує місцевий ліцей № 7. Зі слів матері, між нею та покійною свекрухою була усна домовленість, що ОСОБА_5 буде проживати в Броварах. Наразі хлопчик тривалий період часу проживає разом із хрещеним ОСОБА_11 . ОСОБА_2 не заперечувала щодо позбавлення її батьківських прав по відношенню до сина ОСОБА_5 .
04 серпня 2025 року спеціалістом служби у справах дітей Броварської міської ради Броварського району Київської області, проведено бесіду з малолітнім ОСОБА_12 , під час якої хлопчик розповів, що йому 12 років, зазначив, що має багато друзів. Навчається у Броварському ліцеї № 7, улюблений предмет - фізкультура. Відвідує спортивну секцію з плавання. ОСОБА_5 повідомив, що проживає з дядьком, який є його хрещеним батьком. Зі слів дитини стало відомо, що раніше він проживав із матір'ю, батьком та бабою. Матір пішла від них після сварки з батьком, а згодом баба та батько померли.
Малолітній зазначив, що останній раз бачив матір близько півроку тому. Вона разом із його молодшим братом приїздила до нього. На запитання спеціаліста чи передала матір йому якісь солодощі та подарунки хлопчик відповів, що вона нічого йому не привезла.
На запитання спеціаліста чи проінформований ОСОБА_5 про намір дядька позбавити його матір батьківських прав хлопчик відповів, що знає про це та не заперечує.
Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги факт, що матір свідомо ухиляється від виконання батьківських обов'язків та нехтує ними, веде асоціальний спосіб життя, не піклується про фізичний і духовний розвиток дитини, не цікавиться її життям, не спілкується з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення, не забезпечує медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання, не виявляє інтересу до внутрішнього світу дитини, орган опіки та піклування Броварської міської ради Броварського району Київської області вважає за доцільним позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 по відношенню до малолітнього сина, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Відповідно до листа виконавчого комітету Калитянської селищної ради від 05 березня 2026 року № 1.12.4-09/01/3941 ОСОБА_13 з 13 грудня 2024 року по теперішній час перебуває в комунальному закладі Калитянської селищної ради «Малий груповий будинок «Надія», справа № 361/4449/25 за позовом Органу опіки та піклування в особі виконавчого комітету Калитянської селищної ради до ОСОБА_2 , третя особа Служба у справах дітей Калитянської селищної ради про позбавлення батьківських прав відносно її малолітнього сина ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , та стягнення аліментів перебуває на розгляді у суді, рішення не ухвалене (а. с. 132).
Допитана, як свідок ОСОБА_14 повідомила суд, що є сусідкою ОСОБА_1 . З 2020 року ОСОБА_4 проживає разом з позивачем. Відповідачку жодного разу не бачила, дитиною вона не цікавиться взагалі. Вихованням та утриманням дитини займається ОСОБА_1 .
На думку дитини, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , його мати не виконує батьківські обов'язки, оскільки зловживає спиртними напоями, не цікавиться його життям, здоров'ям, навчанням, не забезпечує матеріально. Вважає, що її необхідно позбавити батьківських прав.
Статтею 51 Конституції України, ч. 2, 3 ст. 5 СК України передбачено, що сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Держава має заохочувати та підтримувати материнство і батьківство та забезпечувати пріоритет сімейного виховання дитини. При регулюванні сімейних відносин держава має максимально враховувати інтереси дитини.
Захист інтересів дитини знаходиться в одній площині поряд з такими фундаментальними правовими цінностями, як життя, здоров'я, свобода, безпека, справедливість. Захист інтересів дитини, її виховання обома батьками є запорукою становлення сильної держави, правового суспільства, оскільки зростаючи дитина перетворюється на правового партнера дорослих членів суспільства.
Декларація прав дитини, проголошена Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, як принципове положення визначила, що дитина повинна зростати в умовах турботи.
Відповідно до статті 18 Конвенції про права дитини, батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Пунктами 1, 2 ст. 3 Конвенції про права дитини передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (ч. 1 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства»).
Мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини (ст. 141 СК України).
Обов'язки батьків щодо виховання та розвитку дитини визначені ст. 150 СК України.
Здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності (ч. 1 ст. 155 СК України).
Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства. Кожен учасник сімейних відносин має право на судовий захист (ч. ч. 9-10 ст. 7 СК України).
Підстави позбавлення батьківських прав передбачені ч. 1 ст. 164 СК України. Зокрема, п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов'язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти.
Тлумачення змісту п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України дає змогу зробити висновок, що ухилення від виконання обов'язків щодо виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення й розвитку; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до дитини та її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти тощо.
Позбавлення батьківських прав є винятковим заходом, який тягне за собою істотні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (ст. 166 СК України). Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.
Висновок про те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який слід розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків, викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 29 липня 2021 року у справі № 686/16892/20, від 03 серпня 2022 року у справі № 306/7/20, від 07 грудня 2022 року у справі № 562/2695/20, від 11 січня 2023 року у справі № 461/7447/17, від 06 вересня 2023 року у справі № 545/560/21.
Повторна та тривала нездатність виконувати батьківські обов'язки, нехтування ними, призводить до того, що дитина залишається без батьківського піклування, контролю чи допомоги, необхідних для її фізичного чи психічного благополуччя, а умови та причини нездатності виконувати батьківські обов'язки чи їх нехтування неможливо усунути. На підтвердження цього заявником мають бути надані належні, достовірні та достатні докази.
