12 травня 2026 року
м. Київ
справа № 360/2281/19
адміністративне провадження № К/990/26456/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Юрченко В.П.,
суддів: Васильєвої І.А., Ханової Р.Ф.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 16 січня 2025 року (суддя Пляшкова К.О.) та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 19 травня 2025 року (головуючий суддя Компанієць І.Д., судді: Блохін А.А., Гаврищук Т.Г.) у справі №360/2281/19 за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Луганській області про визнання протиправними та скасування наказів та податкових повідомлень-рішень,
Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Головного управління ДФС у Луганській області (правонаступник ГУ ДПС у Луганській області) про визнання протиправними та скасування наказів Головного управління Державної фіскальної служби у Луганській області про проведення позапланової документальної невиїзної перевірки №322 від 26 травня 2017 року; № 427 від 25.07.2017; податкові повідомлення-рішення від 28 листопада 2017 року №0033751314; № 0030721314; № 0030641314; № 0030621314; № 0030631314; № 0033731314; №0030611314; № 0030591314; № 0030601314.
Ухвалою Луганський окружний адміністративний суд від 26 жовтня 2021 року закрив провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Луганській області про визнання протиправними та скасування наказів та податкових повідомлень-рішень в частині визнання протиправним та скасування наказів про проведення позапланової документальної невиїзної перевірки № 322 від 26 травня 2017 року та № 427 від 25 липня 2017 року.
Справа розглядалася судами неодноразово.
Рішенням Луганський окружний адміністративний суд від 12 листопада 2021 року, залишеним без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 30 жовтня 2023 року позов задовольнив. Визнав протиправними та скасував податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Луганській області від 28 листопада 2017 року №0033751314, №0030721314, №0030641314, №0030621314, №0030631314, №0033731314, №0030611314, №0030591314, №0030601314. Здійснив розподіл судових витрат.
Верховний Суд постановою від 17 жовтня 2024 року касаційну скаргу Головного управління ДПС у Луганській області задовольнив частково. Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2021 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 30 жовтня 2023 року у справі №360/2281/19 скасував. Справу №360/2281/19 направив на новий розгляд до суду першої інстанції.
Підставою для направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції слугувало те, що суди попередніх інстанцій, розглядаючи справу, дійшли до передчасного висновку про задоволення позовних вимог виключно з мотивів скасування ухвали слідчого судді про призначення перевірки, за наслідками якої прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення, оскільки судами при вирішенні справи не було враховано ту обставину, що ОСОБА_1 оскаржила наказ про призначення перевірки №322 від 26 травня 2017 року у справі №812/821/17, який є предметом розгляду і в справі №360/2281/19.
За наслідками повторного перегляду справи Луганський окружний адміністративний суд рішенням від 16 січня 2025 року, залишеним без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 19 травня 2025 року у задоволенні позовних вимог відмовив.
Відмовляючи у задоволенні позову, суди виходили з правомірності прийнятих контролюючим органом спірних податкових повідомлень-рішень, враховуючи факт перевищення позивачем у II кварталі 2015 року суми граничного розміру обсягу доходу, що підтверджено судовими рішеннями у справі № 812/111/18.
Також суди відзначили, що означене порушення та незаконне перебування ФОП ОСОБА_1 на спрощеній системі оподаткування призвело до визначення контролюючим органом суми податкових зобов'язань з єдиного податку, з податку на доходи фізичних осіб, військового збору, податку на додану вартість, єдиного внеску тощо.
У зв'язку з цим, суди виснувались, що контролюючий орган дійшов правомірного висновку щодо порушень за результатами акта перевірки від 19 жовтня 2017 року № 302/12-32-13-14/ НОМЕР_1 з приводу перевищення ФОП ОСОБА_1 у ІІ кварталі 2015 року річної суми доходу 20 млн грн, у зв'язку з чим вона повинна була з 01 липня 2015 року перейти на загальну систему оподаткування, а також нараховувати єдиний внесок у розмірі 34,7%, виходячи із суми чистого доходу (з урахуванням норми пункту 3 частини 1 статті 7 розділу ІІІ Закону № 2464-VI щодо максимальної величини бази нарахування єдиного внеску). При цьому, суди врахували, що база оподаткування є однією, як для рішень, що оскаржувались у справі №812/111/18, так і для податкових повідомлень-рішень, що є предметом оскарження у справі №360/2281/19, та вище описаними рішеннями суду підтверджено правомірність визначення контролюючим органом такої бази.
Не погоджуючись із судовими рішеннями позивачка звернулася із касаційною скаргою, у якій просить скасувати рішення Луганського окружного адміністративного суду від 16 січня 2025 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 19 травня 2025 року та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог.
