12 травня 2026 року
м. Київ
справа №440/12281/25
адміністративне провадження №К/990/18363/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Стеценка С.Г.,
суддів: Тацій Л.В., Шевцової Н.В.,
перевіривши касаційну скаргу Полтавської обласної прокуратури на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 24.03.2026 у справі №440/12281/25 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - Полтавська обласна прокуратура про визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Міністерства юстиції України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - Полтавська обласна прокуратура, в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства юстиції України № 2286/5 від 22.08.2025 в частині визнання прийнятими з порушенням Закону України " Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та анулювання рішень від 09.04.2025 №78292676, №78291757, №78294384, №78293409, №78299974, №78298945, №78299501 державного реєстратора Виконавчого комітету Великобудищанської сільської ради Полтавської області Лисоконя Вадима Анатолійовича;
- зобов'язати Міністерство юстиції України повернути права ОСОБА_1 , зареєстровані за рішеннями від 09.04.2025 №78292676, №78291757, №78294384, №78293409, №78299974, №78298945, №78299501 державного реєстратора Виконавчого комітету Великобудищанської сільської ради Полтавської області Лисоконя Вадима Анатолійовича, у стан, що існував до вчинення реєстраційних дій на підставі наказу Міністерства юстиції України № 2286/5 від 22.08.2025.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 15.12.2025 відмовлено в задоволенні позову.
Не погоджуючись з вказаним рішенням, позивач звернувся до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою.
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 24.03.2026 апеляційну скаргу задоволено.
Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 15.12.2025 по справі № 440/12281/25 скасовано та ухвалено нову постанову, якою позов задоволено.
Визнано протиправним та скасовано наказ Міністерства юстиції України № 2286/5 від 22.08.2025 в частині визнання прийнятими з порушенням Закону України " Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та анулювання рішень від 09.04.2025 №78292676, №78291757, №78294384, №78293409, №78299974, №78298945, №78299501 державного реєстратора Виконавчого комітету Великобудищанської сільської ради Полтавської області Лисоконя Вадима Анатолійовича.
Зобов'язано Міністерство юстиції України вчинити дії по приведенню реєстрації рішень від 09.04.2025 №78292676, №78291757, №78294384, №78293409, №78299974, №78298945, №78299501 державного реєстратора Виконавчого комітету Великобудищанської сільської ради Полтавської області Лисоконя Вадима Анатолійовича, у стан, що існував до вчинення реєстраційних дій на підставі наказу Міністерства юстиції України № 2286/5 від 22.08.2025.
23.04.2026 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Полтавської обласної прокуратури, в якій скаржник просить скасувати постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 24.03.2026 та ухвалити постанову, якою залишити в силі рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 15.12.2025.
Як вбачається з відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень постанова суду апеляційної інстанції прийнята та складено її повний текст 24.03.2026.
Касаційна скарга подана до Верховного Суду за допомогою системи «Електронний суд» 23.04.2026, тобто в межах строку на касаційне оскарження судових рішень.
Ухвалою Верховного Суду від 10.05.2026 касаційну скаргу Полтавської обласної прокуратури на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 24.03.2026 у справі №440/12281/25 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - Полтавська обласна прокуратура про визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання вчинити певні дії- залишено без руху та надано скаржнику десятиденний строк з дня вручення копії ухвали для усунення недоліків.
Згідно з довідкою про доставку електронного листа ухвала про залишення касаційної скарги без руху доставлена до електронного кабінету скаржника - 01.05.2026 о 13:47.
05.05.2026 на виконання вимог ухвали Верховного Суду від 01.05.2026 скаржником направлено до Верховного Суду заяву про усунення недоліків шляхом надання платіжної інструкції про сплату судового збору.
Вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження, Верховний Суд зазначає наступне.
Судом перевірено зарахування коштів на рахунок Державної казначейської служби України.
Відповідно до положень пункту 8 статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Право на касаційне оскарження регламентовано положеннями статті 328 КАС України, частиною першою якої визначено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Такі випадки визначені у частині четвертій статті 328 КАС України, згідно із якою підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Положеннями статті 330 КАС України визначені вимоги до форми і змісту касаційної скарги, відповідно до пункту 4 частини другої якої у касаційній скарзі зазначається, зокрема, підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
У разі ж подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України заявник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися.
У разі, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо неналежного дослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому на думку скаржника останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.
У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах другій і третій статті 328 цього кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає порушення норм процесуального права чи неправильне застосування процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).
При цьому, у частині п'ятій статті 328 КАС України міститься перелік випадків, за яких судові рішення не підлягають касаційному оскарженню.
Так, відповідно до пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Спір, який виник у цій справі розглядався судом першої інстанції за правилами спрощеного позовного провадження. Водночас, вирішуючи питання щодо можливості відкриття касаційного провадження, суд виходить із такого.
В обґрунтування права на касаційне оскарження скаржник зазначає, що касаційна скарга має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.
Аналіз доводів касаційної скарги в сукупності з встановленими в судових рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій обставинами та наданою їм правовою оцінкою дають підстави для висновку про наявність в цьому випадку обставини, наведених у підпункті «а» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
Як було зазначено вище, відповідно до частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. При цьому, виключно у випадках наведених у пунктах 1- 4 наведеної вище норми процесуального Закону.
Скаржник, обґрунтовуючи право на подання касаційної скарги посилається на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України, а саме відсутній висновок Верховного Суду з питання застосування норми права (ст. 131-1 Конституції України, ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», ст. 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень») у подібних правовідносинах, зокрема щодо дотримання вимог ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» під час оскарження прокурором рішень у сфері державної реєстрації прав щодо нерухомого майна яке було предметом спору у справі за участі прокурора.
Аналіз доводів касаційної скарги в сукупності з встановленими в судових рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій обставинами та наданою їм правовою оцінкою дають підстави для висновку про наявність обставин, визначених пунктом 3 частини четвертої та пунктом «а» частини п'ятої статті 328 КАС України, що в свою чергу є підставою для відкриття касаційного провадження для здійснення судом належної оцінки та перевірки доводів, наведених скаржником на підставі доказів, які містяться у матеріалах справи.
Касаційна скарга відповідає вимогам статті 330 КАС України, подана з дотриманням установленого процесуальним законом строку на касаційне оскарження, підстави для повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження, відсутні.
Керуючись статтями 328, 329, 330, 334 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд
Відкрити касаційне провадження за касаційною скаргою Полтавської обласної прокуратури на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 24.03.2026 у справі №440/12281/25 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - Полтавська обласна прокуратура про визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання вчинити певні дії.
Витребувати з Полтавського окружного адміністративного суду справу №44440/12281/25.
Надіслати учасникам справи копію цієї ухвали в порядку, встановленому статтею 251 КАС України.
Встановити строк для подачі відзиву на касаційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цієї ухвали та роз'яснити, що до відзиву додаються докази надсилання (надання) його копій та доданих до нього документів іншим учасникам справи.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач С.Г. Стеценко
Судді Л.В. Тацій
Н.В. Шевцова