Права батьків і дітей, які засновані на спорідненості, становлять основоположну складову сімейного життя, а заходи національних органів, спрямовані перешкодити реалізації цих прав, є втручанням у права, гарантовані ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Необхідно зробити все можливе, щоб зберегти особисті стосунки та, якщо це доречно, відновити сімейні стосунки.
У рішенні від 16 липня 2015 року у справі «Мамчур проти України» (заява № 10383/09) Європейський суд з прав людини зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв'язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам'ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України», заява № 39948/06, зазначено, що відповідне рішення має підкріплюватися достатньо переконливими і зваженими аргументами на захист інтересів дитини, і саме держава повинна переконатися в тому, що було проведено ретельний аналіз можливих наслідків пропонованого заходу з опіки для батьків і дитини.
У рішенні від 10 вересня 2019 року у справі «Странд Лоббен та інші проти Норвегії» (заява № 37283/13) Європейський суд з прав людини підкреслював, що взаємна радість, яку діти та батьки отримують у суспільстві один від одного, є основним елементом сімейного життя, і заходи держав-відповідачів, що перешкоджають цьому, рівносильні втручанню у право, гарантоване статтею 8 Конвенції. У випадках, коли відповідні інтереси дитини суперечать інтересам батьків, стаття 8 Конвенції вимагає, щоб органи влади держав-відповідачів встановлювали справедливий баланс цих інтересів і при встановленні балансу особливе значення надавалося найкращим інтересам дитини, які в залежності від свого характеру та важливості можуть переважати інтереси батьків. Як правило, найкращі інтереси дитини вимагають, з одного боку, щоб зв'язки дитини з її сім'єю підтримувалися, за винятком випадків, коли сім'я виявилася особливо непридатною для життя та розвитку дитини, оскільки порушення сімейних зв'язків означає від'єднання дитини від її коріння. З цього слідує, що сімейні зв'язки можуть бути розірвані лише за вкрай виняткових обставин і що має бути зроблено все для збереження особистих відносин та відновлення сім'ї.
У справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року Європейський суд з прав людини наголосив, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (пункт 54). Вирішення питання позбавлення батьківських прав має ґрунтуватися на оцінці особистості відповідача, його поведінки; факт заперечення відповідача проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (пункт 58).
За загальним правилом, доведення обставин свідомого, умисного ухилення відповідача від виконання батьківських обов'язків, які можуть бути підставою позбавлення останнього батьківських прав, покладено на позивача.
Водночас, якщо з моменту проживання дитини з одним із батьків пройшов значний період часу, інтереси дитини в такому разі можуть превалювати над інтересом того з батьків, який бажає відновити сімейні відносини зі своєю дитиною.
Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно із ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).
Враховуючи викладене, всебічно, повно, об'єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, з'ясувавши обставини, на які посилається позивач, як на підставу своїх вимог, оцінивши належним чином зібрані у справі докази кожен окремо на їх достовірність та допустимість, а також їх достатність та взаємний зв'язок у сукупності, установивши, що ОСОБА_2 самоусунулась від виховання дитини, стосунків із сином не підтримує, не піклується як мати про дитину, не цікавиться станом його здоров'я, не піклується про фізичний, духовний і моральний розвиток, будь-якої матеріальної допомоги на утримання, лікування та розвиток не надає, не виконує своїх батьківських обов'язків, крім того не заперечує щодо позбавлення її батьківських прав по відношенню до сина ОСОБА_5 , суд дійшов висновку про доцільність позбавлення її батьківських прав, оскільки це буде відповідати інтересам дитини.
Відтак, позов ОСОБА_1 є обґрунтованим та підлягає задоволенню.
Разом з цим, суд роз'яснює відповідачці, що у разі зміни свого ставлення до дитини, зміни обставин, що стали підставою для позбавлення батьківських прав, відповідачка не позбавлена можливості звернутися до суду в загальному порядку з підстав, передбачених ст. 169 СК України, з позовом про поновлення батьківських прав.
Щодо розподілу судових витрат
Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України).
Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (ч. 1, 2 ст. 133 ЦПК України).
Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву (ч. 8 ст. 141 ЦПК України).
Згідно із ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, судові витрати, пов'язані з розглядом справи покладаються у разі задоволення позову на відповідача.
ОСОБА_1 за подачу позову сплатив судовий збір у розмірі 1 211,20 грн, що підтверджується квитанцією від 28 травня 2025 року № 9380-0400-0627-2703.
Таким чином, із відповідачки на користь позивача необхідно стягнути судовий збір у розмірі 1 211,20 грн.
Керуючись ст. ст. 150, 164-169, 180, 181 СК України, ст. ст. 2, 4, 6-13, 19, 81, 89, 141, 142, 258, 259, 263-265, 268, 272, 273, 352, 354 ЦПК України, суд,-
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Орган опіки та піклування виконавчого комітету Броварської міської ради Броварського району Київської області, про позбавлення батьківських прав - задовольнити.
Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , батьківських прав відносно її сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1 211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 коп.
Роз'яснити відповідачці, що мати, батько, позбавлені батьківських прав, мають право на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав у разі зміни поведінки особи, позбавленої батьківських прав, та обставин, що були підставою для позбавлення батьківських прав.
Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
Позивач: ОСОБА_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_5 .
Відповідачка: ОСОБА_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_3 , РНОКПП - НОМЕР_6 .
Третя особа: Орган опіки та піклування виконавчого комітету Броварської міської ради Броварського району Київської області, місце знаходження: Київська область, м. Бровари, вул. Героїв України, 15.
Суддя Н.М. Гізатуліна