Підставою касаційного оскарження судових рішень у цій справі скаржником зазначено пункт 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Зокрема, позивачка в обґрунтування касаційної скарги зазначає, що суди першої та апеляційної інстанції неправильно застосували норми статті 78.1.11 ПК України, та дійшли до помилкового висновку про законність результатів позапланової перевірки, призначеної на підставі скасованої ухвали слідчого судді. На переконання позивачки, оскільки ухвала слідчого судді про призначення перевірки позивача скасована, то у такому разі відсутні підстави для проведення перевірки. Тому, позивачка вважає, що податкова перевірка позивача, за результатами якої прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення не можуть створювати жодних правових наслідків. Відповідно, такі рішення є протиправними та підлягають скасуванню.
Виходячи з підстав касаційного оскарження, з огляду на які було відкрито касаційне провадження, колегія суддів переглядає судові рішення в частині правильності висновків судів попередніх інстанцій про дотримання вимог законності при призначенні та проведенні перевірки, що була ініційована на підставі ухвали слідчого судді.
У частині, що стосується суті порушень та їх правової оцінки, позивачка судові рішення не оскаржувала, відповідних доводів в касаційній скарзі не наводила, а відтак ці обставини не є предметом перегляду судом касаційної інстанції.
Таким чином, у цій справі можливий касаційний перегляд рішення Луганського окружного адміністративного суду від 16 січня 2025 року та постанови Першого апеляційного адміністративного суду від 19 травня 2025 року виключно в межах доводів касаційної скарги щодо дотримання вимог законності при призначенні та проведенні перевірки. В іншій частині зазначені судові рішення судом касаційної інстанції не переглядаються.
Верховний Суд ухвалою від 09 липня 2025 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 16 січня 2025 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 19 травня 2025 року.
Заперечуючи проти касаційної скарги, відповідач у відзиві на касаційну скаргу просить рішення Луганського окружного адміністративного суду від 16 січня 2025 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 19 травня 2025 року залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.
Верховний Суд, обговоривши доводи касаційної скарги, переглядаючи судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Вирішуючи спір, суди попередніх інстанцій встановили такі обставини справи.
Головним управлінням ДФС у Луганській області на виконання ухвали слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 20.12.2016, на підставі пп.20.1.4 п.20.1 ст.20, пп.78.1.11 п.78.1 ст. 78, п. 82.2 ст. 82 Податкового Кодексу України, п.2 ст. 13 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» видано наказ №322 від 26 травня 2017 року про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки фізичної особи - платника податків ОСОБА_1 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01 травня 2015 року по 21 жовтня 2016 року, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01 січня 2015 року по 21 жовтня 2016 року, тривалістю 5 (п'ять) робочих днів/
На виконання зазначеного наказу видано повідомлення від 26 травня 2017 року №66, який разом з наказом №322 від 26 травня 2017 року направлено на адресу позивача.
За результатами перевірки, проведеної на підставі наказу №322 від 26 травня 2017 року у період з 30 травня 2017 року по 06 червня 2017 року складено акт від 13 червня 2017 року № 159/12-32-13-14/ НОМЕР_1 .
Не погоджуючись з висновками, викладеними в акті 13 червня 2017 року №159/12-32-13-14/ НОМЕР_1 позивачка надала заперечення з відповідними документами.
За наслідками поданих позивачем заперечень до акту та документів контролюючий орган на підставі п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п.п. 78.1.5 п. 78.1 ст. 78, п. 82.2 ст. 82 ПК України видав наказ від 25 липня 2017 року №427 про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ФОП ОСОБА_1 .
За наслідками проведеної перевірки складено акт про результати документальної позапланової перевірки ФОП ОСОБА_1 від 19 жовтня 2017 року № 302/12-32-13-14/ НОМЕР_1 .
На підставі зазначеного акта відповідачем прийнято податкові повідомлення рішення від 28 листопада 2017 року №0033751314, №0030721314, №0030641314, №0030621314, №0030631314, №0033731314, №0030611314, №0030591314, №0030601314.
Не погодившись з рішеннями контролюючого органу, позивачка звернулася до суду з позовом про визнання їх протиправними та скасування.
Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України (тут і далі у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.
Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом.
Відповідно до положень підпункту 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 ПК документальна позапланова перевірка здійснюється за такої підстави, як отримання судового рішення суду (слідчого судді) про призначення перевірки, винесеного відповідно до закону.
Отже, однією з правових підстав для призначення документальної позапланової перевірки платника податків є отримання постанови органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, слідчого, прокурора, винесену ними відповідно до закону, про призначення перевірки.
Суди відзначили, що підставою для проведення позапланової невиїзної перевірки ФОП ОСОБА_1 та видання Головним управлінням ДФС у Луганській області наказу №322 від 26 травня 2017 року, слугувала ухвала слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 20 грудня 2016 року у справі № 752/21365/16-к.
В свою чергу, ухвалою Київського апеляційного суду від 01 квітня 2019 року скасовано ухвалу слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 20 грудня 2016 року, яка стала підставою для призначення позапланової документальної невиїзної перевірки позивачки за наказом від 26 травня 2017 року №322.
За позицією позивачки, скасування ухвали слідчого судді, є безумовною підставою для визнання протиправними та скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, які прийняті за наслідками перевірки, призначеної наказом ГУ ДФС у Луганській області №322 від 26 травня 2017 року.
Колегія суддів з цього приводу зазначає, що на момент прийняття наказу про проведення перевірки, складення акта про результати документальної позапланової невиїзної перевірки фізичної особи - платника податків ОСОБА_1 та прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень ухвала слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 20 грудня 2016 року була чинною і підлягала виконанню.
Ураховуючи наведене, колегія суддів Касаційного адміністративного суду доходить висновку, що оскільки податкова перевірка проводилась на виконання ухвали слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 20 грудня 2016 року (чинної на час проведення перевірки), то контролюючий орган діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
Твердження позивачки про необхідність задоволення позову виключно з підстав скасування ухвали слідчого судді про призначення перевірки, за наслідками якої прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення, є необґрунтованими, оскільки скасування ухвали про призначення перевірки, вже після її проведення, не може бути підставою для скасування донарахованих за наслідками перевірки податкових зобов'язань платника податків. На момент скасування ухвали (01 квітня 2019 року) Київським апеляційним судом остання вичерпала свою дію.
Ураховуючи наведене, Верховний Суд зазначає, що скасування апеляційним судом ухвали слідчого судді про проведення перевірки позивача не є самостійною та достатньою підставою для скасування оскаржуваних повідомлень-рішень, прийнятих у порядку, встановленому законом.
Крім того, суди при новому розгляді також встановили та зазначили, зокрема, що ОСОБА_1 звернулася до Луганського окружного адміністративного суду з позовом до ГУ ДФС у Луганській області про визнання протиправним та скасування наказу від 26 травня 2017 року № 322 та визнання протиправними дій з проведення перевірки.
Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 13 липня 2017 року у справі №812/821/17, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 29 серпня 2017 року, у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до ГУ ДФС у Луганській області про визнання протиправним та скасування наказу про проведення позапланової невиїзної документальної перевірки, визнання протиправними дій з проведення перевірки відмовлено.
У постанові суду у справі №812/821/17 зроблено висновок, що наказ ГУ ДФС у Луганській області від 26 травня 2017 року №322 про проведення позапланової документальної невиїзної перевірки прийнятий на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та ПК України.
Постановою Верховного Суду від 08 квітня 2021 року у справі №812/821/17 постанову Луганського окружного адміністративного суду від 13 липня 2017 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду 29 серпня 2017 року залишено без змін.
Крім того, суди встановили, що ОСОБА_1 також ініціювала позов до ГУ ДФС у Луганській області про визнання протиправними та скасування вимоги про сплату боргу від 28 листопада 2017 року № 0030691314, рішень від 28 листопада 2017 року № 0030671314, №0030701314, прийнятих на підставі акта від 19 жовтня 2017 року № 302/12-32-13-14/ НОМЕР_1 .
Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 23 травня 2018 року у справі №812/111/18, залишеним без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 01 серпня 2018 року відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_1 до ГУ ДФС у Луганській області про визнання протиправними та скасування вимоги про сплату боргу від 28 листопада 2017 року № 0030691314, рішень від 28 листопада 2017 року № 0030671314, № 0030701314.
У справі №812/111/18 судами надано оцінку доводам ОСОБА_1 щодо: незгоди з визначеним відповідачем доходом, що є базою для оподаткування; безпідставного не прийняття та не оцінення належним чином наданих платником податків документів разом із описом від 11 липня 2017 року; безпідставного використання відповідачем при визначенні об'єкта оподаткування податкової інформації із джерел, що не передбачені діючим законодавством; що отриманий до призначення перевірки органом ДФС від слідчого Голосіївського УП ГУНП в м. Києві СD-носій, не є оригіналом електронного документа бо не містить обов'язкових реквізитів, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису.
Суди попередніх інстанцій, відмовляючи в задоволенні позовних вимог, виходили з того, що правильність встановлення ГУ ДФС у Луганській області при проведенні перевірки ФОП ОСОБА_1 факту перевищення у II кварталі 2015 року суми граничного розміру обсягу доходу підтверджена судовими рішеннями у справі № 812/111/18, у зв'язку з чим вона повинна була з 01 липня 2015 року перейти на загальну систему оподаткування, а також нараховувати єдиний внесок у розмірі 34,7 %, виходячи із суми чистого доходу (з урахуванням норми пункту 3 частини 1 статті 7 розділу ІІІ Закону № 2464-VI щодо максимальної величини бази нарахування єдиного внеску).
При цьому, база оподаткування є однією, як для рішень, що оскаржувались у справі № 812/111/18, так і для податкових повідомлень-рішень, що є предметом оскарження у даній справі.
Суди звернули увагу, що позивачем у заявах по суті справи не зазначено інших обставин, якими вона обґрунтовує свої вимоги щодо визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, прийнятих ГУ ДФС у Луганській області на підставі акта від 19 жовтня 2017 року № 302/12-32-13-14/2955014167.
Суди врахували, що у справі №812/821/17 Верховний Суд дійшов висновку про те, що наказ №322 від 26 травня 2017 року про проведення позапланової документальної невиїзної перевірки платника податків прийнятий на підставі, в межах повноважень та у спосіб, визначений Податковим кодексом України.
Суди також прийняли до уваги висновок судів у справі №812/111/18, де Верховний Суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій про те, що контролюючий орган дійшов правомірного висновку щодо порушень за результатами акта перевірки від 19 жовтня 2017 року № 302/12-32-13-14/ НОМЕР_1 з приводу перевищення позивачкою у ІІ кварталі 2015 року річної суми доходу 20 млн грн, у зв'язку з чим вона повинна була з 01 липня 2015 року перейти на загальну систему оподаткування, а також нараховувати єдиний внесок у розмірі 34,7%, виходячи із суми чистого доходу (з урахуванням норми пункту 3 частини 1 статті 7 розділу ІІІ Закону №2464-VI щодо максимальної величини бази нарахування єдиного внеску).
Тобто, в межах справи №812/111/18 Верховним Судом було встановлено правомірність висновків контролюючого органу, які оформлені актом перевірки від 19 жовтня 2017 року №302/12-32-13-14/2955014167 з тих підстав, що правовою підставою проведення перевірки було зазначено підпункт 78.1.5 пункту 78.1 статті 78 ПК.
Суди також врахували, що на час розгляду цієї справи наявна постанова суду від 13 липня 2017 року у справі № 812/821/17, яка набрала законної сили 29 серпня 2017 року та у перегляді якої за нововиявленими обставинами відмовлено, якою встановлено, що наказ від 26 травня 2017 року №322 про проведення позапланової документальної невиїзної перевірки платника податків прийнятий на підставі, в межах повноважень та у спосіб, визначений Податковим кодексом України.
Суди попередніх інстанцій констатували, що у справі №812/821/17 оскаржувався наказ, який є предметом розгляду і в справі №360/2281/19.
З приводу врахування судами при вирішенні цього спору судові рішення у справах №812/111/18 та № 812/821/17, колегія суддів враховує наступне.
За змістом частини четвертої статті 78 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
За змістом наведених норм преюдиційного значення набувають виключно встановлені судовим рішенням факти, а не правові висновки суду та/або результат розгляду конкретної справи.
На користь такого висновку свідчить частина сьома статті 78 КАС України, відповідно до якої правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов'язковою для суду.
Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 03 липня 2018 року (справа №917/1345/17), преюдиціальне значення у справі надається обставинам, встановленим судовими рішеннями, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють виключно ті обставини, які безпосередньо досліджувались і встановлювались судом, що знайшло своє відображення у мотивувальній частині судового рішення. Преюдиціальні факти відрізняються від оцінки іншим судом обставин справи.
Отже, якщо суд дійде висновку про те, що обставини у справі, що розглядається, є інакшими, ніж установлені під час розгляду іншої адміністративної, цивільної чи господарської справи, то справу належить вирішити відповідно до тих обставин, які встановлені безпосередньо судом, який розглядає справу.
Варто погодитись з оцінкою судів попередніх інстанцій з приводу того, що як у справі №812/821/17, так і у цій справі, що розглядається (№360/2281/19), предметом розгляду судів був спірний наказ про призначення перевірки №322 від 26 травня 2017.
У справі №812/821/17 Верховний Суд дійшов висновку про те, що наказ №322 від 26 травня 2017 року про проведення позапланової документальної невиїзної перевірки платника податків прийнятий на підставі, в межах повноважень та у спосіб, визначений Податковим кодексом України.
У межах справи №812/111/18 Верховним Судом було встановлено правомірність висновків контролюючого органу, які оформлені актом перевірки від 19.10.2017 №302/12-32-13-14/ НОМЕР_1 з тих підстав, що правовою підставою проведення перевірки було зазначено підпункт 78.1.5 пункту 78.1 статті 78 ПК.
Водночас, зі змісту судових рішень у справі, що розглядається слідує, що висновки, викладені в судових рішеннях №812/821/17 та №812/111/18 не були єдиною підставою для відмови у задоволені позову. Підстави вважати, що порушення правил застосування частин четвертої, сьомої статті 78 КАС України, призвело до неправильного вирішення спору по суті відсутні.
Суди попередніх інстанцій виснувались про правомірність тверджень відповідача щодо порушень за результатами акта перевірки від 19 жовтня 2017 року № 302/12-32-13-14/ НОМЕР_1 з приводу перевищення ФОП ОСОБА_1 у ІІ кварталі 2015 року річної суми доходу 20 млн грн, у зв'язку з чим вона повинна була з 01 липня 2015 року перейти на загальну систему оподаткування, а також нараховувати єдиний внесок у розмірі 34,7%, виходячи із суми чистого доходу (з урахуванням норми пункту 3 частини 1 статті 7 розділу ІІІ Закону № 2464-VI щодо максимальної величини бази нарахування єдиного внеску). При цьому, суди врахували, що база оподаткування є однією, як для рішень, що оскаржувались у справі №812/111/18, так і для податкових повідомлень-рішень, що є предметом оскарження у справі №360/2281/19, що підтверджує правомірність визначення контролюючим органом такої бази.
Оцінка судами попередніх інстанцій доказів у справі відповідає правилам оцінки доказів, встановленим статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України, щодо оцінки судом кожного доказу у справі окремо, а також у взаємному зв'язку доказів у їх сукупності. Суди надали правильну оцінку доказам, які відповідач надав на підтвердження правомірності прийнятих податкових повідомлень-рішень, як належним, достовірним і достатнім для встановлення фактів порушення позивачем обов'язку щодо переходу на сплату інших податків і зборів у разі перевищення у податковому (звітному) періоді обсягу доходу, визначеного для таких платників у пункті 291.4 статті 291 цього Кодексу, встановлених цим Кодексом. Зазначене порушення та незаконне перебування ФОП ОСОБА_1 на спрощеній системі оподаткування призвело до визначення контролюючим органом суми податкових зобов'язань з єдиного податку, з податку на доходи фізичних осіб, військового збору, податку на додану вартість, єдиного внеску тощо.
Враховуючи викладене, доводи позивачки в касаційній скарзі про невідповідність судових рішень, ухвалених у справі, нормам матеріального та процесуального права, не спростовують правильність висновків судів попередніх інстанцій. Помилковим є також посилання позивача на висновки в постановах Верховного Суду як на правові позиції, які не були враховані судами першої та апеляційної інстанцій. Висновки судів не суперечать висновкам Верховного Суду в зазначених справах з огляду на відмінність обставин в порівнянні з обставинами у цій справі щодо змісту ухвали слідчого судді щодо темпоральних меж її дії.
З урахуванням наведеного, Верховний Суд погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій щодо необґрунтованості позовних вимог та відсутності правових підстав для їх задоволення.
Ухвалені у справі судові рішення відповідають вимогам частин першої - четвертої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України щодо законності і обґрунтованості судового рішення, його відповідності принципу верховенства права та завданню адміністративного судочинства.
Касаційна скарга не містить інших обґрунтувань, ніж ті, які були висловлені позивачкою в судах першої та апеляційної інстанцій, і з урахуванням яких суди вже надавали правову оцінку встановленим у справі обставинам.
Доводи заявника касаційної скарги висновків суду першої та апеляційної інстанцій не спростовують, натомість, такі зводяться виключно до переоцінки встановлених судами обставин справи, що виходить за межі повноважень касаційного суду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України.
Колегія суддів вважає, що суди попередніх інстанцій повно встановили обставини справи, проаналізували й перевірили усі вагомі доводи сторін. Порушень норм процесуального права з боку судів першої та апеляційної інстанцій при дослідженні доказів судом касаційної інстанції не встановлено.
Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій (частина перша статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України).
У зв'язку з цим, касаційна скарга позивачки підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані нею судові рішення - без змін.
Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Касаційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 16 січня 2025 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 19 травня 2025 року у справі №360/2281/19 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.
СуддіВ.П. Юрченко І.А. Васильєва Р.Ф. Ханова